1. 3міст проблеми «Схід – Захід» у сучасному суспільстві визначається:
а) відмінностями географічного та кліматичного характеру;
б) типами релігій;
в) відмінностями у вихідних ціннісних та світоглядних орієнтирах;
г) відмінностями у звичаях, церемоніях, святах;
д) типами політичних систем та систем господарювання.
2. Східна філософія на відміну від західної:
а) є афористичною та образною за типом мислення, тяжіє до морального повчання та настанов на духовне самовдосконалення людини;
б) культивує раціональний, логічно послідовний стиль мислення, тяжіє до абстрактних теоретичних конструювань.
3. Україна за вихідними культурними традиціями та ціннісними орієнтирами скоріше належить:
а) до західного типу цивілізацій;
б) до східного типу цивілізацій;
в) поєднує риси західних та східних цивілізацій;
г) в історичному минулому була ближче до Сходу, в сучасній історії – до Заходу;
д) не має відношення ні до тої, ні до іншої цивілізації, являючи оригінальне цивілізаційне утворення.
4. Вислів «Правитель завжди буде правителем, слуга – слугою, батько – батьком, а син – сином» виражає:
а) сутність закону карми;
б) сутність дії дао як універсального космічного закону;
в) зміст конфуціанського принципу «виправлення імен»;
г) сутність буддистського розуміння долі;
д) давньоіндійський поділ суспільства на касти.
5. В якому із напрямів східної філософії стверджується, що буття - це страждання?
а) конфуціанство;
б) чарвака-локаята;
в) даосизм;
г) буддизм;
д) санкх'я.
6. У філософії даосизму вихідне поняття «дао» означає:
а) найперший, невимовний початок буття;
б) основу всього сущого;
в) загальний універсальний закон світобудови;
г) закон людської долі;
д) все вищеназване.
7. Філософська концепція Конфуція пов’язана, в першу чергу, з проблематикою:
а) космологічною;
б) соціальною;
в) містичною;
г) гносеологічною;
д) мистецькою.
8. Назвою «антична філософія» позначають:
а) філософію стародавнього світу;
б) філософію перших, найбільш давніх цивілізацій;
в) філософію давньогрецьку, елліністичну, римську та олександрійську;
г) давньогрецьку філософію;
д) ранню європейську філософію, тобто філософія, що виникла на території сучасної Західної Європи.
9. До найперших сприятливих умов формування античної філософії слід віднести:
а) сприятливі географічні та кліматичні умови, зручне розташування Балканського півострова;
б) активні зв’язки Давньої Греції із прадавніми цивілізаціями;
в) високий рівень розвитку різних форм діяльності та демократичний устрій у більшості давньогрецьких полісів;
г) активність та талановитість давньогрецького народу;
д) усе вищеперераховане.
10. До найперших характеристик античної філософії слід віднести:
а) її тісне переплетення із міфологією, релігією, моральним вдосконаленням та життєвими настановами;
б) її виділення в автономний напрям інтелектуальної діяльності.
11. Перший етап розвитку античної філософії називають натурфілософським тому, що на ньому першим об'єктом філософського осмислення була природа, а першою проблемою поставало осмислення основних сфер людської життєдіяльності. а) Так. б) Ні.
12.Такі важливі філософські терміни, як «філософія», «космос», «гармонія» були запроваджені:
а) Піфагором;
б) Гераклітом;
в) Фома Аквінський;
г) Аристотелем;
д) Архімедом.
13. Фалес Мілетський вважається першим грецьким філософом тому, що він:
а) мав царське походження і високо шанувався своїми співвітчизниками;
б) висунувши ідею першого початку світу, почав доводити свої твердження.
14. Ідея атомістичної будови речовини, висунута Демокритом, базувалась на: а) експериментальних підтвердженнях хімічної неподільності атома;
б) тезі про те, що речовина не може зникати безслідно і не може виникати із нічого;
в) на вченні про те, що в основі всіх процесів дійсності лежить взаємне перетворення світових стихій;
г) на геометричній концепції світових елементів, розробленій Платоном;
д) тезах елеатів про те, що буття єдине та неподільне.
15. Хто із античних філософів сказав: «Я знаю лише те, що нічого не
знаю»:
а) Піфагор;
б) Анаксимандр;
в) Сократ;
г) Зенон;
д) Демокрит;
16. Хто із названих античних філософів є автором концепції ідеальної держави:
а) Демокрит;
б) Геракліт;
в) Сократ;
г) Платон;
д) Аристотель.
17. Сократ основну увагу у своїх міркуваннях приділяв:
а) космосу та законам його розвитку;
б) людині та внутрішнім чинникам її дій;
в) співвідношенню світу ідей та світу речей;
г) політичному устрою держави;
д) атомістичній теорії.
18. Протистояння між Сократом та софістами відбулось внаслідок того, що:
а) софісти брали гроші за освіту, а Сократ - ні;
б) софісти спрямовували зусилля на дослідження космосу, а Сократ - на дослідження людини;
в) софісти сповідували принцип релятивізму, а Сократ наполягав на тому, що справжнє знання повинно бути незмінним;
г) софісти пропагували аморалізм, а Сократ намагався прищеплювати доброчесність;
д) софісти були послідовниками Аристотеля, а Сократ - Платона.
19. Наполягання на тому, що справжнє знання є основою правильних моральних вчинків було характерним для:
а) Сократа;
б) Сенеки;
в) Демокрита;
г) Геракліта;
д) Марка Аврелія.
20. За Платоном, слід припустити, що в основі речей лежать вічні та незмінні ідеї, тому що:
а) у світі нічого не виникає із нічого і не зникає в нікуди;
б) тільки за такої умови ми можемо перейти від сприйняття речей до їх мислення;
в) справжнє буття є вічним та незмінним;
г) тільки за такої умови людина зможе мати надійні знання;
д) на поверхні речей все змінюється, але сутність речей залишається незмінною.
21. Співвідношення філософії Платона та філософії Аристотеля можна передати так:
а) між ними немає нічого спільного;
б) філософія Платона базується на деяких ідеях Аристотеля;
в) філософія Аристотеля базується на вихідних ідеях Платона, але міняє спрямування філософського пізнання;
г) Аристотель запровадив екзистенціально-містичний, а Платон – науково-аналітичний тип філософського мислення;
д) Аристотель був послідовником Піфагора, а Платон – Демокрита.
22. Новаторство Аристотеля полягало в тому, що він розробив:
а) ідею гілеморфізму в питанні про будову всіх речей;
б) науку про закони та форми правильного мислення - логіку;
в) вчення про чотири причини всього сущого;
г) вчення про душу;
д) ідею катарсису - очищення шляхом естетичного переживання.
23. Філософські школи пізньої античності:
а) опікувались докладним вдосконаленням античної натурфілософії;
б) розробляли вчення про найкращу державу;
в) намагались надати кожному окремому індивіду засоби життєвого самоутвердження;
г) прагнули створювати принципово нові філософські теорії;
д) прагнули підпорядкувати філософію теології.
24. До найперших відкриттів пізньої античної філософії слід зарахувати:
а) відкриття автономії людського духу щодо обставин життя;
б) відкриття взаємної доповнюваності всіх шкіл античної філософії;
в) створення нової науки - логіки;
г) переведення спрямування філософського пошуку в бік самопізнання;
д) відкриття найперших засад космосу.
