Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


IV. ¬икористанн€ першоджерел в опрацюванн≥ теми. 1. ѕом≥ркуйте над виразними та всесв≥тньо в≥домими словами –




1. ѕом≥ркуйте над виразними та всесв≥тньо в≥домими словами –.  ≥пл≥нга та спробуйте дати њм детально аргументовану оц≥нку:

Ђ«ах≥д Ї «ах≥д, а —х≥д Ї —х≥д, ≥ з м≥сц€ не зрушить жоден, доки не стануть «емл€ й Ќебеса на суд, на —трашний √осподн≥й судї.

 

2. ”важно перечитайте судженн€ одного ≥з авторитет≥в у галуз≥ пор≥вн€льного анал≥зу сх≥дних та зах≥дних цив≥л≥зац≥й - –ене √енона, дайте њм своЇ тлумаченн€, оц≥нку. ”св≥домте належною м≥рою зм≥ст цих суджень.

Ђќтотожненн€ традиц≥њ ≥з цив≥л≥зац≥Їю в ц≥лому постаЇ абсолютно виправданим тод≥, коли мова йде про —х≥д, оск≥льки будь-€ка цив≥л≥зац≥€ —ходу, уз€та в ц≥лому, може по сут≥ розгл€датись €к традиц≥йна за своњм характером. ўо стосуЇтьс€ цив≥л≥зац≥њ «аходу, то вона, навпаки, втратила св≥й зв'€зок ≥з традиц≥Їю, можна сказати, остаточно, €кщо не брати до уваги рел≥г≥йного елементу, €кий лише незначною м≥рою цей зв'€зок збер≥гаЇ. —усп≥льн≥ ≥нститути, що розгл€даютьс€ €к традиц≥йн≥, повинн≥ бути повТ€заними самим принципом свого ≥снуванн€ ≥з певними доктринами, €к≥ також постають традиц≥йними незалежно в≥д того, мають вони рел≥г≥йний, метаф≥зичний чи €к≥йсь ≥нший характер... ўось под≥бне ≥ сну вето ≥ в середньов≥чн≥й ™вроп≥,., проте задл€ того, щоби така аналог≥€ не завела нас надто далеко, треба в≥дразу додати, що тут метаф≥зика н≥коли не була в≥докремленою в≥д теолог≥њ, тобто спец≥ального призначенн€ в галуз≥ рел≥г≥њ... ¬же у грек≥в ритуали та символи, успадкован≥ в≥д давн≥х традиц≥й, швидко втрачали своЇ вих≥дне ≥ точне значенн€. „ерез це символи деградували до простих алегор≥й, а пот≥м перетворились у м≥фи...ї.

 

Ќа €ких найперших особливост€х зах≥дних та сх≥дних цив≥л≥зац≥й наголошуЇ –. √енон? ўо в≥н вважаЇ засадами традиц≥онал≥зму та зах≥дного прогресизму?

 

3. ѕрокоментуйте висл≥в американського мислител€ –. ≈мерсона:

Ђ™вропа завжди запозичала у сх≥дного ген≥€ своњ рел≥г≥йн≥ ≥мпульсиї.

ўо цей висл≥в може додати до наведених ран≥ше м≥ркувань –. √енона? як би ви назвали окреслену тут особлив≥сть сх≥дного та зах≥дного типу ≥нтелектуал≥стики?

 

4. як ви вважаЇте, €кою м≥рою наведену дал≥ тезу можна вживати дл€ характеристики зах≥дноњ та сх≥дноњ культури:

Ђ–итуал Ї н≥що ≥нше, €к система прийом≥в дл€ транслюванн€ особистост≥ї. (¬. —еменцов)

¬ €кому тип≥ культури таке розум≥нн€ постаЇ орган≥чним?

 

5. ѕро≥нтерпретуйте в тому ж дус≥ й м≥ркуванн€ √. √ессе:

Ђƒуховн≥ вправи до медитац≥њ (духовн≥ самозаглибленн€) через посл≥довн≥сть сходинок ведуть до мети Ц п≥знанн€. ¬оно засновано на тому, що Ђяї постаЇ €к омана: усв≥домленн€ Ђяї зам≥н€Їтьс€ усв≥домленн€м всезагального; в≥дроджена душа повертаЇтьс€ в≥д в≥докремленост≥ та помилок до св≥товоњ ц≥л≥сност≥Еї

 

6. ќзнайомтесь ≥з твердженн€ми, що стосуютьс€ сх≥дного та зах≥дного типу ф≥лософ≥њ. ѕодумайте над тим, €к саме на ф≥лософ≥њ позначилис€ пров≥дн≥ особливост≥ зах≥дного та сх≥дного типу цив≥л≥зац≥њ:

Ђƒл€ Ївропейськоњ думки зверненн€ до так несхожоњ на нењ ≥нд≥йськоњ маЇ подв≥йний ≥нтересЕ ™вропейська думка, по-перше, виходить ≥з визнанн€ етичного св≥тогл€ду та життЇствердженн€ найб≥льш ц≥нним за зм≥стом св≥тогл€дом. ≤нд≥йська думка визначена ≥ншим переконанн€м Ц життЇв≥дкиданн€м, в≥дпов≥дно Ц тим, що досконалим св≥тогл€дом постаЇ м≥стика. —в≥то- та життЇствердженн€ значить, що людина розгл€даЇ бутт€ €к дещо ц≥нне саме по соб≥. ¬≥дпов≥дно, вона намагаЇтьс€ зробити його досконалим у соб≥ та збер≥гати ≥ п≥дтримувати навколо себе. —в≥то- та життЇв≥дкиданн€ в ≥нд≥йськ≥й думц≥ значить, що людина, навпаки, розгл€даЇ бутт€ €к дещо безглузде; в≥дпов≥дно, вона вир≥шуЇ спри€ти його припиненню, зупинц≥ вол≥ до житт€ в сам≥й соб≥Е ѕо-друге, ≥нд≥йська думка вчить нас краще розум≥ти те, що в≥дбуваЇтьс€ у наш≥й власн≥йЕї (ј. Ўвейцер)

7. ”важно опрацюйте т≥ найперш≥ визначенн€ Ђдаої - пров≥дного пон€тт€ даосизму, - що подаютьс€ у твор≥ Ђƒао де цзинї (Ђ¬ченн€ про дао та деї). ¬думайтесь у наведен≥ твердженн€ та спробуйте дати в≥дпов≥д≥ на т≥ питанн€, що подан≥ п≥сл€ фрагмент≥в.

