Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬заЇмозвТ€зок св≥домост≥, самосв≥домост≥, мови




” цьому аспект≥ важливе значенн€ маЇ нац≥ональна мова, оск≥льки, за словами ¬. √умбольта, р≥зн≥ мови не просто дають р≥зн≥ позначенн€ одного й того ж предмета, а й його р≥зне баченн€. ћова, €к нос≥й ≥нформац≥њ, може вживатись ≥ за в≥дсутност≥ предмета, €кого вона стосуЇтьс€. «авд€ки цьому мова подолала вузьк≥ просторово-часов≥ рамки ситуац≥њ, в €к≥й перебувають люди. ѕеребуваючи Ђтутї ≥ Ђзаразї, ми можемо вести мову про под≥њ, минул≥ чи майбутн≥, €к≥ в≥дбулис€ тут, в ≥ншому м≥сц≥ чи не в≥дбувалис€ взагал≥. ћисленн€, св≥дом≥сть людини Ї божественним даром: перебуваючи т≥лом в час≥ та простор≥, вона у св≥домост≥ стаЇ Ђтрансцендентною ≥стотоюї, дл€ €коњ не ≥снуЇ матер≥альност≥, простору, часу, причинност≥ та ≥н.

—кладний феномен св≥домост≥ передбачаЇ природн≥ засади Ч розвинутий мозок (у примат≥в в≥н значно розвинут≥ший, н≥ж у ≥нших тварин), використанн€ знар€дь прац≥, родовий (орган≥зований за певними штучними правилами) спос≥б житт€ ≥, нарешт≥, мову. Ѕез жодного з них св≥дом≥сть не в≥дбулась би. Ќай≥стотн≥шим у визначенн≥ св≥домост≥ Ї те, що вона Ї в≥дношенн€м людини до св≥ту, опосередкованим формами культури. —в≥дом≥сть Ч це сприйн€тт€ св≥ту людиною у формах культури (пон€тт€х, ≥де€х, категор≥€х, нормах культури).

—в≥дом≥сть Ї специф≥чною людською формою освоЇнн€ св≥ту, €ка передбачаЇ освоЇнн€ об'Їкт≥в спочатку без ф≥зичноњ д≥њ на них. ” вигл€д≥ образ≥в, схем, конструкц≥й вони н≥би Ђпересаджуютьс€ї в голову людини, трансформуючись у н≥й: позбуваючись будь-€ких предметних властивостей ≥ набуваючи форми ≥деального.

—амосв≥дом≥сть Ч здатн≥сть людини погл€нути на себе збоку, тобто дистанц≥юватис€ в≥д себе, побачити себе очима ≥нших.

„ерез це людину так хвилюЇ думка ≥нших людей. якщо людина не маЇ такоњ здатност≥, то це Ї ознакою псих≥чного захворюванн€. ƒистанц≥юванн€ в≥д себе забезпечуЇтьс€ завд€ки комун≥кац≥њ. Ћюдина усв≥домлюЇ, пост≥йно звертаЇтьс€ до себе €к внутр≥шнього сп≥врозмовника, хоча й пост≥йно промовл€Ї Ђпро себеї способами внутр≥шнього мовленн€: немовби конспективно по€снюЇ соб≥ те, що д≥Їтьс€, оц≥нюЇ под≥њ, людей, саму себе. “ому дл€ розвитку самосв≥домост≥ важливо розвивати внутр≥шнЇ мовленн€. Ќайкращим засобом дл€ цього Ї читанн€ книг (TV, €кщо й не гальмуЇ розвиток св≥домост≥, то вже напевно не розвиваЇ њњ ≥нтенсивно), мистецтво, ф≥лософ≥€, осмислене сп≥лкуванн€ з €кими даЇ широкий виб≥р засоб≥в дл€ духовного зростанн€, змогу стати д≥йсним суб'Їктом свого життЇвого процесу. «асобом розвитку самосв≥домост≥ може бути ≥ рел≥г≥€. «окрема, спов≥дь у христи€нств≥ розвиваЇ у людини фундаментальн≥ дл€ самосв≥домост≥ здатност≥: самоанал≥з, самооц≥нку, самовибудову (ка€тт€). —хож≥ д≥њ вироблен≥ й в ≥нших рел≥г≥€х, зокрема в конфуц≥анств≥.

«асобом закр≥пленн€ й розвитку самосв≥домост≥ Ї пам'€ть, €ка збер≥гаЇ й репрезентуЇ в межах св≥домост≥ минуле й, отже, уможливлюЇ дистанц≥юванн€ в≥д тепер≥шнього та майбутнього. —амосв≥дом≥сть виконуЇ так≥ функц≥њ:

Ч самоп≥знанн€ Ч охоплюЇ самов≥дчутт€ (в≥дчутт€ власного т≥ла, свого м≥сц€ у простор≥);

Ч самоспостереженн€самоанал≥з (на €кий здатн≥ небагато людей);

Ч самооц≥нки Ч включаЇ самопочутт€ (емоц≥йна оц≥нка своЇњ життЇвоњ ситуац≥њ та себе в н≥й), оц≥нку себе в≥дпов≥дно до певних життЇвих еталон≥в, р≥вень домагань (оц≥нку наперед моњх бажань ≥ здобутк≥в);

Ч саморегул€ц≥њ Ч передбачаЇ таку посл≥довн≥сть ви€в≥в самосв≥домост≥ €к самоконтроль, самодетерм≥нац≥€, самотворенн€.

ќтже, св≥дом≥сть Ї складним ≥ багатофункц≥ональним феноменом, одн≥Їю з особливостей людини, €к≥ визначають њњ специф≥чний стан у св≥т≥, њњ особливий онтолог≥чний статус. ‘≥лософ≥€ виокремлюЇ так≥ основн≥ типи в≥дношенн€ св≥домост≥ до св≥ту: а) п≥знанн€ (одн≥Їю з форм ≥снуванн€ св≥домост≥ Ї знанн€); б) практика €к ц≥леспр€мована д≥€льн≥сть людини завд€ки св≥домост≥; ц≥нн≥сне ставленн€ до св≥ту, людини, сусп≥льства, що визначаЇтьс€ системою моральних, естетичних, етичних та ≥нших норм, прийн€тих у сусп≥льств≥.

«розум≥ти повною м≥рою св≥дом≥сть у всьому багатств≥ њњ функц≥й, у розмањтт≥ њњ ви€в≥в можна лише в контекст≥ вс≥Їњ культури людства, вс≥Їњ його ≥стор≥њ.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 676 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

2097 - | 1833 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.