ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) - ВДАТ-НИЙ (УДАТНИЙ)

Вдячний (удячний). 1. Який відчу­ває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдяч­ний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усміш­кою (3.Тулуб).

2. Який виправдовує покладені на нього сподівання: вдячний (удячний) слухач.

Пох.: вдячність (удячність), вдячно (удячно).

Вдатний (удатний). Який має хист до чогось, здібний; успішний; влуч-

ний; вдалий тощо. В роботі [Оленка] проворна, вдатна, нарівні з дорослими поле (К.Гордієнко); Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (І.Нечуй-Левиць­кий); Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний (Панас Мирний); Сердечно дякую за Ваш лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Леся Українка). Пох.: вдатність (удат­ність), вдатно (удатно).

ВЕГЕТАТИВНИЙ - ВЕГЕТА­ЦІЙНИЙ

Вегетативний. Пов'язаний із рос­том і живленням рослин та низькоор-ганізованих тварин. Вж. зі сл.: відділ, гібрид, нерв, орган, ріст, тонус, гібри­дизація, криза, маса, нервова система, патологія, відтворення, порушення, по­ходження, розмноження, тіло, клітина, функції.

Вегетаційний. Пов'язаний з вегета­цією — ростом і розвитком рослин. Вж. зі сл.: метод, період, полив, ре­жим.

ВЕДИ¹, -ів, мн. (одн. вед, -а). На­род, найдавніші мешканці Шрі-Лан­ки.

ВЕДИ², вед, мн. Найдавніші па­м'ятки староіндійської літератури, написані санскритом.

ВЕЖА - БАШТА - ВИШКА

Вежа. 1. Висока вузька споруда, що має спеціальне призначення: спо­стережна вежа, телевізійна вежа, по­жежна вежа, вавилонська вежа.

2. Висока будова круглої, чотири­гранної чи багатогранної форми, що стоїть окремо або є частиною будівлі: вежа замку, вежа палацу.

ВЕЛ

3. рідше. Те саме, що башта 2: вежа танка.

Башта. 1. Те саме, що вежа 1, 2: вартова башта, водонапірна башта, пожежна башта. І пролітають урага­ни У нас над баштами тюрми (Г.Чуп- ринка).

2. Верхня, обертова частина кор­пусу танка, бронеавтомобіля, споруда на судні, в якій містяться гармати або кулемети.

Вишка. 1. зрідка. Те саме, що ве­жа 1. За вишкою, що на каплицю схо­жа, Вечірнє сонце стомлено сідає (М.Ру- денко).

2. Переважно висока вузька спору­да, призначена для якихось цілей: бурова вишка, геодезична вишка, сторожова вишка, вишка для стрибків у воду.

Велика Британія див. Англія.

ВЕЛІТИ - ВОЛІТИ

Веліти, велю, велиш. Вимагати, наказувати; доручати зробити щось; не дозволяти тощо, а також перенос­но. Мене просив завітати до вас наш учитель Сергій Сергійович Байрачний, велів мені принести вам молока (І.Цю-па); Пристав., не дозволяв пускати у хід зброю, велів брати злочинців голіруч (О.Гончар); / все було, як добрий тон велить (М.Рильський).

Воліти, -по, -ієш. Хотіти, бажати; вважати за краще. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (М.Коцю­бинський); [Руфін:] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову за­лишити (Леся Українка).

ВЕЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову велосипед­ний; пишеться разом: велоперегони, велолітак.

вельцювати див. вальцювати.

ВЕНДЕТА - ВЕНДІТА

Вендета. Звичай кривавої помсти за вбитого родича, що існував на ост­ровах Корсика й Сардинія.

Вендіта. Організація і місце зборів карбонаріїв в Італії у XIX ст.

ВЕНТИЛЮВАННЯ - ВЕНТИЛЯ­ЦІЯ

Вентилювання. Провітрювання приміщення: активне вентилювання, вентилювання комори, вентилювання шахти.

Вентиляція, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що вентилювання: аварійна вентиля­ція, вентиляція приміщення, витяжна вентиляція, природна вентиляція, шту­чна вентиляція.

2. Система приладів і пристроїв для провітрювання. — Слухай, а там у нас є вентиляція? (Ірина Вільде); Те­атральні зали в китайських містах об­ладнані доброю вентиляцією (П.Коз- ланюк).

ВЕРБОЛІЗ, -лозу. Високий кущ або невелике дерево з довгими блис­кучими гілками й вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях; зарості цієї рослини. Опочивши, село Понад ставом лягло, Де схилились гус­ті верболози (М.Вороний); Весело по­лискувала Десна в густих верболозах (В.Кучер).

ВЕРЕС - ВЕРЕСК

Верес, -у. Вічнозелений кущик з дрібним і численним листям та ліло­во-рожевими квітками. Чіпляючись за кущики вересу та верболозу, Бронко спустився вниз до ріки (Ірина Вільде).

Вереск, -у. Пронизливий, різкий крик, виск; різкий звук від тертя ме­талу тощо. Жіночий вереск роздирав вуха (М.Коцюбинський); Пронизли­вий вереск автомобільної сирени ще не

ВЕС

стихав (В.Кучер); Вереск коліс з кож­ною хвилиною замирав (П.Панч).

ВЕРСТА - ВЕРСТВА

Як міра довжини (1,06 км), назва верстового стовпа, дуже високої лю­дини (розм.), вживаються паралель­но: з версту (з верству) проїхати, сім верст (верстов). У значеннях "шар", "пласт", "частина суспільного класу" тощо вживається переважно верства: суспільна верства, верства суспільст­ва. Пох.: верстовий, верствовий.

ВЕРСТАК, -а. Спеціальний стіл із пристроями для кріплення оброблю­ваних ручним способом дерев'яних або металевих предметів (не змішува­ти з верстатом — машиною, механіч­ним устаткуванням).

верства див. верста.

ВЕРТИКАЛЬ - ВЕРТИКАЛ

Вертикаль, -і, ор. -ллю, р. мн. -алей, ж. Прямовисна лінія.

Вертикал, -а, р. мн. -ів, ч. В астро­номії — велике коло, яке проходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфери; прилад для вимірювання ви­соти світил.

ВЕРХИ - ВЕРХОМ - ВЕРХОМ

Верхи, присл. Сидячи на тварині, а також переносно. Село зовсім загуби­лося у горах, і до його можна добутися тільки або пішки, або верхи (Н.Ки-бальчич); Хлопчик і дівчинка їдуть верхи на коні (Є.Гуцало); Запорожець кричав: — На погибель панам!.. Годі вже їм на козаках верхи їздити!.. (О.Соколовський).

Верхом, присл. По верхній частині чогось. Пожежа в лісі поширювалася верхом.

Верхом, присл. Те саме, що верхи. Карпові діти одв 'язали коняку і почали їздити верхом (І.Нечуй-Левицький).

ВЕРХІВЕЦЬ - ВЕРШНИК -КАВАЛЕРИСТ - КІННОТНИК

Верхівець, -вця, ор. -вцем. Люди­на, що їде верхи на коні.

Вершник, -а. 1. Те саме, що вер­хівець.

2. мн. вершники, -ів. Один з при­вілейованих станів у Стародавньому Римі та Стародавній Греції, з якого формувалася кіннота.

Кавалерист, -а. Те саме, що кіннот­ник.

Кіннотник, -а. Кінний воїн; кава­лерист.

верхом див. верхи.

вершник див. верхівець.

ВЕРШОК¹, -шка. Одиниця дов­жини (4,4 см), що використовувалася до впровадження метричної системи в Україні, Росії тощо.

