Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—ем≥нар є 3. ‘≥лософ≥€ —ередньов≥чч€ та епохи ¬≥дродженн€




ѕлан

 

1.–ел≥г≥йний характер середньов≥чного св≥тогл€ду й ф≥лософ≥њ. ѕер≥од апологетики та патристики.

2. —хололастична ф≥лософ≥€. Ќом≥нал≥зм ≥ реал≥зм.

3. ≤дейний зм≥ст св≥тогл€ду –енессансу.

4.–озвиток натурал≥стичних вчень в епоху ¬≥дродженн€.

 лючов≥ пон€тт€: секул€ризац≥€, апологетика, патристика, теоцентризм, креац≥он≥зм, христи€нська антрополог≥€, схоластика, гуман≥зм, натурф≥лософ≥€, протестантизм, пантењзм, гел≥оцентризм.

 

“еми реферат≥в:

 

1.≤сторична роль ф≥лософ≥њ —ередньов≥чч€.

2. “ом≥зм €к оф≥ц≥йне вченн€ –имо-католицькоњ церкви.

3. Ќове розум≥нн€ проблеми людини у христи€нському в≥ровченн≥.

4. ѕроблема сп≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ та рел≥г≥њ у прац€х отц≥в церкви.

5. ј.јвгустин €к найв≥дом≥ший мислитель пер≥оду патристики.

6. —утн≥сть рел≥г≥йно-ф≥лософського вченн€ “оми јкв≥нського.

7. ѕроблема людини в гуман≥стичн≥й ф≥лософ≥њ.

8. «наченн€ ф≥лософ≥њ –енесансу дл€ розвитку св≥товоњ культури й ф≥лософ≥њ.

 

ѕитанн€ дл€ самоконтролю.

  1. ќхарактеризуйте ≥сторичн≥ умови, в €ких розвивалас€ середньов≥чна ф≥лософ≥€. ” чому њх особлив≥сть.
  2. як≥ основн≥ напр€мки середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ?
  3. ўо таке схоластика, €к≥ њњ основн≥ риси?
  4. ўо таке ном≥нал≥зм ≥ реал≥зм, у чому пол€гаЇ сутн≥сть њх боротьби?
  5. ўо ви можете сказати про вченн€ јвгустина та його вплив на середньов≥чну ф≥лософську думку?
  6. ўо можна сказати про вченн€ ‘оми јкв≥нського та його роль у розвитку середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ?
  7. як середньов≥чн≥ мислител≥ ставились до процессу п≥знанн€?
  8. ўо таке теор≥€ Ђподв≥йноњ ≥стиниї?
  9. яке м≥сце займаЇ людина в ученн€х середньов≥чних мислител≥в, €к вона њх розум≥Ї?
  10. як≥ були думки середньов≥чних мислител≥в в≥дносно орган≥зац≥њ сусп≥льства?
  11. яке значенн€ —ередньов≥чноњ ф≥лософ≥њ дл€ подальшого розвитку Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ?
  12. «Тсуйте основн≥ риси ф≥лософськоњ епохи ¬≥дродженн€?
  13. яку роль в≥д≥грала епоха ¬≥дродженн€ в розвитку природознавства?
  14. якими за зм≥стом були д≥алектика Ѕога ≥ св≥ту у ф≥лософ≥њ ћ. узанського?
  15. Ќазв≥ть основн≥ ≥дењ пантењстичноњ натурф≥лософ≥њ ƒ.Ѕруно.

 

 

–екомендована л≥тература:

 

1. ≤стор≥€ украњнськоњ ф≥лософ≥њ: п≥дручник. Ч  .: јкадемвидав, 2008.Ч624 с.

2. ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни:хрестомат≥€: навч. пос≥б. /упор€д.: ћ.‘. “арасенко, ћ.ё. –усин, ј. . Ѕичко та ≥н. Ч  ., 1993. Ч 560 с.

3. ѕричеп≥й ™.ћ. ‘≥лософ≥€: п≥друч. дл€ студ. вищих навч. закл. / —ћ. ѕричеп≥м, A.M. „ерюй, Ћ.ј. „екань. Ч  .: јкадемвидав, 2006. Ч 592 с.

