Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—п≥вв≥дношенн€ категор≥й Дбутт€Ф, Дсубстанц≥€Ф, Дматер≥€Ф




—убстанц≥€ - субстрат €к нос≥й певних властивостей, те, що зв'€зуЇ властивост≥ в щось Їдине. ” даному раз≥ п≥д субстанц≥Їю розум≥Їтьс€ т≥ло, р≥ч, речовина.

Ќайб≥льшого поширенн€ пон€тт€ субстанц≥њ набуло в рац≥онал≥стичн≥й ф≥лософ≥њ Ќового часу. ≈мп≥ризм заперечував це пон€тт€, оск≥льки в досв≥д≥ не представлен≥ н≥ першопричина, н≥ незм≥нна основа €вищ, н≥ субстрат властивостей. ≤.  ант розум≥в п≥д субстанц≥Їю апр≥орну форму, €ка так упор€дковуЇ досв≥д, що в м≥нливому завжди Ї щось незм≥нне. «авд€ки ≥дењ субстанц≥њ €к чомусь незм≥нному, на думку  анта, можлива наука. √.-¬.-‘. √егель осмислюЇ субстанц≥ю €к суб'Їкт (≥де€, Ѕог), €кий сам себе розвиваЇ через творенн€ св≥ту ≥ його п≥знанн€. «авд€ки цьому в≥н усю р≥зноман≥тн≥сть бутт€ розгл€даЇ €к ступен≥ розвитку одного ≥ того ж.

” сучасн≥й ф≥лософ≥њ пон€тт€ Ђсубстанц≥€ї в традиц≥йному значенн≥ вживаЇтьс€ х≥ба що в марксизм≥ та неотом≥зм≥. ћарксизм субстанц≥ю ототожнюЇ з матер≥Їю ≥ цим ставить п≥д сумн≥в доц≥льн≥сть його вживанн€ €к окремого пон€тт€. Ќеопозитив≥зм, продовжуючи емп≥ричну л≥н≥ю, стверджуЇ, що пон€тт€ субстанц≥њ, €к ≥ б≥льш≥сть ф≥лософських пон€ть, не вериф≥куЇтьс€, воно, отже, позбавлене сенсу.

≤де€ субстанц≥њ виражаЇ незм≥нн≥сть у м≥нливому (в процес≥). Ѕудь-€ка зм≥на Ї зм≥ною чогось, €когось субстрату. ”стален≥сть (незм≥нн≥сть) в навколишньому св≥т≥ виражаЇтьс€ через в≥дносну стаб≥льн≥сть речей (в≥д атомного до косм≥чного р≥вн€) ≥ через на€вн≥сть закон≥в збереженн€ (збереженн€ маси та енерг≥њ, ≥мпульсу та ≥н.). ќднак розвиток науки дов≥в, що Їдиноњ основи св≥ту на зразок непод≥льних атом≥в чи незнищуваноњ маси немаЇ. —убстанц≥њ €к абсолюту, €к сущого пор€д з м≥нливими речами не ≥снуЇ. –ечам (т≥лам, процесам, сущому взагал≥) притаманн≥ властивост≥ субстанц≥йност≥ й процесуальност≥. ћожна погодитись з ќ.  онтом (закон трьох стад≥й), що субстанц≥€ €к абсолютна першооснова Ч це примарний спос≥б по€сненн€ св≥ту, щось на зразок флог≥стону у ф≥зиц≥.

÷е, однак, не заперечуЇ правом≥рност≥ вживанн€ пон€тт€ Ђсубстанц≥€ї у в≥дносному значенн≥. “ак в процесах х≥м≥чних перетворень атоми виступають €к в≥дносно незм≥нна субстанц≥€. ” ф≥зичних процесах такою субстанц≥Їю може виступати маса (матер≥€) чи енерг≥€, але це не абсолютн≥ величини. ¬они збер≥гають устален≥сть (незм≥нн≥сть) лише в певних межах, за €кими вони постають €к щось м≥нливе.

