Експрес-аналіз бухгалтерської звітності 2 страница

Використовуючи наведену методикуаналізу ліквідності балансу потрібно враховувати наступні недоліки.

1. Третя групаактивів (А₃) відноситься до "оборотних", а сполучена з нею група пасивів - до зобов'язань, які можуть бути задоволені в строк більш, ніж через рік. Відмітимо, що не всі необоротні активи відносяться до "важколіквідних". Існують високоліквідні необоротні активи (наприклад, право оренди торгівельних майданів або будівля в центрі населеного пункту), єдина проблема в реалізації яких полягає у досить тривалих строках оформлення угоди. Оскільки цей термін не може перевищувати один рік (деякі документи на продаж нерухомості дійсні тільки протягом одного місяця), то такі активи можуть бути зараховані до третьої групи. Тому реструктуризація балансу за швидкістю реалізації активів повинна проводитися зі знанням їх деталізованого складу, і група А₃ може бути доповнена статтею "Високоліквідні необоротні активи".

2. Система нерівностей (9.1) не враховує покриття платіжної нестачі за другою групою за рахунок надлишку за першою, платіжноїнестачі за третьою - за рахунок надлишку за першими двома. Випадки, коли за однією з груп є платіжна нестача, а за іншою - надлишок, дуже часто зустрічаються на практиці.

3. Виходячи з "балансу"активу і пасиву, остання нерівність системи (за четвертою групою) буде забезпечено "автоматично".

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності за формулою:

(А₁ х ПВ_а1 + А₂ х ПВ_а2 + А₃ х ПВ_а3) / (П₁ х ПВ_п1 + П₂ + ПВ_п2 + П₃ х ПВ_п3), (9.2)

де ПВ_а та ПВ_п - питома вага відповідних груп активів та пасивів в їх загальному підсумку.

Наприклад, на початок періоду загальна ліквідність підприємства становила:

На кінець періоду загальна ліквідність підприємства становила;

 

Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов'язань з урахуванням їх ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств та визначати найбільш ліквідні баланси.

Порівняння балансів ліквідності за кілька періодів надає інформацію про тенденції зміни фінансового стану підприємства.

2. Розрахунок та оцінка показників ліквідності

Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розраховують відносні показники (табл. 9.11).

 

 

Позитивна зміна показників ліквідності, наведених в табл. 9.11, - збільшення їх значення.

Наведемо деякі пояснення до значення і сутності показників ліквідності:

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо оборотні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, то підприємство вважається ліквідним.

Цей показник має особливе значення для оцінки підприємства покупцями, інвесторами, кредитними установами; залежить від галузі виробництва, виду діяльності, тривалості виробничого циклу, структури запасів, форм розрахунку з покупцями тощо.

У літературних джерелах рекомендоване значення коефіцієнту покриття є різним - більше 1,0; 2,0; 2,5. Якщо коефіцієнт буде дорівнювати 1,0, то підприємство у разі погашення поточної заборгованості повинно припинити функціонування, так як у нього не буде оборотних засобів для продовження процесу виробництва, ведення поточної діяльності. Дослідним шляхом встановлено, що ресурси підприємства повинні бути не менш як вдвічі більше від існуючої поточної заборгованості, так як лише в такій ситуації воно зможе при повному погашенні заборгованості продовжувати функціонувати.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт "критичної оцінки", проміжний коефіцієнт ліквідності) характеризує, яка частина зобов'язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Зазначимо, що вірогідність результатів розрахунків залежить від якості дебіторської заборгованості (строків утворення, фінансового стану боржника тощо). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити умови для загрози фінансової стійкості підприємства. Отже, проводячи аналіз за допомогою цього коефіцієнту, слід звертати увагу не тільки на числове значення показника, але й на якість дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена активами, що мають абсолютну ліквідність. Нормативні значення цього показника, наведені при різних методиках, повинні дорівнювати або бути більшими 0,2; 0,5; 0,7.

Чому, відповідно до нормативних значень, достатньо погасити тільки четверту або п'яту частину поточної заборгованості?

