Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсновн≥ ф≥лософськ≥ концепц≥њ сутност≥ людини




ѕроблема природи i сутностi. „им людина зовнiшньо вiдрiзн€Їтьс€ вiд iнших живих

iстот. якi глибиннi людськi €костi визначають специфiку людини i про€вл€ютьс€ зовнi в њњ

природi. ѕрирода людини дуже суперечлива. ¬ першому наближенi, вона маЇ подвiйну

бiосоцiальну природу. « одного боку вона належить до певного бiологiчного виду, а з iншого

народжуЇтьс€ й розвиваЇтьс€ в суспiльствi. √оловну роль вiдiграЇ суспiльство культура, без

них людина не виросте. « одного боку це фiзична, тiлесна iстота, що пiдкорена законам

бiологiњ, нею володiють пристрастi та iнстинкти, а з iншого здатна розумiти обставини свого

iснуванн€, розумiти не лише те, що потрiбно саме зара, це моральна iстота, €ка маЇ природнi

матерiальнi потреби, вiд €ких за певних ситуацiй вона може вiдомовитись. ƒл€ людини

характерна свобода вибору. —воЇрiднiсть природи людини вiдбиваЇтьс€ в розумiннi сутностi

людини. “ут Ї 3 основнi напр€мки:

1. —утнiсть духовна. ’арактерна дл€ всiх релiгiйних та езотеричних (дл€ посв€чених)

вчень.  ажуть, що справжн€ природа i потреби не тiлеснi, а духовнi. ” вiдповiдностi до

езотеричних вчень, душа Ч це духовна монада, iндивiдуальна свiдомiсть, €ка

безсмертна, змiнюючи лише оболонку.

2. —утнiсть Ч розум. ÷е та здатнiсть, що вiдрiзн€Ї людину вiд всiх iнших iстот. ÷е вмiнн€

логiчно мислити, змiнювати свiт. „ерез розум людина дос€гне щаст€.

3. —утнiсть дi€льна. Ћюдина про€вл€Ї себе в практицi, створеннi суспiльства i культури.

Ћюдина пристосовуЇ природу до своњх потреб, створюючи штучну природу Ч

культуру. ¬ працi про€вл€Їтьс€ њњ розум, моральнiсть, вибiр. Ћюдина не може iснувати

поза суспiльством, спiлкуванн€м.

Ќатурал≥стичн≥ концепц≥њ - це ученн€, €к≥ розгл€дають людину перш за все €к б≥олог≥чну

≥стоту. ѕо€сненн€ њњ повед≥нки спираЇтьс€ на т≥ ж закони, що ≥ по€сненн€ тварин взагал≥. ѕри

цьому, природно, враховуЇтьс€, що людина специф≥чна тварина, але передбачаЇтьс€, що ц€

специф≥ка визначаЇтьс€ чисто б≥лог≥чними особливост€ми людини. ¬иникненн€

натурал≥стичних концепц≥й пов'€зане з усп≥хами б≥олог≥њ ≥, зокрема, створенн€ ƒарв≥ним

вченн€ про природний в≥дб≥р ≥ розробка ѕавловим ф≥з≥олог≥њ вищоњ нервовоњ д≥€льност≥. —л≥д

зазначити, що сам≥ ц≥ учен≥ не були прихильниками натурал≥стичного розум≥нн€ людини. ј

ось найб≥льш посл≥довно натурал≥стичний п≥дх≥д до людини знайшов в соц≥олог≥њ √.—пенсера,

€кий розгл€дав еволюц≥ю сусп≥льства по аналог≥њ з еволюц≥Їю живоњ природи. якщо на р≥вн≥

сусп≥льства —пенсер ототожнював законом≥рност≥ еволюц≥њ живого орган≥зму ≥ соц≥уму, то на

р≥вн≥ розгл€ду повед≥нки окремоњ людини в≥н ототожнював соц≥альн≥ €вища конкуренц≥њ,

суперництва з боротьбою за ≥снуванн€, що маЇ м≥сце в жив≥й природ≥. “акий п≥дх≥д отримав

назву соц≥ал-дарв≥н≥зму.

ѕротилежн≥стю натурал≥стичним концепц≥€м Ї соц≥олог≥чн≥ концепц≥њ, суть €ких пол€гаЇ в

абсолютизац≥њ процесу соц≥ал≥зац≥њ людини. « погл€ду даного п≥дходу ≥ндив≥д стаЇ людиною у

власному сенс≥ т≥льки в сусп≥льств≥, проход€чи через стад≥њ соц≥ал≥зац≥њ. Ќайб≥льш посл≥довно

соц≥олог≥чний п≥дх≥д до розум≥нн€ людини отримав в марксизм≥, а також в роботах видатного

рад€нського психолога Ћ.—.¬иготського, €кий дав досить докладний опис процесу

соц≥ал≥зац≥њ €к процесу оволод≥нн€ культурними засобами регулюванн€ людськоњ повед≥нки.

