Дані психолого-медико-педагогічних консультацій свідчать, що дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку, в Україні 1076345, що становить 12,2% від загальної кількості дітей у країні.
Аномальними –«діти з вадами психофізичного розвитку» - (від гр. anomalos –неправильний) називають дітей, у яких порушено нормальний перебіг розвитку, що спричинено наявністю фізичного або психічного дефекту. Отже, поняття «аномальні діти» передбачає наявність серйозних відхилень у розвитку, які виникли під впливом хвороби та зумовлюють необхідність створення спеціальних умов для навчання та виховання.
Психолого-педагогічна корекція і реабілітація дітей з проблемами в розвитку можлива в тому випадку, якщо визначений характер порушень нормального розвитку дитини.
В.В.Лебединський розглядає проблеми психічного дизонтогенезу (різні форми порушень онтогенезу – індивідуального розвитку), який залежить від таких психологічних параметрів:
· Особливостей функціональної локалізації порушень. Два види дефектів – частковий (недорозвиток або травмування окремих аналізаторних систем) і загальний (порушення регуляторних коркових і підкоркових систем).
· Часу порушення (чим раніше пройшло травмування, тим більша імовірність психічного недорозвитку).
· Взаємовідношень між первинним і вторинним дефектом.
· Органічне враження мозку.
· Міжфункціональної взаємодії.
Перераховані психологічні параметри по різному виявляються при різних видах дизонтогенезу.
- Дизонтогенез по типу загального стійкого недорозвитку. Для цього варіанту типовий ранній час ушкодження, коли спостерігається виражена незрілість мозкових систем (олігофренія).
- Затримка розвитку. Характеризується уповільненим темпом формування пізнавальної діяльності і емоційної сфери з їх часовою фіксацією на більш ранніх вікових етапах.
- Ушкоджений розвиток. В етиології ушкодженого розвитку спадкові захворювання, внутріутробні, родові і післяродові інфекції, інтоксикації та травми ЦНС (після 2-3 років іде вплив на мозок.
- Дефіцитарний розвиток. Цей вид пов'язаний з важкими ушкодженнями окремих аналізаторних систем (зору, слуху, мови, опорно-рухового апарату).
- Деформований розвиток. В даному випадку спостерігаються складні поєднання загального недорозвитку, затриманого, ушкодженого і пришвидшеного розвитку окремих психічних функцій.
- Дисгармонійний розвиток. Спостерігається вроджена чи рано набута стійка диспропорційність психічного розвитку в емоційно-воловій сфері.
При розробленні типології аномальних дітей необхідно, перш за все, виділити провідні симпоми в аномальному розвитку дитини, вік дитини, час того чи іншого порушення, ступінь порушення ушкодженої функції. Крім кількісних слід враховувати і якісні критерії, які допоможуть діагностувати і групувати аномальних дітей для побудови раціональної системи навчання і виховання. Потрібне комплексне вивчення аномальної дитини різними спеціалістами – лікарями, фізіологами, педагогами, психологами.
Найбільш робочою класифікацією в практичній діяльності є наступна:
1 група – діти з порушенням аналізаторів – слуху і зору.
Всіх дітей з порушеннями слуху ділять на дві групи: - глухі діти – з тотальним повним випаданням слуху- або остаточним слухом, який не може бути самостійно використаний для накопичення мовного запасу. Розрізняють дітей а) нечуючих без мови (ранооглохших); б) нечуючих дітей, які у певній мірі зберегли мову (пізнооглогші). У нечуючих дітей пониження слуху від 75-80дБ;
2)Слабочуючі (туговухі) діти з частковою втратою слухової недостатності, яка утруднює мовний розвиток, але зберігається можливість самостійного накопичення мовного запасу за допомогою слухового аналізатора. У слабочуючих дітей пониження слуху від 20-75 дБ.
Дітей зі стійкими дефектами зору ділять на дві групи:
– сліпі (незрячі) діти з повною відсутністю зорових відчуттів або які зберегли світловідчуття чи з остаточним зором (з максимальною гостротою зору 0,04 на краще бачу чому оці з застосуванням звичайних засобів корекції – окулярів).
– слабобачачі діти з гостротою зору на краще бачучому оці від 0,05-0,4 (із застосуванням окулярів).
До другої групи відносяться діти розумово відсталі і діти із затримкою психічного розвитку.
Розумово відсталі діти – стійке порушення пізнавальної діяльності в результаті органічного ураження головного мозку. Розумова відсталість виражається в двох формах – олігофренія і деменція. Олігофренія проявляється на більш ранніх етапах онтогенезу (до 1,5-2 років), деменція (розпад психіки) на більш пізніх етапах онтогенезу (після 1,5-2 років). Деменція може бути виражена в двох варіантах: резидуальна (остаточна) і прогредієнтна (прогресуюча).
Виділяють три ступені інтелектуального недорозвитку: ідіотія (найбільш важкий ступінь); імбецильність (більш легка у порівнянні з ідіотією), дебільність (найбільш легкий ступінь у порівнянні з ідіотією та імбецильністю).
В особливу групу виділяються діти із ЗПР- «Затримкою психічного розвитку». Вони не можуть бути віднесені до групи розумово відсталих, так як у межах наявних знань вони показували достатню здатність до узагальнення, широку «зону найближчого розвитку».Цих дітей поділяють на 4 групи:
- ЗПР конституційного походження або гармонічний інфантилізм;
- ЗПР соматогенного походження;
- ЗПР психогенного походження;
- ЗПР церабрастенічного характеру.
До третьої групи відносять дітей з важкими порушеннями мови (логопати):
- порушення усної мови (дисфонія, бралилалія, тахилалія, заїкання, дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія).
- порушення письмової мови (дисграфія).
До четвертої групи відносяться діти з порушенням опорно-рухової системи.
Основний контингент – це діти, які страдають дитячим церебральним паралічем (ДЦП). ДЦП – захворювання незрілого мозку, яке виникає під впливом різних шкідливих факторів, що діють в період внутріутробного розвитку, в момент полог і на першому році життя.
До дітей з комбінованим дефектом (п’ята група) відносяться діти із змішаним (складним) дефектом, наприклад:
- розумово відсталі глухі чи слабочуючі;
- розумово відсталі діти слабовидячі чи незрячі;
- сліпоглухонімі.
До 6 групи відносяться діти з викривленим розвитком - психопатією (стійкий дисгармонічний склад психіки), з патологією бажань.
Сучасні клініцисти та спеціальні психологи виділяють дві основні групи причин, що
призводять до порушень психічного і (або) фізичного розвитку:
- ендогенні (генетичні);
- екзогенні (фактори середовища).
Серед дітей з відхиленнями у поведінці ми можемо виділити педагогічно занедбаних дітей, які характеризуються відхиленнями у моральному розвитку, наявністю закріплених негативних форм поведінки, недисциплінованістю. Діапазон вчинків таких дітей великий: від стійких проявів окремих негативних якостей до наявності асоціальних форм поведінки, правопорушень чи злочинів.
