Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема7. –озвиток ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥




ѕлан

1. ‘≥лософ≥€  иЇво-руськоњ доби.

2. ‘≥лософська думка в ”крањн≥ доби –енесансу та ѕросв≥тництва (XV ЦXIXст.).

3. “ворч≥сть √.—ковороди.

4. ‘≥лософська думка в культур≥ романтизму XIX ст.

5. ‘≥лософ≥€ ”крањни в XX ст.

 лючов≥ пон€тт€: ментал≥тет, нац≥ональна ≥де€, духовн≥сть, Уф≥лософ≥€ серц€Ф, Успор≥днена прац€Ф, теор≥€ Утрьох св≥т≥вФ, кордо центризм.

 

“еми реферат≥в:

1. ‘≥лософ≥€ в ”крањн≥, або украњнська ф≥лософ≥€.

2. ќсобливост≥ ф≥лософствуванн€ в добу  ињвськоњ –ус≥.

3. ≤дењ –еформац≥њ та гуман≥зму в ”крањн≥ у ’V≤-’≤≤ ст.

4. ‘≥лософськ≥ ≥дењ в  иЇво-ћогил€нськ≥й академ≥њ.

5. ќнтолог≥чн≥ погл€ди √.—. —ковороди.

6. ‘≥лософ≥€ √.—. —ковороди в контекст≥ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ.

7. У‘≥лософ≥€ серц€Ф ѕ.ƒ. ёркевича.

8. ”крањнська нац≥ональна ≥де€ у творах ћ.ѕ. ƒрагоманова.

9. ‘≥лософ≥€ украњнськоњ д≥аспори.

 

ѕитанн€ дл€ контролю та самоперев≥рки знань

1. Ќа €ких засадах формувалас€ украњнська ф≥лософ≥€?

2. яка проблематика була дом≥нуючою в украњнськ≥й ф≥лософ≥њ?

3. як≥ моральн≥ проблеми ставили ≥ вир≥шували мислител≥  ињвськоњ –ус≥?

4. ” чому пол€гаЇ соц≥ально-культурне значенн€ створенн€  иЇво-ћогил€нського колег≥уму?

5. ” чому пол€гають ф≥лософськ≥ ≥ соц≥ально-етичн≥ погл€ди ‘еофана ѕрокоповича?

6. ” чому пол€гаЇ дуал≥зм украњнськоњ ф≥лософ≥њ ’V≤≤≤ стол≥тт€?

7. ўо €вл€Ї собою традиц≥€ кордоцентризму в украњнськ≥й ф≥лософ≥њ?

8. як≥ передумови й основн≥ ≥дењ ф≥лософ≥њ √. —ковороди?

9. ” чому сутн≥сть пантењзму √. —ковороди?

10. –озкрийте сутн≥сть концепц≥њ √.—. —ковороди Успор≥днена прац€Ф.

11. ¬каж≥ть основн≥ ф≥лософськ≥ ≥дењ ѕ. ёркевича.

12. «Т€суйте сутн≥сть Уф≥лософ≥њ серц€Ф.

13. –озкрийте теоретичн≥ основи св≥тогл€ду ≤. ‘ранка.

14. ” чому пол€гаЇ ≥сторична концепц≥€ ћ. √рушевського?

15. ўо таке ф≥лософ≥€ украњнського духу?

16. ‘≥лософськ≥ ≥дењ в культур≥ ≥ сусп≥льно-пол≥тичних рухах в ”крањн≥ ’≤’ ст.

 

–екомендована л≥тература:

 

1. ≤стор≥€ украњнськоњ ф≥лософ≥њ: п≥дручник. Ч  .: јкадемвидав, 2008.Ч624 с.

2. ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни: хрестомат≥€:навч. пос≥б. /упор€д.: ћ.‘. “арасенко, ћ.ё. –усин, ј. . Ѕичко та ≥н. Ч  ., 1993. Ч 560 с.

3. ѕричеп≥й ™.ћ. ‘≥лософ≥€: п≥друч. дл€ студ. вищих навч. закл. / —ћ. ѕричеп≥м, A.M. „ерюй, Ћ.ј. „екань. Ч  .: јкадемвидав, 2006. Ч 592 с.

4. ‘≥лософ≥€: навч. пос≥б. / Ћ.¬. √уберський. ≤.‘. Ќадольний, ¬.ѕ. јндрущенко та ≥н.; за ред. ≤.‘. Ќадольного. - 6-те вид., виправл. ≥ доповн. Ч  .: ¬≥кар, 2006. Ч 466 с.

5. “аран ¬.ќ. —оц≥альна ф≥лософ≥€: навч. пос≥б. / ¬.ќ. “аран, ¬.ћ. «отов, Ќ.ќ. –езанов. Ч  .: ÷ентр навч. л-ри, 2009. Ч 272 с.

6. ‘≥лософський енциклопедичний словник / ред. кол: ¬.≤. Ўинкарук та ≥н. Ч  .: јбрис, 2002. Ч 800 с.

7. ‘≥лософ≥€: ѕ≥дручник / ќ.ѕ.—идоренко, —.—.  орлюк, ћ.—.‘≥л€н≥н та ≥н.; за ред.. ќ.ѕ.—идоренка. Ц 2-ге вид., переробл. ≥ доп..-  .: «нанн€, 2010.- 414с.