4. ‘≥лософ≥€: навч. пос≥б. / Ћ.¬. √уберський. ≤.‘. Ќадольний, ¬.ѕ. јндрущенко та ≥н.; за ред. ≤.‘. Ќадольного. - 6-те вид., виправл. ≥ доповн. Ч  .: ¬≥кар, 2006. Ч 466 с.

5. “аран ¬.ќ. —оц≥альна ф≥лософ≥€: навч. пос≥б. / ¬.ќ. “аран, ¬.ћ. «отов, Ќ.ќ. –езанов. Ч  .: ÷ентр навч. л-ри, 2009. Ч 272 с.

6. ‘≥лософський енциклопедичний словник / ред. кол: ¬.≤. Ўинкарук та ≥н. Ч  .: јбрис, 2002. Ч 800 с.

7. ‘≥лософ≥€: ѕ≥дручник / ќ.ѕ.—идоренко, —.—.  орлюк, ћ.—.‘≥л€н≥н та ≥н.; за ред.. ќ.ѕ.—идоренка. Ц 2-ге вид., переробл. ≥ доп..-  .: «нанн€, 2010.- 414с.

8. ящук “.≤. ‘≥лософ≥€ ≥стор≥њ: курс лекц≥й: навч. пос≥б. / “.≤. ящук.Ч  .: Ћиб≥дь, 2004. Ч 536 с.

 

ћетодичн≥ поради:

 

 

–озгл€даючи перше питанн€ сем≥нарського зан€тт€ студенти мус€ть знати, що на в≥дм≥ну в≥д античноњ ф≥лософ≥њ, де началом всього Ї природа (космоцентризм), в епоху —ередньов≥чч€ джерелом будь-€кого бутт€, блага та краси був Ѕог. —ереднов≥чне мисленн€ Ї теоцентричним, Ѕог Ї реальн≥сттю, €ка утворюЇ та визначаЇ все суще основою христи€нського мисленн€. ¬ид≥л€ють два важливих принципи, €к≥ не звод€тьс€ до м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ та €зичницького (нехристи€нського мисленн€):

1)≥де€ твор≥нн€ Ц креац≥он≥зм; 2) ≥де€ одкровенн€.

÷≥ дв≥ ≥дењ можна звести до онтолог≥чних (вченн€ про св≥т) та гносеолог≥чних (вченн€ про п≥знанн€) аспект≥в ф≥лософ≥њ.

—права в тому, що в IV ЦV ст.. у ™вроп≥ в≥дбулис€ глобальн≥ зм≥ни. –имська ≥мпер≥€ розд≥лилас€ на дв≥ окрем≥ частини Ц «ах≥дну ≥ —х≥дну ≥мпер≥њ, на м≥сц≥ €ких згодом виникають з одного боку Ївропейськ≥ держави, аз другого Ц ¬≥зант≥йська ≥мпер≥€.

Ќеобх≥дно детально проанал≥зувати новий пер≥од в ≥стор≥њ ™вропи Ц —ередн≥ в≥ки, €кий починаЇтьс€ з розпадом –имськоњ ≥мпер≥њ ≥ триваЇ до XV ст. ÷ей час знаменувавс€ тим, що до IV ЦV ст.. вже склавс€ певний св≥тогл€дно-рел≥г≥йний напр€мок у рег≥он≥, на зм≥ну €зичництву прийшло христи€нство, €ке стало основою св≥тогл€дноњ системи Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ. —аме тому в епоху —ередньов≥чч€ в ™вроп≥ розвивалас€ в основному христи€нська ф≥лософ≥€. «д≥йснюючи пор≥вн€льний анал≥з античноњ та середньов≥чноњ епохи, потр≥бно наголосити,

