Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘еруму (III) та  упруму (II) 6 страница




[SbCl6]3- + H2O → SbOCl↓ + 5Cl- + 2H+;

[SbCl6]- + 2H2O → SbO2Cl↓ + 5Cl- + 4H+.

¬иконанн€ досл≥ду:

ƒо 0,5-1 см3 розчину, що м≥стить йони —тиб≥ю, додати 5-6 см3 води. ¬и€вленню солей —тиб≥ю перешкоджають йони Bi3+, Sn2+, Sn4+.

 

1.8.2. ƒ≥€ активних метал≥в

јктивн≥ метали (алюм≥н≥й, цинк, ферум) в≥дновлюють йони Sb3+ ≥ Sb5+ ≥з њх сполук до в≥льного стиб≥ю у вигл€д≥ пухнастих чорних пласт≥вц≥в. –еакц≥ю провод€ть в середовищ≥ HCl.

Sb3+ + 3Zn → 2Sb↓ + 3Zn2+

¬иконанн€ реакц≥њ:

¬ проб≥рку пом≥щають 0,5-1 см3 розчину сол≥ —тиб≥ю, додають 1-2 крапл≥ концентрованоњ хлоридноњ кислоти ≥ зал≥зн≥ ошурки. „ерез 2-3 хвилини спостер≥гають вид≥ленн€ чорного пухнастого осаду, що утворюЇтьс€ на поверхн≥ зал≥зних ошурок. ¬и€вленню —тиб≥ю перешкоджають вс≥ метали, що сто€ть в р€ду напруг прав≥ше зал≥за.

 

1.8.3. ƒ≥€ метилового ф≥олетового

ћетиловий ф≥олетовий з йонами Sb3+ чи Sb5+ утворюЇ комплексну сполуку ф≥олетового кольору, що екстрагуЇтьс€ толуолом або бензолом. –еакц≥ю провод€ть в середовищ≥ 1н хлоридноњ кислоти. ¬ реакц≥ю з метилв≥олетом вступаЇ т≥льки св≥жооксидований —тиб≥й.

¬иконанн€ досл≥ду:

ƒо 0,5-1 см3 розчину, що м≥стить йони Sb3+ чи Sb5+ додають 1-2 крапл≥ Ќ—l ≥ 3-4 крапл≥ стануму (II) хлориду дл€ в≥дновленн€ всього —тиб≥ю до йон≥в Sb3+. ѕ≥сл€ цього крапл€ми додають 10 %-ний розчин NaNO2 до зникненн€ початкового бурого забарвленн€. –озчин залишають посто€ти 2-3 хвилини. ѕри цьому —тиб≥й оксидуЇтьс€ до Sb5+ ≥ утворюЇтьс€ йон SbCl6-. ƒл€ видаленн€ надлишку натр≥ю н≥триту, €кий перешкоджаЇ дальшому проведенню реакц≥њ, до розчину додають суху сечовину до припиненн€ сп≥нюванн€. —ум≥ш розбавл€ють водою до обТЇму 5-6 см3, додають 2-3 крапл≥ розчину метилв≥олету та 1 см3 толуолу (або бензолу). ¬м≥ст проб≥рки струшують.

” присутност≥ —тиб≥ю орган≥чний шар забарвлюЇтьс€ в син≥й кол≥р. ƒл€ пор≥вн€нн€ небх≥дно провести контрольний досл≥д. ≤нш≥ кат≥они не перешкоджають ви€вленню —тиб≥ю.

 

1.8.4. –еакц≥€ ћарша

¬ проб≥рку пом≥щають розчин, що м≥стить йони Sb3+ чи Sb5+, кусок метал≥чного цинку, що не м≥стить дом≥шок јs ≥ дек≥лька крапель хлоридноњ кислоти. ѕроб≥рку закривають корком, через €кий проходить трубка з в≥дт€гненим к≥нцем ≥ п≥дпалюють газ на к≥нц≥ трубки. —тиб≥ю г≥дрид горить син≥м полум'€м, при цьому утворюЇтьс€ стиб≥ю (III) оксид ≥ вода. якщо в полум'€ пом≥стити холодний предмет, наприклад, блискучу фарфорову чашку, то на њњ поверхн≥ в≥дкладаЇтьс€ метал≥чний стиб≥й у вигл€д≥ ч≥ткоњ чорноњ пл€ми. ѕл€ма або чорне дзеркало стиб≥ю в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д отриманого в тих же умовах дзеркала арсену тим, що перша нерозчинна в натр≥ю г≥похлорит≥, в той час €к пл€ма арсену легко в ньому розчин€Їтьс€.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.јнал≥тична х≥м≥€: Ќавчальний пос≥бник/ ќ.ћ.√айдукевич, ¬.¬.Ѕолотов, ё.¬.—ич та ≥н. Ц’.: ќснова, ¬идавництво Ќ‘ј”, 2000. Ц432 с.

