Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤V. ¬икористанн€ першоджерел в опрацюванн≥ теми. 1. ”важно прочитайте наведен≥ м≥ркуванн€ одного ≥з найперших досл≥дник≥в ≥стор≥њ украњнськоњ ф≥лософ≥њ




 

1. ”важно прочитайте наведен≥ м≥ркуванн€ одного ≥з найперших досл≥дник≥в ≥стор≥њ украњнськоњ ф≥лософ≥њ. —пробуйте по€снити, чому ƒ. „ижевський вважаЇ, що ф≥лософ≥€ перебувала поза увагою, хоч у давн≥х джерелах  ињвськоњ –ус≥ ми знаходимо неодноразов≥ зверненн€ до ф≥лософ≥њ?

Ђ‘≥лософ≥чний ≥нтерес прокинувс€ в ≥стор≥њ –ус≥ п≥сл€ прийн€тт€ христи€нства. ’ристи€нська ф≥лософ≥€ була першою, €ка могла п≥дн€ти ≥нтерес до ф≥лософ≥чноњ думки взагал≥Е –ел≥г≥йна л≥тература сприймалас€ читачем в њњ рел≥г≥йно-повчальн≥й функц≥њ ≥ безпосередньо до ф≥лософських роздум≥в не приводилаЕ «м≥на св≥тогл€ду (м≥фолог≥чного), проникненн€ до нього христи€нських елемент≥в було, без сумн≥ву, визначним насл≥дком ц≥Їњ пров≥дноњ та письменницькоњ д≥€льност≥. јле ф≥лософ≥€, €к така, залишилас€ при цьому поза межами уваги та ц≥кавост≥ї. (ƒмитро „ижевський)

 

2. ЂЌав≥ть той соц≥ально-революц≥йний зм≥ст, €кий м≥стить в соб≥ христи€нська доктрина р≥вност≥ й сп≥льност≥, воно (христи€нство) не розвивало, а скор≥ше нейтрал≥зувало своЇю пропов≥ддю покори, послуху, пасивност≥ перед нев≥домою божою мудр≥стю та њњ справедлив≥стю, €ка ви€вить себе €к не на с≥м, то на друг≥м св≥т≥. ѕерех≥д кињвськоњ династ≥њ на христи€нство з погл€ду в≥зант≥йц≥в був переходом њњ на п≥двладне, свого роду васальне становище супроти ≥мпер≥њЕ ¬олодимир заходивсь коло христи€н≥зац≥њ своЇњ держави, без сумн≥ву, теж з мотив≥в пол≥тичних, передус≥м: в ≥нтересах скр≥пленн€ вс≥ма рел≥г≥йними й культурними засобами ромењв Ц ≥ ум≥в поставити у своњй держав≥ церкву на ту ж позиц≥ю, на €к≥й вона сто€ла супроти св≥тськоњ власт≥ у ¬≥зант≥њ: на становище сторожа богоусталеного авторитету сењ власт≥ супроти п≥дданих, громад€нства, вт≥м ≥ вищих його верств, на €ких власть спираласьї. (ћ. √рушевський)

 

—пробуйте аргументовано по€снити, наск≥льки ви зг≥дн≥ ≥з наведеними твердженн€ми ћ. √рушевського. ƒоповн≥ть ц≥ м≥ркуванн€ розв≥дками в галуз≥ культури ≥, зокрема, - ф≥лософ≥њ.

 

3. Ђяк € припускаю, ще до оф≥ц≥йного прийн€тт€ –уссю христи€нства виник тв≥р, €кий пропагуЇ христи€нський погл€д на всесв≥тню ≥стор≥ю, - Ђѕромова ф≥лософаїЕ ÷ей нап≥вкомп≥л€тивний тв≥р повинен дати у€вленн€ народу, €кий навертаЇтьс€ до христи€нства, про всесв≥тню ≥стор≥ю, - ≥ народу, ≥ його правителюї. (ƒ. Ћ≥хачов)

як ви можете по€снити те, що погл€д на христи€нську верс≥ю всесв≥тньоњ ≥стор≥њ вкладаЇтьс€ у вуста ф≥лософа? який тип ф≥лософ≥њ при тому мавс€ на уваз≥ (античноњ, рел≥г≥йноњ, соц≥альноњ)?

 

4. ¬думайтесь в характеристику ранньоњ украњнськоњ ф≥лософ≥њ, що њњ подаЇ сучасний ф≥лософ:

Ђƒл€ нењ притаманне переважанн€ питань, повТ€заних з усв≥домленн€м сутност≥ людини, та проблем, дотичних до ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. –озвиваючись у щ≥льному звТ€зку ≥з рел≥г≥Їю, прот€гом зазначеного пер≥оду ф≥лософ≥€ ≥снуЇ €к сукупн≥сть важливих ф≥лософських ≥дейЕ ¬она ще не вид≥лилась у в≥дносно самост≥йну сферу теоретичного освоЇнн€ св≥ту, тому ≥сторико-ф≥лософський анал≥з ц≥Їњ доби може зд≥йснюватись, переважно, на р≥вн≥ ф≥лософськоњ культури украњнського народуї.

(¬. √орський)

—пробуйте ч≥тко позначити т≥ найважлив≥ш≥ особливост≥ ф≥лософськоњ думки  ињвськоњ –ус≥, €к≥ ф≥гурують у даному м≥ркуванн≥.

 

5. ќпрацюйте т≥ фрагменти текст≥в Ђѕов≥ст≥ временних л≥тї, де мова йде про ф≥лософ≥в, познайомтесь ≥з тим, €к описуЇ л≥тописець загибель Ѕориса та √л≥ба та зроб≥ть висновки щодо того, €кими були культ св€тост≥ та мудрост≥ за час≥в  ињвськоњ –ус≥, €к це позначилось на у€вленн≥ про ф≥лософ≥ю та на њњ зм≥ст≥.

Ђѕ≥сл€ того прислали греки до ¬олодимира ф≥лософаЕ ‘≥лософ же казав: Ђ„ули ми, що приходили до тебе болгари(тюрки) ≥ наставл€ли прийн€ти њхню в≥ру. ¬≥ра ж њх поганить небо й землю, ≥ п≥ддан≥ вони прокл€ттю б≥льше за вогненний кам≥ньЕї ¬олодимир же запитав: ЂЌав≥що з≥йшов Ѕог на землю та прийн€в стражданн€?ї ¬≥дпов≥в ф≥лософ: Ђякщо бажаЇш послухати, то розпов≥м тоб≥ посл≥довно в≥д самого початку, нав≥що Ѕог з≥йшов на землюї.

’то, на вашу думку, ф≥гуруЇ в даному фрагмент≥ п≥д ≥мТ€м ф≥лософа? яку саме ф≥лософ≥ю в≥н пропагував? якою м≥рою його м≥ркуванн€, на вашу думку, заслуговують ≥менуванн€ ф≥лософ≥Їю?

 

ЂЅлаженний Ѕорис поставив своњ намети на р≥чц≥ јльт≥Е ћовила дружина: Ђѕ≥ди, пос€дь у  иЇв≥ на батьк≥вському престол≥; вс≥ воњни п≥д твоЇю рукоюї. ¬≥н же њм мовив: ЂЌе можу п≥дн€ти руку на брата свого старшого Ц в≥н мен≥ €к батької. ѕочувши це, воњни роз≥йшлис€ в≥д нього, ≥ в≥н лише ≥з отроками своњми залишивс€Е “≥, що њх спр€мував —в€тополк, прийшли на јльту вноч≥, ≥ коли наблизились, почули голос мученика, що сп≥вав вран≥шн≥ псалми, оск≥льки вже була йому зв≥стка про те, що замислено його вбивство. ≤ почав в≥н сп≥вати за ѕсалтиремЕ ≤ €к побачили св€щеник та отрок, що служив йому, свого господар€ у скорбот≥ та сум≥, заплакали ≥ сказали: Ђћилостивий та найдорожчий наш! яким благом ти сповнений за те, що не забажав чинити братов≥ супротив заради любов≥ ’ристовоњ, а ск≥льки ж воњн≥в було п≥д рукою твоЇю!ї.

 

6. ѕрочитайте нижче запропонований фрагмент, ≥з прац≥ Ђѕро «акон ≥ Ѕлагодатьї митрополита ≤лар≥она. ≤лар≥он прославл€Ї ¬олодимира ¬еликого, €кий прийн€в христи€нство ≥ був охрещений на ¬асил≥€:

Ђ–адуйс€ м≥ж владиками, јпостоле, що не мертв≥ т≥ла воскрешаЇ, а душ≥ наш≥ мертв≥, що були омертвлен≥ недугою ≥дольського служ≥нн€, воскресив! “обою бо ми обоготворились ≥ ∆итт€ ’риста п≥знали; ми були скорчен≥ в≥д б≥с≥вськоњ омани Ц ≥ тобою вир≥вн€лись, ≥ на путь житт€ вийшли; сл≥пими були в≥д б≥с≥вськоњ омани Ц ≥ тобою випросталис€ сердечними очима; осл≥пленн≥ незнанн€м Ц ≥ тобою прозр≥ли св≥тло трисон€чного Ѕожества; н≥мими були Ц ≥ тобою заговорили, ≥ нин≥ вже в≥д малого ≥ великого прославл€Їмо ќдно ≥стотну “р≥йцю. —кинув з себе каган разом з одежею ≥ ветхого чолов≥ка; скинув тл≥нне; обтрусив прах нев≥рства ≥, вв≥йшовши в св€ту куп≥ль, родивс€ в≥д ƒуха ≥ води, в ’риста хрестивс€, в ’риста обвол≥кс€ ≥ вийшов з купел≥, в б≥л≥м образ≥, сином ставши нетл≥нн€ ≥ йменн€ прийн€вши в≥чне ≥ славне в роди ≥ роди Ц ¬асил≥€, котрим записавс€ в книгах житт€, в вишн≥м город≥ нетл≥нн≥м ™русалим≥ї.

(≤лар≥он)

ќзнайомившись з текстом спробуйте визначити, €к риторичний стиль пропов≥д≥ впливаЇ на х≥д думки ≤лар≥она, що розум≥Ї ≤лар≥он п≥д Ђб≥с≥вською оманоюї ≥ завд€ки чому вона розв≥€лас€, €к ≤лар≥он тлумачить природу людини до ≥ п≥сл€ наверненн€ до христи€нства?