що антична ф≥лософ≥€ Ї космоцентричною, з огл€ду на те, що в центр≥ њњ пошук≥в стоњть ¬сесв≥т ≥ людина, натом≥сть христи€нська ф≥лософ≥€ —ередньов≥чч€ Ц теоцентрична. ” свою чергу ≥де€ Ѕога проходить кр≥зь внутр≥шн≥й св≥т людини, тому ф≥лософська проблематика —ередньов≥чч€ у своњй основ≥ лишаЇтьс€ незм≥нною, хоча в≥дбуваЇтьс€ зм≥щенн€ акцент≥в. ќск≥льки середньов≥чний спос≥б бутт€ формуЇ сприйн€тт€ св≥ту Ђ«а образом ≥ подобою духуї, то вир≥шенн€ ус≥х проблем людини пропонуЇтьс€ шукати у сфер≥ духу. Ѕезперечно, що найдосконал≥шим вт≥ленн€м духовност≥ Ї Ѕог. “еолог≥€ стаЇ основним знанн€м цього часу. як насл≥док, христи€нська ф≥лософ≥€, на в≥дм≥ну в≥д античноњ проголошуЇ т≥лесн≥ характеристики вторинними, натом≥сть п≥дкреслюЇ важлив≥сть духовних критер≥њв оц≥нки ос≥б.

ѕочатковий пер≥од середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ отримав назву апологетика (в≥д грец. захист ≥дей), II ЦIVст. ” цей час в≥дбуваЇтьс€ боротьба проти античноњ ф≥лософ≥њ ≥ формуютьс€ принципи середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ. Ќайб≥льш в≥дом≥ представники пер≥оду апологетики ёстин ћученик,  в≥нт “ертулл≥ан.

‘≥лософськ≥ погл€ди “ертулл≥ана розкриваютьс€ в основному твор≥ Ђјпологетинумї (Ђ«ахистї): Ђ¬≥рую, тому що абсурдної. ѕриниженн€ знанн€ ≥ розуму, ворожнеча до €зичницькоњ ф≥лософ≥њ ≥ звеличуванн€ сл≥поњ в≥ри Ц така головна ≥де€ праць “ертулл≥ана. …ого пон€тт€ в≥ри п≥дготувало основу дл€ п≥дкоренн€ ф≥лософськоњ теолог≥њ вчень про в≥ру, що було характерним дл€ всього наступного пер≥оду розвитку христи€нськоњ ф≥лософ≥њ.

Ќаступний пер≥од середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ Ц патристика (в≥д лат.- отц≥ церкви), IV-VIIIст. ” цей пер≥од найб≥льший вплив на розвиток ф≥лософ≥њ мали јврел≥й јвгустин, ”. ќккам.

јвгустин Ѕлажений у своњх творах Ђ—пов≥дьї, Ђѕро град Ѕожийї доводить, що Ѕог Ї найвища ц≥нн≥сть та бутт€. ≤снують в≥чн≥ ≥дењ, що зумовлюють ≥снуючий у св≥т≥ пор€док. Ѕог створив св≥т з н≥чого, з доброњ вол≥, а не через необх≥дн≥сть. Ћюдина Ц це малий св≥т, €кий поЇднуЇ в соб≥ природу матер≥альних речей, рослин ≥ тварин, а також маЇ розумну душу ≥ свободу вол≥. ƒуша людини, за јвгустином Ї безсмертною. ¬≥н п≥дкреслював примат духовноњ влади над мирською, оск≥льки без церкви немаЇ пор€тунку. ≤стор≥€, на його думку, - лише короткий в≥др≥зок м≥ж двома Ђв≥чност€миї - створ≥нн€м св≥ту Ѕогом ≥ Ђтис€чол≥тн≥мї царством Ѕожим на земл≥.

√отуючись до другого питанн€ сем≥нару зТ€совуЇмо, що наступний пер≥од у розвитку ф≥лософ≥њ феодального сусп≥льства Ц це так звана схоластика (в≥д лат. шк≥льний, учений). –озкв≥т њњ припадаЇ на XI ЦXIIст. (класична схоластика) ≥ XIII ст.. (п≥зн€ схоластика). ÷е ф≥лософ≥€, €коњ навчали в ун≥верситетах. ј надал≥ слово Ђсхоластикаї стало синон≥мом такоњ науки, що була в≥д≥рвана в≥д житт€, далекою в≥д спостережень ≥ досл≥д≥в та базувалас€ на некритичному насл≥дуванн≥ переважно церковних авторитет≥в. ¬≥дом≥ представники цього пер≥оду Ц јнсельм  ентербер≥йський, ≤оан –осцел≥н, ѕЇр јбел€р, ƒунс —кот, –оджер Ѕекон.

