Лекции.Орг
 

Категории:


Экологические группы птиц Астраханской области: Птицы приспособлены к различным условиям обитания, на чем и основана их экологическая классификация...


Теория отведений Эйнтховена: Сердце человека – это мощная мышца. При синхронном возбуждении волокон сердечной мышцы...


Назначение, устройство и порядок оборудования открытого сооружения для наблюдения на КНП командира МСВ

Види порушень психофізичного розвитку та їх причини



Дані психолого-медико-педагогічних консультацій свідчать, що дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку , в Україні 1076345, що становить 12,2% від загальної кількості дітей у країні.

Аномальними –«діти з вадами психофізичного розвитку» - (від гр. anomalos –неправильний) називають дітей , у яких порушено нормальний перебіг розвитку, що спричинено наявністю фізичного або психічного дефекту. Отже , поняття «аномальні діти» передбачає наявність серйозних відхилень у розвитку, які виникли під впливом хвороби та зумовлюють необхідність створення спеціальних умов для навчання та виховання.

Психолого-педагогічна корекція і реабілітація дітей з проблемами в розвитку можлива в тому випадку, якщо визначений характер порушень нормального розвитку дитини.

В.В.Лебединський розглядає проблеми психічного дизонтогенезу (різні форми порушень онтогенезу – індивідуального розвитку), який залежить від таких психологічних параметрів:

· Особливостей функціональної локалізації порушень. Два види дефектів – частковий (недорозвиток або травмування окремих аналізаторних систем) і загальний (порушення регуляторних коркових і підкоркових систем).

· Часу порушення (чим раніше пройшло травмування, тим більша імовірність психічного недорозвитку).

· Взаємовідношень між первинним і вторинним дефектом.

· Органічне враження мозку.

· Міжфункціональної взаємодії.

Перераховані психологічні параметри по різному виявляються при різних видах дизонтогенезу.

  1. Дизонтогенез по типу загального стійкого недорозвитку. Для цього варіанту типовий ранній час ушкодження, коли спостерігається виражена незрілість мозкових систем (олігофренія).
  2. Затримка розвитку. Характеризується уповільненим темпом формування пізнавальної діяльності і емоційної сфери з їх часовою фіксацією на більш ранніх вікових етапах.
  3. Ушкоджений розвиток. В етиології ушкодженого розвитку спадкові захворювання, внутріутробні, родові і післяродові інфекції, інтоксикації та травми ЦНС (після 2-3 років іде вплив на мозок.
  4. Дефіцитарний розвиток. Цей вид пов'язаний з важкими ушкодженнями окремих аналізаторних систем (зору, слуху, мови, опорно-рухового апарату).
  5. Деформований розвиток. В даному випадку спостерігаються складні поєднання загального недорозвитку, затриманого, ушкодженого і пришвидшеного розвитку окремих психічних функцій.
  6. Дисгармонійний розвиток. Спостерігається вроджена чи рано набута стійка диспропорційність психічного розвитку в емоційно-воловій сфері.

При розробленні типології аномальних дітей необхідно, перш за все, виділити провідні симпоми в аномальному розвитку дитини, вік дитини, час того чи іншого порушення, ступінь порушення ушкодженої функції. Крім кількісних слід враховувати і якісні критерії , які допоможуть діагностувати і групувати аномальних дітей для побудови раціональної системи навчання і виховання. Потрібне комплексне вивчення аномальної дитини різними спеціалістами – лікарями, фізіологами, педагогами, психологами.

Найбільш робочою класифікацією в практичній діяльності є наступна:

1 група – діти з порушенням аналізаторів – слуху і зору.

Всіх дітей з порушеннями слуху ділять на дві групи : - глухі діти – з тотальним повним випаданням слуху- або остаточним слухом, який не може бути самостійно використаний для накопичення мовного запасу. Розрізняють дітей а) нечуючих без мови (ранооглохших); б) нечуючих дітей, які у певній мірі зберегли мову (пізнооглогші). У нечуючих дітей пониження слуху від 75-80дБ;

2)Слабочуючі (туговухі) діти з частковою втратою слухової недостатності , яка утруднює мовний розвиток , але зберігається можливість самостійного накопичення мовного запасу за допомогою слухового аналізатора. У слабочуючих дітей пониження слуху від 20-75 дБ.

Дітей зі стійкими дефектами зору ділять на дві групи:

– сліпі (незрячі) діти з повною відсутністю зорових відчуттів або які зберегли світловідчуття чи з остаточним зором (з максимальною гостротою зору 0,04 на краще бачу чому оці з застосуванням звичайних засобів корекції – окулярів).