Ђƒао, що може бути виражене словами, не Ї стале дао. ≤мТ€, що може бути названим, не Ї стале ≥м'€. Ќепо≥меноване Ї початком Ќеба й «емл≥, а те що маЇ ≥мС€, - мат≥р ус≥х речей. “ому той, хто Ї в≥льним в≥д пристрастей, бачить дивну таЇмницю дао, а той, хто маЇ пристраст≥, бачить його лише в к≥нцев≥й форм≥. ќбидва вони мають одне походженн€, але ≥з р≥зними назвами. –азом вони називаютьс€ найглибшими. ѕерех≥д в≥д одного найглибшого до ≥ншого Ї дверима до всього дивного... ƒао народжуЇ одне, одне народжуЇ двоЇ, двоЇ народжують три, а три народжуЇ вс≥ Їства. ¬с≥ Їства нос€ть у соб≥ ≥нь та €н, сповнен≥ ц≥ та утворюють гармон≥ю... ѕеретворенн€ у протилежне Ї д≥€ дао, слабк≥сть Ї властив≥стю дао. ” св≥т≥ вс≥ реч≥ народжуютьс€ у бутт€, а бутт€ народжуЇтьс€ у небутт≥Ф.

 

яким чином повТ€зан≥ у наведених м≥ркуванн€х бутт€ та небутт€, перше бутт€ та пох≥дне бутт€? яким чином зад≥€н≥ у даних м≥ркуванн€ давн≥ у€вленн€ про ≥нь та €н? яку роль в≥д≥грають вони у ф≥лософських м≥ркуванн€х даосизму?

 

8. ѕеречитайте також р€дки, що стосуютьс€ звТ€зку м≥ж дао та людиною:

ЂЋюдина дотримуЇтьс€ закон≥в «емл≥. «емл€ дотримуЇтьс€ закон≥в Ќеба. Ќебо дотримуЇтьс€ закон≥в дао, але дао насл≥дуЇ лише себе самого... ƒотримуючисьЕ дао, щоби опанувати ≥снуючими речами, можна п≥знати найдавн≥ше дао. ÷е зветьс€ принципом дао... “реба зробити своЇ серце повн≥стю безпристрасним, твердо збер≥гати спок≥й, ≥ тод≥ вс≥ реч≥ будуть зм≥нюватись сам≥ собою, а нам залишитьс€ лише спостер≥гати за њх поверненн€м. ” св≥т≥ ≥снуЇ велика к≥льк≥сть речей але вс≥ вони повертаютьс€ до свого початку...ї.

 

як≥ настанови даЇ даосизм людин≥? ўо вважаЇ найпершим дл€ людини життЇвим ор≥Їнтиром? яке значенн€ дл€ даосизму маЇ форма вираженн€ його ≥дей? ” чому ви вбачаЇте њњ особливост≥?

 

9. ќзнайомтесь ≥з тим, €к визначаЇтьс€ в даосизм≥ ≥нше начало бутт€ Ц Ђдеї (природа, ви€влен≥сть):

Ђ«м≥ст великого Ђдеї п≥дпор€дковуЇтьс€ т≥льки дао. ƒао Ї безт≥леснимЕ Ќав≥ть Ќебо й «емл€ не можуть зробити будь-що довгов≥чним, тим б≥льше Ц людина. “ому вона служить дао. “ой, хто служить дао, Ї тотожним дао. “ой, хто служить де, Ї тотожним деЕ Ћюдина ≥з вищим де не прагне робити добр≥ справи, оск≥льки вона Ї доброюЕї

„им та в €кому аспект≥ пон€тт€ Ђдеї доповнюЇ дао?

 

10. ќзнайомтесь, нарешт≥, ≥з так званим Ђпринципом нед≥€нн€ї, що випливаЇ ≥з онтолог≥њ даосизму:

Ђ–озумний полководець не буваЇ войовничим. ”м≥лий воњн не буваЇ гн≥вним. “ой, хто вм≥Ї перемагати ворога, не нападаЇ. “ой, хто вм≥Ї правити людьми, не зневажаЇ себе. ÷е € називаю де, €ке уникаЇ боротьби. ÷е сила в управл≥нн≥ людьми. ÷е значить жити у в≥дпов≥дност≥ до природи ≥ давнього початку (дао)ї.

Ђ¬ода Ц наймТ€кша ≥ найслабша ≥стота в св≥т≥, але в подоланн≥ твердого й м≥цного вона непереможнаЕ —лабк≥ перемагають сильних, мТ€к≥сть долаЇ тверд≥сть. ÷е знають ус≥, але не вс≥ так чин€тьї.

 

—пробуйте встановити звТ€зок м≥ж вченн€м про дао та принципом нед≥€нн€. як ви розум≥Їте принцип нед≥€нн€? якою м≥рою цей принцип може бути життЇвим ор≥Їнтиром дл€ сучасноњ людини? —формулюйте своњ загальн≥ враженн€ про даоську ф≥лософ≥ю.

 

11. «верн≥ть увагу на те, за €кими ознаками  онфуц≥й визначаЇ шл€хетну людину (Ђблагородного мужаї) та низьку людину (людину натовпу):

ЂЎл€хетна людина прагне д≥статис€ основи.  оли вона дос€гаЇ основи, перед нею в≥дкриваЇтьс€ правильний шл€х. Ўанобливе ставленн€ до батьк≥в та повага до старших брат≥в Ц ось основа людинолюбства (жень)... якщо шл€хетна людина не поводитьс€ ≥з г≥дн≥стю, вона не маЇ авторитету, ≥ хоча вона вчитьс€, њњ знанн€ не Ї м≥цними... Ўл€хетна людина до всього ставитьс€ однаково; вона не про€вл€Ї пристраст≥; низька людина про€вл€Ї пристраст≥ ≥ не ставитьс€ до всього однаковоЕ якщо в шануванн≥ людина близька до ритуал≥в, њњ не варто ганьбити... Ќе турбуйс€ про те, що люди тебе не знають, але турбуйс€ про те, що ти не знаЇш людейї.

ЂЎл€хетна людина до всього ставитьс€ зг≥дно з обовТ€зком; д≥Ї за ритуалом, у словах стримана, у вчинках правдива... (њњ) непокоњть те, що вона не маЇ зд≥бностей, але не те, що ≥нш≥ про нењ знають... (¬она) засмучена тим, що п≥сл€ смерт≥ можуть не згадати њњ ≥мен≥... Ѕлагородна людина ставить вимоги перед собою, низька Ц перед ≥ншимиЕї.

ЂЎл€хетна людина думаЇ про мораль; низька людина думаЇ про те, €к краще влаштуватись. Ўл€хетна людина думаЇ про те, €к би не порушити закон≥в; низька людина думаЇ про те, €к би отримати користьї.

 

ѕом≥ркуйте над наведеними твердженн€ми. як ви вважаЇте, в чому вбачав  онфуц≥й найперш≥ €кост≥ людини? „ому в≥н вид≥л€в саме так≥ принципи людськоњ повед≥нки? ўо перебувало на першому план≥ в конфуц≥анств≥ - €кост≥ окремого ≥ндив≥да чи €кост≥ людини €к члена людськоњ сп≥льноти?

 

12. ѕрочитайте т≥ р€дки, €к≥ в≥дом≥ далеко за межами  итаю та спробуйте по€снити њх значенн€:

Ђўо таке людинолюбство? - ѕоза своњм домом ставитись до людей так, н≥би приймаЇш дорогих гостей... Ќе роби люд€м того, чого не бажаЇш соб≥, ≥ тод≥ в держав≥ та с≥мТњ до тебе не будуть в≥дчувати ворожнеч≥ї.