ВЕРШОК², -шка, мн. -шкй, -шків. Густий продукт молока з великим вмістом жиру, а також переносно. Зо всіх гладушок часто було вершки поз 7- даю, наче той кіт (Ганна Барвінок); Повернувшись у рідне містечко з закор­донним дипломом, він вважався "пер­сона ґрата "серед вершків місцевого су­спільства (Ірина Вільде).

ВЕСЕЛИТИ - ВЕСЕЛІТИ - ВЕ­СЕЛІШАТИ

Веселити, перех. Викликати весе­лощі, радісний настрій у когось. Ти мою старість веселиш, ти мене на світі держиш! (Г.Квітка-Основ'янен-ко); Вільно, пташко, ти співаєш, Весе­лиш гаї й сади (Г.Чупринка); — Анд-рієчку, чого ти мовчиш? Скажи що, повесели мене! — Він помовчав ще тро­хи, а потім почав повагом: — "Та нема чим веселити..." (Б.Грінченко).

Веселіти, неперех. Ставати весе­лим, веселішим. Вже вечір, вечір, Вже

вжи

вечоріє, Моє серденько Вже веселіє (пісня); Його темне обличчя веселіє (М. Стельмах).

Веселішати. Ставати веселішим. Поступово веселішають обличчя пора­нених (О.Гончар); Демид веселішає (М. Стельмах).

ВЖИВАНІСТЬ СЛОВА

В українській мові поряд з давно-відомими, питомими словами часто-густо існують їхні синоніми, пізніше запозичені або скальковані з інших мов. Такі синоніми, здебільшого не маючи додаткового семантичного чи стилістичного навантаження, є зви­чайними лексичними дублетами, або паралелізмами. Хоч використання подібних слів і не є помилкою, однак коли їх вживанню, свідомо або через незнання, послідовно надається пе­ревага, це призводить до збіднення, примітивізації рідної мови, великою мірою позбавляє притаманних їй барв і милозвучності. Ось кілька при­кладів таких дублетів: арештувати, арештований (замість заарештувати, заарештований), важний (замість по­важний), дарити (замість дарувати), діюче законодавство (замість чинне за­конодавство), драти, видрати, задра­ний (замість дерти, видерти, задер­тий), вечором, ранком, зимою, літом (замість ввечері, вранці, взимку, вліт­ку), кінчитися (замість скінчитися), минулорічний (замість торішній), на­йшов (замість знайшов), об'ява (за­мість оголошення), помогти (замість допомогти), пустий (замість порож­ній), смілий (замість сміливий), спіши­ти (замість поспішати), учбовий (за­мість навчальний) і под.

взаємини див. відносини.

ВЗАЄМО... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову взаєм-

ний; пишеться разом: взаємовигідний, взаємозалежність, взаємознищення.

взяти див. брати.

ВИ - ВАШ

Ви, вас, вам, вами, займ. особ. З ве­ликої літери Ви пишеться тільки у звертанні до однієї особи в листах — приватних і офіційних. Наша пані! 23 *<[ього] л*[ісяця] є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт. Як з Вами брат не може їхати, то я поїду з Вами і відвезу Вас (В.Стефаник); Про що Вам написать?.. Що юність одцвіла, і Вас нема зі мною.. (В.Сосюра). При звертанні до багатьох осіб, в листах-анкетах і в літературі різних жанрів ви пишеться з малої літери. Бувайте здо­рові, всі мої любі. Пишіть мені. Цілую вас міцно (Леся Українка); — Овва! Які ж бо ви, Хомо (М.Коцюбин­ський); — Я вас слухаю (О.Гончар).

Ваш, ваша, ваше, ваші, займ. присв. У кінці листа пишуться з великої літери. Бувайте здорові і не забувайте Вашого М.Коцюбинського (М.Коцю­бинський).

ВИБИРАТИ - ДОБИРАТИ -ОБИРАТИ - ВІДБИРАТИ

Вибирати, вибрати, -беру, -береш. Виділяючи за якимись ознаками, відокремлювати від інших предметів; голосуючи, виділяти когось для вико­нання певних обов'язків; вибірково збирати щось і т. ін.: молодиці вибира­ли цілу цеглу, вибирати огірки.

Добирати, дібрати, доберу, добе­реш. Вибираючи, знаходити найвід-повідніше, підбирати тощо: добирати кадри, добирати потрібну літературу.

Обирати, обрати. 1. Виділяти, від­бирати за якоюсь ознакою: обирати дорогу, обирати заняття, обирати на­прям руху, обирати службу.

виг

2. (ким, на кого, в кого, за кого, до чого, в що). Призначати, виділяти голосуванням для виконання пев­них обов'язків: обирати депутатів до вищого органу влади, обирати прези­дента.

Відбирати. Крім іншого, брати, ви­бирати, виділяти із загальної маси за певною ознакою: відбирати твори для збірки, відбирати типове в житті.

ВИБОРНИЙ - ВИБОРЧИЙ -ВИБІРНИЙ

Виборний. Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов'язків; якого заміщують шляхом виборів, а не призначення. Вж. зі сл.: старшина, особа, посада, служба, на­чальство, представники.

Виборчий. Який стосується прове­дення виборів та різних заходів, по­в'язаних з ними. Вж. зі сл.: акт, бюле­тень, голос, закон, округ, агітація, діль­ниця, кампанія, комісія, платформа, система, справа, урна, право, збори.

Вибірний. У біології — який має властивість діяти на певні, конкретні види: вибірна здатність, вибірна дія препаратів.

ВИВАЛЕНИЙ - ВИВАЛЯНИЙ

Вивалений, дієприкм. Від вивали­ти — виламати, перекинути, висунути тощо: вивалена стіна, вивалена риба з сітки. Санітари внесли пожитки по­мерлого: штани.., шкіряну курточку, прострілену на грудях, черевички з ви­валеними, всохлими язиками (В.Зем­ляк).

Виваляний, дієприкм. Від виваля­ти — валяючи, вбрати в щось, забруд­нити, повалити все або більшість: виваляний у піску, виваляні вітром дерева.

вивільнювати, вивільняти див. виз­воляти.

ВИВІСИТИ - ВИВІШАТИ -ВЙВІШИТИ

Вивісити, -ішу, -ісиш. Помістити назовні; виставити для огляду тощо. Стінгазету вивісили в коридорі (О.Дон-ченко); Рушницю вивісили над дверима казихани (І.Ле).

Вивішати. Повісити багато кого, багатьох або все, всіх. — Скільки є князів і панів, я б їх усіх вивішав (каз­ка); [Лихвар:] Вивішать їх треба, тих адвокатів (Леся Українка).

Вйвішити. Позначити напрям віха­ми.

ВИГИН - ВИГІН

Вигин, -у. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту.

Вигін, -гону. Місцевість коло села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю.

ВИГЛЯД - ВИД

Вигляд, -у. Сукупність зовнішніх ознак, особливостей когось, чогось, що створює відповідне враження. Вж. зі сл.: апатичний, байдужий, винува­тий, гордий, жалюгідний, загадковий, загрозливий, засмучений, здоровий, зов­нішній, кислий, мрійливий, найкращий, незалежний, непривітний, розгублений, святковий, серйозний, солідний, суво­рий, схвильований, хвацький, хворобли­вий, хитрий, чепурний. Холодно в хаті; Вигляд дуже вбогий (П.Грабовський); Карти експедиції мали прекрасний ви­гляд (3.Тулуб); Весь вигляд дідуся свід­чив про стійку фізичну силу та добре збережене здоров'я (М.Руденко). У словосп.: з виглядом. Глушак встає з-за стола з виглядом людини, завжди готової до дії (О.Довженко); на ви-

виг

гляд. На вигляд було їй років за три­дцять (С.Голованівський); у вигляді. Оздоба якась у вигляді розгонистої квітки чи лози виноградної (О.Гон­чар); робити, зробити вигляд. Христя зробила вигляд, що не помітила його появи (Панас Мирний).

