Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ћекц≥€ 30. —тановленн€ ≥ консол≥дац≥€ украњнськоњ нац≥њ в друг≥й половин≥ XIX ст




“еритор≥€ ”крањни, зм≥ни у рег≥онально-к≥льк≥сному та соц≥альному склад≥ народонаселенн€  ультурний ≥ мов≠ний процеси та њхн€ роль у формуванн≥ нац≥ональноњ само≠св≥домост≥ украњнц≥в ‘ормуванн€ кап≥тал≥стичноњ про≠мисловост≥ Ч основи економ≥чного житт€ украњнськоњ на≠ц≥њ √альм≥вн≥ чинники процесу становленн€ ≥ консол≥да≠ц≥њ украњнськоњ нац≥њ.

“еритор≥€ ”крањни, зм≥ни у рег≥онально-к≥льк≥сному та соц≥альному склад≥ народонаселенн€. ѕроцес становленн€ ≥ консол≥дац≥њ украњнськоњ нац≥њ на етн≥чн≥й основ≥, що ≥с≠нувала чи не з час≥в  ињвськоњ –ус≥, значно прискоривс€ внасл≥док буржуазноњ революц≥њ 1848Ч1849 pp. на зах≥дно≠украњнських земл€х, загарбаних јвстро-”горською ≥мпер≥≠Їю в друг≥й половин≥ XVIH ст., та буржуазних реформ 1860Ч1870 pp. на решт≥ територ≥њ ”крањни, що потрапила в XVIIЧXVIII ст. п≥д владу наймогутн≥шоњ сх≥дноЇвропейсь≠коњ держави, спочатку в≥домоњ п≥д назвою ћосковського царства, а згодом Ч –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. Ќа середину XIX ст. ц€ б≥льша частина украњнських земель, трохи п≥зн≥ше на≠звана вченими Ќаддн≥пр€нською ”крањною, сформувавшись на баз≥ великих ≥сторико-географ≥чних рег≥он≥в Ч ѕравобе≠режж€, Ћ≥вобережж€ ≥ —тепу (Ќоворос≥њ), становила ту компактну територ≥альну ц≥л≥сн≥сть, €ка звичайно Ї першо≠основою ≥снуванн€ будь-€коњ народност≥ й тим б≥льшеЧ нац≥њ. —аме Ќаддн≥пр€нськ≥й ”крањн≥ об'Їктивно судилос€ в≥д≥грати визначальну роль у процес≥ становленн€ та консол≥дацњ≥ украњнськоњ нац≥њ. як св≥й ≥сторичний, пол≥тичний ≥ культурний центр цю територ≥ю розгл€дало й в≥докрем≠лене в≥д нењ державним кордоном украњнське населенн€ —х≥дноњ √аличини, ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини та «акарпатт€.

ѕроцеси утвердженн€ кап≥тал≥стичних в≥дносин у гос≠подарств≥ ”крањни ≥ налагодженн€ повного мовного порозум≥н€ м≥ж ус≥ма украњнц€ми, де б вони не мешкали,Ч на просторах в≥д ¬оронежчини ≥ Ћуганщини на сход≥ до Ћьв≥вщини ≥ ¬олин≥ на заход≥, в≥д «апорожж€ й ќдещини на п≥вдн≥ до ∆итомирщини ≥ —умщини на п≥вноч≥,Ч поси≠лювали об'Їктивну тенденц≥ю до возз'Їднанн€ вс≥х украњн≠ських земель у соборну, суверенну нац≥ональну державу. ¬ об'Їктивному процес≥ формуванн€ нац≥њ брав участь весь украњнський етнос на вс≥й територ≥њ його споконв≥чного проживанн€. Ќа рубеж≥ XIX ≥ XX ст. вона дос€гала близько 850 тис. кв. км, причому 9/10 ц≥Їњ територ≥њ перебувало п≥д владою –ос≥йськоњ, а решта Ч п≥д владою јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ.

—тановленн€ ≥ консол≥дац≥€ украњнськоњ нац≥њ супрово≠джувалис€ зростанн€м чисельност≥ населенн€ ”крањни на вс≥й њњ територ≥њ. ÷е в≥дбувалос€ €к за рахунок природного приросту, так ≥ внасл≥док переселенн€ великих мас в≥льно≠найманих роб≥тник≥в з р≥зних губерн≥й ™вропейськоњ –ос≥њ. “ак, населенн€ земель, що перебували у склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, з 1863 по 1897 р. зросло з 13,4 млн. до 23,4 млн. чо≠лов≥к. ѕриблизно у той же пер≥од ≥з 3,9 млн. до 5,9 млн. зросла й чисельн≥сть жител≥в зах≥дноукрањнських земель. “ри чверт≥ з них становили украњнц≥, незважаючи на те, що к≥лька сот тис€ч њх ем≥грувало в пошуках роботи до —Ўј,  анади, Ѕраз≥л≥њ та јргент≥ни, а також на зростанн€ за≠охочуваноњ ур€дом польськоњ, н≥мецькоњ, румунськоњ та мадь€рськоњ колон≥зац≥њ цих земель.

Ќадаючи вс≥л€ких соц≥ально-економ≥чних ≥ пол≥тичних прив≥лењв та п≥льг вих≥дц€м ≥з сус≥дн≥х земель, австро-угорська монарх≥€ д≥€ла зг≥дно з давн≥м колон≥заторським пра≠вилом Ђрозд≥л€й ≥ володарюйї ≥ тим самим створювала в≥р≠ну њй експлуататорську ел≥ту не т≥льки з представник≥в найприв≥лейован≥шоњ в ≥мпер≥њ √абсбург≥в австр≥йськоњ (н≥≠мецькоњ за мовою) нац≥њ, а й з пан≥вних експлуататорських верств: пол€к≥в Ч у —х≥дн≥й √аличин≥, румун≥в Ч у ѕ≥вн≥ч≠н≥й Ѕуковин≥, угорц≥в Ч на «акарпатт≥. ѕроте з другого боку мало м≥сце регул€рне щор≥чне в≥дх≥дництво на заро≠б≥тки до –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ (з наступним поверненн€м до р≥дних дом≥вок) тис€ч труд€щих зах≥дноукрањнських зе≠мель, що зближало њх, а також њхн≥ родини з населенн€м Ќаддн≥пр€нськоњ ”крањни. ќтже, почутт€ етн≥чноњ сп≥льност≥ всього украњнського народу зростало ≥ зм≥цнювалос€ у св≥домост≥ широких мас украњнц≥в по обидв≥ сторони рос≥й≠сько-австр≥йського кордону.

ўодо промислового пролетар≥ату, то його частка серед труд€щих мас зах≥дноукрањнських земель була зовс≥м не≠значною ≥ не перевищувала 8Ч10 % усього населенн€.  олон≥альна спр€мован≥сть розвитку промисловост≥, в≥дсут≠н≥сть металообробних галузей зумовили на€вн≥сть стаб≥ль≠ноњ резервноњ арм≥њ поденних роб≥тник≥в, €ких лише в одн≥й √аличин≥ наприк≥нц≥ XIX ст. нал≥чувалось майже 1400 тис, а на «акарпатт≥ до 60 % робочоњ сили не забезпечувалос€ роботою на м≥сц≥. ¬≥дстала промислов≥сть була спромож≠ною надати робоч≥ м≥сц€ лише дес€т≥й частин≥ сел€н зах≥д≠ноукрањнських земель. Ђ¬есь цей край,Ч писав ћ. —. √ру-шевський,Ч Ї по сут≥ постачальником найпервобутн≥шоњ сировини Ч зерна, худоби ≥ л≥су Ч дл€ промислових облас≠тей «аходу ≥ залишаЇтьс€ у цьому становищ≥ не лише в силу недостач≥ економ≥чних ≥ культурних засоб≥в, але й зав≠д€ки конкуренц≥њ зах≥дних пров≥нц≥й з њхньою розвинутою промислов≥стю, €ка користуЇтьс€ покровительством дер≠жави...ї

Ќа Ќаддн≥пр€нськ≥й ж ”крањн≥ завд€ки бурхливому пореформеному промисловому розвитку роб≥тничий клас ви≠р≥с у могутню соц≥альну силу. ѕоповненн€ його лав в≥дбу≠валос€ тут за рахунок не т≥льки м≥сцевого, а й прийшлого (здеб≥льшого з рос≥йських губерн≥й) пролетаризованого на≠селенн€. «а даними ¬серос≥йського перепису 1897 p., з 1,5 млн. роб≥тник≥в ”крањни понад чотири п'€тих були м≥с≠цевими уродженц€ми, б≥льш €к половина з них визнавали р≥дною мовою украњнську.

ѕом≥тне м≥сце в економ≥ц≥ ”крањни та соц≥альн≥й структур≥ њњ народонаселенн€ пос≥дав клас буржуаз≥њ. «а матер≥алами того ж перепису, понад 100 тис. ос≥б (без член≥в с≥мей), €к≥ волод≥ли украњн≠ською мовою, жили за рахунок прибутк≥в в≥д кап≥талу, нерухомого майна, займалис€ торг≥влею. Ќасправд≥ ж число таких п≥дприЇмц≥в на Ќаддн≥пр€нськ≥й ”крањн≥ було ще б≥льшим, бо багато з них вка≠зували €к р≥дну мову рос≥йську. ѕредставникам промислово-торговельноњ буржуаз≥њ украњнського походженн€ належали заводи ≥ фабрики, шахти, рудники тощо.  ап≥тал≥стами-м≥льйонерами на к≥нець XIX ст. стали родини “ерещенк≥в, ’аритоненк≥в, —имиренк≥в, яхненк≥в, –има≠ренк≥в, ƒемченк≥в, јлчевських. ” кам'€новуг≥льн≥й ≥ зал≥зоробн≥й промисловост≥ хаз€йнували так≥ можновладн≥ п≥дприЇмц≥, €к јрандаренко, √олуб,  ривко, ѕанченко, брати –утченки, ≤щенки та ≥н.