ќдним з найб≥льш видатних представник≥в зр≥лоњ схоластики був теолог “.јкв≥нський. ¬≥н намагавс€ обірунтувати основн≥ принципи христи€нськоњ теолог≥њ, спираючись на вченн€ јристотел€. ѕри цьому це вченн€ було перероблено таким чином, що воно не вступало в протир≥чч€ з догматами твор≥нн€ св≥ту з н≥чого та з вченн€м про боголюдину ≤суса ’риста.

ќдне з головних питань, над €ким працював ф≥лософ, - це сп≥вв≥дношенн€ науки ≥ в≥ри. «окрема, в≥н визнав в≥дносно самост≥йну роль науки, насамперед ф≥лософ≥њ. ¬она Ї преамбулою в≥ри. –озум анал≥зуЇ факти, в≥дчутт€ ≥ проходить до ≥стини, по€снюючи Ѕоже бутт€ ≥ ц≥нност≥ христи€нства. ƒогмати в≥ри, доведен≥ за допомогою ф≥лософських аргумент≥в, зм≥цнюють христи€нську в≥ру. —пираючись на вченн€ јристотел€, “.јкв≥нський доводить бутт€ Ѕога, визнаючи разом з тим неможлив≥сть обірунтувати первородний гр≥х, виникненн€ св≥ту Ђз н≥чогої.

—л≥д звернути увагу студент≥в на докази Ѕожого бутт€, що були наведен≥ “.јкв≥нським.

÷≥каво, що “.јкв≥нський у певному розум≥нн≥, зд≥йснив Ђпереворотї на шл€ху п≥знанн€ ≥стини, спираючись на Ђздоровий глуздї ≥ аналог≥ю людських орган≥в чутт€. “ак, в≥н на противагу ученн€м патрист≥в твердив, що людина Ц це Їдн≥сть душ≥ ≥ т≥ла. “реба жити в реальному св≥т≥, в Їдност≥ з природою, ≥ прагнути не т≥льки до райського, а й до земного блаженства. якщо в≥ра буде Ђнад духовноюї, вона перетворитьс€ на абстракц≥ю, а христи€нство буде Ђвпадатиї в м≥стику, адже природу й матер≥альний св≥т створив Ѕог.

«наченн€ “оми јкв≥нського дл€ св≥товоњ культури пол€гаЇ в тому, що в≥н створив розгалужену систему католицького в≥ровченн€, що по€снювало вс≥ проблеми людини ≥ св≥ту.

ƒал≥ необх≥дно звернути увагу студент≥в на дискус≥ю м≥ж ном≥нал≥змом ≥ реал≥змом. ѓњ сутн≥сть пол€гаЇ в ≥снуванн≥ ун≥версал≥й, тобто в питанн≥ про сп≥вв≥дношенн€ одиничного ≥ загального. –еал≥зм приписував ≥снуванн€ лише загальному. «агальне Ц це ≥дењ, €к≥ ≥снують щодо одиничних речей ≥ поза ними. Ќом≥нал≥сти не допускали реального ≥снуванн€ ун≥версал≥й Ц загальне ≥снуЇ лише п≥сл€ речей.  райн≥ ном≥нал≥сти заперечували реальн≥сть загального в речах, але аргументували його €к думки, пон€тт€, ≥мена (Ђnominaї), €к≥ в≥д≥грають важливу роль у п≥знанн≥.

Ќом≥нал≥зм м≥стив матер≥ал≥стичн≥ тенденц≥њ, тому що виходив з реальност≥ чуттЇвого св≥ту та п≥дривав схоластику зсередини, а також готував п≥дірунт€ дл€ в≥докремленн€ ф≥лософ≥њ в≥д теолог≥њ, до нового природознавства.

