Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤V. ¬икористанн€ першоджерел в опрацюванн≥ теми




 

1. ”важно прочитайте уривок ≥ передайте його вих≥дн≥ ≥дењ своњми словами.

Ђ« одного боку, Ђсв≥тогл€дї маЇ ф≥лософський смисл. јле... в≥н означаЇ не т≥льки п≥знанн€ св≥ту в ц≥лому, оск≥льки п≥д цим словом розум≥ють переконанн€ не лише теоретик≥в, а й звичайних людей... —в≥тогл€д формуЇтьс€ самим житт€м, до науки, поза наукою. ¬≥н визначаЇ переконанн€ в рел≥г≥њ, мистецтв≥, морал≥, пол≥тиц≥. ” б≥льшост≥ випадк≥в людей ц≥кавл€ть переконанн€ окремих видатних особистостей, €к≥ Ї в д≥йсност≥ далекими в≥д ф≥лософ≥њ. ≤, нарешт≥, говор€ть про св≥тогл€д перв≥сних людей чи про св≥тогл€д малорозвинених людей. ™ нав≥ть такий висл≥в €к Ђсв≥тогл€д дит€чоњ к≥мнатиї...ї (√. –≥ккерт)

 

Ќа €ких рисах св≥тогл€ду наголошуЇ автор? як≥ сфери функц≥онуванн€ св≥тогл€ду представлен≥ в даному уривку та €к≥ ви ще можете до них додати? €к≥ види св≥тогл€ду подаютьс€ тут €к найперш≥?

 

2. ѕочитайте уривок ≥ дайте в≥дпов≥д≥ на запитанн€ наведен≥ нижче

Ђ—в≥тогл€д не Ї продуктом мисленн€ ≥ народжуЇтьс€ не просто ≥з вол≥ до п≥знанн€. –озум≥нн€ реальноњ д≥йсност≥ Ї важливим моментом у формуванн≥ св≥тогл€ду,але лише моментом. —в≥тогл€д народжуЇтьс€ ≥з умов житт€, життЇвого досв≥ду та нашого псих≥чного складу, ≥з ЂжиттЇвого настроюї, а Ђсукупност≥ стимул≥в та почутт≥вї.

(¬. ƒ≥льтей)

який тип св≥тогл€ду подаЇтьс€ в даному уривку? як ви можете окреслити, виход€чи ≥з наведеного фрагмента, на €кому ірунт≥ та з €ких складових формуЇтьс€ св≥тогл€д? як би ви могли розкрити зм≥ст тоњ Ђсукупност≥ стимул≥вї (що саме це Ї?), €к≥ спри€ють формуванню св≥тогл€ду за реальних умов людськоњ життЇд≥€льност≥?

 

3. —пробуйте на основ≥ даного фрагмента прокоментувати, що саме та завд€ки чому ф≥лософ≥€ додаЇ до звичайного повс€кденного св≥тогл€ду, а також по€снити, €к≥ переваги сам≥й ф≥лософ≥њ надаЇ Їдн≥сть њњ з≥ св≥тогл€дом?

Ђ...—в≥тогл€д пов'€зують ≥з ф≥лософ≥Їю, коли чекають в≥дф≥лософ≥њ впор€дкуванн€ погл€ду на житт€, на мету житт€. Ѕ≥льше того, люди покладають на ф≥лософ≥ю найважлив≥шу м≥с≥ю - дати њй св≥тогл€д... ќсь чому ф≥лософ≥€ займаЇ виключне м≥сце ≥ внауковому житт≥, де ≥снуЇ потреба у теоретичн≥й ц≥л≥сност≥. ≥ в ≥нших област€х, €к≥ викликають ≥нтерес до себе ширших людських мас. якщо б у ф≥лософи в≥дн€ли св≥тогл€д у окресленому вище значенн≥ то багато людей втратили б до нењ ≥нтересЕї (√. –≥ккерт)

якими рисами, позначеними у даному фрагмент≥, ф≥лософ≥€ Ї корисною науц≥? як≥ ≥нш≥ област≥, де може в≥дчуватис€ вплив ф≥лософ≥њ, ви можете назвати?