 

7. ќзнайомитесь з наступним фрагментом ≥з Ђѕовчанн€ї кн€з€ ¬олодимира ћономаха (1053-1125). «верн≥ть увагу на повчально-виховний характер твору.
Ђ—правд≥, д≥ти моњ, розум≥йте, що чолов≥колюбець Ѕог милостивий ≥ премилостивий. ћи, люди, гр≥шн≥ ≥ смертн≥, ≥ €кщо нам хтось зло зробить, то хочемо з≥терти його ≥ кров його пролити негайно. ј √осподь наш, волод≥ючи ≥ житт€м ≥ смертю, безм≥рн≥ гр≥хи наш≥ терпить ≥ аж до к≥нц€ житт€ нашого. як любл€чий бать бТЇ дит€ своЇ ≥ знову пригортаЇ до себе, так ≥ √осподь наш показав нам, €к ворог≥в перемагати, €к трьома добрими д≥лами позбуватис€ в≥д них ≥ перемагати њх: пока€нн€м, сльозами ≥ милостинеюЕ ≤ хто не воздасть хвалу, не прославл€тиме сили твоЇњ ≥ твоњх великих чудес ≥ доброт, спод≥€них на цьому св≥т≥: €к небо влаштоване, а чи сонце, чи м≥с€ць, чи зор≥, ≥ тьма, ≥ св≥тло, ≥ земл€ на водах покладена, твоњм, √осподи, промислом! «в≥р≥ р≥зн≥, ≥ птиц≥, ≥ риби украшен≥ твоњм, √осподи, промислом! ≤ цьому диву дивуЇмось, €к ≥з пороху сотворив чолов≥ка, €к≥ лиц€ р≥знолик≥ у людськ≥ подоб≥, що коли ≥ вс≥х людей з≥брати, не вс≥ вони на одне лице, але кожний маЇ своЇ лице за Ѕожою мудр≥стюї. (¬олодимир ћономах)

 

—пробуйте описати св≥тогл€д ћономаха та визначити у ньому м≥сце людини у ставленн≥ до Ѕога. «верн≥ть увагу на так≥ слова ћономаха:

Ђ≤ цьому диву дивуЇмось, €к ≥з пороху сотворив чолов≥ка, €к≥ лиц€ р≥знолик≥ у людськ≥ подоб≥, що коли ≥ вс≥х людей з≥брати, не вс≥ вони на одне лице, але кожний маЇ своЇ лице за Ѕожою мудр≥стюї.

ѕо€сн≥ть думку ћономаха. ќц≥н≥ть також стиль твору, його етичну та естетичну насичен≥сть. як би ви охарактеризували те баченн€ св≥тобудови, €ке проведене в Ђѕовчанн≥ї?

 

8. ќзнайомтес€ з наступним текстом ≥з ѕосланн€ ћитрополита Ќикифора до ¬олодимира ћономаха, в €кому йдетьс€ про п≥ст:

Ђѕод€куЇмо ≥ поклонимос€ ¬ладиц≥, €кий постивс€, п≥ст нам дав ≥ њжу душевного здоров'€ подарував. Ќим створена сутн≥сть наша: безт≥лесне ≥ т≥лесне. Ѕо безт≥лесне де€ким божественним ≥ чудесним способом створене. ≤ тому, в нас боротьба велика триваЇ, ≥ чинить оп≥р т≥ло духу, а дух - т≥лу. “ому корисна њда п≥сна, бо вона знищуЇ т≥лесн≥ пристраст≥, загнуздуЇ ворож≥ пот€ги ≥ духу даЇ покору т≥ла. Ќехай буде в≥домо благородному кн€зю, що божественним натхненн€м створена душа, €ка, €к сказано, за образом ≥ подобою Ѕога створена. ÷€ душа з трьох частин складаЇтьс€, ≥ншими словами, сили маЇ три: розумну, зв≥рину (чуттЇву) ≥ вольову (бажанн€). –озумна - старша ≥ вища в≥д ус≥х, тому в≥др≥зн€Їмос€ в≥д тварин ≥ зв≥р≥в; нею небо ≥ все ≥нше створене розум≥Їмо ≥ до Ѕожого розуму п≥дн≥маЇмос€ наст≥льки, наск≥льки добре за розумне насл≥дуЇмо. ƒ≥знавс€ кн€зь про три частини душ≥. ƒ≥знайс€, також, про слуг њњ та воЇвод Ѕо та душа знаходитьс€ в голов≥, маючи ум €к св≥тле око в соб≥ ≥ наповн€Ї все т≥ло силою своЇю. “ак ≥ ти, кн€зь, восс≥даючи на земл≥ своњй, за допомогою воЇвод ≥ слуг своњх керуЇш вс≥Їю землею, ≥ сам ти Ї пан ≥ кн€зь. “ак ≥ душа у всьому т≥л≥ д≥Ї через п'€ть слуг своњх, ≥ншими словами, через п'€ть чутт≥в: з≥р, слух, нюх, дотик за допомогою рук. ≤ з≥р Ї чутт€ в≥рне, ≥ ним бачимо, €кщо не без ума, тод≥ правильно бачимо... ≤ необх≥дно лише Їдиному очам видимому дов≥р€ти, почутому н≥ дов≥р€ти, н≥ не дов≥р€ти ≥ багаторазово почуте перев≥р€ти - т≥льки так можна отримати в≥дпов≥дьї. (ћитрополит Ќикифор)

ѕрочитавши текст, визначте з €ких частин складаЇтьс€ душа ≥ пригадайте, хто з античних ф≥лософ≥в говорив про те, що душа складаЇтьс€ з трьох частин, €к≥ функц≥њ виконуЇ кожна з частин душ≥? ¬изначте, €кий початок в людин≥ кер≥вний: розумний чи чуттЇвий? «верн≥ть увагу на те, що митрополит застер≥гаЇ кн€з€ в≥д нањвноњ дов≥ри чутт€м. як ви думаЇте, чому? ¬изначте, що Ї критер≥Їм ≥стини дл€ митрополита.

 

9. ќзнайомтес€ з фрагментом ≥з Ђ≤зборникаї 1076 року, складеного дл€ —в€тослава ярославовича.

Ђќск≥льки ти над≥лений великим багатством в≥д Ѕога, ост≥льки ти повинен багато ≥ нав≥ть б≥льше цього в≥ддати. «верни слух св≥й до страждаючих в б≥дност≥, тод≥ ≥ тебе √осподь почуЇ. якщо хочеш, щоб ус≥ тебе поважали, будь сам дл€ вс≥х благод≥йником. “вердо знай, в чому спас≥нн€ душ≥ твоЇњ, - в тому, щоб н≥кого з людей не образити. Ќе виправдовуй винуватого, нав≥ть €кщо в≥н друг тоб≥, ≥ не кривди правого, нав≥ть €кщо в≥н ворог тв≥й. якщо хтось чистий душею, своб≥дний в≥д людських оман ≥ усв≥домлюЇ свою ниц≥сть, той не впаде у гординю, нав≥ть €кщо ≥ буде займати високу посаду. Ќе передавай того, що почув в≥д пл≥ткар€, щоби не загинути разом з нимї.

«верн≥ть увагу на те, що ЂЌаставлЇн≥€ багатимї в≥д≥граЇ особливу роль у зб≥рнику. ¬изначте, до кого звертаЇтьс€ автор ц≥Їњ статт≥ ≥ чому? «верн≥ть увагу, що христи€нськ≥ чесноти переход€ть у чисто практичн≥ поради, виражен≥ в афористичн≥й форм≥ ≥ чимось нагадують Ђѕовчанн€ї ¬олодимира ћономаха.

 

10. ѕрочитайте наступний текст ≥з Ђѕритч≥ про людську душу ≥ про т≥лої (або Ђ—лово про сл≥пого ≥ кульгавогої) - пол≥тичного памфлету, написаного  ирилом “уровським (в≥н же “еодоз≥й ѕечерський, помер в 1182 р.) в к≥нц≥ 60-х - початок 70-х рок≥в XII стол≥тт€. “огочасн≥ пол≥тичн≥ под≥њ дл€  ирила Ї лише приводом дл€ роздум≥в про сенс людського бутт€, про в≥дпов≥дальн≥сть людини перед Ѕогом, про кару за зло ≥ особливо про сп≥вв≥дношенн€ влади, церковноњ ≥ св≥тськоњ. ¬ основ≥ притч≥ лежить розпов≥дь про сл≥пого ≥ кульгавого з ¬авилонського “алмуда (ЂЅес≥да ≥мператора јнтон≥на з раввиномї).

 

Ђƒобре, брати, ≥ дуже корисно розум≥ти нам сенс —в€того ѕисьма: це ≥ душу робить мудрою, ≥ смиренн€ спр€мовуЇ розум, ≥ серце на прагненн€ до чеснот навертаЇ, ≥ самого чолов≥ка робить вд€чним, ≥ на небеса до Ѕожих запов≥т≥в думку спр€мовуЇ, ≥ до духовних справ т≥ло готуЇ, ≥ зневагу до земного житт€ формуЇ, ≥ весь життЇвого св≥ту сум в≥дводить. “ому ≥ прошу вас, старайтес€ вдумливо читати св€т≥ книги, щоб, Ѕожим наситившись словом, в≥чного житт€ дос€гнути...

... оли прийшов господар вз€ти плоди у виноградник ≥ побачив його обкраденим, покликав кульгавого ≥ зТЇднав його з≥ сл≥пим, ≥ почали вони викривати одне одного.  ульгавий говорить сл≥пому: Ђякщо б ти мене не пон≥с, н≥€к € не зм≥г би добратис€ туди, так €к € кульгаюї. —л≥пий говорить так: Ђякщо б ти мен≥ не показував дорогу, то € н≥€к не добравс€ б тудиї. “од≥ господар, с≥вши на кр≥сло судд≥, почав судити њх двох. ≤ сказав: Ђяк ви крали, так ≥ тепер - нехай кульгавий с€де на сл≥погої. ≤ коли кульгавий с≥в, наказав перед вс≥ма рабами нещадно карати...