¬ умовах розвитку кап≥тал≥зму пост≥йно в≥дбувавс€ про≠цес розкладу успадкованоњ в≥д феодальноњ епохи верстви сел€н на с≥льську буржуаз≥ю ≥ с≥льську б≥дноту. ћайже по≠ловина сел€нських господарств на зах≥дноукрањнських земл€х були б≥дн€цькими. —ередн≥й над≥л тут становив лише 2Ч3 дес€тини земл≥, а багато сел€нських господарств мали не б≥льше одноњ дес€тини. «начно зросла чисельн≥сть за≠можних сел€нських господарств, €к≥ використовували на≠йману робочу силу. ¬ √аличин≥ на к≥нець XIX ст. њх нал≥≠чувалос€ не менше 2/s загального числа сел€нських госпо≠дарств. “од≥ ж на вс≥х зах≥дноукрањнських земл€х п≥д владою јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ число пост≥йно ≥ поденно найманих роб≥тник≥в уже перевищувало 400 тис.

Ќа украњнських земл€х п≥д владою –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ процес соц≥ального розшаруванн€ сел€нства був ще вираз≠н≥шим. «аможн≥ сел€ни тут становили близько чверт≥ се≠л€нського населенн€ ≥ зосереджували у своњх руках близь≠ко 40 % сел€нських земель ≥ понад 50 % робочоњ та продуктивноњ худоби. √осподарства де€ких сел€н-багат≥њв (особ≠ливо на ѕ≥вдн≥ ”крањни) дос€гли розм≥р≥в значних пом≥≠щицьких маЇтк≥вЧ 1000 ≥ б≥льше дес€тин.

ƒобра половина сел€нських господарств, земельна влас≠н≥сть €ких не перевищувала п'€ти дес€тин, вважалис€ на Ќаддн≥пр€нськ≥й ”крањн≥ б≥дн€цькими. ўоб пол≥пшити своЇ житт€, сел€ни наймалис€ до заможн≥ших односельчан або пом≥щицьких економ≥й. „имало людей залишали дом≥в≠ки ≥ тимчасово або й назавжди наймалис€ на фабрики ≥ заводи. “иповою картиною пореформеного жит≥€ були юрби зароб≥тчан на дорогах. ” пошуках кращоњ дол≥ сел€≠ни почали масове переселенн€ до —иб≥ру ≥ ƒалекого —ходу. ¬загал≥ ж на к≥нець XIX ст. на ”крањн≥ нал≥чувалось до 2 млн. с≥льськогосподарських роб≥тник≥в.

ѕроцеси соц≥ального розшаруванн€ населенн€, звичай≠но ж, не спри€ли консол≥дац≥њ украњнськоњ нац≥њ. √альм≥в≠ною силою в цьому були двор€ни-пом≥щики, €к≥ завд€ки збереженню численних кр≥посницьких пережитк≥в усе ж займали пан≥вн≥ позиц≥њ на сел≥. ” середньому на один по≠м≥щицький маЇток припадало 507 дес€тин земл≥, в той час €к на один сел€нський дв≥р Члише 10.

., ќтже, сусп≥льство ”крањни другоњ половини XIX ст., на основ≥ €кого формувалас€ й зростала украњнська нац≥€, €в≠л€ло собою д≥алектичну Їдн≥сть протилежностей ≥нтерес≥в р≥зних клас≥в ≥ верств.

 ультурний.≤..мовний процеси та, њхн€ роль-у. формуван≠н≥ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ украњнц≥в. ≤з розвитком кап≥тал≥зму.в склад≥ украњнськоњ нац≥њ дедал≥ зростала пито≠ма вага ≥нтел≥генц≥њ, сусп≥льно-консол≥дуюче значенн€ €коњ також зб≥льшувалос€, незважаючи на те, що й сама вона не була соц≥ально однор≥дною. якщо демократична части≠на ≥нтел≥генц≥њ, представлена на той час переважно р≥зно≠чинц€ми, в≥дбивала ≥нтереси широких народних мас ≥ ви≠ступала проти. будь-€кого гн≥ту (в тому числ≥ нац≥ональ≠ного), то консервативна частина так чи ≥накше захищала соц≥альний та державний лад обох ≥мпер≥й, що панували на украњнських земл€х.

«а ≥н≥ц≥ативою демократичноњ ≥нтел≥генц≥њ у побут на≠родних мас по обидва боки державного кордону ув≥йшло щор≥чне св€ткуванн€ роковин народженн€ ≥ смерт≥ “араса Ўевченка, поетична творч≥сть €кого, глибоко нац≥ональна за формою ≥ зм≥стом, спонукала њх боротис€ за своЇ соц≥≠альне ≥ нац≥ональне визволенн€. ѕозитивно впливав на процес консол≥дац≥њ украњнськоњ нац≥њ й значно зрослий ≥нтерес до ≥сторичного минулого украњнського народу. ≤стор≥€ ”крањни сприймалас€ людьми €к р≥дне, близьке, Їди≠не ц≥ле Ч незалежно в≥д того, по €кий б≥к кордону вони жили. ”св≥домленн€м ц≥Їњ Їдност≥ стали започаткован≥ у 90-х роках XIX ст. у Ћьвов≥ кап≥тальн≥ узагальнююч≥ прац≥ ћихайла √рушевського Ђ≤стор≥€ ”крањни Ч –усиї та Ђ∆ерела до ≥стор≥њ ”крањни Ч –усиї. Ќац≥ональному п≥днесен≠ню украњнського народу активно спри€ла й пер≥одична пре≠са (журнали Ђќсноваї, Ђ иевска€ —таринаї на —х≥дн≥й ”крањни та Ђћолотї, Ђƒругї, Ђ∆итЇ ≥ —лової Ч на «ах≥д≠н≥й).

”загал≥ все сусп≥льно-пол≥тичне ≥ культурне житт€ ”крањни другоњ половини XIX ст. св≥дчило про зростанн€ нац≥ональноњ самосв≥домост≥, €ке, з одного боку, було од≠ним ≥з про€в≥в ≥нтенсиф≥кац≥њ процесу становленн€ украњн≠ськоњ нац≥њ, а з другого, й саме впливало на цей процес у сфер≥ такоњ важливоњ ознаки будь-€коњ нац≥њ, €к сп≥льн≥сть њњ псих≥чного складу, нац≥онального характеру. ќстанн≥й €вл€Ї собою сукупн≥сть почутт≥в, у€влень ≥ сприймань, €к≥ формуютьс€ п≥д впливом матер≥ального житт€, усього зов≠н≥шнього середовища. ¬они акумулюють особливост≥ ≥сто≠ричного розвитку народу, умов його прац≥, соц≥ально-еконо≠м≥чного й пол≥тичного житт€ ≥ знаход€ть ви€в у традиц≥€х та звича€х побуту, своЇр≥дност≥ л≥тератури, мистецтва, культури в ц≥лому.

якщо в перш≥й половин≥ XIX ст. лише окрем≥ представ≠ники демократичноњ ≥нтел≥генц≥њ час в≥д часу ви€вл€ли ≥нте≠рес до украњнського фольклору, то у друг≥й половин≥ сто≠л≥тт€ найширш≥ кола прогресивноњ громадськост≥ стали вивчати ≥ попул€ризувати зразки усноњ творчост≥ та звичањ украњнського народу.

Ќайфундаментальн≥шою узагальнюючою народознавчою працею на ”крањн≥ другоњ половини XIX ст. став семитомник Ђ“рудов этнографическо-статистической экспедиции в «ападнорусский крайї. ”пор€дником-редактором цього виданн€ був ѕавло „убинський, автор уславленого в≥рша Ђўе не вмерла ”крањнаї. ѕокладений на музику, в≥н став одним ≥з нац≥ональних г≥мн≥в украњнського народу. —еред к≥лькох музичних вар≥ант≥в твору найб≥льшого поширенн€ набув той, що на≠писав ћихайло ¬ербицький. √≥мн пройн€тий ≥де€ми украњнського на≠ц≥онального в≥дродженн€, осп≥вуванн€м боротьби за це Ђсв€тее д≥лої, героњзац≥Їю козацького минулого ”крањни. ѕравл€ч≥ кола –ос≥йськоњ та јвстро-”горськоњ ≥мпер≥й заборон€ли друкувати й виконувати тв≥р „убинського Ч ¬ербицького, але це ще б≥льше спри€ло його попул€р≠ност≥ на ”крањн≥. ”твердженню нац≥ональноњ св≥домост≥ в масах спри€≠ли також покладен≥ на музику ћиколою Ћисенком, ћиколою јркасом, ƒмитром —очинським поез≥њ Ђ«апов≥тї “араса Ўевченка, ЂЌе пора...ї ≤вана ‘ранка, Ђя русин бил, Їсть ≥ будуї ќлександра ƒухновича та њй. ѕатр≥отичн≥ мотиви т≥сно перепл≥талис€ з гуман≥стичними у Ђћолитв≥ за ”крањнуї Ћисенка, €ка утверджувала загальнолюдськ≥ ≥деали вол≥, осв≥ти, любов≥ до р≥дного краю.

