Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤≤. —истема тестових завдань




ћ≤Ќ≤—“≈–—“¬ќ ќ—¬≤“» ≤ Ќј” » ” –јѓЌ»

 –»¬ќ–≤«№ »… “≈’Ќ≤„Ќ»… ”Ќ≤¬≈–—»“≈“

 ј‘≈ƒ–ј ‘≤Ћќ—ќ‘≤ѓ

ћетодичн≥ вказ≥вки та система завдань

дл€ самост≥йного опрацюванн€ теми:

Ђ‘≥лософ≥€ Ќового часу та ѕросв≥тництваї

« курсу ф≥лософ≥њ

(дл€ студент≥в ус≥х спец≥альностей та форм навчанн€)

ћ.  ривий –≥г


 

 

”кладач: ÷имбал “.¬., канд. ф≥лософ. н., доцент

–ецензент:  ап≥ца ¬.‘., доктор ф≥лософ. н., професор

¬≥дпов≥дальний за випуск:  ап≥ца ¬.‘., доктор ф≥лософ. н., професор

ћетодичний пос≥бник складено у в≥дпов≥дност≥ до програми курсу Ђ‘≥лософ≥€ї дл€ вищих навчальних заклад≥в. ѕос≥бник включаЇ ≥нформац≥йно- навчальний матер≥ал з теми Ђ‘≥лософ≥€ Ќового часу та ѕросв≥тництваї, складаЇтьс€ з≥ вступу, де по€снюютьс€ мета вивченн€ теми та особливост≥ роботи з пос≥бником, з чотирьох розд≥л≥в, що мають практичне спр€муванн€, та списку рекомендованоњ л≥тератури. ќсоблива увага прид≥л€Їтьс€ опрацюванню уривк≥в з першоджерел, адже без даного виду роботи вивченн€ ф≥лософ≥њ перетворюЇтьс€ на профанац≥ю.

ћетодичний пос≥бник допоможе студентам п≥д час п≥дготовки до сем≥нарських зан€ть, спри€тиме формуванню ф≥лософськоњ культури, виробленню навичок самост≥йноњ роботи, €ка займаЇ важливе м≥сце у систем≥ сучасноњ вищоњ осв≥ти, а також може використовуватись п≥д час проведенн€ сем≥нарських зан€ть.

 

–озгл€нуто —хвалено

на зас≥данн≥ кафедри ф≥лософ≥њ на зас≥данн≥ вченоњ ради

протокол є 2 буд≥вельного факультету

в≥д 6 вересн€ 2010 р. протокол є 2

в≥д 27 жовтн€ 2010 р.

 

« ћ ≤ — “

¬ступ..................................................................................................................3

 

ќсновн≥ категор≥њ та пон€тт€ЕЕЕЕЕЕ.Е..........................................4

 

—истема тестових завдань...............................................................................4

 

¬икористанн€ першоджерел в опрацюванн≥ теми.....................................12

 

«авданн€ дл€ творчоњ роботи ЕЕЕЕЕ..ЕЕ..ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ.22

 

—писок рекомендованоњ л≥тератури...............................................................29

 

¬ — “ ” ѕ

 

ƒаний методичний пос≥бник призначений допомогти студентам, €к≥ вивчають курс ф≥лософ≥њ, закр≥пити, поглибити та перев≥рити своњ знанн€ з теми Ђ‘≥лософ≥€ Ќового часу та ѕросв≥тництваї. « ц≥Їю метою до пос≥бника вчключено словникову роботу, тестов≥ завданн€, уривки з першоджерел та проблемно-пошуков≥ завданн€ до них, а також творч≥ завданн€. “аке поЇднанн€ завдань дозвол€Ї покращити та вдосконалити набут≥ знанн€. ќсобливоњ уваги потре бують завданн€ з опрацюванн€ першоджерел, адже вони дозвол€ють студенту залучитис€ до д≥алогу з автентичною ф≥лософською думкою, в≥дчути особливий стиль ф≥лософськоњ мови та неповторну глибину ф≥лософських текст≥в. «авданн€, що подаютьс€ до наведених уривк≥в, спр€мован≥ на глибоке осмисленн€ думок автор≥в, пробудженн€ ≥нтересу до самост≥йного ф≥лософуванн€ та бажанн€ самост≥йно продовжити ф≥лософську осв≥ту.

ћета вивченн€ теми:

- визначити передумови гносеолог≥зац≥њ ф≥лософ≥њ Ќового часу;

- просл≥дкувати найважлив≥ш≥ чинники та умови формуванн€ наукового стилю мисленн€;

- ви€вити особливост≥ та напр€мки ф≥лософ≥њ Ќового часу;

- осмислити зм≥ст ф≥лософських вчень мислител≥в Ќового часу;

- зТ€сувати значенн€ ф≥лософ≥њ Ќового часу дл€ подальшого розвитку Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ;

- проанал≥зувати передумови виникненн€, особливост≥ ф≥лософ≥њ ѕросв≥тництва та њњ значенн€ у розвитку соц≥альноњ ф≥лософ≥њ та ф≥лософськоњ антрополог≥њ у настипних стол≥тт€х.

 

 


—»—“≈ћј «ј¬ƒјЌ№ ƒќ ќѕ–ј÷ё¬јЌЌя “≈ћ»

 

≤. ќсновн≥ категор≥њ та пон€тт€ теми Ђ‘≥лософ≥€ Ќового часу та доби ѕросв≥тництваї.

¬икористовуючи рекомендовану л≥тературу, дайте визначенн€ пон€ть: емп≥ризм, сенсуал≥зм, рац≥онал≥зм, субстанц≥€, дуал≥зм, мон≥зм, плюрал≥зм, дењзм, гносеолог≥зм.

 

≤≤. —истема тестових завдань.