2.ѕономарев ¬.ƒ. јналитическа€ хими€: ¬ двух ч. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1982. Ц„.1. Ц304 с; „.2. Ц303 с.

3.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

4.’аритонов ё.я. јналитическа€ хими€. ¬ 2-х кн..  н. 1. ќбщие теоретические основы.  ачественный анализ. ћ.: ¬ысша€ школа, 2001. Ц604 с.

5.’аритонов ё.я. јналитическа€ хими€. ¬ 2-х кн..  н. 1.  оличественный анализ. ‘изико-химические методы анализа -ћ.: ¬ысша€ школа, 2001. Ц645 с.

6. онспект лекц≥й.

7.ќсновы аналитической химии: ¬ 2-х кн. ”чеб. дл€ вузов/ ё.ј.«олотов, ≈.Ќ.ƒорохова, ¬.».‘адеева и др. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1996. Ц н.1. Ц383 с.;  н.2. Ц461 с.

8.ѕилипенко ј.“., ѕ€тницкий ».¬. јналитическа€ хими€: ¬ 2-х кн. Цћ.: ’ими€, 1990. Ц н.1. Ц480 с.;  н.2. Ц460 с.

9.Ћурье ё.ё. —правочник по аналитической химии. Цћ.: ’ими€, 1989. Ц447 с.

10.ƒорохова ≈.Ќ., ѕрохорова √.¬. јналитическа€ хими€. ‘изико-химические методы анализа. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1991. Ц256с.

11.—куг ƒ., ”эст ƒ. ќсновы аналитической химии: ¬ 2-х кн. Цћ.: ћир, 1979. Ц н.1. Ц480 с.;  н.2. Ц430 с.

12.¬асильев ¬.ѕ. јналитическа€ хими€: ¬ 2-х кн. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1989. Ц н.1. Ц319 с.;  н.2. Ц383 с.

13.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни. Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Цƒоповненн€ 1. -2004. -520 с.

14. ≥льк≥сний анал≥з. “итриметричн≥ методи анал≥зу / ¬.¬.ѕетренко, Ћ.ћ.—тр≥лець, —.ќ.¬асюк Ц «апор≥жж€, 2006. -215 с.

 

«јЌя““я є7

 

“≈ћј: √руповий реагент на кат≥они VI-њ анал≥тичноњ групи. ’арактерн≥ реакц≥њ кат≥он≥в VI-њ (Cu2+, Co2+, Cd2+, Hg2+, Ni2+) анал≥тичноњ групи, умови њх виконанн€.

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: ¬м≥нн€ використовувати х≥м≥ко-анал≥тичн≥ властивост≥ кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи дл€ њх розд≥ленн€ та ≥дентиф≥кац≥њ даЇ можлив≥сть застосовувати отриман≥ навики при вивченн≥ фармацевтичного, ф≥тох≥м≥чного та х≥м≥ко-токсиколог≥чного анал≥зу, Ї необх≥дною умовою дл€ анал≥зу кат≥он≥в за кислотно-основною класиф≥кац≥Їю.

 ат≥они VI-њ анал≥тичноњ групи вход€ть до складу багатьох л≥карських препарат≥в ≥ широко використовуютьс€ у фармацевтичн≥й практиц≥.

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: Ќа основ≥ х≥м≥ко-анал≥тичних властивостей кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи ≥ використовуючи прийоми нап≥вм≥крометоду анал≥зу, навчити студент≥в:

-виконувати характерн≥ реакц≥њ на кат≥они VI-њ анал≥тичноњ групи, акцентуючи увагу на фармакопейн≥ реакц≥њ;

-проводити €к≥сний анал≥з сум≥ш≥ кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи.

 

«Ќј“»: -фармакопейн≥ реакц≥њ на кат≥они VI-њ анал≥тичноњ групи;

-х≥м≥чн≥ властивост≥ сполук кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи;

-суть теор≥њ електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ;

-процеси комплексоутворенн€, оксидац≥њ та в≥дновленн€;

-фактори, що впливають на швидк≥сть оксидац≥йно-в≥дновних

процес≥в.

 

¬ћ≤“»: -працювати з центрифугою, електричними та нагр≥вальними

приладами;

-виконувати характерн≥ реакц≥њ кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи;

-виконувати ситуац≥йн≥ задач≥ з анал≥зу кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ

групи;

-робити висновки з результат≥в анал≥зу ≥ оформл€ти њх у

вигл€д≥ протоколу.

 

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј

–ќЅќ“ј

1.¬икористанн€ оксидац≥йно-в≥дновних реакц≥й в анал≥з≥ йон≥в. Ќапиш≥ть в≥дпов≥дн≥ р≥вн€нн€ реакц≥й.