 

13. ќзнайомтесь ≥з тим, €к≥ настанови давав  онфуц≥й щодо управл≥нн€ державою:

Ђ’тось спитав  ун-цзи: Ђ„ому ви не займаЇтесь управл≥нн€м державою?ї ”читель в≥дпов≥в: Ђ¬ Ўу-цзин сказано: Ђ оли треба про€вити синовнЇ шануванн€, про€ви його; будь у дружб≥ з≥ своњми братами; зд≥йсненн€ цього ≥ Ї управл≥нн€ї. якщо це ≥ Ї управл≥нн€, то задл€ чого займатись управл≥нн€м державою?ї

 

як ви вважаЇте, €кий аспект тут переважаЇ Ц соц≥альний чи етичний? „и зг≥дн≥ ви ≥з тим, що кожна людина саме у под≥бний спос≥б включаЇтьс€ в процеси сусп≥льного управл≥нн€?

 

14. ќц≥н≥ть сусп≥льну значущ≥сть та виправдан≥сть в≥домого принципу Ђвиправленн€ ≥менї:

ЂЌеобх≥дно виправити ≥мена. Ўл€хетна людина ставитьс€ з обережн≥стю до того, чого не знаЇ. якщо ≥мена неправильн≥, то й судженн€ не будуть обірунтованими. якщо судженн€ безп≥дставн≥, то й справи не будуть завершеними, ≥ правила ритуалу л≥ не зд≥йсн€тьс€ повною м≥рою... люди не будуть знати, €к себе поводитиї.

15. ”важно перечитайте твердженн€ в≥домого французького досл≥дника античноњ ф≥лософ≥њ:

Ђѕерша мудр≥сть в≥дкриваЇ ≥стину наст≥льки чудову, що дос€гнути њњ можна лише через значн≥ зусилл€... ¬инос€чи цю таЇмну ≥стину на площу, мудр≥сть робить њњ предметом обговоренн€, досл≥дженн€, не лишаючи њњ, проте, утаЇмниченост≥ та м≥стичност≥. ћудр≥сть та ф≥лософ≥€ зам≥н€ють традиц≥йн≥ ритуали посв€ти у соц≥альну повноц≥нн≥сть, що перешкоджали доступу до найперших одкровеньЕ ¬≥дбулось п≥днесенн€ слова, €ке у своЇму в≥льному застосуванн≥ Ц у сперечанн≥, дискус≥њ, д≥алоз≥ Ц стаЇ найпершою пол≥тичною зброЇю. ¬оно приносить повну в≥дкрит≥сть €к у ставленн≥ до про€в≥в громад€нського, так ≥ духовного житт€. ќстаннЇ у письмов≥й форм≥ пов≥домл€Ї ус≥х громад€н ≥ стаЇ доступним дл€ критики за умов р≥вност≥ громад€н; в≥дбуваЇтьс€ в≥дмова в≥д традиц≥й, €к≥ б≥льше не вважаютьс€ нерухомими та вшанованими... ќсновна мудр≥сть грецьких мислител≥в пол€гала у розм≥рковуванн€х з приводу пол≥тики ≥ морал≥". (∆.-ѕ. ¬ернан)

 

¬ид≥л≥ть найперш≥ особливост≥ нового ф≥лософського типу мисленн€. ќц≥н≥ть роль соц≥альних та п≥знавальних чинник≥в у по€в≥ ф≥лософ≥њ њњ значенн€ дл€ житт€ сусп≥льства, дл€ розвитку особистост≥. як≥ умови, на ваш погл€д, повинн≥ були спри€ти формуванню ф≥лософ≥њ в —тародавн≥й √рец≥њ?

 

16. ќзнайомтесь ≥з тим, €к характеризував основн≥ етапи розвитку античноњ ф≥лософ≥њ видатний н≥мецький ф≥лософ √. √егель:

Ђѕерший пер≥од: в≥д ‘алеса до јристотел€.

÷ей пер≥од ми знову д≥лимо на три розд≥ли:

1. ѕерший прост€гаЇтьс€ в≥д ‘алеса до јнаксагора, в≥д абстрактноњ думки, €ка ≥снуЇ в безпосередн≥й визначеност≥, до думки про саму себе визначаючу думку: тут починають з абсолютно простого, в €кому дал≥ виникають в €кост≥ спроб перш≥ види визначенн€, дал≥ доход€ть до јнаксагора, €кий визначаЇ ≥стину €к руш≥йну думку, €ка вже не ≥снуЇ в певн≥й визначеност≥, а Ї думка, €ка сама себе визначаЇ.

2. ” другий розд≥л вход€ть соф≥сти, —ократ ≥ сократики; тут думка, €ка сама себе визначаЇ, розум≥Їтьс€ €к на€вна, конкретна в мен≥; це Ц принцип субТЇктивност≥, хоча ≥ не к≥нцевоњ, тому що мисленн€ у€вл€Їтьс€ тут найближчим способом лише €к абстрактний принцип, частково лише €к випадкова субТЇктивн≥сть.

3. “рет≥й розд≥л включаЇ в себе ѕлатона та јристотел€, грецьку науку, в €к≥й обТЇктивна думка, ≥де€ оформл€Їтьс€ в ц≥ле.  онкретна, визначаюча себе в сам≥й соб≥ думка €вл€Ї собою у ѕлатона ще абстрактну ≥дею, ≥дею лише у форм≥ всезагальност≥, тим часом €к јр≥стотель розум≥Ї њњ €к визначенн€ самоњ себе, €к ≥дею у визначенн≥ д≥йсност≥ або д≥€льност≥ї. (√. √егель)

 

”важно перечитавши наведен≥ м≥ркуванн€ √. √егел€, визначте, що саме автор покладав в основу розвитку грецькоњ ф≥лософ≥њ, зрушенн€ в €ких характеристиках ф≥лософського мисленн€ вважав вир≥шальними дл€ њњ еволюц≥њ. Ќаск≥льки таке розум≥нн€ прогресу мисленн€ можна вважати виправданим? Ќаск≥льки воно даЇ нам повне у€вленн€ про давню ф≥лософ≥ю?

 

17. ќзнайомтесь також ≥з пер≥одизац≥Їю розвитку античноњ ф≥лософ≥њ, проведену в≥домим рос≥йським досл≥дником античност≥:

Ђ1. ћ≥фолог≥€, €ку можна назвати дорефлексивною ф≥лософ≥Їю... 2. ѕочатковий пер≥од античноњ ф≥лософ≥њ був тим, що звичайно ≥менують €к њњ класику; це - пер≥од VI-IV ст. до н.е. 3. –анн≥й елл≥н≥зм,... €кий в≥днос€ть до IV-V ст. до н.е. 4. ѕ≥зн≥й елл≥н≥зм Ц останн≥ стол≥тт€ античноњ ф≥лософ≥њ, тобто I- VI ст. н.е.ї. (ќ. ЋосЇв)

 

«Т€суйте найвиразн≥ш≥ особливост≥ такоњ пер≥одизац≥њ. „и доречно, що в н≥й в≥дсутн≥ римська та олександр≥йська ф≥лософ≥њ? „им би це можна було по€снити?