Вид¹, -у. 1. Обличчя. Краплями піт тече по виду (А.Свидницький); Чіпка сам не свій. Зблід на виду (Панас Мир­ний); Посатанів, аж з виду зблід (О.Стороженко).

2. Краєвид. Вид був справді чудовий. Перед ґанком поріг, за порогом часто­кіл, верби, річка, а в долині тихо, мов у Бога за пазухою, село. За селом гора, а на тій горі церквиця старосвітська (Б.Лепкий); 3 балкона мав чудовий вид на гору, місто, небо (Вас.Шевчук).

Вид², -у. 1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид у ряді предметів, явищ тощо; тип: вид праці, вид нав­чання, вид спорту, вид зброї, вид про­дукції, доконаний і недоконаний вид дієслова.

2. Підрозділ у систематиці, що входить до складу вищого розділу — роду. — А який, скажи мені, смисл у схрещуванні саме рослин різноманітних видів? (О.Довженко).

ВИГЛЯДАТИ. Останнім часом це слово набуло надзвичайного поши­рення з мало властивим йому значен­ням "мати вигляд". У російській мо­ві, звідки перенесено таке його зна­чення, с два дієслова: вьіглядьівать — виглядати (вьіглядьівать из окна) і вьі- глядеть — українське мати вигляд (ко­го, чого), здаватися (на кого-що), бути подібним (до кого-чого), бути (яким) тощо. Цими синонімами і варто пере­важно користуватися, хоча б для збе­реження милозвучності рідної мови.

Але часто автори, перекладачі й про­мовці, нехтуючи такою багатою си­нонімікою, вживають (іноді й на шкоду змісту висловлюваного) тільки виглядати: Ви зараз краще виглядаєте; На роботі треба гарно виглядати; Тоді вона виглядала старшою, ніж тепер; Ґудзики добре виглядають на синьо­му; Виявилося, що галявина не така маленька, як вона виглядала з літака; Як усе це виглядає на війні; Справа з постачанням виглядає не так без­хмарно.

виговорювати див. висловлювати.

ВИГОДА - ВИГОДА

Вигода, р. мн. -гід. Те, що дає добрі наслідки, якийсь прибуток. Мир між братами поміцнішав ще більше задля господарської справи, задля спільної ви­годи (І.Нечуй-Левицький); [Товкач:] Які ви будете для нас, такі ми для вас. Зробите ви нам вигоду, то ми вам і дві зробимо (І.Франко).

Вигода, р. мн. -гбд. Зручність у чо­мусь, сприятливі умови; те, що ство­рює зручності для людини. / ворогом стала графиня-жона, турбот свого пана не тямить вона, — для неї то ма­рні розмови, спокійно живе серед пан­ських вигод (Леся Українка); Так п 'ян-ко тут пахне лугове зілля, і сам ти пропах, мов лісовик. Ти зовсім одвик-неш од примх і вигод міста (Т.Ма-сенко).

ВИГОЛОШУВАТИ - ОГОЛО­ШУВАТИ - ПРОГОЛОШУВАТИ

Виголошувати, -ую, -уєш, виголо­сити, -ошу, -осиш. Прилюдно висту­пати (з промовою, доповіддю), вимо­вляти якісь слова, фрази: виголошува­ти доповідь, виголошувати тост.

Оголошувати, оголосити, -ошу, -осиш. Публічно заявляти про щось,

виз

робити відомим; офіційно заявляти про початок чогось тощо. Вж. зі сл.: вирок, наказ, присуд, подяку, порядок денний, рішення, війну, тривогу, похід.

Проголошувати, проголосити. 1. Де­кларувати, обнародувати. Вж. зі сл.: братерство, єдність, закон, незалеж­ність, рівність, свободу совісті.

2. Те саме, що виголошувати. Вж. зі сл.: промову, монолог, тост, свої думки.

вид див. вигляд.

Видаток див. витрата.

ВИДЕЛКА. Знаряддя для їди, що має форму ручки із зубцями. В одній руці рантьє була виделка з м ясом, а в другій для чогось годинник (В.Вин-ниченко); Ходжаєв став мовчазний і більше длубав виделкою в тарілці, ніж. їв (Б.Антоненко-Давидович).

ВИЗВОЛЕНИЙ - ВИЗВОЛЬНИЙ

Визволений. Звільнений від воро­га, з ув'язнення тощо: визволена краї­на, визволене місто, визволений раб, визволений в'язень.

Визвольний. Який ставить за мету визволити або визволяє когось, щось: визвольна боротьба, визвольна війна, визвольні прагнення. Населення Запо­різької Січі, відки почався визвольний похід Богдана Хмельницького, склада­лося головним чином з українських ко­заків (М.Рильський).

ВИЗВОЛЯТИ - ЗВІЛЬНЯТИ -ВИВІЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯТИ

Визволяти, визволити. Вживаються переважно у значеннях: "врятовувати когось з неволі, полону, ув'язнення тощо; надавати свободи комусь; здо­бувати в бою волю для когось, відво­йовувати захоплену ворогом терито­рію тощо". — Ост-а-пе! — співала Соломія. — Ми їдемо теб-е визволя-

ти!.. (М.Коцюбинський); Он усюди, кажуть, купляться круг панів люде та компонують, як би Сомка на волю ви­зволити (П.Куліш); Сонце ясне! Сонце волі! Визволи з тюрми! (А. Крим­ський); Він пообіцяв Парасці, що вона його буде, що він її визволить з-під кріпацтва (Панас Мирний); — Бийте ката, мої ви орлята, наче леви ви будь­те в бою! Україну ідіть визволяти, Україну і вашу, й мою!.. (В.Сосюра); Ось я прийшов, щоб визволить свою до­чку і зятя (Леся Українка).

Звільняти, звільнити, -ню, -ниш. У тих значеннях, що й визволяти, визво­лити, вживаються рідше; переважно вони означають "випускати когось з-під арешту, з в'язниці". — Коли вас звільнять, ви намалюєте мені портрет померлого чоловіка ось за цим малень­ким дагеротипом (З.Тулуб); — Я про­поную вам і вимагаю., негайно звільни­ти осіб, яких ви захопили на березі (О.Гончар).

Вивільнювати, -юю, -юєш / вивіль­няти, вивільнити. 1. Витягати, видобу­вати з чого-небудь, звільнивши від чогось, що зв'язує, затримує: вивіль­нити руку, вивільнити ногу із стремен.

2. Звільняти щось, щоб використа­ти, застосувати інакше, з іншою ме­тою: вивільняти кошти, вивільняти час для навчання, вивільняти робочі ру­ки. Шульга добре тепер розуміє, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Н.Рибак).

ВИЗНАЧАЛЬНИЙ - ВИЗНАЧ­НИЙ

Визначальний. Який визначає суть чогось: основний, істотний. Вж. зі сл.: елемент, момент, принцип, фак­тор, особливість, подія, риса, умова, якість, стати визначальним.

вик

Визначний. Який відзначається своїми позитивними рисами; важли­вий своїм значенням; видатний. Вж. зі сл.: артист, діяч, критик, письмен­ник, людина, особа, роль, талант, ус­піх, заслуга, відкриття, дослідження, досягнення, твір, місця. Одразу потра­пив [І.Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетич­ний талант (П.Колесник).

ВИКЛАД - ВИКЛАДАННЯ

Виклад, -у. Письмова чи усна роз­повідь про щось; стиль, манера роз­повіді, опису: детальний виклад, попу­лярний виклад, форма викладу, ясність викладу. Подам деякі приклади прос­то-таки в хронікальному викладі (М.Рильський); Доцент перейшов до викладу головних думок свого реферату (М.Руденко); Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати по­пулярний виклад з гігієни (М.Коцю­бинський).