 

4. ”важно перечитайте наведений нижче фрагмент; на €к≥ особливост≥ зв'€зк≥в ф≥лософ≥њ та св≥тогл€ду у ньому падаЇ наголос? —пробуйте ч≥тко вид≥лити, що саме даЇ ф≥лософ≥€ дл€ формуванн€ виправданого та д≥Ївого св≥тогл€ду.

Ђ‘≥лософ≥€ з давн≥х-давен була не лише загальним розм≥рковуванн€м, вона давала стимул, проголошувала кодекс ц≥нностей, надавала людському життю смислу та ц≥л≥, подавала людин≥ св≥т, в €кому вона в≥дчувала себе захищеною,одним словом давала њй св≥тогл€д. «агальне розм≥рковуванн€ ще не Ї св≥тогл€дом, дл€ св≥тогл€ду необх≥дн≥ стимули, €к≥ б д≥€ли на людину в њњ ц≥л≥сност≥ ≥ випливали б ≥з њњ ц≥л≥сност≥ ‘≥лософи не були просто спок≥йними, безв≥дпов≥дальними спостер≥гачами вони були двигунами та конструкторами св≥ту. “аку ф≥лософ≥ю ми називаЇмо пророчою ф≥лософ≥Їю. ¬она суттЇво в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д загального розм≥рковуванн€ тим що вона даЇ св≥тогл€д, вказуЇ смисл та значенн€ житт€, пропонуЇ зведенн€ ц≥нностей в норми належного. “≥льки така ф≥лософ≥€ маЇ право називатись ф≥лософ≥Їю, €кщо ми хочемо, щоб слово Ђф≥лософ≥€ї звучало шл€хетно та мужньої. ( . ясперс)

 

5. як≥ особливост≥ ф≥лософського мисленн€ вид≥лен≥ у наступних уривках:

Ђ‘≥лософи Ц це люди, €к≥ здатн≥ ос€гнути те, що Ї в≥чним та тотожним самому соб≥, а ≥нш≥ цього не можуть, ≥ застр€гають на м≥сц≥, розгублюючись серед нагромадженн€ р≥зноман≥тних речейї.

(ѕлатон)

як ви можете про≥нтерпретувати те, Ђщо Ї в≥чним та тотожним самому соб≥ї? ўо це, на вашу думку? ƒе ≥ €к ви можете стикатись ≥з под≥бним у своЇму житт≥?

Ђ‘≥лософ≥€ Ї наука про в≥дношенн€ вс€кого знанн€ до сутн≥сних ц≥лей людського розумуї. Ђ‘≥лософ - це не просто митець, що вдало оперуЇ концепц≥€ми, а законодавець, що задаЇ правила роботи людському розумуї. (≤.  ант)

„и погоджуЇтесь ви ≥з тим, що ф≥лософ задаЇ правила роботи людському розуму? як та в €кому сенс≥ можна по€снити це твердженн€? јргументуйте свою в≥дпов≥дь на ц≥ питанн€.

Ђ...‘≥лософ≥€ продовжуЇ... вир≥шувати своЇ власне безк≥нечне завданн€ - в≥льноњ та ун≥версальноњ теоретичноњ рефлекс≥њ, що охоплюЇ вс≥ ≥деали та всезагальний ≥деал, тобто ун≥версум ус≥х нормї. (≈. √уссерль)

ѕор≥вн€йте це положенн€ ≈. √уссерл€ ≥з попередн≥м твердженн€м ≤.  анта, вид≥л≥ть в них сп≥льне та в≥дм≥нне.

Ђƒл€ людини, головною складовою €коњ Ї розум, на першому м≥ст≥ повинно сто€ти п≥клуванн€ про здобуванн€...мудрост≥. ѕерший ступ≥нь включаЇ лише т≥ пон€тт€, €к≥ завд€ки власному природному св≥тлу наст≥льки Ї €сними, що можуть бути отриман≥ ≥ без роздум≥в. ƒругий ступ≥нь охоплюЇ все те, що даЇ нам чуттЇвий досв≥д “рет≥й - те, чому нас вчить сп≥лкуванн€ з ≥ншими людьми... Ќа четвертому м≥сц≥ читанн€ книг..., що написан≥ людьми, €к≥ Ї здатними над≥лити нас добрими настановами. ¬с€ мудр≥сть, €кою зазвичай волод≥ють, здобута, на м≥й погл€д цими чотирма способами...јле в ус≥ часи були велик≥ люди, що намагалис€ приЇднати п'€тий ступ≥нь мудрост≥, б≥льш високий та правильний..., бо шукали перш≥ причини та ≥стинн≥ начала, ≥з €ких виводили по€сненн€ всього доступного дл€ п≥знанн€. ≤ т≥, хто прагнув цього, отримали, переважно, ≥м'€ ф≥лософ≥вї.