÷ементуючою силою Їдност≥ нац≥ональноњ культури ви≠ступала украњнська мова. —аме у розгл€дуваний пер≥од вона формувалас€ €к л≥тературна. —ерйозним чинником њњ розвитку стала по€ва численних мовознавчих праць та на≠вчальних пос≥бник≥в з ≥стор≥њ та граматики украњнськоњ мови, що належали перу видатних учених, €к≥ мешкали на —х≥дн≥й ”крањн≥,Ч ќлександра ѕотебн≥, ѕавла ∆итецького, јгатангела  римського. –€д граматик украњнськоњ мови, двомовних перекладних словник≥в (украњнсько-н≥мецьких та н≥мецько-украњнських) прот€гом другоњ половини XIX ст. було видано на зах≥дноукрањнських земл€х. ѕершор€дну роль у розвитку тут украњнського мовознавства в≥д≥грали прац≥ ≤вана ‘ранка, ≤вана ¬ерхратського,  ирила —тудинського, ћихайла ¬озн€ка, започаткована њхн≥ми зусилл€ми багатотомна книжкова сер≥€ Ђѕам'€тки украњнсько-русь≠коњ мови та арх≥тектуриї. ≤ все ж нав≥ть на початку XX ст. ‘ранко констатував, що у √аличин≥ Ђзнанн€ нашоњ народ≠ноњ мови дуже мале, €зик поплутаний ≥ запоганений, €зикове почутт€ у вс≥х, що пишуть ≥ говор€ть нашою мо≠вою, зовс≥м затемнене та затупленеї.

–озвитку украњнськоњ л≥тературноњ мови, засвоЇнню њњ словникового фонду не лише осв≥ченими верствами сусп≥ль≠ства, а й широкими масами спри€ла класична художн€ л≥≠тература. Ћегально чи нап≥влегально видан≥ €к на —х≥дн≥й, так ≥ на «ах≥дн≥й ”крањн≥ твори ѕанаса ћирного, ћихайла  оцюбинського, ≤вана Ќечу€-Ћевицького, Ћес≥ ”крањнки, ѕавла √рабовського, ≤вана ‘ранка, ќльги  обил€нськоњ, ёр≥€ ‘едьковича ставали не т≥льки основоположним над≠банн€м украњнськоњ культури, а й найд≥йов≥шим чинником формуванн€ загальнонац≥ональноњ л≥тературноњ мови. ƒедал≥ зростав авторитет Ўевченкового слова. ƒ≥алектно роздроблена украњнська мова ставала Їдиним ц≥лим, зрозу≠м≥лим на вс≥й територ≥њ ”крањни.

«вичайно, мова €к зас≥б людського сп≥лкуванн€ ≥снува≠ла задовго до пер≥оду утвердженн€ кап≥тал≥зму та форму≠ванн€ нац≥й. јле, €к доводить увесь розвиток людства, саме на цьому етап≥ вона стаЇ загальнонац≥ональною у того чи ≥ншого народу, бо закр≥плюЇтьс€ у його друкован≥й л≥тератур≥ та €кнайт≥сн≥ше пов'€зуЇтьс€ з економ≥чним житт€м.

‘ормуванн€ кап≥тал≥стичноњ промисловост≥ Ч основи економ≥чного житт€ украњнськоњ нац≥њ. √осподарськ≥ зв'€з≠ки у сусп≥льств≥ ведуть св≥й родов≥д ≥з далеких час≥в, але њхнЇ значенн€ в пер≥од становленн€ нац≥њ незм≥рно зростаЇ, оск≥льки тепер вони ірунтуютьс€ Ђна сп≥льност≥ ролей у на≠родному господарств≥ї (¬. ≤. Ћен≥н). —аме економ≥чне (гос≠подарське) житт€ нац≥њ, не в≥докремлюючи њњ в≥д ≥нших на≠род≥в, найб≥льше спри€Ї њњ згуртуванню €к певноњ ≥сторич≠ноњ сп≥льност≥ людей.

–озвиток економ≥ки ”крањни на основ≥ ринкових (кап≥≠тал≥стичних) в≥дносин, шл€х €ким в≥дкрили соц≥ально-економ≥чн≥ та державно-пол≥тичн≥ реформи, зд≥йснен≥ на вс≥й територ≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ в 60Ч70-х роках XIX ст., сти≠мулював ≥ процес консол≥дац≥њ украњнськоњ нац≥њ. ÷ей про≠цес супроводжувавс€ завершенн€м промислового переворо≠ту, тобто остаточним переходом в≥д мануфактури до ма≠шинноњ ≥ндустр≥њ, найхарактерн≥шими ознаками €коњ Ї за≠стосуванн€ у виробництв≥ парових двигун≥в, електричноњ енерг≥њ, систем машин ≥ верстат≥в. ¬елик≥ кап≥тал≥стичн≥ п≥дприЇмства Ч заводи ≥ фабрики Ч дл€ п≥двищенн€ про≠дуктивност≥ прац≥ почали застосовувати дос€гненн€ тод≥ш≠ньоњ науки ≥ техн≥ки.

≈коном≥чний розвиток Ќаддн≥пр€нськоњ ”крањни визна≠чали насамперед галуз≥ важкоњ промисловост≥ Ч вуг≥льна, зал≥зорудна, металург≥йна. «авд€ки ≥нтенсивному розвитку ƒонецько- ривор≥зького вуг≥льно-зал≥зорудного басейну ”крањна перетворилас€ на головну вуг≥льно-металург≥йну базу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. вона давала половину загальнорос≥йськоњ виплавки чавуну ≥ стал≥, ст≥льки ж видобутку зал≥зноњ руди ≥ майже три чверт≥ ву≠г≥лл€ та виробництва рейок.

ќдне з перших м≥сць пос≥ли украњнськ≥ губерн≥њ ≥ за на≠сичен≥стю зал≥зниц€ми. «ростало господарське значенн€ водного транспорту. Ќа к≥нець XIX ст. по р≥чках ”крањни ходило 220 пароплав≥в, до порт≥в јзовського та „орного мор≥в њх було приписано 280. “од≥ ж виникли перш≥ на ”крањн≥ велик≥ п≥дприЇмства транспортного машинобуду≠ванн€: ’арк≥вський ≥ Ћуганський паровозобуд≥вн≥ заводи.

ѕрот€гом останн≥х двох дес€тир≥ч стол≥тт€ в  атерино≠славськ≥й ≥ ’ерсонськ≥й губерн≥€х стали до ладу 17 мета≠лург≥йних завод≥в. –€д з них було побудовано на кошти ≥ноземних кап≥тал≥ст≥в: англ≥йських (завод ƒж. ёза з ро≠б≥тничим селищем ёз≥вка; тепер м≥сто ƒонецьк), бельг≥й≠ськихЧƒн≥провський завод в селищ≥  ам'€нському (те≠пер м≥сто ƒн≥продзержинськ), французьких Ч √данц≥вський завод поблизу  ривого –ога. –ос≥йськ≥ кап≥тал≥сти були власниками новоспоруджених завод≥в: Ѕр€нського Ч б≥л€  атеринослава, ƒружк≥вського ≥ ƒонецько-ёр'њвського Ч на ƒонбас≥.

« розвитком кап≥тал≥стичноњ промисловост≥ зростали й м≥ста ”крањни. Ћише тих, що мали оф≥ц≥йний статус м≥ста, наприк≥нц≥ XIX ст, нал≥чувалось 130. ‘актично ж справж≠н≥ми м≥стами за чисельн≥стю та характером д≥€льност≥ на≠селенн€ були й так≥ промислов≥ селища, €к ёз≥вка,  ам'€нське,  ривий –≥г, Ќ≥кополь та ≥н.  ожне з чотирьох м≥ст Ч ќдеса,  ињв, ’арк≥в ≥  атеринослав Ч мало насе≠ленн€ понад 100 тис. чолов≥к.

ѕромислов≥сть зах≥дноукрањнських земель п≥д владою јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ майже ц≥лком перебувала в руках ≥ноземних кап≥тал≥ст≥в: н≥мецьких, австр≥йських, нав≥ть ка≠надських. ѕрот€гом 70Ч80-х рок≥в XIX ст. тут також в≥д≠бувавс€ ≥нтенсивний процес формуванн€ фабрично-заводськоњ промисловост≥. ўоправда, в≥н охопив головним чином нафтово-озокеритну, л≥сопильну ≥ мукомельну галуз≥, де досить широко стали застосовуватис€ паров≥ двигуни.