2.’арактеристика кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи ≥ звТ€зок њх властивостей з положенн€м в≥дпов≥дних елемент≥в в пер≥одичн≥й систем≥ ƒ.≤.ћенделЇЇва.

3.як≥ характерн≥ реакц≥њ можна використати дл€ ви€вленн€ кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи у попередн≥х пробах? Ќапиш≥ть в≥дпов≥дн≥ р≥вн€нн€ реакц≥й.

4.ќсобливост≥ д≥њ групового реагенту на сум≥ш кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи.

5.¬икористанн€ реакц≥й комплексоутворенн€ в ход≥ анал≥зу кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи. Ќапиш≥ть в≥дпов≥дн≥ р≥вн€нн€ реакц≥й.

6.–озчинн≥сть ферум (III) г≥дроксиду становить 2Х10-8 г/дм3. –озрахувати ƒ– ферум (III) г≥дроксиду.

7.ќбчислити йонну силу 0,02ћ розчину б≥смуту сульфату.

8.ќбчислити йонну силу розчину, €кий м≥стить в 1 дм3 0,01 моль кал≥ю сульфату ≥ 0,01 моль алюм≥н≥ю сульфату.

9.„и випаде осад аргентуму хлориду, €кщо злити р≥вн≥ обЇТми натр≥ю хлориду ≥ аргентуму н≥трату з концентрац≥Їю солей: а) 2Х10-6 моль/дм3; б) 2Х10-4 моль/дм3.

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.”мови руйнуванн€ комплексних сполук.

2.¬ чому розчин€ютьс€ сульф≥ди кобальту, н≥келю, купруму? Ќапиш≥ть в≥дпов≥дн≥ р≥вн€нн€ реакц≥й.

3.¬икористанн€ орган≥чних реактив≥в дл€ ви€вленн€ кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи.

4.ўо називають хромофорними та ауксохромними групами? ¬≥дпов≥дь обірунтуйте ≥ запиш≥ть.

5.’арактерн≥ реакц≥њ кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи, що використовуютьс€ дл€ проведенн€ дробного анал≥зу сум≥ш≥ цих кат≥он≥в. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

6.¬ чому пол€гаЇ перевага орган≥чних реактив≥в перед неорган≥чними?

7.як в≥дд≥лити кат≥они купруму та меркур≥ю (II) в≥д ≥нших кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи? „ому попередньо необх≥дно зруйнувати ам≥ачн≥ комплекси кат≥он≥в ц≥Їњ групи? ¬≥дпов≥дь обірунтуйте.

8.якими €к≥сними реакц≥€ми можна ≥дентиф≥кувати в фармацевтичних препаратах кат≥они VI-њ анал≥тичноњ групи. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

9.«апропонуйте ≥ напиш≥ть в зошит≥ рац≥ональну схему анал≥зу наступних сум≥шей (ситуац≥йн≥ задач≥):

а) Ag+, Ca2+, Al3+, Mn2+;

б) Al3+, Cr3+, Sn2+, Na+;

в) Na+, Pb2+, Ca2+, Ba2+, Hg22+;

г) Fe2+, Bi3+, Cu2+;

д) Bi3+, Hg2+, Ni2+, Co2+;

е) Cu2+, Al3+, Cd2+, Co2+;

Ї) Pb2+, Ba2+, Sr2+, Ca2+;

ж) K+, Na+, Ag+, Pb2+.

10.–озрахувати розчинн≥сть купруму (II) сульф≥ду в 0,1ћ розчин≥ хлоридноњ кислоти.

11.ќбчислити розчинн≥сть цинку сульф≥ду в 0,01ћ розчин≥ хлоридноњ кислоти, насиченоњ с≥рководнем (—ћ=0,1 моль/дм3).

 

Ѕ≤ќЋќ√≤„Ќј –ќЋ№ ≤ ћ≈ƒ»„Ќ≈ «ј—“ќ—”¬јЌЌя

—ѕќЋ”  V-њ та VI-њ јЌјЋ≤“»„Ќ»’ √–”ѕ  ј“≤ќЌ≤¬

 упрум,  обальт ≥ Ќ≥кол належать до б≥огенних елемент≥в. ≤нш≥ два елементи (—d, Ќg) в≥днос€ть до важких метал≥в, що характеризуютьс€ високою токсичн≥стю.

¬≥домо близько 30 р≥зних б≥лк≥в ≥ фермент≥в, у склад≥ €ких ви€влено йони —u+ та —u2+. Ѕ≥окомплекси  упруму виконують функц≥ю переносник≥в кисню та електрон≥в в оксидац≥йно-в≥дновних процесах, под≥бно до йон≥в ‘еруму.

