Впоперек (упбперек) - в (у) поперек

Впоперек (упоперек), присл. По ширині чогось, уширину; перенос­но — не так, як треба. Величезна яск­рава зоря перечеркнула небо впоперек (В.Собко); Поки Корній прокопав пер­ший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Б.Грінченко). [Василь:] Чи ти їм що упоперек сказала? (М.Кропив-ницький).

В (у) поперек, ім. з прийм. Зразу на­че і бадьоро скочив, та тільки що ноги спустив додолу — аж мене в поперек — шпиг! (Панас Мирний); Чомусь був певний, що міна обов'язково вгвинти­ться йому в поперек, як свердел. Не в ногу, не в руку, а саме в поперек (О.Гончар).

ВРЕ

ВПОРУ (УПОРУ) - В (У) ПОРУ

Впору (упору), прися. Саме тоді, коли треба, вчасно; зрідка — саме та­кий, як треба. Так і пізня ярина. До п 'ятнадцяти стебел може кущ дати, якщо впору сіяно (К.Гордієнко); [Су­ховій:] А який холодний вітер подих­нув, хоч би і кожуха зодягти, саме б упору було (М. Кропи вницький); — Ага, думаю, добре, що прийшла саме впору (М.Лазорський).

В (у) пору, ім. з прийм. Його темні в черепаховій оправі окуляри мати не-злюбила одразу, забрала, заховала, не дає користуватися навіть в пору най­більшого блиску повітря (О.Гончар); Збили тільки не в пору колотнечу (Ле­ся Українка).

вправа див. управа.

впроваджувати див. запроваджувати.

ВП'ЯТЕРО (УП'ЯТЕРО) - В (У) П'ЯТЕРО

Вп'ятеро (уп'ятеро), присл. У п'ять разів. Не забувай, що ворога вп 'ятеро більше (Ю.Яновський).

В (у) п'ятеро, числ з прийм.

ВП'ЯТЬОХ (УП'ЯТЬОХ) - В (У) П'ЯТЬОХ

Вп'ятьох (уп'ятьох), присл. У скла­ді п'яти осіб. Вп'ятьох вони вирушили полуторкою вздовж Дніпра (А. Голов­ко); Вп 'ятьох одній корові зривали ло­боду (А.Малишко).

В (у) п'ятьох, числ. з прийм.

ВРАЖАЮЧЕ - ВРАЖАЮЧИ

Вражаюче, присл. Була вона не та­ка вже вражаюче красива, зовсім ні (В.Собко).

Вражаючи. Дієприсл. від вражати. Все ширше розходились береги, вража­ючи майбутніх вчительок своєю су­цільною новизною (О.Гончар).

6* І

ВРАЖЕННЯ - УРАЖЕННЯ

Враження, р. мн. -ень. 1. Слід у свідомості; вплив; уявлення. Як життя почало ширитись, то з ним і мова людська ширилася, набиралися нові слова задля виразу нових вражень, нових потреб (Панас Мирний); Всі кілька хвилин мовчали під враженням пісні (О.Донченко).

2. Те саме, що ураження.

Ураження. Пошкодження, пора­нення тощо. Вж. зі сл.: аорти, голов­ного мозку, дихальних шляхів, легень, насіння, нервової системи, нирок, плев­ри, серцево-судинної системи, серця, сітківки ока, слуху, шкіри, блискав­кою, хворобою, променеве, фізичне.

ВРАЗ (УРАЗ), присл. Раптом, від­разу, зненацька. Був ранок ясний, — і враз зібрались хмари (В.Самійленко); Коні мчали рівно і швидко. Дорога враз пірнула під різьблене склепіння запоро­шеного снігом сосняка (3.Тулуб).

2. Разом, спільно з кимсь, чимсь. Яка вина моя і тих, Що враз зі мною йдуть і йиш/.^?(І.Франко); І прикро, як ураз зі мною Стають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєї З порож­нім серцем фарисеї (М.Вороний).

ВРЕШТІ (УРЕШТІ) - В (У) РЕ­ШТІ

Врешті (урешті), присл. Нарешті, а втім тощо. Силувався [Петро] промо­вити й не міг. Аж урешті здобувся на голос і зачав хутенько лепетати (Лесь Мартович); Соломія, не розуміючи ци­ганської мови, ухилялась від запро­син — врешті їй було не до того (М.Коцюбинський); Довго висіла над Лисою горою тиша, тужавіла, стис­калася і врешті розверзлася вибухами гранат і стріляниною (Р.Іваничук).

