Загальна характеристика
— Розвиток культури відбувався за умов існування імперських ре жимів, денаціоналізації та асиміляції українського народу.
— Вплив територіальної роз'єднаності українських земель.
— Рушійною силою культурного розвитку стала діяльність національно свідомої інтелігенції.
— Значна роль меценатів — цукрозаводчиків Терещенків, Симиренків, які. виділяли мільйонні кошти на відкриття шкіл, утримання закладів охорони здоров'я, матеріальну підтримку діячів культури, діяльність театрів тощо.
Основні здобутки
1. Освіта.
Початкова освіта
| У Наддніпрянській Україні | На західноукраїнських землях |
| — позитивний вплив реформи 1864 р.; — початкові народні училища; — земські, приватні, церковні школи; — недільні, вечірні школи для дорослих | — з 1869 р. встановлено обов'язкове навчання дітей від 6 до 14 років; — дозволено нявчання українською мовою; — поширення шкільної мережі та видання українських підручників завдяки діяльності «Просвіти» |
| — шкільним навчанням охоплена третина українських дітей; — Емським указом (1876 р.) заборонено освіту українською мовою | — через брак шкіл та тяжке матеріальне становище 67 % українців були неписьменними в 1890 р.; — малокваліфіковані вчителі |
Середня освіта
| У Наддніпрянській Україні | На західноукраїнських землях |
| — класичні 8-річні гімназії та 6-річні реальні училища — російськомовні; — обмежений вступ євреїв, вихідців з нижчих верств населення; висока плата за навчання; — з 1870 р. працюють жіночі гімназії та 4-річ-ні прогімназії | — гімназії діяли тільки у Львові та Перемишлі; — мова навчання — польська, угорська, німецька; — українські учні становили лише 16 % |
| — кількість середніх навчальних закладів незначна й не могла охопити всіх бажаючих; — інститути шляхетних дівчат, кадетські корпуси приймали тільки дітей дворян | — незадовільний стан середньої освіти на Буковині та в Закарпатті |
Це цікаво! У 1748 р. у Гетьманщині навчався кожен 29-й українець, працювала одна школа не 746 осіб. У 1861 р. навчався кожен 150-й, одна школа — на 10 тисяч осіб. Лише 13 % українців уміли читати в 1897 р.
Значну роль відігравала благочинна діяльність патріотів. Так, на кошти Г. Галагана відкрито чимало народних шкіл і гімназію в Прилуках, Колегію Павла Ґалаґана у Києві.
Історичний портрет!
Григорій Ґалаґан (1819-1888) — народився у шляхетській українській родині. Закінчивши університет, він поступив на службу до Чернігівської палати державного майна. Зрозумівши, що на цій посаді він не має можливості допомагати простому людові, йде у відставку. Г. Галаган бере активну участь у роботі Чернігівського губернського комітету з поліпшення побуту селян, тобто займається підготовкою реформи зі скасування кріпацтва. У 1878 р. він безкоштовно передав земству свій маєток, де згодом буде влаштовано навчальний заклад. Допомагав меценат і громадам: його коштом певний час виходив історико-літературний часопис «Київська старовина». Визнанням його науково-організаційних здібностей стало обрання Г. Галагана. головою щойно створеного Південно-Західного відділення Російського географічного товариства. За сприяння Галагана стали виходити «Записки» відділення, збиралися музейна колекція та бібліотека, поширювалися програми збору відомостей про історико-культурні райони України. Трагічна смерть шістнадцятирічного сина Григорія Галагана Павла стала поштовхом для створення навчального закладу для талановитих дітей з незаможних родин. Він купує садибу в Києві, де й розміщується
Колегія за типом англійських коледжів. До неї приймали учнів, які пройшли частковий курс гімназії; третина з них були дітьми з небагатих сімей, які навчалися безкоштовно. У Колегії працювали найкращі педагоги Києва, у тому числі університетські професори; навчальна програма складалася з п'яти мов, алгебри, геометрії, тригонометрії, фізики, географії, історії, малювання, музики тощо. Вона підготувала чимало видатних науковців, наприклад, В. Липського та А. Кримського. Помер Г. Галаган у 1888 р.
Вища освіта доступна переважно представникам панівних класів, ведеться російською, польською, німецькою мовами.
| У Наддніпрянській Україні | На західноукраїнських землях. |
| — крім Харківського та Київського, відкрито Новоросійський університет в Одесі (1865 р.), Харківський, Київський політехнічні інститути, Ніжинський юридичний ліцей, Вище гірниче училище в Катеринославі; — певний час працювали вищі жіночі курси в Києві (1878 р.) | — відкрито Чернівецький університет, Львівський політехнічний інститут, Академію ветеринарної медицини у Львові; — заснування кафедри історії України у Львівському університеті |
2. Наука.
