Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘≥лософськ≥ концепц≥њ модерну та постмодерну




¬ рамках ≥сторико-ф≥лософського досл≥дженн€ модерн≥зм сл≥д розум≥ти €к ≥деолог≥чна теч≥€ в Ївропейськ≥й ф≥лософ≥њ, направлене на перетворенн€ ≥ оновленн€. ” цьому сенс≥ модерн≥зм €к ≥деолог≥чне €вище протиставл€Їтьс€ ≥деолог≥њ традиц≥йного сусп≥льства, заснованоњ, по-перше, на дом≥нуванн≥ традиц≥њ над ≥нновац≥Їю, а, по-друге, що спираЇтьс€ на рел≥г≥йну або м≥фолог≥чне виправданн€ ц≥Їњ традиц≥њ. “ому одним з ключових аспект≥в модерн≥зац≥њ ‘едотова ¬.√. називаЇ становленн€ ≥ндив≥дуальност≥ ≥ дом≥нуванн€ новаторства над традиц≥Їю.

—л≥д зробити застереженн€, що € не ставлю в цьому досл≥дженн≥ завданн€ строго визначити хронолог≥чн≥ рамки модерн≥зму, а також € не називаю модерн≥стами вс≥х ф≥лософ≥в, €к≥ жили в к≥нц≥ XIX - початку XX стол≥тт€. я не вважаю, що все мислител≥ цього пер≥оду можуть бути однозначно зарахован≥ до модерн≥зму. ” дан≥й же робот≥ € доводжу, що модерн≥зм Ї, насамперед, ≥деолог≥чним теч≥Їю, тому в роботах багатьох ф≥лософ≥в, соц≥олог≥в, теолог≥в, л≥нгв≥ст≥в, економ≥ст≥в цього пер≥оду ми можемо ви€вити пр€мий або опосередкований вплив модерн≥зму. ” дан≥й робот≥ ми зупинюс€ на розгл€д≥ найб≥льш €скравих представник≥в модерн≥зму.