—учасна ф≥лософ≥€ загалом т€ж≥Ї швидше до несубстанц≥йноњ модел≥ св≥ту. —в≥т, за висловом ¬≥тгенштейна, Ч це сукупн≥сть факт≥в.

—фер≥ реального бутт€, на думку √артмана, протистоњть сфера ≥деального бутт€ Ч математичн≥ та лог≥чн≥ предметност≥, а також ц≥нност≥.

Ђ–еальне та ≥деальне бутт€ розр≥зн€ютьс€ радикально аж до протилежност≥. „исла, трикутники, ц≥нност≥ Ї чимось зовс≥м ≥ншим, н≥ж реч≥, под≥њ, особи, ситуац≥њї. ≤деальн≥ сутност≥ характеризуютьс€ позачасов≥стю (в≥чн≥стю), загальн≥стю (не ≥ндив≥дуальн≥стю) та ≥мматер≥альн≥стю (нематер≥альн≥стю). ѓх вивчають математика, лог≥ка, етика та естетика. Ќа думку √артмана, хоча ≥деальн≥ сутност≥ й не мають т≥Їњ повноти бутт€, що реальне суще, вони Ї об'Їктивними: числа вступають м≥ж собою у в≥дношенн€, незалежн≥ в≥д св≥домост≥. як ≥ реальн≥ реч≥, людина може п≥знавати њх адекватно або неадекватно.

”же цей дещо спрощений виклад вченн€ √артмана про реальну та ≥деальну сфери бутт€ засв≥дчив методолог≥чну обірунтован≥сть вс≥х розмежувань, зд≥йснених в його онтолог≥њ. ¬≥н не йде за наукою, а ви€вл€Ї специф≥ку сфер ≥ шар≥в бутт€, €ку ≥нтуњтивно схоплюють науки. —аме методолог≥чн≥ обірунтуванн€ розр≥зненн€ сфер бутт€ дають п≥дставу дл€ ≥снуванн€ онтолог≥чних концепц≥й у сучасн≥й ф≥лософ≥њ.

¬их≥дним дл€ конституюванн€ вс≥х сфер Ї сприйманн€.

” сприйманн≥ даютьс€ матер≥ально-просторов≥ т≥ла Ч кам≥нь, будинок, дерево. ѕредмет сприйманн€ включаЇтьс€ в певний горизонт, аж до горизонту всього попереднього житт€ людини, завд€ки €кому вона надаЇ предмету сприйманн€ значенн€ матер≥ально-просторовоњ реч≥. якщо вона, наприклад, бачить, що по даху далекого будинку йде слон, то горизонт њњ попереднього досв≥ду не дозволить приписати цьому сприйманню реальн≥сть, ≥ вона шукатиме ≥ншоњ ≥нтерпретац≥њ свого чуттЇвого враженн€. ∆ив≥ ≥стоти, наприклад тварини, також даютьс€ у сприйманн≥, однак дл€ конституюванн€ њх бутт€ одного зовн≥шнього сприйманн€ недостатньо. Ќеобх≥дно ≥ще внутр≥шнЇ сприйманн€ (симпат≥€). ≤ншими словами, тварин≥ людина надаЇ бутт€ тварини (на в≥дм≥ну, скаж≥мо, в≥д кам≥нн€) завд€ки тому, що сама вона Ї живою ≥стотою ≥ може в≥дчувати (моделювати) њх б≥ль ≥ рад≥сть. “ак, на думку феноменолог≥в, конституюЇтьс€ бутт€ живого.

