Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќнтолог≥€ €к ф≥лософська дисципл≥на




‘≥лософ≥€, на в≥дм≥ну в≥д буденноњ св≥домост≥, порушуЇ проблему бутт€ св≥домо, намагаЇтьс€ з'€сувати смисл, €кий людська культура вкладаЇ в це пон€тт€. ¬ченн€ про бутт€ називаЇтьс€ онтолог≥Їю (грец. on, ontos Ч суще ≥ logos Ч пон€тт€, розум). “ерм≥н вживаЇтьс€ у ф≥лософ≥њ з XVII ст., хоч сама проблема бутт€ розгл€далась з час≥в ѕармен≥да.

“ривалий час онтолог≥€ була одн≥Їю з≥ складових метаф≥зики, до €коњ входили також теолог≥€ (вченн€ про Ѕога) ≥ психолог≥€ (вченн€ про душу). ќск≥льки теолог≥€ ≥ психолог≥€ п≥зн≥ше в≥докремилис€ в≥д ф≥лософ≥њ, то метаф≥зика фактично зб≥глас€ з онтолог≥Їю.

 ант в≥дмовив онтолог≥њ в прав≥ бути наукою на вз≥рець природознавства, дов≥вши, що њњ претенз≥њ на самост≥йне баченн€ св≥ту призвод€ть до антином≥й. ” його вченн≥ онтолог≥€ фактично була зведена до гносеолог≥њ. ўо таке бутт€ (св≥т), його принципи, людина може знати т≥льки з розуму (розсудку), €кий надав апр≥орн≥ форми цьому буттю.

” п≥сл€кант≥вськ≥й ф≥лософ≥њ нам≥тились дв≥ тенденц≥њ:

1. ¬≥дмова в≥д онтолог≥чних побудов (неокант≥анство, позитив≥стська традиц≥€).

2. —проба в≥днайти св≥й ф≥лософський, в≥дм≥нний в≥д наукового, п≥дх≥д до бутт€ (через ≥нтуњц≥ю тощо), на €кому можна було б будувати онтолог≥ю.

” √егел€, дл€ €кого бутт€ було тотожним мисленню (бутт€ приписувалось насамперед ≥дењ, Ѕогу) вченн€ про бутт€ (онтолог≥€) звелось до лог≥ки. ћислитель досл≥джував бутт€ т≥льки €к лог≥чну категор≥ю. ћарксизм, йдучи за  антом ≥ √егелем, заперечував самост≥йний статус онтолог≥њ, однак не посл≥довно. “ак, ‘. ≈нгельс, а за ним ≥ рад€нськ≥ ф≥лософи без належного методолог≥чного обгрунтуванн€ розгорнули вченн€ про форми матер≥њ. Ќеомарксисти (√. Ћукач, ‘ранкфуртська школа) зд≥йснили спробу розбудувати онтолог≥ю на засадах практики. ¬они розгл€дають св≥т у формах практики (культури), ≥ бутт€ постаЇ насамперед €к визначенн€ культури.

 онцепц≥€ ≥нтуњтивного баченн€ бутт€, протилежна науковому (розсудковому) п≥дходу до нього, на€вна у ф≥лософ≥њ ‘. Ќ≥цше, ј. Ўопенгауера й ј. Ѕергсона. јле найб≥льший вплив на в≥дновленн€ онтолог≥чних вчень у XX ст. ви€вила феноменолог≥€ ≈. √уссерл€, €кий методолог≥чно обірунтував новий п≥дх≥д до бутт€, дав нове тлумаченн€ бутт€, чим було подолано кант≥вське запереченн€ онтолог≥њ. ‘еноменолог≥€ стала основою онтолог≥чних побудов самого ≈. √уссерл€, а також Ђкритичноњ онтолог≥њї Ќ. √артмана та Ђфундаментальноњ онтолог≥њї ћ.√айдеггера.