√альм≥вн≥ чинники процесу становленн€ ≥ консол≥дац≥њ украњнськоњ нац≥њ. Ѕудь-€ка нац≥€ розвиваЇтьс€ за об'Їктив≠ним законом пробудженн€ в н≥й спочатку обособленого самост≥йного нац≥онального руху, а згодом зм≥цненн€ м≥ж≠нац≥ональних в≥дносин в ус≥х галуз€х соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного ≥ культурного житт€. ” розвитку украњн≠ськоњ нац≥њ обидв≥ тенденц≥њ перепл≥талис€ внасл≥док взаЇ≠мод≥њ процес≥в зростанн€ нац≥ональноњ самосв≥домост≥, €ка протисто€ла гнобительськ≥й пол≥тиц≥ рос≥йського царизму та австро-угорськоњ монарх≥њ, ≥ пор€д ≥з цим Ч зм≥цненн€ в≥ков≥чного прагненн€ украњнського народу до всеб≥чних взаЇмин ≥з сус≥дн≥ми народами: рос≥йським, б≥лоруським, молдавським, польським, угорським, словацьким, румунським та ≥н. ¬одночас гостр≥ соц≥альн≥ суперечност≥ розди≠рали украњнську нац≥ю, що давало змогу правл€чим колам –ос≥йськоњ та јвстро-”горськоњ ≥мпер≥й широко вдаватис€ до пол≥тики не т≥льки соц≥ального, а й нац≥онального гноб≠ленн€.

Ќасамперед утискувавс€ рух украњнського народу за встановленн€ демократичних свобод та €кнайширше надан≠н€ громад€нських прав р≥дн≥й мов≥ у сусп≥льно-пол≥тичному ≥ культурному житт≥. як в≥домо, 1863 року царський м≥≠н≥стр внутр≥шн≥х справ ЅалуЇв публ≥чно проголосив, що Ђн≥€коњ особливоњ малорос≥йськоњ мови не було, немаЇ й бути не можеї, а сл≥дом за тим видав циркул€р, за €ким суворо заборон€лос€ друкуванн€ украњнською мовою книг Ђнавчальних ≥ взагал≥ призначених дл€ початкового читан≠н€ народуї. ÷е був жорстокий удар по украњнськ≥й осв≥т≥ та культур≥. ѕ≥зн≥ше, 1876 року, ќлександр II п≥дписав указ, €кий заборонив друкувати взагал≥ будь-€к≥ книжки украњнською мовою (нав≥ть тексти до музичних твор≥в) або довозити таку л≥тературу з-за кордону, а також користу≠ватис€ украњнською мовою на театральн≥й сцен≥. —аму на≠зву Ђ”крањнаї царська цензура повсюдно зам≥н€ла на Ђћа≠лорос≥€ї.

јнтиукрањнську культурно-осв≥тню пол≥тику проводили ≥ власт≥ јвстро-”горщини. Ќа зах≥дноукрањнських земл€х у переважн≥й б≥льшост≥ шк≥л навчанн€ велос€ н≥мецькою, польською, румунською та угорською мовами; в державних установах заборон€лос€ складати документи украњнською мовою; украњнськ≥ географ≥чн≥ назви зм≥нювались на ≥ншо≠мовн≥. ¬загал≥ робилос€ все можливе дл€ того, щоб викор≥нити ≥з св≥домост≥ украњнц≥в цих земель споконв≥чне праг≠ненн€ до возз'Їднанн€ з етн≥чно спор≥дненим населенн€м Ќаддн≥пр€нськоњ ”крањни.

”с≥ ц≥ заходи щодо украњнського населенн€ об'Їктивно вели до його денац≥онал≥зац≥њ. Ќе виробилос€ й необх≥дноњ взаЇмод≥њ, €ка маЇ об'Їктивно створюватис€ у процес≥ ста≠новленн€ мови, культури та економ≥ки нац≥њ, що формуЇ≠тьс€. Ќавпаки, нац≥ональне гнобленн€ у галуз≥ культури й осв≥ти на вс≥й територ≥њ ”крањни т≥сно поЇднувалос€ з со≠ц≥ально-пол≥тичним ≥ економ≥чним пригнобленн€м кор≥нно≠го населенн€. Ўл€х до нормального розвитку украњнськоњ нац≥њ був заступлений нещадною колон≥заторською експлу≠атац≥Їю господарства ”крањни –ос≥йською та јвстро-”гор ською ≥мпер≥€ми.

Ќарешт≥, сама на€вн≥сть рос≥йсько-австр≥йського державного кордону, що ≥золював дв≥ велик≥ частини терито≠р≥њ та населенн€ ”крањни, ускладнювала економ≥чн≥, су≠сп≥льно-пол≥тичн≥ та культурн≥ зв'€зки м≥ж зах≥дно- ≥ сх≥д≠ноукрањнськими земл€ми. ÷е негативно в≥дбивалос€ на вс≥х визначальних складових формуванн€, розвитку й ≥сну≠ванн€ нац≥њ (сп≥льн≥сть територ≥њ, мови, нац≥онального ха≠рактеру та його в≥дображенн€ в культур≥) ≥ чи не найб≥ль≠ше Ч на найголовн≥шому з них: сп≥льност≥ економ≥чних, зв'€зк≥в на баз≥ становленн€ Їдиного господарського ком≠плексу. ќтже, процес становленн€ ≥ консол≥дац≥њ украњн≠ськоњ нац≥њ можна було б вважати завершеним лише за умови повного возз'Їднанн€ украњнських земель в Їдин≥й соборн≥й держав≥. ѕроте н≥ в друг≥й половин≥ XIX, н≥ в пер≠ш≥ дес€тир≥чч€ XX ст. цього не сталос€.

ќтже, на к≥нець XIX ст. об'Їктивний процес становленн€ консол≥дац≥њ украњнськоњ нац≥њ був ще далеким в≥д повноњ завершеност≥. ћасовою нац≥ональною самосв≥дом≥стю ще не пройн€лис€ н≥ буржуаз≥€, н≥ пролетар≥ат Ч головн≥ кла≠си кап≥тал≥стичного сусп≥льства (нав≥ть т≥ њх шари, що ви≠росли на м≥сцевому украњнському ірунт≥). ќб'Їктивний процес ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт€ чи не найсильн≥ше гальмував зростанн€ нац≥ональноњ самосв≥до≠мост≥ саме в лавах промислових п≥дприЇмц≥в ≥ роб≥тник≥в. «атуркан≥ власт€ми обох пан≥вних ≥мпер≥й, здеб≥льшого не т≥льки малоосв≥чен≥, а й просто неписьменн≥ сел€ни, що становили тод≥ переважну б≥льш≥сть населенн€ ”крањни, хоч ≥ не цурались р≥дноњ мови, але й не в≥рили у можли≠в≥сть њњ п≥днесенн€ до р≥вн€ державноњ.

“≥льки розгортанн€ масового загальнодемократичного визвольного руху в –ос≥йськ≥й та јвстро-” горськ≥й ≥мпе≠р≥€х могло ефективно стимулювати масовий украњнський нац≥ональний рух в ус≥х його формах, що зрештою пози≠тивно вплинуло на процес утвердженн€ масовоњ нац≥ональ≠ноњ самосв≥домост≥, а з ним ≥ на становленн€ украњнськоњ нац≥њ. ѕопереду була боротьба мас за утвердженн€ р≥дноњ мови в сусп≥льно-пол≥тичному ≥ культурному житт≥, за воз≠з'Їднанн€ вс≥х украњнських земель в Їдин≥й соборн≥й дер≠жав≥, за визволенн€ господарства в≥д колон≥ального гн≥ту, за усуненн€ перешкод на шл€ху розвитку нац≥ональноњ культури. ¬ ход≥ ц≥Їњ боротьби впродовж к≥лькох дес€ти≠л≥ть XX ст. (включаючи й рад€нськ≥ часи) тривав процес становленн€ украњнськоњ нац≥њ з≥ своЇю власною терито≠р≥Їю, економ≥кою, Їдиною л≥тературною мовою та сп≥льн≥с≠тю псих≥чного складу.

 

–екомендована л≥тература

√рушевский ћ. —. ‘ормы национального движени€ в современ≠ных государствах: јвстро-¬енгри€. –осси€. √ермани€. —ѕб., 1910. (ќдну ≥з глав книги в украњнському переклад≥ див.: Ќаука ≥ культура: ўор≥чн.  ., 1990. ¬ип. 24).

Ћен≥н ¬. ≤. ѕро право нац≥й на самовизначенн€ // ѕовне з≥бр. твор≥в. “. 25.

Ћен≥н ¬. 1. “ези реферату в нац≥ональному питанн≥ // ѕовне з≥бр. твор≥в. “. 24.

Ћис€к-–удницький ≤. ћ≥ж ≥стор≥Їю ≥ пол≥тикою: —татт≥ до ≥стор≥њ та критики украњнськоњ сусп≥льно-пол≥тичноњ думки. ћюнхен, 1973.

‘ранко ≤. я- Ћ≥тературна мова ≥ д≥алекти // «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ., 1982. “. 37.

 

Ћ≈ ÷≤я 6. –ќ«¬»“ќ   ”Ћ№“”–» (1900Ч1917 pp.)

”крањнська культура в контекст≥ революц≥йно-визволь≠ноњ боротьби 1900Ч1917 pp. Ћ≥тература ћистецтво: театральне, музичне, образотворче Ќаука ≥ техн≥ка ќсв≥та

 

”крањнська культура в контекст≥ революц≥йно-визволь≠ноњ боротьби 1900Ч1917 pp.