 

1. «агальн≥ особливост≥ соц≥альних та духовних процес≥в розвитку ™вропи в епоху Ќового часу визначались:

ћета вивченн€ теми:

- визначити особливост≥ ф≥лософ≥њ середньов≥чч€ та ¬≥дродженн€;

- зТ€сувати передумови переходу в≥д античноњ до середньов≥чноњ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ;

- окреслити особливост≥ ф≥лософ≥њ епохи патристики та схоластики;

- вивчити пров≥дн≥ теч≥њ та мотиви ф≥лософуванн€ мислител≥в середньов≥чч€ та ¬≥дродженн€;

- зТ€сувати роль ф≥лософ≥њ окресленого пер≥оду у формуванн≥ сучасних ф≥лософських напр€мк≥в.

«агальн≥ вказ≥вки.

ѕриступаючи до вченн€ даноњ теми, студенти повинн≥, перш за все, враховувати принципов≥ в≥дм≥нност≥ епохи середньов≥чч€ в≥д попередньоњ ≥сторичноњ епохи €к за способом життЇд≥€льност≥ (антична епоха жила збалансованою сп≥впрацею м≥ст та селищ, а епоха середньов≥чч€ була переважно с≥льськогосподарською), так ≥ за св≥тогл€дними ор≥Їнтирами. ¬ ≥сторичному план≥ ц€ епоха в≥др≥зн€лась тотальним пануванн€м рел≥г≥њ в ус≥х сферах сусп≥льного житт€. ¬насл≥док цього вс€ ц€ епоха була зосереджена на внутр≥шн≥х, духовних процесах та €вищах. ќкр≥м того, в цей час в≥дбулос€ поширенн€ цив≥л≥зац≥йних процес≥в на усю ™вропу.

—истема завдань до опрацюванн€ теми.

≤. ¬икористовуючи рекомендовану л≥тератури, дайте визначенн€ пон€ть:

теоцентризм, теодице€, телеолог≥зм, ном≥нал≥зм, реал≥зм, одкровенн€, персонал≥зм, антропоцентризм, гуман≥зм, м≥стика, ≥Їрарх≥€, схоластика, патристика,пантењзм.

≤≤. ¬иконайте тестов≥ завданн€.

1. ¬ античному св≥тосприйн€тт≥ пров≥дне м≥сце належало космоцентризму, а в середньов≥чному Ц антропоцентризму:

а) так; б) н≥.

2. ѕри переход≥ в≥д епохи античност≥ до Ївропейського середньов≥чч€ важливому роль в≥д≥грало:

а) руйнуванн€ класичного античного пол≥са;

б) зм≥шуванн€ р≥зних етнос≥в та культур у межах –имськоњ ≥мпер≥њ;

в) загальна соц≥альна та духовна ситуац≥€ в –имськ≥й ≥мпер≥њ, коли н≥що матер≥альне не могло виконати роль над≥йних життЇвих опор дл€ людини;

г) втрата найперших життЇвих ор≥Їнтир≥в;

д) загальна криза рабовласницького сусп≥льства та формуванн€ засад феодального сусп≥льства.

ѕроанал≥зуйте наведен≥ вар≥анти можливоњ в≥дпов≥д≥ на питанн€, дайте оц≥нку кожному ≥з запропонованих вар≥ант≥в в≥дпов≥дей, вид≥л≥ть та сформулюйте њх виправдан≥ моменти, та спробуйте на основн≥ таких д≥й визначитис€ ≥з правильною в≥дпов≥ддю на питанн€.

3. « позиц≥њ христи€нського св≥тобаченн€ спас≥нн€ душ≥ поставало найпершим життЇвим завданн€м людини внасл≥док того, що:

а) душа розгл€далась €к найперша складова людини, г≥дна в≥чного житт€;

б) душа розгл€далась €к основа людськоњ ≥ндив≥дуальност≥, тому њњ збереженн€ було умовою збереженн€ ≥ндив≥дуальност≥;

в) душа поставала частинкою чистого бутт€, тому збереженн€ њњ чистоти дор≥внювало збереженню сили та потенц≥алу божественного св≥тла;

г) душа була дарунком Ѕога, а њњ збереженн€ св≥дчило про людську вд€чн≥сть;

д) людина перебувала в особистому д≥алоз≥ з Ѕогом ≥ повинна була дбати про свою позиц≥ю в даному д≥алоз≥.

4. ¬ епоху Ївропейського середньов≥чч€ природне, т≥лесне, материнське розгл€далось:

а) €к вороже духовному;

б) €к Їдино можливе ви€вленн€ духовного;

в) €к необх≥дна складова створеного св≥ту та людини;

г) €к таке створене, що мало власну внутр≥шню необх≥дн≥сть;

д) €к продукт д≥њ ди€вола.

5. Ќазв≥ть та по€сн≥ть т≥ аспекти, за €кими:

а) ф≥лософ≥€ та рел≥г≥€ постають схожими, спор≥дненими €вищами;

б) ф≥лософ≥€ та рел≥г≥€ постають несум≥сними;

в) м≥ж ф≥лософ≥Їю та рел≥г≥Їю можлив≥ взаЇмод≥€ та сп≥вроб≥тництво;

г) про€вл€ютьс€ очевидн≥ впливи рел≥г≥њ на ф≥лософ≥ю, а ф≥лософ≥њ Ц на рел≥г≥ю.

ќбірунтуйте своњ твердженн€, спробуйте навести конкретн≥ ≥сторичн≥ приклади щодо основних пункт≥в завданн€.

6. обер≥ть правильний вар≥ант визначенн€, що вказуЇ на м≥сце ф≥лософ≥њ в духовному житт≥ середньов≥чч€:

а) теолог≥€ Ї прислужницею ф≥лософ≥њ;

б) ф≥лософ≥€ Ї прислужницею рел≥г≥њ;

в) ф≥лософ≥€ Ї проводирем теолог≥њ;

г) теолог≥€ Ї всеб≥чним виправданн€м ф≥лософ≥њ;

д) ф≥лософ≥€ Ї прислужницею теолог≥њ.

