ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) - ВДАТ-НИЙ (УДАТНИЙ)

Вдячний (удячний). 1. Який відчуває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдячний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (3.Тулуб).

2. Який виправдовує покладені на нього сподівання: вдячний (удячний) слухач.

Пох.: вдячність (удячність), вдячно (удячно).

Вдатний (удатний). Який має хист до чогось, здібний; успішний; влуч-

ний; вдалий тощо. В роботі [Оленка] проворна, вдатна, нарівні з дорослими поле (К.Гордієнко); Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (І.Нечуй-Левицький); Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний (Панас Мирний); Сердечно дякую за Ваш лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Леся Українка). Пох.: вдатність (удатність), вдатно (удатно).

ВЕГЕТАТИВНИЙ - ВЕГЕТАЦІЙНИЙ

Вегетативний. Пов'язаний із ростом і живленням рослин та низькоор-ганізованих тварин. Вж. зі сл.: відділ, гібрид, нерв, орган, ріст, тонус, гібридизація, криза, маса, нервова система, патологія, відтворення, порушення, походження, розмноження, тіло, клітина, функції.

Вегетаційний. Пов'язаний з вегетацією — ростом і розвитком рослин. Вж. зі сл.: метод, період, полив, режим.

ВЕДИ¹, -ів, мн. (одн. вед, -а). Народ, найдавніші мешканці Шрі-Ланки.

ВЕДИ², вед, мн. Найдавніші пам'ятки староіндійської літератури, написані санскритом.

ВЕЖА - БАШТА - ВИШКА

Вежа. 1. Висока вузька споруда, що має спеціальне призначення: спостережна вежа, телевізійна вежа, пожежна вежа, вавилонська вежа.

2. Висока будова круглої, чотиригранної чи багатогранної форми, що стоїть окремо або є частиною будівлі: вежа замку, вежа палацу.

ВЕЛ

3. рідше. Те саме, що башта 2: вежа танка.

Башта. 1. Те саме, що вежа 1, 2: вартова башта, водонапірна башта, пожежна башта. І пролітають урагани У нас над баштами тюрми (Г.Чуп- ринка).

2. Верхня, обертова частина корпусу танка, бронеавтомобіля, споруда на судні, в якій містяться гармати або кулемети.

Вишка. 1. зрідка. Те саме, що вежа 1. За вишкою, що на каплицю схожа, Вечірнє сонце стомлено сідає (М.Ру- денко).

2. Переважно висока вузька споруда, призначена для якихось цілей: бурова вишка, геодезична вишка, сторожова вишка, вишка для стрибків у воду.

Велика Британія див. Англія.

ВЕЛІТИ - ВОЛІТИ

Веліти, велю, велиш. Вимагати, наказувати; доручати зробити щось; не дозволяти тощо, а також переносно. Мене просив завітати до вас наш учитель Сергій Сергійович Байрачний, велів мені принести вам молока (І.Цю-па); Пристав., не дозволяв пускати у хід зброю, велів брати злочинців голіруч (О.Гончар); / все було, як добрий тон велить (М.Рильський).

Воліти, -по, -ієш. Хотіти, бажати; вважати за краще. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (М.Коцюбинський); [Руфін:] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову залишити (Леся Українка).

ВЕЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову велосипедний; пишеться разом: велоперегони, велолітак.

вельцювати див. вальцювати.

ВЕНДЕТА - ВЕНДІТА

Вендета. Звичай кривавої помсти за вбитого родича, що існував на островах Корсика й Сардинія.

Вендіта. Організація і місце зборів карбонаріїв в Італії у XIX ст.

ВЕНТИЛЮВАННЯ - ВЕНТИЛЯЦІЯ

Вентилювання. Провітрювання приміщення: активне вентилювання, вентилювання комори, вентилювання шахти.

Вентиляція, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що вентилювання: аварійна вентиляція, вентиляція приміщення, витяжна вентиляція, природна вентиляція, штучна вентиляція.

2. Система приладів і пристроїв для провітрювання. — Слухай, а там у нас є вентиляція? (Ірина Вільде); Театральні зали в китайських містах обладнані доброю вентиляцією (П.Коз- ланюк).

ВЕРБОЛІЗ, -лозу. Високий кущ або невелике дерево з довгими блискучими гілками й вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях; зарості цієї рослини. Опочивши, село Понад ставом лягло, Де схилились густі верболози (М.Вороний); Весело полискувала Десна в густих верболозах (В.Кучер).

ВЕРЕС - ВЕРЕСК

Верес, -у. Вічнозелений кущик з дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками. Чіпляючись за кущики вересу та верболозу, Бронко спустився вниз до ріки (Ірина Вільде).

Вереск, -у. Пронизливий, різкий крик, виск; різкий звук від тертя металу тощо. Жіночий вереск роздирав вуха (М.Коцюбинський); Пронизливий вереск автомобільної сирени ще не

ВЕС

стихав (В.Кучер); Вереск коліс з кожною хвилиною замирав (П.Панч).

ВЕРСТА - ВЕРСТВА

Як міра довжини (1,06 км), назва верстового стовпа, дуже високої людини (розм.), вживаються паралельно: з версту (з верству) проїхати, сім верст (верстов). У значеннях "шар", "пласт", "частина суспільного класу" тощо вживається переважно верства: суспільна верства, верства суспільства. Пох.: верстовий, верствовий.

ВЕРСТАК, -а. Спеціальний стіл із пристроями для кріплення оброблюваних ручним способом дерев'яних або металевих предметів (не змішувати з верстатом — машиною, механічним устаткуванням).

верства див. верста.

ВЕРТИКАЛЬ - ВЕРТИКАЛ

Вертикаль, -і, ор. -ллю, р. мн. -алей, ж. Прямовисна лінія.

Вертикал, -а, р. мн. -ів, ч. В астрономії — велике коло, яке проходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфери; прилад для вимірювання висоти світил.

ВЕРХИ - ВЕРХОМ - ВЕРХОМ

Верхи, присл. Сидячи на тварині, а також переносно. Село зовсім загубилося у горах, і до його можна добутися тільки або пішки, або верхи (Н.Ки-бальчич); Хлопчик і дівчинка їдуть верхи на коні (Є.Гуцало); Запорожець кричав: — На погибель панам!.. Годі вже їм на козаках верхи їздити!.. (О.Соколовський).

Верхом, присл. По верхній частині чогось. Пожежа в лісі поширювалася верхом.

Верхом, присл. Те саме, що верхи. Карпові діти одв 'язали коняку і почали їздити верхом (І.Нечуй-Левицький).

ВЕРХІВЕЦЬ - ВЕРШНИК -КАВАЛЕРИСТ - КІННОТНИК

Верхівець, -вця, ор. -вцем. Людина, що їде верхи на коні.

Вершник, -а. 1. Те саме, що верхівець.

2. мн. вершники, -ів. Один з привілейованих станів у Стародавньому Римі та Стародавній Греції, з якого формувалася кіннота.

Кавалерист, -а. Те саме, що кіннотник.

Кіннотник, -а. Кінний воїн; кавалерист.

верхом див. верхи.

вершник див. верхівець.

ВЕРШОК¹, -шка. Одиниця довжини (4,4 см), що використовувалася до впровадження метричної системи в Україні, Росії тощо.

