Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕроблема методу €к ключова проблема новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ




ѕроблематику ф≥лософ≥њ Ќового часу визначили так≥ фундаментальн≥ чинники, €к наукова революц≥€, що тривала прот€гом XVIЧXVII ст., та формуванн€ буржуазного громад€нського сусп≥льства (XVIII ст.). ÷им зумовлене, дом≥нуванн€ гносеолог≥њ, зокрема проблеми методу п≥знанн€ на першому етап≥ (XVII ст.) розвитку тогочасноњ ф≥лософ≥њ ≥ соц≥ально-пол≥тичноњ проблематики на другому (XVIII ст.), в епоху ѕросв≥тництва. ¬ ≥сторичному аспект≥ XVII ст. Ч це п≥дготовча фаза ѕросв≥тництва, зародженн€ ≥дей, €к≥ набули п≥зн≥ше б≥льш окресленоњ форми.

—уть ц≥Їњ революц≥њ визначали так≥ особливост≥:

1. ¬≥дмежуванн€ наукового знанн€ в≥д рел≥г≥њ та ф≥лософських вчень минулого. –ел≥г≥€, стверджуЇ один з творц≥в новоњ науки √. √ал≥лей, вчить, €к потрапити на небо, а не €к воно влаштоване, бо це Ї справою науки. √ал≥лей р≥шуче заперечував авторитет јр≥стотел€ дл€ розбудови новоњ науки. « часом наука поступово ставала самост≥йною сферою профес≥йноњ д≥€льност≥ й особливим типом знанн€.

2. ѕ≥днесенн€ досв≥ду до рангу експерименту. ѕершим почав регул€рно вдаватис€ до експерименту √ал≥лей. Ќа в≥дм≥ну в≥д простого спостереженн€ експеримент Ї активним втручанн€м у природу, €ке можуть повторювати безл≥ч раз≥в р≥зн≥ люди. ƒан≥, отриман≥ п≥д час експерименту, не Ї випадковими, вони Ч науков≥ факти. ≈ксперимент пов'€зуЇ ≥дею, що виникла п≥д час лог≥чних м≥ркувань, з чуттЇвим досв≥дом, внасл≥док чого в≥н або стверджуЇ, або заперечуЇ цю ≥дею. ≈ксперимент передбачаЇ застосуванн€ ≥нструмент≥в, що зближувало науку ≥ техн≥ку, рем≥сника ≥ вченого.

3. ѕроголошенн€ математики мовою науки. √ал≥лей,  еплер, ≥нш≥ вчен≥ були неоплатон≥ками та п≥фагор≥йц€ми. ¬они в≥рили, що Ѕог творив св≥т на основ≥ математичноњ гармон≥њ. √ал≥лей розмежував об'Їктивн≥ та суб'Їктивн≥ €кост≥ речей. –озм≥р, форма, м≥сце, рух, час Ч все, що можна к≥льк≥сно вим≥р€ти, Ч Ї об'Їктивними €кост€ми, а запах, звук, кол≥р Ч суб'Їктивними, €к≥ не здатн≥ ≥снувати сам≥ по соб≥. ќб'Їктивн≥ €кост≥ можна звести до математичних в≥дношень, њх повинна вивчати наука. «астосуванню математики в природознавств≥ спри€ло ≥ вченн€ √ал≥ле€ про Ђ≥деальн≥ ф≥зичн≥ т≥лаї (абсолютну пустоту, абсолютну кругл≥сть), властивост≥ €ких легко математизуютьс€.