7. јнтична ф≥лософ≥€ у окресленн€ найперших засад св≥ту була плюрал≥стичною, тобто давала р≥зн≥ вар≥анти розум≥нн€ таких засад. ’ристи€нська ф≥лософ≥€ була принципово мон≥стична, тобто вона зводила вс≥ про€ви св≥ту до одного Їдиного начала. —пробуйте докладно по€снити, €к≥ недол≥ки та переваги мала кожна ≥з зазначених позиц≥й. ўо Ї б≥льше прийн€тим дл€ сучасноњ ф≥лософ≥њ Ц плюрал≥зм вих≥дних положень чи мон≥зм? Ц ќбірунтуйте своњ твердженн€.

8. ’то ≥з нижчезазначених христи€нських ф≥лософ≥в входив у когорту Ђвеликих каппадок≥йц≥вї?

а) јльберт ¬еликий;

б) √ригор≥й ¬еликий;

в) ≤оан «латовуст;

г) √ригор≥й Ќаз≥анз≥н (Ѕогослав);

д) ≤Їрон≥м —тридонський.

9.  ого ≥з зазначених середньов≥чних ф≥лософ≥в називають Ђбатьком середньов≥чноњ схоластикиї й чому?

а) јвгустина Ѕлаженного;

б) ¬асил≥€ ¬еликого;

в) ѕсевдо-ƒ≥он≥с≥€ јреопаг≥та;

г)—еверина Ѕоец≥€;

д) ‘лав≥€  асс≥одора.

10. ќбер≥ть вар≥ант правильноњ в≥дпов≥д≥:

а) патристика Ц це Ї п≥зн≥й, зр≥лий етап розвитку христи€нськоњ апологетики;

б) апологетика Ц це Ї ранн≥й етап розвитку патристики.

11. ” п≥дірунт≥ под≥лу розвиненоњ середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ на схоластику та м≥стику лежить проблема:

а) сп≥вв≥дношенн€ розуму та в≥ри у питанн€х богоп≥знанн€;

б) сп≥вв≥дношенн€ лог≥ки та ≥нтуњц≥њ в ≥ндив≥дуальному м≥стичному досв≥д≥;

в) сп≥вв≥дношенн€ стих≥йноњ та спец≥ально набутоњ осв≥ти;

г) сп≥вв≥дношенн€ дов≥льного вибору життЇвих ор≥Їнтир≥в та ор≥Їнтир≥в,

санкц≥онованих церквою;

д) сп≥вв≥дношенн€ свободи вол≥ та наперед визначенн€ богом людськоњ дол≥.

12. Ђ«олото стол≥тт€ схоластикиї - це:

а) ’≤ ст.

б) ’≤≤ ст.

в) ’≤≤≤ ст.

г) ’≤V ст.

д) ’ ст.

13. ¬и€в≥ть п≥дпункти, що не повинн≥ ф≥гурувати в окресленн€х характеристик названих нижче теч≥€х розвиненоњ схоластики:

Ќќћ≤ЌјЋ≤«ћ

- реально ≥снують окрем≥ реч≥;

- загальн≥ ≥дењ Ц це лише ≥мена речей;

- загальн≥ пон€тт€ створюЇ людина;

- загальн≥ пон€тт€ ≥снують в розум≥ Ѕога

–≈Ћ≤«ћ

- реально ≥снують лише загальн≥ ≥дењ;

- реч≥ Ц це вт≥ленн€ ≥дей;

- окрем≥ реч≥ створюЇ людина;

- загальн≥ пон€тт€ не ≥снують реально.

14. ¬ибер≥ть правильний вар≥ант формуванн€ зм≥сту так звичайноњ Ђтеор≥њ подв≥йноњ ≥стиниї:

а) ≥снуЇ два роди ≥стини Ц ≥стини людського розуму та ≥стини божественного одкровенн€; ц≥ ≥стини ≥снують автономно, тобто самост≥йно, лише де≥нде вступаючи у взаЇмод≥ю;

б) ≥снуЇ два роди ≥стин, що подан≥ у —в€тому письм≥ Ц ≥стини в≥дкрит≥, пр€м≥, доступн≥ та ≥стини прихован≥, утаЇмничен≥.

15. ЂЌе сл≥д зб≥льшувати сутност≥ без потребиЕ “ам, де щось можна по€снити прост≥ше, а не складн≥ше, перевагу сл≥д надати простому по€сненнюї. Ц ÷е Ї формулюванн€:

а) вих≥дного принципу середньов≥чноњ екзегетики;

б) принципу п≥д назвою Ђбритва ќккамаї;

в) принципу симфон≥њ розуму та в≥ри ‘оми јкв≥нського;

г) одного ≥з аргумент≥в ≤устина ‘≥лософа;

д) позиц≥њ, проголошеноњ “ертул≥аном.

16. —пробуйте по€снити, чому та в чому саме схоластика в≥д≥грала позитивну роль у формуванн≥ засад новоЇвропейськоњ науки. ƒл€ таких по€снень використайте тези Ц п≥дказки, наведен≥ нижче (т≥, €к≥ ви вважаЇте правильними):

а) схоластика спри€ла подальшому розвитку лог≥ки;

б) схоластика не спри€ла вороже до ≥нтелектуальних новац≥й;

в) схоластика не лише проголошувала певн≥ тези, а й вимагала њх обговоренн€ та доведенн€;

г) схоластика вперше подала св≥т €к систему взаЇмод≥ючих сил;

д) схоластика п≥дпор€дковувала п≥знанн€ найпершим догматам христи€нськоњ рел≥г≥њ.