8. ящук “.≤. ‘≥лософ≥€ ≥стор≥њ: курс лекц≥й: навч. пос≥б. / “.≤. ящук.Ч  .: Ћиб≥дь, 2004. Ч 536 с.

 

 

ћетодичн≥ поради

 

јнал≥з першого питанн€ сл≥д розпочати з процесу становленн€ в≥тчизн€ноњ ф≥лософськоњ думки, €кий в≥дбувс€ приблизно з к≥нц€ ’ стол≥тт€. ¬ цей пер≥од  ињвська –усь стала могутньою словТ€нською державою, чому значно спри€ло прийн€тт€ в 988 роц≥ христи€нства, що привело до зм≥н св≥тогл€дних та культурно-ц≥нн≥сних ор≥Їнтир≥в.

Ќайдавн≥ш≥ (дохристи€нськ≥) пласти духовност≥ украњнського народу в≥дом≥ недостатньо, адже памТ€тки духовноњ культури ц≥Їњ доби були переважно знищен≥ п≥сл€ 988 р. €к так≥, що суперечили новим христи€нським ц≥нност€м. Ќезважаючи на це, сьогодн≥ Ї вс≥ п≥дстави говорити, що ≥ п≥сл€ прийн€тт€ христи€нства в  ињвськ≥й –ус≥ ≥снувала традиц≥йна дл€ давн≥х словТ€н м≥фолог≥чна культура €зичницькоњ доби. ¬она була основою, на €к≥й спочатку розвивалось €зичництво, а згодом Ц христи€нство. ћ≥фолог≥чний св≥тогл€д цього пер≥оду мав синкретичний характер, тобто був конгломератом пантењстичних ≥дей з елементами ан≥м≥зму, тотем≥зму, фетишизму, маг≥њ, р≥льничих культ≥в тощо.

ѕередумовою початкового етапу розвитку духовноњ культури украњнського народу були трип≥льська культура, ≥раномовн≥ культури ск≥ф≥в,

сармат≥в, тюркська культура печен≥г≥в ≥ половц≥в, прасловТ€нська культура тощо. «в≥дси Ц найхарактерн≥ш≥ ознаки ориг≥нальноњ духовноњ культури, €к≥ згодом стали в≥др≥зн€ти украњнський народ серед ≥нших синхронних цив≥л≥зац≥й.

ƒо таких характерних ознак належать, по-перше, У пол≥фон≥зм Ф (вплив р≥зних культур синхронних цив≥л≥зац≥й), по-друге, антењзм (дом≥нуванн€ ≥дењ про нерозривну Їдн≥сть людини й природи), по-третЇ, кордоцентризм (€к певна св≥тогл€дна ор≥Їнтац≥€ на внутр≥шн≥й св≥т

людини). ¬казан≥ ознаки згодом були доповнен≥ екзистенц≥йними ≥де€ми (ц≥нн≥стю свободи й свободи волеви€вленн€), що загалом стали

основними рисами украњнськоњ ф≥лософськоњ думки. як≥сно нового зм≥сту ф≥лософська думка набула в добу  ињвськоњ –ус≥, особливо п≥сл€ введенн€ на њњ територ≥њ христи€нства (X ст.), у процес≥ христи€н≥зац≥њ духовного житт€ (у результат≥ вир≥шенн€ суперечностей м≥ж словТ€нським €зичництвом ≥ запровадженою христи€нською культурою). ÷ентрами духовного житт€  ињвськоњ –ус≥ стали монастир≥, про що св≥дчить авторство перших рел≥г≥йно-ф≥лософських твор≥в. ” 1054 р. зТ€вилас€ перша рел≥г≥йно-ф≥лософська прац€  ињвського митрополита ≤лар≥она У—лово про закон ≥ благодатьФ, а на початку XII ст. Ц Уѕов≥сть временних л≥тФ, авторство €кого приписують ченцю ≤≤ечерського монастир€ Ќестору. —аме в цьому твор≥ чи не вперше у в≥тчизн€н≥й л≥тератур≥ вживаютьс€ терм≥ни Уф≥лософФ ≥ Уф≥лософствуватиФ. ƒом≥нуюча рел≥г≥йна проблематика в творах православних богослов≥в отримувала ф≥лософську ≥нтерпретац≥ю. ƒо основних проблем належали питанн€ про бутт€ Ѕога, взаЇмов≥дносини м≥ж церквою й кн€жою владою, про добро та зло €к протиставленн€ Ѕога й сатани.

ѕров≥дне м≥сце за своњм св≥тогл€дним ≥ ф≥лософським значенн€м належить твору кињвського митрополита ≤лар≥она У—лово про «акон ≥

ЅлагодатьФ, написаного в пер≥од кн€з≥вства ярослава ћудрого, в≥домого своњми культурними ≥ просв≥тницькими починанн€ми. ÷ей тв≥р

водночас Ї памТ€ткою красномовноњ культури, публ≥цистики, моральноњ пропов≥д≥. ¬≥н складаЇтьс€ з трьох частин, в €ких з≥ставл€ютьс€

«акон ≥ Ѕлагодать, описуЇтьс€ поширенн€ христи€нства на –ус≥ ≥ висловлюЇтьс€ под€ка кн€зю та його сину ярославу. ѕерша частина Ї своЇр≥дним У‘≥лософсько-≥сторичним вступомФ, що витлумачуЇ смисл св≥товоњ ≥стор≥њ.