ѕ≥знайте, брати, тлумаченн€ ц≥Їњ притч≥. √осподар - це Ѕог ќтець, творець вс≥х. …ого син доброго роду - √осподь наш ≤сус ’ристос. ј виноградник-це земл€ ≥ мир. ј загорожа виноградника-закон Ѕожий ≥ запов≥д≥. —луги, сущ≥ з ним-ангели.  ульгавий - це т≥ло людське. ј сл≥пий - це душа людини. ј що њх посадив б≥л€ вор≥т - це означаЇ, що ¬≥н в≥ддав у владу людини всю землю, давши йому закони ≥ запов≥д≥.  оли людина порушила запов≥дь Ѕожу ≥ за це осуджена па смерть, то спочатку душа до Ѕога приводитьс€ ≥ оправдуЇтьс€, говор€чи: ЂЌе €, але т≥ло згр≥шилої. “ому ≥ немаЇ покаранн€ душам до другого пришест€, але вони збер≥гаютьс€, - Ѕог знаЇ, де.  оли ж в≥н прийде обновити землю ≥ воскресить вс≥х померлих, €к сам нам сказав, тод≥: Ђ¬с≥ в гробах почують голос —ина Ѕожого, ≥ оживуть, ≥ вийдуть т≥, хто робив добро у воскрес≥нн€ житт€, a mi, хто робив зло - у воскрес≥нн€ судуї. “од≥ душ≥ наш≥ вв≥йдуть в т≥ла ≥ кожний отримаЇ по заслуз≥, зг≥дно справ своњх: праведн≥ - в≥чне житт€, а гр≥шники - неск≥нченну ≥ безсмертну муку: Ђ„им хто згр≥шив, тим ≥ муку приймеї. ( ирило “уровський)

 

ќзнайомившись з текстом, визначте, про що йдетьс€ у притч≥ про сл≥пого ≥ кульгавого? яким Ї ф≥лософський зм≥ст притч≥? яке розум≥нн€ людини подаЇ автор у Ђѕритч≥ї? «верн≥ть увагу на заклик  ирила “уровського читати —в€те ѕисьмо вдумливо. Ќа €к≥ повчальн≥ висновки звертаЇ увагу  ирило “уровський, коли тлумачить —в€те ѕисьмо? яким Ї стиль Ђѕритч≥ї - лог≥чно струнким чи образним, емоц≥йним? як називалос€ в середньов≥чн≥й ф≥лософ≥њ мистецтво тлумачити тексти —в€того ѕисьма?

 

11. ‘≥лософська думка цього пер≥оду охоплюЇ час в≥д XVI - до середини XVII —тол≥тт€. ¬≥н означений кардинальними зрушенн€ми в ≥нтелектуально-творчому житт≥ ”крањни, коли у процес≥ ≥нтенсивноњ взаЇмод≥њ ≥з культурно-духовною спадщиною зах≥дноЇвропейського –енесансу ≥ –еформац≥њ формуЇтьс€ гуман≥стична за зм≥стом, але самобутн€ за характером, нац≥ональна ф≥лософська л≥тература. Ќайб≥льш визначними представниками ф≥лософ≥њ ц≥Їњ доби були: ёр≥й ƒрогобич, ѕавло  росненський (–усин), —тан≥слав ќр≥ховський (–оксолан). Ќаведен≥ нижче уривки де€ких твор≥в цих мислител≥в демонструють ознаки нового мисленн€ ≥ ту проблематику, €ка характеризуЇтьс€ €к ренесансна.

 

Ђ... я ж моњ книги у св≥т випускаю з Їдиним бажанн€м,

’ай буде користь в≥д них роду людському в житт≥.

Ќ≥, не даремн≥ вони й не дл€ реготу писан≥ мною;

¬ипл≥д ћ≥нерви цей труд, родом з надхмарних крањв.

«наю: дл€ тебе нема тањни у п≥дм≥с€чн≥м св≥т≥,

Ќин≥ ти, бачу, сп≥знав силу могутню з≥рок.

ќбшири неба дл€ наших очей незбагненно велик≥,

–озумом легко, проте, можемо њх ос€гнуть,

Ќасл≥дки ми за причинами ≥ навпаки визначаЇмо,

“ак в≥дкриваЇтьс€ шл€х, що до еф≥ру ведеї.

(ёр≥й ƒрогобич)

«верн≥ть увагу на ту ц≥нн≥сть, €ку ё.ƒрогобич надаЇ знанню. як≥ п≥знавальн≥ зд≥бност≥ людини ф≥гурують у даному фрагмент≥? як≥й з них автор надаЇ найпершого значенн€? „ому?

12. ѕрочитайте.

Ђ–озум, що даний людин≥ Ѕогом Ї неодм≥нною п≥дставою ≥ пров≥дником доблесних вчинк≥в або засадничою метою... —правжн€ мудр≥сть ≥ правдива наука т≥сно повТ€зана ≥з чемн≥стю, уникаЇ титул≥в, ви€вл€Ї благородство й не втручаютьс€ до чужих справ. ќтож, п≥дбирай дл€ себе людей не за титулами, а дивись на њхн≥ справи... “аких людей у давнину називали ф≥лософами, бо вони давали корол€м так≥ знанн€, €к≥ потр≥бн≥ були дл€ правл≥нн€...  ороль маЇ бути й ф≥лософом (€кий не п≥д дахом, а п≥д небом мешкаЇ)ї. (—тан≥слав ќр≥ховський)

 

Ђ...  ороль вибираЇтьс€ дл€ держави, а не держава ≥снуЇ задл€ корол€ Ќа ц≥й п≥дстав≥ гадаЇмо, що держава набагато шл€хетн≥ша й достойн≥ша за корол€. «акон же, €кщо в≥н Ї душею ≥ розумом держави, значно кращий за непевну державу ≥ вищий за корол€... а король - вуста, оч≥ й вуха закону, а точн≥ше ≥нтерпретатор законуї ( —тан≥слав ќр≥ховський )

 

Ђя Ц русич ≥ хвалюс€ цим, ≥ охоче про це за€влю; пам'€таючи про св≥й грецький р≥д ≥ руську кров, про м≥сце, де € народивс€ ≥ вир≥с... ÷ерква у рутенц≥в утвердилас€ задовго перед тим, €к до них прийшли пол€ки-католики. јле й п≥зн≥ше довго ще не виникало суперечок через розб≥жност≥ рел≥г≥йних обр€д≥в.  ожен пильно обер≥гав те, що в≥д предк≥в успадкував (зв≥дки б не був уз€тий початок...)ї. (—тан≥слав ќр≥ховський)

 

Ќа п≥дстав≥ прочитаного спробуйте в≥дпов≥сти на так≥ запитанн€:

а) €к≥ риси в≥др≥зн€ють ренесансний св≥тогл€д в≥д середньов≥чного?

б) проблемам земного чи потойб≥чного житт€ надають найпершу увагу
цитован≥ мислител≥?

в) €кого зм≥сту набуваЇ в ренесансному св≥тогл€д≥ розум, п≥дтвердить
цитатами осп≥вуванн€ його сили;

г) назв≥ть ≥дењ, €к≥ п≥дносить у своњх морально-етичних вченн€х —тан≥слав
ќр≥ховський;

д) €к≥ нов≥ погл€ди на державу, форми пол≥тичного управл≥нн€, м≥сце та
особист≥ €кост≥ правител€, значенн€ закону (Ђприродного праваї)
демонструють наведен≥ висловлюванн€ —тан≥слава ќр≥ховського?

е) €к≥ засоби називають ранн≥ гуман≥сти визначальними у вихованн≥
громад€н, €к вони по€снюють пон€тт€ патр≥отизму ≥ громадського
служ≥нн€.



13. ’арактеризуючи украњнську ф≥лософську думку другоњ половини XVI -початку XVII стол≥тт€, в≥дм≥тимо, що тогочасна ф≥лософська думка в умовах протисто€нн€ католицизму носила в≥дчутний рел≥г≥йний характер ≥ в ≥дейному план≥ концентрувалась довкола ≥дењ збереженн€ в≥ри. ќрган≥зац≥йно тогочасний нац≥онально-рел≥г≥йний рух оформивс€ у братства, друкарн≥, школи.

—утн≥сть ф≥лософських погл€д≥в д≥€ч≥в руху в певн≥й м≥р≥ засв≥дчують наведен≥ нижче уривки твор≥в:

Ђ... ƒуже зашкодило –уськ≥й держав≥, що не розширювало в них шк≥л ≥ наук, бо €кби мали науку, тод≥ в своњй нев≥домост≥ не прийшли б до такоњ погибел≥... Ќе маючи своЇњ науки, почали своњх д≥тей давати в науку римську, а т≥ з наукою призвичаювалис€ й до в≥ри, ≥ так помалу привели вони через свою науку (школу) до римськоњ в≥ри все панство руське...ї.

(Ђѕересторогиї)

Ђ√оре мен≥, злиденн≥й, ой леле, нещасн≥й, зв≥дус≥ль в добрах моњх об≥дран≥й, ой леле, на ганьбу т≥ла мого перед св≥том ≥з шат розд€гнен≥й!...  олись гарна й багата, тепер споган≥ла й убога.  олись королева, всьому св≥тов≥ люба, тепер ус≥ма зневажена ≥ опечалена... ƒ≥ток народила ≥ зростила, а вони зреклис€ мене... привели до занепаду... —в€щенник≥в моњх осл≥пили, пастир≥ моњ (не бажаючи знати, що про душу йдетьс€) он≥м≥ли, старш≥ моњ одур≥ли, молодь мо€ здичав≥ла, дочки моњ до розпусти вдались...ї.

(ћелет≥й —мотрицький)

Ђќпов≥м вам велику таЇмницю: ди€вол маЇ таку заздр≥сть до словенськоњ мови, що ледве живий од гн≥ву. –адо би њњ вигубив дощенту, ≥ усю боротьбу свою на те подвигнув, щоб викликати до нењ омерз≥нн€...ј то через те ди€вол п≥дн€в боротьбу супроти словенськоњ мови, що вона Ї найпл≥дн≥ша з ус≥х мов та наймил≥ша богов≥, оск≥льки без поганських хитрощ≥в, тобто без граматик, риторик, д≥алектик,... а через просте старанне читанн€... п≥дносить св€тий дух... ќтож, знайте, що словенська мова перед богом б≥льшу честь маЇ, н≥ж елл≥нська та латинськаї. (≤ван ¬ишенський)

 

14. як≥ мотиви рухають полем≥чним запалом ≤.¬ишенського? „им в≥н оп≥куЇтьс€ найб≥льше? « ким ≥з мислител≥в «ах≥дноњ ™вропи спор≥днюЇ його прагненн€ повернутись до звичайноњ народноњ мови?