4. ¬иокремленн€ проблеми методу в самост≥йну сферу знанн€, що св≥дчить про зр≥л≥сть науки. ¬чен≥ почали ц≥кавитис€ не т≥льки знанн€м про природу, але й знанн€м про саме знанн€. ‘ормуванн€ науки €к самост≥йноњ сфери лог≥чно доказового ≥ емп≥рично п≥дтверджуваного знанн€ мало вир≥шальний вплив на подальший розвиток ф≥лософ≥њ. ‘≥лософ≥€, €ка вибудовувалась на правдопод≥бност≥, ірунтувалась на буденному досв≥д≥, а то й на рел≥г≥йних догмах почала втрачати позиц≥њ. ‘≥лософ≥€ стала насл≥дувати науку, ч≥њ ≥дењ с€гають за горизонт буденного досв≥ду. в≥дтод≥ при по€сненн≥ св≥ту ф≥лософ≥€ змушена була узгоджувати своњ конструкц≥њ з науковими окнцепц≥€ми. –ац≥ональному по€сненн≥ св≥ту ф≥лософ≥€ отримала конкурента Ч науку, €кого сама ж ≥ виростила, њй довелос€ шукати в≥дм≥нний в≥д наукового спос≥б баченн€ св≥ту. ” процес≥ цього пошуку сформувалас€ метаф≥зика. ћетаф≥зика (грец. meta Ч п≥сл€, через ≥ phesike Ч природа) Ч умогл€дне вченн€ про найзагальн≥ш≥ види бутт€ Ч св≥т, Ѕога й душу.

ќсновним пон€тт€м метаф≥зики XVII ст. Ї субстанц≥€. —убстанц≥€ Ч те, що ≥снуЇ само ≥з себе, тобто абсолютне (нестворене ≥ незнищуване), самодетерм≥новане (незалежне н≥ в≥д чого). ¬она визначаЇ все суще, лежить в основ≥ сущого, породжуЇ його. ¬ середньов≥чн≥й ф≥лософ≥њ Їдиною субстанц≥Їю визнававс€ Ѕог, у Ќовий час завд€ки науц≥ поступово почали вважати субстанц≥Їю природу.ћетаф≥зика була першою спробою ф≥лософ≥њ Ќового часу розмежуватись з наукою у п≥знанн≥ св≥ту. Ќаука п≥знавала його на основ≥ факт≥в та узагальнень. ћетаф≥зика конструювала св≥т на основ≥ умогл€дного знанн€ (через субстанц≥ю та њњ атрибути Ч нев≥д'Їмн≥ властивост≥). ≤ все-таки ч≥льне м≥сце у ф≥лософ≥њ XVII ст. пос≥дала не метаф≥зика, а гносеолог≥€.

ѕо€ва науки нового типу зумовила ≥ докор≥нне переосмисленн€ в≥дношенн€ людини до св≥ту. ¬ буденному знанн≥ ≥ в рел≥г≥йному св≥тогл€д≥ доводитьс€ мати справу з речами, смисли €ких формуютьс€ на основ≥ њх функц≥й. ¬ода тамуЇ спрагу, сонце посилаЇ св≥тло, дерево Ї буд≥вельним матер≥алом або паливом тощо. Ќа р≥вн≥ буденного досв≥ду реч≥ сприймаютьс€ суб'Їктивно Ч п≥д кутом зору практичноњ доц≥льност≥: дл€ чого вони, €ку роль вони виконують. «в≥дси походить њх Ђсмислї, Ђзначенн€ї. ≤ в рел≥г≥њ €вища природи, будучи зведеними до засоб≥в комун≥кац≥њ людини ≥ Ѕога, також суб'Їктивн≥, позбавлен≥ самост≥, субстанц≥йност≥. Ќаука натом≥сть формуЇ в≥дношенн€ до св≥ту €к до чогось самосущого, позбавленого людських вим≥р≥в. ¬ода втрачаЇ своЇ Ђолюдненеї значенн€. ѕеретворенн€ речей на об'Їкт в≥дбуваЇтьс€ паралельно з перетворенн€м цих же речей на об'Їкти технолог≥чних ман≥пул€ц≥й.

ѕеретворенн€ св≥ту на об'Їкт п≥знанн€ д≥алектично пов'€зане з перетворенн€м людини на суб'Їкт п≥знанн€. ” ф≥лософ≥њ Ќового часу внасл≥док розвитку середньов≥чноњ концепц≥њ внутр≥шньоњ Ђдуховноњ особиї виникаЇ пон€тт€ Ђсв≥дом≥стьї (ƒекарт), €к≥й приписують насамперед гносеолог≥чн≥, тобто п≥знавальн≥ властивост≥. —в≥дом≥сть €к щось принципово в≥дм≥нне в≥д зовн≥шнього св≥ту (об'Їкта) ≥ постаЇ суб'Їктом п≥знанн€.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 617 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

2095 - | 1905 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.