ѕо-≥ншому конституюЇтьс€ бутт€ людини ≥ соц≥ального св≥ту. ≤нша людина саме €к людина даЇтьс€ не просто в зовн≥шньому сприйманн≥ чи симпат≥њ, €к це буваЇ за сприйманн€ тварини. ” зовн≥шньому сприйманн≥ людин≥ не даний внутр≥шн≥й св≥т ≥ншоњ людини. ћожна бачити м≥м≥ку, жести, позу, сприймати тембр голосу, але це не передаЇ переживань ≥ншоњ людини. ќднак можна њх в≥дтворити, опираючись на св≥й внутр≥шн≥й св≥т, на власн≥ переживанн€. Ћюдина може в≥дчути, сприйн€ти горе ≥ рад≥сть ≥ншоњ людини, тому що вона переживала ц≥ в≥дчутт€ ≥ знаЇ, €ка м≥м≥ка, тембр голосу тощо њх супроводить.

ќсобливий шар бутт€ утворюють переживанн€ людини, акти св≥домост≥ (те, що у ф≥лософ≥њ традиц≥йно називаЇтьс€ душею). ѕереживанн€ людини Ч це, на думку феноменолог≥в, Їдине, що дано њй безпосередньо. —прийманн€, пригадуванн€, м≥ркуванн€, мр≥€нн€ Ї њњ актами св≥домост≥, вона не може мати в них сумн≥ву.

ѕредмети культури утворюють свою сферу бутт€. ўось Ї предметом культури (витвором мистецтва, техн≥чним приладом, предметом побуту та ≥н.) завд€ки тому, що м≥стить певний смисл, Ї вт≥ленн€м (опредметненн€м, матер≥ал≥зац≥Їю) думок людей. —татуетка з камен€ в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д камен€, з €кого вона зроблена, тим, що люди надали њй певного смислу (вона була символом родючост≥ чи краси). «в≥дси висновок, що сприйманн€ предмета культури в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д сприйманн€ предмета природи.

ўе одною сферою бутт€ Ї ≥деальн≥ предмети. —юди можна в≥днести пон€тт€ (формально-лог≥чн≥ та зм≥стовн≥), ÷≥нност≥, казков≥ образи та ≥н. ѓх бутт€ конституюЇтьс€ в р≥зних актах св≥домост≥. “ак, ц≥нност≥ Ч добро, дружба, Ѕог дан≥ через в≥ру, у в≥р≥. якщо хтось не в≥рить в добро чи любов, не в≥рить у Ѕога, то вони дл€ нього не ≥снують, €к скаж≥мо, дл€ приб≥чник≥в одн≥Їњ рел≥г≥њ ц≥нност≥ ≥ншоњ не Ї ц≥нност€ми.

ѕри цьому, на думку ≈. √уссерл€, кожна сфера бутт€ маЇ своњ принципи побудови. ЂЋог≥каї (правила гри героњв) казкового св≥ту, в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д лог≥ки сп≥вв≥дношенн€ математичних чисел, а ц€, в свою чергу, в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д принцип≥в побудови реального св≥ту. ‘еноменолог≥€, наголошуючи на тому, що р≥зн≥ види сущого даютьс€ в р≥зних актах св≥домост≥ (що њм, отже, задаютьс€ р≥зн≥ модуси бутт€ з≥ своЇю Ђлог≥коюї), ви€вилась пл≥дним методом досл≥дженн€ в естетиц≥, етиц≥, ф≥лософ≥њ культури.

”се це даЇ п≥дстави стверджувати про правом≥рн≥сть концепц≥њ, €ка в≥др≥зн€Ї бутт€ в≥д сущого (реч≥, ≥дењ та ≥н.). Ѕутт€, його модус задаЇтьс€ сущому при включенн≥ його в св≥т людини (смисловий горизонт). –еальному предмету вона задаЇ один вид бутт€, числам Ч ≥нший, казковим геро€м Ч ще ≥нший. «авд€ки такому п≥дходу феноменолог≥€ в≥д≥йшла в≥д субстанц≥йно-предметного трактуванн€ бутт€, за €кого воно ототожнювалос€ з матер≥альними речами чи ≥де€ми, тобто ≥з сущим.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1001 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

2033 - | 1993 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.