Ђўо ж ≥нше в св≥т≥ ц≥м може бути вам мил≥шого в≥д батьк≥вщини? якщо у мил≥сть Ї вам здрав≥Ї, €кщо милими Ї жени, чада, брат≥€, то батьк≥вщина далеко мил≥шою бути повинна. Ѕо вона вас уродила, вона вас виховала, вона вас вс≥ма благами збагатилаї. (јнатол≥й –адивиловський)

 

Ђ...—творив Ѕог людину з дво€коњ сутност≥ - небесноњ та земноњ. “≥ло видиме-з земл≥, душа ж невидима - з неба. ≤ тому людина - це св≥т ≥ темр€ва, небо ≥ земл€, €нгол ≥ зв≥р. ≤ розм≥стив њњ (Ѕог) у межах смерт≥ й житт€, посеред величност≥ й смиренност≥. ƒивне поЇднанн€ - дух ≥ плоть, смерть ≥ житт€... ѕовстаЇ бо душа напало, ≥ т≥ло воюЇ з душею... “≥ло ж нехай перебуваЇ п≥д владою душ≥ розумноњ та навчаЇтьс€ ≥ п≥знаЇ... як у т≥л≥ оч≥ всю красу св≥ту цього зр€ть, так ≥ в душ≥ ум - багатозоре око. “ой (ум) бачить видиме ≥ невидиме, небесну ≥ земну красу, ≥ тими чеснотами насолоджуЇтьс€Еї. ( ирило “ранкв≥л≥он-—тавровецький)

 

Ђ–озум Ї здатн≥сть розумноњ душ≥, що п≥знаЇ реч≥, €к≥ п≥дл€гають розум≥нню... ¬ол€ Ї сипа душ≥, €ка приймаЇ або не приймаЇ реч≥, п≥знан≥ розумом. ќб'Їктом або матер≥Їю вол≥ Ї... добро взагал≥... „и маЇ людина свободу вол≥ щодо вибору творити добро або зло? ÷€ свободна вол€ називаЇтьс€ по-латин≥ ≤≥berит arbitrium (в≥льним волеви€вленн€м), а по-словТ€нськи Ц самовладд€мї. ( ас≥€н —акович)

 

Ќаведен≥ цитати ≥з твор≥в видатних представник≥в украњнськоњ ренесансноњ ф≥лософ≥њ другоњ половини XVI - початку XVII стол≥тт€ вимагають розум≥нн€ та про€сненн€ таких питань:

а) якими факторами по€снюЇтьс€ надзвичайно критичний ≥ полем≥чний характер ф≥лософських теоретизувань на сусп≥льно-пол≥тичну та рел≥г≥йну тематику?

б) як≥ актуальн≥ проблеми сусп≥льного житт€ п≥днос€ть д≥€ч≥ братського руху? як вони обірунтовували ≥дею залежност≥ сусп≥льного поступу ≥з поширенн€м шк≥льноњ осв≥ти та знанн€?

в) ѕродемонструйте т≥сну взаЇмозалежн≥сть м≥ж рел≥г≥йним ≥ нац≥онально-визвольним рухом т≥Їњ доби;

г) ќкресл≥ть нов≥ тенденц≥њ у вченн€х про природу ≥ людину, а також
сп≥вв≥дношенн€ в≥ри та розуму. ¬ чому пол€гаЇ в≥дм≥нн≥сть м≥ж
рац≥онал≥стичною та м≥стичною позиц≥€ми в осмисленн≥ проблем ЂЅог-св≥тї ≥ ЂЅог-людинаї?

 

15. јнал≥зуючи ф≥лософську спадщину професор≥в  иЇво-ћогил€нськоњ колег≥њ, акцентуЇмо особливу увагу на значному п≥днесенн≥ п профес≥йного р≥вн€ ≥ виокремленн≥ у самост≥йну галузь наукових знань.

ЂЌ≥чого немаЇ на земл≥ великого, кр≥м людини ≥ н≥чого великого в людин≥ кр≥м розумуї. (…осиф  ононович-√орбацький)

 

Ђ¬с≥ достоњнства, що в природ≥ розд≥лен≥ на частини, в н≥й одн≥й (в людин≥) зосередились, ≥ вона Ї н≥би другою природою, €кщо не величиною то повною досконалостей, р≥вною ц≥л≥й природ≥ї. (‘еофан ѕрокопович)

ЂЌайвище людське щаст€ в цьому житт≥ частково пол€гаЇ в мудрост≥ й доблест≥, частково Ц у здоровТњ т≥ла й добр≥й дол≥ї. (√еорг≥й  ониський)

 

ЂЅог ≥снував ран≥ше бутт€ св≥ту... €к найдосконал≥ший розум... ÷≥ле визначенн€ природи зб≥гаЇтьс€ з Ѕогом, в €к≥й в≥н ≥з необх≥дн≥стю ≥снуЇ ≥ €кою в≥н рухаЇ...ї. (‘еофан ѕрокопович)

 

Ђ... ≈тика Ц наука практична, що стосуЇтьс€ вчинк≥в людини, спр€мованих на моральне добро або узгоджених ≥з здоровим глуздомї.

(√еорг≥й  ониський)

 

Ђјктивне ж житт€ пол€гаЇ в удосконаленн≥ моральних доброчинностей, а саме Ц громад€нських та в≥йськовихї. (—тефан  алиновський)

 

Ќа п≥дстав≥ даних цитат охарактеризуйте наступн≥ положенн€:

а) €ку ф≥лософську проблематику ц≥нують та висувають на перший план професори  иЇво-ћогил€нськоњ академ≥њ?

б) в чому можна побачити в њх м≥ркуванн€х збереженн€ давн≥х традиц≥й
ф≥лософствуванн€?

в) €ке м≥сце у ф≥лософських вченн€х кињвських вчених займаЇ проблема
сп≥вв≥дношенн€ в≥ри та розуму, €к вона позначилась на нов≥й морально-етичн≥й
концепц≥њ?


–озкрийте зм≥ст рац≥онал≥стичних вчень, обірунтуйте значенн€ таких
категор≥й Ђрозумї, Ђ≥нтелектї, Ђсвобода вол≥ї.

 

16. ќзнайомтесь ≥з де€кими ф≥лософськими оц≥нками творчост≥ √. —ковороди.

Ђ... ќнтолог≥змом пронизане напрочуд ц≥л≥сне св≥тосприйн€тт€ Ђрос≥йського —ократаї - √. —ковороди... ¬≥н сповнений св€щенного вогню Ђтеоманї. значно перевершуЇ €к натура своњ глибоко ориг≥нальн≥ та чудов≥ ф≥лософськ≥ твориї. (¬. ≈рн)

 

Ђ‘≥лософськи найб≥льш ц≥нним мислителем к≥нц€ XVIII ст. був √ригор≥й —коворода... ¬≥н був вродженим мислителем, що ц≥лком п≥дпор€дкував своњ ф≥лософськ≥ задуми рел≥г≥йному прагненню злитт€ ≥з Ѕогом. …ого можна назвати першим рос≥йським в≥льним православним мислителемї.

(—. Ћевицький)

«верн≥ть увагу на те, що в зазначених оц≥нках √.—коворода подаЇтьс€ €к рос≥йський ф≥лософ (що зрозум≥ло з огл€ду на те, що ”крањна в той час була складовою частиною –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ). „и можна це вважати св≥дченн€м м≥жнародного визнанн€ творчост≥ ф≥лософа?

 

Ђѕ≥дведи ж в≥д земл≥ твоњ думки ≥ зрозум≥й людину, народжену в тоб≥ в≥д Ѕога... якщо хочемо вим≥р€ти небо, землю й мор€, томи повинн≥, по-перше, зм≥р€ти самих себе... нашою власною м≥рою. ј €кщо нашоњ, всередин≥ нас, м≥ри не знайдемо, то чим можемо все ≥нше вим≥р€ти? ј не вим≥р€вши спершу себе, €ку користь отримаЇмо ≥з знанн€ м≥ри в ус≥х ≥нших створ≥нн€х? „и може той, хто Ї сл≥пим у своЇму дом≥, бути прозорливим на ринку? Ћюби Ѕога ≥ наближайс€ до нього завжди, серцем ≥ п≥знанн€м наближайс€, а не ногами та вустами. ј €кщо не наблизишс€ ≥ не поЇднаЇшс€ ≥з тим, хто Ї головою твоњй голов≥, то залишишс€ мертвою тл≥нню ≥ трупомї. (√. —коворода)

 

¬ €кому сенс≥ можна вважати людину м≥рою ус≥х речей? ¬ чому, за √. —ковородою, пол€гаЇ мета та сенс самоп≥знанн€? ≤з €кими давн≥ми ф≥лософами сол≥даризуЇтьс€ √. —коворода у цих м≥ркуванн€х?

 

Ђѕодивись тепер на людину ≥ п≥знай њњ. “и бачив у колоску солому з половою? ўо ж таке колосок?  олосок Ї сама сича, у котр≥й м≥ститьс€ стебло з≥ своњми г≥лками ≥ остюк з половою. „и не в зерн≥ все це заховане? „и побачив ти у колоску те, чого ран≥ше не бачив? “епер п≥знавай у людин≥ те, що дл€ тебе не було видим≥мї. (√. —коворода)

як≥ саме особливост≥ та ракурси людини вид≥л€Ї √. —коворода даними м≥ркуванн€ми? ¬ €кому сенс≥ можна упод≥бнити людину нас≥нню, колоску?

 

17. ѕрочитайте уривок:

Ђ™ три св≥ти. ѕерший Ї всезагальний... ¬≥н складений ≥з незл≥ченних св≥т-св≥т≥в ≥ Ї великий св≥т. ≤нш≥ два суть частков≥ ≥ мал≥ св≥ти. ѕерший - м≥крокосм, тобто св≥тик, малий св≥т або людина. ƒругий - св≥т символ≥чний, тобто Ѕ≥бл≥€... Ѕ≥бл≥€ Ї символ≥чним св≥том, тому що у н≥й з≥бран≥ небесних, земних ≥ глибинних створ≥нь ф≥гури; вони Ї образами, що привод€ть нашу думку до пон€тт€ в≥чноњ природи, прихованоњ у тл≥нн≥й так, €к малюнок у фарбах... ” всього Ї два Їства: боже ≥ речовинне:вс≥ три св≥ти складаютьс€ ≥з двох сутностей, названих матер≥€ ≥ форма

та складаючих одне ц≥ле. «гадан≥ форми у ѕлатана називаютьс€ ≥дењ, тобто вид≥нн€, види, образи. ¬они суть перш≥ нерукотворн≥ св≥ти... ” великому й малому св≥т≥ речовинний вигл€д даЇ знати про схован≥ п≥д н≥ш форми або в≥чн≥ образи. “аке ж ≥ в символ≥чному або б≥бл≥йному св≥т≥...ї.

(√. —коворода)

«асвойте належною м≥рою онтолог≥ю √. —ковороди, тобто його вченн€ про св≥тобудову. «верн≥ть увагу на те, що саме св≥т символ≥в опосередковуЇ зв'€зок т≥лесного та духовного. „им, на вашу думку, думки √. —ковороди очевидно в≥др≥зн€ютьс€ в≥д погл€д≥в ѕлатона?