¬ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ проблему бутт€ вперше порушили елеати. ѕармен≥д, €кий вважав бутт€ основою св≥ту, д≥йшов парадоксального висновку: що ≥снуЇ т≥льки бутт€, а небутт€ не ≥снуЇ, бо €кщо людина думаЇ про небутт€, то воно постаЇ €к бутт€. ќтже, бутт€ з самого початку постало €к загадка ф≥лософ≥њ.

” р≥зних ф≥лософських системах пон€тт€ Ђбутт€ї набувало р≥зного значенн€ ≥ визначалось через в≥дношенн€ його до таких пон€ть, €к Ђнебутт€ (н≥що)ї ≥ Ђсущеї. Ќ≥що Ч це запереченн€ бутт€.  ласична ф≥лософ≥€ визначала бутт€ через протиставленн€ небуттю. ¬ сучасн≥й ф≥лософ≥њ, зокрема в екзистенц≥ал≥зм≥, бутт€ визначають через суще. ѕ≥д сущим ф≥лософи розум≥ють Ђоформленеї, Ђобмеженеї, Ђвизначенеї бутт€, все те, що можна помислити в предметн≥й форм≥. –≥ч, людина, атом, в≥тер, почутт€, пон€тт€ Ч це суще, €ке може мати бутт€ або небутт€. ¬иход€чи з цих засад, можна розгл€нути ≥снуюч≥ концепц≥њ бутт€. якщо п≥д сущим розум≥ють т≥льки матер≥альн≥ реч≥ (атом, кам≥нь, рослина, тварина, людина, тощо), тобто св≥т розгл€дають €к сукупн≥сть матер≥альних речей ≥ бутт€ приписують т≥льки такому сущому, то в такому раз≥ бутт€ стаЇ тотожним матер≥альност≥. Ѕути Ч значить бути матер≥альним. ™дн≥сть св≥ту в його матер≥альност≥, стверджував ‘. ≈нгельс, ≥снуЇ т≥льки матер≥€ (Ћен≥н). «в≥дси висновок, що нематер≥альне суще (≥дењ, духовн≥ ц≥нност≥ тощо) мають несправжнЇ, меншоварт≥сне бутт€.

ѕротилежна картина постаЇ, коли п≥д сущим розум≥ють насамперед ≥дењ, пон€тт€, ц≥нност≥, коли њм надаЇтьс€ справжнЇ бутт€, а матер≥альн≥ реч≥ розгл€даютьс€ €к небутт€, н≥що (meon у ѕлатона). “ака позиц≥€ об'Їктивного ≥деал≥зму, €кий ототожнюЇ мисленн€ ≥ бутт€, зводить бутт€ до мисленн€. ÷е ототожненн€ було нар≥жним каменем ф≥лософ≥њ √егел€. « позиц≥њ об'Їктивного ≥деал≥зму бутт€ ≥дењ Ч абсолютне ≥ необх≥дне, а бутт€ реч≥ Ч в≥дносне ≥ випадкове, оск≥льки р≥ч сьогодн≥ Ї, а завтра њњ може не бути.

ƒещо ≥нш≥ концепц≥њ бутт€ характерн≥ дл€ суб'Їктив≥стських теч≥й в ф≥лософ≥њ. ќск≥льки в них суще (реч≥) не ≥снуЇ само по соб≥, то його бутт€ чи небутт€ ставитьс€ у залежн≥сть в≥д суб'Їкта. ¬ емп≥ричн≥й традиц≥њ (ƒжордж Ѕеркл≥, ƒев≥д ём) статус абсолютного бутт€ належить психолог≥чним переживанн€м, а в рац≥онал≥стичн≥й ф≥лософ≥њ ƒекарта абсолютним бутт€м над≥л€Їтьс€ св≥дом≥сть.

ќтже, виход€чи з ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ, можна вести мову про три основн≥ концепц≥њ бутт€:

Ч матер≥ал≥стична, €ка ототожнюЇ бутт€ з матер≥альним сущим;

Ч ≥деал≥стична, що ототожнюЇ бутт€ з мисленн€м (≥деальним сущим);

Ч некласична, що протиставл€Ї бутт€ €к процесуальн≥сть, м≥нлив≥сть, незавершен≥сть сущому €к усталеному, оформленому, завершеному.