ВЕРШОК², -шка, мн. -шкй, -шків. Густий продукт молока з великим вмістом жиру, а також переносно. Зо всіх гладушок часто було вершки поз 7- даю, наче той кіт (Ганна Барвінок); Повернувшись у рідне містечко з закордонним дипломом, він вважався "персона ґрата "серед вершків місцевого суспільства (Ірина Вільде).

ВЕСЕЛИТИ - ВЕСЕЛІТИ - ВЕСЕЛІШАТИ

Веселити, перех. Викликати веселощі, радісний настрій у когось. Ти мою старість веселиш, ти мене на світі держиш! (Г.Квітка-Основ'янен-ко); Вільно, пташко, ти співаєш, Веселиш гаї й сади (Г.Чупринка); — Анд-рієчку, чого ти мовчиш? Скажи що, повесели мене! — Він помовчав ще трохи, а потім почав повагом: — "Та нема чим веселити..." (Б.Грінченко).

Веселіти, неперех. Ставати веселим, веселішим. Вже вечір, вечір, Вже

вжи

вечоріє, Моє серденько Вже веселіє (пісня); Його темне обличчя веселіє (М. Стельмах).

Веселішати. Ставати веселішим. Поступово веселішають обличчя поранених (О.Гончар); Демид веселішає (М. Стельмах).

ВЖИВАНІСТЬ СЛОВА

В українській мові поряд з давно-відомими, питомими словами часто-густо існують їхні синоніми, пізніше запозичені або скальковані з інших мов. Такі синоніми, здебільшого не маючи додаткового семантичного чи стилістичного навантаження, є звичайними лексичними дублетами, або паралелізмами. Хоч використання подібних слів і не є помилкою, однак коли їх вживанню, свідомо або через незнання, послідовно надається перевага, це призводить до збіднення, примітивізації рідної мови, великою мірою позбавляє притаманних їй барв і милозвучності. Ось кілька прикладів таких дублетів: арештувати, арештований (замість заарештувати, заарештований), важний (замість поважний), дарити (замість дарувати), діюче законодавство (замість чинне законодавство), драти, видрати, задраний (замість дерти, видерти, задертий), вечором, ранком, зимою, літом (замість ввечері, вранці, взимку, влітку), кінчитися (замість скінчитися), минулорічний (замість торішній), найшов (замість знайшов), об'ява (замість оголошення), помогти (замість допомогти), пустий (замість порожній), смілий (замість сміливий), спішити (замість поспішати), учбовий (замість навчальний) і под.

взаємини див. відносини.

ВЗАЄМО... Перша частина складних слів, що відповідає слову взаєм-

ний; пишеться разом: взаємовигідний, взаємозалежність, взаємознищення.

взяти див. брати.

ВИ - ВАШ

Ви, вас, вам, вами, займ. особ. З великої літери Ви пишеться тільки у звертанні до однієї особи в листах — приватних і офіційних. Наша пані! 23 *<[ього] л*[ісяця] є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт. Як з Вами брат не може їхати, то я поїду з Вами і відвезу Вас (В.Стефаник); Про що Вам написать?.. Що юність одцвіла, і Вас нема зі мною.. (В.Сосюра). При звертанні до багатьох осіб, в листах-анкетах і в літературі різних жанрів ви пишеться з малої літери. Бувайте здорові, всі мої любі. Пишіть мені. Цілую вас міцно (Леся Українка); — Овва! Які ж бо ви, Хомо (М.Коцюбинський); — Я вас слухаю (О.Гончар).

Ваш, ваша, ваше, ваші, займ. присв. У кінці листа пишуться з великої літери. Бувайте здорові і не забувайте Вашого М.Коцюбинського (М.Коцюбинський).

ВИБИРАТИ - ДОБИРАТИ -ОБИРАТИ - ВІДБИРАТИ

Вибирати, вибрати, -беру, -береш. Виділяючи за якимись ознаками, відокремлювати від інших предметів; голосуючи, виділяти когось для виконання певних обов'язків; вибірково збирати щось і т. ін.: молодиці вибирали цілу цеглу, вибирати огірки.

Добирати, дібрати, доберу, добереш. Вибираючи, знаходити найвід-повідніше, підбирати тощо: добирати кадри, добирати потрібну літературу.

Обирати, обрати. 1. Виділяти, відбирати за якоюсь ознакою: обирати дорогу, обирати заняття, обирати напрям руху, обирати службу.

виг

2. (ким, на кого, в кого, за кого, до чого, в що). Призначати, виділяти голосуванням для виконання певних обов'язків: обирати депутатів до вищого органу влади, обирати президента.

Відбирати. Крім іншого, брати, вибирати, виділяти із загальної маси за певною ознакою: відбирати твори для збірки, відбирати типове в житті.

ВИБОРНИЙ - ВИБОРЧИЙ -ВИБІРНИЙ

Виборний. Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов'язків; якого заміщують шляхом виборів, а не призначення. Вж. зі сл.: старшина, особа, посада, служба, начальство, представники.

Виборчий. Який стосується проведення виборів та різних заходів, пов'язаних з ними. Вж. зі сл.: акт, бюлетень, голос, закон, округ, агітація, дільниця, кампанія, комісія, платформа, система, справа, урна, право, збори.

Вибірний. У біології — який має властивість діяти на певні, конкретні види: вибірна здатність, вибірна дія препаратів.

ВИВАЛЕНИЙ - ВИВАЛЯНИЙ

Вивалений, дієприкм. Від вивалити — виламати, перекинути, висунути тощо: вивалена стіна, вивалена риба з сітки. Санітари внесли пожитки померлого: штани.., шкіряну курточку, прострілену на грудях, черевички з виваленими, всохлими язиками (В.Земляк).

Виваляний, дієприкм. Від виваляти — валяючи, вбрати в щось, забруднити, повалити все або більшість: виваляний у піску, виваляні вітром дерева.

вивільнювати, вивільняти див. визволяти.

ВИВІСИТИ - ВИВІШАТИ -ВЙВІШИТИ

Вивісити, -ішу, -ісиш. Помістити назовні; виставити для огляду тощо. Стінгазету вивісили в коридорі (О.Дон-ченко); Рушницю вивісили над дверима казихани (І.Ле).

Вивішати. Повісити багато кого, багатьох або все, всіх. — Скільки є князів і панів, я б їх усіх вивішав (казка); [Лихвар:] Вивішать їх треба, тих адвокатів (Леся Українка).

Вйвішити. Позначити напрям віхами.

ВИГИН - ВИГІН

Вигин, -у. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту.

Вигін, -гону. Місцевість коло села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю.

ВИГЛЯД - ВИД

Вигляд, -у. Сукупність зовнішніх ознак, особливостей когось, чогось, що створює відповідне враження. Вж. зі сл.: апатичний, байдужий, винуватий, гордий, жалюгідний, загадковий, загрозливий, засмучений, здоровий, зовнішній, кислий, мрійливий, найкращий, незалежний, непривітний, розгублений, святковий, серйозний, солідний, суворий, схвильований, хвацький, хворобливий, хитрий, чепурний. Холодно в хаті; Вигляд дуже вбогий (П.Грабовський); Карти експедиції мали прекрасний вигляд (3.Тулуб); Весь вигляд дідуся свідчив про стійку фізичну силу та добре збережене здоров'я (М.Руденко). У словосп.: з виглядом. Глушак встає з-за стола з виглядом людини, завжди готової до дії (О.Довженко); на ви-

виг

гляд. На вигляд було їй років за тридцять (С.Голованівський); у вигляді. Оздоба якась у вигляді розгонистої квітки чи лози виноградної (О.Гончар); робити, зробити вигляд. Христя зробила вигляд, що не помітила його появи (Панас Мирний).