‘ерменти з групи оксидаз, що катал≥зують переб≥г окремих ќ¬–, м≥ст€ть у молекулах по чотири й б≥льше атом≥в  упруму. «окрема, у сироватц≥ кров≥ ви€влено б≥лок церулоплазм≥н ≥з вм≥стом до 0,3 %  упруму, €кий катал≥зуЇ процес окисненн€ йон≥в Fe2+ до Fe3+ та спри€Ї перенесенню електрон≥в. ‘ермент цитохромоксидаза кр≥м йон≥в ‘еруму м≥стить ще йони —u+. ÷е один ≥з важливих фермент≥в у ланцюз≥ диханн€, де сп≥льно д≥ють обидва метали.

…они —u (≤) ≥ —u (≤≤), що вход€ть до складу фермент≥в, беруть участь у процесах диханн€ тканин, росту та кровотворенн€, впливають на синтез в орган≥зм≥ гемоглоб≥ну, а також посилюють д≥ю гормон≥в г≥поф≥за та ≥нсул≥ну, впливаючи таким чином на обм≥н цукр≥в ≥ жир≥в. ¬они спри€ють виведенню з орган≥зму води, затриманню в ньому  альц≥ю й фосфат≥в, але не впливають на виведенн€ хлорид≥в. “ому сполуки  упруму в≥днос€ть до регул€тор≥в водно-електрол≥тного обм≥ну. ” раз≥ нестач≥ цього б≥оелемента розвиваЇтьс€ анем≥€, спостер≥гаютьс€ патолог≥чний р≥ст к≥сток, дефекти сполучноњ тканини, захворюванн€ шк≥ри. «агальна потреба орган≥зму в цьому елемент≥ дл€ дорослоњ людини становить 2-3 мг на добу. Ќадлишок йон≥в  упруму, накопичуючись у тканинах, зумовлюЇ по€ву токсикозу (хвороби ¬≥ль€мса).

 упруму (II) сульфат CuSO4Х5H2O використовують в медицин≥ в очних крапл€х, €к рвотний зас≥б ≥ в €кост≥ протиотрути при отруЇнн€х б≥лим фосфором.

¬ орган≥зм≥ людини м≥ститьс€ дуже мало  обальту (всього 1,2 мг), але його б≥олог≥чна роль достатньо вивчена. як незам≥нний м≥кроелемент (добова потреба 300 мкг) в≥н входить до складу металопротењн≥в, €к≥ знаход€тьс€ в тканинах внутр≥шн≥х орган≥в: печ≥нки, нирок, п≥дшлунковоњ залози, а також в еритроцитах кров≥. …ого б≥олог≥чна роль пов'€зана з функц≥онуванн€м де€ких фермент≥в ≥ гормон≥в. «окрема,  обальт бере участь у синтез≥ гормон≥в щитовидноњ залози - тироксину ≥ трийодтирон≥ну, активуЇ так≥ ферменти, €к карбоанг≥драза та карбоксипептидаза. ƒоведено позитивний вплив йон≥в  обальту на обм≥н в≥там≥н≥в, особливо аскорб≥новоњ кислоти.

 обальт (≤≤)-йон утворюЇ складний хелатний комплекс з кориновим циклом, €кий називають ц≥анокобалам≥ном, або в≥там≥ном ¬12. ÷€ сполука Ї протианем≥чним засобом, оск≥льки впливаЇ на утворенн€ еритроцит≥в та синтез гемоглоб≥ну в кров≥ (гемопоез). ѕ≥д впливом  обальту посилюЇтьс€ всмоктуванн€ ‘еруму з кишок ≥ використанн€ його в процесах утворенн€ гемоглоб≥ну.

¬≥там≥н ¬12 у достатн≥й к≥лькост≥ надходить в орган≥зм з м'€сними та молочними продуктами, однак при порушенн≥ його всмоктуванн€ з травного каналу в кров розвиваЇтьс€ ¬12-деф≥цитна анем≥€. Ќадлишок  обальту в орган≥зм≥ також шк≥дливий, оск≥льки спричинюЇ пол≥цитем≥ю.

Ѕ≥олог≥чну роль Ќ≥колу було встановлено нещодавно, коли його ви€вили в склад≥ ферменту уреази, що катал≥зуЇ процес розкладанн€ сечовини на амон≥ак ≥ вуглекислий газ. Ќайб≥льший вм≥ст цього елемента ви€влено в п≥дшлунков≥й залоз≥, печ≥нц≥, шк≥р≥ та рог≥вц≥ ока. ¬≥н активуЇ к≥лька фермент≥в: анг≥дразу, карбоксилазу ≥ трипсин, впливаЇ на морфолог≥ю кров≥, нормал≥зуючи у н≥й вм≥ст гемоглоб≥ну. ƒобова потреба в цьому б≥оелемент≥ становить 0,6 мг. Ќадлишок Ќ≥колу в орган≥зм≥ призводить до ушкодженн€ легеневоњ тканини, розвитку зло€к≥сних пухлин тощо.