 

” наведених нижче р€дках ви зможете доторкнутись до одного ≥з момент≥в, що складаЇ ориг≥нальн≥сть √. —ковороди ≥ св≥дчить про його виходи за меж≥ христи€нськоњ богословськоњ ортодокс≥њ:

Ђƒоки €блун€, доти з нею ≥ т≥нь њњ. Ѕожественне дерево в≥чност≥ зелен≥Ї завжди. ≤ т≥нь же њњ н≥ м≥сцем, н≥ часом не обмежена. —в≥т цей ≥ вс≥ св≥ти - це т≥нь божа. ¬она зникаЇ частинами, Ї несталою ≥ перетворюЇтьс€ на р≥зн≥ форми, проте не в≥длучаючись н≥коли в≥д свого живого дерева. ≤ давно вже осв≥чен≥ люди сказали оцю р≥ч: матер≥€ в≥чна, тобто вона вс≥ м≥сц€ й часи наповнилаї. (√. —коворода)

 

«'€суйте, за √. —ковородою, матер≥€ створена Ѕогом чи в≥чна? як цей погл€д √. —ковороди впливаЇ на його ≥нш≥ думки та у€вленн€? —користайтесь дл€ в≥дпов≥д≥ на ц≥ питанн€ наступними фрагментами ≥з твор≥в ф≥лософа.

Ђ—в≥т наш Ї риза, а господн≥й - т≥ло. Ќебо наше Ї т≥нь, а господнЇ - твердь... ¬≥к наш - це брехн€, мр≥€, суЇта, пара, н≥що, а ≥стина господн€ перебуваЇ в≥чно. ¬≥к наш - це р≥зноман≥тн≥сть та р≥зновид т≥н≥, с≥ченн€ п≥ску... ¬≥к же господн≥й Ї Їдн≥сть, тотожн≥сть, д≥амант... —тань, €кщо хочеш, на р≥вному м≥сц≥ ≥ звели поставити навколо тебе сотню дзеркал. “од≥ побачиш, що один тв≥й т≥лесний вигл€д волод≥Ї сотнею вид≥в, що залежать в≥д твого одного. ј €к т≥льки забрати дзеркала, раптом вс≥ коп≥њ ховаютьс€ у своњй основ≥, тобто в ориг≥нал≥. ѕроте ≥ наш т≥лесний вигл€д Ї лише т≥нь ≥стинноњ людини...ї. (√. —коворода)

 

—пробуйте дати в≥дпов≥д≥ на питанн€: а) чи ≥снують св≥тов≥ природи (натури) окремо одна в≥д одноњ, в чистому вигл€д≥; б) чи може т≥лесна натура адекватно, правильно ≥ точно виразити сутн≥сть духовноњ; в) €ку роль у сп≥вв≥дношенн≥ цих натур, у розум≥нн≥ њх сп≥вв≥дношенн€ належить людин≥?

 

18. ќзнайомтесь ≥з погл€дами √. —ковороди на властивост≥ людини та њњ життЇву долю.

ЂЌеможна знайти щаст€ поза собою; ≥стинне щаст€ перебуваЇ всередин≥ нас. Ѕезперервно думай, щоб п≥знати себе. ≤ оце-то Ї молитва, тобто розпалюванн€ твоњх думок до цього. ÷е - крик тв≥й, крик таЇмний... ќце ж ≥ Ї бути щасливим - п≥знати, знайти самого себе. √олова всього в людин≥ - людське серце. ¬оно Ї найточн≥ша людина в людин≥, а все ≥нше - околиц€... ј що таке серце, €к не душа? ўо таке душа, €к не бездонна думок безодн€? ўо таке думка, €к не кор≥нь, нас≥нн€ й зерно вс≥Їњ нашоњ видимоњ натури ≥ зовн≥шност≥? “ому-то, бачиш, людина, €ка втратила сердечний спок≥й, загубила свою голову ≥ св≥й кор≥нь. ƒумка Ї таЇмною пружиною в наш≥й т≥лесн≥й машин≥, голова й початок всього њњ руху, а за ц≥Їю головою йдуть ус≥ зовн≥шн≥ органи, наче на налигач≥, але думка н≥коли не спочиваЇ, наче полум'€ чи р≥ка. ѓњ безперервне стремл≥нн€ - це бажанн€.  уди ж вона прагне? - ЎукаЇ своЇњ насолоди й спокою. —пок≥й же њњ не в тому, щоби зупинитись ≥ прост€гнутись, €к мертве т≥ло, а навпаки: вона, начебто перебуваючи у мандрах, шукаЇ по мертвих стих≥€х свого спор≥дненого ≥, ще б≥льше розпаливши свою спрагу, швидше п≥дн≥маЇтьс€ в≥д тл≥нноњ речовинноњ природи до свого р≥дного ≥ безначального начала...ї.

(√. —коворода)

як подаЇ √. —коворода найважлив≥ш≥ умови дос€гненн€ людиною њњ життЇвого щаст€? ” чому саме пол€гаЇ це щаст€? ўо спонукаЇ людську душу прагнути д≥статись до в≥чного? —пираючись на наведен≥ м≥ркуванн€ ф≥лософа, спробуйте визначити, до €коњ ф≥лософськоњ теч≥њ п≥зньоњ античност≥ схожа вибудувана тут ≥Їрарх≥€ людських €костей.

 

19. ¬ивчаючи украњнську ф≥лософ≥ю першоњ половини XIX стол≥тт€, необх≥дно врахувати:

- що це був пер≥од активного прилученн€ украњнськоњ ф≥лософськоњ думки до надбань н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ;

- що в цей пер≥од лише починаЇтьс€ епоха формуванн€ самост≥йноњ ф≥лософсько-св≥тогл€дноњ рефлекс≥њ на основ≥ п≥двищенн€ ≥нтересу до власних культурних засад;

- що внасл≥док впливу н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ на розвиток ф≥лософ≥њ в ”крањн≥ з'€вились ориг≥нальн≥ ф≥лософськ≥ концепц≥њ ѕ. ёркевича, ќ. Ќовицького, ќ. ѕотебн≥, √. Ўпета та ≥н.

ѕеречитайте нижченаведен≥ тексти; спираючись на м≥ркуванн€ в≥домого досл≥дника ≥стор≥њ украњнськоњ ф≥лософ≥њ, покаж≥ть, €к ≥ в чому про€вились у н≥й впливи нац≥онального характеру?

Ђ–иси духовност≥ бароко залишилис€ в украњнському нац≥ональному тип≥ аж дос≥. ќсновна духовна риса бароко Ц це Ђдекоративн≥стьї, що ц≥нить б≥льше широкий жест, н≥ж глибокий зм≥ст - б≥льше розмах ≥ к≥льк≥сть, н≥ж внутр≥шню €к≥сть, б≥льше - вираз, форми ви€ву зм≥сту, н≥ж зм≥ст самий, одним словом - ц≥нить б≥льше здаватис€, н≥ж бути... ≈моц≥йн≥сть ви€вл€Їтьс€ у висок≥й оц≥нц≥ житт€, почутт€. ѕочутт€, емоц≥€ оц≥нюЇтьс€ нав≥ть €к шл€х п≥знанн€ (√оголь, ёркевич). јле ц€ Ђф≥лософ≥€ серц€ї маЇ й ≥нший сенс - в людськ≥м душевн≥м житт≥ глибше, н≥ж св≥дом≥ псих≥чн≥ переживанн€, служить њх основа Ц Ђсерцеї, найглибше в людин≥, Ђбезодн€ї, €ка породжуЇ з себе ≥ зумовлюЇ собою, так би мовити, Ђповерхнюї нашоњ псих≥ки (—коворода, √оголь, ёркевич,  ул≥ш). « цим зв'€зане ≥ визнанн€, що людина Ї малий св≥т Ђм≥крокосмосї, бо в Ђсердечн≥й глибин≥ї, безодн≥ криЇтьс€ усе, що Ї у ц≥лому св≥т≥:..ї. (ƒ. „ижевський)

 

20. «начний внесок у розробку ф≥лософ≥њ на початку XIX ст. вн≥с ѕ. Ћод≥й. ќзнайомтесь ≥з де€кими уривками з його твор≥в. —пробуйте з'€сувати в €ких його тезах просл≥дковуЇтьс€ вплив н≥мецького ≥деал≥зму.

Ђ... ћетаф≥зика Ї наука, €ка досл≥джуЇ начала всезагальних пон€ть ≥ доказ≥в, на п≥дстав≥ €ких можемо утворювати соб≥ найб≥льш повн≥ пон€тт€ про реч≥ї. (ѕ. Ћод≥й)

Ђћи €сно бачимо, що людське п≥знанн€ не може бути твердим €кщо воно не спираЇтьс€ на онтолог≥ю. ÷е випливаЇ з того, що мине матимемо досконалого знанн€ -. перших начал ≥ перших ≥стин науки, а на них спираютьс€ вс≥ докази, €кщо не в≥зьмемо його з онтолог≥њ, бо кр≥м онтолог≥њ його з жодноњ ≥ншоњ науки вз€ти не можнаї. (ѕ. Ћод≥й)

—пробуйте прокоментувати дану тезу ≥ по€снити, чому та в €кому сенс≥ п≥знанн€ може спиратись лише на онтолог≥ю? ’то ≥з представник≥в зах≥дно≠Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ дотримувавс€ такоњ позиц≥њ?

 

Ђ—ущим Ї все те, що маЇ бутт€, або може його мати. “им самим суще с дво€ким: д≥йсн≥стю ≥ можлив≥стю. ƒ≥йсн≥сть-це те, що справд≥ маЇ бутт€.... ћожлив≥сть - це те, що не ≥снуЇ, але може бути... ¬изнаючи сутн≥сть, сл≥д визначити ≥ властивост≥. ќтже, €к сутн≥сть, так ≥ властивост≥ Ї лог≥чно необх≥дн≥, незм≥нн≥, в≥чн≥, бо властивост≥ необх≥дно поход€ть ≥з сутност≥; оск≥льки достатн€ причина м≥ститьс€ у сутност≥ї. (ѕ. Ћод≥й)

«гадайте, ким ≥з н≥мецьких ф≥лософ≥в був введений у ф≥лософ≥ю принцип достатньоњ причини (п≥дстави)?

 

21. ÷≥лу пле€ду глибоких мислител≥в виховав у XIX ст.  ињвський ун≥верситет. —еред них високу оц≥нку ≥сторик≥в ф≥лософ≥њ отримали ќ. Ќовицький, —. √огоцький, ѕ. јвсенЇв. ќзнайомтесь ≥з де€кими њх ≥де€ми.