В (у) решті, ім. з прийм. На весь гур­тожиток тільки ви й живете удвох в

ВРЕ

одній кімнаті, а в решті кімнат — по четверо, по п ятеро (Є.Гуцало).

врешті-решт див. кінець кінцем.

ВРІВЕНЬ (УРІВЕНЬ), ВРІВНІ (УРІВНІ), присл. На одному рівні (в поєднанні з прийм. "з", рідше з імен­ником у родовому відмінку); в рівно­цінному становищі, не відстаючи. Вікна були врівень з тротуаром (О.Дон-ченко); Ріс ромен із тином урівень (М.Стельмах); Свіже, повне її лице, освічене ясним сонцем, стало врівні з блідим, замлілим лицем її сусіда (І.Не-чуй-Левицький); Це ставило її врівень з усіма іншими (Л.Первомайський).

врізати див. урізати.

ВРбДА, рідше УРбДА. Переважно краса, миловидність людини. Вона була непогана на вроду: висока, струн­ка, з великими сірими очима під густи­ми чорними бровами врозліт, з білим чистим і рум'яним обличчям (З.Тулуб); Вчитель був вродливий, але його врода не хвилювала Килину (Є.Гуцало). Пох.: вродливий. Ти зовсім була не вродлива І завжди, як вечір, сумна... Чого ж ти з усіх моїх милих У серці осталась одна? (О.Олесь); Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, 3 тебе радуватися повік (В.Симоненко); вродливість.

ВРбЗБРІД (УРОЗБРІД), присл. Не разом; урозсип. З радісним криком вони кинулися врозбрід по долині (І.Франко); Думки Антона пішли вроз­брід (І.Волошин).

ВРОЗГІН (УРОЗГІН), присл. Від меж до середини лану (про оранку), а також переносно. Він пускає погляди по обрію врозгін (П.Кочура).

ВРОЗДРІБ (УРОЗДРІБ), присл. 1. Окремо один від одного. Тисячі лю­дей рушили вперед, як безконечна чорна

плахта, поволі, обережно.., вроздріб (О.Маковей).

2. Поштучно (про продаж, торгів­лю): купувати вроздріб. Добре розходи­ться журнал і вроздріб (з газети).

ВРОЗРІЗ (УРОЗРІЗ), присл. На­різно, розрізнено, не вкупі. Левенці скакали врозріз між двох таборів (П.Панч).

ВРОЗСИП (УРбЗСИП), присл. У різні боки; не разом. Як тільки колона порівнялася з ними, жінки врозсип ки­нулися поміж конвоєм (В.Козаченко); У Божовці хати не стояли одна проти однієї, а стояли хати там урозсип (Марко Вовчок).

ВРОЗТІЧ (УРОЗТІЧ), присл. у різні боки; урізнобіч. Дівчата з кри­ком кидаються врозтіч (І.Кочерга); Видно, [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинули­ся (Панас Мирний).

ВРУНА (УРУНА), ВРУНО - РУ­НА - РУНО - РУНИ

Вруна, рідше уруна, врун, мн., вру-но. 1. Молоді, густі сходи посівів, іно­ді — густа зелень. Гарні вруна сього року (Словник Б.Грінченка); Вруно нівроку, гарне; жито, видать, уродить (Вас.Шевчук).

2. Те саме, що руно 1. Пох. врунис­тий: вруниста порода овець.

Руна, рун, мн. Те саме, що вруна 1.

Руно. 1. Густа й довга вовна овець: золоте руно. Пох. рунистий: руниста порода овець.

2. Те саме, що вруна 1.

Руни, рун, мн. 1. Літери давньогер­манських алфавітів. Пох. рунічний: рунічне письмо.

2. Народні карельські та фінські епічні пісні.

всл

ВРЯД (УРЯД) - В (У) РЯД

Вряд (уряд), присл. 1. Один біля од­ного; поряд. У яру гребля, верби вряд (Т.Шевченко); На лаві вряд лежать сім житніх хлібів (С.Чорнобривець); Довкола стін вряд стояли шафи з різ­ними справами (МЛазорський).

2. Один за одним (у часі); підряд. На станції Деряжня ми дістали театр на три вистави вряд (Ю.Смолич).

В (у) ряд, ім. з прийм. В одну лінію. Хитався вечірній задуманий сад, коли їх над яром поставили в ряд і дула по-вільно на них навели (В.Сосюра); Біля ставка Моргаленко вишикував своїх людей по четверо в ряд (Л.Перво-майський).