17. «а найпершими св≥тогл€дними ор≥Їнтирами епохи Ївропейського ¬≥дродженн€ була:

а) епохою христи€нського св≥тобаченн€;

б) епохою св≥тського, атењстичного св≥тобаченн€;

в) епохою наукового емп≥ричного св≥тобаченн€;

г) епохою пануванн€ рел≥г≥њ у вс≥х сферах сусп≥льного жатт€;

д) епохою пануванн€ мисленн€ Ђздорового глуздуї

18. ≤з наведених нижче вар≥ант≥в обер≥ть правильн≥: Ђ’арактерними ознаками гуман≥зму сл≥д вважатиї:

а) опори на факти та €сну лог≥ку;

б) п≥днесенн€ значущост≥ земного житт€ людини та њњ самовдосконаленн€ €к особливост≥;

в) висуванн€ на перший план осв≥ти та моральних засад людського житт€;

г) наголос на тому, що людина Ї перш за все творчою ≥стиною;

д) спов≥дуванн€ принципу сп≥вв≥дношенн€ макрокосмосу та м≥крокосмосу.

19. –озвиток концепц≥й Їдиноњ св≥товоњ душ≥, загальноњ св≥товоњ симпат≥њ та гармон≥њ було на першому план≥ в концепц≥€х:

а) гуман≥зму;

б) натурф≥лософ≥њ;

в) ренесансного неоплатон≥зму;

г) неосхоластики;

д) неотом≥зму.

20. тезу про те, що книга природи написана перш за все мовою математики, висував та розвивав:

а) ƒжордано Ѕруно;

б) ћарс≥л≥о ‘≥ч≥но;

в) Ѕернардо “елез≥о;

г) √ал≥лео √ал≥лей;

д) …оган  еплер.

≤≤≤. ¬икористанн€ першоджерел в опрацюванн≥ теми.

1) ѕрочитайте:

Ђ”с≥ наш≥ боги Ц привиди, т≥н≥Е „ар≥вним Ї пароський мармур, але це ще не ѕосейдон: чар≥вною Ї слонова к≥стка, але це ще не «евсЕ ћатер≥€ завжди потребуЇ мистець кост≥, але Ѕог Ї самодостатн≥мЕї

( лимент ќлександр≥йський)

«верн≥ть увагу на зм≥ну ц≥нн≥сних ор≥Їнтир≥в; що дл€  лимента ќлександр≥йського постаЇ найпершою ц≥нн≥стю?

2) ќзнайомтесь з уривком:

Ђ”се суще або створене, або нестворене. якщо створене, то, безумовно, п≥дл€гаЇ зм≥нам; бо, оск≥льки воно отримало бутт€ через зм≥ну (його колись не було, а пот≥м воно виникло), воно, безумовно, лишаЇтьс€ п≥двладним зм≥нам ≥ або ж гине, або ж дов≥льною д≥Їю стаЇ ≥ншим. якщо ж нестворене, то ≥з необх≥дн≥стю Ї незм≥нним. јдже у речей, бутт€ €ких протилежне, спос≥б бутт€ ≥ властивост≥ також протилежн≥Е ¬се створене, безумовно, Ї створеним кимось. “ворцю ж усього необх≥дно бути нествореним..ї.

(≤оанн ƒамаск≥н)

Ќаведена класиф≥кац≥€ форм сущого спираЇтьс€: а) на аналог≥ю? б) на лог≥ку? в) на ≥нструкц≥ю? ¬изначившись у в≥дпов≥д≥ на це питанн€, спробуйте зТ€сувати сп≥вв≥дношенн€ античноњ ф≥лософськоњ спадщини та христи€нського св≥тосприйн€тт€.

3) ѕрочитайте:

Ђякщо св≥т постаЇ нав≥ть створенн€ ≥з €коњ Ц небудь матер≥њ, сама ц€ матер≥€ повинна бути створеною абсолютно ≥з н≥чого, бо ж матер≥€, €к те, що ще не отримало форми, зд≥бною до форми може бути лиш ≥з божоњ благодат≥.ї.

(јвгустин јврел≥й)

 атегор≥њ €кого античного ф≥лософа використовуЇ јвгустин? „им це використанн€ принципово в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д античного њх тлумаченн€?

јнал≥зуючи ц≥ вислови в≥домих авторитет≥в ранньоњ середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ, зверн≥ть увагу на:

- пров≥дн≥ особливост≥ розум≥нн€ засад бутт€ в епоху середньов≥чч€ (на в≥дм≥ну в≥д розум≥нн€ њх в попередню епоху);

- особливост≥ розум≥нн€ Ѕога христи€нськими мислител€ми;

- особливост≥ виконанн€ положень античноњ ф≥лософ≥њ у наведених твердженн€х.

4) ѕроанал≥зуйте твердженн€ христи€нськоњ патристики про людину.

Ђћи вс≥ носимо образ Ѕожий у живому та рухливому створ≥нн≥ Ц в людин≥, образ, що живе ≥з нами, подаЇ нам поради; образ, що нам сп≥вчуваЇ та страждаЇ за насї.

( лимент ќлександр≥йський)

Ђ’оча й не людиною створен≥ небесн≥ т≥ла, проте дл€ людина. ≤ хай н≥хто ≥з вас не вклон€Їтьс€ сонцю, але “ворцю сонц€, хай обожаЇ не космос, але шукаЇ “ворц€ космосуї.

( лимент ќлександр≥йський)

Ђ—творив Ѕог людину н≥би де€кий другий св≥т: малий у великому. Ћюдина Ї м≥кросв≥т, адже вона над≥лена €к душею, так ≥ т≥лом, ≥ €вл€Ї собою середину м≥ж розумом ≥ матер≥Їю. ¬она повТ€зуЇ видиме та невидиме, чуттЇве та Ђрозумоос€жнеї.