18. ѕрочитайте:

ЂЅ≥льш≥сть перших ф≥лософ≥в вважала основи, що Ї видами матер≥њ, Їдиними основами вс≥х речей. « чого вс≥ сущ≥ реч≥ складаютьс€, з чого, €к з першого, вони виникають ≥ в що, €к в останнЇ, вони переход€ть... - це вони вважають елементом ≥ це основою сущих (речей)....јле к≥льк≥сть ≥ вид таких основ не вс≥ визначають однаково. “ак, ‘алес, засновник ф≥лософ≥њ такого зразка, вважаЇ, що матер≥альна основа - вода. …мов≥рно, що в≥н вив≥в њњ з того спостереженн€, що њжа вс≥х ≥стот волога ≥ що, власне, тепло народжуЇтьс€ з води ≥ живе за њњ рахунок, а те, з чого все виникаЇ, це - за визначенн€м, ≥ Ї основою вс≥х речейї. (јристотель)

 

як ви вважаЇте, з €кою метою ‘алес шукав основу всього сущого? „и можна вважати виправданим те, що в≥н у€вл€Ї першооснову конкретною речовиною? яке евристичне (перспективне в аспект≥ розвитку п≥знанн€) значенн€ мало саме запровадженн€ ≥дењ першого начала? ќзнайомтесь також ≥з певними оц≥нками ‘алеса в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ:

Ђ“ут (спостер≥гаЇтьс€) небувале п≥днесенн€ думки ≥ фантаз≥њ, ≥нтуњтивне зведенн€ хаосу речей та предмет≥в, под≥й та переживань в одну всеЇдн≥сть...ї. (ќ. ЋосЇв)

Ђ‘алес уперше наваживс€ в≥дкинути повноту природного €вленн€ та звести њњ до одн≥Їњ простоњ субстанц≥њ €к до того, що перебуваЇ в усьому, не виникаЇ та не знищуЇтьс€, в≥дтак нав≥ть боги р≥зноман≥тн≥, м≥нлив≥ та народжуютьс€...ї. (—. “рубецькой)

ЂЅеручи до уваги усю запаморочен≥сть тод≥шнього ≥нтелектуального св≥ту, ми повинн≥ в ус€кому раз≥ визнати, що вимагалась велика розумова см≥лив≥сть задл€ того, щоби в≥дкинути усю повноту ≥снуванн€ природного св≥ту та звести њњ до простоњ субстанц≥њ... ” твердженн≥, €ке проголошуЇ, що ц≥Їю сутн≥стю постаЇ вода, заспокоЇна дика, неск≥нченно строката давн€ фантаз≥€, покладено край взаЇмн≥й неповТ€заност≥ неск≥нченноњ к≥лькост≥ першопочатк≥в... ÷е Ї просте спогл€данн€, в €кому в≥дсутн≥ дом≥шки фантаз≥њ...ї.

(√. √егель)

—пробуйте оц≥нити та продовжити наведену тут л≥н≥ю оц≥нок та м≥ркувань: по€сн≥ть, в чому саме пол€гали новац≥њ та см≥лив≥сть ‘алеса, чому його твердженн€ мали важливе значенн€ дл€ розвитку п≥знанн€.

19. ѕрочитайте уривок.

Ђƒетал≥ його (√еракл≥та) вченн€ так≥. ¬огонь Ц першоелемент ≥ вс≥ реч≥ обм≥нний екв≥валент вогню Ц виникають з нього шл€хом розр≥дженн€ ≥ згущенн€... ¬се виникаЇ через протилежност≥ ≥ все тече под≥бно р≥чц≥. ¬сесв≥т ск≥нченний ≥ космос Їдиний. ЌароджуЇтьс€ в≥н з вогню ≥ знову згораЇ дотла через певн≥ пер≥оди часу, а в≥дбуваЇтьс€ це зг≥дно з долею (логосом). ќдна ≥з протилежностей, €ка призводить до виникненн€ (космосу) називаЇтьс€ в≥йною та незгодою, а ≥нш≥, що привод€ть до згоранн€ Ц згодою ≥ миром, зм≥на-шл€хом вгору-вниз, на €кому ≥ виникаЇ космос. Е÷ей космос, той же самий дл€ вс≥х, не створив н≥хто н≥ з бог≥в, н≥ з людей, але в≥н завжди був, Ї ≥ буде в≥чно живим вогнем, що м≥рами спалахуЇ та м≥рами згасаЇї. (ƒ≥оген)

 

яким чином у вченн≥ √еракл≥та повТ€зан≥ у€вленн€ про першооснову з д≥алектичним розум≥нн€м бутт€ €к безперервного руху? як впливають протилежност≥ процес ≥снуванн€, виникненн€ ≥ згор€нн€ космосу? «гадайте, €к називаЇтьс€ таке баченн€ бутт€, що подаЇ його €к рухомий процес, спричинений боротьбою протилежностей? як ви вважаЇте, √еракл≥т був прихильником осмисленн€ космосу €к природного процесу, чи €к реал≥зац≥њ €когось задуму? яку п≥знавальну перспективу в≥дкривало науц≥ вченн€ √еракл≥та? ќбірунтуйте в≥дпов≥дь, спираючись на зм≥ст тексту.

 

20. ѕрочитайте наступний уривок

Ђ“ак зван≥ п≥фагор≥йц≥, зайн€вшись математичними науками, вперше висунули њх на перше м≥сце у вихованн≥ ≥ стали вважати њх основами вс≥х речей. јле... в числах вони вбачали, €к њм здавалось, багато рис, схожих з тим, що ≥снуЇ ≥ в≥дбуваЇтьс€ Ц б≥льше, н≥ж у вогн≥, земл≥ ≥ вод≥; наприклад, така-то властив≥сть чисел Ї справедлив≥сть, а така-то Ц душа ≥ розум, ≥нша Ц вдача... ¬се останнЇ вочевидь упод≥бнювалос€ числам за своЇю суттю, а числа пос≥дали ч≥льне м≥сце у

вс≥й природ≥; елементи чисел вони вважали елементами вс≥х речей ≥ увесь ¬сесв≥т (визнали) гармон≥Їю ≥ числомї. (јристотель)

 

„ому ѕ≥фагор та його посл≥довники вважали числа св≥товою першоосновою? ѕ≥фагор вбачав у числ≥ першооснову т≥льки речей, чи й псих≥чних €вищ також? „и можна вважати число б≥льш ун≥версальним початком у пор≥вн€нн≥ ≥з конкретними природними стих≥€ми? „им в≥др≥зн€Їтьс€ розум≥нн€ першооснови ѕ≥фагором в≥д першооснови ‘алеса, √еракл≥та? якими були загальн≥ умови застосуванн€ числа €к першооснови сущого? —пробуйте ч≥тко сформулювати значенн€ ≥нтелектуальних знах≥док ѕ≥фагора.