ћеркур≥ю (II) оксид HgO Ї антисептичною речовиною ≥ входить у склад мазей дл€ л≥куванн€ шк≥рних та очних хвороб. ћеркур≥ю (II) хлорид HgCl2 (сулема) застосовують у розчин≥ 1:1000 €к антисептичний ≥ дезинф≥куючий зас≥б. ћеркур≥ю (II) йодид HgI2 використовують дл€ л≥куванн€ де€ких венеричних захворювань, входить у склад мазей дл€ л≥куванн€ шк≥рних захворювань.

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.¬иконати лабораторн≥ роботи наведен≥ в цих методичних вказ≥вках.

2.ѕо€снити систематичний х≥д анал≥зу кат≥он≥в VI-њ анал≥тичних груп на основ≥ складеноњ схеми

3.ќформити ≥ захистити протокол.

4.¬≥дпов≥сти на запитанн€, запропонован≥ викладачем, з використанн€м запис≥в на дошц≥.

5.–озв'€зувати розрахунков≥ задач≥, запропонован≥ викладачем.

 

≈кспериментальна частина

«авданн€ 1. ’арактерн≥ реакц≥њ кат≥он≥в шостоњњ

анал≥тичноњ групи

а) –еакц≥њ ви€вленн€ кат≥он≥в пТ€тоњ анал≥тичноњ групи

(Co2+, Cu2+, Ni2+, Cd2+, Hg2+)

1.1. ƒ≥€ групового реагенту (надлишок розчину

амон≥ю г≥дроксиду)

« невеликою к≥льк≥стю амон≥ю г≥дроксиду йони Co2+, Cu2+, Ni2+, Cd2+, Hg2+ утворюють осади в≥дпов≥дних г≥дроксид≥в. ѕри д≥њ надлишку NH4OH осади Co(OH)2, Ni(OH)2, Cu(OH)2, Cd(OH)2 розчин€ютьс€ з утворенн€м комплексних сполук. ”творенн€ розчинного ам≥акату меркур≥ю в≥дбуваЇтьс€ при д≥њ надлишку NH4OH в присутност≥ NH4Cl ≥ при нагр≥ванн≥.

¬иконанн€ реакц≥й:

ƒо 0,5 см3 розчин≥в солей кат≥он≥в VI-њ анал≥тичноњ групи (в окремих проб≥рках) додають крапл€ми розчину амон≥ю г≥дроксиду. ƒо утворених осад≥в додають надлишок розчину NH4OH до повного њх розчиненн€. ¬ проб≥рку, що м≥стить йони Hg2+, додають також щ≥пку сухого NH4Cl ≥ вм≥ст проб≥рки нагр≥вають.

 

1.2. ƒ≥€ загальних реагент≥в

¬иконанн€ реакц≥й:

¬с≥ реакц≥њ з загальними реагентами виконують таким чином: в р€д проб≥рок (по 5 в кожному р€д≥) пом≥щають по 0,5 см3 солей в≥дпов≥дних йон≥в ≥ додають по 3-4 крапл≥ реактиву.

 

1.2.1. ƒ≥€ луг≥в (NaOH ≥ KOH)

√≥дроксиди натр≥ю ≥ кал≥ю утворюють з ус≥ма кат≥онами шостоњ групи осади г≥дроксид≥в, €к≥ нерозчинн≥ в надлишку реагента. ¬с≥ осади добре розчинн≥ в неорган≥чних кислотах. Ѕ≥лий меркур≥ю г≥дроксид (Hg(OH)2) досить швидко розкладаЇтьс€ з утворенн€м жовтого меркур≥ю (II) оксиду.

 

1.2.2. ƒ≥€ карбонат≥в натр≥ю, кал≥ю та амон≥ю

–еагенти утворюють з йонами Ni2+ зелений осад н≥колу карбонату, решта йон≥в осаджуютьс€ у вигл€д≥ основних солей р≥зного кольору, зокрема (—oOH)2CO3 Ц червоного, (—uOH)2CO3 Ц зеленого, (—dOH)2CO3 Ц б≥лого, HgCO3Х3HgO Ц червоно-бурого.

¬с≥ осади розчин€ютьс€ в кислотах.  р≥м того, вс≥ сполуки (кр≥м HgCO3Х3HgO) розчин€ютьс€ також в розчин≥ амон≥ю г≥дроксиду та надлишку розчину амон≥ю карбонату.

 

1.2.3. ƒ≥€ кал≥ю гексац≥аноферату (II) ≥

кал≥ю гексац≥аноферату (III)

 ал≥ю гексац≥аноферат (III) утворюЇ червоно-бурий осад з йонами Co2+ ≥ жовто-бурий осад з йонами Ni2+. …они Cu2+, Hg2+, Cd2+ з цим реагентом осад≥в не утворюють.