На практиці незначна вірогідність того, що всі кредитори підприємства в один і той же час вимагатимуть повернення поточної заборгованості. Тому, якщо підприємство в короткостроковому періоді здатне погасити 20-25 % поточної заборгованості, це вважається нормальним рівнем ліквідності.

В умовах інфляції доцільно частку грошових коштів в активах зменшувати практично до нуля, так як гроші знецінюються в першу чергу. Цей коефіцієнт і Його нормальні величини, вказані у відповідній економічній літературі, мають значення, як правило, тільки в умовах низькоінфляційної, збалансованої економіки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на даний час реально може знаходитися в межах зазначених нормальних обмежень тільки для підприємств, які займаються посередницькою діяльністю в основному торгівельно-закупівельного, біржового та фінансового характеру. У підприємств виробничої сфери, навіть якщо вони мають нормальний фінансовий стан, визначений за коефіцієнтом покриття, величина коефіцієнту абсолютної ліквідності близька до нуля.

В окремих джерелах" рекомендуються нормальні обмеження цього показника для підприємств реального сектора економіки на рівні 0,05-0.10. Більш значна частка грошей та поточних фінансових інвестицій може свідчити про неефективність управління цими активами.

На коефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні звертати увагу банки при видачі короткострокових кредитів в незначній сумі на короткий термін, які зацікавлені у поверненні кредитів та відсотків за ними в грошовій формі та своєчасно.

Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється в процесі вивчення питомої ваги оборотних активів та їх окремих видів в складі майна підприємства. Оборотні активи в господарській діяльності використовуються тільки в певному поєднанні з основними засобами. Від оптимального співвідношення майна оборотного та постійного капіталу значною мірою залежить ефективність роботи суб'єкта господарювання. Частка оборотних активів в активах визначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства. Господарську діяльність забезпечують виробничі основні засоби та виробничі запаси. Інші оборотні активи (готова продукція, кошти в розрахунках і грошові кошти) є наслідком підприємницької діяльності.

Наявність виробничих запасів у підприємства характеризує його можливість продовжувати господарську діяльність. Частка виробничих запасів в оборотних активах визначається як відношення виробничих запасів до оборотних активів і показує їх питому вагу в складі оборотних активів.

Величина робочого капіталу і спроможність підприємства платити за поточними зобов'язаннями особливо цікавить керівництво підприємства і кредиторів, які надають короткострокові кредити (банки, постачальники).

В таблиці 9.12 показані зміни в структурі й обсязі робочого капіталу. Наведені дані використовуються для оцінки приросту зменшення робочого капіталу і контролю ліквідності підприємства.

Перевищення оборотних активів над поточними зобов'язаннями показує спроможність підприємства платити за поточними зобов'язаннями, а також наявність чи відсутність надійного фінансового "тилу" у вигляді фінансових ресурсів.

 

Як видно з таблиці 9.12, на кінець періоду фінансовий стан підприємства з точки зору його ліквідності поліпшився. Робочий капітал підприємства збільшився на 5127,3 тис. грн., в той час як його зобов'язання зменшилися на 1154,4 тис. грн. Відбулися зміни в структурі робочого капіталу, а саме зростання розрахунків з покупцями, збільшення грошових коштів і запасів.

Розмір робочого капіталу є показником безпечності, тобто можливості підприємства платити за поточними зобов'язаннями. Однак цей індикатор не є самодостатнім.

Узагальнимо визначені показники ліквідності за даними фінансової звітності підприємства (Додаток 1) в таблиці 9.13.

Коефіцієнт покриття як на початок, так і на кінець звітного періоду відповідає нормативному значенню, тобто у підприємства є реальна можливість покриття поточних зобов'язань за рахунок його оборотних засобів. На кожну гривню поточних зобов'язань підприємства припадає на початок звітного періоду 2,41 грн. оборотних активів, а на кінець звітного періоду - 3,35 грн.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності на початок періоду становить 0,60, є меншим за нормативне і свідчить, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише 60% поточних зобов'язань підприємства. На кінець періоду значення цього показника, становить 1,01, що відповідає його нормативному значенню, і свідчить про можливість повністю погасити поточні зобов'язання підприємства за рахунок грошових коштів і очікуваних фінансових надходжень (дебіторська заборгованість).