 

21. ”важно прочитайте.

Ђ≤нш≥ ж, в≥дкинувши под≥льн≥сть до неск≥нченност≥ на т≥й п≥дстав≥, що ми не можемо д≥лити до неск≥нченност≥ ≥ таким способом впевнитись у неск≥нченност≥ д≥ленн€, говорили, що т≥ла складаютьс€ з непод≥льних ≥ д≥л€тьс€ до цих непод≥льних. Ћевк≥п ≥ ƒемокрит вважають причиною непод≥льност≥ першот≥лець не т≥льки њх непроникн≥сть, але також мал≥ розм≥ри ≥ в≥дсутн≥сть њх складових частинї. (—импл≥к≥й)

 

” чому, на вашу думку, пол€гаЇ сенс введенн€ атом≥в Ц непод≥льних частинок, що Ї началами речей? —пробуйте пор≥вн€ти погл€ди на атом в античност≥ ≥з сучасними у€вленн€ми про закони збереженн€. „и мали так≥ погл€ди вплив на подальший розвиток науки?

 

Ђƒемокрит ≥нод≥ заперечуЇ €вища, що сприймаютьс€ чуттЇво, ≥ говорить, що н≥що з них не Ї во≥стину, а лише за погл€дами, во≥стину ж ≥снують лише атоми ≥ порожнеча... ј саме, в≥н нам говорить: ЂЋише на загальну думку ≥снуЇ солодке, г≥рке, тепле, холодне, в у€в≥ - кол≥р, в д≥йсност≥ ж ≥снують т≥льки атоми ≥ порожнечаї. (—екст ≈мп≥рик)

 

”важно вдумайтесь у останн≥ тези ƒемокрита. як ви вважаЇте, чи дають вони п≥дстави називати його скептиком? „и маЇ значенн€ дл€ розвитку науки розведенн€ наочно наданого та його прихованих (проте - справжн≥х) засад? Ќавед≥ть приклади на користь позиц≥њ ƒемокрита, а також ≥ аргументи критичного плану.

«верн≥ть увагу на особливост≥ розум≥нн€ першооснови у р≥зних представник≥в ранньоњ грецькоњ ф≥лософ≥њ, на поступове ускладненн€ у€влень про першооснову св≥ту, на певну лог≥ку руху думки в≥д конкретного до загального, в≥д недиференц≥йованого до детал≥зованого. —пробуйте, спираючись на наведен≥ тексти, з'€сувати, в чому пол€гаЇ под≥бн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть ранньоњ грецькоњ ф≥лософ≥њ та м≥фолог≥њ. ќбірунтуйте свою в≥дпов≥дь конкретними висловами з наведених текст≥в.

22. Ћюдина, њњ св≥дом≥сть, основн≥ сфери людськоњ життЇд≥€льност≥ Ц ось теми, €к≥ вход€ть у грецьку ф≥лософ≥ю разом ≥з високою класикою. ѕоворот у проблематиц≥ ф≥лософ≥њ зд≥йснили мислител≥, що њх називали соф≥сти. «верн≥ть увагу, €к ц€ тема подаЇтьс€ в наступних текстах.

Ђ... ѕротагор (засновник соф≥стики) хоче, щоб людина була м≥рою вс≥х речей, а саме: дл€ ≥снуючих - м≥рою бутт€, дл€ не≥снуючих - небутт€, при цьому Ђм≥роюї в≥н називав критер≥й, а Ђречамиї - справи; через те в≥н стверджуЇ, що людина - м≥ра вс≥х справ, дл€ ≥снуючого - бутт€, дл€ не≥снуючого - небутт€. ” цьому в≥н встановлюЇ т≥льки те, що здаЇтьс€ кожному, ≥, таким чином, вводить тему в≥дносност≥ї.

(—екст ≈мп≥рик)

ѕо€сн≥ть, €к ви розум≥Їте тезу ѕротагора ЂЋюдина Ї м≥рою вс≥х речей?ї як ви вважаЇте, ц€ теза маЇ позитивний, негативний чи суперечливий контекст? ўо значить в≥дносн≥сть (рел€тивн≥сть) у питанн€х п≥знанн€, пошуку засад людського бутт€?

 

23. ѕрочитайте уривок:

Ђўо хот≥в —ократ ≥ чому його д≥€льн≥сть Ї поворотним пунктом у вс≥й ≥стор≥њ грецького духу? ÷€ людина хот≥ла зрозум≥ти ≥ оц≥нити житт€. ќсь, мабуть, його фатальна м≥с≥€, те призначенн€, без €кого немислиме було б н≥ подальше античне житт€, н≥ в≥ки наступноњ культури.... —ократ поставив проблему житт€, накинувс€ на житт€ €к на проблему... —ократ захот≥в перевести житт€ в царство самосв≥домост≥. ¬≥н прагнув силою духу виправити житт€, свободу духу в≥н протиставив самост≥йним про€вам бутт€. ≤ зв≥дси Ц це дивне, таке несум≥сне з≥ вс≥м попередн≥м, майже негрецьке, неантичне вченн€ про те, що чеснота Ї знанн€, що вс€кий бажаЇ лише власного блага, що достатньо т≥льки навчити людину ≥ вона буде доброчесною. —ократ перший прагнув зрозум≥ти житт€ї. (ќ. ЋосЇв)

 

—пробуйте визначити, €к≥ основн≥ ≥дењ вченн€ —ократа вид≥л€Ї ќ. ЋосЇв у наведеному текст≥? ѕрокоментуйте положенн€: Ђ—ократ захот≥в перевести житт€ в царство самосв≥домост≥ї.

ќзнайомтесь ≥з засадами морально-етичного вченн€ —ократа.

ЂЅоги, казав —ократ, вклали в нас розум, через посередництво €кого ми судимо щодо предмет≥в в≥дчутт€,... дов≥дуЇмос€, €к дос€гати корисного та запоб≥гати шк≥дливому... “ак ось, €кщо доброчинн≥сть Ц це дещо, що перебуваЇ в душ≥, €кщо до того ж вона не може не бути дл€ нас корисною, то значить вона ≥ Ї розум... ¬се стаЇ корисним або шк≥дливим завд€ки розуму або безумствуї. ( сенофонт)

 

¬изнач≥ть, в чому шукав —ократ корен≥в справжньоњ моральност≥? „ому його позиц≥€ поставала докор≥нно в≥дм≥нною в≥д позиц≥њ соф≥ст≥в?

 

24. Ќайвищим дос€гненн€м античноњ класичноњ ф≥лософ≥њ Ї ф≥лософськ≥ системи ѕлатона та јристотел€. –озум≥нн€ бутт€ €к надчуттЇвоњ ≥дењ запропоновано ѕлатоном. –озгл€даючи наступн≥ тексти, зверн≥ть увагу на зм≥ст пон€тт€ Ђ≥де€ї, взаЇмозалежн≥сть ≥дей м≥ж собою та з≥ св≥том речей.