(–. ƒекарт)

” чому вбачаЇ –. ƒекарт перевагу та ≥стинне завданн€ ф≥лософ≥њ? якою м≥рою ви можете ≥з цим погодитись? як ви розум≥Їте заклик шукати перш≥ причини та ≥стинн≥ начала? „и можете ви навести приклад таких?

 

6. ќзнайомтес€ ≥з тим, €к ф≥лософи окреслюють сп≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ з ≥ншими сферами духовноњ д≥€льност≥ людини. ѕроанал≥зуйте кожне ≥з наведених тверджень та спробуйте по€снити, що Ї сп≥льного та в≥дм≥нного м≥ж ф≥лософ≥Їю та м≥фом, ф≥лософ≥Їю та наукою, ф≥лософ≥Їю та мистецтвом, ф≥лософ≥Їю та рел≥г≥Їю.

Ђ—правжнЇ ф≥лософське баченн€ св≥ту, тобто те, €ке вчить нас п≥знавати його внутр≥шню сутн≥сть, виводить нас за меж≥ €вища, не питаЇ зв≥дки ≥ куди? та нав≥що?, а завжди ≥ всюди ц≥кавить його лише що? св≥ту..., те, що складаЇ завжди р≥вну соб≥ сутн≥сть св≥ту, його ≥дею. ≤з такого п≥знанн€ виходить €к мистецтво, так ≥ ф≥лософ≥€, виходить також...≥ той настр≥й духу, €кий один веде до ≥стинноњ св€тост≥ та вив≥льненн€ в≥д св≥туї. (ј. Ўопенгауер)

„и зг≥дн≥ ви ≥з тим, що ф≥лософ≥€ та мистецтво шукають вих≥дну ≥дею св≥ту?

 

Ђ¬≥д ун≥версальноњ, але м≥фо-практичноњ установки р≥зко в≥др≥зн€ютьс€... непрактична Ђтеоретичнаї установкаї.

(≈. √уссерль)

” чому пол€гаЇ практицизм м≥фу та непрактична установка ф≥лософ≥њ? „и може ф≥лософ≥€ бути практичною?

Ђ...‘≥лософ≥€ та поез≥€ сто€ть на протилежних вершинах, але говор€ть одне й те самеї. (ћ. √айдеггер)

як ви можете по€снити це твердженн€? „и зг≥дн≥ ви ≥з ним? - јргументуйте свою позиц≥ю.

 

Ђ“ому ≥ той, хто любить м≥фи, Ї в певному смисл≥ ф≥лософом, бо м≥ф створюЇтьс€ на основ≥ здивуванн€ї. (јристотель)

як ви можете по€снити це твердженн€? „и зг≥дн≥ ви ≥з ним? - јргументуйте свою позиц≥ю.

 

Ђ...™ багато п≥дстав, чому ф≥лософ≥€ не може бути так легко п≥дведена п≥д пон€тт€ науки, €к це соб≥ звичайно у€вл€ють...јле €кщо розгл€дати ф≥лософ≥ю €к реальний ≥сторичний продукт, €кщо пор≥внювати м≥ж собою все те, що у духовному розвитку Ївропейських народ≥в називалось ф≥лософ≥Їю, то таке п≥дведенн€ неприпустимеї.

(¬. ¬≥льденбанд)

„ому, на вашу думку, ¬. ¬≥льденбанд не вважаЇ науку та ф≥лософ≥ю тотожними? ўо саме у ф≥лософ≥њ виходить за меж≥ науки?

 

Ђ” той час €к мета ф≥лософствуванн€ Ї мисленн€ про д≥йсн≥сть самого житт€, смисл оволод≥нн€ мистецтвом створюЇ розрив м≥ж д≥йсн≥стю та спогл€дальним зануренн€м у реальн≥стьї.