–азом з тим у ф≥лософ≥њ ≥ науц≥ ≥снують у€вленн€, що мають вельми довгу ≥стор≥ю, €ке

розгл€даЇ людину €к ≥стота перш за все духовна. Ћюдина з ц≥Їњ точки зору в≥др≥зн€Їтьс€ не

своЇю природною орган≥зац≥Їю ≥ не участю в сусп≥льному житт≥, а своЇю духовн≥стю, тобто

здатн≥стю ≥ прагненн€м до зд≥йсненн€ ц≥нностей, €к≥ н≥€к не задан≥ н≥ природою, н≥

сусп≥льством. ” ц≥й своњй €кост≥ вона виступаЇ €к особа, тобто €к ≥стота, прагнуча до

зд≥йсненн€ нею ж поставлених ц≥лей. “ак≥ переконанн€ отримали назву Уперсонал≥змФ.

ѕерсонал≥стичн≥ концепц≥њ набули в двадц€тому стол≥тт≥ широкого поширенн€ ≥ особливо у

ф≥лософському напр€м≥ - екзистенц≥ал≥зм≥. ≈кзистенц≥ал≥зм характеризуЇ людину не €к щось

дане, те, що вона вдаЇ ≥з себе зараз, а €к можлив≥сть, те, чим вона може стати. Ћюдина €к

особа Ї спр€мован≥сть до чогось. ÷€ спр€мован≥сть, на думку прихильник≥в екзистенц≥ал≥зму,

абсолютно не вит≥каЇ з навколишнього в≥д людини середовища. ¬она Ї результатом власного

вир≥шенн€ людини, њњ вибору.


 

ѕроблема свободи.

ƒл€ особи волод≥нн€ свободою - це ≥сторичний, соц≥альний ≥

моральний ≥мператив (вел≥нн€), критер≥й њњ ≥ндив≥дуальност≥ ≥ р≥вн€ розвитку сусп≥льства.

ƒов≥льне обмеженн€ свободи особи, жорстка регламентац≥€ њњ св≥домост≥ ≥ повед≥нки завдаЇ

збитку €к особ≥, так ≥ сусп≥льству.  онкретним матер≥альним нос≥Їм свободи, њњ суб'Їктом

завжди Ї особа, а в≥дпов≥дно ≥ т≥ сп≥льноти, в €к≥ вона включена, - нац≥њ, соц≥альн≥ групи,

класи.

” ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ свобода традиц≥йно розгл€далас€ в њњ сп≥вв≥дношенн≥ з необх≥дн≥стю. —ама

ж необх≥дн≥сть сприймалас€, €к правило, у вигл€д≥ дол≥, року, визначенн€, що керують

вчинками людини ≥ що заперечують його свободу вол≥. ‘≥лософське р≥шенн€ проблеми

свободи ≥ необх≥дност≥, њх сп≥вв≥дношенн€ в д≥€льност≥ ≥ повед≥нц≥ особи маЇ величезне

практичне значенн€ дл€ оц≥нки ус≥х вчинк≥в людей. якщо люди не мають свободи, а д≥ють

т≥льки з потреби, то питанн€ про њх в≥дпов≥дальн≥сть за свою повед≥нку втрачаЇ сенс.

–≥шенн€ антином≥њ Ђсвобода й необх≥дн≥стьї в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ залежало в≥д того, до €кого

з напр€м≥в т€ж≥ли т≥ або ≥нш≥ ф≥лософи - до есенц≥ал≥зму (в≥д лат≥в. essentia - суть) або

екзистенц≥ал≥зму (в≥д лат≥в. existentia - ≥снуванн€), тобто в≥д того, що дл€ них було первинним,

початковим - суть або ≥снуванн€. ƒл€ тих, хто дотримувавс€ першого напр€му, свобода була

усього лише про€вом, конкретним вт≥ленн€м необх≥дност≥ з випадковими в≥дхиленн€ми в≥д

нењ; в контекст≥ другого напр€м свободу розгл€дали €к первинну реальн≥сть людського житт€,

тод≥ €к необх≥дн≥сть трактували €к абстрактне пон€тт€.

« приводу проблеми Ђсвободи вол≥ї - можливост≥ самовизначенн€ людини у своњх д≥€х, у

ф≥лософ≥њ традиц≥йно йшли неск≥нченн≥ спори, що ведутьс€ з час≥в —ократа (чи

п≥дпор€дкована вол€ чомусь поза нею або самоприпускаЇма, саморухома, джерело руху

м≥стить в соб≥, або в≥н приходить ззовн≥). ѕротир≥чч€ у вир≥шенн≥ проблеми було наступне:

€кщо кожна д≥€ строго визначена ≥ не може бути ≥ншим, чим воно Ї, то його не можна

поставити в провину або поставити в заслугу. јле, з ≥ншого боку, у€вленн€ про волю €к н≥чим

заздалег≥дь не обумовлен≥й "к≥нцев≥й причин≥" моральноњ д≥њ припускаЇ розрив причинного

р€ду €вищ, що суперечить потреб≥ наукового (лог≥чного, обгрунтованого) по€сненн€.