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності як на початок періоду (0,07), так і на кінець періоду (0,08) є меншим за нормативне. Так як коефіцієнт абсолютної ліквідності складає 0,07, то підприємство на початок періоду спроможне погасити лише 7% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів. На кінець періоду значення даного коефіцієнта змінилося і становило 0,08, що свідчить про можливість підприємства погасити 8% своїх поточних зобов'язань за рахунок наявних грошових коштів. Отже, можна говорити про позитивну тенденцію до збільшення ліквідності підприємства і покращання його платоспроможності за умови Дотримання тієї ж політики і нарощування суми наявних грошових коштів.

Хоча розглянуті показники ліквідності й відіграють важливу роль в аналізі платоспроможності підприємства, вони мають певні недоліки:

Ø статичність - показникирозраховуються на підставі балансових даних, що характеризують майновий стан підприємства на певну дату і, відповідно, одномоментні. Звідси і необхідність аналізу їх за декілька періодів;

Ø можливість завищення значень показників ліквідності через включення до складу оборотних активів так званих "мертвих" статей, наприклад, неліквідних запасів товарно-матеріальних цінностей;

Ø мала інформативність для прогнозування майбутніх грошових надходжень і платежів, а саме це і є одним із завдань аналізу платоспроможності;

Ø можливість завищення показника за рахунок "неліквідної"дебіторської заборгованості. Оскільки значна частка дебіторської заборгованості - прострочена, деяка її частина є заборгованістю, маловірогідною для стягнення, яка може буде зовсім непогашена, можна зробити висновок, що на практиці сума заборгованості покупців збільшується в балансі саме через низьку платіжну дисципліну. Однак і таке зростання дебіторської заборгованості мас сприятливий вплив на величину показників ліквідності. Через це для того, щоб підвищити об'єктивність аналізу показників ліквідності, необхідно провести попереднє дослідження, що дозволить в певній мірі оцінити "якість" дебіторської заборгованості. І перш за все слід оцінити склад і строки виникнення заборгованості; з'ясувати, чи не об'єднані в одній статті види заборгованості,що мають значні розбіжності в строках виникнення;

Ø наявність потенційних зобов'язань, що не відображаються в балансі і не враховуються при розрахунках коефіцієнтів ліквідності. Саме тому необхідно розкрити повну суму фінансових зобов'язань в примітках до фінансової звітності.

Платоспроможність підприємства ширше за поняття ліквідності і поряд з ним включає поняття фінансової стійкості. Підприємство може мати ліквідну структуру балансу і в той же час бути фінансово нестійким. На практиці такі ситуації зустрічаються досить часто, тому платоспроможність підприємства необхідно визначати виходячи іззначень як коефіцієнтів ліквідності балансу, так І фінансової стійкості (див. п. 9.6).

 

9.5. Аналіз руху грошових коштів

У сучасних умовах розвитку економіки користувачі фінансової звітності прагнуть отримуватиповну та достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства. У системі показників, що застосовуються для оцінки фінансового стану підприємства, провідне місце належить фінансовим результатам. Однак, прибуткові підприємства за даними бухгалтерського обліку можуть бути й не спроможні погасити свої зобов'язання через відсутність грошових коштів. У підприємств, які успішно збільшують обсяги продажу, може спостерігатись зниження ліквідності, у збиткових, навпаки. - її підвищення. Для виплати позик, заміни та розширення виробничих потужностей,а також виплати дивідендів використовуються саме грошові кошти, а не чистий дохід, який може не дорівнювати приросту грошових коштів. Показник зміни залишку грошових коштів носить менш суб'єктивний характер, ніж показник величини прибутку, який визначається за методом нарахувань. Отже, реальні можливості будь-якого підприємства в кінцевому підсумкувизначаються не фінансовим результатом, а здатністю генеруватигрошові потоки. Під грошовими потоками розуміють всі надходження і виплатигрошових коштів. Вони є одним з найважливіших самостійних об'єктів фінансового аналізу, який проводиться з метою оцінки фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Припинення поточних платежів і нездатність вчасно задовольнити вимоги кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів їх виконання є зовнішньою ознакою банкрутства підприємства. Тому з метою попередження ситуації, коли прибуткове підприємство є неспроможним розрахуватись за своїми зобов'язаннями, підлягає дослідженню фінансовий оборот підприємства та з'ясовується, наскільки організоване управління грошовими потоками (чи вбудь-який момент у розпорядженні підприємства є достатня кількість готівки) (див. рис. 9.3).