Природничі науки:
— О. Ляпунов працював над проблемами стійкості й рівноваги руху механічних систем;
— І. Мечніков відкрив явище фагоцитозу — поглинання клітинами організму мікробів, створив теорію утворення багатоклітинних організмів з одноклітинних;
Це цікаво! І. Мечніков не знайшов підтримки в Росії, виїхав до Парижа і став першим українцем, який отримав Нобелівську премію.
— М. Гамалія створив разом з Мечніковим першу в Росії та другу в світі бактеріологічну станцію (1886 р.);
— Ю. Шимановський винайшов чимало медичних інструментів, працював над проблемами хірургії;
— І. Пулюй відкрив рентгенівське випромінювання; у співпраці з П. Кулішем та І, Нечуєм-Левицьким переклав українською мовою Псалтир та Євангеліє.
Гуманітарні науки:
— М. Костомаров започаткував наукове вивчення історії
України із залученням вітчизняних та закордонних архівів
(«Богдан Хмельницький»);
— В. Антонович обґрунтував національну особливість минулого українського народу («Про походження козацтва», «Бесіди про часи козацькі на Україні»);
— М. Грушевський у 1898 р. випустив перший том десятитомної «Історії України-Русі», яка залишається найґрунтовнішим дослідженням з історії України;
— Д. Яворницький в «Історії запорозьких козаків» проаналізував багатий матеріал з питання.
3. Мовознавство і література.
— Робота видатних мовознавців О. Потебні, П. Чубинського, П. Митецького.
— З'явилися нові теми — майнове розшарування селянства, життя робітників, пошук інтелігенцією свого місця в суспільстві, соціальна і національна боротьба.
— Посилюється публіцистичність художніх творів.
— Видатні українські літератори:
• П. Куліш роман «Чорна рада»;
• Панас Мирний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»;
• І. Франко поеми «Марійка», «Наймичка», вірші «Каменярі», «Вічний революціонер»;
• Леся Українка поеми «Кам'яний господар», драма-феєрія «Лісова пісня»;
• В. Стефаник новели з життя західноукраїнського селянства.
4. Театр.
Драматурги: М. Старицький «За двома зайцями», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка»; М. Кропивницький «Дай серцю волю, заведе в неволю»; І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля», «Наймичка», «Сто тисяч». Театри: аматорські; перша українська професійна трупа — львівська (1864 р.), у Наддніпрянщині — Товариство українських акторів (Єлісаветград, 1882 р.) під проводом М. Кропивницького, згодом — М. Старицького.
Актори: М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський, М. Садовська-Барлотті.
5. Музика.
Опери: С. Гулак-Артемовський «Запорожець за Дунаєм»; П. Сокальський «Мазепа», «Богдан Хмельницький»; М. Лисенко «Різдвяна ніч» «Утоплена», «Тарас Бульба», «Пан Коцький».
— М. Лисенко обробив понад 600 зразків українського музичного фольклору.
— Пісня М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна...» виконувалася як національний гімн, а з 2001 р. є Державним гімном України.
6. Архітектура.
— Зростає потреба в будівництві заводів, банків, бірж, готелів, театрів, музеїв тощо.
— Використання нових матеріалів (бетону, залізобетону, заліза).
— Змішування різноманітних архітектурних стилів — еклектизм.
— Видатні архітектурні пам'ятки — Володимирський собор у Києві (архітектор О. Беретті); будинок Київського полі технічного інституту (архітектор О. Кобєлєв); житлові та громадські споруди в Харкові архітектора О. Бекетова; будинок Львівського політехнічного інституту (архітектор Ю. Захаре вич), Оперний театр у Львові (архітектор З. Горголевський).
7. Образотворче мистецтво.
Скульптура: монументальна — спорудження пам'ятників (пам'ятник Б. Хмельницькому в Києві, 1853 р., скульптор М.Мікешин); малі форми — скульптор Л. Позен (композиції «Кобзар», «Скіф», «Запорожець у розвідці»).
Живопис:
— жанровий (М. Пимоненко «Весілля в Київській губернії»; К. Костанді «В люди»;М.Ярошенко «Всюди життя»;І.Ренін «Запорожці пишуть листа турецькому султану»);
— пейзажний (А. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»; С. Васильківський «На Харківщині»);
— портретний (Т. Копистинський, І. Труш).