ѕевне значенн€ маЇ ≥ д≥€льн≥сть  лимента —мол€тича (’≤≤ ст.) Ц другого митрополита русич≥в, €кий першим був названий ф≥лософом.

¬≥н апелював до античноњ мудрост≥.

«латоустом, що прославив себе красномовн≥стю, називали в  ињвськ≥й –ус≥  ирила “уровського (близько 1130-1182), Їпископа з “уро-

ва. …ого пропов≥д≥, звернен≥ до людини, характеризуютьс€ €скрав≥стю стилю й мови, символ≥чн≥стю й ориг≥нальн≥стю думки. …ого знаменита притча про сл≥пого й кульгавого розкриваЇ ≥дею Їдност≥ морально чистоњ душ≥ та здорового людського т≥ла. —л≥пець ≥ кульгавий Ц це алегоричне тлумаченн€ людських вад душ≥ й т≥ла, €к≥, обТЇднуючись, твор€ть зло.

–ел≥г≥йна ф≥лософ≥€ своњм дом≥нуючим принципом вважала можлив≥сть отриманн€ знанн€ через соф≥стичну мудр≥сть. —оф≥стичн≥сть

стала визначальною особлив≥стю украњнськоњ ф≥лософськоњ думки. У—оф≥€ Ц мудр≥стьФ Ц сутн≥сть Ѕога, Удуша св≥туФ, водночас вона вважалас€ першопричиною ≥нтеграц≥њ св≥ту, людини й Ѕога. ќтриманн€ особист≥стю Усоф≥йногоФ знанн€ ставало одночасно й п≥знанн€м Ѕога. —аме таке подв≥йне розум≥нн€ призвело до виникненн€ екзистенц≥йно Усоф≥йногоФ спр€муванн€ рел≥г≥йно-ф≥лософських систем  ињвськоњ –ус≥. ћудр≥сть ≥ любов до мудрост≥ визнавалис€ не лише знанн€м, вони були п≥знанн€м Ѕога, €кий Ї сутн≥стю речей, предмет≥в та €вищ оточуючого св≥ту, зокрема й людей, сенсом ≥ метою њхнього ≥снуванн€.

Ћюбов до мудрост≥ спр€мована не просто на розум≥нн€ оточуючого св≥ту, а й практичне оволод≥нн€ ним завд€ки божественн≥й мудрост≥

У—оф≥њФ. ќрганом розум≥нн€ (в≥ддзеркаленн€) зовн≥шнього св≥ту, зг≥дно з≥ словТ€нською м≥фолог≥чно-рел≥г≥йною культурою, Ї серце. “≥льки завд€ки йому можна отримати ≥стину житт€. —ерце Ц це точка, в €к≥й поЇднуютьс€ думки, вол€ та в≥ра, воно стаЇ ≥нструментом прогнозуванн€ результат≥в матер≥альноњ або духовноњ д≥€льност≥ людини. ѕочутт€ серц€ вважалос€ критер≥Їм ≥стини в процес≥ розум≥нн€ оточуючого св≥ту. “ому Ї вс≥ п≥дстави говорити, що кордоцентризм €к св≥тогл€дна позиц≥€ набув подальшого розвитку у ф≥лософськ≥й думц≥  ињвськоњ –ус≥.

–озвиток ф≥лософськоњ думки  ињвськоњ доби завершуЇтьс€ пильною увагою до людини, закладанн€м п≥двалин гуман≥стичноњ традиц≥њ.

÷е знайшло в≥дображенн€ в Уѕовчанн≥Ф ¬олодимира ћономаха та культ≥ ƒ≥ви ћар≥њ €к захисниц≥ конкретноњ людини, що, напевно, с€гаЇ

своњм кор≥нн€м у м≥фолог≥чн≥ образи Ѕерегин≥ або ¬еликоњ Ѕогин≥.

ќтже, ф≥лософ≥€  ињвськоњ доби мала христи€нський характер, у н≥й переважали ≥дењ визнанн€ Ѕога €к найвищоњ першопричини, а ≥снуванн€ оточуючого св≥ту Ц €к результату його твор≥нн€. ¬ основ≥ розум≥нн€ сутност≥ людського ≥снуванн€, д≥€льност≥ й вчинк≥в переважала

етична проблематика. —усп≥льство розгл€далос€ кр≥зь призму в≥чного конфл≥кту добра й зла.