(≤оанн ƒамаск≥н)

Ђƒуша людська через посередництво розуму ≥ знанн€, €к≥ незр≥вн€нно перевершують чутт€, п≥дноситьс€, наст≥льки здатна, над т≥лом ≥ б≥льш охоче насолоджуЇтьс€ т≥Їю насолодою, €ка Ї у н≥й сам≥й. ј чим б≥льше в≥ддаЇтьс€ в≥дчутт€м, тим б≥льше робить людину схожою на худобуї.

(јвгустин јврел≥й)

Ђѕро те, що тварини у своњх д≥€х не керують розумом, а один лише природним бажанн€м (тобто Ц несв≥домо), св≥дчить те, що тварини певного виду д≥ють одноман≥тно в тих же самих випадках та не вм≥ють ур≥зноман≥тнювати свою д≥€льн≥стьЕ ” людин≥ ж цього не можна пом≥тити: види людськоњ д≥€льност≥ неск≥нченно р≥зноман≥тн≥. јдже розум Ї дещо в≥льне та дов≥льнеЕ

’то може словами виразити превага людини? ¬она перетинаЇ мор€, спогл€даЇ небо, ос€гаЇ рух, в≥дстан≥ та величину з≥рок, користуЇтьс€ плодами земл≥ та мор€, нехтуЇ дикими тваринами та величезними рибинами; людина дос€гаЇ усп≥х≥в в ус€к≥й науц≥, мистецтв≥ та знанн≥Еї.

(Ќемез≥й ≈меський)

«вертаючись до наведених текст≥в, продемонструйте, €кими саме твердженн€ми окреслюЇтьс€:

- м≥сце людини у св≥т≥;

- найважлив≥ш≥ характеристики людини;

- життЇве завданн€ людини;

- переваги людини та њњ життЇв≥ небезпеки.

—пробуйте також зТ€сувати, дос€гненн€ €ких античних ф≥лософ≥в використан≥ в наведених м≥ркуванн€х? „им середньов≥чне баченн€ людини принципово в≥др≥зн€лось в≥д античною?

—пробуйте обірунтувати, €к≥ ≥з наведених характеристик людини збер≥гають своЇ значенн€ ≥ в наш час, чому та в €кому сенс≥.

—пираючись на наведен≥ положенн€ та використовуючи матер≥ал лекц≥йного зан€тт€ по€сн≥ть причини та насл≥дки радикальних зм≥н у св≥тогл€д≥ при переход≥ в≥д античност≥ до середньов≥чч€. якими в загальному план≥ постати св≥т, природа, сусп≥льство, ≥стор≥€ в очах середньов≥чноњ людини? у чому пол€гають переваги середньов≥чного св≥тогл€ду над античним?

5) ”важно перечитайте наведен≥ нижче положенн€, що характеризують м≥сце ф≥лософ≥њ в середньов≥чних сусп≥льних процесах, прокоментуйте њх, спробуйте по€снити њх сутн≥сть своњми словами.

Ђƒо вивченн€ наук веде подв≥йний шл€х Ц авторитет та розум. ” в≥дношенн≥ до часу (тобто в ≥сторичн≥й традиц≥њ) пануЇ авторитет, а у в≥дношенн≥ до сут≥ справи Ц розум. јвторитет буваЇ частково божественний, частково людський, але ≥стинний, м≥цний та найвищий авторитет Ї той, €кий зветьс€ божественнимї.

(јвгустин јврел≥й)

„ому, на ваш погл€д, середньов≥чна епоха Ц епоха суц≥льного рел≥г≥йна Ц не в≥дкидала розум?

Ђ¬загал≥ те, що породжуЇтьс€ м≥ркуванн€ми д≥алектик≥в (ф≥лософ≥в) та ритор≥в, не можна пр€мо поширювати на божественн≥ тайни. ≤ не так обсто€ть справи, що вигадане у €кост≥ доведень чи силог≥зм≥вЕ жорстоко п≥дпор€дковувало соб≥ св€щенн≥ закони ≥ протиставл€ло необх≥дн≥сть своњх висновк≥в божественн≥й могутност≥. «овс≥м н≥; ц€ досв≥дчен≥сть шк≥льноњ науки, €кщо вона використовуЇтьс€ задл€ по€сненн€ св€щенних вислов≥в, не повинна зухвало привласнювати соб≥ право головуванн€, але, потр≥бно прислужниц≥ виконувати розпор€дженн€ володарки (тобто Ц теолог≥њ)ї.

(ѕетро ƒам≥ан≥)

Ђ‘≥лософ≥€ Ї п≥знанн€м сущого, оск≥льки воно суще, тобто п≥знанн€м природи сущого. ≤ ще: ф≥лософ≥€ Ї п≥знанн€м речей божественних та людських. ƒал≥, ф≥лософ≥€ Ї упод≥бненн€ Ѕог≥в. ‘≥лософ≥€ Ї мистецтвом мистецтв ≥ наукою наук, бо ф≥лософ≥€ Ї початком будь Ц €кого мистецтваЕ ƒал≥, ф≥лософ≥€ Ї любов до мудрост≥. ≤стина ж мудрост≥ Ї Ѕог. ј тому любов Ї ≥стиною ф≥лософ≥Їюї.

(≤оанн ƒамаск≥н)

—пробуйте по€снити, в чому саме пол€гають тотожн≥ та принципово в≥дм≥нн≥ моменти в античному та середньов≥чному розум≥нн≥ предмета ф≥лософ≥њ та функц≥й. јргументуйте своњ твердженн€.

ќзнайомтесь ≥з наведеними нижче полем≥чними випадками представник≥в христи€нськоњ патристики, спр€мованими проти античноњ ф≥лософ≥њ. якщо м≥рою вони, на наш погл€д,Ї виправданн€ми?