« кал≥ю гексац≥анофератом (II) взаЇмод≥ють вс≥ кат≥они (окр≥м Hg2+), утворюючи зеленуватий осад Co2[Fe(CN)6], жовто-зелений осад Ni2[Fe(CN)6], б≥лий осад Cd2[Fe(CN)6]. „ервоно-бурий осад Cu2[Fe(CN)6] забарвлений наст≥льки ≥нтенсивно, що дана реакц≥€ використовуЇтьс€ дл€ ви€вленн€ Cu2+ в присутност≥ вс≥х ≥нших кат≥он≥в. “≥льки йони Fe3+ дещо перешкоджають ви€вленню Cu2+. Ѕ≥льш≥сть осад≥в нерозчинн≥ в розбавлен≥й хлоридн≥й кислот≥, але розчин€ютьс€ в надлишку амон≥ю г≥дроксиду.

 

1.2.4. ƒ≥€ амон≥ю сульф≥ду

јмон≥ю сульф≥д в нейтральному ≥ слаболужному середовищ≥ утворюЇ осади - жовтий CdS, чорн≥ —oS, NiS, CuS, HgS. Cв≥жоосаджен≥ осади розчинн≥ нав≥ть в ацетатн≥й кислот≥. ѕ≥сл€ недовгого сто€нн€ вони переход€ть у менш розчинну модиф≥кац≥ю ≥ розчин€ютьс€ лише в н≥тратн≥й кислот≥ при нагр≥ванн≥.

 

1.2.5. ƒ≥€ с≥рководню

¬ середовищ≥ розбавленоњ ЌCl ≥ при нагр≥ванн≥ реагент утворюЇ осади сульф≥д≥в CuS, HgS, CdS.

 

а) –еакц≥њ йон≥в —o2+

1.3.1. ƒ≥€ амон≥ю родан≥ду

–еагент утворюЇ з йонами —о2+ розчинну комплексну сполуку синього кольору. —полука нест≥йка у водному середовищ≥, але стаЇ ст≥йкою при екстракц≥њ њњ пентиловим спиртом, верхн≥й орган≥чний шар при цьому забарвлюЇтьс€ в син≥й кол≥р (УсинЇ к≥льцеФ).

Co(NO3)2 + 4NH4SCN → (NH4)2[Co(SCN)4] + 2NH4NO3.

–еакц≥ю провод€ть у нейтральному або слабокислому середовищ≥.

¬иконанн€ реакц≥њ:

ƒо 0,5-1 см3 розчину сол≥ —o2+ додають 5-6 крапель розчину NH4SCN в пентиловому спирт≥ (не перем≥шувати!).

¬и€вленню —о2+ перешкоджають йони Fe3+, Cu2+, Hg2+. ѕерешкоджаючий вплив Fe3+ усувають, додаючи до анал≥зованого розчину сухий натр≥ю флуорид, €кий звТ€зуЇ йони Fe3+ в дуже м≥цний безбарвний комплекс Na3[FeF6]. ¬плив ≥нших йон≥в усувають, додаючи суху т≥осечовину або натр≥ю т≥осульфат, €к≥ в середовищ≥ розбавленоњ Ќ—l звТ€зують ц≥ кат≥они в м≥цн≥ безбарвн≥ комплекси.

 

1.3.2. ƒ≥€ α-н≥трозо-β-нафтолу (реактиву ≤льњнського)

(фармакопейна)

–еактив утворюЇ з йонами —о2+ червоний осад, нерозчинний у розведених неорган≥чних кислотах. –еакц≥ю провод€ть в середовищ≥ розведеноњ хлоридноњ кислоти ≥ при нагр≥ванн≥.

Co3+ + 3C10H6(NO)OH → [C10H6(NO)O]3Co↓ + 3H+.

¬иконанн€ реакц≥њ:

–еакц≥ю можна проводити в проб≥рц≥ або на смужц≥ ф≥льтрувального паперу (крапельний метод).

а) ƒо 0,5 см3 розчину сол≥ —о2+ додають 3-4 крапл≥ Ќ—l ≥ 3-4 крапл≥ св≥жоприготованого розчину α-н≥трозо-β-нафтолу ≥ нагр≥вають вм≥ст проб≥рки.

б) Ќа смужку ф≥льтрувального паперу пом≥щають одну краплю розчину сол≥ —о2+, 1-2 крапл≥ Ќ—l ≥ 1-2 крапл≥ розчину α-н≥трозо-β-нафтолу.

¬и€вленню —о2+ перешкоджають йони Fe2+, Fe3+, Cu2+, Hg2+, що утворюють забарвлен≥ осади.

 

б) реакц≥њ йон≥в Ni2+

1.4.1. ƒ≥€ диметилгл≥оксиму (реактиву „угайова)

–еактив утворюЇ з йонами Ni2+ €скраво-рожевий осад, розчинний у неорган≥чних кислотах ≥ лугах, слаборозчинний в NH4ќЌ. –еакц≥ю провод€ть в слабоам≥ачному середовищ≥.