ƒл€ б≥льш повного розум≥нн€ модерн≥зму звернемос€ до ≥сторичного осмисленн€ цього €вища. ≤снуЇ к≥лька розум≥нь феномена модерност≥ в ≥стор≥њ мистецтв, соц≥олог≥њ ≥ у ф≥лософ≥њ. –озб≥жност≥ пол€гають у визначенн≥ хронолог≥чних рамок епохи модерну: €кщо розум≥ти модерн≥зм €к св≥тогл€д, що ор≥ЇнтуЇтьс€ на ≥ндив≥дуальн≥сть ≥ наукове п≥знанн€, то ≥сторичн≥ рамки епохи модерну зб≥гаютьс€ з рамками ф≥лософ≥њ Ќового часу (коли обгрунтовуютьс€ принципи наукового п≥знанн€ ≥ рац≥онал≥зм у Ѕекона, ƒекарта,  анта). якщо прийн€ти дану верс≥ю, то модерн≥змом сл≥д вважати рац≥онал≥стичну ф≥лософ≥ю, пов'€зану з ≥деЇю незалежност≥ ≥ активност≥ суб'Їкта, що напол€гаЇ на науковост≥ ф≥лософського п≥знанн€ ≥ категор≥альному характер мови ф≥лософ≥њ, €ка знайшла своЇ продовженн€ в позитив≥зм≥ ≥ сучасноњ анал≥тичноњ ф≥лософ≥њ. ” цьому випадку феномен модерн≥зму в ф≥лософ≥њ т≥сним чином пов'€заний з переходом в≥д традиц≥йного сусп≥льства до ≥ндустр≥ального, тобто з≥ становленн€м кап≥тал≥зму, з по€вою самост≥йност≥ ≥ндив≥да, здатного перетворювати св≥т з власноњ вол≥. “ому ћ.ћ. ‘едорова пов'€зуЇ розвиток модерн≥зму з науковою революц≥Їю, що означала перех≥д в≥д баченн€ св≥ту €к керованого божественним промислом, до осмисленн€ св≥тових процес≥в €к саморегул≥вних; в результат≥ на зм≥ну символ≥чного Їдност≥ в св≥торозум≥нн≥ приходить така картина св≥ту, в €к≥й людина в≥дд≥лений в≥д природи ≥ намагаЇтьс€ вс≥л€ко з нею з'Їднатис€ шл€хом п≥дпор€дкуванн€ њњ своЇњ думки ≥ вол≥; у св≥т≥ все п≥дпор€дковане законам механ≥ки, ≥ ц≥ закони покликаний п≥знати людина. [ƒив.: 30]. ќднак €кщо ми приймемо цю систему в≥дл≥ку, то ризикуЇмо зд≥йснити дв≥ помилки. « одного боку, погоджуючись з тим, що модерн≥зм зб≥гаЇтьс€ за часом з виникненн€м новоЇвропейського рац≥онал≥зму, ми ризикуЇмо ототожнити модерн≥зм з ≥деолог≥Їю кап≥тал≥зму. ” цьому випадку ставитьс€ п≥д сумн≥в правом≥рн≥сть використанн€ самого пон€тт€ Ђмодернї. « ≥ншого боку, ми ризикуЇмо однозначно пр€мим (≥ досить грубим) чином зв'€зати розвиток ф≥лософ≥њ ≥ розвиток соц≥альних в≥дносин. Ќе можна не визнати, що соц≥альний розвиток впливаЇ на розвиток ≥деолог≥њ, але некоректно говорити про те, що соц≥альний ≥ культурний розвиток пр€мо пропорц≥йн≥ один одному ≥ культура т≥льки в≥дображаЇ ≥ повторюЇ етапи соц≥ального розвитку. ≤ нарешт≥, €кщо ми погодимос€ з тим, що модерн≥зм хронолог≥чно зб≥гаЇтьс€ з ф≥лософ≥Їю Ќового часу, то м з необх≥дн≥стю повинн≥ визнати необх≥дн≥сть використанн€ багато терм≥на дл€ ф≥лософ≥њ початку ’’ стол≥тт€, €ка докор≥нно в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д ф≥лософ≥њ Ќового часу.

« точки зору ≥ншоњ традиц≥њ, модерн≥зм можна розум≥ти €к св≥тогл€д ор≥Їнтоване на запереченн€ традиц≥йних основ. ” цьому сенс≥, хронолог≥чн≥ рамки модерн≥зму зовс≥м невизначн≥, б≥льше того, зн≥маЇтьс€ сам питанн€ ≥сторичному положенн≥ модерн≥зму. “ут можна погодитис€ з ”. ≈ко в тому, що будь-€ка епоха маЇ св≥й модерн≥зм, тобто ≥деолог≥чне прагненн€ до новаторства ≥ переосмисленню традиц≥њ. ѕод≥бна точка зору Ї б≥льш ф≥лософськоњ, однак, також не даЇ повного у€вленн€ про феномен модерну у ф≥лософ≥њ. ” цьому випадку, модерн≥зм к≥нц€ XIX - початку ’’ стол≥ть можна розум≥ти €к ще одне теч≥њ в р€ду ≥нших, €к≥ прагнули до оновленн€ традиц≥йних установок ≥ ц≥нностей. ќднак де€к≥ ф≥лософи ≥ досл≥дники побачили в зм≥н≥ культурних стил≥в знак к≥нц€ XIX стол≥тт€ €кийсь ≥стотне зрушенн€, перех≥д до ще принципово новому, переродженн€ в Ђнову сучасн≥стьї (¬. Ѕень€м≥н).