Ђ—в≥дом≥сть в≥д самого початку перебуваЇ у в≥дношенн≥ до того, що Ї вищим в≥д нењ ≥ в≥д св≥ту... ѕ≥знаючи предмети навколишнього св≥ту через призму свого внутр≥шнього баченн€, людина п≥дпор€дковуЇ њм своњ думки. —аме тут народжуЇтьс€ ф≥лософ≥€... ¬она Ї наукою про все лише у т≥й м≥р≥, що приводить до усв≥домленн€ закон≥в ≥ основ ус€кого бутт€. ¬она Ї наукою наук т≥льки тому, що м≥стить у соб≥ умови умов, начала ≥ форми ус€кого баченн€... “≥льки ц≥ форми ≥ закони складають њњ ≥стинний зм≥ст, на €кий не можуть претендувати ≥нш≥ науки... —в≥т ≥дей с батьк≥вщиною ф≥лософ≥њ. “ам народжуЇтьс€ вона, зв≥дти черпаЇ своњ сили ≥ з'€вл€Їтьс€ у св≥т дольн≥й €к пров≥сник св≥ту горногої. (ќ. Ќовицький )

 

ѕроанал≥зуйте наведен≥ м≥ркуванн€ ќ.Ќовицького ≥ вид≥л≥ть в них т≥ аспекти ф≥лософського мисленн€, €к≥, на вашу думку Ї ц≥кавими, важливими та збер≥гають свою значущ≥сть ≥ сьогодн≥.

Ђ¬с≥ велик≥ люди, ≥ особливо т≥, хто займаЇтьс€ ф≥лософ≥Їю, суть представники свого народу. ¬они €к у фокус≥ т≥льки концентрують в соб≥ те, що вже розс≥€но в народ≥, привод€ть до св≥домост≥ те, що й поза тим тањтьс€ в народному дус≥ потаЇмно та неусв≥домлено... ¬они повертають народу те, що сприйн€ли в≥д нього сам≥, т≥льки в ≥ншому, б≥льш розвиненому вигл€д≥... ” протилежному випадку ф≥лософськ≥ ≥дењ, нав≥ть висок≥ й св≥тл≥, залишатьс€ неп≥знанними; вони не приживутьс€ в сусп≥льн≥й думц≥, €к рослина у невластивому дл€ себе ірунт≥...ї. (ќ. Ќовицький)

 

як ви вважаЇте, впливи €ких представник≥в н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ в≥дчуваютьс€ в наведених тезах ќ.Ќовицького? якою м≥рою ц≥ тези Ї актуальними?

 

Ђ‘≥лософ≥€... не Ї та чи ≥нша окрема система, система ѕлатана, јристотел€,  анта, так само €к людство не Ї т≥льки той чи ≥нший народ... ‘≥лософ≥€ в њњ ≥стинному значенн≥ Ї справою людства; це Ї св≥домий розвиток всезагальних ≥дей св≥тобаченн€ї. (ќ. Ќовицький)

ѕор≥вн€йте останн≥ ≥дењ ќ. Ќовицького ≥з попередн≥ми. „и не здаютьс€ вони вам суперечливими? —пробуйте по€снити њх сп≥вв≥дношенн€, тобто вир≥шити дилему: ф≥лософи виражають дух свого народу чи оп≥куютьс€ в≥чними ≥ всезагальними темами?

 

22. ѕрочитайте:

Ђ“≥льки там, де перед зовн≥шн≥м св≥том думка постаЇ самоусв≥домленою, визначаЇтьс€ њњ ставленн€ до нього, т≥льки там утверджуЇтьс€ начало ≥ можлив≥сть т≥Їњ вищоњ ≥ багатоман≥тноњ науки, €ку ми називаЇмо ф≥лософ≥Їюї. (—. √огоцький)

¬изнач≥ть, €кою м≥рою таке розум≥нн€ ф≥лософ≥њ в≥дпов≥даЇ положенн€м н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ? яку рису ф≥лософського мисленн€ виводить на перший план —. √огоцький?

Ђ¬с€ка осв≥та, вс€ка культура, €кщо вони в≥дпов≥дають своЇму призначенню, ѕовинн≥ пропонувати, по-перше, дв≥ своњ сторони - ≥деал досконалост≥... ≥ т≥ моральн≥ сили, €к≥ зд≥йснюють в соб≥ цей ≥деал ≥ служать його виразником; по-друге, те в≥дношенн€ сил до ≥деалу, €ке потр≥бне дл€ переходу ≥деалу в д≥йсн≥стьї. (—. √огоцький)

ѕрокоментуйте наведене положенн€. „и зг≥дн≥ ви ≥з таким окресленн€м рол≥ ≥деалу в людському житт≥? јргументуйте свою в≥дпов≥дь.

 

23. ѕрочитайте:

Ђќтже, €кщо ф≥лософ≥€ силкуЇтьс€ витлумачити €вища св≥ту, що лежать перед нами, або розкриваютьс€ в нас самих, через ≥дею та за допомогою ≥дењ, €кщо вона розгл€даЇ €вища св≥ту €к одкровенн€ або вт≥ленн€ думки, €кщо дл€ нењ ≥де€ Ї джерелом, основою, законом ≥ типом д≥€льност≥, що €вл€Ї себе, то в цьому напр€м≥ вона намагаЇтьс€ по€снити й обірунтувати те св≥тоспогл€данн€, €ке з необх≥дн≥стю передбачаЇтьс€ рел≥г≥йним та моральним житт€м людства. ѕитанн€ про основу та мету св≥ту, про ставленн€ св≥ту та людини до Ѕога - питанн€, розв'€занн€ €ких передбачаЇ припущенн€ ≥дењ, бентежать ≥з непереборною енерг≥Їю загальнолюдську св≥дом≥сть ран≥ше ≥ перш за будь - €ку науку; вони виникають у св≥домост≥ з необх≥дн≥стю не з тимчасового ≥нтересу, а €к завданн€ суто духовн≥, що торкаютьс€ споконв≥чних потреб людстваї. (ѕ. ёркевич)

 

”важно перечитавши наведений фрагмент одного ≥з €скравих представник≥в украњнськоњ ф≥лософ≥њ XIX ст., визнач≥ть: а) чи був ѕ.ёркевич рел≥г≥йним ф≥лософом; б) ≥дењ €ких попередн≥х ф≥лософ≥в прогл€дають в його м≥ркуванн€х?

 

Ђ... ‘≥лософ≥€, €к ц≥л≥сне св≥тоспогл€данн€ Ї справою не людини, а людства, €ке н≥коли не живе абстрактно, або суто лог≥чною св≥дом≥стю, а розкриваЇ своЇ духовне житт€ в ус≥й повнот≥ ≥ ц≥л≥сност≥ його момент≥вї.

(ѕ. ёркевич)

ѕо€сн≥ть, €к≥ м≥сц€ даного фрагмента в≥дпов≥дають загальним особли≠вост€м украњнськоњ ф≥лософ≥њ?

 

Ђ÷€ ≥деальна точка до €коњ прагне суб'Їкт Ї ≥стина, Ї ≥де€. ¬она ≥снуЇ дл€ загального розуму. ¬она висловлюЇ не те, що ми можемо в≥дчувати щодо даноњ реч≥, а те, що Ї в сам≥й реч≥, або те, чим Ї сама р≥ч, ≥стинно Ђсущеї.

(ѕ. ёркевич)

„и св≥дчить дана теза про оптим≥стичний п≥дх≥д ф≥лософа до питань про можливост≥ людського п≥знанн€? як ви зрозум≥ли, що Ї ≥де€ дл€ ѕ. ёркевича?

 

Ђ¬ серц≥ людини знаходитьс€ джерело дл€ таких €вищ, €к≥ над≥лен≥ особливост€ми, що не випливають н≥ з €кого загального пон€тт€ або закону... –ел≥г≥йна св≥дом≥сть найб≥льш виправдовуЇтьс€ природою людського серц€, поза €ку ми вже не можемо стати, щоби побачити ще ≥нш≥ њњ складов≥ причини ≥ €ка, внасл≥док того, волод≥Ї вс≥Їю безпосередн≥стю бутт€, спричиненого Ѕогом...ї. (ѕ. ёркевич)

ƒо думок €кого украњнського ф≥лософа приЇднуЇтьс€ у даних м≥ркуванн€х ѕ. ёркевич? як в≥н витлумачуЇ природу людського серц€? „и зг≥дн≥ ви ≥з його м≥ркуванн€ми?

 

24. ѕознайомтесь ≥з ц≥кавими думками ќ. ѕотебн≥, професора ’арк≥вського ун≥верситету.

Ђћова - це зас≥б не ст≥льки виражати готову ≥стину, €к в≥дкривати ран≥ше нев≥дому; стосовно того, хто п≥знаЇ, вона становить щось об'Їктивне, а стосовно св≥ту, що п≥знаЇтьс€ - суб'Їктивне... ƒух без мови неможливий, тому що сам створюЇтьс€ за допомогою мови, ≥ мова в цьому Ї перша в час≥ под≥€... ћову ≥ дух, що вз€т≥ в розум≥нн≥ посл≥довних про€в≥в духовного житт€, ми можемо виводити з Ђглибини ≥ндив≥дуальност≥ї, тобто з душ≥ €к з началаї.

 

Ђ÷арина мови далеко не зб≥гаЇтьс€ з цариною думки. ¬ середин≥ людського розвитку думка може бути пов'€зана з≥ словом, але на початку вона, певно, ще не доросла до нього, а на вищому ступен≥ абстрактност≥ покидаЇ його, €к те, що не в≥дпов≥даЇ њњ вимогамї.

 

Ђћ≥ф близький з науковим мисленн€м в тому, що в≥н Ї акт св≥домоњ думки, акт п≥знанн€, по€сненн€ через сукупн≥сть ран≥ше даних ознак, об'Їднаних ≥ доведених до св≥домост≥ словом ≥ образомї.

 

Ђ¬есь зм≥ст нашоњ думки вичерпуЇтьс€ тим, що ми знаЇмо, ≥ тим, у що ми в≥римо. ¬ир≥шенн€ питанн€ про в≥дношенн€ знанн€ ≥ в≥ри залежить в≥д вир≥шенн€ ≥ншого: чи маЇ думка €к≥сь особлив≥ засоби дл€ засвоЇнн€ предмет≥в в≥ри, чи випивають на нас ц≥ предмети не тим шл€хом, €ким д≥Ї п≥знанн€?ї.

 

як би ви визначили пров≥дну тему наведених м≥ркувань? як≥ надскладн≥ €вища допомагають нам осмислювати ≥дењ ќ. ѕотебн≥? Ќаск≥льки актуальними на сьогодн≥ постають п≥дн€т≥ ним проблеми?

 

25. ”важно опрацюйте наведен≥ нижче висловлюванн€ представник≥в л≥тератури та громадсько-пол≥тичних рух≥в ”крањни XIX ст. ≥ спробуйте по€снити основн≥ запропонован≥ ними ≥дењ.