Вид¹, -у. 1. Обличчя. Краплями піт тече по виду (А.Свидницький); Чіпка сам не свій. Зблід на виду (Панас Мирний); Посатанів, аж з виду зблід (О.Стороженко).

2. Краєвид. Вид був справді чудовий. Перед ґанком поріг, за порогом частокіл, верби, річка, а в долині тихо, мов у Бога за пазухою, село. За селом гора, а на тій горі церквиця старосвітська (Б.Лепкий); 3 балкона мав чудовий вид на гору, місто, небо (Вас.Шевчук).

Вид², -у. 1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид у ряді предметів, явищ тощо; тип: вид праці, вид навчання, вид спорту, вид зброї, вид продукції, доконаний і недоконаний вид дієслова.

2. Підрозділ у систематиці, що входить до складу вищого розділу — роду. — А який, скажи мені, смисл у схрещуванні саме рослин різноманітних видів? (О.Довженко).

ВИГЛЯДАТИ. Останнім часом це слово набуло надзвичайного поширення з мало властивим йому значенням "мати вигляд". У російській мові, звідки перенесено таке його значення, с два дієслова: вьіглядьівать — виглядати (вьіглядьівать из окна) і вьі- глядеть — українське мати вигляд (кого, чого), здаватися (на кого-що), бути подібним (до кого-чого), бути (яким) тощо. Цими синонімами і варто переважно користуватися, хоча б для збереження милозвучності рідної мови.

Але часто автори, перекладачі й промовці, нехтуючи такою багатою синонімікою, вживають (іноді й на шкоду змісту висловлюваного) тільки виглядати: Ви зараз краще виглядаєте; На роботі треба гарно виглядати; Тоді вона виглядала старшою, ніж тепер; Ґудзики добре виглядають на синьому; Виявилося, що галявина не така маленька, як вона виглядала з літака; Як усе це виглядає на війні; Справа з постачанням виглядає не так безхмарно.

виговорювати див. висловлювати.

ВИГОДА - ВИГОДА

Вигода, р. мн. -гід. Те, що дає добрі наслідки, якийсь прибуток. Мир між братами поміцнішав ще більше задля господарської справи, задля спільної вигоди (І.Нечуй-Левицький); [Товкач:] Які ви будете для нас, такі ми для вас. Зробите ви нам вигоду, то ми вам і дві зробимо (І.Франко).

Вигода, р. мн. -гбд. Зручність у чомусь, сприятливі умови; те, що створює зручності для людини. / ворогом стала графиня-жона, турбот свого пана не тямить вона, — для неї то марні розмови, спокійно живе серед панських вигод (Леся Українка); Так п 'ян-ко тут пахне лугове зілля, і сам ти пропах, мов лісовик. Ти зовсім одвик-неш од примх і вигод міста (Т.Ма-сенко).

ВИГОЛОШУВАТИ - ОГОЛОШУВАТИ - ПРОГОЛОШУВАТИ

Виголошувати, -ую, -уєш, виголосити, -ошу, -осиш. Прилюдно виступати (з промовою, доповіддю), вимовляти якісь слова, фрази: виголошувати доповідь, виголошувати тост.

Оголошувати, оголосити, -ошу, -осиш. Публічно заявляти про щось,

виз

робити відомим; офіційно заявляти про початок чогось тощо. Вж. зі сл.: вирок, наказ, присуд, подяку, порядок денний, рішення, війну, тривогу, похід.

Проголошувати, проголосити. 1. Декларувати, обнародувати. Вж. зі сл.: братерство, єдність, закон, незалежність, рівність, свободу совісті.

2. Те саме, що виголошувати. Вж. зі сл.: промову, монолог, тост, свої думки.

вид див. вигляд.

Видаток див. витрата.

ВИДЕЛКА. Знаряддя для їди, що має форму ручки із зубцями. В одній руці рантьє була виделка з м ясом, а в другій для чогось годинник (В.Вин-ниченко); Ходжаєв став мовчазний і більше длубав виделкою в тарілці, ніж. їв (Б.Антоненко-Давидович).

ВИЗВОЛЕНИЙ - ВИЗВОЛЬНИЙ

Визволений. Звільнений від ворога, з ув'язнення тощо: визволена країна, визволене місто, визволений раб, визволений в'язень.

Визвольний. Який ставить за мету визволити або визволяє когось, щось: визвольна боротьба, визвольна війна, визвольні прагнення. Населення Запорізької Січі, відки почався визвольний похід Богдана Хмельницького, складалося головним чином з українських козаків (М.Рильський).

ВИЗВОЛЯТИ - ЗВІЛЬНЯТИ -ВИВІЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯТИ

Визволяти, визволити. Вживаються переважно у значеннях: "врятовувати когось з неволі, полону, ув'язнення тощо; надавати свободи комусь; здобувати в бою волю для когось, відвойовувати захоплену ворогом територію тощо". — Ост-а-пе! — співала Соломія. — Ми їдемо теб-е визволя-

ти!.. (М.Коцюбинський); Он усюди, кажуть, купляться круг панів люде та компонують, як би Сомка на волю визволити (П.Куліш); Сонце ясне! Сонце волі! Визволи з тюрми! (А. Кримський); Він пообіцяв Парасці, що вона його буде, що він її визволить з-під кріпацтва (Панас Мирний); — Бийте ката, мої ви орлята, наче леви ви будьте в бою! Україну ідіть визволяти, Україну і вашу, й мою!.. (В.Сосюра); Ось я прийшов, щоб визволить свою дочку і зятя (Леся Українка).

Звільняти, звільнити, -ню, -ниш. У тих значеннях, що й визволяти, визволити, вживаються рідше; переважно вони означають "випускати когось з-під арешту, з в'язниці". — Коли вас звільнять, ви намалюєте мені портрет померлого чоловіка ось за цим маленьким дагеротипом (З.Тулуб); — Я пропоную вам і вимагаю., негайно звільнити осіб, яких ви захопили на березі (О.Гончар).

Вивільнювати, -юю, -юєш / вивільняти, вивільнити. 1. Витягати, видобувати з чого-небудь, звільнивши від чогось, що зв'язує, затримує: вивільнити руку, вивільнити ногу із стремен.

2. Звільняти щось, щоб використати, застосувати інакше, з іншою метою: вивільняти кошти, вивільняти час для навчання, вивільняти робочі руки. Шульга добре тепер розуміє, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Н.Рибак).

ВИЗНАЧАЛЬНИЙ - ВИЗНАЧНИЙ

Визначальний. Який визначає суть чогось: основний, істотний. Вж. зі сл.: елемент, момент, принцип, фактор, особливість, подія, риса, умова, якість, стати визначальним.

вик

Визначний. Який відзначається своїми позитивними рисами; важливий своїм значенням; видатний. Вж. зі сл.: артист, діяч, критик, письменник, людина, особа, роль, талант, успіх, заслуга, відкриття, дослідження, досягнення, твір, місця. Одразу потрапив [І.Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П.Колесник).