ўо стосуЇтьс€ впливу модерн≥зму на подальший розвиток ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ, то тут можна назвати активне запозиченн€ з боку постмодерн≥ст≥в. якщо неомодерн≥зм в особ≥ того ж ’абермаса прагне до завершенн€ незак≥нченого проекту модерн≥зму ≥ напол€гаЇ на колишн≥х принципах, то постмодерн≥зм прагне до радикального переосмисленн€ попередньоњ традиц≥њ. « ≥ншого боку, не можна заперечувати генетичноњ спадкоЇмност≥ постмодерн≥зму по в≥дношенню до модерн≥зму, про що говор€ть численн≥ под≥бност≥. «окрема, прагненн€ до окрањнност≥ (або марг≥нальн≥сть), характерна дл€ всього ≥нтелектуального модерн≥стського простору, ви€вл€Ї певн≥ под≥бност≥ з постмодерн≥стському критичним методом деконструц≥≥. ¬иход€чи з цього, можна зробити важливий висновок про те, що специф≥ка постмодерн≥зму в не€вн≥й форм≥ в чому присутн€ вже в культур≥ модерну. “аким чином, € вважаю невиправданими висновку про те, що постмодерн≥зм заперечуЇ досв≥д, накопичений попередньоњ ф≥лософською традиц≥Їю. ѕостмодерн≥зм (що випливаЇ вже з самого терм≥на) успадковуЇ велику частину модерн≥стських ≥деолог≥чних установок (насамперед, ор≥Їнтац≥ю на нове ≥ принцип децентрац≥њ та економ≥њ, б≥льша частина €ких запозичена саме у  . ћаркса [ƒж. Ћечт вважаЇ, що ∆. ƒерр≥да запозичуЇ теор≥ю загальноњ економ≥њ у  . ћаркса, см: Lechte J. Fifty Key Contemporary Thinkers. London, 1994]), хоча вони ≥ п≥ддаютьс€ деконструкц≥њ (тому ≥ виникаЇ приставка Ђпост-ї), ≥дењ епохи модерну переосмислюютьс€ ≥ ≥нтерпретуютьс€ поза авторського (≥сторичного) почала, на чому напол€гала класична ф≥лософ≥€, тим не менш, не в≥дбуваЇтьс€ запереченн€ накопиченого попередньоњ ф≥лософськоњ думкою. ѕостмодерн≥зм може бути зрозум≥лий €к частина незавершеного модерн≥стського проекту, про €кий говорить ё. ’абермас. “аким чином, ≥сторичн≥сть ≥ спадкоЇмн≥сть м≥ж двома традиц≥€ми очевидна, хоча також очевидно ≥ розвиток певних ≥деолог≥чних аспект≥в ф≥лософ≥њ модерну, отже, можна говорити про переосмисленн€, але не про запереченн€ постмодерн≥змом ≥сторичноњ традиц≥њ, €к це часто робл€ть непрофес≥йн≥ критики. —имвол≥чно, що одн≥Їю з емблем постмодерну Ї кореневище (або ризому, про €ку пишуть ƒельоз ≥ √ваттар≥). —л≥д розум≥ти, що постмодерн також Ї частиною ≥сторичного розвитку Ївропейськоњ думки, в цьому сенс≥ зв'€зок його з класичною ф≥лософ≥Їю ≥ ф≥лософ≥Їю модерн≥зму, безсумн≥вно, присутн≥й, але на прихованому р≥вн≥, под≥бно до того, €к кор≥нн€ дерева прихован≥ в земл≥. ¬заЇмод≥€ ≥деолог≥й модерн≥зму ≥ постмодерн≥зму може бути описано €к зн€тт€ (Aufheben) модерн≥зму в постмодерн≥зм≥, причому ц€ негац≥€ (зн€тт€) носить не заперечуЇ характер, а, в гегел≥вськ≥й традиц≥њ, збер≥гаЇ ≥ утримуЇ зн€те (Die Negation des Bewusstseins, welches so aufhebt, dass es das Aufgehobene aufbewahrt und erhalt).