¬иконанн€ реакц≥њ:

–еакц≥ю можна проводити в проб≥рц≥ (а) або на смужц≥ ф≥льтрувального паперу (крапельний вар≥ант) (б).

а) ƒо 0,5 см3 розчину сол≥ Ni2+ додають розчин амон≥ю г≥дроксиду до по€ви запаху ам≥аку ≥ 5-6 крапель спиртового розчину диметилгл≥оксиму (не перем≥шувати!). ” верхн≥й частин≥ проб≥рки утворюЇтьс€ €скраво-рожевий осад.

б) Ќа смужку ф≥льтрувального паперу пом≥щають 1 краплю розчину сол≥ Ni2+, 2-3 крапл≥ розчину амон≥ю г≥дроксиду ≥ 2-3 крапл≥ розчину диметилгл≥оксиму.

 

1.4.2. ƒ≥€ амон≥ю г≥дроксиду

–еагент, вз€тий у надлишку, утворюЇ з йонами Ni2+ розчинну комплексну сполуку - н≥трат гексаам≥нн≥келю (II), забарвлену в €скраво-син≥й кол≥р.

¬иконанн€ реакц≥њ:

ƒо 0,5 см3 розчину сол≥ Ni2+ додають крапл€ми розчин амон≥ю г≥дроксиду до розчиненн€ утвореного спочатку осаду. ¬и€вленню Ni2+ перешкоджають йони —u2+, €кий в цих умовах утворюЇ комплексну сполуку також €скраво-синього кольору. ¬ присутност≥ йон≥в —о2+ синЇ забарвленн€ н≥келю ам≥акату набуваЇ зеленуватого в≥дт≥нку. ” присутност≥ кат≥он≥в, що утворюють з NH4OH нерозчинн≥ г≥дроксиди або розчинн≥ комплекси, необх≥дно при проведенн≥ досл≥ду додати великий надлишок амон≥ю г≥дроксиду ≥ дати осаду, що утворивс€, час в≥дсто€тись.

 

в) –еакц≥њ йон≥в Cu2+

1.5.1. ƒ≥€ кал≥ю гексац≥аноферату (II)

–еагент утворюЇ з йонами —u2+ червоно-бурий осад, нерозчинний в розбавлених неорган≥чних кислотах, але розчинний в надлишку NH4OH.

2Cu(NO3)2 + K4[Fe(CN)6] → Cu2[Fe(CN)6]↓ + 4KNO3,

Cu2[Fe(CN)6] + 8NH4OH → 2[Cu(NH3)4]2+ + [Fe(CN)6]4- +8H2O.

–еакц≥ю провод€ть в нейтральному або слабокислому середовищ≥.

¬иконанн€ реакц≥њ:

Ќа скл€ну пластинку пом≥щають 1 краплю розчину сол≥ —u2+ ≥ додають 5-6 крапель розчину кал≥ю гексац≥аноферату (II). ¬и€вленню йон≥в —u2+ перешкоджають йони Fe3+ та лужне середовище.

 

1.5.2. ƒ≥€ амон≥ю г≥дроксиду

(фармакопейна)

–еагент, вз€тий у надлишку, утворюЇ з йонами —u2+ розчинну комплексну сполуку, забарвлену в €скраво-син≥йкол≥р.

Cu(NO3)2 + 4NH4OH → [Cu(NH3)4](NO3)2 + 4H2O

¬иконанн€ реакц≥њ:

ƒо 0,5 см3 розчину сол≥ —u2+ додають крапл€ми розчин амон≥ю г≥дроксиду до розчиненн€ утвореного спочатку осаду. ¬и€вленню —u2+ перешкоджають йони Ni2+. ¬ присутност≥ йон≥в —о2+ синЇ забарвленн€ комплексноњ сол≥  упруму набуваЇ зеленуватого в≥дт≥нку. ” присутност≥ кат≥он≥в, що утворюють з NH4OH нерозчинн≥ г≥дроксиди або розчинн≥ комплекси, необх≥дно при ви€вленн≥ —u2+ додати великий надлишок амон≥ю г≥дроксиду ≥ дати осаду, що вид≥ливс€, час в≥дсто€тис€.

 

1.5.3. ƒ≥€ кал≥ю йодиду

–еагент, вступаючи в реакц≥ю з йонами —u2+, вид≥л€Ї в≥льний йод, €кий екстрагують орган≥чними розчинниками - хлороформом (ф≥олетовий кол≥р), бензолом (коричневий кол≥р).

2—u(NO3)2 + 4KI → Cu2I2 + I2 + 4KNO3

¬иконанн€ реакц≥њ:

ƒо 0,5 см3 розчину сол≥ —u2+ додати 1 см3 бензолу (хлороформу, бутанолу) ≥ 5-6 крапель розчину  I. ¬м≥ст проб≥рки струсити.