ВИКЛАД - ВИКЛАДАННЯ

Виклад, -у. Письмова чи усна розповідь про щось; стиль, манера розповіді, опису: детальний виклад, популярний виклад, форма викладу, ясність викладу. Подам деякі приклади просто-таки в хронікальному викладі (М.Рильський); Доцент перейшов до викладу головних думок свого реферату (М.Руденко); Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати популярний виклад з гігієни (М.Коцюбинський).

Викладання. Дія або результат її, коли щось викладають, виймаючи з чого-небудь тощо; читання лекцій: викладання товарів у крамниці, викладання візерунків, викладання в університеті.

виключати див. вимикати.

виключний див. винятковий.

ВИКОНАВСЬКИЙ - ВИКОНАВЧИЙ

Виконавський. Який стосується виконання музичного, літературного твору, певної ролі в театральній виставі тощо: виконавський колектив, виконавська майстерність, виконавське мистецтво, виконавський стиль.

Виконавчий. Який здійснює виконання рішень, постанов, практичне керівництво чимось: виконавчий ко-

мітет, виконавчий орган, виконавчий лист, виконавча команда.

ВИКУП - ВІДКУП

Викуп, -у. За гроші, плату забирання назад чогось відданого в заставу; звільнення когось за гроші, плату; кошти на це. Виговський поїхав в Чигирин, щоб привезти викуп за Богдана (І.Нечуй-Левицький); Кинув жених срібного полтиника на тарілку, думав, на тому й зійдуться, але хлопець, насупившись, заправив за сестру такий викуп, що гості ахнули (О.Гончар).

Відкуп, -у. 1. Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певні гроші; територія, на якій діяло це правило. Збір мита звичайно здавали на відкуп або в оренду (з журналу).

2. Те саме, що викуп.

ВИЛУДЖЕНИЙ - ВИЛУЖЕНИЙ

Вилуджений. Дієприкм. від вилудити — вкрити полудою: добре вилуджений мідний посуд.

Вилужений. Дієприкм. від вилужити — добути за допомогою певних розчинів, піддати дії лугу: вилужений цукор з буряків, вилужений кварц із залізних кварцитів.

ВИМИКАТИ - ВИКЛЮЧАТИ

Вимикати, вимкнути. Припиняти дію чого-небудь, перериваючи зв'язок із загальною системою: вимикати, вимкнути струм, вимикати телефон, вимкнути мотор, вимкнути опалення, вимкнути воду.

Виключати, виключити. В цьому значенні вживається зрідка — тільки стосовно машин: виключити мотор, виключити верстат.

вин

ВИМИКАЧ - ВМИКАЧ

Вимикач, -а, ор. -ем. Пристрій для вмикання і вимикання електричних кіл.

Вмикач, -а. Те саме, що вимикач, але переважно в технічних пристроях.

ВИМІСИТИ - ВИМІШАТИ

Вимісити, -ішу, -ісиш. Док. до місити: вимісити тісто, вимісити глину. Пох. вимішений.

Вимішати. Док. до мішати: вимішати кашу. Пох. вимішаний.

Пор. місити.

ВИМОВА - АКЦЕНТ

Вимова. Спосіб вимовляння слів, звуків; особливості звукової системи якоїсь мови, діалекту: дитяча вимова, полтавська м'яка вимова, французька вимова, уповільнена вимова, чіткість вимови.

Акцент, -у. 1. Своєрідний характер вимови: грузинський акцент, французький акцент.

2. Наголос у слові; ритмічний наголос.

3. перен. Особлива увага до чогось, підкреслення чогось. Є прицільна доброта, Доброта з акцентом... Він за неї виверта Гонорар з процентом (С.Воск- рекасенко).

вимовляти див. висловлювати.

ВИМУШЕНИЙ - ЗМУШЕНИЙ - ПРИМУШЕНИЙ

Вимушений. 1. Дієприкм. від вимусити; змушений: вимушений був піти на заробітки; війська вимушені зайняти оборону.

2. прикм. Який здійснюється чи здійснений проти бажання, потреби, під тиском обставин: вимушена зупинка, вимушене неробство, вимушене сидіння. Гірке почуття вимушеної розлу-

5 — 4-2287 1

ки з сином запанувало всім його тілом (Г.Епік).

3. прикм. Здійснюваний через силу; роблений, нещирий: вимушений спокій, вимушений усміх, вимушена увага, вимушені рухи.

Змушений. Дієприкм. від змусити; який мусить, повинен через певні обставини, причини робити щось: змушені були відступити, змушені зупинитись, змушені працювати. Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (М.Коцюбинський).

Примушений. Дієприкм. від примусити — присилувати робити саме так; змушений: примушений був піти з роботи, примушений відмовитись від прогулянки. Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності (Леся Українка).

ВИНАГОРОДА. Плата за працю, нагорода за якісь послуги; те, що дається або робиться замість чого-небудь втраченого, заподіяного тощо. Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (І.Франко); Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара — дрова пиляли та рубали. Винагорода — по півфунта мила (Ю.Збанацький); — Панство нас підтримало і внесло., послам вимогу домагатися справедливої винагороди всім, хто постраждав у поході (З.Тулуб).

ВИНАХІДЛИВИЙ - ВИНАХІДНИЦЬКИЙ

Винахідливий. Здатний вигадати щось, знайти вихід із скрутного становища; здатний винаходити: винахідливий воїн, винахідливий студент, винахідливий інженер.

вин

Винахідницький. Який стосується винахідника та його діяльності: винахідницький талант, винахідницька ідея, винахідницька пропозиція, винахідницькі зусилля.

ВИНЯТКОВИЙ - ВИКЛЮЧНИЙ

Винятковий. Який становить виняток із загальних правил; особливий, надзвичайний. Вж. зі сл.: випадок, закон, організатор, результат, розум, талант, урожай, успіх, вага, вимогливість, винахідливість, вправність, гідність, гостинність, дипломатичність, зустріч, людина, можливість, оперативність, особистість, особливість, пам'ять, причина, роль, сила, ситуація, скупість, слабість, стійкість, точність, увага, чесність, значення, явище, здібності, обставини, права, умови. Пох.: винятковість, винятково (дуже, надзвичайно, особливо, не так, як усі: винятково важкі умови, винятково важливий задум).

Виключний. Який поширюється тільки на когось, щось; єдиний. Вж. зі сл.: власність, місце, право, становище, обставини. Пох.: виключність, виключно (лише, тільки): Старшини даром пробують добути з нього те, що він виключно для себе ховає (Б.Леп-кий).

ВИНЯТОК, -тку. Відхилення від звичайного, загального правила. Те, що було винятком для Гордого, мусить стати законом для всіх (М.Руденко) (неправильно Ці два випадки були виключенням). У словосп.: без винятку — не виключаючи нікого, нічого. — Всіх треба повипускати без винятку (3.Тулуб) (неправильно без виключення); за винятком — крім когось, чогось. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (М.Труб-

лаїні) (неправильно за виключенням). Пох.: винятковий, винятковість, винятково (неправильно виключна роль, виключення з правил, виключно посушливе літо).