Викладання. Дія або результат її, коли щось викладають, виймаючи з чого-небудь тощо; читання лекцій: викладання товарів у крамниці, викла­дання візерунків, викладання в універ­ситеті.

виключати див. вимикати.

виключний див. винятковий.

ВИКОНАВСЬКИЙ - ВИКОНАВ­ЧИЙ

Виконавський. Який стосується виконання музичного, літературного твору, певної ролі в театральній ви­ставі тощо: виконавський колектив, виконавська майстерність, виконавсь­ке мистецтво, виконавський стиль.

Виконавчий. Який здійснює вико­нання рішень, постанов, практичне керівництво чимось: виконавчий ко-

мітет, виконавчий орган, виконавчий лист, виконавча команда.

ВИКУП - ВІДКУП

Викуп, -у. За гроші, плату забиран­ня назад чогось відданого в заставу; звільнення когось за гроші, плату; кошти на це. Виговський поїхав в Чи­гирин, щоб привезти викуп за Богдана (І.Нечуй-Левицький); Кинув жених срібного полтиника на тарілку, думав, на тому й зійдуться, але хлопець, насу­пившись, заправив за сестру такий ви­куп, що гості ахнули (О.Гончар).

Відкуп, -у. 1. Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певні гро­ші; територія, на якій діяло це прави­ло. Збір мита звичайно здавали на від­куп або в оренду (з журналу).

2. Те саме, що викуп.

ВИЛУДЖЕНИЙ - ВИЛУЖЕ­НИЙ

Вилуджений. Дієприкм. від вилуди­ти — вкрити полудою: добре вилудже­ний мідний посуд.

Вилужений. Дієприкм. від вилужи­ти — добути за допомогою певних розчинів, піддати дії лугу: вилужений цукор з буряків, вилужений кварц із за­лізних кварцитів.

ВИМИКАТИ - ВИКЛЮЧАТИ

Вимикати, вимкнути. Припиняти дію чого-небудь, перериваючи зв'я­зок із загальною системою: вимика­ти, вимкнути струм, вимикати теле­фон, вимкнути мотор, вимкнути опа­лення, вимкнути воду.

Виключати, виключити. В цьому значенні вживається зрідка — тільки стосовно машин: виключити мотор, виключити верстат.

вин

ВИМИКАЧ - ВМИКАЧ

Вимикач, -а, ор. -ем. Пристрій для вмикання і вимикання електричних кіл.

Вмикач, -а. Те саме, що вимикач, але переважно в технічних пристроях.

ВИМІСИТИ - ВИМІШАТИ

Вимісити, -ішу, -ісиш. Док. до місити: вимісити тісто, вимісити гли­ну. Пох. вимішений.

Вимішати. Док. до мішати: виміша­ти кашу. Пох. вимішаний.

Пор. місити.

ВИМОВА - АКЦЕНТ

Вимова. Спосіб вимовляння слів, звуків; особливості звукової системи якоїсь мови, діалекту: дитяча вимова, полтавська м'яка вимова, французька вимова, уповільнена вимова, чіткість вимови.

Акцент, -у. 1. Своєрідний характер вимови: грузинський акцент, францу­зький акцент.

2. Наголос у слові; ритмічний на­голос.

3. перен. Особлива увага до чогось, підкреслення чогось. Є прицільна доб­рота, Доброта з акцентом... Він за неї виверта Гонорар з процентом (С.Воск- рекасенко).

вимовляти див. висловлювати.

ВИМУШЕНИЙ - ЗМУШЕ­НИЙ - ПРИМУШЕНИЙ

Вимушений. 1. Дієприкм. від виму­сити; змушений: вимушений був піти на заробітки; війська вимушені зайня­ти оборону.

2. прикм. Який здійснюється чи здійснений проти бажання, потреби, під тиском обставин: вимушена зупин­ка, вимушене неробство, вимушене си­діння. Гірке почуття вимушеної розлу-

5 — 4-2287 1

ки з сином запанувало всім його тілом (Г.Епік).

3. прикм. Здійснюваний через си­лу; роблений, нещирий: вимушений спокій, вимушений усміх, вимушена увага, вимушені рухи.

Змушений. Дієприкм. від змусити; який мусить, повинен через певні об­ставини, причини робити щось: зму­шені були відступити, змушені зупини­тись, змушені працювати. Змушений жити в місті, далеко од народу, я ча­сом з головою пірнаю в етнографічні записи (М.Коцюбинський).

Примушений. Дієприкм. від приму­сити — присилувати робити саме так; змушений: примушений був піти з ро­боти, примушений відмовитись від прогулянки. Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чо­гось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності (Леся Украї­нка).

ВИНАГОРОДА. Плата за працю, нагорода за якісь послуги; те, що да­ється або робиться замість чого-не­будь втраченого, заподіяного тощо. Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зо­бов'язались до ранішньої роботи (І.Франко); Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара — дрова пиляли та рубали. Винагорода — по півфунта мила (Ю.Збанацький); — Панство нас підтримало і внесло., послам вимогу до­магатися справедливої винагороди всім, хто постраждав у поході (З.Тулуб).

ВИНАХІДЛИВИЙ - ВИНАХІД­НИЦЬКИЙ

Винахідливий. Здатний вигадати щось, знайти вихід із скрутного ста­новища; здатний винаходити: вина­хідливий воїн, винахідливий студент, винахідливий інженер.

вин

Винахідницький. Який стосується винахідника та його діяльності: вина­хідницький талант, винахідницька ідея, винахідницька пропозиція, вина­хідницькі зусилля.

ВИНЯТКОВИЙ - ВИКЛЮЧНИЙ

Винятковий. Який становить виня­ток із загальних правил; особливий, надзвичайний. Вж. зі сл.: випадок, за­кон, організатор, результат, розум, талант, урожай, успіх, вага, вимогли­вість, винахідливість, вправність, гід­ність, гостинність, дипломатичність, зустріч, людина, можливість, опера­тивність, особистість, особливість, пам'ять, причина, роль, сила, ситуа­ція, скупість, слабість, стійкість, то­чність, увага, чесність, значення, яви­ще, здібності, обставини, права, умо­ви. Пох.: винятковість, винятково (ду­же, надзвичайно, особливо, не так, як усі: винятково важкі умови, винят­ково важливий задум).

Виключний. Який поширюється тільки на когось, щось; єдиний. Вж. зі сл.: власність, місце, право, стано­вище, обставини. Пох.: виключність, виключно (лише, тільки): Старшини даром пробують добути з нього те, що він виключно для себе ховає (Б.Леп-кий).

ВИНЯТОК, -тку. Відхилення від звичайного, загального правила. Те, що було винятком для Гордого, мусить стати законом для всіх (М.Руденко) (неправильно Ці два випадки були ви­ключенням). У словосп.: без винятку — не виключаючи нікого, нічого. — Всіх треба повипускати без винятку (3.Ту­луб) (неправильно без виключення); за винятком — крім когось, чогось. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (М.Труб-

лаїні) (неправильно за виключенням). Пох.: винятковий, винятковість, виня­тково (неправильно виключна роль, виключення з правил, виключно посу­шливе літо).

ВИПИТИ, -п'ю, -п'єш. 1. (що). Якусь рідину без залишку, повністю. — Через п ятнадцять хвилин я чекаю вас на західній веранді. Там ми вип 'ємо вечірнє кофе (Ю.Смолич); Опівночі до царського двору зайшов собі веле­тень — голова поверх хат!.. Нахилився і все молоко з колодязя випив (казка).