—л≥д памТ€тати, щов к≥нц≥XV Цна початкуXV≤ ст.в≥дбуваЇтьс€ ≥стотнапереор≥Їнтац≥€ ф≥лософського мисленн€, що зумовлювалос€ докор≥нною зм≥ною духовного ≥ соц≥ально-економ≥чного житт€ народу ”крањни. ¬ключенн€ ”крањни до складу ѕольського корол≥вства зумовило переор≥Їнтац≥ю на взаЇмод≥ю з культурними надбанн€ми «ах≥дноњ ™вропи. ¬ ”крањн≥ широко розповсюджуютьс€ ареопаг≥тизм, ≥дењ ≥сихазму та ар≥сторел≥зм. ѕ≥зн≥ше в ”крањн≥ в≥дбуваЇтьс€ поширенн€ ≥дей гуман≥зму. «окрема, фундаторами гуман≥стичноњ культури були ёр≥й  отермак-ƒрогобич (1450Ц1494) Ц доктор медицини та ф≥лософ≥њ, автор прац≥ Уѕрогностична оц≥нка поточного 1483 рокуФ; ѕавло –усин Ц перший гуман≥стичний поет ”крањни й один ≥з засновник≥в гуман≥стичноњ польськоњ поез≥њ, автор роботи Уѕохвала поез≥њФ. Ќайб≥льш визначним представником тогочасного украњнського гуман≥зму був —тан≥слав ќр≥ховський-–оксолан (1513Ц1566), €кий зробив внесок в ≥стор≥ю ф≥лософ≥њ та пол≥толог≥ю.

 

Ќаприк≥нц≥ XV≤ Ц на початку XV≤≤ ст. в ”крањн≥ виникають братства. ѕричиною цього стала культурна та пол≥тична агрес≥€ ѕольщ≥ щодо ”крањни та Ѕ≥лорус≥ п≥сл€ заключенн€  ревськоњ ун≥њ. —аме братства ≥ братськ≥ школи стали основним осередком боротьби проти польськоњ експанс≥њ. ¬еликою Ї роль братств у поширенн≥ осв≥ти, видавництв≥ ф≥лософських твор≥в, патристичноњ та греко-в≥зант≥йськоњ л≥тератури, зокрема, ѕсевдо-ƒ≥он≥с≥€ јреопаг≥та, ≤оана «латоуста, ≤оана ƒамаск≥на, що спри€ло розвитку культури ”крањни. Ѕратства внесли св≥тський струм≥нь у в≥тчизн€ну духовну культуру, заклали основу дл€ секул€ризац≥њ ≥ профес≥онал≥зац≥њ ф≥лософськоњ науки в ”крањн≥. Ќайвагом≥ший внесок належить Ћьв≥вськ≥й (заснована в 1586 р.), Ћуцьк≥й та  ињвськ≥й (1615 р.) школам. ѕров≥дними д≥€чами братств були Ћаврент≥й ≥ —тефан «изан≥њ, …ов Ѕорецький, ћелет≥й —мотрицький,  ас≥€н —акович, ‘ома ™влевич. ќсновними рисами братського руху була критика пан≥вноњ церкви, пропов≥дницька д≥€льн≥сть, переклад Ѕ≥бл≥њ ≥ твор≥в ранн≥х отц≥в церкви нац≥ональною мовою, розвиток осв≥ти, поширенн€ грамотност≥ на теренах ”крањни.

 

 иЇво-ћогил€нський колег≥ум, згодом јкадем≥€, був заснований у 1632 роц≥ ѕетром ћогилою завд€ки обТЇднанню шк≥л  ињвського братства ≥ г≥мназ≥њ при  иЇво-ѕечерськ≥й Ћавр≥. ¬ 1633 роц≥ в≥н здобув права вищого навчального закладу, а в 1701 роц≥ отримуЇ статус јкадем≥њ. ¬ 1817 роц≥ за наказом царського ур€ду  иЇво-ћогил€нська јкадем≥€ була закрита. ” процес≥ вивченн€ матер≥ал≥в про д≥€льн≥сть јкадем≥њ зверн≥ть увагу на терм≥ни навчанн€, структуру гуман≥тарноњ п≥дготовки, джерела, €к≥ вивчали студенти. ќсобливе значенн€ мало вивченн€ мов, що в≥дкривало доступ до ознайомленн€ мовою ориг≥налу праць грецьких, римських автор≥в. Ќайпопул€рн≥шим предметом серед студент≥в була риторика, €ка формувала високу культуру лог≥чного мисленн€. ‘≥лософ≥€ вивчалась 2-3 роки, причому професори використовували в своњх лекц≥€х ≥дењ найвидатн≥ших мислител≥в €к античност≥, —ередньов≥чч€, так ≥ Ќового часу. ¬идатними мислител€ми та викладачами  иЇво-ћогил€нськоњ јкадем≥њ були ‘. ѕрокопович, ≤. √≥зель, —. яворський, √. ўербацький та ≥н. —аме вони представили нове дл€ ”крањни розум≥нн€ ф≥лософ≥њ, на основ≥ €кого розробл€Їтьс€ вченн€ про людину, бутт€, п≥знанн€, ≥сторичний розвиток. ‘≥лософськ≥ погл€ди професор≥в  иЇво-ћогил€нськоњ јкадем≥њ Ї виразниками епохи украњнського бароко. ¬они знаменували утвердженн€ ф≥лософ≥њ €к в≥дносно самост≥йноњ сфери духовноњ культури. —еред д≥€ч≥в академ≥њ XVII-XVIII ст. пров≥дне м≥сце в розвитку ф≥лософськоњ думки пос≥дали ….  ононович-√орбацький, ≤. √≥зель, ≤. √ал€товський. —. яворський, √. Ѕужинський, ‘. ѕрокопович, Ћ. Ѕарановський та ≥н.