Ђћи приймаЇмо, що вс≥ слов'€ни повинн≥ м≥ж собою поЇднатись, але так, щоб кожен народ склав свою окрему республ≥ку й управл€в своњми справами незалежно в≥д ≥нших; щоб кожен народ мав свою мову, свою л≥тературу ≥ св≥й власний устр≥й. “ак≥ народи по-нашому: москал≥, украњнц≥, пол€ки, чехи, словаки, хорвати, серби ≥ болгариї. (Ђƒо брат≥в украњнц≥вї. ѕол≥тична програма  ирило-ћефод≥њвського товариства)

„и виправдана, на вашу думку, дана теза  ирило-ћефод≥њвц≥в? „и в≥дпов≥даЇ вона сучасним тенденц≥€м сусп≥льного процесу?

 

26. ѕрочитайте уривок.

Ђ¬≥нцем усього був страшний егоњзм, €кий ви€вивс€ пот≥м тим, що значна частина таких юних перетворювач≥в сусп≥льства, змужн≥вши, переродилас€ в б≥ржових гравц≥в ≥ експлуататор≥в чужоњ власност≥ можливими засобами; т≥ ж, хто залишивс€ енерг≥йно в≥дданим своњм н≥г≥л≥стичним теор≥€м, що виправдовують будь-€кий зас≥б дл€ ц≥л≥, морально виробили покол≥нн€ безумних фанатик≥в, €к≥ в≥дважуютьс€ проводити своњ переконанн€ кинжалами ≥ п≥столетами. “акими були неминуч≥ насл≥дки вченн€, €ке головним чином задалос€ матер≥ал≥змом ≥ в≥дкиданн€м морального закону, вкладеного в серце людини найвищим в≥чним розумом, €кий керуЇ нев≥домими нам шл€хами, вс≥Їю долею ≥стор≥њ людстваї. (ћ.  остомаров)

як би ви визначили ту св≥тогл€дну позиц≥ю, на €к≥й напол€гаЇ автор даного уривка? Ќаск≥льки ви зг≥дн≥ з ним в оц≥нц≥ рол≥ матер≥ал≥стичного св≥тогл€ду в певному спр€муванн≥ пол≥тичноњ боротьби? ƒоповн≥ть своњ м≥ркуванн€ прикладами ≥з сьогоденн€.

27. ѕрочитайте уривок ≥ спробуйте в≥дпов≥сти на запитанн€, наведен≥ нижче.

Ђяк же не дивно, €к не дико називати безглузд€м потреби душ≥, €ка т≥льки цим, а не ≥ншим шл€хом може спов≥стити ≥нш≥й душ≥ свою життЇдайну силу? –езонерством н≥чого з цим прагненн€м не вд≥Їш: воно зароджуЇтьс€ глибше в душ≥, ан≥ж найб≥льш розумн≥ ≥ ірунтовн≥ м≥ркуванн€. —права тут не в одн≥й в≥дм≥нност≥ мов; справа в особливост€х, в способ≥ виразу думок, чутт≥в, рух≥в, душ≥, ≥ €к≥ мовою, не природною авторов≥, виразитись не можутьї. (ѕ.  ул≥ш)

 

як≥ загальн≥ риси украњнського ф≥лософуванн€ та ментал≥тету про€вились у наведених м≥ркуванн€х ћ.  остомарова та ѕ.  ул≥ша? „и виправдались так≥ п≥дходи до розум≥нн€ д≥йсност≥ в реальному ход≥ ≥стор≥њ?

 

ќзнайомтесь ≥з тими ≥де€ми ѕ.  ул≥ша, що л€гли в основу концепц≥њ Ђ’утор€нськоњ ”крањниї:

Ђѕриродна простота даЇ людин≥ чисте серце. Ќ≥€ка наука такого правдивого серц€ не дасть... Ќеобх≥дно повертатись ≥нод≥ до первобутньоњ дикост≥ ≥ суворост≥ душ≥, вт≥кати в широкошумн≥ дубрави...¬ Ївропейськ≥й цив≥л≥зац≥њ мало ладу... “реба м≥стами розсипатись на села, на хутори ≥ зТњздитис€ лише до контор на зас≥данн€ на короткий час, н≥€к не засиджуватись у велетенських скопищах многолюдства, не утворюючи дорожнеч≥, не наживаючи р≥внодушности до незаможних, не розриваючи сус≥дських зв'€зк≥в ≥з сел€нами. - Ћише тод≥ б≥дн≥сть ур≥вн€лас€ б з багатством...ї.

(ѕ.  ул≥ш)

—пробуйте оц≥нити, наск≥льки под≥бн≥ погл€ди: а) були сп≥взвучн≥ своЇму часу; б) в≥дпов≥дають украњнському ментал≥тету; в) прийн€тн≥ в наш час?

 

28. ѕрочитайте уривки з твор≥в ћ. √огол€:

Ђ—творив мене Ѕог ≥ не приховав в≥д мене мого призначенн€. —права мо€ Ї те, про що повинна перш за все думати кожна людина. —права мо€ - душа ≥ м≥цна справа житт€. ј тому ≥ спос≥б моњх д≥й повинен бути м≥цн≥ш ≥ над≥йним... √р≥шить сьогодн≥шн€ людина... не в≥д надлишку своЇњ власноњ розбещеност≥, не в≥д нечутливост≥ ≥ не в≥д того, що бажаЇ гр≥шити, а в≥д того, що не бачить гр≥х≥в своњх...Ќ≥, людина не Ї нечутливою, вона зрушить з м≥сц€, €кщо њй зобразити справу так, €к вона Ї... Ћише злегка п≥дведи зав≥су ≥ вкажи њй хоча б один ≥з тих що винних злочин≥в, €к≥ вона зд≥йснюЇ, ≥ в нењ вже не вистачить хороброст≥ вихвал€тис€ своЇю безгр≥шн≥стю... ∆итт€ треба показати людин≥, - житт€, уз€те п≥д кутом зору його сьогодн≥шньоњ заплутаност≥... “≥льки не треба забувати, що уз€те нами м≥сце у земн≥й держав≥ задл€ того, щоби служити √осподарю небес. ѕов≥рте, що Ѕог не даремно повел≥в кожному бути на тому м≥сц≥, на €кому в≥н тепер стоњтьї. (ћ. √оголь)

 

”важно проанал≥зуйте вих≥дн≥ положенн€ гогол≥вськоњ концепц≥њ Ђнепом≥тного злаї, спробуйте передати њњ зм≥ст власними словами. „≥тко окресл≥ть особливост≥ св≥тогл€дних ор≥Їнтац≥й ћ. √огол€, св≥тогл€дне та моральне значенн€ його ≥дей.

 

Ђ–озум не Ї в нас найвищою здатн≥стю. …ого посада не б≥льше, н≥ж пол≥цейська: в≥н може т≥льки приводити у пор€док та розставити по м≥сц€х все те, що ми вже маЇмо... ¬≥н незр≥вн€нно б≥льше залежить в≥д ≥нших душевних стан≥в... –озум ≥де вперед, коли йдуть вперед ус≥ моральн≥ сили в людин≥, ≥ в≥н стоњть непорушно й нав≥ть йде назад, коли не п≥днос€тьс€ моральн≥ силиї. (ћ. √оголь)

 

ƒо чињх погл€д≥в близький у наведених м≥ркуванн€х ћ. √оголь? —формулюйте своЇ ставленн€ до них.

ѕосилаючись на конкретн≥ приклади ≥з твор≥в ћ. √огол€ продемонструйте те, €к в них вт≥лювались та ви€вл€лись ф≥лософсько-св≥тогл€дн≥ ≥дењ автора?

 

29. ѕрочитайте уривок:

ЂЌемаЇ н≥чого пост≥йного, сто€чого (статичного), а бачить наш розум т≥льки перем≥ну (еволюц≥ю), рух (динам≥ку). ЌемаЇ ≥ не може бути пост≥йних нац≥ональних ознак, немаЇ м≥ж людьми в≥чних пол≥тико-адм≥н≥стративних пор€дк≥в, таких, €к наприклад, обрусен≥Ї, не може бути нац≥ональних св€тош. ¬с€ практична мудр≥сть людська може бути в тому, щоб вбачати напр€м руху св≥тового, його вим≥ру, закон ≥ потужитись тим рухом... « трьох св≥тових в≥р дв≥, христи€нська та магометанська, ворогували пром≥ж себе, а коли всередин≥ њх теж почались незгоди, то р≥зн≥ церкви ворогували пром≥ж себе та нищили людей не менше, коли не б≥льше, €к нищили њх в≥йни нац≥ональн≥. ј ось розумн≥ш≥ та добр≥ш≥ люди по р≥зних в≥рах почали думати, що не сл≥д ч≥патись до других за р≥зн≥ церковн≥ звичањ та думки, а що треба поставити над ус≥ма церквами людськ≥сть, ≥ вс≥х людей вс≥х в≥р признати Ђбратамиї. (ћ. ƒрагоманов)


 

як≥ ц≥нност≥ сп≥вставл€Ї м≥ж собою автор уривку? яким ц≥нност€м та на €ких п≥дставах в≥н надаЇ перевагу? якими Ї ваш≥ думки з даного питанн€? јргументуйте свою в≥дпов≥дь.

 

30. ”важно перечитайте ф≥лософсько-св≥тогл€дн≥ м≥ркуванн€ ≤. ‘ранка.

Ђ÷≥ла ≥стор≥€ нашоњ цив≥л≥зац≥њ, матер≥альноњ ≥ духовноњ, се не що ≥нше, €к поступове систематичне ≥ ненастанне в≥дсуванн€, в≥ддалюванн€ границь неможливогої.

ЂЋюдина споконв≥ку прагне до одн≥Їњ мети - до щаст€. “ого щаст€ вона дос€гне аж тод≥, коли наука ≥ прац€ з≥ллютьс€ дл€ нењ воЇдино, коли вс€ка њњ наука буде корисною працею дл€ сусп≥льства, а вс€ка прац€ буде ви€вом њњ розвинутоњ думки, розуму, науки. ≤ народи т≥льки тод≥ зможуть дос€гнути щаст€ ≥ свободи, коли вс≥ будуть вченими прац≥вниками...ї.

 

як≥ чинники людськоњ д≥€льност≥ вважаЇ автор найпершими чинниками сусп≥льного поступу? якою м≥рою виправдан≥ так≥ думки?

Ђ≤деал нац≥ональноњ самост≥йност≥ в ус€к≥м погл€д≥, культурн≥м ≥ пол≥тичн≥м, лежить дл€ нас поки що... поза межами можливого. “а не забуваймо ж, що тис€чн≥ стежки, €к≥ ведуть до його зд≥йсненн€, лежать просто-таки п≥д нашими ногами, ≥ що т≥льки в≥д нашоњ св≥домост≥ того ≥деалу, в≥д нашоњ в≥дданост≥ йому буде залежати, чи ми п≥демо тими стежками до нього, чи може звернемо на €к≥сь ≥нш≥ стежкиї.

