Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


јнтрополог≥чний поворот в античн≥й ф≥лософ≥њ (соф≥сти та —ократ)




Ћюдина €к проблема ф≥лософ≥њ вперше була усв≥домлена соф≥стами (з давньогрецькоњ Ч Ђмудрец≥ї) Ч ≥деологами давньогрецькоњ демократ≥њ. —оф≥сти першими усв≥домили протилежн≥сть людини ≥ св≥ту, суб'Їктивного й об'Їктивного. ”стами ѕротагора (480Ч410 до н. е.) людину було проголошено Ђм≥рилом ус≥х речейї. ”св≥домленн€ особливого м≥сц€ людини в космос≥, того, що космос, реч≥ визначаютьс€ людьми, Ї безумовною заслугою соф≥ст≥в в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ. јдже Ђкорисн≥ї копалини, Ђгарнаї погода, Ђшк≥дникиї Ї не €кост€ми самоњ природи, а означенн€ми, застосованими щодо природи людиною. Ѕаченн€ космосу, природи кр≥зь людський м≥крокосм, з позиц≥њ людини, €ка вид≥лилась з природи ≥ протиставила себе природ≥ €к щось р≥внозначне ≥ р≥вноц≥нне њй, було новим словом соф≥ст≥в у ф≥лософ≥њ. —оф≥сти €к профес≥йн≥ Ђвчител≥ мудрост≥ї були законом≥рним породженн€м демократ≥њ, розвиток €коњ зумовив потребу в ≥нтелектуалах Ч профес≥йних пол≥тиках, ораторах, судд€х. ¬они навчанн€ мудрост≥ перетворили на соц≥альне зан€тт€, €ке оплачувалось. ¬они винесли на суд розуму в≥руванн€, традиц≥њ, моральн≥ засади сусп≥льства. јнал≥зуючи й критично оц≥нюючи њх, вони спри€ли њх занепаду, рел€тив≥зували ≥ розв≥нчували њх сакральн≥сть, наближаючи водночас кризу й самоњ пол≥сноњ демократ≥њ. —оф≥сти в≥дмовилис€ в≥д побудови натурф≥лософських систем, головну увагу прид≥л€ли анал≥зу п≥знавальних та оц≥нювальних спроможностей людини. «важаючи на в≥дносн≥сть чуттЇвих даних (одна й та сама вода р≥зним люд€м ≥ нав≥ть одн≥й ≥ т≥й сам≥й людин≥ може здатись ≥ теплою, ≥ холодною), њх залежн≥сть в≥д стану орган≥в чутт€, соф≥сти доводили неможлив≥сть отриманн€ достов≥рних ≥ загальнозначущих знань про реч≥. ј основним завданн€м ф≥лософ≥њ вважали не набутт€ знанн€ про св≥т, а виховуванн€ людей, навчанн€ њх жити. —оф≥сти стверджували, що ≥стин ст≥льки, ск≥льки людей, вони мало переймалис€ питанн€ми ≥стинност≥ знанн€. ѕроте поза њх увагою не залишилос€ питанн€ про соц≥ально-практичний сенс знанн€. ÷е живило њх пост≥йний ≥нтерес до мови, ораторського мистецтва, метод≥в ≥ засоб≥в переконанн€ ≥ заплутуванн€ суперника в дискус≥њ. „ерез це терм≥ни Ђсоф≥стї, Ђсоф≥стикаї набули негативного значенн€. —тавл€чи п≥д сумн≥в загальноприйн€т≥ св≥тогл€дн≥ ц≥нност≥, моральн≥ та правов≥ норми (кожна людина Ї м≥рилом добра ≥ зла, справедливост≥ й несправедливост≥), соф≥сти п≥дважували духовн≥ засади ≥снуванн€ сусп≥льства. јдже воно не може нормально функц≥онувати за духовного розладу, в≥дсутност≥ згоди (консенсусу) щодо справедливост≥, добра, чест≥, прекрасного, ≥стини тощо. ‘≥лософськ≥ системи —ократа (469Ч399 до н. е.), ѕлатона, јр≥стотел€ постали €к реакц≥€ на Ђбунтї соф≥ст≥в. ” соц≥альному вченн≥ вони стверджували значущ≥сть соц≥альних ≥нститут≥в (зв≥дси такий ≥нтерес до феномена держави), а в загальноф≥лософському Ч намагалис€ в≥дновити загальнозначущ≥сть ≥дей добра, прекрасного, ≥стини, подолати рел€тив≥зм ≥ суб'Їктив≥зм соф≥ст≥в. Ѕоротьба ≥з соф≥стами стала головним мотивом творчост≥ —ократа ≥ ѕлатона. ќднак без нових авторитетних аргумент≥в непросто було в≥дновити дов≥ру до загальних ц≥нностей, €ка панувала ще до соф≥ст≥в. —ократ зробив спробу в≥дновити загальне у сфер≥, в≥дкрит≥й самими ж соф≥стами Ч в людськ≥й суб'Їктивност≥. јле €кщо соф≥сти зупинилис€ на р≥вн≥ чуттЇвост≥, €ка за природою Ї неусталеною (зв≥дси њх рел€тив≥зм ≥ скептицизм), то —ократ в≥дкрив сферу розуму, в €к≥й в≥дношенн€ м≥ж пон€тт€ми регулюютьс€ лог≥кою. ѕон€тт€ ≥ лог≥ка значно над≥йн≥ша опора дл€ ≥стини, н≥ж чуттЇв≥сть. ћожна €к завгодно розходитись в естетичних смаках, дискутувати щодо моральноњ ≥ правовоњ оц≥нки певного вчинку, але д≥йти згоди у тлумаченн≥ ≥дењ прекрасного, добра ≥ справедливого. Ќаприклад, математичн≥ ≥стини, здобут≥ саме на цьому шл€ху, не викликають сумн≥ву. «усилл€ми —ократа та його посл≥довник≥в вдалос€ подолати рел€тив≥зм ≥ суб'Їктив≥зм соф≥ст≥в, повернути всезагальне, ≥дењ на њх законне м≥сце у ф≥лософ≥њ. «аслугою —ократа, ѕлатона та јр≥стотел€ перед ф≥лософ≥Їю Ї те, що вони в≥дкрили ≥ почали досл≥джувати теоретичне мисленн€ Ч сферу всезагальних ≥дей. ¬они започаткували анал≥з ≥дей, категор≥й, закон≥в лог≥ки. —ократ першим звернув увагу на пон€тт€, зробив њх предметом досл≥дженн€, порушив проблему њх тлумаченн€ та родовидовоњ субординац≥њ. Ѕудучи учнем соф≥ст≥в, в≥н не без њх впливу проголосив вищою мудр≥стю п≥знанн€ самого себе, а мудр≥сть Ч найвищою доброчесн≥стю людини. ћоральн≥ пороки —ократ по€снював незнанн€м. якщо людина знаЇ, що таке добро, вона не вчинить всупереч йому. «нанн€ ф≥гуруЇ в нього (€к ≥ в  онфуц≥€) джерелом моральноњ досконалост≥ людини. ¬супереч рел€тив≥зму соф≥ст≥в в≥н опирав моральн≥ ц≥нност≥ на розум, через розум обірунтовував њхню в≥чн≥сть ≥ незм≥нн≥сть. ќбірунтуванн€ розумом моральност≥ було великим кроком уперед. ѕроте такий п≥дх≥д ставив п≥д сумн≥в св€т≥сть традиц≥йних норм, оск≥льки традиц≥њ, звичаЇв≥ норми, п≥ддан≥ критиц≥ розуму, втрачають свою беззастережн≥сть ≥ св€т≥сть.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 5829 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

2027 - | 1988 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.007 с.