” лекц≥њ ми поведемо розмову головним чином про культуру украњнського народу, хоча у цей же пер≥од на ”крањн≥ той чи ≥ншийчас проживали њ творили видатн≥ рос≥йськ≥ письменники Ч ќ. ћ. √орький, ј. ѕ. „ехов, ¬. √.  ороленко, ≤. ќ.  упр≥н, польськ≥ Ч ћ.  онопн≥цька, ¬. ќркан, б≥лоруська поетеса “ьотка (ј. ѕашкевич), класик Їврейськоњ л≥тератури Ўолом-јлейхем (–абинович); художники Ч ≤. ё. –Їп≥н, ќ.  . —авра≠сов; композитори Ч ћ. ј. –имський- орсаков, ќ.  . √лазу≠нов, ј. √. –уб≥нштейн. Ќе раз виступала тут славнозв≥сна трупа ћосковського художнього театру п≥д кер≥вництвом  . — —тан≥славського та ¬. ≤. Ќемировича-ƒанченка. «ви≠чайно, цей список можна було б доповнити ≥ продовжити. ћи ж навели його нав≥ть у такому обмеженому обс€з≥ лише дл€ того, щоб нагадати: €к ≥ в минулому, украњнська куль≠тура на початку XX ст. розвивалас€ не ≥зольовано. ¬она вв≥брала в себе все краще з духовних надбань сус≥дн≥х на≠род≥в, збагачувалас€ творч≥стю тих д≥€ч≥в культури, €к≥ так чи ≥накше пов'€зали свою долю з ”крањною.

ќ. ћ. √орький, €кий неодноразово висловлював захопленн€ нетл≥н≠ними ц≥нност€ми украњнськоњ культури, в 1916 р,Ч у розпал св≥товоњ ≥мпер≥ал≥стичноњ бойн≥, на зборах прогресивноњ громадськост≥ ћоскви публ≥чно висловив ≥дею виданн€ колективноњ науково-попул€рноњ енци≠клопедичноњ прац≥ про минуле й сучасне украњнського народу, видатних представник≥в його ≥стор≥њ, зокрема ≥стор≥њ революц≥йного руху, про його духовн≥ надбанн€: п≥сн≥, музику, мову, фольклор.

Ђ”крањнський народ,Ч говорив письменник,Ч прон≥с через стол≥тт€ рабства ≥ невол≥ дорогоц≥нне багатство свого ген≥€....”крањнський тру≠довий народ переживаЇ тепер велику драму. ÷арськ≥ кати не дають розвиватис€ його мов≥, л≥тератур≥, творчост≥. “е, що робить царський ур€д з украњнц€ми, €к ≥ з ≥ншими гнобленими народами, це злод≥€нн€, €кому немаЇ назвиї.

“ак само знаменно прозвучали пол≥тичний протест украњнського письменника-демократа ≤. я. ‘ранка в зах≥дноукрањнськ≥й прес≥ пер≥оду першоњ рос≥йськоњ революц≥њ проти арешту ќ. ћ. √орького царськими власт€ми ≥ тод≥шн€ його за€ва про сол≥дарн≥сть украњнськоњ громад≠ськост≥ з д≥€чами прогресивноњ рос≥йськоњ культури, з рос≥йським на≠родом, €кий виступив застр≥льником визвольноњ боротьби у багато≠нац≥ональн≥й –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ: Ђћи любимо великоруський народ ≥ бажаЇмо йому вс€кого добра, любимо ≥ виучуЇмо його мову ≥ читаЇмо в т≥й мов≥... ≤ рос≥йських письменник≥в, великих св≥точ≥в у духовн≥м царств≥, ми знаЇмо ≥ любимо... чуЇмо себе сол≥дарними з ними у вс≥м, що дл€ нас дороге ≥ св€те, ≥ високе... ћи любимо в рос≥йськ≥й духовн≥й скарбниц≥ т≥ сам≥ коштовн≥ золот≥ зерна та пильно в≥др≥зн€Їмо њх в≥д полови, в≥д жужелю, в≥д виплод≥в темноти, назадництва та ненавист≥...ї

¬ пер≥од революц≥њ 1905Ч1907 pp. п≥д тиском демокра≠тичних сил, зокрема публ≥чних виступ≥в представник≥в про≠гресивноњ рос≥йськоњ громадськост≥, царизм змушений був в≥дм≥нити заборонн≥ розпор€дженн€ ≥ укази 1863, 1876, 1881 pp. щодо украњнськоњ мови, користуванн€ нею у навчальних закладах Ч в≥д початкових до вищих, вживанн€ у друц≥, на театральн≥й сцен≥. ўоправда, п≥зн≥ше, в умовах наступу пол≥тичноњ реакц≥њ украњнство знову стало вс≥л€ко обмежуватис€, а т≥, хто його захищав, зазнавали репрес≥й з боку царських властей. ≤ все ж прогресивна украњнська ≥ рос≥йська преса, л≥в≥ в ƒержавн≥й дум≥, д≥€ч≥ громадських ≥ культурно-осв≥тн≥х орган≥зац≥й ”крањни перед ус≥м св≥том нещадно викривали колон≥заторську пол≥тику царизму, спр€мовану на придушенн€ украњнськоњ культури, оп≥кува≠лис€ тим, щоб њњ демократичн≥ здобутки стали надбанн€м широких мас труд€щих €к украњнського, так ≥ вс≥х народ≥в св≥ту.

Ќезважаючи на оф≥ц≥йну заборону царизму, прогресив≠на громадськ≥сть крањни в 1914 р. широко в≥дзначила шевченк≥вський юв≥лей. ¬≥дбулис€ пол≥тичн≥ демонстрац≥њ роб≥тник≥в, масов≥ м≥тинги труд€щих, урочист≥ з≥бранн€ ≥н≠тел≥генц≥њ. ¬се це п≥дносило ≥нтернац≥ональну значим≥сть украњнськоњ нац≥ональноњ культури, розкривало масам загальнонародн≥, вселюдськ≥ ≥дењ гуман≥зму одного з най≠б≥льших њњ корифењв, надихало труд€щих р≥зних нац≥ональ≠ностей на дальше розгортанн€ боротьби за своЇ соц≥альне ≥ нац≥ональне визволенн€. ¬. ≤. Ћен≥н у написаному ним проект≥ промови дл€ виголошенн€ б≥льшовицьким депута≠том у ƒержавн≥й дум≥ так оц≥нив значенн€ цього юв≥лею дл€ подальшоњ актив≥зац≥њ загальнорос≥йського визвольного руху: Ђ«аборона вшануванн€ Ўевченка була таким чудовим, прекрасним ≥ вдалим заходом з точки зору аг≥тац≥њ проти ур€ду, що кращоњ аг≥тац≥њ ≥ у€вити соб≥ не можна. я думаю, вс≥ наш≥ найкращ≥ соц≥ал-демократичн≥ аг≥татори не дос€гли б за такий короткий час таких запаморочливих усп≥≠х≥в, €ких дос€г у протиур€довому розум≥нн≥ цей зах≥д. ѕ≥сл€ цього заходу м≥льйони ≥ м≥льйони Ђобивател≥вї по≠чали перетворюватис€ в св≥домих громад€н ≥ переконува≠тис€ в правильност≥ того вислову, що –ос≥€ Ї "тюрма наро≠д≥в"ї1. ќдин ≥з пров≥дних д≥€ч≥в л≥вого крила ”крањнськоњ соц≥ал-демократичноњ роб≥тничоњ парт≥њ ќ. ћ. Ћола (—тепанюк), викриваючи гнобительську колон≥заторську пол≥тику царизму щодо украњнськоњ культури, у своњй статт≥ Ђѕро пересл≥дуванн€ украњнського друкованого словаї, вм≥ще≠н≥й на стор≥нках б≥льшовицькоњ газети Ђѕравдаї, писав: Ђѕол≥ц≥€ в пров≥нц≥њ на украњнськ≥ книги ≥ газети дивитьс€ €к на нелегальщину... ƒосить буде лише сказати, що дл€ начальства, починаючи з вищого до найнижчого, утиск украњнц≥в став одним ≥з засоб≥в дл€ швидкого п≥двищенн€ по служб≥. “ак, у сел≥ ѕерещепиш (Ќовомосковського пов≥≠ту  атеринославськоњ губерн≥њ) новий пристав за€вив, що в≥н Ђтерп≥ти не може жид≥в ≥ хохл≥вї ≥ пооб≥ц€в закрити м≥сцеве украњнське осв≥тнЇ товариство Ђѕросв≥таї.

1 Ћен≥н ¬. ≤. ƒо питанн€ про нац≥ональну пол≥тику//ѕовне з≥бр. твор≥в. “. 25. — 64.

ƒо реч≥, у тому ж номер≥ Ђѕравдыї за п≥дписом ќ. ћ. Ћоли (≥ в його переклад≥ на украњнську мову) опуб≠л≥ковано написане ¬. ≤. Ћен≥ним Ђ«верненн€ до украњн≠ських роб≥тник≥вї. ” ньому висловлювалась беззастережна п≥дтримка боротьби роб≥тничих мас за право украњнського народу користуватис€ р≥дною мовою дл€ розвитку своЇњ культури ≥ п≥днесенн€ свого осв≥тнього р≥вн€, таврувалась позиц≥€ ≥дейних супротивник≥в ц≥Їњ боротьби. ”крањнсько-рос≥йське культурне Їднанн€ активно обстоювали прогре≠сивно настроЇн≥ д≥€ч≥ €к украњнськоњ, так ≥ рос≥йськоњ соц≥≠ал-демократ≥њ.