Ђѕармен≥д: —кажи ось що: €к випливаЇ з твоњх сл≥в, ти вважаЇш, що ≥снують певн≥ ≥дењ, назви €ких отримують ≥нш≥ реч≥, €к≥ до них прилучаютьс€; наприклад т≥, що прилучаютьс€ до под≥бност≥, стають под≥бними, до великост≥ - великими, до краси - красивими, до справедливост≥ - справедливими?

- —аме так, - в≥дпов≥в —ократ.

—ократ: ћен≥ здаЇтьс€, ѕармен≥де, що справа швидше ≥де так: ≥дењ перебувають у природ≥ так, н≥би у вигл€д≥ зразк≥в, ≥нш≥ ж реч≥ под≥бн≥ до них ≥ Ї суттю њх под≥бност≥, сама ж причетн≥сть речей ≥де€м пол€гаЇ н≥ в чому ≥ншому, €к лише в упод≥бненн≥ њмї. (ѕлатон)

 

Ђ—ократ: “и можеш упод≥бнити нашу людську природу у питанн≥ осв≥ченост≥ та неосв≥ченост≥ ось €кому становищу подивись-но: адже люди н≥би знаход€тьс€ у п≥дземному помешканн≥, под≥бному до печери, де упродовж вс≥Їњ њњ довжини т€гнетьс€ широкий отв≥р. « малих л≥т у них там на ногах ≥ на шињ кайдани, так що њм не зрушити з м≥сц€, ≥ бачать вони лише те, що в них пр€мо перед очима, бо повернути голову не можуть через т≥ кайдани. Ћюди повернут≥ спиною до св≥тла, що йде в≥д вогню, €кий горить далеко у височин≥, а м≥ж вогнем та вТ€зн€ми проходить верхн€ дорога, огороджена невисокою ст≥ною на зразок т≥Їњ зав≥си, за €кою фокусники ставл€ть своњх пом≥чник≥в, коли поверх зав≥си показують л€льок... ”€ви ж соб≥ ≥ те, що за ц≥Їю ст≥ною люди несуть вс€ке начинн€, тримаючи його так, що його видно над ст≥ною; пронос€ть вони ≥ статуњ, ≥ вс≥л€к≥ зображенн€ живих ≥стот, зроблен≥ з каменю та дерева. ѕри цьому, €к буваЇ, де€к≥ з них розмовл€ють ≥нш≥ ж мовчать.

√лавкон: ƒивний ти малюЇш образ ≥ дивних вТ€зн≥в!

—ократ: ѕод≥бних до нас. ѕерш за все, х≥ба ти вважаЇш, що, знаход€чись у такому становищ≥, люди що-небудь бачать, чи то своЇ, чи чуже, кр≥м т≥ней, що в≥дкидаютьс€ вогнем на ст≥ну печери, що розташована поперед них?... “ак≥ вТ€зн≥ ц≥лком ≥ повн≥стю приймали б за ≥стину т≥н≥ тих предмет≥в, що пронос€ть повз нихї. (ѕлатон)

 

« точки зору ѕлатона, т≥н≥, €к≥ вТ€зн≥ бачать на ст≥н≥ печери, Ї предметами чуттЇвого спостережуваного св≥ту чи њх ≥де€ми? ўо ≥менував ѕлатон кайданами, €к≥ тримають людей, не дозвол€ючи њм побачити св≥тло ≥стини та справжню картину д≥йсност≥?

 

25. јристотель у своњй ф≥лософ≥њ йде шл€хом врахуванн€ матер≥альних ≥ духовних початк≥в бутт€.  ожна р≥ч ≥  осмос в ц≥лому Ц нерозривна Їдн≥сть форми ≥ матер≥њ. ¬ченн€ про нерозривн≥сть форми ≥ матер≥њ зумовлюЇ особливост≥ ф≥лософських побудов јристотел€.

Ђ...«а загальною думкою, мудр≥сть займаЇтьс€ першими причинами та началами. “ому людина, що маЇ досв≥д, вважаЇтьс€ мудр≥шою, н≥ж та, що послуговуЇтьс€ лише чуттЇвим сприйн€тт€м, та людина, що волод≥Ї певним мистецтвом, Ц мудр≥шою за досв≥дчену, наставник Ц мудр≥шим за митц€, а науки про розумоос€жне Ц вищими в≥д вм≥нн€ творити. “ак≥м чином, мудр≥сть Ї наукою про певн≥ причини та начала... јле ≥з позначеного тут, знанн€ про все ≥з необх≥дн≥стю маЇ той, хто найб≥льшою м≥рою волод≥Ї знанн€м загального, бо в≥н буде знати все, що п≥дпадаЇ п≥д це загальне... ѕравильно також ≥ те, що ф≥лософ≥€ називаЇтьс€ знанн€м про ≥стинуї. (јристотель)

 

 еруючись текстом, по€сн≥ть, €ку посл≥довн≥сть знань та вм≥нь вибудовуЇ јристотель, наск≥льки таке баченн€ наук та вм≥нь Ї виправданим? як трактуЇ јристотель предмет ф≥лософ≥њ? як ви розум≥Їте знанн€ загального? „и може науковець погодитись ≥з таким визначенн€м справжнього знанн€?

 

26. ¬≥домо, що јристотель п≥ддав критиц≥ вченн€ ѕлатона про ≥дењ. «верн≥тьс€ до тексту, в €кому јристотель радикально вир≥шуЇ питанн€ про ≥дею (тут Ц Їдине) в њњ в≥дношенн≥ до сущого (речей):

Ђ...ќтже, суще та Їдине Ї те ж саме, ≥ природа њх та ж сама... ƒ≥йсно, тим же самим Ї Ђодна людинаї ≥ просто Ђлюдинаї, Ђ≥снуюча людинаї ≥ Ђлюдинаї... “ак що Ї очевидним, що Їдине не Ї чимось ≥ншим у пор≥вн€нн≥ ≥з сущим...ї. (јристотель)

 

яка позиц≥€ Ц ѕлатона чи јристотел€ Ц видаЇтьс€ вам б≥льш виправданою з огл€ду на перспективи та можливост≥ людського п≥знанн€? яке принципове значенн€ дл€ людського в≥дношенн€ до д≥йсност≥ може мати ототожненн€ Їдиного та сущого?

