Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«агальна характеристика ф≥лософ≥њ ѕлатона




Ўѕќ–ј_1:

–озвинув ≥ систематизував погл€ди —ократа ѕлатон. як ≥ його вчитель, в≥н под≥л€в суще на св≥т в≥чних нерухомих, нед≥лимих, тотожних соб≥ ≥дей (щодо цього очевидний вплив елеат≥в) ≥ на св≥т м≥нливих, под≥льних чуттЇвих речей, €к у √еракл≥та. ≤дењ Ї прообразом речей, а реч≥ Ч це своЇр≥дн≥ матер≥альн≥ т≥н≥ ≥дей. “акою була ≥деал≥стична конструкц≥€ св≥ту ѕлатона, €кого ц≥лком заслужено вважають творцем першоњ систематизованоњ концепц≥њ об'Їктивного ≥деал≥зму.

ѕроцес п≥знанн€ речей в≥н зводить до пригадуванн€. Ћюдська душа, на його думку, Ї безсмертною. ƒо вт≥ленн€ в людину вона жила у св≥т≥ ≥дей, безпосередньо спогл€дала ≥дењ. ¬т≥лена в людину, душа через в≥дчутт€ сприймаЇ реч≥, €к≥ нагадують њй ≥дењ. —приймаючи, наприклад, конкретну людину чи березу, душа пригадуЇ загальн≥ ≥дењ людини, дерева. “ому п≥знанн€ зводитьс€ до пригадуванн€. «авд€ки так≥й ≥нтерпретац≥њ п≥знанн€ ѕлатон подолав рел€тив≥зм ≥ суб'Їктив≥зм соф≥ст≥в. ≤дењ (добра, ≥стини, прекрасного тощо) у вс≥х людей однаков≥, оск≥льки живить њх одне джерело Ч св≥т в≥чних ≥дей.

” людин≥ ѕлатон розр≥зн€Ї смертне т≥ло ≥ безсмертну душу, €ка Ї керманичем т≥ла й одночасно його полон€нкою. “≥ло Ї в'€зницею душ≥ й прокл€тт€м за недосконале житт€ в минулому. якщо у св≥т≥ загальним Ї ≥дењ, в людин≥ Ч душа, то в сусп≥льств≥ Ч держава. ѕлатон знехтував самоц≥нн≥сть ≥ндив≥да, ц≥лком п≥дпор€дкувавши його принципу державност≥. ≤ндив≥д Ч знар€дд€ держави. ¬ихованн€, мистецтво Ч все повинно бути п≥дпор€дковане держав≥ €к вищ≥й мет≥. Ќав≥ть приватну власн≥сть заперечував в≥н в ≥м'€ держави. ¬ ≥деальн≥й держав≥ ѕлатон виокремлював три соц≥альн≥ стани Ч правител≥в, воњн≥в (Ђстраж≥вї держави) ≥ людей ф≥зичноњ прац≥ Ч сел€н ≥ рем≥сник≥в. ѕод≥л на стани в≥дбуваЇтьс€ на основ≥ дом≥нуванн€ певноњ частини душ≥ в людин≥ Ч розумноњ (правител≥), вольовоњ (воњни), чуттЇвоњ (сел€ни ≥ рем≥сники). «г≥дно з ѕлатоном досконала держава Ч найвище вт≥ленн€ блага на «емл≥. ј благо окремоњ людини пол€гаЇ в п≥дпор€дкуванн≥ загальному благу. “аке розум≥нн€ держави породило у мислител€ в≥дразу до демократ≥њ, зумовило його пол≥тичний консерватизм.

‘≥лософ≥€ ѕлатона мала величезний вплив на подальший розвиток Ївропейськоњ ф≥лософськоњ думки.

”же в —ократа моральна тематика вийшла на передн≥й план. јле в≥н ≥ його посл≥довники Ч ѕлатон ≥ јр≥стотель Ч розвивали концепц≥њ соц≥альноњ етики. ¬они не бачать сенсу житт€ людини поза пол≥сом. ≈тичн≥ вченн€ епохи елл≥н≥зму були суто ≥ндив≥дуал≥стичними. Ѕ≥льше того, мудрец≥ розгл€дали в≥дх≥д в≥д пол≥тичних та громадських справ €к необх≥дну передумову доброчесного житт€.

 

Ўѕќ–ј_2:

ѕлатон Ч засновник Ївропейського обТЇктивного iдеалiзму. ¬же було вiдомо, що

сприраючись на почутт€ можна помил€тись. “ому ѕлатон каже, що треба спиратись i шукати

одвiчнi незмiннi божественнi iдењ, €кi будуть зразками дл€ пiзнанн€. IснуЇ два свiти. ѕерший,

потойбiчний дл€ нас Ч свiт божествених iдей, iдењ Ч то форми речей, њх чистi зразки. ƒругий

Ч наш, свiт речей.  ожна наша рiч Ї лише блiдою тiнню iдењ. “ому вивчаючи матерiальнi

iдењ, ми вивчаЇмо лише тiнi iдей, за €кими не можна нiчого сказати про самi iдењ.