ВИПИТИ, -п'ю, -п'єш. 1. (що). Якусь рідину без залишку, повністю. — Через п ятнадцять хвилин я чекаю вас на західній веранді. Там ми вип 'ємо вечірнє кофе (Ю.Смолич); Опівночі до царського двору зайшов собі велетень — голова поверх хат!.. Нахилився і все молоко з колодязя випив (казка).

2. (чого). Певну кількість, частину рідини. Давид., відчув трохи втому й випив води (А. Головко); Опришок скривився, мовби оцту випив (Г.Хот-кевич).

ВИПЛАТА - СПЛАТА - ОПЛАТА

Виплата. Видача плати за що-не-будь; сплата боргу: виплата відсотків, виплата робітникам зарплати (зарплатні), закінчити виплату. При тижневих виплатах почалися., чимраз бурливіші та грізніші крики (І.Франко).

Сплата. Внесення плати за що-не-будь, на відшкодування чогось; плата за встановлений державою, установою, організацією збір: сплата векселя, сплата заборгованості, сплата податків, сплата членських внесків.

Оплата. Виплачувані за що-небудь гроші; внесення плати, платіж: гарантована оплата праці, оплата податків, розмір оплати, умови оплати.

ВИПРОБОВУЮЧЕ - ВИПРОБОВУЮЧИ

Випробовуюче, присл. — Прапорщик Рокотов? — випробовуюче дивлячись йому в обличчя, неголосно запитав той, що зайшов (з перекладу).

вис

Випробовуючи. Дієирисл. від випробовувати. Коло "яструбка"вештались техніки, обдивляючись, заправляючи, заряджаючи, випробовуючи (Ю.Яновський); А за хвилину вони вже обіймались, били по плечах, ніби випробовуючи силу, розпитували один одного (І.Цюпа).

ВИПРОМІНЮВАЛЬНИЙ - ВИПРОМІНЮВАНИЙ

Випромінювальний. Який випромінює щось: випромінювальний пристрій.

Випромінюваний. Який випромінюється чимось: випромінювана енергія частинок.

вира див. віра.

вирізнятися див. відрізнятися.

ВИРІШАЛЬНИЙ - РІШУЧИЙ

Вирішальний. Найважливіший, основний; від якого залежить остаточне вирішення: вирішальний бій, вирішальна хвилина, вирішальний голос.

Рішучий. Сміливий, непохитний у своїх рішеннях; наполегливий, сильний, енергійний; найважливіший, найістотніший тощо: рішуча людина, рішучий погляд, рішуча хода, рішуча боротьба, рішуча хвилина.

ВИСВІТЛЮВАТИ - ОСВІТЛЮВАТИ, -юю, -юєш. У переносному значенні "робити відомим, пояснювати, роз'яснювати щось у деталях" вживається висвітлювати (освітлювати — зрідка). В журналах вона часто знаходила новий матеріал, читала наукові розвідки, які по-новому висвітлювали те або інше питання в науці чи літературі (О.Донченко).

ВИСЛІВ - ВИСЛОВЛЕННЯ -ВИСЛОВЛЮВАННЯ

Вислів, вислову. Сполучення слів, Що виражає закінчену думку; стале

5* і

словосполучення. Дмитро Іванович [Яворницький] уважно слухав Залізняка, інколи всміхався, перепитував окремі слова та вислови (І.Шаповал); [Ярчук:] Минулого разу на влучні вислови Сергія Михайловича присутні кілька разів сміялися (І.Микитенко).

Висловлення. Дія за знач, висловити, а також висловлені міркування, погляд тощо.

Висловлювання. Дія за знач, висловлювати, висловлюватися, а також висловлені міркування, погляд тощо. Кожна людина має свій, притаманний їй, своєрідний спосіб висловлювання (Ю.Смолич).

ВИСЛОВЛЮВАТИ - ВИМОВЛЯТИ - ВИГОВОРЮВАТИ

Висловлювати, -юю, -юєш, висловити, -влю, -виш. Передавати словами думки, почуття тощо; виражати тим або іншим способом. Комишук раптом полегшено зітхнув і жвавим радісним голосом почав висловлювати думки, що хвилювали його, видно, раніше (Л.Смілянський); Свої почуття робітники висловлювали словами пісні (С.Скляренко).

Вимовляти, вимовити. Передавати голосом звуки, слова; говорити певним чином. Кожне слово він вимовляв повільно, не поспішаючи (В.Кучер); — Марусю, біжи додому, біжи хутенько, рибочко, — вимовляє Михайло по-тихесечку (Марко Вовчок).

Виговорювати, виговорити. Переважно дорікати комусь, говорячи, домагатися одержання чогось тощо (у значенні "висловлювати" — розмовне) [Мокрина:] Учора тільки почала їй виговорювати, а вона голову в подушку і зараз почала пацати ногами (М.Кро-пивницький).

вис

Вислухати див. заслухати.

ВИСНАЖЕННЯ - ВИСНАЖЕНІСТЬ

Виснаження. Велике ослаблення, знесилення когось, чогось; позбавлення грунту родючості: виснаження мозку. Мати померла від виснаження (Ірина Вільде).

Виснаженість, -ності, ор. -ністю. Стан чогось внаслідок виснаження: виснаженість організму, виснаженість грунту.

ВИСНОВОК, -вку. Остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок чогось: висновки до книжки, практичні висновки, дійти (прийти) до висновку (неправильно заключення першого розділу, у заключенні до книжки, заключати, заключити замість робити, зробити висновок).

ВИСТРЕЛИТИ - ВИСТРІЛЯТИ

Вистрелити. Зробити постріл; вилетіти з чогось з тріском; викинути стебло, стрілку (про рослини).

Вистріляти. Стріляючи, витратити; пострілами знищити всіх або багатьох: вистріляти всі набої, вистріляти всіх вовків.

витати див. вітати.

ВИТІКАТИ - ВИПЛИВАТИ

Витікати, витекти, -ече. Вживається переважно в прямих значеннях — литися звідкись, брати початок десь (про річку, джерело тощо).

Випливати. Крім прямих значень, уживається переносно — бути висновком, логічним наслідком чогось попереднього: зі сказаного випливас.

ВИТРАТА - ВИТРАТИ - ВИДАТОК - ЗАТРАТИ

Витрата. Використання, витрачання чого-небудь з якоюсь метою, для

чогось: витрата води, витрата електроенергії, норма витрати пального на кілометр шляху.

Витрати, -ат, мн. Гроші, кошти, витрачені на щось: воєнні витрати, дрібні витрати, незаконні витрати, непередбачені витрати, судові витрати, витрати на освіту.

Видаток, -тку. Видача коштів, матеріалів для чого-небудь, викликана чимсь; у бухгалтерії — кошти, витрачені або необхідні для витрат при здійсненні чогось: адміністративно-господарські видатки, бюджетні видатки, воєнні видатки.

Затрати, -ат, мн. Гроші, матеріальні цінності, енергія, сила, праця тощо, витрачені на щось: затрати на будівництво заводу, капітальні затрати, затрати на побутові потреби, виробничі затрати, затрати робочого часу, затрати праці.

ВИХВАЛЯТИСЯ - НАХВАЛЯТИСЯ

Вихвалятися. 1. Дуже хвалити себе, своїх близьких, щось своє. Малашка бігала по селу та вихвалялася сестрою (Л.Яновська); — Я, коли сплю, — все на світі чую, — не раз вихвалявся він поміж селянами (Григорій Тютюнник).