( . ясперс)

Ђ‘≥лософ≥€ Ї п≥знанн€м, що дос€гаЇтьс€ за посередництвом правильного м≥ркуванн€ ти по€снюЇ д≥њ або €вища на п≥дстав≥ в≥домих нам причин чи продуктивних засад, а також можлив≥ пох≥дн≥ - на п≥дстав≥ в≥домих нам д≥йї. (“. √оббс)

ƒо €коњ сфери ≥нтелектуальноњ д≥€льност≥ наближуЇ “. √оббс ф≥лософ≥ю? „и згодн≥ ви з ним?

Ђ‘≥лософський св≥тогл€д повинен за своЇю структурою в≥др≥зн€тис€ в≥д рел≥г≥йного та поетичного. Ќа в≥дм≥ну в≥д рел≥г≥йного ф≥лософський св≥тогл€д Ї ун≥версальним, ≥ на в≥дм≥ну в≥д поетичного в≥н Ї силою, €ка намагаЇтьс€ зд≥йснити перетворюючу д≥ю на житт€ї. (¬. ƒ≥льтей)

ѕор≥вн€йте це твердженн€ ≥з наведеним вище твердженн€м ћ. √айдеггера та по€сн≥ть, €кому ≥з них ви можете надати перевагу ≥ чому.

 

7. ¬думайтесь у наведене нижче положенн€ ћ. √айдеггера. як ви думаЇте, чи заперечуЇ воно доц≥льн≥сть пор≥вн€нн€ ф≥лософ≥њ ≥з ≥ншими сферами ≥нтелектуальноњ д≥€льност≥, чи прагне задати ≥нший ракурс такого пор≥вн€нн€? јргументуйте своњ твердженн€.

Ђ оли в питанн≥, що таке метаф≥зика (ф≥лософ≥€), ми намагаЇмось пройти узвичаЇними шл€хами..., коли визнаЇмо ф≥лософ≥ю €к науку, або €к св≥тогл€дну пропаганду, або намагаЇмос€ пор≥вн€ти ф≥лософ≥ю ≥з мистецтвом та рел≥г≥Їю..., то ви€вл€Їтьс€, що кожного разу ми лише ходимо кружними шл€хами навколо нашого (основного) питанн€... ѕри всьому тому пор≥вн€нн€ ф≥лософ≥њ з наукою Ї невиправданим зниженн€м њњ Їства... ћетаф≥зика (ф≥лософ≥€) Ї запитуванн€, в €кому ми намагаЇмось охопити своњми питанн€ми сукупне ц≥ле сущого (≥снуючого) ≥ питаЇмо про нього так, що ми сам≥, т≥ хто питаЇ, опин€Їмос€ п≥д питанн€м... [÷е] потреба поставити своЇр≥дне питанн€ - що ж значить те Ђв ц≥ломуї, €ке називаЇтьс€ св≥том? ” нашому запитуванн≥ та пошуков≥, в наших борсанн€х та ваганн€х даЇтьс€ взнаки ск≥нченн≥сть людини. ћетаф≥зична думка Ї мисленн€м, що охоплюЇ пон€тт€ми подв≥йне значенн€: думка, направлена на ц≥ле, та думка, що охоплюЇ екзистенц≥ю (ун≥кальн≥сть людського ≥снуванн€)ї. (ћ.√айдеггер)

 

8. ” наступному положенн≥ проводитьс€ думка про те, що ф≥лософську анал≥тику можна розгл€дати €к свого роду ≥нтелектуальну г≥мнастику, що приносить задоволенн€ тому, хто њњ зд≥йснюЇ. „и можете ви на основ≥ анал≥зу даного положенн€ п≥дтвердити або спростувати таке його тлумаченн€?