Ђ„ому ти, о, ф≥лософ≥€, наповнюЇш житт€ привидами, робл€чи ≥з в≥тру, пов≥тр€, вогню, каменю, дерева, зал≥за бог≥в? я ж прагну д≥статис€ до √осподар€ в≥тр≥в, ¬олодар€ вогню, “ворц€ всесв≥ту, до “ого, ’то даЇ сонцю св≥тло. Ўукаю Ѕога, а не твор≥нн€ї.

( лимент ќлександр≥йський)

Ђ“о € безсмертний ≥ € рад≥ю, то Ц смертний ≥ плачу. “о € розпадаюсь на складов≥ ≥ стаю водою, пов≥тр€м, вогнем, а трохи п≥зн≥ше € вже не пов≥тр€ ≥ не вогоньЕ ≤з мене робл€ть дикого зв≥ра, рибу, а брати моњ Ц дельф≥ни. Ѕо завд€ки ф≥лософ≥њ € плаваю, л≥таю, повзаю та б≥гаюЕї.

6) —пираючись на знанн€ в≥дм≥нностей у соц≥альному становищ≥ сх≥дноњ та зах≥дноњ ÷ерков на початку середньов≥чноњ епохи спробуйте самост≥йно окреслити впливи таких в≥дм≥нностей на спр€муванн€ духовних пошук≥в на —ход≥ (у ¬≥зант≥њ) та на «аход≥ (в –имськ≥ держав≥). ¬икористайте при цьому наведен≥ нижче положенн€.

ЂЌа —ход≥, де св≥тська влада Ї пор≥вн€но сильною, сум≥ш св≥тськоњ та духовноњ влади проводить до дом≥нуванн€ св≥тськоњ влади, €ка узурпуЇ функц≥њ ÷еркви. «овс≥м ≥нше в≥дбуваЇтьс€ на «аход≥. “ут прот€гом IV Ц V стол≥ть ми бачимо поступове приниженн€ св≥тськоњ влади, а, з ≥ншого боку, - швидке зростанн€ незалежност≥ Їпископату. Ўвидко розвиваючись, духовна влада тут пануЇ над св≥тською владоюї.

(™вген≥й “рубецькой)

Ђ¬≥дм≥нна риса в≥зант≥йськоњ культури Ц це глибока реальн≥сть, нав≥ть ≥з аскетичним забарвленн€м Е ¬≥зант≥йц≥ створили богословТ€, €ке характеризуЇтьс€ консерватизмом та традиц≥онал≥змом. –имл€ни були недолугими в галуз≥ розумового спогл€данн€ ≥ ц≥нували лише його практичне застосуванн€. ¬они брали гору у галуз≥ ви€вленн€ адм≥н≥стративного, орган≥зац≥йного таланту. «авд€ки тому вони у все вносили пор€док, системуї.

(ћихайло ѕоснов)

” контекст≥ наведених цитувань спробуйте прокоментувати положенн€ представника сх≥дноњ (¬асил≥й ¬еликий) та зах≥дноњ (јвгустин јврел≥й)

ѕатристики.

Ђ—творенн€ неба ≥ земл≥ сталос€ не само собою, а маЇ причину у Ѕоз≥. якщо €к сл≥д роздивившись кам≥нь, то ≥ в≥н послужить де€ким про€сненн€м сили того, хто його створив. ≤ те ж саме знайдеш, €кщо будеш вгл€датис€ у мурашку або й комаху,

јбо ж бджолу. „асто в найменших речах прогл€даЇтьс€ мудр≥сть Ќаставител€ї.

(¬асил≥й ¬еликий)

ЂЌамагайс€ д≥знатись, що таке найвища згода: не виходь за меж≥ себе, а зосередьс€ в соб≥ самому, бо ж ≥стина живе у внутр≥шн≥й людин≥. «найдеш свою природу м≥нливою, стань вищим за себе. јле, стаючи вищим за себе самого, памТ€тай, що мисл€ча душа вища ≥ за тебе. “ому прагни туди, зв≥дки спалахуЇ саме св≥тло розумуї.

(јвгустин јврел≥й)

7) «адл€ того, щоби належним чином зрозум≥ти в≥дм≥нност≥ м≥ж схоластикою та м≥стикою, уважно прочитайте наведен≥ твердженн€ середньов≥чних ф≥лософ≥в жодо тлумаченн€ ними сп≥вв≥дношенн€ в≥ри ≥ розуму у питанн€х богоп≥знанн€.  ористуючись наведеними положенн€ми по€сн≥ть певн≥ аспекти в≥дм≥нност≥ м≥ж схоластикою м≥стикою взагал≥.

ЂЌе намагаюсь проникнути в глибин≥ “воњ, непосильн≥ дл€ мого розум≥нн€, але бажаю хоча б частково зрозум≥ти ≥стину твою, в €ку в≥рить ≥ €ку любить моЇ серце. Ќе шукаю розум≥нн€, щоби пов≥рити, але в≥рую, щоби зрозум≥ти. јдже в≥рую в те, що €кщо не пов≥рю, то й не зрозум≥ю. ѕодаруй мен≥ можлив≥сть зрозум≥ти, що “и Ї, €к ми в≥римо, що “и Ї те саме, у що ми в≥римої.

(јнсельм  ентербер≥йський)

Ђ ожному, хто бажаЇ сходити до Ѕога, необх≥дно, уникнувши гр≥ха, що спотворюЇ природу, тренувати своњ зд≥бност≥: молитвою заради перетворюючоњ благодат≥, добрим житт€м заради праведност≥, що очищуЇ, розм≥рковуванн€м заради знанн€, що просв≥тлюЇ, спогл€данн€м заради мудрост≥, що вдосконалюЇ. “ак, н≥би крок за кроком, душа готуЇтьс€ ув≥йти в екстатичному захоплен≥ в мир ≥ спок≥й христи€нськоњ мудрост≥. ƒо нього немаЇ ≥ншого шл€ху, кр≥м полумТ€ноњ любов≥ до –оз≥пТ€тогої.