2. розм. зрідка. Нахвалятися. — О, ми з такими паничами вміємо поводитися! — вихвалявся один (І.Франко).

Нахвалятися, розм. Погрожувати заподіяти комусь яке-небудь лихо, неприємність тощо; хвастовито обіцяти зробити щось. Молодші нахвалялися не пустити ворогів на виноградник, перестріляти з рушниць (М.Коцюбинський); [Невідомий:] Кажуть, Кар-мелюк нахвалявся всю вашу комісію перепороти різками, а всі папери спалити (С.Васильченко).

ВІД

ВИЧИТУВАТИ - ВІДЧИТУВАТИ

У значенні "робити зауваження комусь, повчати когось" тотожні.

Вичитувати, -ую, -уєш (кому), розм. Вона йому вичитувала, вона його сповідала (М.Коцюбинський); Юрко думав про те, що мама не спить знову і знову буде йому вичитувати (П.До- рошко).

Відчитувати (кого), розм. Бабуся стояла на порозі, підперезана хусткою, відчитувала дітей (Є.Кравченко); — Ти чого це мене відчитуєш? (М.За- рудний).

вишка див. вежа.

ВИЩЕ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "раніше"; пишеться разом: вищезгаданий, вищенаведений (або згаданий вище, наведений вище).

виясняти див. з'ясовувати.

ві див. вві.

ВІБРО... Перша частина складних слів, що відповідає слову вібраційний; пишеться разом: вібропоглинальний, вібропресувальний, вібропрокат, вібростійкий, вібростіл.

ВІВАРІЙ - ТЕРАРІЙ, ТЕРАРІУМ

Віварій, -ю, ор. -єм. Приміщення для утримування тварин з навчальною або експериментальною метою.

Терарій, -ю, тераріум, -у. Приміщення для утримування і розведення невеликих хребетних тварин (переважно земноводних і плазуніз).

ВІД, ОД, прийм. Вж. у словосп.: від (од) радості (\ з радості), кричати від (од) болю (\ з болю), газета від (за) І січня 1998 року.

відбирати див. вибирати.

ВІДВАРНИЙ - ВІДВАРЕНИЙ

Відварний. Виготовлений відварюванням: відварне м 'ясо.

Відварений. Дієприкм. од відварити; у знач, прикм. — доведений варінням до готовності: відварені й відціджені вареники, відварена картопля.

ВІДВЕРТАТИ - ВІДВОЛІКАТИ - ВІДВОЛІКАТИСЯ

Відвертати, відвернути, -ерну, -ер-неш. Крім прямого значення, часто вживаються у значенні "спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу тощо в інший бік від чого-небудь". Думки про Мар 'ю на який час одвернули її від міста (Панас Мирний). У словосп. відвертати, відвернути увагу — спрямовувати увагу на щось інше. Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії (О.Іль- ченко).

Відволікати, відволіктй, -лочу, -ло-чеш. Вживаються в основному в прямому значенні — відтягати, відтягнути. Я вже живосилом одволокла Кат-рю од дверей хатніх (Марко Вовчок).

У значенні "відвертати, відвернути увагу" використовуються зрідка, тому недоречно вживати тільки ці слова: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, щоб командувача не відволікали, це відволікало мою увагу, треба відволіктй й заспокоїти її. Вживання зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в подібному значенні не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу тощо).

ВІДГИН - ВІДГІН

Відгин, -у. їм. від відігнути.

ВІД

Відгін, -гону. їм. від відігнати: залишки відгону гасу називаються мазутом.

ВІДДІЛ - ВІДДІЛЕННЯ - ВІДДІЛОК

Відділ, -у. 1. Частина чогось цілого: відділ мозку, відділ центральної нервової системи.

2. Частина установи або підприємства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл.: кадрів, музею, освіти, охорони здоров'я, постачання, технічного контролю, будівельний, етнографічний, інформаційний, машинний, оперативний, особливий, політичний, санітарний, шифрувальний.

3. Частина журналу або газети. Вж. зі сл.: культури, літератури, мистецтва, поезії, листів.

4. Частина вечора, концерту, вистави: другий відділ програми.

Відділення, р. мн. -ень. 1. Те саме, що відділ 2. Вж. зі сл.: зв'язку, міліції, машинне, підготовче, поліцейське, родильне, спеціалізоване, хірургічне, відділення академії наук.

2. Найменший військовий підрозділ: командир відділення.

Відділок, р. мн. -лку. Частина установи або підприємства: виробничий відділок, відділок сталеливарного цеху.

ВІДЕО... Перша частина складних слів, що вказує на належність поняття до зображення телевізійних, радіолокаційних та інших сигналів на екрані; пишеться разом: відеопідсилю-вач, відеоплеєр, відеосигнал, відеотелефон, відеосалон.

ВІДІГРАВАТИ - ГРАТИ. У значенні "мати певне значення, вагу" вживається словосполучення відігравати роль. — Колись, щоб вижити, ве-

лику роль відігравала витривалість, мускульна сила, невибагливість до їжі (Є.Гуцало); Як відомо, азот відіграє величезну роль у житті рослин і тварин (з журналу).

Грати роль — втілювати в художнім образі на сцені, в кінофільмі тощо; удавати з себе когось. Марко Лу-кич [Кропивницький] грав роль Івана Карася легко, невимушено (з журналу); їй не стало більше сил грати роль, і вона засміялася (Ю.Бедзик).

ВІДІМЕННИЙ - ВІДІМЕННИ-КОВИЙ

Відіменний, грам. Утворений від іменника або прикметника.

Відіменникбвий, грам. Утворений від іменника: відіменникові прислівники.

ВІДКРИВАТИ. Двері, вікно, ворота, шафу, чемодан тощо — переважно розчиняти, відчиняти. Повіки своїх очей — переважно розплющувати, відплющувати.

відкуп див. викуп.

відлуння див. луна.

ВІДМЕЖОВУВАТИ - РОЗМЕЖОВУВАТИ

Відмежовувати, -ую, -уєш. Відокремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, поняття від інших. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М.Рильський); Вона вискочила на терасу і з неї побігла була коридором, що відмежовував лабораторії від цілого палацу (Ю.Смолич).

Розмежовувати, розмежувати. Розділяти якоюсь межею ділянку, землю, щось інше; роз'єднувати, відділяти одне від одного. Треба завжди розме-

від

жовувати поняття багатства художнього слова і багатослів'я (О.Довженко); Адже треба їй навчитись розмежовувати добро і зло (Н. Рибак).

ВІДМІННИЙ. 1. Який чимось відрізняється від когось, чогось, не такий, як був до цього. Лавра тих часів була дуже відмінною від сучасної (3.Тулуб); Завтра панна побачить його в церкві. Він відмінний: голене підборіддя, високий і з торбою (М.Лазор-ський).

2. Високоякісний, дуже гарний, дуже добрий (і похідний від нього прислівник відмінно). Проте надуживання ним надзвичайно уодноманітнює, примітивізує мову: відмінний гімназист, відмінний тактик, відмінний хлопець, відмінний догляд, відмінний напій, відмінна кава, відмінна погода, відмінна якість, відмінне здоров я; відмінно обладнаний зал, все складається відмінно. Набагато краще було б ужити синоніми прекрасний, прекрасно, чудовий, чудово і под.