Ќав≥ть незважаючи на те, що формально покладаЇтьс€ в≥дсутн≥сть рамок культури постмодерну, отже, ≥сторична та ≥деолог≥чна незавершен≥сть дозвол€Ї говорити нам про постмодерн≥ €к про культуру пост-сучасност≥, тобто не тотожною ≥ не вписаною в рамки сучасноњ ментальност≥, тим не менше, вже ≥снуЇ певна ≥стор≥€ ф≥лософ≥њ постмодерну, €ка, отже, належить €к частина ≥стор≥њ Ївропейськоњ думки. ѕолаган≥е незавершеност≥ €к ≥деолог≥чного принципу, так чи ≥накше, Ї продуктом конкретноњ епохи, затвердженн€ ж ≥деолог≥чноњ пост-сучасност≥ Ї скор≥ше ще одн≥Їњ постмодерн≥стськоњ метафорою. —аме в силу того, що ми знаходить спадкоЇмн≥сть м≥ж модерн≥стськоњ та постмодер≥нстской традиц≥€м, ми можемо говорити про постмодерн≥зм €к про частину Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ, вписаною в конкретн≥сть ≥сторичноњ епохи. “аким чином, постмодерн≥зм теж ви€вл€Їтьс€ сучасним (modern) культурним осв≥тою, - ви€вл€ючи, тим самим ще одну грань ≥деолог≥чноњ близькост≥ двох традиц≥й, - вписаним в реальн≥сть часу, хоча ≥деолог≥чна в≥дкрит≥сть ≥ незавершен≥сть залишаЇтьс€. ¬лада ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ (€ка не заперечуЇтьс€ постмодерн≥змом) в даному випадку ви€вл€Їтьс€ сильн≥шою, н≥ж сама ≥деолог≥€ постмодерн≥зму. “аким чином, зд≥йснюЇтьс€ ≥деолог≥чна вписан≥сть конкретного св≥домост≥ (в даному випадку постмодерного) у процес ≥сторичного розвитку, про €ку писав  . ћаркс: Ђ—в≥дом≥сть, отже, вже з самого початку Ї сусп≥льний продукт ≥ залишаЇтьс€ њм, поки взагал≥ ≥снують людиї. [11, —. 27]. —в≥дом≥сть будь-€коњ епохи Ї контекстом (фоном) дл€ формуванн€ ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥-тексту, разом з тим визначаЇ його вписан≥сть (приналежн≥сть) в конкретн≥сть ≥сторичного розвитку. “аким чином, ми можемо спостер≥гати взаЇмовплив ≥деолог≥њ модерну (ор≥Їнтованого на запереченн€ ≥стор≥њ) ≥ постмодерну (ор≥Їнтованого на заповненн€ (supplement) ≥стор≥њ), €к≥ сп≥в≥снують в сучасн≥й ф≥лософ≥њ. “акож ми можемо спостер≥гати запозиченн€ методолог≥њ ≥ одночасно ≥сторичну спадкоЇмн≥сть двох цих теч≥й. Ђяк анти-гегель€нц≥ - ‘ейЇрбах, ћаркс ≥  'Їркегор - дали нам зрозум≥ти ≥рон≥ю системи без конкретного мислител€, так у свою чергу постмодерн≥зм вимагаЇ, щоб ми звернули увагу на аналог≥чну ≥рон≥ю дискурсу без оратор≥в, текст≥в без автор≥в ≥ д≥њ без д≥€ч≥вї. [61, p. 61]. “ут  . Ўрег говорить саме про модерн≥стськоњ установц≥ на модиф≥кац≥ю рац≥онального, коли рац≥ональне перестаЇ бути суб'Їктивною характеристикою (€к дл€ ƒекарта або —п≥нози), ≥ стаЇ модиф≥кац≥Їю (поза-особист≥сним принципом) розуму в економ≥ц≥, психоанал≥з≥, рел≥г≥њ, вол≥ ≥ т.п. “акий же ефект ми можемо спостер≥гати в ф≥лософ≥њ постмодерн≥зму, де пон€тт€ про особист≥сть розчин€Їтьс€ в загальн≥й ≥деолог≥њ дискурсивного, текстуального, д≥€льного.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 3120 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

2002 - | 1972 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.