 

27. ќзнайомтесь ≥з вих≥дними твердженн€ми јристотел€ щодо складових ус€кого реально ≥снуючого бутт€:

Ђ... ќтже, Ї очевидним, що те, що позначаЇтьс€ €к форма (або сутн≥сть) не виникаЇ, а виникаЇ складне поЇднанн€, €ке в≥д форми отримуЇ своЇ ≥менуванн€. “акож в усьому, що виникаЇ, Ї матер≥€, так що одне в ньому Ї матер≥€, а ≥нше - форма... “ому постаЇ очевидним, що Ђформа €к причинаї не маЇ н≥€кого значенн€, €кщо ≥снуЇ сама по соб≥... јдже, говор€чи про €кусь р≥ч, сл≥д розум≥ти форму або р≥ч, але н≥коли не сл≥д розум≥ти р≥ч €к дещо суто матер≥альне, €ким воно Ї саме по соб≥,...бо ж форма Ї сутн≥сть бутт€ певного т≥ла... ћатер≥€ ж сама по соб≥ не п≥знаЇтьс€... ќтже, ≥з наших м≥ркувань випливаЇ, що мають м≥сце... сутн≥сть бутт€ та субстратї. (јристотель)

 

«найд≥ть у даному уривку т≥ м≥сц€, €к≥ спр€мован≥ проти погл€д≥в ѕлатона. „ому јристотель стверджуЇ, що матер≥€ €к така не п≥знаЇтьс€? ¬рахуйте, що Ђматер≥€ €к такаї Ц це те, що залишитьс€ в бутт≥ п≥сл€ в≥дкиданн€ будь-€коњ форми. як ви вважаЇте, чим переважно займаЇтьс€ лог≥ка Ц формами (сутн≥стю) чи матер≥Їю (субстратом)? яке значенн€ в п≥знанн≥ маЇ досл≥дженн€ форм? Ќавед≥ть конкретн≥ приклади того, €ке значенн€ надаЇ п≥знанню форм наука.

—пробуйте також дати в≥дпов≥дь на питанн€, що Ї ближчим до сутност≥ розуму Ц матер≥€ чи форма? ќбірунтуйте своњ твердженн€ та ознайомтесь ≥з судженн€ми јристотел€ з цього приводу:

Ђ–озум, через причетн≥сть до предмет≥в, мислить себе самого. Ѕо те, що здатне приймати в себе предмет думки та сутн≥сть, Ї розум. ј д≥€льним в≥н Ї тод≥, коли волод≥Ї предметом думки... якщо ж казати про вищий розум, то в≥н постаЇ найб≥льш божественним у в≥дношенн≥ до будь-чого. јле €кщо в≥н н≥чого не мислить, то в чому його ц≥нн≥сть?¬≥н в такому випадку буде под≥бним до спл€чого. ќчевидно, що вищий розум мислить найб≥льш божественне. јле оск≥льки предмет мисленн€ вищого розуму та в≥н сам не постають в≥дм≥нними одне в≥д одного в ус≥х випадках, коли Ї в≥дсутньою матер≥€, то ми будемо мати тут тотожн≥сть, ≥ думка буде складати одне ц≥ле ≥з предметом думки. ≤ це буде ≥снувати прот€гом в≥чност≥...ї. (јристотель)

 

¬ищий розум Ц це матер≥€ чи форма? ƒайте в≥дпов≥дь, посилаючись на положенн€ даного фрагмента. «найшовши в≥дпов≥дь на це питанн€, спробуйте збагнути, що ж за јристотелем постаЇ першою сутн≥стю та першим началом Ц матер≥€ чи форма?

Ќарешт≥, в дус≥ вс≥х попередн≥х суджень јристотел€ оц≥н≥ть його м≥ркуванн€ щодо в≥дм≥нностей м≥ж людьми:

Ђѕрирода влаштувала так, що ф≥зична орган≥зац≥€ в≥льних людей в≥дм≥нна в≥д ф≥зичноњ орган≥зац≥њ раб≥в: у останн≥х т≥ло Ї м≥цн≥шим, придатним дл€ виконанн€ ф≥зичноњ прац≥, в≥льн≥ ж тримаютьс€ пр€мо ≥ дл€ таких роб≥т непридатн≥. ѕроте вони придатн≥ до пол≥тичного житт€... –абом за самою природою буваЇ той, хто... над≥лений таким розумом, що лише сприймаЇ вказ≥вки, сам же здатн≥стю думати не волод≥Ї... ¬ ус€кому випадку Ї очевидним, що одн≥ люди за своЇю природою Ї в≥льними, ≥нш≥ Ц рабами, ≥ цим останн≥м бути рабами ≥ корисно, ≥ справедливої. (јристотель)

 

ѕровед≥ть пор≥вн€нн€ даних погл€д≥в јристотел€ ≥з його вченн€м про начала св≥ту: чому ф≥лософ в≥ддаЇ перевагу Ц €вищам чуттЇво-матер≥альним чи ≥нтелектуальним?

 

28. ¬ивчаючи п≥зню античну ф≥лософ≥ю, треба звернути увагу на р≥зноман≥тн≥сть та чисельн≥сть ф≥лософських шк≥л та напр€мк≥в цього пер≥оду. «м≥ни в сусп≥льному житт≥ спри€ли зм≥нам у зм≥ст≥ та основних завданн€х ф≥лософ≥њ, зосередженню уваги на проблемах етики, морал≥, шл€х≥в дос€гненн€ щаст€.

«верн≥ть увагу, у чому пол€гаЇ щаст€ людини в розум≥нн≥ ≈п≥кура (засновника еп≥курейства):

Ђ”с≥л€к≥ зан€тт€, турботи, гн≥влив≥сть, бажанн€ благ Ї несум≥сними ≥з блаженством, бо вони бувають при слабкост≥, страху, потреб≥ в ≥нших... “реба уважно ставитись до почутт≥в внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х, €к≥ ми маЇмо. Ѕо ж при уважному до цього в≥дношенн≥, ми будемо правильно визначати причини, що викликають збентеженн€ та страх... ј незворушн≥сть (атаракс≥€) пол€гаЇ у в≥дстороненн≥ в≥д усього... “реба привчати себе до думки про те, що смерть не маЇ до нас н≥€кого стосунку. јдже все добре ≥ погане пол€гаЇ у в≥дчутт≥, а смерть позбавл€Ї в≥дчутт≥в. “аким чином, найстрашн≥ша ≥з б≥д, смерть, немаЇ до нас н≥€кого стосунку, оск≥льки коли ми ≥снуЇмо, смерт≥ ще немаЇ, а коли смерть на€вна,тод≥ немаЇ насї. (≈п≥кур)

 

—пробуйте своњми словами описати, у чому вбачав ≈п≥кур життЇв≥ завданн€ людини, в чому вбачав ≥деал ф≥лософського ставленн€ до д≥йсност≥. «верн≥ть увагу на те, ≥з чим повТ€зуЇ ≈п≥кур найперш≥ та найважлив≥ш≥ життЇв≥ враженн€, по€сн≥ть, €к це сп≥вв≥дносилось ≥з його розум≥нн€м п≥знанн€, дл€ чого зверн≥тьс€ до наступного фрагмента:

Ђ—л≥д вважати, що лише тод≥, коли дещо приходить до нас в≥д зовн≥шн≥х предмет≥в, ми бачимо њх форми та мислимо про них... ј брехн€ чи похибка завжди зумовлен≥ додатками, що приЇднуютьс€ до чуттЇвих вражень думкоюЕї (≈п≥кур)

 

„и можна в час прийн€ти так≥ твердженн€ ≈п≥кура? —пробуйте висунути аргументи €к на користь його погл€ду, так ≥ проти.