‘еофан ѕрокопович (1677-1736) Ц це один з найб≥льш €скравих д≥€ч≥в академ≥њ, професор ≥ ректор, €кий перебував у т≥сних стосунках

з ѕетром ≤. ¬≥н мав значний вплив на формуванн€ ф≥лософських ≥ сусп≥льно-пол≥тичних погл€д≥в ј.  антемира, ћ. Ћомоносова. ƒ≥€льн≥сть

ѕрокоповича в академ≥њ позначилась на р≥вн≥ орган≥зац≥њ й викладанн€ б≥льшост≥ предмет≥в. ≤ хоч за своњми погл€дами в≥н був ≥деал≥стом рел≥г≥йного іатунку, проте велику увагу прид≥л€в природознавству, математиц≥, викладав ≥дењ, €к≥ не зб≥гались з христи€нським в≥ровченн€м.

ѕрокопович зближуЇ ≥ ототожнюЇ бога з природою. Уѕ≥д природою, Ц пише в≥н у ф≥лософському курс≥ УЌатурф≥лософ≥€Ф, Ц розум≥ю ЅогаФ. ѕовне визначенн€ природи зб≥гаЇтьс€ з Ѕогом, природними речами, в €ких в≥н неодм≥нно ≥снуЇ ≥ в €ких в≥н Ї. « цього випливаЇ, що це визначенн€ стосуЇтьс€ не т≥льки природи, але, зрозум≥ло, й матер≥њ та форми. ѕрокопович стверджуЇ, що н≥ матер≥€, н≥ форма, вз€т≥ окремо, не Ї т≥лом або субстанц≥Їю. “≥льки поЇднуючись, вони утворюють т≥ло, €ке Ї њх Їдн≥стю, завершен≥стю. –еально матер≥€ ≥ форма ≥снують

лише в ц≥й Їдност≥, а њњ под≥л можливий т≥льки в абстракц≥њ. ÷≥ погл€ди, €к≥ под≥л€ли ≥нш≥ професори, протисто€ли погл€дам том≥ст≥в ≥ були близькими до позиц≥й ф≥лософ≥в епохи ¬≥дродженн€. ÷≥кав≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ та етичн≥ погл€ди мислител€, зокрема

його ≥дењ про людське щаст€, €ке дос€гаЇтьс€ лише ≥з задоволенн€м духовних ≥ т≥лесних потреб людини. ¬ основ≥ етичноњ концепц≥њ Црозум≥нн€ людини €к вершини макрокосму. –озвиваючи гуман≥стичн≥ ≥дењ, ѕрокопович звеличував ≥ реаб≥л≥тував у людин≥ те, що принижувалось середньов≥чним теолог≥чним св≥тогл€дом: свободу людського розуму, красу т≥ла ≥ почутт≥в. ¬≥н заперечував, що т≥ло людини Ї лише джерелом гр≥ха ≥ зла, оск≥льки в≥д природи воно добре ≥ прекрасне.

” межах ц≥Їњ ф≥лософ≥њ створюЇтьс€ найзначн≥ша ф≥лософська система, автором €коњ був видатний вихованець  иЇво-ћогил€нськоњ јкадем≥њ √.—. —коворода (1722Ц1794) Ц видатний ф≥лософ, поет, просв≥титель, гуман≥ст.

—тудентам необх≥дно прид≥лити значну увагу вивченню б≥ограф≥њ √.—ковороди та його основним творам: У–озмова пТ€ти подорожн≥х про ≥стинне щаст€ в житт≥Ф, УЌарк≥сФ, У≤кона јлк≥в≥адськаФ та ≥н. ќсобливост€ми ф≥лософського вченн€ √. —ковороди Ї зосередженн€ на етико-гуман≥стичн≥й проблематиц≥, застосуванн€ у творах д≥алог≥в, символ≥чно-образний стиль мисленн€, розум≥нн€ ф≥лософ≥њ €к любов≥ до мудрост≥, пантењзм, принцип самоп≥знанн€. ќсновним у ф≥лософ≥њ √. —ковороди Ї положенн€ про дв≥ натури ≥ три св≥ти, зг≥дно з €ким св≥т складаЇтьс€ з двох протилежних натур: видимоњ ≥ невидимоњ, зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ, Ѕога ≥ твар≥, вони Ї нерозривн≥ м≥ж собою. ќсновою вс≥х речей Ї невидима натура Ц Ѕог. ¬≥н не обмежений н≥ часом, н≥ м≥сцем, н≥ статтю. Ѕог розлитий в ун≥версум≥ духом, косм≥чним розумом. ѕротилежна йому видима натура або твар Ц це оточуючий нас св≥т, €кий обманюЇ, бо приховуЇ ≥стинну натуру Ц Ѕога.

 

” вченн≥ про три св≥ти √.—. —коворода вид≥л€Ї три види бутт€ (Усв≥тиФ): великий (макрокосм) Ц це св≥т речей, ¬сесв≥т, €кий Ї неск≥нченним ≥ безмежним; малий св≥т (м≥крокосм) Ц людина, €ка Ї стрижнем ус≥Їњ ф≥лософськоњ системи √. —ковороди; трет≥м Ї символ≥чний св≥т Ц Ѕ≥бл≥€ Ц самост≥йна реальн≥сть, що забезпечуЇ людин≥ можлив≥сть ос€гненн€ Ѕога.