2. (чого). Певну кількість, частину рідини. Давид., відчув трохи втому й випив води (А. Головко); Опришок скривився, мовби оцту випив (Г.Хот-кевич).

ВИПЛАТА - СПЛАТА - ОП­ЛАТА

Виплата. Видача плати за що-не-будь; сплата боргу: виплата відсотків, виплата робітникам зарплати (зар­платні), закінчити виплату. При ти­жневих виплатах почалися., чимраз бу­рливіші та грізніші крики (І.Франко).

Сплата. Внесення плати за що-не-будь, на відшкодування чогось; плата за встановлений державою, устано­вою, організацією збір: сплата вексе­ля, сплата заборгованості, сплата по­датків, сплата членських внесків.

Оплата. Виплачувані за що-небудь гроші; внесення плати, платіж: гаран­тована оплата праці, оплата подат­ків, розмір оплати, умови оплати.

ВИПРОБОВУЮЧЕ - ВИПРО­БОВУЮЧИ

Випробовуюче, присл. — Прапор­щик Рокотов? — випробовуюче дивля­чись йому в обличчя, неголосно запитав той, що зайшов (з перекладу).

вис

Випробовуючи. Дієирисл. від ви­пробовувати. Коло "яструбка"вешта­лись техніки, обдивляючись, заправ­ляючи, заряджаючи, випробовуючи (Ю.Яновський); А за хвилину вони вже обіймались, били по плечах, ніби випробовуючи силу, розпитували один одного (І.Цюпа).

ВИПРОМІНЮВАЛЬНИЙ - ВИ­ПРОМІНЮВАНИЙ

Випромінювальний. Який випро­мінює щось: випромінювальний при­стрій.

Випромінюваний. Який випроміню­ється чимось: випромінювана енергія частинок.

вира див. віра.

вирізнятися див. відрізнятися.

ВИРІШАЛЬНИЙ - РІШУЧИЙ

Вирішальний. Найважливіший, ос­новний; від якого залежить остаточне вирішення: вирішальний бій, вирішаль­на хвилина, вирішальний голос.

Рішучий. Сміливий, непохитний у своїх рішеннях; наполегливий, силь­ний, енергійний; найважливіший, найістотніший тощо: рішуча людина, рішучий погляд, рішуча хода, рішуча бо­ротьба, рішуча хвилина.

ВИСВІТЛЮВАТИ - ОСВІТЛЮ­ВАТИ, -юю, -юєш. У переносному значенні "робити відомим, поясню­вати, роз'яснювати щось у деталях" вживається висвітлювати (освітлюва­ти — зрідка). В журналах вона часто знаходила новий матеріал, читала на­укові розвідки, які по-новому висвіт­лювали те або інше питання в науці чи літературі (О.Донченко).

ВИСЛІВ - ВИСЛОВЛЕННЯ -ВИСЛОВЛЮВАННЯ

Вислів, вислову. Сполучення слів, Що виражає закінчену думку; стале

5* і

словосполучення. Дмитро Іванович [Яворницький] уважно слухав Заліз­няка, інколи всміхався, перепитував окремі слова та вислови (І.Шаповал); [Ярчук:] Минулого разу на влучні ви­слови Сергія Михайловича присутні кілька разів сміялися (І.Микитенко).

Висловлення. Дія за знач, вислови­ти, а також висловлені міркування, погляд тощо.

Висловлювання. Дія за знач, ви­словлювати, висловлюватися, а також висловлені міркування, погляд тощо. Кожна людина має свій, притаманний їй, своєрідний спосіб висловлювання (Ю.Смолич).

ВИСЛОВЛЮВАТИ - ВИМОВ­ЛЯТИ - ВИГОВОРЮВАТИ

Висловлювати, -юю, -юєш, висло­вити, -влю, -виш. Передавати слова­ми думки, почуття тощо; виражати тим або іншим способом. Комишук раптом полегшено зітхнув і жвавим радісним голосом почав висловлювати думки, що хвилювали його, видно, ра­ніше (Л.Смілянський); Свої почуття робітники висловлювали словами пісні (С.Скляренко).

Вимовляти, вимовити. Передавати голосом звуки, слова; говорити пев­ним чином. Кожне слово він вимовляв повільно, не поспішаючи (В.Кучер); — Марусю, біжи додому, біжи хутень­ко, рибочко, — вимовляє Михайло по-тихесечку (Марко Вовчок).

Виговорювати, виговорити. Перева­жно дорікати комусь, говорячи, до­магатися одержання чогось тощо (у значенні "висловлювати" — розмов­не) [Мокрина:] Учора тільки почала їй виговорювати, а вона голову в подушку і зараз почала пацати ногами (М.Кро-пивницький).

вис

Вислухати див. заслухати.

ВИСНАЖЕННЯ - ВИСНАЖЕ­НІСТЬ

Виснаження. Велике ослаблення, знесилення когось, чогось; позбав­лення грунту родючості: виснаження мозку. Мати померла від виснаження (Ірина Вільде).

Виснаженість, -ності, ор. -ністю. Стан чогось внаслідок виснаження: виснаженість організму, виснаженість грунту.

ВИСНОВОК, -вку. Остаточна ду­мка про що-небудь, логічний підсу­мок чогось: висновки до книжки, пра­ктичні висновки, дійти (прийти) до висновку (неправильно заключення першого розділу, у заключенні до книж­ки, заключати, заключити замість ро­бити, зробити висновок).

ВИСТРЕЛИТИ - ВИСТРІЛЯТИ

Вистрелити. Зробити постріл; ви­летіти з чогось з тріском; викинути стебло, стрілку (про рослини).

Вистріляти. Стріляючи, витратити; пострілами знищити всіх або бага­тьох: вистріляти всі набої, вистріляти всіх вовків.

витати див. вітати.

ВИТІКАТИ - ВИПЛИВАТИ

Витікати, витекти, -ече. Вживаєть­ся переважно в прямих значеннях — литися звідкись, брати початок десь (про річку, джерело тощо).

Випливати. Крім прямих значень, уживається переносно — бути вис­новком, логічним наслідком чогось попереднього: зі сказаного випливас.

ВИТРАТА - ВИТРАТИ - ВИ­ДАТОК - ЗАТРАТИ

Витрата. Використання, витрачан­ня чого-небудь з якоюсь метою, для

чогось: витрата води, витрата елек­троенергії, норма витрати пального на кілометр шляху.

Витрати, -ат, мн. Гроші, кошти, витрачені на щось: воєнні витрати, дрібні витрати, незаконні витрати, непередбачені витрати, судові витра­ти, витрати на освіту.

Видаток, -тку. Видача коштів, матеріалів для чого-небудь, викли­кана чимсь; у бухгалтерії — кошти, витрачені або необхідні для витрат при здійсненні чогось: адміністра­тивно-господарські видатки, бюдже­тні видатки, воєнні видатки.

Затрати, -ат, мн. Гроші, мате­ріальні цінності, енергія, сила, праця тощо, витрачені на щось: затрати на будівництво заводу, капітальні затра­ти, затрати на побутові потреби, виробничі затрати, затрати робочого часу, затрати праці.

ВИХВАЛЯТИСЯ - НАХВАЛЯТИ­СЯ

Вихвалятися. 1. Дуже хвалити себе, своїх близьких, щось своє. Малашка бігала по селу та вихвалялася сестрою (Л.Яновська); — Я, коли сплю, — все на світі чую, — не раз вихвалявся він поміж селянами (Григорій Тютюн­ник).

2. розм. зрідка. Нахвалятися. — О, ми з такими паничами вміємо поводи­тися! — вихвалявся один (І.Франко).