 

29. ѕрочитайте м≥ркуванн€ римського ф≥лософа-стоњка —енеки:

Ђ...™ одне благо ≥ в ньому джерело ≥ запорука блаженного житт€: покладатис€ на себе... «роби сам себе щасливим! ÷е тоб≥ п≥д силу, €кщо збагнеш одне: благо лише те, в чому присутн€ доброчесн≥сть, а те, що причетне до зла, ганебне. ўо ж Ї благо?«нанн€. ўо Ї зло?Ќезнанн€.... Ќе зробить тебе блаженним н≥ сила, н≥ краса: ≥ те, й ≥нше в≥дступають перед стар≥стю. “реба шукати чогось такого, що не п≥дпадаЇ... п≥д владу, що не знаЇ перепон. „и можливо називати це ≥накше, €к богом, що знайшов притулок у т≥л≥ людини?... Ѕлаго Ї т≥льки у того, у кого Ї розум... ” чому воно? ¬ тому, щоб виправити ≥ очистити душу, котра змагалас€ б з богами ≥ п≥дн€лась над людськ≥ меж≥, вбачаючи все т≥льки в соб≥ сам≥й. “и Ц розумна ≥стота! “ака душа може ви€витись ≥ у римського вершника, ≥ у в≥льнов≥дпущеника, ≥ в рабаї. (—енека)

 

„и можна вважати, що погл€ди —енеки тотожн≥ погл€дам —ократа? Ќа що саме падаЇ наголос у наведених м≥ркуванн€х ф≥лософа? ўо в≥н вважаЇ основним в людин≥? Ќа що людина повинна спиратись у житт≥? ƒл€ того, щоби ваш≥ в≥дпов≥д≥ були б≥льш ірунтовними, скористайтесь також наступними уривками ≥з твор≥в —енеки:

Ђ∆ити щасливо та жити в мир≥ ≥з природою Ї те ж самеї.

Ђ–озум Ц це не що ≥нше, €к частина божественного духу, занурена у т≥ло людейї.

Ђ“ой, хто думаЇ, що рабство поширюЇтьс€ на всю людську особу, помил€Їтьс€: њњ краща частина Ї в≥льною в≥д рабства. Ћише т≥ло Ї п≥дкореним ≥ може належати пану, дух же сам соб≥ володарї.

 

—пираючись на м≥ркуванн€ ≈п≥кура та —енеки визначте, що Ї сп≥льного в њх м≥ркуванн€х, що Ц докор≥нно в≥дм≥нного. ƒо чого закликають людину обидва ф≥лософи? як ви вважаЇте, творч≥сть даних ф≥лософ≥в адресована громадському загалу, чи людському ≥ндив≥ду? ўо ви вважаЇте найц≥нн≥шим у наведених судженн€х ф≥лософ≥в?

 

30. ѕрочитайте уривок:

Ђ... ќсновне ж начало скепсису пол€гаЇ, головним чином, у тому, що будь-€кому положенню можна протиставити ≥нше, р≥вне йому, внасл≥док чого, €к здаЇтьс€, ми приходимо до необх≥дност≥ в≥дмовитис€ в≥д вс≥л€ких догмї. (—екст ≈мп≥рик)

 

¬изнач≥ть, у чому сутн≥сть концепц≥њ скептицизму? ¬ чому пол€гаЇ його позитивне значенн€ дл€ подальшого розвитку ф≥лософ≥њ?

 

31. ќстанн€ ориг≥нальна ф≥лософська концепц≥€ античного св≥ту Ц неоплатон≥зм. —ерцевиною неоплатон≥зму Ї вченн€ про м≥стичну еманац≥ю (виливанн€) основних про€в≥в св≥ту з духовного першоджерела. Ќеоплатон≥зм вбачаЇ призначенн€ ф≥лософ≥њ у розвитку здатност≥ людини до ≥нтелектуального надчуттЇвого спогл€данн€, метою €кого Ї п≥знанн€ Ѕога.

Ђ™дине Ї все ≥ н≥що, бо ж начало всього не Ї все, але все йому належить. Ѕо все н≥би повертаЇтьс€ до нього... ўо ж таке Їдине? ¬оно Ї потенц≥€ вс≥х речей. якби його не було, то не ≥снувало би всього, що Ї: не ≥снував би розум... ≥ ц€, випливаюча ≥з сутност≥ (його) активност≥ Ц душа... јле душа створюЇ, не перебуваючи нерухомою. ¬ рус≥ ж вона породжуЇ образ. —погл€даючи те, ≥з чого вона виникла, вона сповнюЇтьс€ ним ≥ породжуЇ чутливу та рослинну природу. ѕроте н≥що не в≥докремлене та не в≥др≥зане в≥д попереднього,.. ѕри тому ми краще ≥снуЇмо, коли обернен≥ до нього, бо там Ц наше благо, а бути у в≥ддаленн≥ в≥д нього Ц значить бути самотн≥м та слабким. “ам Ц ≥стинне житт€, а житт€ там Ї активн≥сть розуму. (…ого активн≥стю) породжуЇ душа красу, справедлив≥сть, доброчинн≥сть...ї.

(ѕлот≥н)

—пираючись на наведен≥ судженн€, по€сн≥ть, що спор≥днюЇ ѕлот≥на ≥з ѕлатоном? як≥ риси м≥ркувань ѕлот≥на виход€ть на перший план: струнка системн≥сть, афористичн≥сть, ≥Їрарх≥€, лог≥ка? ўо зближуЇ ѕлот≥на ≥з ≈п≥куром та —енекою? —пробуйте також визначити, чим п≥зн€ антична ф≥лософ≥€ в≥др≥зн€лась в≥д ранньоњ так класичноњ?

 

 

V. “ворче завданн€ до теми:

 

¬икористовуючи набут≥ знанн€ дайте письмову в≥дпов≥дь на питанн€:

 

1) „ому античну ф≥лософ≥ю вважають колискою Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ?

2) ѕор≥вн€йте м≥ж собою найперш≥ особливост≥ античноњ та давньосх≥дноњ ф≥лософ≥њ. «Т€суйте, €к ц≥ особливост≥ позначались на проблематиц≥ та способ≥ мисленн€ кожного ≥з цих ≥сторичних тип≥в ф≥лософ≥њ.

3) „и мають рац≥ю т≥, хто стверджуЇ: Ђѕ≥сл€ грек≥в сказати щось нове в ф≥лософ≥њ неможливої?

4) Ќапиш≥ть лист-зверненн€ до сучасноњ молод≥ в≥д ≥мен≥ —ократа, ѕлатона, јристотел€, ≈п≥кура або ƒ≥огена.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1026 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

2091 - | 1947 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.113 с.