ѕiзнанн€ за ѕлатоном: люди €к би сид€ть в печерi й спостерiгають за зовнiшнiм свiтом лише

за тiн€ми на стiнi печери. “ому найкращим дл€ фiлософа найкраще Ч найшвидше померти,

але своЇю смертю, аби перейти в свiт iдей. ѕлатон Ч прихильник аристократичноњ

рабовласницькоњ держави. —труктура держави складаЇтьс€ з 3-х каст: фiлософи-правителi,

воњни-охоронцi, хлiбороби. ѕлатон своњ головн≥ зусилл€ зосереджуЇ на вир≥шенн≥ в≥дкритоњ

—ократом проблеми ≥снуванн€ загального ("краси" взагал≥, "мужност≥", "добра" тощо). ¬≥н не

мав сумн≥в≥в у ≥снуванн≥ загального реально, а €к воно саме ≥снуЇ Ч н≥кому ще не в≥домо.

“ому ѕлатон в≥дшукуЇ аргументи, котр≥ повинн≥ довести скептикам реальн≥сть ≥снуванн€

загального. “ак, в≥н в≥дзначаЇ, що закони держави не ≥снують у вигл€д≥ конкретних речей

(текст закону ще не Ї законом), але реально впливають на житт€ сусп≥льства.

ѕлатон долаЇ проблему, що заф≥ксована —ократом, завд€ки створенню г≥потези про ≥снуванн€

специф≥чних предмет≥в, в≥дм≥нних в≥д речей навколишнього св≥ту. ѕрипустивши ≥снуванн€

реальних предмет≥в, ѕлатон розгл€даЇ загальне €к ≥деальний предмет, ≥дею. ≤дењ, що внасл≥док

своЇњ досконалост≥ ви€вл€ють себе €к еталони, справжн€ реальн≥сть, Ї дечим первинним

стосовно конкретних речей €к коп≥й ≥дей. ј чуттЇво даний св≥т конкретно-≥ндив≥дуальних

речей Ї в≥дбитком загальних речей. ќтже, реч≥ повс€кденного св≥ту Ї спрощеним вар≥антом

≥ншого св≥ту, б≥льш досконалого Ч ≥деального. «датн≥стю до безпосереднього контакту з

≥де€ми над≥лена людська душа, €ка п≥сл€ смерт≥ т≥ла в≥дд≥л€Їтьс€ в≥д нього ≥ повертаЇтьс€ до

безт≥лесного царства ≥дей, бо дл€ ≥снуванн€ т≥ла ≥ душ≥ повинна бути в≥дпов≥дна ≥де€, €ка

керуЇ процесами в д≥йсност≥. ƒуша, з'Їднуючись ≥з т≥лом, втрачаЇ свою ≥деальн≥сть

(в≥дпов≥дн≥сть ≥дењ), забуваЇ все, що спогл€дала у св≥т≥ ≥дей. јле у в≥дпов≥дному стан≥ (у сн≥,

коли душа не залежить в≥д т≥ла) вона здатна пригадати забуте. “ому в теор≥њ ѕлатона

п≥знанн€, п≥д час €кого формуютьс€ загальн≥ пон€тт€ (про будинок взагал≥, добро взагал≥,

трикутник взагал≥), Ї процесом пригадуванн€.

ѕлатон першим ув≥в у ф≥лософ≥ю пон€тт€ матер≥њ, €ке в нього позначаЇ небутт€, н≥що.

ћатер≥€ Ч це те, що м≥нливе. «авд€ки введенню даного пон€тт€ йому вдаЇтьс€ узгодити в

своњй теор≥њ ≥снуючу реальн≥сть з т≥Їю, €ка була до нењ. ¬живаючи пон€тт€ "матер≥€", ѕлатон

утримуЇ в св≥домост≥ принцип, в≥дкритий √еракл≥том: "« н≥чого може виникнути лише н≥що".

÷им пон€тт€м зн≥маЇтьс€ проблема п≥знанн€ того, що було: його вже немаЇ. ÷€ властив≥сть

матер≥њ перетворюватись у небутт€ ≥ перешкоджаЇ створенню св≥ту, повн≥стю в≥дпов≥дного

≥деальному царству. ¬заЇмод≥€ матер≥њ та ≥дей призводить до пошкодженн€, деформуванн€

≥дей, до втрати конкретними речами т≥Їњ досконалост≥, €ку мала "чиста" ≥де€. ¬заЇмод≥ю ≥дењ ≥

матер≥њ ѕлатон ф≥ксував математично. ¬≥н дуже ц≥нував ф≥лософ≥ю ѕ≥фагора, вважаючи, що

п≥фагорейц≥ першими усв≥домили роль ≥дей.

”с≥ своњ досл≥дженн€ природи, сусп≥льства, п≥знанн€, мисленн€ ѕлатон п≥дпор€дковував

принципов≥ визначенн€ м≥ри про€ву ≥дей в конкретних речах, де ф≥ксац≥€ загального

визначенн€ ≥деальноњ конструкц≥њ займала головне м≥сце. ¬≥н шукаЇ ≥деальну державу,

≥деальний метод п≥знанн€ тощо, розгл€даючи реальн≥сть €к про€в ≥деального. “ому саме з

ѕлатона починаЇ формуватись усв≥домлена процедура зд≥йсненн€ посл≥довноњ дедукц≥њ.

 


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1639 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1999 - | 1899 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.