Нахвалятися, розм. Погрожувати заподіяти комусь яке-небудь лихо, неприємність тощо; хвастовито обіця­ти зробити щось. Молодші нахваляли­ся не пустити ворогів на виноградник, перестріляти з рушниць (М.Коцюбин­ський); [Невідомий:] Кажуть, Кар-мелюк нахвалявся всю вашу комісію пе­репороти різками, а всі папери спали­ти (С.Васильченко).

ВІД

ВИЧИТУВАТИ - ВІДЧИТУВА­ТИ

У значенні "робити зауваження комусь, повчати когось" тотожні.

Вичитувати, -ую, -уєш (кому), розм. Вона йому вичитувала, вона його сповідала (М.Коцюбинський); Юрко думав про те, що мама не спить знову і знову буде йому вичитувати (П.До- рошко).

Відчитувати (кого), розм. Бабуся стояла на порозі, підперезана хусткою, відчитувала дітей (Є.Кравченко); — Ти чого це мене відчитуєш? (М.За- рудний).

вишка див. вежа.

ВИЩЕ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "ра­ніше"; пишеться разом: вищезгада­ний, вищенаведений (або згаданий ви­ще, наведений вище).

виясняти див. з'ясовувати.

ві див. вві.

ВІБРО... Перша частина складних слів, що відповідає слову вібраційний; пишеться разом: вібропоглинальний, вібропресувальний, вібропрокат, вібро­стійкий, вібростіл.

ВІВАРІЙ - ТЕРАРІЙ, ТЕРА­РІУМ

Віварій, -ю, ор. -єм. Приміщення для утримування тварин з навчаль­ною або експериментальною метою.

Терарій, -ю, тераріум, -у. При­міщення для утримування і розведен­ня невеликих хребетних тварин (пе­реважно земноводних і плазуніз).

ВІД, ОД, прийм. Вж. у словосп.: від (од) радості (\ з радості), кричати від (од) болю (\ з болю), газета від (за) І січня 1998 року.

відбирати див. вибирати.

ВІДВАРНИЙ - ВІДВАРЕНИЙ

Відварний. Виготовлений відварю­ванням: відварне м 'ясо.

Відварений. Дієприкм. од відвари­ти; у знач, прикм. — доведений варін­ням до готовності: відварені й від­ціджені вареники, відварена картопля.

ВІДВЕРТАТИ - ВІДВОЛІКА­ТИ - ВІДВОЛІКАТИСЯ

Відвертати, відвернути, -ерну, -ер-неш. Крім прямого значення, часто вживаються у значенні "спрямовува­ти чиюсь діяльність, думку, увагу то­що в інший бік від чого-небудь". Ду­мки про Мар 'ю на який час одвернули її від міста (Панас Мирний). У сло­восп. відвертати, відвернути увагу — спрямовувати увагу на щось інше. Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії (О.Іль- ченко).

Відволікати, відволіктй, -лочу, -ло-чеш. Вживаються в основному в пря­мому значенні — відтягати, відтягну­ти. Я вже живосилом одволокла Кат-рю од дверей хатніх (Марко Вовчок).

У значенні "відвертати, відвернути увагу" використовуються зрідка, тому недоречно вживати тільки ці слова: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, щоб ко­мандувача не відволікали, це відволіка­ло мою увагу, треба відволіктй й за­спокоїти її. Вживання зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в подібному значенні не завжди вмоти­воване: не час відволікатися на спога­ди, відволікатися від діла, відволікати­ся від своїх думок тощо (краще відри­ватися, відвертати свою увагу тощо).

ВІДГИН - ВІДГІН

Відгин, -у. їм. від відігнути.

ВІД

Відгін, -гону. їм. від відігнати: за­лишки відгону гасу називаються мазу­том.

ВІДДІЛ - ВІДДІЛЕННЯ - ВІД­ДІЛОК

Відділ, -у. 1. Частина чогось ціло­го: відділ мозку, відділ центральної нер­вової системи.

2. Частина установи або підприєм­ства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл.: кадрів, музею, освіти, охорони здоров'я, пос­тачання, технічного контролю, буді­вельний, етнографічний, інформацій­ний, машинний, оперативний, особли­вий, політичний, санітарний, шифру­вальний.

3. Частина журналу або газети. Вж. зі сл.: культури, літератури, мистец­тва, поезії, листів.

4. Частина вечора, концерту, ви­стави: другий відділ програми.

Відділення, р. мн. -ень. 1. Те саме, що відділ 2. Вж. зі сл.: зв'язку, міліції, машинне, підготовче, поліцейське, ро­дильне, спеціалізоване, хірургічне, від­ділення академії наук.

2. Найменший військовий підроз­діл: командир відділення.

Відділок, р. мн. -лку. Частина уста­нови або підприємства: виробничий відділок, відділок сталеливарного цеху.

ВІДЕО... Перша частина складних слів, що вказує на належність понят­тя до зображення телевізійних, радіо­локаційних та інших сигналів на ек­рані; пишеться разом: відеопідсилю-вач, відеоплеєр, відеосигнал, відеотеле­фон, відеосалон.

ВІДІГРАВАТИ - ГРАТИ. У зна­ченні "мати певне значення, вагу" вживається словосполучення відігра­вати роль. — Колись, щоб вижити, ве-

лику роль відігравала витривалість, мускульна сила, невибагливість до їжі (Є.Гуцало); Як відомо, азот відіграє величезну роль у житті рослин і тва­рин (з журналу).

Грати роль — втілювати в худож­нім образі на сцені, в кінофільмі то­що; удавати з себе когось. Марко Лу-кич [Кропивницький] грав роль Івана Карася легко, невимушено (з журналу); їй не стало більше сил грати роль, і во­на засміялася (Ю.Бедзик).

ВІДІМЕННИЙ - ВІДІМЕННИ-КОВИЙ

Відіменний, грам. Утворений від іменника або прикметника.

Відіменникбвий, грам. Утворений від іменника: відіменникові прислів­ники.

ВІДКРИВАТИ. Двері, вікно, воро­та, шафу, чемодан тощо — переважно розчиняти, відчиняти. Повіки своїх очей — переважно розплющувати, від­плющувати.

відкуп див. викуп.

відлуння див. луна.

ВІДМЕЖОВУВАТИ - РОЗМЕ­ЖОВУВАТИ

Відмежовувати, -ую, -уєш. Від­окремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, понят­тя від інших. Не ворожі, а дружні кор­дони відмежовують нашу землю від зе­мель сусідських (М.Рильський); Вона вискочила на терасу і з неї побігла була коридором, що відмежовував лабора­торії від цілого палацу (Ю.Смолич).

Розмежовувати, розмежувати. Роз­діляти якоюсь межею ділянку, землю, щось інше; роз'єднувати, відділяти одне від одного. Треба завжди розме-

від

жовувати поняття багатства худож­нього слова і багатослів'я (О.Дов­женко); Адже треба їй навчитись роз­межовувати добро і зло (Н. Рибак).

ВІДМІННИЙ. 1. Який чимось відрізняється від когось, чогось, не такий, як був до цього. Лавра тих ча­сів була дуже відмінною від сучасної (3.Тулуб); Завтра панна побачить йо­го в церкві. Він відмінний: голене підбо­ріддя, високий і з торбою (М.Лазор-ський).

2. Високоякісний, дуже гарний, дуже добрий (і похідний від нього прислівник відмінно). Проте надужи­вання ним надзвичайно уодноманіт­нює, примітивізує мову: відмінний гімназист, відмінний тактик, відмін­ний хлопець, відмінний догляд, відмін­ний напій, відмінна кава, відмінна по­года, відмінна якість, відмінне здоров я; відмінно обладнаний зал, все склада­ється відмінно. Набагато краще було б ужити синоніми прекрасний, прекрас­но, чудовий, чудово і под.