Ђƒеконструювати ф≥лософ≥ю означаЇ осмислювати генеалог≥ю (походженн€) пон€ть ф≥лософ≥њ структуральностей (е≥dоs - образ, tеlоs - ц≥ль, archе - начало, energia-д≥€, оysiа- сутн≥сть, alethe≥а-≥стина, трансцендентальн≥сть, св≥дом≥сть, сов≥сть, Ѕог, людина тощо), але водночас ви€вл€ти немовби ззовн≥ те, що вважаЇтьс€ в ф≥лософ≥њ не вартим згадуванн€... ” процес≥ ц≥Їњ циркул€ц≥њ пом≥ж внутр≥шньою ≥ «овн≥шньою сторонами зах≥дноњ ф≥лософ≥њ, що Ї так само в≥дкритою €к ≥ необх≥дною, зд≥йснюЇтьс€ певна текстуальна прац€, що викликаЇ величезне задоволенн€ї. (∆. ƒерр≥да)

 

9. як≥ наведен≥ нижче висловлюванн€ окреслюють основн≥ завданн€ таких розд≥л≥в ф≥лософського знанн€, €к онтолог≥€, гносеолог≥€, методолог≥€ та

Ђ¬≥дм≥нн≥сть наших думок залежить не ст≥льки в≥д того, що одн≥ люди розумн≥ш≥ за ≥нших, ск≥льки в≥д того, що ми спр€мовуЇмо наш≥ думки р≥зними шл€хами та розгл€даЇмо не одн≥ й т≥ ж сам≥ реч≥. Ѕо недостатньо мати добрий розум, головне - добре його застосовуватиї. (–. ƒекарт)

ƒо €кого розд≥лу ф≥лософ≥њ можна в≥днести те, на чому наголошуЇ –. ƒекарт?

Ђ[?] не вивчаЇ бутт€ у його конкретних про€вах, наприклад, у тварин, рослин ≥ т.≥. ¬она лише шукаЇ те загальне, що мають вс≥ реч≥, оск≥льки вони Ї чимось: вс≥ вони бутт€, ≥ це в≥дноситьс€ €к до матер≥альних, так ≥ до нематер≥альних ≥стотї. (∆. ћар≥тен)

Ђ«авданн€[?] - правильно вказати, €к з основноњ структури людського бутт€... випливають ус≥ специф≥чн≥ людськ≥ монопол≥њ, звершенн€ та справи людини: мова, сов≥сть, ≥нструменти, збро€, ≥дењ праведного ≥ неправедного, держава, кер≥вництво, образотворч≥ функц≥њ мистецтва, м≥ф, рел≥г≥€, наука, ≥сторичн≥сть та соц≥альн≥стьї. (ћ. Ўелер)

Ђ‘≥лософ≥€...не розгл€даЇ наукове досл≥дженн€ €к самоц≥ль а робить проблемою... умови ≥ меж≥ науки у всезагальност≥ людського житт€... ” час, коли до забобону в≥р€ть в науку, саме ≥ визначаЇтьс€ те, що напружена увага ≥стини та методу маЇ неминущу актуальн≥стьї. (’.-√. √адамер)

ѕро €ку ф≥лософську науку йдетьс€ в даному уривку?

 

10. як≥ функц≥њ ф≥лософського знанн€ стверджуютьс€ м≥ркуванн€ми даних ф≥лософ≥в? «верн≥ть увагу на те, що ц≥ мислител≥ належать до р≥зних ≥сторичних епох та напр€м≥в розвитку ф≥лософ≥њ. „и залишаютьс€ актуальними њхн≥ аргументи дл€ сучасноњ культурно-≥сторичноњ ситуац≥њ?

Ђ‘≥лософ≥€, що поширюЇтьс€ у форм≥ досл≥дженн€ та осв≥ти, зд≥йснюЇ подв≥йний вплив. « одного боку, найважлив≥ше у теоретичн≥й установц≥ ф≥лософськоњ людини - це справжн€ ун≥версальн≥сть критичноњ позиц≥њ, р≥шуч≥сть не приймати без запитань жодноњ-готовоњ думки, жодноњ традиц≥њ, задл€ того, щоб одночасно допитуватись всього традиц≥йно визначеного ун≥версуму щодо ≥стини самоњ по соб≥, щодо ≥деальност≥... “ак ≥деальна ≥стина стаЇ абсолютною ц≥нн≥стю, що визначаЇ - через посередництво осв≥тнього руху ≥ при пост≥йному вплив≥ на вихованн€ д≥тей - ун≥версально перетворену практику... якщо ≥де€ ≥стини самоњ по соб≥ стаЇ ун≥версальною нормою вс≥х д≥ючих у людському житт≥ в≥дносних ≥стин, то це ж саме стосуЇтьс€ ≥ вс≥х традиц≥йних норм, норм права, краси, ц≥нност≥ особистост≥ правител≥в, ц≥нност≥ людських характер≥в ≥ т. п. “ак паралельно з≥ створенн€м новоњ культури виникаЇ особливе людство ≥ особливе життЇве призначенн€ї.

