Вдаль (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М.Рильський); Течуть квартали, наче ріки, А будівник удаль руша. Та залишається навіки Убілім камені душа (М.Нагнибіда).
В (у) даль, ім. з прийм. Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу! (Д.Павличко); Дивлюся в даль безкраю І тужу (П.Карманський).
вдатний див. вдячний.
ВДАЧА - УДАЧА
Вдача, -і, ор. -ею. Сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). Варка була дуже бідна, але роботяща, тиха на вдачу, добра й смирна (І.Нечуй-Левицький); Андрій був веселої вдачі хлопець (О.Копиленко); Така вже людська вдача, що страх перед не-
вдв
безпекою гірший від самої небезпеки (Б.Лепкий).
Удача. Позитивний, бажаний наслідок чогось; успіх. Чи вже ж то одні удачі та радощі складали його молоду силу (Панас Мирний); Все залежить від удачі (Г'.Чупринка); — Оце так рибина! — вирвалось у Костянтина. — Ще не було нам такої удачі/(М. Стельмах).
ВДВАДЦЯТЬОХ (УДВАДЦЯ-
ТЬОХ) - В (У) ДВАДЦЯТЬбХ
Вдвадцятьох (удвадцятьох), присл. У складі двадцяти осіб.
В (у) двадцятьох, числ. з прийм.
ВДВІЧІ (УДВІЧІ), присл. У два рази: вдвічі більше, вдвічі старший за нього, побіг удвічі швидше.
ВДВОЄ (УДВОЄ) - В (У) ДВбЄ
Вдвоє (удвоє), присл. У два рази; пополовині: удвоє збільшився урожай, зігнувшись удвоє, перегнув удвоє зошит. Бобренчиха лишилася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє (Л.Костенко).
В (у) двоє, числ. з прийм.: у двоє відер набрали води.
ВДВОХ (УДВОХ) - В (У) ДВОХ
Вдвох (удвох), присл. У складі двох осіб. / дід і баба у неділю На присьбі вдвох собі сиділи (Т.Шевченко); Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт (А.Малишко); Молодята про щось розмовляють удвох (О.Гончар).
В (у) двох, числ. з прийм. У них у двох., і ключі од комори (Г.Квітка-Ос-нов'яненко); Скінчу вже в двох словах (М.Коцюбинський); У двох місцях у натовпі рухнулися люди (А.Головко).
ВДЕВ'ЯТЕРО (УДЕВ'ЯТЕРО) -В (У) ДЕВ'ЯТЕРО
Вдев'ятеро (удев'ятеро), присл. У дев'ять разів.
В (у) дев'ятеро, числ. з прийм.
ВДЕВ'ЯТЬОХ (УДЕВ'ЯТЬОХ) -В (У) ДЕВ'ЯТЬОХ
Вдев'ятьох (удев'ятьох), присл. У складі дев'яти осіб: прийшли вдев'ятьох.
В (у) дев'ятьох, числ. з прийм. В де-в ятьох випадках з десяти кінчалося на тім, що бабця брала миску в руки й робила сама (Г.Хоткевич).
ВДЕНЬ (УДЕНЬ) - В (У) ДЕНЬ
Вдень (удень), присл. У денний час. Вдень і вночі я усюди літатиму, Доки без сил не впаду, Всюди питатиму, всюди шукатиму, Доки тебе не знайду (О.Олесь); Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (І.Нечуй-Ле- вицький).
В (у) день, ім. з прийм. [Молода Парка:] Сестро/в серці б'ються звуки, рвуться мов із ночі в день/.. (О.Олесь); Чи думав я у день похмільний, Що з серцем скоїться моїм: По-справжньому я буду вільний Лише у карцері сирім? (М.Руденко).
ВДЕСЯТЕРО (УДЕСЯТЕРО) - В (У) ДЕСЯТЕРО
Вдесятеро (удесятеро), присл. У десять разів. Андрій стоїть не біля нього, а вдесятеро далі (Ю.Яновський); Кидається воїн вперед з удесятеро більшою снагою (О.Довженко); Люська давала порад удесятеро більше за інструктора (Ю.Мушкетик).
В (у) десятеро, числ. з прийм.
ВДЕСЯТЬОХ (УДЕСЯТЬОХ) - В (У) ДЕСЯТЬбХ
Вдесятьох (удесятьох), присл. У складі десяти осіб. Вдесятьох ледве на берег витягай [кита] (Григорій Тютюнник).
ВЕЖ
В (у) десятьох, числ. з прийм. ВДИВЛЯТИСЯ, ВДИВИТИСЯ,
-влюся, -вишся (УДИВЛЯТИСЯ, УДИВИТИСЯ). Дуже пильно, уважно дивитися кудись, на когось, щось. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися (Марко Вовчок); Шалматов мрійливо вдивлявся у далину, що мерехтіла золотими хрестами (Р.Іваничук); — Ви вдивіться, вдумайтесь, скільки життя у кожного чоловіка, скільки гри, думок, почувань (В.Винниченко).
ВДРУГЕ (УДРУГЕ) - В (У) ДРУГЕ
Вдруге (удруге), присл. У другий раз. Вже вдруге сниться мені хата (І.Нечуй-Левицький); Довгий час пан бунчуковий жив удівцем і нарешті взяв шлюб удруге (М.Лазорський); Івась крикнув удруге ще дужче (Панас Мирний); — Не попадайся мені удруге на очі (А.Кащенко).
В (у) друге, числ. з прийм. Такий, що в одно вухо влізе, а в друге вилізе (приказка); Тихович закінчив труїння — значить, можна було вирушати у друге село (М.Коцюбинський).