ВІДМІНЮВАННЯ - ВІДМІНЮ­ВАНІСТЬ

Відмінювання. У граматиці — зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та зай­менників.

Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці — властивість відміню­вання за відмінками: відмінюваність іменників.

ВІДНОВЛЮВАНИЙ, ВІДНОВ­ЛЕНИЙ - ВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ

Відновлюваний, відновлений. Діє- прикм. од відновлювати, відновити — якого відновлювали, відновлюють або відновили; також у значенні при­кметника: відновлювані (відновлені) функції дихання.

Віднбвлювальний, прикм. Який від­новлює: відновлювальні засоби, віднов-лювальний процес, відновлювальний гід­роліз, відновлювальний фактор.

ВІДНОСИНИ - СТОСУНКИ -ВЗАЄМИНИ - ВІДНОШЕННЯ

Відносини, -син, мн. Вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних тер­мінологічних сполук зі словами: агра­рні, вартісні, васальні, виробничі, гос­подарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земе­льні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціо­нальні, моральні, патріархальні, по­літичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, това­рні, товарно-грошові, торговельні.

Стосунки, -ів, мн. Те саме, що від­носини, а також особисті зв'язки між людьми: міждержавні стосунки, поза-статутні стосунки в армії, стосунки з дружиною, стосунки з людьми, сто­сунки сина з батьком, з 'ясування сто­сунків.

Взаємини, -мин, мн. Взаємні сто­сунки між кимсь, чимсь; рідше — взаємозв'язок між предметами, яви­щами.

Відношення, р. мн. -ень. Взаємо­зв'язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вжива­ється зі словами: арифметичне, білко­ве, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синта­ксичне (але не Все це має пряме відно­шення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися).

відноситися див. ставитися.

відношення див. відносини.

від

ВІДПРАЦЮВАТИ - ВІДРОБИ­ТИ

Відпрацювати, -юю, -юєш. 1. Про­працювати певний час; закінчити, перестати працювати. — Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О.Донченко); Він відпрацював уже своє і на землі, і під землею (П.Колесник).

2. Перебуваючи тривалий час у ро­боті, в ужитку, виконуючи певну функцію, стати непридатним, зноси­тися (про машину, пристрій тощо): мотор відпрацював уже своє.

3. Те саме, що відробити 1.

4. Удосконалити, довести до готов­ності: відпрацювати апаратуру, від­працювати статті закону.

Відробити, -облю, -обиш. 1. Вико­нати певну роботу за щось одержа­не, позичене; працею віддати борг, штраф. [Варка:] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив (М.Кропивницький).

2. Те саме, що відпрацювати 1. — Кинь про сили — ти відробив, Хомич, своє (М.Упеник).

ВІДПУСК - ВІДПУСТКА

Відпуск, -у. 1. Видача, продаж чо­го-небудь: відпуск товарів, відпуск ко­штів, відпуск води.

2. У металургії — термічна обробка сталі для зменшення її крихкості.

Відпустка. Звільнення на певний час від роботи, служби, навчання: місячна відпустка, оплачувана (або неоплачувана) відпустка, піти у від­пустку.

ВІДРІЗНЯТИ - РОЗРІЗНЯТИ

Відрізняти, відрізнити, -ню, -нйш (що від чого). Я завжди вміла відрізня­ти публіцистику від приватних справ (Леся Українка).

Розрізняти, розрізнити (кого і кого, що і що). Вони так схожі один на одно­го, що, кажуть, їх і мати тільки по очах розрізняє (М.Стельмах); — Я не хотів тебе образити. Просто треба вміти розрізняти свободу і псевдосво-боду (О.Гончар).

ВІДРІЗНЯТИСЯ - ВИРІЗНЯ­ТИСЯ

Відрізнятися, відрізнитися, -нюся, -нйшся. Бути несхожим якоюсь озна­кою на інших, інше; виділятися з-по­між інших, іншого; відокремлювати­ся від когось, чогось. Курінь Птахи нічим не відрізнявся від усіх інших ри­бальських мазанок (Ю.Смолич).

Вирізнятися, вирізнитися, -нюся, -нишся. Виділятися з-поміж інших, іншого, бути помітним через якісь ознаки. Дедалі вирізняються окремі групи і розмови (Леся Українка); Деякі голоси Ярошенко впізнав одразу; виріз­нялися два дисканти братів Мосурів (С.Васильченко).

ВІДРІКАТИСЯ - ЗРІКАТИСЯ -ЗАРІКАТИСЯ

Відрікатися, відректися, -ечуся, -ечешся (від кого-чого, кого, чого). — Тяжко їй було відрікатись від свого щастя... (Г.Квітка-Основ'яненко); Я відрікаюся всього (І.Франко).

Зрікатися, зректися (кого, чого, що робити). Відмовлятися від чого-не­будь, свідомо позбавляти себе чогось. [Крістабель:] Як можеш ти зрікатися дітей? (Леся Українка); Нарешті вона заявила, що зрікається відпустки (Г.Коцюба); Де ж вона, та й правда, візьметься, коли кожен зрікатиметься за неї обставати (Б.Грінченко); Лише нікчемні й безголові Зрікаються своїх батьків (М.Руденко).

ВІЗ

Зарікатися, заректися. Давати обіця­нку, зарік не робити чого-небудь. За­бачивши святий Київ, вони зареклися більше пити, щоб вступити по-хрис-тияніській до святого міста (І.Не-чуй-Левицький); Від суми та тюрми не зарікайся (прислів'я).

відробити див. відпрацювати.

ВІДСТОЮВАТИ - ОБСТОЮ­ВАТИ

Відстоювати, -юю, -юєш. Захища­ти, обороняти — зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, ду­мку, інтереси народу, мир, незалеж­ність, погляди, правду, проект, свобо­ду, честь.

Обстоювати. Захищати, боронити від когось переважно словами; захи­щати думку, погляд, ідею тощо; на­полягати на чомусь. Обстоювати іс­нування заповідника Андрію Тоб'їлевичу в столиці допомагав Максим Рильсь­кий (Т.Масенко); — А чим, батьку, цей кошовий уславився? — спитав Ва­силь. — "Волю козацьку обстоював ду­же і не тільки про Запорожжя дбав, а й про всю Україну піклувався" (А.Ка-щенко).

Коли йдеться про закінчену, за­вершену думку, як правило, в цьому значенні вживається не обстояти, а відстояти. — Зуміли до кінця викорис­тати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту і непороч­ність (О. Гончар).

ВІДТИНОК - ВІДТІНОК

Відтинок, -нка. Частина простору або часу; відрізок. Коли в їхали в ліс, через який проходив найнебезпечніший відтинок шляху кілометрів на півтора, сонце зайшло (В.Козаченко); Кроки стихли, лише ходики на стіні відсікали і кидали додолу короткі відтинки часу (М.Тарновський).

Відтінок, -нку. Різновид кольору, відмінний від основного силою тону; різновид якогось явища; додатковий вияв почуття, настрою тощо. Барва її лиця була й тепер рум 'яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі (Леся Українка); Си­льний, глибокий баритон з м'якими, шовковистими відтінками рокотав над хвилями Дніпра (М.Руденко).

відчиняти див. одчиняти.

відчитувати див. вичитувати.

відчувати див. почувати.

відчуття див. почуття.

ВІЗ - ХУРА - ПІДВОДА

Віз, воза. Чотириколісний транс­порт для перевезення вантажів і лю­дей кінною або воловою тягою; при­близна міра ваги, обсягу, що дорів­нює поклажі одного воза. Ще далі, біля самої води, стояли вози, повні ри­би, сала, меду, олії (П.Панч); Попід дібровою стоять Вози залізної тарані (Т.Шевченко).