Ћ≥тература. Ќаприк≥нц≥ XIX ст., з виходом пролетар≥а≠ту на передн≥й край визвольноњ боротьби труд€щих, поси≠лилась ≥ його роль у л≥тературно-творчому процес≥. ‘актом великого сусп≥льного значенн€ став прих≥д у л≥тературу письменник≥в-роб≥тник≥в. ¬ украњнськ≥й л≥тератур≥ њх твор≠чу д≥€льн≥сть активно п≥дтримував вже тод≥ досить по≠пул€рний рос≥йський письменник ќ. ћ. √орький, €кий також багато писав про житт€ пролетар≥в. «окрема, його дружн€ п≥дтримка, фахов≥ поради,, спри€нн€ у виданн≥ написаних твор≥в в≥д≥грали першор€дну роль у формуванн≥ творчоњ особистост≥ роб≥тника-письменника ј. я. Ўабленка (1872Ч1930).

—воњ перш≥ в≥рш≥ в≥н над≥слав на суд ќ. ћ, √орького ≥ одразу ж отримав у в≥дпов≥дь такого п≥дбадьорливого листа: Ђя дуже радий, що €, роб≥тник, можу сказати ¬ам, роб≥тников≥, пиш≥ть! ѕиш≥ть коротко, просто, €к ¬и бачили, €к почували. ѕиш≥ть, €к страждаЇ наш брат, €к важко йому знайти дорогу до св≥тла, €к в≥н хоче щаст€, радост≥, хорошого житт€ ≥ €к змушений падати в бруд. ѕиш≥ть!ї –€д поетичних твор≥в Ўабленка написано п≥д впливом поез≥й “. √. Ўевченка, йому роб≥тничий поет присв€тив в≥рш Ђ обзаї. —еред твор≥в Ўабленка вид≥л€ютьс€ своЇю художньою досконал≥стю та високим ≥дейним зм≥стом в≥рш Ђ–анокї ≥ опов≥данн€ Ђ«а п≥вдн€ї, надрукован≥ в пер≥од революц≥њ 1905Ч1907 pp. ќптим≥стичним св≥тосприйн€тт€м проникнутий в≥рш Ўабленка ЂЎахтар≥ї (1910 p.), що зак≥нчувавс€ таким революц≥йним закликом:..

√ей, скоро шахтар запануЇ!

ƒорогу шахтарським робочим, рукам≥

ƒорогу тому, хто працюЇ!..

Ѕезмежною в≥рою в нездоланн≥ сили революц≥йного про≠летар≥ату сповнен≥ твори ≥ншого роб≥тника Ч “. ћ. –оман-ченка (1880Ч1930). ¬≥н був твердо.переконаний, що Ђприйде година Ч розкуЇтьс€ весь пролетарський крайї (в≥рш ЂЅорцев≥ї, 1907 p.). јле станетьс€ це лише в ре≠зультат≥ самов≥дданоњ боротьби героњв-пролетар≥в, €ких прославл€Ї роб≥тничий поет:

¬перед, за полю, √≥ди, мс б≥йс€! ’ом згинеш њњ боротьб≥, ¬≥р d кращу долю ≥ над≥йс€. ’вала ≥ честь тоб≥!

ѕоетеса √алина —упруненко, звертаючись до роб≥тник≥в, закликала њх повстати проти гнобител≥в:

“емнее царство скор≥ше руйнуйте, —в≥тле, нове на руњнах будуйте,

√од≥ ж мовчати!

„ас вже повстати,

Ѕ≥й розпочати!

” шахтарському ƒонбас≥ сформувавс€ €к революц≥йний роб≥тничий поет ѕ.  . ћахин€ (1890Ч1922). —вою Ђшах≠тарську л≥руї поет в≥ддав Ђборотьб≥ робочих миру ≥ ”крањ≠н≥ї. ¬ поетичних творах ћахин≥ просто, €скраво й образно в≥дбито найзапов≥тн≥ш≥ прагненн€, мр≥њ ≥ бажанн€ людей прац≥. ” в≥рш≥, присв€ченому 100-р≥ччю з дн€ народженн€ “. √. Ўевченка, в≥н писав:

«апов≥в “арас Ўевченко

 айдани порвати

“а з сокирами в руках

¬олю здобувати.

“а не вмер  обзар безсмертний

Ч ÷е т≥льки здаЇтьс€,

Ѕо у кожного ≥з нас

…ого серце б'Їтьс€.

Ќа революц≥йно-демократичних засадах грунтувалас€ поетична творч≥сть ќ. ≤. ќлес€ ( андиби) (1878Ч1944). «акликаючи до збройноњ боротьби за поваленн€ самодер≠жавства, поет р≥зко засуджуЇ тих, хто вороже чи нав≥ть просто байдуже ставитьс€ до цих заклик≥в. « 1907 по 1917 р. ќлесю вдалос€ видати чотири зб≥рки своњх поетич≠них твор≥в, „ервон≥ прапори, п≥д €кими виступали революц≥онери, заполонили його поез≥ю тих рок≥в. ћайже з фотограф≥чною точн≥стю поет в≥дображаЇ реальн≥ картини вуличних процес≥й революц≥йно настроЇних мас:

„ервон≥ прапори, куди не кинеш оком, ÷в≥туть на вулиц€х, €к маков≥ кв≥тки, ѕ≥д ними хвил€ми, нестриманим потоком ≤дуть ≥ йдуть роб≥тники.

ћ. ‘. „ерн€вський (1868Ч1946), осп≥вуючи червон≥ пра≠пори €к символи визволенн€ мас в≥д гнобленн€ та експлуа≠тац≥њ, водночас застер≥гаЇ в≥д того, щоб не перетворити њх у символи розгнузданоњ свавол≥:

„ервоний прапор звивсь над нами... —в€тий той прапор береж≥ть ≤ мозолистими руками ¬гор≥, у вс≥х над головами, “ой прапор високо держ≥ть. “о Ч символ вол≥. Ќе скал€йте …ого насильством. Ќе спл€м≥ть «лобою темною...

ѕершим в украњнськ≥й поез≥њ „ерн€вський у р€д≥ своњх в≥рш≥в засуджуЇ будь-€ку в≥йну €к зас≥б розв'€занн€ м≥ж≠народних конфл≥кт≥в.

Ѕеручи активну участь у визвольному рус≥, украњнськ≥ письменники-демократи в своњх творах намагалис€ розкри≠ти активну участь роб≥тник≥в у боротьб≥ за соц≥альне визволенн€ вс≥х труд€щих, обстоювали думку про необх≥д≠н≥сть л≥кв≥дац≥њ жорстокого експлуататорського ладу.

Ќа противагу декаденствуючим украњнським л≥терато≠рам, €к≥ в своЇму зневажанн≥ народних мас доходили до того, що нав≥ть в≥дверто проголошували, н≥бито активна боротьба пролетар≥ату за своЇ соц≥альне визволенн€ Ї Ђне≠естетичноюї ≥ не може бути предметом зображенн€ в ху дожн≥й л≥тератур≥, що ЂжиттЇв≥ ц≥нност≥ не повинн≥ ставати досто€н≥Їм масиї, ћ. ћ.  оцюбинський ставив за приклад дл€ вс≥х передових письменник≥в творч≥сть ≤. я. ‘ранка, €кий прид≥л€в велику увагу зображенню Ђборотьби кап≥ талу з працеюї. —правд≥, ≤. я. ‘ранко першим в украњн ськ≥й л≥тератур≥ показав ≥сторичне м≥сце пролетар≥ату €к найактивн≥шого борц€ проти вс€кого гн≥ту ≥ експлуатац≥њ в кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥.

ѕ≥д впливом могутнього п≥днесенн€ визвольноњ боротьби труд€щих мас посилилась та ур≥зноман≥тнилась соц≥альна тематика ≥ гуман≥стична спр€мован≥сть украњнськоњ л≥те≠ратури. «важаючи на зросл≥ потреби читача, €кому, за влучним зауваженим зах≥дноукрањнського письменника-демократа ќсипа ћакове€ (причому в≥н мав на уваз≥ чита≠н≥в ус≥Їњ ”крањни), Ђуже надоњли: 1) теми з минувшини, писан≥ Ђв юродиному стил≥ї; 2) теми з житт€ люду, оброб≠люй.ш≥ ми стару етнограф≥чну манеруї. ”крањнськ≥ письмен≠ники все б≥льше звертаютьс€ до гострих соц≥альних тем сучасност≥, показують посиленн€ революц≥йноњ активност≥ мас, викривають антинародну сутн≥сть самодержавства ≥ хижацького експлуататорського ладу.