31. ќзнайомтесь ≥з вих≥дними пунктами вченн€ ¬. ¬ернадського про ноосферу.

Ђ≈волюц≥йний процес... набуваЇ нового геолог≥чного значенн€ завд€ки тому, що в≥н створив нову геолог≥чну силу - наукову думку соц≥ального людства. ћи €краз переживаЇмо њњ €скраве входженн€ у геолог≥чну ≥стор≥ю планети. ¬ останн≥ тис€чол≥тт€ спостер≥гаЇтьс€ ≥нтенсивне зростанн€ впливу одного виду живоњ речовини - цив≥л≥зованого людства - на зм≥ну б≥осфери. ѕ≥д впливом науковоњ думки ≥ людськоњ прац≥ б≥осфера переходить в новий стан в ноосферу... Ћюдина вперше реально зрозум≥ла, що вона Ї мешканцем планети ≥ може-нав≥ть повинна-мислити та д≥€ти в новому аспект≥... ≤стор≥€ розумовоњ культури людства... привела до сучасного всесв≥тнього житт€. «араз в≥д нього н≥куди не заховатись... ≤ темпи укр≥пленн€ всесв≥тност≥ наст≥льки стр≥мк≥, що сперечатись з цього приводу немаЇ сенсуї.

 

якщо врахувати те, що подан≥ тут ≥дењ сформувались у 30-х роках XX ст., до можна оц≥нити прониклив≥сть думки мислител€. „и виправдала подальша ≥стор≥€ цив≥л≥зац≥њ передбаченн€ та твердженн€ ¬. ¬ернадського? „и справд≥ и наш час функц≥онуЇ особлива складова б≥осфери - ноосфера (розумосфера)? ўо прин≥с сучасному людству науково-техн≥чний прогрес?

 

32. «верн≥тьс€ до тих м≥ркувань ¬. ¬ернадського, €к≥ засв≥дчують його серйозн≥ зац≥кавленн€ ф≥лософ≥Їю.

Ђ¬перше в науковому обм≥р≥, виход€чи з емп≥ричних даних, встаЇ перед нами стара ф≥лософська проблема людськоњ св≥домост≥. Ѕо ж геох≥м≥€ ставить питанн€:€к може людська св≥дом≥сть зм≥нювати людськ≥ процеси? як ≥ чому людська думка впливаЇ на њх переб≥г?ћи вступаЇмо в область, де до цього часу панувала робота ф≥лософськоњ ≥нтуњц≥њ ≥ ф≥лософського лог≥чного м≥ркуванн€. ѕеред нами немов би в≥дкриваЇтьс€ можлив≥сть науковим шл€хом п≥д≥йти до механ≥зму цього впливуї.



як ви вважаЇте, чи виправдались спод≥ванн€ ¬. ¬ернадського щодо наукового вир≥шенн€ питанн€ про механ≥зми д≥њ св≥домост≥? як можна оц≥нити сучасне значенн€ зазначеноњ думки?

Ђ≤з процесом ф≥лософського м≥ркуванн€ пов'€зане питанн€, що сто€ло перед ним прот€гом стол≥ть ≥ дос≥ Ї невир≥шеним (оск≥льки до сих п≥р багатьма ф≥лософами воно заперечуЇтьс€, хоча не може бути лог≥чно спростоване): чи ≥снуЇ та особлива галузь ф≥лософського п≥знанн€, особливий про€в розуму Ц Ђвнутр≥шн≥й досв≥дї, що дозвол€Ї ф≥лософам ви€вл€ти нов≥ про€ви реальност≥ї.

—п≥вставте дв≥ останн≥ тези ¬. ¬ернадського, по€сн≥ть, в чому вони Їдин≥, а в чому в≥дм≥нн≥. ѕо€сн≥ть ваше ставленн€ та розум≥нн€ останнього вислову, аргументуйте ваше розум≥нн€ пон€тт€ Ђвнутр≥шн≥й досв≥дї.

Ђ... ћозок палеол≥тичноњ людини не в≥др≥зн€Їтьс€ суттЇво... та за своЇю структурою в≥д мозку сучасноњ людини. ≤ в той же час немаЇ н≥€кого сумн≥ву, що розум людини ≥з палеол≥ту не може витримати пор≥вн€нн€ ≥з розумом сучасноњ людини. «в≥дси впливаЇ, що розум Ї складна соц≥альна структура, побудована €к дл€ людини нашого часу, так ≥ дл€ людини палеол≥ту, на тому ж самому нервовому субстрат≥, але за р≥зних соц≥альних обставинї.

який новий аспект, важливий дл€ розум≥нн€ св≥домост≥, додаЇ до своњх попередн≥х м≥ркувань мислитель? „и зг≥дн≥ ви ≥з тим, що розум постаЇ соц≥альною структурою?

Ђ¬перше в науковому вим≥р≥, виход€чи з емп≥ричних даних, встаЇ перед нами стара ф≥лософська проблема людськоњ св≥домост≥. Ѕо ж геох≥м≥€ ставить питанн€: €к може людська св≥дом≥сть зм≥нювати людськ≥ процеси?як ≥ чому людська думка впливаЇ па њх переб≥г? ћи вступаЇмо в область, де до цього часу панувала робота ф≥лософськоњ ≥нтуњц≥њ ≥ ф≥лософського лог≥чного м≥ркуванн€. ѕеред нами немов би в≥дкриваЇтьс€ можлив≥сть науковим шл€хом п≥д≥йти до механ≥зму цього впливуї.


 

33. ѕрочитайте.


Ђ—лово, коли воно маЇ бути творчим, повинно служити життю, а не безпл≥дно намагатис€ нагинати житт€ до своњх закон≥в... «акони слова, закони лог≥ки, закони д≥алектики, т≥льки тод≥ можуть придбати творчу силу, коли вони служать не самим соб≥, а тому ≥ррац≥ональному, нелог≥чному, стих≥йному хот≥нню, з €кого родитьс€ все житт€, а в т≥м числ≥ ≥ саме слової. (ƒ. „ижевський)

як≥ про€ви особливостей украњнськоњ ф≥лософськоњ думки можна побачити у цьому твердженн≥ ф≥лософа?

 

Ђ ожна нац≥€ Ї т≥льки обмеженим ≥ одноб≥чним розкритт€м людського ≥деалу. јле лише в цих обмежених ≥ одноб≥чних зд≥йсненн€х загальнолюдський ≥деал ≥ Ї живий. “ому кожна нац≥€ €краз в своЇму своЇр≥дному, ориг≥нальному, в своњй Ђодноб≥чност≥ї ≥ обмеженост≥ ≥ маЇ в≥чне загальне значенн€... ќтже, окрема нац≥€ в певн≥ моменти репрезентуЇ ≥сторичну сучасн≥сть - ≥нод≥ разом з ≥ншими нац≥€ми, а ≥нод≥ самаї. (ƒ. „ижевський)

„и зг≥дн≥ ви ц≥лком ≥ повн≥стю ≥з таким п≥дходом до украњнськоњ ф≥лософ≥њ? ѕрокоментуйте наведений висл≥в та аргументуйте своЇ ставленн€ до нього.

 

ќзнайомтесь ≥з де€кими твердженн€ми ƒ. ƒонцова Ц пров≥дного ≥деолога украњнського нац≥онал≥зму.

 

Ђ оли б ми хот≥ли к≥лькома словами висловити ц≥лковиту р≥зницю м≥ж нац≥онал≥змом ≥ народництвом, то ми знайшли б њњ в двох д≥аметрально протилежних св≥тов≥дчутт€х: св≥т, де пануЇ вол€, ≥ св≥т, де пануЇ ≥нтелект. ƒва темпераменти: д≥€ ≥ спогл€данн€, ≥нтуњц≥€ ≥ лог≥ка, агрес≥€ ≥ пасивн≥сть, догматизм ≥ рел€тивн≥сть, в≥ра ≥ знанн€ї.

Ђ«м≥цнювати нашу волю до житт€, до влади, до експанс≥њ, - так означив € першу п≥дставу нац≥онал≥зму... ƒо емоц≥йност≥ ≥ фанатизму великих ≥дей, €к≥ рухають масами, треба додати ще одну њхню прикмету: Ђаморальн≥стьї...  оли € говорю про Ђаморальн≥стьї тих ≥дей, то розум≥ю њх суперечн≥сть з буденною мораллю... ≤стор≥€ не знаЇ р≥вност≥, €к ≥ природа; Ї там зд≥бн≥ ≥ незд≥бн≥. ’то хоче забезпечити соб≥ м≥сце п≥д сонцем, мусить довести свою зд≥бн≥сть до цього. ѕрава кожноњ нац≥њ на житт€ не ≥снуЇ, а коли б ≥снувало, це було б найб≥льш неморальною р≥ччю у св≥т≥...ї.

¬изначить, прихильником €ких ф≥лософ≥в був ƒ. ƒонцов. якою м≥роюможна вважати його м≥ркуванн€ виправданими?

 

34. ≤з посиланн€м на конкретн≥ приклади ≥з житт€ та на €вища культури, спробуйте по€снити таку особлив≥сть украњнського св≥тосприйн€тт€ €к естетизм та сентиментальн≥сть. „ому, на ваш погл€д, украњнська ф≥лософська думка не мала р≥зкого розмежуванн€ ≥з л≥тературою, ≥стор≥ограф≥Їю, мистецтвом.

 

V. «авданн€ дл€ творчоњ роботи.

 

 

1) Ќапиш≥ть есе на одну ≥з запропонованих тем:

 

а) Ђ—в≥т ловив мене, але не сп≥ймавї (√. —коворода)

„и Ї продуктивною така життЇва стратег≥€?

 

б) ЂЋюдина виправл€Їтьс€ та вдосконалюЇтьс€ лише при справ≥. —тавши при н≥й, людина стоњть на земл≥ї (ћ. √оголь)

 

 

2) ¬икористовуючи набут≥ знанн€ дайте письмову в≥дпов≥дь на питанн€:

 

а) ” чому пол€гаЇ сутн≥сть Ђф≥лософ≥њ серц€ї в украњнськ≥й традиц≥њ?

 

б) як ви розум≥Їте пон€тт€ Ђлюбомудр≥Її, Ђсоф≥йн≥стьї?

 

 

3) Ќапиш≥ть лист сучасн≥й молод≥ в≥д ≥мен≥ одного з видатних д≥€ч≥в украњнськоњ культури: ¬олодимира ћономаха, √. —ковороди, Ћ. ”крањнки, ≤. ‘ранка, ћ. √рушевського.






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 812 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕольшинство людей упускают по€вившуюс€ возможность, потому что она бывает одета в комбинезон и с виду напоминает работу © “омас Ёдисон
==> читать все изречени€...

2290 - | 1998 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.279 с.