ВІДМІНЮВАННЯ - ВІДМІНЮВАНІСТЬ

Відмінювання. У граматиці — зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та займенників.

Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці — властивість відмінювання за відмінками: відмінюваність іменників.

ВІДНОВЛЮВАНИЙ, ВІДНОВЛЕНИЙ - ВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ

Відновлюваний, відновлений. Діє- прикм. од відновлювати, відновити — якого відновлювали, відновлюють або відновили; також у значенні прикметника: відновлювані (відновлені) функції дихання.

Віднбвлювальний, прикм. Який відновлює: відновлювальні засоби, віднов-лювальний процес, відновлювальний гідроліз, відновлювальний фактор.

ВІДНОСИНИ - СТОСУНКИ -ВЗАЄМИНИ - ВІДНОШЕННЯ

Відносини, -син, мн. Вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполук зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земельні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, моральні, патріархальні, політичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, товарні, товарно-грошові, торговельні.

Стосунки, -ів, мн. Те саме, що відносини, а також особисті зв'язки між людьми: міждержавні стосунки, поза-статутні стосунки в армії, стосунки з дружиною, стосунки з людьми, стосунки сина з батьком, з 'ясування стосунків.

Взаємини, -мин, мн. Взаємні стосунки між кимсь, чимсь; рідше — взаємозв'язок між предметами, явищами.

Відношення, р. мн. -ень. Взаємозв'язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вживається зі словами: арифметичне, білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синтаксичне (але не Все це має пряме відношення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися).

відноситися див. ставитися.

відношення див. відносини.

від

ВІДПРАЦЮВАТИ - ВІДРОБИТИ

Відпрацювати, -юю, -юєш. 1. Пропрацювати певний час; закінчити, перестати працювати. — Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О.Донченко); Він відпрацював уже своє і на землі, і під землею (П.Колесник).

2. Перебуваючи тривалий час у роботі, в ужитку, виконуючи певну функцію, стати непридатним, зноситися (про машину, пристрій тощо): мотор відпрацював уже своє.

3. Те саме, що відробити 1.

4. Удосконалити, довести до готовності: відпрацювати апаратуру, відпрацювати статті закону.

Відробити, -облю, -обиш. 1. Виконати певну роботу за щось одержане, позичене; працею віддати борг, штраф. [Варка:] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив (М.Кропивницький).

2. Те саме, що відпрацювати 1. — Кинь про сили — ти відробив, Хомич, своє (М.Упеник).

ВІДПУСК - ВІДПУСТКА

Відпуск, -у. 1. Видача, продаж чого-небудь: відпуск товарів, відпуск коштів, відпуск води.

2. У металургії — термічна обробка сталі для зменшення її крихкості.

Відпустка. Звільнення на певний час від роботи, служби, навчання: місячна відпустка, оплачувана (або неоплачувана) відпустка, піти у відпустку.

ВІДРІЗНЯТИ - РОЗРІЗНЯТИ

Відрізняти, відрізнити, -ню, -нйш (що від чого). Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка).

Розрізняти, розрізнити (кого і кого, що і що). Вони так схожі один на одного, що, кажуть, їх і мати тільки по очах розрізняє (М.Стельмах); — Я не хотів тебе образити. Просто треба вміти розрізняти свободу і псевдосво-боду (О.Гончар).

ВІДРІЗНЯТИСЯ - ВИРІЗНЯТИСЯ

Відрізнятися, відрізнитися, -нюся, -нйшся. Бути несхожим якоюсь ознакою на інших, інше; виділятися з-поміж інших, іншого; відокремлюватися від когось, чогось. Курінь Птахи нічим не відрізнявся від усіх інших рибальських мазанок (Ю.Смолич).

Вирізнятися, вирізнитися, -нюся, -нишся. Виділятися з-поміж інших, іншого, бути помітним через якісь ознаки. Дедалі вирізняються окремі групи і розмови (Леся Українка); Деякі голоси Ярошенко впізнав одразу; вирізнялися два дисканти братів Мосурів (С.Васильченко).

ВІДРІКАТИСЯ - ЗРІКАТИСЯ -ЗАРІКАТИСЯ

Відрікатися, відректися, -ечуся, -ечешся (від кого-чого, кого, чого). — Тяжко їй було відрікатись від свого щастя... (Г.Квітка-Основ'яненко); Я відрікаюся всього (І.Франко).

Зрікатися, зректися (кого, чого, що робити). Відмовлятися від чого-небудь, свідомо позбавляти себе чогось. [Крістабель:] Як можеш ти зрікатися дітей? (Леся Українка); Нарешті вона заявила, що зрікається відпустки (Г.Коцюба); Де ж вона, та й правда, візьметься, коли кожен зрікатиметься за неї обставати (Б.Грінченко); Лише нікчемні й безголові Зрікаються своїх батьків (М.Руденко).

ВІЗ

Зарікатися, заректися. Давати обіцянку, зарік не робити чого-небудь. Забачивши святий Київ, вони зареклися більше пити, щоб вступити по-хрис-тияніській до святого міста (І.Не-чуй-Левицький); Від суми та тюрми не зарікайся (прислів'я).

відробити див. відпрацювати.

ВІДСТОЮВАТИ - ОБСТОЮВАТИ

Відстоювати, -юю, -юєш. Захищати, обороняти — зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, думку, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правду, проект, свободу, честь.

Обстоювати. Захищати, боронити від когось переважно словами; захищати думку, погляд, ідею тощо; наполягати на чомусь. Обстоювати існування заповідника Андрію Тоб'їлевичу в столиці допомагав Максим Рильський (Т.Масенко); — А чим, батьку, цей кошовий уславився? — спитав Василь. — "Волю козацьку обстоював дуже і не тільки про Запорожжя дбав, а й про всю Україну піклувався" (А.Ка-щенко).

Коли йдеться про закінчену, завершену думку, як правило, в цьому значенні вживається не обстояти, а відстояти. — Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту і непорочність (О. Гончар).

ВІДТИНОК - ВІДТІНОК

Відтинок, -нка. Частина простору або часу; відрізок. Коли в їхали в ліс, через який проходив найнебезпечніший відтинок шляху кілометрів на півтора, сонце зайшло (В.Козаченко); Кроки стихли, лише ходики на стіні відсікали і кидали додолу короткі відтинки часу (М.Тарновський).

Відтінок, -нку. Різновид кольору, відмінний від основного силою тону; різновид якогось явища; додатковий вияв почуття, настрою тощо. Барва її лиця була й тепер рум 'яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі (Леся Українка); Сильний, глибокий баритон з м'якими, шовковистими відтінками рокотав над хвилями Дніпра (М.Руденко).

відчиняти див. одчиняти.

відчитувати див. вичитувати.

відчувати див. почувати.

відчуття див. почуття.

ВІЗ - ХУРА - ПІДВОДА

Віз, воза. Чотириколісний транспорт для перевезення вантажів і людей кінною або воловою тягою; приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. Ще далі, біля самої води, стояли вози, повні риби, сала, меду, олії (П.Панч); Попід дібровою стоять Вози залізної тарані (Т.Шевченко).