(≈. √уссерль)

«верн≥ть увагу на те, що ≈. √уссерль не обмежуЇ завданн€ ф≥лософ≥њ суто теоретичними справами. як≥ саме галуз≥ практичноњ життЇд≥€льност≥ ф≥гурують тут €к справа ф≥лософ≥њ? як≥ функц≥њ при цьому вона виконуЇ?

Ђ–озм≥рковуванн€ про активн≥сть людини, живе усв≥домленн€ сп≥льного творенн€, роздуми про положенн€ людини та њњ долю, про њњ повед≥нку, спос≥б житт€, найб≥льш жива пройн€т≥сть вс≥Їю драматичн≥стю життЇвого досв≥ду - це ≥ Ї ф≥лософ≥€ї. ( . —алютатт≥)

 

як би ви визначили окреслен≥ тут функц≥њ ф≥лософ≥њ?

Ђ...’то ще здатен схил€тис€ перед образами великих ф≥лософських систем, все ж повинен визнати, що данини його почутт≥в заслуговуЇ аж н≥€к не завжди наукове значенн€ цих систем, але й енерг≥€ шл€хетного св≥тоспогл€данн€, або мистецька гармон≥зац≥€ суперечливих ≥дей, або широта всеохоплюючого спогл€данн€ св≥ту, або ж, нарешт≥, творча могутн≥сть всепов'€зуючоњ роботи думкиї. (¬. ¬≥льденбанд)

Ќа €к≥ особливост≥ ф≥лософ≥њ наголошено у даному висловлюванн≥? як можна позначити окреслен≥ тут функц≥њ ф≥лософ≥њ?

Ђ“ож що робила ф≥лософ≥€? ¬она зв≥льн€ла людську особист≥сть в≥д зовн≥шнього насильства ≥ давала њй внутр≥шн≥й зм≥ст... «в≥льнила, про€снила та розвинула людину спочатку у њњ рац≥ональному, пот≥м у њњ матер≥альному елемент≥... ÷€ зв≥льн€юча д≥€льн≥сть ф≥лософ≥њ... [ірунтуЇтьс€] на т≥й найсуттЇв≥ш≥й та кор≥нн≥й властивост≥ людськоњ душ≥ в силу €коњ вона не зупин€Їтьс€ н≥ на €ких межах, не примирюЇтьс€ н≥ з €кими ззовн≥ заданими визначенн€ми, н≥ з €ким зовн≥шн≥м њх зм≥стом... [‘≥лософ≥€] робить людину повн≥стю людиноюї. (¬. —оловйов)

якою м≥рою ви зг≥дн≥ ≥з наведеним положенн€м? ¬ €кому сенс≥ ф≥лософ≥€ може зв≥льн€ти людину? яка це функц≥€ ф≥лософ≥њ?

Ђћета чи призначенн€ ф≥лософ≥њ пол€гаЇ у тому, що завд€ки њй ми можемо використовувати дл€ своЇњ корист≥ тонован≥ нами д≥њ, ≥ на основ≥ наших знань та в м≥ру сил та зд≥бностей планом≥рно викликати ц≥ д≥њ дл€ примноженн€ життЇвих благ... «нанн€ Ї лише шл€х до сили... ≤ будь-€ке розумоспогл€данн€ к≥нцевою метою мас певну д≥ю чи практичний усп≥хї. (“. √оббс)

„и зг≥дн≥ ви ≥з таким тлумаченн€м завдань та функц≥й ф≥лософ≥њ? як≥ аргументи можна навести на п≥дтвердженн€ таких м≥ркувань або дл€ њх спростуванн€?

