Головна особливiсть
cередньовiчної християнської фiлософiї її спiввiдноснiсть з проблемами релiгiї. Вона
розвивалась з урахуванням християнських догм. Тодi пiд фiлософiєю розумiли те, що зараз
називають наукою. Провiдна роль в областi науки i культури належала церквi. Фiлософiя
вважалась служницею теологiї, тобто як така галузь знання, що веде до бiльш широкого
богословського знання. Фiлософами були представники церкви. Сакралiзацiя фiлософiї —
подiбне наближення фiлософiї до релiгiї.
Етапи: патристика i схоластика. Патристика (1-8 ст.) вiд слова Патер (батько церкви).
Представники: Василiй Великий, Августин Блаженний, Григорiй Нiльский, Тертулiан. Вони
розробляли всi фiлософськi проблеми тiльки в зв’язку з християнськими догмами. То був час,
коли виникло християнство, й ще iснувала скептична язичницька антична фiлософiя, що
критикувала християнськi догмати. Вона вважалася ворогом вiри. Тому Батьки церкви взяли
на озброєння зброю своїх ворогiв. Поєднання вiри й розуму дало таку фiлософiю.
Найважливiшi проблеми патристики:
1. Тринiтарна: проблема сутностi Бога, його троїчностi.
2. Вiдносини вiри й античної фiлосфiї.
3. Розумiння iсторiї як руху до певної кiнцевої мети Граду Божього.
4. Розгляд свободи вибору людини, як вибору мiж спасiнням душi, або її загубленням.
5. Походження зла в свiтi.
Патристика розвивалась пiд переважним впливом iдей Платона. Вважалось, що фiлософiя
досягає iстинного через вивчення Бiблiї. Фiлон Александрiйский: Бiблiя має два сенси
буквальний (екзотеричний) i таємний (езотеричний); останнiй можна зрозумiти через алегорiї.
Апологетика: захист положень християнства вiд критики античної фiлософiї. Апологети:
Юстинiан, Клiмент Александрiйский. Останнiй виснув iдею про гармонiю розуму й вiри;
розум пiдкоряється вiрi. Орiєн Александрiйский розвив вчення про Бога, його iпостасi,
висунув iдею створення свiту з нiчого. Тертулiан стверджував, що в християнськiй вiрi вже є
готовi iстини. Але починаючи з 2 ст. в християнствi виникають єресi (манiхейство, арiанство,
гностiцизм). Вони казали, що свiт лежить у злi, бо божество, яке створило цей свiт зле. Iснує
потойбiчний свiт, до якого зможуть ввiйти лише тi, хто має гносiс певне особливе знання.
Аврелiй Августiн (Блаженний) (4-5ст.) головний представник патристики. Філософія
Августина виникає як симбіоз християнських і давніх доктрин. Зі старих античних
філософських доктрин основним джерелом для нього був платонізм, який він знав,
переважно, з праць неоплатоників. Ідеалізм Платона у метафізиці, абсолютизм в теорії
пізнання, визнання різниці духовних принципів у структурі світу (добра і погана душа,
існування окремих душ), акцент на ірраціональні фактори духовного життя — все це
вплинуло на формування його власних поглядів.
Вчення Августина стало визначальним духовним фактором середньовічного мислення,
вплинуло на всю християнську Західну Європу. Ніхто з авторів періоду патристики не досяг
тої глибини мислення, яка характеризувала Августина. Він і його послідовники у релігійній
філософії вважали пізнання бога і божественної любові єдиною метою, єдиною повною сенсу
цінністю людського духу. Разом з цим він відводив суттєво меншу роль мистецтву, культурі і
природничим наукам.
Вiн прагнув логiчно обґрунтувати iснування Бога. Ввiв у фiлософiю принцип креацiонiзму
(вiд слова творiння): Бог створив свiт з нiчого. Але вiн схилявся до фаталiзму, тобто
заперечував свободу волi людини, кажучи, що все в життi людини з самого народження
заплановано. Вiн створив концепцiю лiнiйного розвитку людської iсторiї. Є початок:
створення людини, є смисл: перемога християнства, є кiнець: Страшний Суд. Основнi iдеї
патристики:
1. Теоцентризм: джерело всього — Бог.
2. Креацiонiзм.
3. Персоналiзм: людина —образ i подоба Бога.
4. Провiденцiалiзм: всiм править Бог.
5. Сотерiологiзм (вiд слова Спаситель): людське життя треба скерувати на спасiння душi.
6. Ревеляцiонiзм (вiд слова Откровення): iстина досягається лише через досягнення смислу Бiблiї, пророцтва святих.
Християнській основі своєї філософії Августин надавав великого значення. Він здійснив те,
що було лише окреслене у його попередників: зробив бога центром філософського мислення,
його світогляд був геоцентричним. З принципу, що бог є первинним, випливає і його
положення про перевагу душі над тілом, волі й почуттів над розумом. Ця першість має як
метафізичний, так і гносеологічний і етичний характер. Вся філософія Августина
зосередилась на бозі як єдиному, досконалому, абсолютному бутті, а світ має значення як
творіння Бога. Без Бога не можна нічого здійснити чи пізнати. Все у своїй природі не може
відбутись без участі надприродніх сил. В цьому світогляд Августина дуже чітко протистояв
натуралізму.
Патристика: постановка основних проблем фiлософiї. Далi йде розробка цих проблем (8-13 ст.) та розвинута схоластика (13-14 ст.).