Хура. Великий віз або сани, віз або сани з поклажею; кількість вантажу, що може поміститися на возі чи са­нях тощо. Роман позичив грошей на ха­ту ще й обіцяв дати хуру до лісу під ма­теріал (М.Коцюбинський); Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись (Л. Глібов); — Знаєте що? Наш титар, либонь, гарний гончар; не­хай він одвезе хуру своїх горшків (І.Нечуй-Левицький).

Підвода, р. мн. -від. Запряжений кіньми або волами віз, візок. На доро­зі довга валка підвід (А.Шиян); За ба­заром у затінку стоять підводи (В.Кучер).

ВІЗУАЛЬНИЙ - ВІЗУВАЛЬНИЙ

Візуальний. Який здійснюється не­озброєним оком або за допомогою

ВІЙ

оптичного приладу: візуальне спосте­реження, візуальне розслідування.

Візувальний. Пов'язаний з візою — дозволом комусь на в'їзд у країну, виїзд або проїзд через неї, а також з підписом на якомусь документі.

ВІЙСЬКОВИЙ - ВОЄННИЙ -

воїнський

Військовий. Який стосується вій­ська, військовослужбовця, призначе­ний для потреб війни. Вж. зі сл.: аеро­дром, аташе, бюджет, госпіталь, дух, ешелон, завод, керівник, корабель, ко­респондент, кредит, лад, лазарет, льот­чик, моряк, начальник, об'єкт, округ, організатор, оркестр, парад, поїзд, по­тяг, порядок, призов, радник, рапорт, статут, телеграф, шпиталь, автоінс­пекція, академія, база, виставка, вла­да, дисципліна, дорога, економіка, література, людина, медицина, могут­ність, організація, перевага, підготов­ка, присутність, сила, служба, справа, таємниця, техніка, форма, фортеця, хитрість, хімія, частина, шинеля, ши­нель, виробництво, відомство, замов­лення, звання, керівництво, планування, правило, співробітництво, споряджен­ня, судно, училище, власті, заходи, ко­ла, можливості, традиції. У знач, ім.: військове — одяг і спорядження війсь­ковослужбовців; військовий — війсь­ковослужбовець, військовик.

Воєнний. Який стосується війни, пов'язаний з нею. Вж. зі сл.: закон, злочин, злочинець, конфлікт, напад, переворот, період, потенціал, психоз, режим, стан, час, авантюра, бороть­ба, доктрина, загроза, здобич, інтер­венція, історія, катастрофа, небезпе­ка, обстановка, операція, підтримка, політика, проблема, провокація, ситу­ація, випробування, вторгнення, втру-

чання, питання, приготування, стано­вище, дії, події, зусилля, інтереси, пла­ни, свари.

Допустиме паралельне вживання військовий і воєнний з такими слова­ми: блок, союз, суд, трибунал, дикта­тура, допомога, історія, машина, нау­ка, промисловість, стратегія, такти­ка, теорія, зіткнення, мистецтво, ви­трати, потреби, умови, цілі. У скл. сл.: військово-історичний і воєнно-іс­торичний, військово-політичний і во­єнно-політичний, військово-польовий і воєнно-польовий тощо.

Воїнський. Який стосується воїна, воїнства, властивий воїнові, воїнам. Вж. (паралельно з військовий) зі сл.: героїзм, обов'язок, доблесть, дружба, повинність, присяга, слава, честь.

ВІЙЯ - ВІЯ

Війя, с. Дишель у воловому возі. Сергій сидів на передку, поставивши ноги на війя, поганяв биків (Григорій Тютюнник).

Вія, вії, ор. вією, ж. Вживається переважно в множині: вії — волосин­ки, що вкривають краї повік. Його щастя, його доля — Мої чорні брови, Довгі вії, карі очі, Ласкавеє слово (Т.Шевченко); Личко зів'яло... на віях роса... (О.Олесь).

ВІКО. Верхня частина діжки, скрині тощо, якою їх закривають. Ко­ровай поклали на віці од діжі (І.Не-чуй-Левицький); Перші грудочки, пе­ремішані з сльозами, глухо впали на віко домовини (М.Стельмах).

віл див. бик.

ВІЛА - ВІЛЛА

Віла. Русалка. Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлоп­ців побратимів, не знайшов межи дів-

ВІР

чат посестри, а надибав вілу білу в го­рах (Леся Українка).

Вілла. Розкішна дача за містом або будинок-особняк. Де-де на горбиках самотні вілли білілися (І.Франко); У вікових парках понад самою водою при­чаїлись білі, подзьобані кулями вілли (О. Гончар).

ВІН, вона, воно, вони, займ. особ. В усному мовленні дехто вживає ці слова, очевидно, за звичкою, для за­повнення паузи ("щоб був час поду­мати"), хоч таке вживання стилістич­но не завжди вмотивоване. Я гадаю, що новий парламент, [він] зробить ве­ликий крок у справі демократизації; Ця картина для мене, [вона] сповнена нос­тальгічних спогадів; Це рішення, [во­но], власне, базується на комерційній основі; Діти, які їхатимуть з міста Києва, [вони] будуть сплачувати 50 відсотків вартості квитків.

ВІНЕЦЬ - ВІНЦЯ - ВІНЦЕ

Вінець, -нця. 1. Коштовний голов­ний убір, прикраса із золота, корона, зрідка — вінок, а також переносно. В митрополита дрижали руки, коли під­няв він золотий вінець, щоб покласти на голову Ярославові (П.Загребель-ний); Над запеченим згустком хмари гаснув золотий вінець проміння (М.Стель­мах); Віри святе джерело, благості вічний вінець (М.Зеров).

2. Горизонтальний ряд колод, цег­ли, в будівлі, споруді, цямрин у зрубі колодязя тощо.

Вінця, -нець, мн. Верхні краї посу­ду, а також переносно. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого за­саленого горшка (І.Нечуй-Левиць-кий); Я поклав мою сигару на вінця по­пільнички (Ю.Смолич); Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (М.Коцюбинський).

Вінце, -я. 1. Те саме, що вінець 2. На скільки вінець Максим поставив хату? (Словник Б.Грінченка).

2. Те саме, що вінця. В опущеній ру­ці повисла коновка, й з неї цівочкою текла через вінце вода (І.Чендей); Горе давно вже переливалося через її вінце (О.Довженко).

ВІРА - ВІРУВАННЯ - ВЙРА

Віра¹, ім. Упевненість у здійсненні чогось; довіра; визнання існування Бога, чогось надприродного. Огидне безволля взяло молоду жінку, втрачала певність, віру в свої сили, здібності (К.Гордієнко); Сам префект колегії, старий чернець, приїздив в палац, щоб наглядати за вченням молодого княжа­ти, і сам виясняв Єремії початки пра­вославної віри (І.Нечуй-Левицький).

Віра², виг. Команда при вантажних роботах, що означає "підіймай!", "вгору!". — Віра!— подає кранівникам знак бригадир (з газети).

Вірування, р. мн. -ань. Релігійні уявлення когось, віросповідання: на­родні вірування, язичницькі вірування.

Вйра, ім. У Київській Русі — штраф за вбивство вільної людини.

ВІРНИЙ. 1. Який заслуговує до­віри, відданий: вірний друг, вірний по­братим, вірна дружина, вірна кохана, вірне серце, вірний заповітам, вірна служба, вірна смерть (неминуча). З такою вірною, розсудливою дружиною було немов безпечніше (М.Коцюбин­ський); Сава щасливо заплющив очі. І задрімав біля нього, чутливо здригаю­чись уві сні, вірний пес (О.Бедзик).

2. у знач. ім. Віруючий. Повні краси були ці хори вірних і священиків