ћ ћ  оцюбинський закликаЇ письменник≥в розробл€ти теми Ђф≥лософ≥чн≥, соц≥альн≥, психолог≥чн≥, ≥сторичн≥ та ≥нш≥ї, иг помежуватис€ описом житт€ сел€нства, а й звер≠тати увагу Ђна ≥нш≥ верстви сусп≥льност≥, на ≥нтел≥генц≥ю, фабричних роб≥тник≥в, в≥йсько, св≥т артистичний та ≥н.ї. ÷е побажанн€ значною м≥рою реал≥зував у своњй творчост≥ талановитий письменник ¬.  - ¬инниченко (1880Ч1951), хоча його ≥дейн≥ переконанн€ були неоднозначними, а то й суперечливими. ƒе€к≥ твори письменника прихильно сприй-малис€ прогресивною громадськ≥стю, ≥нш≥ викликали осуд. ≤) (≥ого численних опов≥данн€х, а також пов≥ст€х Ђ раса ≥ силаї, Ђ√олотаї, Ђ“ал≥сманї та ≥нших, написаних напе≠редодн≥ ≥ в пер≥од революц≥њ 1905Ч1907 pp., емоц≥йно ≥ образно показан≥ процес пролетаризац≥њ украњнського села, побут с≥льськогосподарського пролетар≥ату ≥ зростанн€ його революц≥йноњ св≥домост≥, активна п≥дприЇмницька д≥€льн≥сть украњнськоњ буржуаз≥њ, жахи солдатчини ≥ цар≠ських в'€зниць. ј п≥сл€ поразки революц≥њ твори ¬инничен-ка (романи, пов≥ст≥, п'Їси Ч Ђ„есн≥сть з собоюї, Ђ–≥внова≠гаї, ЂЅожкиї, Ђѕо-св≥йї, Ђўабл≥ житт€ї, Ђ«апов≥ти бать-к≥нї, Ђ«аписки кирпатого ћеф≥стофел€ї, Ђƒисгармон≥€ї, ЂЅрехн€ї, Ђ¬еликий молохї та ≥н.) наповнюютьс€ образа≠ми ≥нтел≥генц≥њ, знев≥реноњ в ≥деалах соц≥ал≥зму, поглиненоњ занепадницькою психолог≥Їю, спустошеноњ ≥ндив≥дуал≥стич≠ною мораллю, €ка не розмежовуЇ чесн≥сть ≥ п≥дл≥сть, добропор€дн≥сть ≥ ренегатство. ѕод≥бн≥ тенденц≥њ у творчост≥ ¬инниченка в≥дпов≥дали смакам ≥ запитам найширших к≥л л≥беральноњ буржуаз≥њ, п≥дносилис€ нею на щит. ѕротилеж≠ну оц≥нку згаданим творам давали представники демокра≠тичного напр€му (ћ. ћ.  оцюбинський, Ћес€ ”крањнка, ќ. ё.  обил€нська, ќ. ћ. √орький).

Ќайвищим дос€гненн€м украњнськоњ дожовтневоњ прози вважаЇтьс€ пов≥сть ћ. ћ.  оцюбинського (1864Ч1913) ЂFata morganaї. ÷е справжн€ епопе€ революц≥йного руху в украњнському сел≥ напередодн≥ ≥ п≥д час революц≥њ 1905Ч 1907 pp. јвтор в≥добразив нов≥, характерн≥ дл€ того пер≥оду €вища на сел≥, пов'€зан≥ насамперед ≥з зростанн€м впливу роб≥тничого класу на боротьбу сел€нства.

¬ ц≥лому р€д≥ опов≥дань (Ђ¬ дороз≥ї, ЂIntermezzoї, Ђѕо≠дарунок на ≥мениниї, Ђ—онї)  оцюбинський змалював образи безстрашних, несхитних революц≥онер≥в Ч мужн≥х борц≥в за волю народу. ≤сторичний сюжет в опов≥данн≥ Ђƒорогою ц≥ноюї  оцюбинський також п≥дн≥с до злобо≠денного звучанн€ в умовах революц≥йного передгрозз€, розкривши волелюбн≥ нац≥онально-визвольн≥ традиц≥њ укра≠њнського народу.

–еволюц≥йним пафосом пройн€та поез≥€ Ћес≥ ”крањнки (1871 Ч1913), €ку на рубеж≥ XIXЧXX ст. ‘ранко в≥тав знаменними словами: Ђ¬≥д часу Ўевченкового "ѕоховайте та вставайте, кайдани порв≥те" ”крањна не чула такого сильного, гар€чого та поетичного слова, €к ≥з уст сењ сла≠босилоњ, хвороњ д≥вчиниї. ¬ дн≥ революц≥њ 1905Ч1907 pp. музу великоњ украњнськоњ письменниц≥, за њњ власним ви≠словом, обмарив Ђсуворий багр€нець червоних корогов њ гом≥н бурхливоњ юрбиї. Ќаписан≥ нею у т≥ роки поетичн≥ твори Ђќс≥нн€ казкаї, Ђ¬ катакомбахї, Ђѕ≥сн≥ про волюї прославл€ють борц≥в за волю народу. ¬ опов≥данн≥ Ђѕо≠милкаї (1906) письменниц€ вперше в украњнськ≥й художн≥й л≥тератур≥ змалювала образи революц≥онер≥в, член≥в роб≥т≠ничоњ парт≥њ.

ј. ё. “есленко (1882Ч1911) зум≥в побачити в реаль≠ному житт≥ ≥ в≥добразити в своњх опов≥данн€х новий тип людини тод≥шнього села Ч сел€нського революц≥онера. ѕ≥днесенн€ визвольноњ боротьби сел€н проти гнобитель≠ських кап≥тал≥стичних пор€дк≥в з великою художньою си≠лою показав у своњх творах (Ђћужицька арихметикаї, Ђќс≥нн≥й еск≥зї, Ђ„айкаї) — ¬. ¬асильченко (1879Ч 1932).

Ќеперевершений в украњнськ≥й л≥тератур≥ митець корот≠коњ психолог≥чноњ новели ¬. —. —тефаник (1871Ч1936), л≥тературний талант €кого так високо ц≥нили ≤. я. ‘ранко ≥ ќ. ћ. √орький, за короткий час з 1899 до 1905 р. видав чотири зб≥рки своњх твор≥в (Ђ—ин€ книжечкаї, Ђ ам≥нний хрестї, Ђƒорогаї, ЂћоЇ слової). «годом новели —тефаника виход€ть у перекладах рос≥йською, польською, чеською та ≥ншими мовами. √ероњ твор≥в —тефаника Ч це здеб≥льшого с≥льська б≥днота, спролетаризован≥ сел€ни, €к≥ терпл€ть неймов≥рну нужду в кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥.

Ѕлизькими за зм≥стом до твор≥в —тефаника були опо≠в≥данн€ ћарка „еремшини (1874Ч1927), присв€чен≥ зли≠денному життю гуцульського сел€нства, та Ћ. — ћартовича (1871 Ч1916), €кий розкрив процеси соц≥ального розшаруваин€ на сел≥, пролетаризац≥њ сел€нськоњ б≥дноти. ƒо кращих твор≥в св≥товоњ л≥тератури про сел€нство на≠лежить пов≥сть ќ. ё.  обил€нськоњ (1863Ч1942) Ђ«емл€ї, « надзвиайною художньою силою письменниц€ розкрила приватновласницьку психолог≥ю др≥бних власник≥в-сел€н, њх споконв≥чне, непереборне прагненн€ працювати на своњй власињй земл≥.

„≥льне м≥сце в украњнськ≥й л≥тератур≥ початку XX ст. виймала тематика, пов'€зана з розв≥нчанн€м лицем≥рноњ пол≥тики л≥беральноњ ≥нтел≥генц≥њ, €ка лише намагалас€ грати роль захисника ≥нтерес≥в народу, борц€ проти само≠державства, а насправд≥ вс≥л€ко прислуговувала йому. “аку, часом лицем≥рну, а часом полохливу пол≥тичну пове≠д≥нку л≥берал≥в викривали украњнськ≥ письменники-демократи. ¬ пер≥од революц≥њ 1905Ч1907 pp. в украњнськ≥й л≥тератур≥ особливо поширюЇтьс€ жанр революц≥йноњ сагири в проз≥ ≥ поез≥њ.

÷≥лу галерею типових образ≥в представник≥в украњн≠ського л≥берального панства вивела в цикл≥ своњх сатирич≠них в≥рш≥в (Ђѕан пол≥тикї, Ђѕан народовецьї, Ђ¬еселий панї, Ђѕрактичний панї) Ћес€ ”крањнка. ѕроти егоњзму та ≥ндив≥дуал≥зму л≥беральноњ буржуаз≥њ, €ка лише на сло≠нах виступала за Ђволю особиї, а насправд≥ прислуговува≠ла силам реакц≥њ, спр€мована драма поетеси Ђ ам≥нний господарї.  онсервативне м≥щанство, €ке п≥дриваЇ творч≥ пориванн€ людини ≥ позбавл€Ї њњ справжнього щаст€, за≠суджуЇтьс€ у драм≥-феЇр≥њ ЂЋ≥сова п≥сн€ї, одному з най≠кращих драматичних твор≥в Ћес≥ ”крањнки.

