Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕроблема субстанц≥њ в ф≥лософ≥њ Ќового часу




—убстанц≥€ (в≥д лат. сутн≥сть, те, що

лежить в основ≥) Ч це ф≥лософське пон€тт€ класичноњ традиц≥њ дл€ позначенн€ обТЇктивноњ

реальност≥ в аспект≥ внутр≥шньоњ Їдност≥ вс≥х форм њњ розвитку. —. незм≥нна на в≥дм≥ну в≥д

зм≥нюючихс€ властивостей ≥ стан≥в: вона Ї те, що ≥снуЇ в соб≥ самому ≥ завд€ки самому соб≥. ¬

античн. ф≥лософ≥њ вона трактувалас€ €к першооснова вс≥х речей. ¬ середн≥ в≥ки њњ проблема

розвТ€зувалас€ в контекст≥ субстанц≥ональних форм (ном≥нал≥зм, реал≥зм). ¬ Ќовий час

трактуванн€ —. розширилос€. ™ к≥лька основних думок. ѕерша повТ€зана з онтолог≥чним

розум≥нн€м —. €к межовоњ основи бутт€ (Ѕекон, Ћейбн≥ц, —п≥ноза). ƒруга Ч це гносеолог≥чне

осмисленн€, можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть наукового знанн€ (Ћокк, ём). «а  антом, —.

збер≥гаЇтьс€ €к ≥ њњ к≥льк≥сть в природ≥ за будь-€ких перетворень. «а √егелем Ч це ц≥л≥сн≥сть

зм≥нюючихс€ стор≥н речей. Ўопенгауер: матер≥€. ём: сп≥в≥снуванн€ властивостей.

ƒетальн≥ше ƒекарт. —в≥тогл€д Ч дуал≥зм. ™ дв≥ незалежн≥ першопричини: матер≥альна

(прот€жна) ≥ мисл€ча субстанц≥њ. ћатер≥€ Ї Їдиною субстанц≥Їю ≥ основою бутт€ ≥ п≥знанн€.

ƒекарт вважаЇ найдостов≥рн≥шою ≥стину про ≥снуванн€ св≥домост≥, мисленн€ (Ђ€ мислю, отже

≥снуюї). ” вчен≥ про бутт€ в≥н каже про ≥снуванн€ духовноњ субстанц≥њ, вищою субстанц≥Їю Ї

Ѕог.

ƒетальн≥ше —п≥ноза. ™ одна субстанц≥€ Ч природа, €ка Ї першопричиною самоњ себе. ¬она Ї

природою, що творить ≥, одночасно, створеною. як та, що творить, вона Ї Ѕогом. ѕри цьому

надприродн≥сть Ѕога заперечуЇтьс€, оск≥льки в≥н ототожнюЇтьс€ з природою. ÷е

матер≥ал≥стичний погл€д. ѕри цьому Ї св≥т матер≥альних речей, або сукупн≥сть модус≥в (того,

що ≥снуЇ не саме по соб≥, а в ≥ншому, спос≥б ≥снуванн€ чогось). —убстанц≥€ Їдина, а модус≥в

неск≥нченно багато. —убстанц≥€ ≥ модуси Ч €к пр€ма ≥ точки, що лежать на н≥й. «а —п≥нозою

≥стинною Ї лише одна субстанц≥€, що маЇ так≥ атрибути €к мисленн€ ≥ поширен≥сть Ч це

природа. ƒл€ —п≥нози Ѕог ≥ субстанц≥€ Ї одним пон€тт€м, ¬≥н не Ї поза природою, але

всередин≥ нењ. ƒл€ субстанц≥њ властив≥ де€к≥ характеристики. ¬она ≥снуЇ, вона самост≥йна ≥

незалежна в≥д €когось ≥ншого створ≥нн€. ≤ вона маЇ причину самоњ себе. ¬она м≥стить все, що

нас оточуЇ. ¬она неск≥нченна у просторовому ≥ часовому в≥дношенн€х, в≥чна. ¬ —п≥нози

субстанц≥€ Ї обТЇктивним бутт€м, тобто природою.

ƒетальн≥ше Ћ€йбниць. –озвиток вченн€ про бутт€ €к вченн€ про субстанц≥ю. «а Ћ€йбницем, з

прот€жноњ субстанц≥њ можна отримати геометр≥ю, але не ф≥зичн≥ властивост≥. “ому в —. треба

розум≥ти на€вн≥сть таких властивостей, €к≥ дають ф≥зичн≥ характеристики. Ѕудь-€ка р≥ч Ї

субстанц≥Їю, тому њх к-ть неск≥нченна.  ожна субстанц≥€ Ї одиницею бутт€, або монадою.

ћонада Ч духовна одиниц€ бутт€. ћонада обмежена, самод≥€льна ≥ самост≥йна. ¬ченн€

—п≥нози не подолало ц≥лком ƒекарт≥вський дуал≥зм. ¬≥д двох субстанц≥й (т≥лесно-прот€жноњ

≥ мисл€чо-духовноњ), прийшли до двох атрибут≥в (прот€жн≥сть ≥ мисленн€). «а Ћ€йбницем

маЇмо множинн≥сть субстанц≥й, названих монадами. ћонада проста й нед≥лима, а тому не Ї

матер≥альною,не маЇ прот€жност≥. ѓњ сутн≥сть, це д≥€льн≥сть по зм≥н≥ стан≥в. Ћ€йбниць

пор≥внюЇ монади з душою, над≥л€ючи њх сприйн€тт€м, представленн€м, ≥ пот€гом.  оли в

монади Ї в≥дчутт€ Ч це душа, коли Ї розум Ч це дух. ∆итт€ монад про€вл€Їтьс€ через

д≥€льн≥сть ≥ осмисленн€ себе. ѓх можна под≥лити на три класи: 1) Ђгол≥ї, €к≥ представл€ють

неорган≥чну природу, 2) т≥, €к≥ мають чутт€ ≥ в≥днос€тьс€ до тварин, самоп≥знанн€ њм не

властиве 3) т≥, €к≥ утворюють душ≥ людей.

ƒетальн≥ше Ћокк. —убстанц≥€ Ч це окрем≥ реч≥ (кам≥нь) та ф≥лософськ≥ пон€тт€ (дух). ™ под≥л

на емп≥ричну субстанц≥ю Ч будь-€к≥ реч≥, та ф≥лософську Ч ун≥версальну матер≥ю, основа

€коњ не п≥знана. ƒл€ Ћокка субстанц≥€ маЇ реальне ≥снуванн€ в тому сенс≥, що розум

займаЇтьс€ абстрагуючою д≥€льн≥стю, €ка виокремлюЇ де€ку ≥дею, €ка вказуЇ на ≥снуванн€

речей, ≥ це призводить до створенн€ ≥дењ субстанц≥њ.

 


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2055 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2266 - | 2071 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.007 с.