– слабобачачі діти з гостротою зору на краще бачучому оці від 0,05-0,4 (із застосуванням окулярів).

 

До другої групи відносяться діти розумово відсталі і діти із затримкою психічного розвитку.

Розумово відсталі діти –стійке порушення пізнавальної діяльності в результаті органічного ураження головного мозку. Розумова відсталість виражається в двох формах – олігофренія і деменція. Олігофренія проявляється на більш ранніх етапах онтогенезу (до 1,5-2 років), деменція (розпад психіки) на більш пізніх етапах онтогенезу (після 1,5-2 років). Деменція може бути виражена в двох варіантах : резидуальна (остаточна) і прогредієнтна (прогресуюча).

Виділяють три ступені інтелектуального недорозвитку : ідіотія (найбільш важкий ступінь); імбецильність (більш легка у порівнянні з ідіотією), дебільність (найбільш легкий ступінь у порівнянні з ідіотією та імбецильністю).

В особливу групу виділяються діти із ЗПР- «Затримкою психічного розвитку». Вони не можуть бути віднесені до групи розумово відсталих, так як у межах наявних знань вони показували достатню здатність до узагальнення, широку «зону найближчого розвитку».Цих дітей поділяють на 4 групи:

- ЗПР конституційного походження або гармонічний інфантилізм;

- ЗПР соматогенного походження;

- ЗПР психогенного походження;

- ЗПР церабрастенічного характеру.

 

До третьої групи відносять дітей з важкими порушеннями мови (логопати):

- порушення усної мови (дисфонія, бралилалія, тахилалія, заїкання, дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія).

- порушення письмової мови (дисграфія).

 

До четвертої групи відносяться діти з порушенням опорно-рухової системи.

Основний контингент – це діти, які страдають дитячим церебральним паралічем (ДЦП). ДЦП – захворювання незрілого мозку, яке виникає під впливом різних шкідливих факторів, що діють в період внутріутробного розвитку, в момент полог і на першому році життя.

До дітей з комбінованим дефектом (п’ята група) відносяться діти із змішаним (складним) дефектом, наприклад:

- розумово відсталі глухі чи слабочуючі;

- розумово відсталі діти слабовидячі чи незрячі;

- сліпоглухонімі.

До 6 групи відносяться діти з викривленим розвитком - психопатією (стійкий дисгармонічний склад психіки), з патологією бажань.

Сучасні клініцисти та спеціальні психологи виділяють дві основні групи причин, що

призводять до порушень психічного і (або) фізичного розвитку :

- ендогенні (генетичні);

- екзогенні (фактори середовища).

Серед дітей з відхиленнями у поведінці ми можемо виділити педагогічно занедбаних дітей, які характеризуються відхиленнями у моральному розвитку, наявністю закріплених негативних форм поведінки, недисциплінованістю. Діапазон вчинків таких дітей великий: від стійких проявів окремих негативних якостей до наявності асоціальних форм поведінки, правопорушень чи злочинів.





Дата добавления: 2015-11-05; просмотров: 5097 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

  1. I. Місце і роль педагогічної науки в системі соціального розвитку України
  2. II 4. Провідні стратегії розвитку освіти у різних регіонах світу
  3. II. Проблема психічного розвитку дитини
  4. II. Проблема психічного розвитку дитини. і стверджував, що дитина в своєму розвитку коротко повторює розвиток людського роду
  5. III. Проблема психічного розвитку дитини
  6. III. Проблема психічного розвитку дитини. Друга фаза розвитку дитини триває від 1,5 року до вступу до школи
  7. III. Проблема психічного розвитку дитини. Мають місце також суперечності між досягнутим рівнем психічного розвитку та способом життя особистості
  8. III. Проблема психічного розвитку дитини. Розвиток змісту, структури і механізмів свідомості.Перш за все це проявляється в зміні особливостей мисленнєвої діяльності дитини: до­шкільники відображають
  9. III. Проблема психічного розвитку дитини. Таким чином, при цьому підході допускається повна незалежність процесів розвитку від процесів навчання
  10. III. Проблема психічного розвитку дитини. Якщо дитина не спроможна вирішити запропоноване завдання (до­ступне для дітей даного віку) ні самостійно
  11. Quot;Українізація": причини і наслідки
  12. Tesla: відкриті технологї заради розвитку електромобілів


Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.003 с.