Хура. Великий віз або сани, віз або сани з поклажею; кількість вантажу, що може поміститися на возі чи санях тощо. Роман позичив грошей на хату ще й обіцяв дати хуру до лісу під матеріал (М.Коцюбинський); Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись (Л. Глібов); — Знаєте що? Наш титар, либонь, гарний гончар; нехай він одвезе хуру своїх горшків (І.Нечуй-Левицький).

Підвода, р. мн. -від. Запряжений кіньми або волами віз, візок. На дорозі довга валка підвід (А.Шиян); За базаром у затінку стоять підводи (В.Кучер).

ВІЗУАЛЬНИЙ - ВІЗУВАЛЬНИЙ

Візуальний. Який здійснюється неозброєним оком або за допомогою

ВІЙ

оптичного приладу: візуальне спостереження, візуальне розслідування.

Візувальний. Пов'язаний з візою — дозволом комусь на в'їзд у країну, виїзд або проїзд через неї, а також з підписом на якомусь документі.

ВІЙСЬКОВИЙ - ВОЄННИЙ -

воїнський

Військовий. Який стосується війська, військовослужбовця, призначений для потреб війни. Вж. зі сл.: аеродром, аташе, бюджет, госпіталь, дух, ешелон, завод, керівник, корабель, кореспондент, кредит, лад, лазарет, льотчик, моряк, начальник, об'єкт, округ, організатор, оркестр, парад, поїзд, потяг, порядок, призов, радник, рапорт, статут, телеграф, шпиталь, автоінспекція, академія, база, виставка, влада, дисципліна, дорога, економіка, література, людина, медицина, могутність, організація, перевага, підготовка, присутність, сила, служба, справа, таємниця, техніка, форма, фортеця, хитрість, хімія, частина, шинеля, шинель, виробництво, відомство, замовлення, звання, керівництво, планування, правило, співробітництво, спорядження, судно, училище, власті, заходи, кола, можливості, традиції. У знач, ім.: військове — одяг і спорядження військовослужбовців; військовий — військовослужбовець, військовик.

Воєнний. Який стосується війни, пов'язаний з нею. Вж. зі сл.: закон, злочин, злочинець, конфлікт, напад, переворот, період, потенціал, психоз, режим, стан, час, авантюра, боротьба, доктрина, загроза, здобич, інтервенція, історія, катастрофа, небезпека, обстановка, операція, підтримка, політика, проблема, провокація, ситуація, випробування, вторгнення, втру-

чання, питання, приготування, становище, дії, події, зусилля, інтереси, плани, свари.

Допустиме паралельне вживання військовий і воєнний з такими словами: блок, союз, суд, трибунал, диктатура, допомога, історія, машина, наука, промисловість, стратегія, тактика, теорія, зіткнення, мистецтво, витрати, потреби, умови, цілі. У скл. сл.: військово-історичний і воєнно-історичний, військово-політичний і воєнно-політичний, військово-польовий і воєнно-польовий тощо.

Воїнський. Який стосується воїна, воїнства, властивий воїнові, воїнам. Вж. (паралельно з військовий) зі сл.: героїзм, обов'язок, доблесть, дружба, повинність, присяга, слава, честь.

ВІЙЯ - ВІЯ

Війя, с. Дишель у воловому возі. Сергій сидів на передку, поставивши ноги на війя, поганяв биків (Григорій Тютюнник).

Вія, вії, ор. вією, ж. Вживається переважно в множині: вії — волосинки, що вкривають краї повік. Його щастя, його доля — Мої чорні брови, Довгі вії, карі очі, Ласкавеє слово (Т.Шевченко); Личко зів'яло... на віях роса... (О.Олесь).

ВІКО. Верхня частина діжки, скрині тощо, якою їх закривають. Коровай поклали на віці од діжі (І.Не-чуй-Левицький); Перші грудочки, перемішані з сльозами, глухо впали на віко домовини (М.Стельмах).

віл див. бик.

ВІЛА - ВІЛЛА

Віла. Русалка. Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлопців побратимів, не знайшов межи дів-

ВІР

чат посестри, а надибав вілу білу в горах (Леся Українка).

Вілла. Розкішна дача за містом або будинок-особняк. Де-де на горбиках самотні вілли білілися (І.Франко); У вікових парках понад самою водою причаїлись білі, подзьобані кулями вілли (О. Гончар).

ВІН, вона, воно, вони, займ. особ. В усному мовленні дехто вживає ці слова, очевидно, за звичкою, для заповнення паузи ("щоб був час подумати"), хоч таке вживання стилістично не завжди вмотивоване. Я гадаю, що новий парламент, [він] зробить великий крок у справі демократизації; Ця картина для мене, [вона] сповнена ностальгічних спогадів; Це рішення, [воно], власне, базується на комерційній основі; Діти, які їхатимуть з міста Києва, [вони] будуть сплачувати 50 відсотків вартості квитків.

ВІНЕЦЬ - ВІНЦЯ - ВІНЦЕ

Вінець, -нця. 1. Коштовний головний убір, прикраса із золота, корона, зрідка — вінок, а також переносно. В митрополита дрижали руки, коли підняв він золотий вінець, щоб покласти на голову Ярославові (П.Загребель-ний); Над запеченим згустком хмари гаснув золотий вінець проміння (М.Стельмах); Віри святе джерело, благості вічний вінець (М.Зеров).

2. Горизонтальний ряд колод, цегли, в будівлі, споруді, цямрин у зрубі колодязя тощо.

Вінця, -нець, мн. Верхні краї посуду, а також переносно. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (І.Нечуй-Левиць-кий); Я поклав мою сигару на вінця попільнички (Ю.Смолич); Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (М.Коцюбинський).

Вінце, -я. 1. Те саме, що вінець 2. На скільки вінець Максим поставив хату? (Словник Б.Грінченка).

2. Те саме, що вінця. В опущеній руці повисла коновка, й з неї цівочкою текла через вінце вода (І.Чендей); Горе давно вже переливалося через її вінце (О.Довженко).

ВІРА - ВІРУВАННЯ - ВЙРА

Віра¹, ім. Упевненість у здійсненні чогось; довіра; визнання існування Бога, чогось надприродного. Огидне безволля взяло молоду жінку, втрачала певність, віру в свої сили, здібності (К.Гордієнко); Сам префект колегії, старий чернець, приїздив в палац, щоб наглядати за вченням молодого княжати, і сам виясняв Єремії початки православної віри (І.Нечуй-Левицький).

Віра², виг. Команда при вантажних роботах, що означає "підіймай!", "вгору!". — Віра!— подає кранівникам знак бригадир (з газети).

Вірування, р. мн. -ань. Релігійні уявлення когось, віросповідання: народні вірування, язичницькі вірування.

Вйра, ім. У Київській Русі — штраф за вбивство вільної людини.

ВІРНИЙ. 1. Який заслуговує довіри, відданий: вірний друг, вірний побратим, вірна дружина, вірна кохана, вірне серце, вірний заповітам, вірна служба, вірна смерть (неминуча). З такою вірною, розсудливою дружиною було немов безпечніше (М.Коцюбинський); Сава щасливо заплющив очі. І задрімав біля нього, чутливо здригаючись уві сні, вірний пес (О.Бедзик).

2. у знач. ім. Віруючий. Повні краси були ці хори вірних і священиків