¬≥дпов≥дно до двох стор≥н ц≥Їњ антином≥њ в тлумаченн≥ свободи вол≥ ви€вилис€ головним

чином дв≥ ф≥лософськ≥ позиц≥њ: детерм≥н≥зм (в≥д лат≥в. determinatio - визначенн€,

спричиненн€), що в≥дстоюЇ причинну обумовлен≥сть вол≥, ≥ ≥ндетерм≥н≥зм, що в≥дкидаЇ њњ.

«г≥дно чинникам (ф≥зичним, псих≥чним, духовним), що визнаютьс€ причиною вольових акт≥в,

серед ф≥лософських детерм≥н≥стичних концепц≥й прийн€то розр≥зн€ти "геометричний", або

механ≥чний, детерм≥н≥зм (—п≥ноза, √оббс) ≥ менш строгий - детерм≥н≥зм псих≥чний, або

психолог≥чний (“. Ћ≥ппс).

≤ндетерм≥н≥зм, доведений до свого лог≥чного к≥нц€, упираЇтьс€ в "свободу байдужост≥", р≥вну

можлив≥сть двох протилежних р≥шень, €ка призводить до парал≥чу вол≥ (казус "буриданова

осла": неможлив≥сть вибрати з двох р≥вних альтернатив) ≥ абсолютноњ випадковост≥ вибору.

“ому переважаючим в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ ви€вивс€ тип еклектичноњ (зм≥шаною) доктрини.

“акий дуал≥зм  анта. як розумна ≥стота, що належить умоос€жному св≥ту, людина, на думку  анта, маЇ свободу вол≥ (у моральному житт≥, у визначенн≥ своЇњ

повед≥нки). јле у емп≥ричному (природному, досв≥дченому) св≥т≥, де пануЇ природна

необх≥дн≥сть, в≥н скований у своЇму вибор≥, а вол€ його причинно обумовлена. —л≥ди под≥бноњ

двоњстост≥ носить ≥ концепц≥€ Ўелл≥нга. ƒ≥алектична постановка проблеми свободи ≥

необх≥дност≥ у ф≥лософ≥њ була най€скрав≥ше виражена —п≥нозою ≥ √егелем ("свобода Ї

усв≥домлена необх≥дн≥сть"). јле √егель, проголошуючи свободу вол≥, по сут≥ над≥л€Ї нею не

людину, а "св≥товий дух" (абсолютну ≥дею), що вт≥люЇ "чисте" пон€тт€ свободи вол≥.

” ≥деал≥стичн≥й ф≥лософ≥њ к≥н. ’≤’-’’ ст. серед тенденц≥й в тлумаченн≥ свободи вол≥ переважаЇ

волюнтаристський (вол€ в основ≥ усього) ≥ персонал≥стичний (особовий) ≥ндетерм≥н≥зм, а

також поширена позитив≥стська установка обходити цю проблему. ” Ѕергсона, наприклад, обидв≥

ц≥ тенденц≥њ перепл≥таютьс€. ” своЇму захист≥ свободи вол≥ в≥н посилаЇтьс€ на орган≥чну

ц≥л≥сн≥сть ≥ ун≥кальн≥сть душевних стан≥в, неп≥ддатливих розкладанню на окрем≥ елементи ≥

ост≥льки, зг≥дно Ѕергсону, причинно не обумовлених.

ѕроблема свободи вол≥ стоњть в центр≥ уваги атењстичного екзистенц≥ал≥зму (—артр,  амю),

€кий вбачаЇ у людин≥, вкор≥нен≥й н≥ в "що" (абсолютн≥й в≥дкритост≥ бутт€, можливост≥,

потенц≥йност≥), нос≥€ абсолютноњ свободи, супротивного зовн≥шньому св≥ту, фактично

звод€чи свободу вол≥ до свав≥лл€, "свободи байдужост≥", що переходить в бунт.

” рел≥г≥йних навчанн€х питанн€ про свободу вол≥, без €коњ неможлива рел≥г≥йна етика,

вир≥шуЇтьс€ в план≥ самовизначенн€ людини по в≥дношенню до д≥њ бога, що описуЇтьс€ в

пон€тт€х благодат≥ ≥ божественного промислу. —проби вир≥шити протир≥чч€ м≥ж

всемогутн≥стю вищоњ вол≥ ≥ самост≥йн≥стю людини приймали часом протилежн≥ форми в

р≥зних теч≥€х рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ (наприклад, у кальв≥н≥ст≥в в протестантизм≥).  райн≥ вар≥анти

вчень про визначенн€, що ставл€ть людську особист≥сть в абсолютну залежн≥сть в≥д

надприродноњ сили, складають сп≥льно з натурал≥стичним детерм≥н≥змом ≥ з €зичницькою

в≥рою в долю основний наб≥р концепц≥й фатал≥зму.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1288 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ы никогда не пересечете океан, если не наберетесь мужества потер€ть берег из виду. © ’ристофор  олумб
==> читать все изречени€...

2069 - | 1901 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.