Індивідуальна свідомість - суб'єктивний образ світу, що формується в окремої людини
під впливом умов його життя і психічних особливостей. Воно має внутрішньоособистісний
характер буття, часто являючи собою нікому не ведений потік свідомості. Суспільна
свідомість характеризує колективні уявлення, які формуються соціальними спільнотами та
групами під впливом надособистісних факторів: матеріальних умов життя суспільства та його
духовної культури. Різниця індивідуальної і суспільної свідомості не означає, що тільки
суспільна свідомість є соціальною. Індивідуальна свідомість - невід'ємна частина свідомості
суспільства. Історично вироблена суспільством культура духовно живить особистість,
перетворюючись на органічну частину індивідуальної свідомості. Кожен індивід -
представник свого народу, етносу, місця проживання, і його свідомість нерозривно пов'язана
з суспільством. Разом з тим суспільна свідомість розвивається лише в постійному зіткненні з
індивідуальним, через свою прилучення до реально функціонуючому свідомості особистості.
Суспільна свідомість має складну структуру. Виділяються два рівні - буденна і
теоретична свідомість.
Повсякденна свідомість неоднорідна за своїм змістом. Воно включає накопичений
попередніми поколіннями досвід трудової діяльності, моральні норми, звичаї, більш-менш
жорсткі приписи в сфері побуту, спостереження над природою, деякі світоглядні уявлення,
народна художня творчість (фольклор) та ін
Повсякденна свідомість звернена переважно до праці, побуті та пов'язаним з ними
повсякденним умов життя і відносинам людей. Вона відрізняється синкретичністю,
докладною деталізацією, емоційною забарвленістю, стихійністю і практичною
спрямованістю. Повсякденна свідомість, що формується під безпосереднім впливом
побутових аспектів життєдіяльності, консервативна, замкнута, догматична. Повсякденна
свідомість має обмежені пізнавальні можливості: вона нездатна проникати в сутність явищ,
систематизувати факти.
Теоретична свідомість спирається на повсякденне, але долає його обмеженість.
Названі рівні розкривають структуру суспільної свідомості як моменти в русі пізнання,
що розрізняються ступенем його адекватності об'єкту. У той же час суспільна свідомість,
будучи результатом духовної діяльності соціальних спільнот і груп, несе на собі печатку їх
суб'єктивних здібностей. Суспільна психологія та ідеологія суть ті елементи, в яких
виявляється вплив особливостей носіїв суспільної свідомості.
У понятті соціальної психології мисляться прояви психіки людини, соціальної за своєю сутністю. Однак як структурний елемент суспільної свідомості соціальна психологія характеризує особливості масової поведінки людей, певний тип відносин соціальних спільнот і груп до явищ суспільного життя. Вони виражаються у формі вірувань, переконань, соціальних установок і почуттів, звичок і стереотипів і т. д. Соціальна психологія включає також психічний склад, тобто стабільну сукупність психічних особливостей і форм колективної поведінки, типових для конкретної соціальної групи. У розумінні психології соціальних спільнот і груп значну роль відіграє облік соціального характеру, який являє собою особливу, що відрізняє саме дану групу єдність деякого безлічі рис (національний характер, купецька психологія і т. п.).
Істотне місце в соціальній психології займають соціальні почуття, типові для тієї чи іншої групи або суспільства в цілому в певний момент його історії. Соціальні почуття динамічні і надзвичайно заразливі. Вони відрізняються за характером і способам закріплення і поширення. Такими є взаємна психічна індукція, наслідування, взаимоусиление, соціальний контроль, навіювання, емоційне зараження і пр.
Соціальні почуття особистості можуть різко відрізнятися від її індивідуальних уподобань. Відомо, що поведінка індивіда в натовпі характеризується свідомістю анонімності і зниженням самокритичності і самоконтролю, посиленням емоційності сприйняття інформації, придушенням почуття індивідуальної відповідальності за свою поведінку і підвищенням сугестивності. Індивід, включений у соціальне ціле, розділяє групові почуття і уявлення на противагу власним установкам. Це говорить про значущість соціальних почуттів, які можуть формуватися засобами масової інформації або мітингової стихією і стати причиною масових заворушень, розгулу насильства, але можуть і служити консолідації суспільства.