 

¬ченн€ про УсроднуФ працю ірунтуЇтьс€ на принцип≥ того, що кожна людина маЇ нахил до УсродноњФ соб≥ справи, €ку призначив Ѕог.  оли людина не йде за своњм покликанн€м, а за користю, то вона потрапл€Ї на згубний шл€х. “≥льки за умови в≥дпов≥дност≥ покликанн€ ≥ прац≥ людина отримуЇ рад≥сть, самовдосконаленн€ ≥ душевний спок≥й. ѕ≥дсумком ф≥лософських шукань √.—. —ковороди Ї вченн€ про щаст€. ўаст€ не залежить в≥д зовн≥шн≥х обставин житт€. ўаст€ Ц це стан незалежност≥ та душевного спокою.

 

¬изначну роль у сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ ”крањни в≥д≥грало  ирило-ћефод≥њвське товариство Ц таЇмна антикр≥посницька орган≥зац≥€, що була створена в  иЇв≥ у с≥чн≥ 1846 р. …ого засновниками були ћ.  остомаров, ¬. Ѕ≥лозерський, ѕ.  ул≥ш. ” кв≥тн≥ до нього вступив “. Ўевченко. „лени товариства р≥знилис€ своњми погл€дами, але одностайн≥ були щодо необх≥дност≥ л≥кв≥дац≥њ кр≥посництва, нац≥онального визволенн€ украњнського народу.

” програмних документах У—татут ≥ правила товариства Ф також у У низ≥ бутт€ украњнського народу Ф розвивались ≥дењ щодо самобутност≥

украњнц≥в, необх≥дност≥ встановленн€ справедливого сусп≥льного ладу, де вс≥ люди будуть р≥вними, а земл€ буде власн≥стю народу. Ћ≥беральне крило товариства, на противагу радикалам, не вважало за можливе революц≥йн≥ д≥њ проти царизму, просв≥тники напол€гали на необх≥дност≥ йти в народ, до сел€н, пропагувати ≥дењ народного правл≥нн€. ÷арський ур€д жорстоко розправивс€ з товариством у 1847 р.

“.√. Ўевченко (1814-1861) Ц видатний украњнський поет, художник, мислитель, революц≥йний демократ, творч≥сть €кого маЇ величезне значенн€ дл€ становленн€ ≥ розвитку духовност≥ украњнського народу. ” творах великого  обзар€ простежуЇтьс€ еволюц≥€ його погл€д≥в. ѕоетична творч≥сть Ўевченка в≥дображала думи ≥ спод≥ванн€ украњнського народу, €вл€ла собою певною м≥рою прапор класовоњ ≥ нац≥онально-визвольноњ боротьби.  р≥пацтво ≥ самодержавство в≥н вважав основною причиною соц≥альних та економ≥чних проблем у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ. ѕрот€гом усього свого житт€ в≥н був непримиренним противником царизму, нац≥онального ≥ соц≥ального гнобленн€, р≥шуче в≥дстоював почутт€ нац≥ональноњ г≥дност≥, боровс€ за нац≥ональну свободу.

ѕоет високо ц≥нував волелюбний дух украњнського народу, уособленн€м €кого вважав «апор≥зьку —≥ч. ≤де€ свободи Ц центральна в його

творчост≥.

У‘≥лософ≥€ серц€Ф ѕ. ёркевича. ¬≥домим ф≥лософом другоњ половини XIX ст. був ѕ. ёркевич (1827-1874), професор  ињвськоњ духовноњ академ≥њ. ” 1860 р. в≥н опубл≥кував статтю У« науки про людський дух Ф, де виступив проти матер≥ал≥зму Ћ. ‘ейЇрбаха та ћ. „ернишевського. ёркевича не задовольн€ла не т≥льки матер≥ал≥стична, а й ≥деал≥стична ф≥лософ≥€, в≥н критикуЇ д≥алектику √егел€. ” його ф≥лософськ≥й систем≥ пров≥дною ф≥гурою Ї ≥ндив≥дуальна особа, сутн≥сть €коњ становить не розум, а серце. ќск≥льки основою св≥ту Ї божественна мета, €ку зд≥йснюють люди, то вона може бути п≥знана не головою, а серцем. ћ≥ж мозком ≥ духовною д≥€льн≥стю, вважав ёркевич, ≥снуЇ не причинний звТ€зок, а лише ≥деальний, Удоц≥льнийФ, в основ≥ €кого Ї духовна суть. ёркевич вважаЇ неможливим, щоб св≥дом≥сть походила з матер≥њ. “аким чином, в≥н активно виступаЇ проти матер≥ал≥зму взагал≥, стверджуючи, що останн≥й неспроможний зрозум≥ти суть св≥домост≥, руху ≥ в≥дтворити правильну картину св≥ту.

ќтже, ф≥лософськ≥ погл€ди ёркевича можна охарактеризувати €к теолог≥чний ≥деал≥зм. Ѕ≥бл≥ю в≥н вважаЇ Їдиним шл€хом до знанн€.

У≤стину ми маЇмо, Ц пише ф≥лософ, в б≥бл≥йному вченн≥ про серце, де зосереджуЇтьс€ духовне житт€ людини Ф.