(ƒжованн≥ Ѕонавентура)

«верн≥ть увагу на те, €к два д≥€ч≥ сформованого середньов≥чч€ визначаютьс€ найважлив≥ше в людському в≥дношенн≥ до Ѕога, що кожен ≥з них висуваЇ €к найпершу умову дос€гненн€ христи€нського благочест€.

8) ѕроанал≥зуйте наведен≥ нижче положенн€, що окреслюють так звану Ђтеор≥ю подв≥йноњ ≥стиниї - одне ≥з кор≥нних положень зр≥лоњ схоластики. ѕо€сн≥ть своњми словами њњ сутн≥сть та ≥сторично зм≥нний характер.

Ђ¬≥дм≥нност≥ у способах, за допомогою €ких може бути п≥знаним предмет, створюЇ багатоман≥тн≥сть наук. « приводу цього не ≥снуЇ н≥€ких перешкод, щоби т≥ ж сам≥ предмети, що п≥дл€гають досл≥дженню ф≥лософськими дисципл≥нами, в м≥ру њх дос€жност≥ св≥тлу природного розуму, вивчала також ≥ ≥нша наука, в м≥ру того, що можна п≥знати лише у св≥т≥ божественного одкровенн€ї.

(‘ома јкв≥нський)

ЂЌ≥хто не повинен намагатис€ через посередництво розуму досл≥джувати те, що перевершуЇ розум. ќск≥льки нав≥ть найвеличн≥ший ф≥лософ може багато в чому помил€тис€, н≥кому не сл≥д в≥дкидати католицьку ≥стину, йдучи за ф≥лософськими доведенн€миї.

(—ерг≥й Ѕрабантський)

Ђ≤стину каже христи€нин, тверд€чи про створенн€ св≥ту та його першодвигун, хоча це припускаЇтьс€ можливим з причини, сила €коњ перевершуЇ силу природних причин. ≤стину каже ≥ той, хто стверджуЇ, що шл€хом природних причин ≥ початк≥в це Ї неможливимї.

(Ѕоец≥й ƒак≥йський)

ѕо€сн≥ть, в чому пол€гають в≥дм≥нност≥ м≥ж наведеними п≥дходами до по€сненн€ сутност≥ Ђподв≥йноњ ≥стиниї.

9) ќзнайомтесь ≥з твердженн€ми англ≥йського схоласта ¬≥ль€ма ќккама, в тому числ≥ Ц ≥з тими €к≥ отримали назву принципу ЂЅритви ќккамаї. ѕрокоментуйте њх, вид≥л≥ть у них т≥ моменти, €к≥ характеризують позиц≥ю ном≥нал≥зму. ¬ €ких положенн€х ќккама можна под≥лити виходи за меж≥ схоластичного мисленн€? ¬ чому пол€гало значенн€ принципу ЂЅритви ќккамаї?

Ђ—удженн€ ≥снують у виголошених словах або письменах, тобто Ц лише у розум≥. «начить, ≥ частини суджень також ≥снують лише в розум≥ або в словах. јле такого роду реч≥ не ≥снують €к окрем≥ субстанц≥њ. ќтже, €сно, що н≥€ке судженн€ не може складатись ≥з субстанц≥й, оск≥льки воно складаЇтьс€ ≥з загальних пон€ть. «начить, загальн≥ пон€тт€ н≥ в €кому раз≥ не Ї субстанц≥њї.

(¬≥ль€м ќккам)

ЂЌе сл≥д примножувати сутност≥ без необх≥дност≥. “а, що можна по€снити через посередництво меншого, не сл≥д виражати через посередництво б≥льшого. Ѕез необх≥дност≥ не сл≥д стверджувати б≥льшогої.

(¬≥ль€м ќккам)

„ому саме принцип ЂЅритви ќккамаї в≥д≥грав важливу роль у подоланн≥ схоластики?

10) ”важно прочитайте наведен≥ нижче характеристики епохи Ївропейського ¬≥дродженн€, усв≥домте њњ суперечлив≥сть ≥ самост≥йно прокоментуйте прочитане.

Ђ–енесансна природа була сповненою божественних сил,постаючи, перш за все, предметом самост≥йного та некорисливого спогл€данн€ ≥ лише у своЇму крайньому трактуванн≥ поставала предметом експерименту та техн≥чного перетворенн€. –енесансна людина мислила себе, у першу чергу, творцем та художником под≥бно до тоњ абсолютноњ особливост≥, створ≥нн€м €коњ вона себе усв≥домила.

¬ епоху зах≥дноЇвропейського –енесансу пров≥дне м≥сце зайн€в сам себе стверджуючий та активно функц≥онуючий людський ≥ндив≥дуум з ус≥ма власними небесними спод≥ванн€ми та земною обмежен≥стю, з ус≥Їю своЇю рад≥сно Ц творчою силою та й з ус≥ма власними нем≥чн≥стю, тугою та невпевнен≥стю...ї

(ќ.‘.ЋосЇв)

11) Ќаступн≥ твердженн€ ренесансного мисленн€ змальовують те настановленн€, €ке Ѕог даЇ людин≥:

Ђя вм≥щую тебе у центр св≥ту, щоби зв≥дти тоб≥ було зручн≥ше огл€дати все, що Ї у св≥т≥. я не зробив тебе н≥ небесним, не земним, н≥ смертним, н≥ безсмертним, щоби ти сам, в≥льний та славний майстер, сформував себе за тим вз≥рцем, €кому в≥ддаЇш перевагуї.

(ѕ≥ко делла ћ≥рандола)

¬ чому, на наш погл€д, прогл€дають суттЇв≥ в≥дм≥нност≥ людського самоусв≥домленн€ час≥в середньов≥чч€ та ¬≥дродженн€? як≥ властивост≥ людини постають в даних твердженн€х €к найперш≥?