 

11. ”важно перечитайте наведен≥ нижче по€сненн€ причин та умов виникненн€ ф≥лософ≥њ. јргументуйте своЇ њх розум≥нн€, а також прокоментуйте наведен≥ тексти. як≥ саме причини виникненн€ ф≥лософ≥њ ви вважаЇте найпершими? €кий ≥з наведених фрагмент≥ввидаЇтьс€ вам найб≥льш доречним?

Ђƒопитлив≥сть зв≥льненого в≥д життЇвоњ злиденност≥ культурного духу, €кий у благородному спокоњ починаЇ досл≥джувати. отримувати знанн€ заради самого знанн€, без будь-€коњ практичноњ ц≥л≥... ≥ насолоджуватис€ цим знанн€м, €к абсолютною, в≥д усього ≥ншого незалежною ц≥нн≥стю, - цю чисту жадобу знанн€ вперше ви€вили греки, ≥ завд€ки цьому вони стали творц€ми наукиї.

(¬. ¬≥льденбанд)

Ђ≤ тепер, ≥ дотепер подив спонукаЇ людину ф≥лософствувати, до того ж спочатку вони (давн≥ греки) дивувались тому, що безпосередньо викликало нерозум≥нн€, апоп≥ў помалу зм≥нюючись таким чином, вони задумувались над питанн€ми про б≥льш значуще... якщо такир≥ чином почали ф≥лософствувати, щоб позбавитись в≥д незнанн€, то, очевидно, до знанн€ стали пр€мувати заради розум≥нн€, а не заради будь-€коњ вигоди... ÷€ наука Ї Їдино в≥льною, бо вона одна ≥снуЇ заради самоњ себеї. (јристотель)

Ђ‘≥лософ≥€ починаЇтьс€ лише там, де Ї особиста та пол≥тична свобода, де суб'Їкт в≥дносить себе до об'Їктивноњ вол≥, €ку п≥знаЇ €к свою особисту волю,... до загального таким чином, в Їдност≥ з €ким в≥н отримуЇ своЇ я, свою самосв≥дом≥сть. ј це присутнЇ не на —ход≥, де вищою ц≥ллю Ї несв≥доме зануренн€ у субстанц≥ю, а лише у грецькому та германському св≥т≥ї. (Ћ. ‘ейЇрбах)

 

12. —пробуйте визначити, до €ких ≥сторичних епох найб≥льше п≥дход€ть перерахован≥ нижче њњ характеристики, аргументуйте своњ твердженн€.

Ђ‘≥лософ≥€... назвалас€ або життЇвою мудр≥стю, або наукою про принципи, або вченн€м про абсолютне, або самоп≥знанн€м людського духуї. (¬. ¬≥льденбанд)

 

¬ид≥л≥ть у наведеному нижче положенн≥ т≥ чинники, що впливають на ≥сторичн≥ зм≥ни ф≥лософ≥њ; наск≥льки ви з. ними зг≥дн≥?

Ђ‘≥лософ≥€... Ї де€кий культурний жанр, де€кий Ђголосї у розмов≥ людства, €кий концентруЇтьс€ переважно на певн≥й тем≥ не через д≥алектичну необх≥дн≥сть, а в результат≥ р≥зноман≥тних под≥й, €к≥ в≥дбиваютьс€ десь в ц≥й Ђрозмов≥ї (нова наука, - французька революц≥€, сучасний роман), або ж внасл≥док того, що окрем≥ ген≥альн≥ люди починають думати про щось нове..., або, може бути, внасл≥док д≥њ к≥лькох таких сил. ÷≥кава зм≥на у ф≥лософ≥њ в≥дбуваЇтьс€ не тод≥, коли знаход€ть новий спос≥б поводитис€ ≥з старою проблемою, а коли з'€вл€Їтьс€ новий наб≥р проблем, а стар≥ починають в≥дмиратиї.

(–. –орт≥,)

 

ќзнайомтесь ≥з п≥дходом √. √егел€ до визначенн€ особливостей ≥сторичного розвитку ф≥лософ≥њ. „и зг≥дн≥ ви ≥з таким п≥дходом? ўо в ньому видаЇтьс€ вам найб≥льш правильним та ц≥нним? «авд€ки чому ≥стор≥€ ф≥лософ≥њ не переходить у музейн≥ рел≥кв≥њ, а залишаЇтьс€ важливою та актуальною ≥ в майбутньому?