≤. ‘ранко (1856-1913) Ц класик украњнськоњ л≥тератури, видатний мислитель, ф≥лософ, соц≥олог. «добув у ¬≥дн≥ ступ≥нь доктора ф≥лософ≥њ. Ѕрав активну участь у нац≥онально-визвольному рус≥ на √аличин≥, був у склад≥ кер≥вництва украњнськоњ радикальноњ парт≥њ, €ка прагнула

зм≥нити спос≥б виробництва на колективних засадах власност≥, наданн≥ земл≥ сел€нству.

…ого ф≥лософським погл€дам притаманний матер≥ал≥зм, св≥домий д≥алектичний п≥дх≥д до природи ≥ сусп≥льства, впевнен≥сть у п≥знанн≥ навколишнього св≥ту. «г≥дно з марксизмом в≥н надавав великого значенн€ економ≥чному фактору в сусп≥льному розвитку, рол≥

народних мас €к руш≥йноњ сили ≥стор≥њ. ¬≥н був великим просв≥тителем-гуман≥стом украњнського народу, переклав на украњнську мову частину твор≥в  . ћаркса ≥ ‘. ≈нгельса, пропагував вченн€ „. ƒарв≥на. ” ц≥лому погл€ди ≤. ‘ранка можна розц≥нити €к матер≥ал≥стичн≥. ÷е

був мислитель з енциклопедичною осв≥чен≥стю, глибокий ≥сторик свого народу.

¬елике значенн€ дл€ розвитку ф≥лософськоњ думки маЇ ориг≥нальне св≥торозум≥нн€ видатноњ украњнськоњ поетеси Ћес≥ ”крањнки

(1871-1913). ” творах Ћес≥ ”крањнки в≥дчутний вплив еволюц≥йноњ теор≥њ дл€ розум≥нн€ ≥стор≥њ й природи, роль вченн€ ƒарв≥на. ѕоетеса розвивала д≥алектичний погл€д на сусп≥льство, природн≥ процеси. ¬елике св≥тогл€дне значенн€ маЇ поез≥€ Ћес≥ ”крањнки, њњ роздуми над

долею украњнського народу. ѕоетеса мужньо закликала пригноблен≥ маси до боротьби за соц≥альне та нац≥ональне визволенн€. ¬она обстоювала г≥дн≥сть людськоњ особистост≥, вважала необх≥дним розвивати духовн≥ сили народу, вивчати духовн≥ скарби людства.

ћ. ƒрагоманов (1841-1895) Ц мислитель ≥ громадський д≥€ч, ≥сторик ≥ публ≥цист. ќстаточно св≥тогл€д ƒрагоманова сформувавс€ п≥сл€

ем≥грац≥њ за кордон з причин Унеблагонад≥йност≥Ф. Ќа його погл€ди мали вплив твори рос≥йських революц≥йних демократ≥в, соц≥ал≥ст≥в-утоп≥ст≥в. —воњ погл€ди ƒрагоманов називав позитив≥змом, у розум≥нн≥ природи сто€в на матер≥ал≥стичних позиц≥€х.  ритично розц≥нював

христи€нство. ƒрагоманов в≥рив у безмежн≥ можливост≥ людини п≥знавати св≥т, в≥дкривати його законом≥рност≥. Ќа його розум≥нн€ сусп≥льства вплинув певним чином марксизм, хоч учений ≥ звертав увагу на неприпустим≥сть переб≥льшенн€ економ≥чного фактора.

—оц≥олог≥чн≥ погл€ди ƒрагоманова базувались на визнанн≥ головною силою сусп≥льства людськоњ особи. “ому критер≥Їм прогресу сусп≥льства в≥н вважав покращенн€ житт€ людини. –азом з тим вчений творить ориг≥нальну соц≥ал≥стичну концепц≥ю, зг≥дно з €кою наголошуЇ на пон€тт≥ УгромадаФ. ќсновною формою орган≥зац≥њ сусп≥льства проголошуЇтьс€ в≥льна сп≥лка громад€н, обТЇднаних сп≥льною мовою. Ќароди з окремою мовою становл€ть нац≥њ. «вертаЇ на себе увагу близьк≥сть погл€д≥в ƒрагоманова до погл€д≥в ѕрудона щодо мирноњ еволюц≥њ сусп≥льства.

ћ. √рушевський (1866-1933) Ц украњнський ≥сторик, громадський д≥€ч. ќсновн≥ твори Ц У≤стор≥€ ”крањни-–усиФ, УЌарис ≥стор≥њ кињвськоњ

земл≥Ф та ≥н. ÷е був учений, що мислив широкими ≥сторично-ф≥лософськими категор≥€ми. ” центр≥ його уваги було питанн€ нац≥онального

визволенн€ украњнського народу, €ке в≥н повТ€зував ≥з загальнодемократичними перетворенн€ми. ¬чений використав багато ц≥кавого фактичного матер≥алу, змальовуючи самобутню ≥стор≥ю украњнського народу. ≤сторичн≥ прац≥ √рушевського мають неаби€ке значенн€ дл€ розбудови ”крањнськоњ держави та в≥дродженн€ самосв≥домост≥ народу в сучасний пер≥од.