Аналіз грошових потоків на базі фінансових показників може бути використаний як при оперативному, так і при стратегічному плануванні. Якщо у рамках короткостроковою періоду порівняно легко спрогнозувати та спланувати надходження і виплати грошових коштів, то при плануванні у середньостроковому та довгостроковому періодах виходять з певних співвідношень між майном і зобов'язаннями.

Основним джерелом інформації для проведення аналізу грошових потоків є Звіт про рух грошових коштів, який формується у розрізі трьох видів діяльності підприємства - операційної, інвестиційної і фінансової. Проте аналіз є ефективним лише якщо надходження грошових коштів співставляються зі звітним значенням чистого прибутку для перевірки якості останнього. Чим ближчі значення надходження грошових коштів і отриманого прибутку, тим вищою є його якість.

 

Основною метою аналізу руху грошових коштів є виявлення рівня достатності формування грошових потоків за видами діяльності, їх ефективності, а також збалансованості позитивного та негативного грошових потоків за обсягом і в часі. Надходження грошових коштів називається позитивним грошовим потоком, вибуття - негативним. Різниця між позитивним і негативним грошовими потоками по кожному виду діяльності в цілому називається чистим грошовим потоком. У літературі можна зустріти термін "cash flow", аналогічний терміну "грошовий потік". Можна виділити декілька значень поняття "грошовий потік". На статичному рівні - не кількісне вираження грошових коштів, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання (підприємства або особи) у даний конкретний момент часу - "вільний резерв". Для інвестора - це очікуваний у майбутньому дохід від інвестицій (з урахуванням дисконту). З точки зору керівництва підприємства, на динамічному рівні, грошовий потік - це план майбутнього руху грошових потоків підприємства в часі або зведення даних про їх рух у попередніх періодах. У кожному випадку грошовий потік означає фактичний рух фінансових коштів. Проведення аналізу руху грошових потоків може складатися з наступних етапів

(рис. 9.4).

 

Відсутність грошових коштів на рахунку підприємства свідчить про послаблення фінансової стійкості підприємства оскільки є доказом значного дефіциту грошових коштів і може призвести до банкрутства підприємства. Як правило, подібна ситуація викликана значною (як за обсягом, так і за часом існування) негативною різницею чистого грошового потоку, коли обсяг надходження коштів дорівнює або менше обсягу повернених позикових коштів. У цьому випадку нові суми позикового капіталу не повністю використовуються для розвитку підприємства, а плата за них знижує ефективність його діяльності.

Розбалансування структури грошового потоку також свідчить про погіршення фінансової стійкості підприємства. Зростання негативного потоку від операційної діяльності протягом тривалого періоду, як правило, призводить до різкого погіршення платоспроможності підприємства, навіть якщо грошові потоки від інвестиційної та/або фінансової діяльності є позитивними.

Аналізуючи грошові потоки будь-якого підприємства на базі Звіту про рух грошових коштів, структурованого в розрізі різних видів діяльності, потрібно мати на увазі наступне:

1. Величина грошового потоку від операційної діяльності в динаміці в фінансовій звітності повинна наводитися з такими показниками як приріст/зниження доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) і прибутку. Темп приросту грошового потоку від операційної діяльності характеризує масштаби зростання фінансового потенціалу підприємства та рівень доходності, досягнутий за минулі звітні періоди, що дозволяє зробити висновки про тенденції подальшого розвитку підприємства. З іншого боку, грошовий потік від операційної діяльності є індикатором ділової активності підприємства та його здатності погашати свої зобов'язання.