Ђ ожна система ф≥лософ≥њ ≥снувала необх≥дно ≥ продовжуЇ ще ≥ тепер необх≥дно ≥снувати: н≥ одна з них тому не зникла, а вс≥ вони збереглись у ф≥лософ≥њ €к моменти одного ц≥лого... ѕринципи збереглись, найнов≥ша ф≥лософ≥€ Ї результатом ус≥х попередн≥х принцип≥в, н≥ одна система ф≥лософ≥њ не заперечена, а в≥дкинуто лише припущенн€, що даний принцип Ї конечним абсолютним визначенн€мї.

(√. √егель)

ѕор≥вн€йте наведене вище положенн€ √. √егел€ ≥з твердженн€ми ќ. Ўпенглера. ¬ чому вони сп≥впадають, а в чому протисто€ть одне одному? „и можливо розвинути њх так, щоби вони були взаЇмно узгоджен≥? —пробуйте це зробити.

Ђ ожна ф≥лософ≥€ Ї в≥дображенн€м свого ≥ лише свого часу... ¬≥дм≥нн≥сть ф≥лософських вчень пол€гаЇ не в тому, що одн≥ з них безсмертн≥, а ≥нш≥ швидкоплинн≥, а в тому, що одн≥ ≥з них були життЇвими прот€гом певного часу, а ≥нш≥ н≥коли не були життЇвими. ¬≥чн≥ ф≥лософськ≥ ≥стини - це ≥люз≥€. —уттЇв≥ не вони, а людина, €ка була в≥дображена в них. „им повн≥ше це в≥дображенн€ людини, тим б≥льш ≥стинною Ї ф≥лософ≥€, - в тому смисл≥, €к ми говоримо про внутр≥шню ≥стину великого витвору мистецтва, ≥стину, €ка не залежить в≥д обірунтованост≥, в≥д в≥дсутност≥ суперечностей м≥ж окремими положенн€миї. (ќ. Ўпенглер)

 

якою м≥рою ви можете прийн€ти наведен≥ нижче визначенн€ тип≥в ф≥лософ≥њ? який принцип њх класиф≥кац≥њ? „им в≥н в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д ≥сторичного п≥дходу та €к ≥з ним поЇднуЇтьс€?

Ђ¬се, що ми знаЇмо про ф≥лософ≥ю, або що видаЇтьс€ за таку, можна под≥лити на п'€ть основних вид≥в: емп≥ризм, матер≥ал≥зм, скептицизм, пантењзм то ≥деал≥зм. ≈мп≥ризм знаЇ лише досв≥д чуттЇвих сприйн€тт≥в ≥ тому все виводить ≥з досв≥ду. ћатер≥ал≥зм все по€снюЇ ≥з матер≥њ, приймаЇ матер≥ю €к щось перше, €к джерело вс≥х речей. —кептицизм заперечуЇ будь-€ке знанн€, будь-€ку ф≥лософ≥ю. ѕантењзм визначаЇ вс≥ реч≥ одн≥Їю ≥ т≥Їю ж безк≥нечною Їдн≥стю без будь-€коњ в≥дм≥нност≥... ≤деал≥зм все виводить ≥з одного духу, по€снюЇ виникненн€ матер≥њ ≥з духу, або ж п≥дкорюЇ йому матер≥юї.

(‘. Ўлегель)

 

 

V. «авданн€ дл€ творчоњ роботи.

¬икористовуючи набут≥ знанн€ напиш≥ть есе на одну з тем:

 

а) Ќав≥що мен≥ вивчати ф≥лософ≥ю?

б) як ви розум≥Їте пон€тт€ Ђф≥лософське мистецтвої?

в) —пробуйте розкрити зм≥ст пон€тт€ Ђ≥нтелектуальне або ф≥лософське к≥ної. якими рисами в≥др≥зн€Їтьс€ таке к≥но в≥д розважального або гостросюжетного?

г) „ому галузь знанн€, €ку ми розпочали вивчати, назвали Ђлюбов до мудрост≥ї, а не Ђп≥знанн€ї або Ђос€гненн€ мудрост≥ї?





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 922 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

2089 - | 1941 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.044 с.