Ќаступн≥ питанн€ цього сем≥нару стосуютьс€ ф≥лософ≥њ ¬≥дродженн€. ÷€ епоха була ор≥Їнтована на мистецтво, в центр≥ њњ уваги була людини. ‘≥лософське мисленн€ антропоцентризм. ≤ндив≥д набуваЇ самост≥йност≥, в≥н представл€Ї самого себе. …ого позиц≥€: горд≥сть та самоствердженн€, усв≥домленн€ власноњ сили та таланту.

¬ епоху ¬≥дродженн€ ф≥лософ≥€ знову звертаЇтьс€ до вивченн€ природи. јле розум≥нн€ природи маЇ свою специф≥ку. ’ристи€нський Ѕог тут втрачаЇ св≥й трансцендентний потойб≥чний характер, в≥н н≥би зливаЇтьс€ з природою. “акою натурф≥лософ≥Їю Ї пантењзм. ’ристи€нський теоцентризм поступово зм≥нюЇтьс€ антропоцентризмом новоњ доби. ћ≥сце людини в св≥т≥, њњ дол€, вол€ хвилюють ф≥лософ≥в, мислител≥в ≥ митц≥в, зокрема Ћеонардо да ¬≥нч≥, ћ≥келанджело, Ќ≥коло ћак≥авелл≥,ћиколу  узанського. ќсоблив≥стю ф≥лософськоњ парадигми ¬≥дродженн€ Ї в≥дродженн€ ≥нтересу не т≥льки до людського духу, а й до т≥ла. ћислител≥ висувають ≥дею всеб≥чного розвитку особи.

—л≥д звернути увагу студент≥в, що виникаЇ таке €вище –енесансноњ культури, €к гуман≥зм. ÷е спос≥б мисленн€, €кий проголошуЇ ≥дею людського блага головною метою соц≥ального та культурного розвитку та п≥дкреслюЇ ц≥нн≥сть неповторност≥ кожноњ особи.

√отуючись до сем≥нару, студенти мус€ть памТ€тати про антисхоластичну спр€мован≥сть погл€д≥в мислител≥в –енесансу та на пантењстичну картину св≥ту. ѕантењзм Ц ф≥лософське вченн€, в €кому Ѕог сприймаЇтьс€ €к надприродна сила, що ≥снуЇ в ус≥х обТЇктах, а не €к всемогутн€ ќсоба.

√уман≥сти ¬≥дродженн€ не були атењстами, проте критично ставилис€ до церкви, вважаючи, що оф≥ц≥йна –имо-католицька церква неправильно розум≥Ї Ѕога. ” творах митц≥в зТ€вл€ютьс€ антиклерикальн≥ ≥дењ (антиклерикал≥зм Ц критика церкви €к орган≥зац≥њ). –озвиток ф≥лософ≥њ в епоху ¬≥дродженн€ пов'€заний з ≥менами ћиколи  узанського, ѕарацельса, ƒ.Ѕруно. √оловн≥ ≥дењ, €к≥ висловлюютьс€ в цей час, так≥:

1) ≥де€ неск≥нченост≥;

2) ≥де€ загального звТ€зка духу й природи Ц ≥де€ розвитку, €ка базуЇтьс€ на цьому звТ€зку;

3) ≥де€ самост≥йност≥ ≥ндив≥дуальних створ≥нь ≥ њх посл≥довного розпод≥лу у р€д≥ в≥д нижчого до вищого.

 ожна з цих ≥дей повТ€зана з ≥мТ€м певного представника цього пер≥оду: ћикола  узанський (XVст.); “еофраст ѕарацельс (XV-XVI); ƒжордано Ѕруно (к≥нець XVI ст.).

” ц≥лому культура –енесансу Ї синтезом христи€нськоњ, античноњ та сх≥дноњ культур. Ќа ірунт≥ переплет≥нн€ рел≥г≥йних, наукових, л≥тературних традиц≥й в епоху ¬≥дродженн€ народжуЇтьс€ «ах≥дноЇвропейська культура.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 724 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—воим успехом € об€зана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © ‘лоренс Ќайтингейл
==> читать все изречени€...

2170 - | 1986 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.021 с.