ћатер≥ал≥стична та ≥деал≥стична концепц≥њ т€ж≥ють до об'Їктив≥зму (прагнуть розгл€дати бутт€ з об'Їктивного погл€ду, з позиц≥њ близькоњ до науки); некласична, €ка в розвинут≥й форм≥ представлена у феноменолог≥њ та екзистенц≥ал≥зм≥ Ч до суб'Їктив≥зму, до визначенн€ бутт€ через св≥дом≥сть та ≥снуванн€ людини.

ќчевидно, ототожненн€ бутт€ з сущим, €ке було характерне дл€ класичноњ ф≥лософ≥њ, вело в глухий кут, ставило людину перед дилемою вибору м≥ж матер≥альним чи ≥деальним сущим. ≤ €кщо одному з них приписувалось вище бутт€, то ≥нше зводилось до меншоварт≥сного бутт€, до небутт€. ќднак дл€ людини в житт≥ важлив≥ €к матер≥альн≥ реч≥, так ≥ духовн≥ ц≥нност≥ (честь, коханн€). ≤ €кщо одн≥ Ђлюди гинуть за металї, то ≥нш≥ Ч за честь ≥ коханн€, довод€чи цим, що ≥ те й ≥нше маЇ дл€ них бутт€.

ƒл€ розум≥нн€ бутт€ значно ц≥кав≥шою Ї перспектива, €ку запропонували феноменологи та екзистенц≥ал≥сти, зв≥вши бутт€ до певного значенн€ речей, сущого. ЂЅутиї означаЇ Ђматиї певне значенн€ в контекст≥ культури. “ак, реч≥ сприйманн€ мають значенн€ Ђреального бутт€ї, реч≥ у€ви Ч у€вне бутт€, ≥нтернетн≥ Ђштучкиї Ч в≥ртуальне бутт€. –≥зним предметам надаютьс€ р≥зн≥ види (модуси) бутт€ в≥дпов≥дно до того, €к вони даютьс€ людин≥. якщо, наприклад, вчений висунув здогад про бутт€ €коњсь м≥крочастки, то спочатку вона маЇ модус Ђг≥потетичного бутт€ї. ƒл€ того щоб набути модусу Ђреального бутт€ї, вона повинна предстати за правилами, за €кими даютьс€ реальн≥ реч≥. ј це означаЇ, що вона маЇ пр€мо чи опосередковано чуттЇво заф≥ксуватись. ќтже, людина приписуЇ реч≥ модус Ђреального бутт€ї т≥льки за певних умов њњ даност≥. ÷е стосуЇтьс€, скаж≥мо, ≥ художнього твору. ўось набуваЇ статусу художнього твору лише за умови, що воно даЇтьс€ людин≥ за правилами, €ким повинен в≥дпов≥дати художн≥й тв≥р.

Ќа п≥дстав≥ феноменолог≥чноњ концепц≥њ в сучасн≥й онтолог≥њ прийн€то вид≥л€ти р≥зн≥ сфери бутт€. ” р≥зних мислител≥в вони мають р≥зну структуру. —ам ≈. √уссерль в≥дпов≥дно до р≥зних способ≥в даност≥ св≥домост≥ вид≥л€Ї так≥ сфери бутт€: матер≥ально-просторовий св≥т, жив≥ ≥стоти, людина ≥ соц≥альний св≥т, св≥дом≥сть (псих≥ка), формально-лог≥чн≥ предмети, матер≥ально-зм≥стов≥ пон€тт€, ц≥нност≥, св≥т фантастичних утворень тощо. ¬с≥ вони разом утворюють св≥т людини €к горизонт, у €кому даЇтьс€ будь-€кий предмет.