12) ќзнайомтесь ≥з тим, €к саме формулювались у ф≥лософськ≥й думц≥ –енесансу засади нового Ц наукового п≥знанн€ та розум≥нн€ д≥йсност≥.

Ђћи не задовольн€Їмос€ вченн€ јр≥стотел€, €кому ось вже прот€гом багатьох стол≥ть увесь р≥д людський вклон€Їтьс€ €к ≥долуЕ Ќами ж рухаЇ виключно любов до ≥стини ≥ ми вклон€Їмос€ на тому, що було мовлене давн≥ми мислител€миЕ якщо в моњй книз≥ немаЇ спогад≥в про реч≥ божественн≥ та г≥дн≥ захопленн€, то це лише тому, що автор насл≥дуЇ лише в≥дчутт€ та природу, а понад тим Ц н≥чого ≥ншогої.

(Ѕернардо “елез≥о)

¬изначте нов≥ пр≥оритети у ставленн≥ до п≥знанн€, завдань людини, що окреслен≥ в даному твердженн≥.

ЂЅудь-€ке п≥знанн€ започатковуЇтьс€ розумом та виходить ≥з в≥дчутт≥в. —еред в≥дчутт≥в за шл€хетн≥стю походженн€ та за г≥дн≥стю перш≥сть належить зоруї.

(‘ранческо ѕатриц≥)

ўо значить на вашу думку, виведенн€ здорового в≥дчутт€ на перший план у ренесансному св≥тосприйн€тт≥? якому в≥дчуттю в≥ддавало перевагу середньов≥чч€? „ому?

Ђѕрирода невблаганна ≥ незм≥нна ≥ зовс≥м не оп≥куЇтьс€ тим, стануть чи не стануть њњ прихован≥ основи та спос≥б д≥й дос€жними дл€ людського розум≥нн€, оск≥льки вона н≥коли не переходить меж накладених на нењ закон≥в.

Ќе думаю, що дл€ збудженн€ в нас в≥дчутт≥в смаку, запаху та звук≥в в≥д зовн≥шн≥х т≥л вимагаютьс€ що-небудь ще, окр≥м розм≥ру, форми, числа та пов≥льних чи швидких рух≥в. ¬важаю, що €кби вуха, €зики та носи раптом зникли, то форма, число та рух залишились би, але не запахи, смаки та звуки. я глибоко переконаний, що без живого Їства останн≥ €вл€ють собою не б≥льше, н≥ж ≥мена, под≥бно до того, €к лоскотанн€ та свербл€чка не б≥льше, н≥ж ≥мена, €кщо немаЇ пахв та шк≥ри навколо нос≥вї.

(√ал≥лео √ал≥лей)

як≥ властивост≥ св≥ту постають дл€ √ал≥ле€ найпершими? ¬ чому можна побачити перспективн≥сть та важлив≥сть саме такого п≥дходу до осмисленн€ природи? якими були загальн≥ п≥дсумки запровадженого √ал≥леЇм та його посл≥довниками нового типу мисленн€?

Ќа завершенн€ зан€тт€ спробуйте п≥двести його загальн≥ п≥дсумки та зробити висновки, наприклад, шл€хом зТ€суванн€, €к≥ ≥з розгл€нутих вище ≥дей та положень мають сучасне значенн€.

IV. Ќапиш≥ть есе на одну ≥з запропонованих тем:

а) Ђ оли людина живе за людиною, а не за Ѕогом, вона под≥бна до сатаниї (јвгустин);

б) Ђя маю сумн≥ви, значить € ≥снуюї (јвгустин);

в) Ђѕ≥знанн€ ≥стини подв≥йне: це або п≥знанн€ через природу, або п≥знанн€ через благодатьї (‘. јкв≥нський);

г) Ђ¬≥рю, тому що абсурдної (“ертулл≥ан).

 

 

”кладач: ÷имбал “.¬., канд. ф≥лософ. н., доцент

–ецензент:  ап≥ца ¬.‘., доктор ф≥лософ. н., професор

¬≥дпов≥дальний за випуск:  ап≥ца ¬.‘., доктор ф≥лософ. н., професор

ћетодичн≥ рекомендац≥њ включають по€сненн€ щодо особливостей написанн€ реферату €к виду навчальноњ роботи, його мети ≥ завдань, поради стосовно складанн€ б≥бл≥ограф≥њ та добору матер≥алу, його осмисленн€ ≥ систематизац≥њ. ћ≥ст€ть вказ≥вки до складанн€ плану та написанн€ реферату, а також правила його оформленн€, подаютьс€ ор≥Їнтовн≥ теми реферат≥в та список рекомендованоњ л≥тератури.

 

–озгл€нуто —хвалено

на зас≥данн≥ кафедри ф≥лософ≥њ на зас≥данн≥ вченоњ ради

протокол є 1 буд≥вельного факультету

в≥д 31 серпн€ 2009 р. протокол є 1

в≥д 31 серпн€ 2009 р.

 

« ћ ≤ — “

÷≥л≥ та задач≥ рефератуЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..2

—кладанн€ б≥бл≥ограф≥њЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ4

«б≥р матер≥алуЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ5

ќсмисленн€ та систематизац≥€ матер≥алуЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ8

—кладан€ плану рефератуЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ.9

Ќаписанн€ рефератуЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ...10

ѕравила оформленн€ рефератуЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..12

“еми реферат≥вЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ14

—писок рекомендованоњ л≥тературиЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..17

 

ћетодичн≥ рекомендац≥њ

ƒо написанн€ реферату

з курсу Ђ‘≥лософ≥€ї

(дл€ студент≥в ус≥х спец≥альностей та форм навчанн€)

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1514 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1991 - | 1951 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.125 с.