Позитивне сальдо, тобто чисте надходження грошових коштів у результаті операційної діяльності, забезпечує стабільність існування підприємства в довгостроковій перспективі. Грошові кошти, використані на виплату дивідендів, поповнення оборотних засобів, підприємство вже не зможе спрямувати на здійснення нових інвестиційних проектів і погашення своєї кредиторської заборгованості. У таких випадках грошовий потік від операційної діяльності не можна розглядати в перспективі як резерв ліквідності, а тільки як деяку суму фінансових коштів, яку у певній мірі можна задіяти у фінансовому та інвестиційному розвитку підприємства. Це, безумовно, ускладнює порівняльний аналіз діяльності підприємств.

Негативний грошовий потік у результаті операційної діяльності покривають за рахунок скорочення інвестиційних вкладень та/або джерел зовнішнього фінансування. Якщо підприємство має задовільні значення коефіцієнтів ліквідності і негативну величину грошового потоку від операційної діяльності, це означає, що результатом операційної діяльності є витрачання грошових коштів, а приріст коштів за період забезпечується за рахунок фінансової або інвестиційної діяльності. Подібна ситуація у довгостроковому періоді може призвести до того, що підприємство буде не в змозі погашати свої зобов'язання, оскільки основним стабільним джерелом їх погашення є надходження грошових коштів від операційної діяльності.

2. Аналіз грошового потоку від інвестиційної діяльності дозволяє прослідкувати інвестиційну політику підприємства, і виявити розмір тих інвестицій, які в майбутньому викличуть надходження або витрачання грошових коштів. Крім того, визначається надходження ліквідних коштів за рахунок скорочення інвестицій, вивільнення фінансових коштів, заморожених в окремих видах майна.

3. Окремий розгляд показників фінансової діяльності дає можливість не тільки проаналізувати фінансову політику та фінансові можливості підприємства, але й спрогнозувати майбутні дивіденди власників капіталу.

Отже, вихідним моментом аналізу грошових потоків є аналіз результату зміни грошових коштів від операційної діяльності. Розрізняють два способи визначення потоку грошових коштів у результаті основної діяльності: прямий і непрямий.

При прямому способі грошовий потік розраховують як різницю між надходженням грошових коштів та витратами, пов'язаними з їх виплатою (рис. 9.5).

 

Перевагою прямого способу є те, що він дозволяє оцінити загальні суми надходження і витрачання грошових коштів підприємства, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і витрачання грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності. Інформація, отримана при використанні прямого методу, використовується для прогнозування грошових потоків.

Аналіз структури позитивного грошового потоку здійснюється за кожним джерелом надходження грошових коштів (від продажу продукції, необоротних активів тощо) відповідно негативного потоку за напрямами використання (оплата придбаних товарів, робіт, послуг, необоротних активів, виплати працівникам тощо).

Приклад аналізу руху та структури грошових коштів за прямим методом наведено в таблиці 9.14.

 

За даними таблиці 9.14 можна зробити висновок, що у 2-му році порівняно з 1-м відбулося значне зростання надходження грошових коштів (на 53 тис. грн. або 8,13 %). Це зумовлено зростанням надходжень від покупців і замовників продукції (на 21 тис. грн. або 3,48%). отриманням кредитів (на 12 тис. грн.), надходженнями від покупців за реалізовані необоротні активи (на 26 тис. грн. або 152,9 %). Одночасно відбулося зменшення витрачання грошових коштів (на 39 тис. грн. або 6,34 %) через зростання придбання у кредит товарів і необоротних активів (відповідно на 24 тис.грн. або 7,89% і 52 тис.грн. або 81,25 %), зменшення сплати дивідендів, відсотків (на 6 тис. грн. або ЗО %). Слід відмітити значне підвищення виплат працівникам (на 24 тис.грн. або 12%). Отже, такі зміни викликали збільшення залишку грошових коштів на кінець періоду на 133 тис. грн., тобто у 2,6 рази. Не можна однозначно відповісти, чи є така тенденція позитивною: значний залишок грошових коштів свідчить про неефективність управління фінансовими ресурсами при наявності кредиторської заборгованості. Зокрема, це підтверджують зміни у структурі витрачання грошових коштів: зменшилась частка оплати придбаних товарів і необоротних активів (на 0,82 і 8,33 пунктів структури). Зростання на 6,37 пунктів виплат працівникам може бути зумовлено зростанням їх матеріального заохочення. По структурі надходжень слід відмітити зменшення частки надходжень від покупців продукції (4,47 пункти) і по вексельних зобов'язаннях (1,09 пункта), що свідчить про скорочення фінансових ресурсів у складі дебіторської заборгованості. Також постає питання доцільності отримання позик і кредитів з огляду на такий значний залишок грошових коштів на кінець 2-го року.