¬их≥дним дл€ конституюванн€ вс≥х сфер Ї сприйманн€. ” сприйманн≥ даютьс€ матер≥ально-просторов≥ т≥ла Ч кам≥нь, будинок, дерево. ѕредмет сприйманн€ включаЇтьс€ в певний горизонт, аж до горизонту всього попереднього житт€ людини, завд€ки €кому вона надаЇ предмету сприйманн€ значенн€ матер≥ально-просторовоњ реч≥. якщо вона, наприклад, бачить, що по даху далекого будинку йде слон, то горизонт њњ попереднього досв≥ду не дозволить приписати цьому сприйманню реальн≥сть, ≥ вона шукатиме ≥ншоњ ≥нтерпретац≥њ свого чуттЇвого враженн€.

ѕо-≥ншому конституюЇтьс€ бутт€ людини ≥ соц≥ального св≥ту. ≤нша людина саме €к людина даЇтьс€ не просто в зовн≥шньому сприйманн≥ чи симпат≥њ, €к це буваЇ за сприйманн€ тварини. ” зовн≥шньому сприйманн≥ людин≥ не даний внутр≥шн≥й св≥т ≥ншоњ людини.

«в≥дси бере св≥й початок залежн≥сть сприйманн€ ≥нших людей в≥д багатства внутр≥шнього св≥ту. Ћюдина з прим≥тивним внутр≥шн≥м св≥том не може змоделювати складний ≥ суперечливий св≥т ген≥€, в≥н дл€ нењ не зрозум≥лий. “≥льки душа, €ка страждала, може Ђзмоделюватиї стражданн€ (чи ≥нш≥ в≥дчутт€) ≥ншого.

ќсобливий шар бутт€ утворюють переживанн€ людини, акти св≥домост≥ (те, що у ф≥лософ≥њ традиц≥йно називаЇтьс€ душею). ѕереживанн€ людини Ч це, на думку феноменолог≥в, Їдине, що дано њй безпосередньо. —прийманн€, пригадуванн€, м≥ркуванн€, мр≥€нн€ Ї њњ актами св≥домост≥, вона не може мати в них сумн≥ву. ќчевидн≥сть дл€ нењ њњ переживань Ї основою ≥дентичност≥ њњ особистост≥. —аме завд€ки ц≥й очевидност≥ вона знаЇ, що це було з нею, а не з кимось ≥ншим, що це саме вона пережила.Ђяї €к особа ≥снуЇ в переживанн€х.

ѕредмети культури утворюють свою сферу бутт€. ўось Ї предметом культури (витвором мистецтва, техн≥чним приладом, предметом побуту та ≥н.) завд€ки тому, що м≥стить певний смисл, Ї вт≥ленн€м (опредметненн€м, матер≥ал≥зац≥Їю) думок людей.

ўе одною сферою бутт€ Ї ≥деальн≥ предмети. —юди можна в≥днести пон€тт€ (формально-лог≥чн≥ та зм≥стовн≥), ÷≥нност≥, казков≥ образи та ≥н. ѓх бутт€ конституюЇтьс€ в р≥зних актах св≥домост≥. “ак, ц≥нност≥ Ч добро, дружба, Ѕог дан≥ через в≥ру, у в≥р≥.

”се це даЇ п≥дстави стверджувати про правом≥рн≥сть концепц≥њ, €ка в≥др≥зн€Ї бутт€ в≥д сущого (реч≥, ≥дењ та ≥н.). Ѕутт€, його модус задаЇтьс€ сущому при включенн≥ його в св≥т людини (смисловий горизонт). –еальному предмету вона задаЇ один вид бутт€, числам Ч ≥нший, казковим геро€м Ч ще ≥нший. «авд€ки такому п≥дходу феноменолог≥€ в≥д≥йшла в≥д субстанц≥йно-предметного трактуванн€ бутт€, за €кого воно ототожнювалос€ з матер≥альними речами чи ≥де€ми, тобто ≥з сущим.

ѕеред онтолог≥Їю €к вченн€м про св≥т постали так≥ проблеми: €к виник св≥т (п≥дстави ≥снуванн€ св≥ту); €ка будова св≥ту (шари або сфери бутт€); €кий характер в≥дношень м≥ж речами св≥ту (категор≥њ €к найзагальн≥ш≥ характеристики цих в≥дношень).


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1149 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

2027 - | 1988 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.