”продовж 30-40-х рок≥в ф≥лософське житт€ в –ад€нськ≥й ”крањн≥ УзавмираЇ Ф. ѕроте певний розвиток нац≥ональноњ ф≥лософ≥њ в≥дбуваЇтьс€

за межами ”крањни. «а кордоном створюютьс€ культурно-громадськ≥, осв≥тн≥, науково-досл≥дницьк≥ центри, зокрема ≥ в галуз≥ ф≥лософ≥њ.

…детьс€ насамперед про ”крањнський ¬≥льний ун≥верситет (ѕрага, 1921 р.); ”крањнську ¬≥льну јкадем≥ю наук (југсбург, 1945 р.); ”крањнський ¬≥льний ун≥верситет та наукове товариство ≥мен≥ “. Ўевченка (ћюнхен); √арвардський украњнський досл≥дний ≥нститут (70-т≥ роки); ≤нститут украњнських студ≥й ( анада). ÷≥ заклади створюють базу дл€ досл≥джень у галуз≥ розробки ф≥лософ≥њ украњнськоњ ≥дењ. ѕевний внесок у њњ розвиток зробили ƒ. ƒонцов, ¬. Ћипинський, ƒ. „ижевський, ћ. Ўлемкевич.

ѕожвавленн€ ф≥лософського житт€ в –ад€нськ≥й ”крањн≥ в≥дбуваЇтьс€ завд€ки активн≥й д≥€льност≥ талановитого ф≥лософа ѕ.  опн≥на

(1922-1971 рр.). ¬ ”крањну в≥н прињжджаЇ у 1958 р. « 1962 по 1968 р. був директором ≤нституту ф≥лософ≥њ јЌ ”крањни. Ќауков≥ ≥нтереси

ѕ.  опн≥на зосереджуютьс€ навколо досл≥дженн€ проблем лог≥ки, теор≥њ п≥знанн€, методолог≥њ науки, €к≥ Ї основою наукових пошук≥в створеноњ вченим кињвськоњ школи Улог≥ки наукового п≥знанн€ Ф. —пираючись на апарат сучасноњ формальноњ лог≥ки та на культурознавчий матер≥ал, вчен≥ досл≥джують так≥ складов≥ наукового п≥знанн€, €к наукова проблема, науковий факт, наукова абстракц≥€, наукова ≥де€, св≥тогл€д тощо.

≤ншим спр€муванн€м, що актив≥зуЇтьс€ в цей час, Ї ≥сторико-ф≥лософськ≥ досл≥дженн€. Ќасамперед це спадщина н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ, здобутки заруб≥жноњ ф≥лософ≥њ XX ст. та питанн€ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ ”крањни.

«рештою, у 1968 р.  опн≥на та його школу в ћоскв≥ звинувачують у пропов≥д≥ ≥дей Убуржуазноњ ф≥лософ≥њ Ф. ” 70-т≥ роки де€ких украњнських ф≥лософ≥в репресовано за звинуваченн€м в Уукрањнському буржуазному нац≥онал≥зм≥ Ф, що не зупинило розвиток нац≥ональноњ ф≥лософськоњ культури. ѕочинаючи з 1991 року украњнськ≥ ф≥лософи досл≥джують проблеми духовного в≥дродженн€, розвитку нац≥ональноњ

самосв≥домост≥, розбудови держави. ѕоруч з актуальними питанн€ми розгл€даютьс€ ≥ традиц≥йн≥ ф≥лософськ≥ проблеми Ц ≥стор≥€ украњнськоњ та зах≥дноЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ р≥зних час≥в, р≥зн≥ напр€мки лог≥ки, етична та естетична проблематика.

ќтже, основн≥ риси украњнськоњ ф≥лософ≥њ так≥:

Ј формуванн€ ф≥лософськоњ думки украњнського етносу на самобутн≥й, м≥фолог≥чн≥й основ≥;

Ј суттЇве рел≥г≥йне забарвленн€ давньоруськоњ ф≥лософ≥њ;

Ј в≥дображенн€ у давньоруськ≥й ф≥лософ≥њ в≥ри у власн≥ сили ≥ зд≥бност≥ етносу, прагненн€ до Їднанн€ ус≥х руських земель;

Ј переважанн€ у ф≥лософськ≥й думц≥  ињвськоњ –ус≥ морально-етичноњ проблематики, сп≥взвучноњ з христи€нськими ц≥нност€ми;

Ј дуал≥зм ≥ пантењзм украњнськоњ ф≥лософ≥њ ’V≤≤≤ стол≥тт€;

Ј Уф≥лософ≥€ серц€ Ф €к самобутн€ ≥нтерпретац≥€ Їдност≥ розуму,

вол≥, почутт≥в людини, €к зас≥б п≥знанн€, залученн€ њњ до вищого,

позаземного божественного св≥ту;

Ј захист ≥нтерес≥в труд€щих, боротьба проти њх соц≥ального та нац≥онального гнобленн€;

Ј глибоке розум≥нн€ в украњнськ≥й ф≥лософ≥њ ’≤’ стол≥тт€ проблем

ф≥лософського матер≥ал≥зму, елемент≥в д≥алектики; боротьба

проти ≥деал≥зму.

”крањнська ф≥лософ≥€ Ї ф≥лософ≥Їю украњнського духу.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1072 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

2002 - | 1972 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.121 с.