 

г) –еакц≥њ йон≥в Hg2+

1.6.1. ƒ≥€ метал≥чноњ м≥д≥

ћетал≥чна м≥дь в≥дновлюЇ йони Hg2+ до метал≥чноњ ртут≥. –туть, що вид≥л€Їтьс€, утворюЇ на поверхн≥ м≥дноњ пластинки блискучу амальгаму. –еакц≥ю провод€ть в середовищ≥ розбавленоњ н≥тратноњ кислоти.

Hg2+ + Cu → Cu2+ + Hg.

¬иконанн€ реакц≥њ:

Ќа м≥дну пластинку пом≥щають 1-2 крапл≥ розчину сол≥ Hg2+. „ерез 1-2 хвилини пластинку промивають проточною водою ≥ насухо витирають ф≥льтрувальним папером. ¬ присутност≥ солей Hg2+ утворюЇтьс€ блискуча пл€ма.

 

1.6.2. ƒ≥€ стануму (II) хлориду

–еагент в≥дновлюЇ йони Hg2+ до Hg0, €кий в др≥бнодисперсному стан≥ маЇ чорний кол≥р. –еакц≥ю виконують в слабокислому середовищ≥

SnCl2 + HgCl2 → Hg↓ + SnCl4

¬иконанн€ реакц≥њ:

ƒо 0,5 см3 розчину сол≥ Hg2+ додають крапл€ми розчин SnCl2 до перетворенн€ утвореного чорного осаду. …они метал≥в, €к≥ в≥дновлюютьс€ SnCl2 до в≥льних метал≥в, перешкоджають ви€вленню Hg2+.

 

1.6.3. ƒ≥€ кал≥ю йодиду

(фармакопейна)

–еагент утворюЇ з йонами Ќg2+ червоно-оранжевий осад меркур≥ю (II) йодиду, €кий нерозчинний у розбавлених кислотах, але розчинний в надлишку  I з утворенн€м безбарвноњ комплексноњ сполуки K2[HgI4].

Hg(NO3)2 + 2KI → HgI2↓ + 2KNO3

HgI2 + 2KI → K2[HgI4]

–еакц≥ю провод€ть у нейтральному або слаболужному середовищ≥.

¬иконанн€ реакц≥њ:

ƒо 0,5 см3 розчину сол≥ Ќg2+ додають 2-3 крапл≥ розчину кал≥ю йодиду. ¬и€вленню Ќg2+ перешкоджають йони —u2+ та Bi3+.

 

д) –еакц≥њ йон≥в Cd2+

1.7.1. ƒ≥€ с≥рководню

–еагент в середовищ≥ розбавленоњ HCl утворюЇ з йонами —d2+ жовтий осад, нерозчинний у розбавлен≥й хлоридн≥й кислот≥, але розчинний у концентрован≥й HCl ≥ розбавлен≥й HNO3 при нагр≥ванн≥.

Cd2+ + S2- → CdS↓

¬иконанн€ реакц≥њ:

ƒо 0,5-1 см3 розчину сол≥ —d2+ додають 2-3 крапл≥ хлоридноњ кислоти, 5-6 крапель с≥рководневоњ води.

¬и€вленню —d2+ перешкоджають ус≥ йони, €к≥ утворюють сульф≥ди, що Ї нерозчинними в хлоридн≥й кислот≥. “ому перед ви€вленн€м —d2+ необх≥дно вид≥лити вс≥ перешкоджаюч≥ йони. «вичайно цього дос€гають осадженн€м њх за допомогою натр≥ю т≥осульфату в середовищ≥ розбавленоњ хлоридноњ кислоти. …они —d2+ натр≥ю т≥осульфатом не осаджуютьс€.

 

1.7.2. ƒ≥€ кал≥ю тетрайодоб≥смутату

–еагент розкладаЇтьс€ п≥д д≥Їю йон≥в —d2+, оск≥льки вони утворюють з йодид-йонами безбарвну комплексну сполуку. ѕри цьому утворюЇтьс€ чорний осад BiI3:

Cd2+ + 2K[BiI4] → 2BiI3↓ + 2K+ + CdI2.

¬иконанн€ реакц≥њ:

” проб≥рку внос€ть 2-3 крапл≥ сол≥ ¬≥3+, крапл€ми додають розчин кал≥ю йодиду спочатку до утворенн€ чорного осаду, €кий у надлишку кал≥ю йодиду утворюЇ оранжевий кол≥р. ƒо отриманого розчину додають 2-3 крапл≥ досл≥джуваного розчину. якщо присутн≥ йони Cd2+, то в результат≥ зТ€вл€Їтьс€ чорний осад.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 857 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

2004 - | 1935 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.1 с.