Аналіз грошового потоку за прямим способом у розрізі окремих видів діяльності на прикладі другого року розглянуто в аналітичнім таблиці 9.15.

За даними таблиці 9.15 можна зробити висновок, що найбільша сума грошових коштів була отримана в результаті операційної діяльності (650 тис. гри.). Найбільші надходження грошових коштів спостерігаються від покупців - 624 тис. грн. (96,0%). 94.9% витрат грошових коштів припадає на сплату за придбані матеріали та виплати працівникам підприємства, що відповідно склало 280 та 224 тис. гри. У витратах фінансової діяльності 75,0 % займає погашення кредитів.

Непрямий спосіб базується на основному положенні бухгалтерського обліку, що активи повинні дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу (складовою якого є прибуток), і полягає у коригуванні суми прибутку на величину зміни поточних активів, зобов'язань та інших балансових рахунків (рис. 9.6).

Перевагою непрямого способу є те, що він дозволяє провести оцінку грошових потоків лише на основі звітності та пов'язати отриманий фінансовий результат і зміни грошових коштів за період, а також здійснити розрахунок показників зміни грошових коштів від операційної, Інвестиційної, фінансової діяльності, практично не використовуючи дані аналітичного обліку.

Для виявлення причин відхилення залишку грошових коштів (чистого залишку грошових коштів) від чистого фінансового результату, отриманих підприємством за один і той же період часу, важливо аналізувати не тільки грошові потоки як такі, але й їх взаємозв'язок з фінансовим результатом, що залишається у розпорядженні підприємства.

Проаналізуємо відхилення чистого залишку грошових коштів від чистого фінансового результату за допомогою табл. 9.16.

 

Результати аналізу показують, то темп приросту чистого залишку грошових коштів (у 2,6 ралі) у 2-му році випереджав теми приросту чистого фінансового результату (6.45 %). Наце вплинуло зниження собівартості проданих товарів, робіт і послуг (7.0 тис. гри. або 1,08 %). збільшення кредитів і позик отриманих (12.0 тис. гри.), зменшення інших операційних доходів (2,0тис. грн.). доходу отриманого в результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами (61,9 тис. грн. або на 73.43 %), зменшення дебіторської заборгованості, пов'язаної з доходами (на 38,7 тис. грн, або 29.25 %), оплати товарів, робіт і послуг (на 24 тис. гри. або 7.9 % ).

Важливим етапом аналізу руху грошових коштів є вивчення показників, які дозволяють встановити позитивні та негативні тенденції і відображають якість управління грошовими потоками, а також розробити необхідні заходи для оптимізації управлінських рішень.

Порівняння грошових потоків підприємства з отриманим фінансовим результатом (визначення показників рентабельності) застосовується для оцінки ефективності використання грошових коштів (табл. 9.17).

 

Показники рентабельності грошових потоків можна розраховувати для кожного виду діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) шляхом відношення відповідного фінансового результату до аналогічного позитивного грошового потоку.

Перераховані вище коефіцієнти доцільно аналізувати в динаміці, тобто розглядати їх зміну в часі щонайменше за 3 роки, вираховуючи абсолютні та відносні відхилення.

Необхідно враховувати, що збільшення показників рентабельності залишку грошових коштів за рахунок його зменшення не є однозначно позитивним результатом. Підвищення рентабельності грошових коштів таким шляхом може негативно відбитися на абсолютній ліквідності підприємства. У зв'язку з цим при оцінці ефективності використання грошових коштів на підставі показників рентабельності залишку грошових коштів необхідно одночасно враховувати структуру активів підприємства. Ефективним можна визнати використання грошових коштів, якщо частка активів підприємства в грошовій формі відповідає поточним потребам у них.