ћ. ћ.  оцюбинський у своњх новелах Ђ—м≥хї, Ђ—онї, Ђ¬ дороз≥ї, Ђ он≥ не винн≥ї розв≥нчуЇ обивательщину, м≥щанство, €к≥ вихолощують у людин≥ кращ≥ почутт€, п≥д≠ривають у нењ волю до боротьби з соц≥альною несправед≠лив≥стю. ¬ опов≥данн€х Ђƒл€ загального добраї, ЂЋ€леч≠каї письменник показуЇ повний крах народницькоњ теор≥њ Ђмалих д≥лї при найменших спробах застосувати њњ до тод≥шнього сповненого соц≥альних та м≥жнац≥ональних антагон≥зм≥в житт€. “ак само зах≥дноукрањнський письмен≠ник ќ. —. ћаковей (1867Ч1925) у своњх творах (Ђяк € продавав своњ новелиї, ЂЌов≥ часиї, Ђ лопоти —авчихиї, Ђ азка про невдоволеного русинаї, Ђ–евунї) п≥ддав гостр≥й критиц≥, консервативн≥ кола галицького м≥щанства за њх пол≥тичне дворушництво, ло€льн≥сть до австр≥йських вла≠стей, ворож≥сть до народних мас ≥, зокрема, до культури украњнського народу. ѕов≥сть ≥ншого зах≥дноукрањнського письменника Ћес€ ћартовича Ч Ђ«абобонї вважаЇтьс€ одним ≥з найвизначн≥ших сатиричних, антиклерикальних твор≥в украњнськоњ л≥тератури, €кий тогочасна критика заслужено поставила в один р€д ≥з славнозв≥сними Ђћерт≠вими душамиї ћ. ¬. √огол€.

—атиричне опов≥данн€ ћакове€ Ђяк Ўевченко шукав роботиї ≥ статт€ —. ¬. ¬асильченка Ђ√ринченко о Ђ обзареї спр€мован≥ проти недооц≥нки значенн€ твор≥в “. √. Ўев≠ченка дл€ тод≥шньоњ нац≥онально-визвольноњ ≥ сусп≥льно-пол≥тичноњ боротьби. Ћес€ ”крањнка у своњх статт€х п≥д≠дала критиц≥ де€к≥ твори ≤. —. Ќечу€-Ћевицького, ќ. я.  о-ниського та ≥нших автор≥в, у €ких пропагувалас€ консер≠вативна культурницька теор≥€ Ђмалих д≥лї.

ћистецтво: театральне, музичне, образотворче. ќсново≠положники украњнського профес≥онального театру, його ко≠рифењ Ч ћ. Ћ.  ропивницький, ≤.  .  арпенко- арий, ѕ.  . —аксаганський, ћ.  . —адовський, ћ.  . «аньковецька Ч були митц€ми-громад€нами, €к≥ вбачали в театраль≠н≥й сцен≥ трибуну соц≥ального, нац≥онального, естетичного ≥ етичного вихованн€ мас. ѕ≥днесенню громадськоњ рол≥ украњнського театру спри€ло й те, що в роки першоњ рос≥й≠ськоњ революц≥њ в≥н, нарешт≥, позбавивс€ оф≥ц≥йних репер≠туарних обмежень ≥ д≥став можлив≥сть давати вистави украњнською мовою за п'Їсами св≥товоњ ≥ рос≥йськоњ драматург≥њ (Ўексп≥р, Ў≥ллер, √ольдон≥, ≤бсен, √оголь, ќстровський, “олстой, „ехов).

1907 p. M. —адовський заснував у  иЇв≥ перший на ”крањн≥ стац≥онарний украњнський театр. Ќаступного року в ньому було урочисто в≥дзначено 25-р≥чч€ сцен≥чноњ д≥€ль≠ност≥ ген≥альноњ украњнськоњ актриси ћ.  . «аньковецькоњ. "ёв≥л€рка отримала безл≥ч прив≥тань з ус≥х к≥нц≥в ”крањни ≥ –ос≥њ, зокрема в≥д ћосковського художнього театру, ≥дей≠ними принципами найширшого демократизму спор≥дненого з украњнським демократичним театром. ќсновоположники ћосковського художнього театру ¬. ≤. Ќемирович-ƒанченко ≥  . — —тан≥славський зазначали, що таких актрис, €к «аньковецька, буваЇ не б≥льше двох-трьох на ц≥ле стол≥тт€, що блискуча пле€да тод≥шн≥х митц≥в украњнськоњ сцени маЇ бути занесена золотими л≥терами на скрижал≥ ≥стор≥њ св≥тового мистецтва. —вою першу, вињзну гастрольну поњзд≠ку ћосковський художн≥й театр зробив у  ињв 1912 p., п≥сл€ чого ћ.  . «аньковецька ≥ ѕ.  . —аксаганський захо≠дилис€ створювати ”крањнський художн≥й театр (брак матер≥альних кошт≥в ≥ св≥това в≥йна завадили зд≥йсненню цього нам≥ру).

ѕор≥вн€но з ≥ншими театрами  иЇва стац≥онарний украњнський театр встановив найдешевш≥ ц≥ни на квитки, орган≥зовував вињзн≥ вистави у селах ≥ швидко зажив слави театру Ђдл€ мужик≥в ≥ плебсуї.  атеринославський ама≠тор Ч к≥нооператор ƒ. —ахненко екран≥зував вистави цього театру ЂЌаталка ѕолтавкаї ≥ ЂЌаймичкаї. “им самим було започатковано ≥стор≥ю украњнського художнього к≥не≠матографа.

„≥льне м≥сце у репертуар≥ театру —адовського зайн€ли музично-драматичн≥ твори в≥домих украњнських, рос≥йських, польських, чеських, ≥тал≥йських композитор≥в. «д≥йснюючи на високому ≥дейно-художньому р≥вн≥, пор€д з уже випро≠буваними часом такими попул€рними нац≥ональними опе≠рами, €к Ђ«апорожець за ƒунаЇмї — √улака-јртемовсь-кого ≥ ЂЌаталка ѕолтавкаї ћ. Ћисенка, постановку бага≠тьох ≥нших музично-драматичних твор≥в (Ђ„орноморц≥ї, Ђ”топлениц€ї, Ђ–≥здв€на н≥чї, Ђ≈нењдаї Ћисенка, Ђ атери≠наї ћ. јркаса, Ђ–оксоланаї —очинського, Ђ√алькаї —. ћо-нюшка, Ђѕродана нареченаї Ѕ. —метани, Ђ—≥льська честьї ѕ. ћасканьњ), театр —адовського не т≥льки жанрово ур≥з≠номан≥тнював св≥й репертуар, а й розвивав кращ≥ нац≥о≠нальн≥ особливост≥ украњнського театру, в €кому орган≥чно поЇднувались драматичне ≥ музично-вокальне мистецтво.

ћузична культура оперних постановок у театр≥ —адов≠ського с€гала високого р≥вн€. « великим усп≥хом викону≠вали сольн≥ парт≥њ в оперних виставах ћ. Ћитвиненко, ќ. ѕетрова, ћ. —адовський, ќ. ѕетл€ш та ≥нш≥ сп≥ваки. «авд€ки творчим зв'€зкам з видатним украњнським компо≠зитором ћ. ¬. Ћисенком театр —адовського першим зд≥йс≠нив постановки багатьох його опер. ¬изначною под≥Їю у культурному житт≥ ”крањни стала постановка в 1911 р. опери Ћисенка Ђ≈нењдаї (на л≥бретто —адовського), €ка D завуальован≥й сатиричн≥й форм≥ фактично засуджувала самодержавний лад –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.

¬≥дгукуючись на п≥днесенн€ визвольноњ боротьби труд€щих мас, ћ. ¬. Ћисейко в пер≥од революц≥њ 1905Ч1907 pp. створив величезноњ ≤д≥м≥но-художньоњ сили хор-г≥мн Ђ¬≥чний революц≥онерї на слова ≤. я. ‘ранка. ѕобудований на узагальненн≥ бойових ≥нтонац≥й роб≥тни≠чих п≥сень, тв≥р ћ. ¬. Ћисенка та ≤. я. ‘ранка звучав €к могутн≥й заклик до боротьби проти тиран≥њ ≥ поневоленн€. ¬≥н швидко поширив-с€ веред роб≥тник≥в, та студентськоњ молод≥, став одн≥Їю з найулюбле≠н≥ших п≥сень, виконуваних п≥д час пол≥тичних сходок, демонстрац≥й та м≥тинг≥в.

¬ музичн≥й спадщин≥ Ћисенка е чимало твор≥в на текс≠ти ≤. я. ‘ранка, “. √. Ўевченка, Ћес≥ ”крањнки, √. √ейне та ≥нших поет≥в, сотн≥ обробок украњнських народних п≥≠сень, що мають велику мистецьку ц≥нн≥сть. Ѕагато з них за житт€ композитора так ≥ не побачили св≥ту. «окрема, незважаючи на наст≥йн≥ вимоги передовоњ громадськост≥, царськ≥ власт≥ не дали дозволу на постановку ≥сторико-героњчноњ опери Ћисенка Ђ“арас Ѕульбаї Ч шедевра укра≠њнськоњ оперноњ класики. ¬они вс≥л€ко перешкоджали сцен≥чному виконанню й ≥нших твор≥в композитора. ѕ≥дозру властей викликала активна участь Ћисенка в пропаганд≥ передовоњ демократичноњ культури, його демократичн≥ пог≠л€ди, зв'€зки з соц≥ал-демократичним п≥дп≥лл€м (молодший брат композитора Ч јндр≥й Ч був профес≥ональним рево≠люц≥онером).

Ћисенко все житт€ мр≥€в про те, щоб обдарована мо≠лодь з народу д≥стала можлив≥сть1 здобути спец≥альну вищу музичну осв≥ту. 1904 р. в≥н заснував у  иЇв≥ музично-дра≠матичну школу ≥ керував нею до самоњ смерт≥. Ўкола готувала диригент≥в, хормейстер≥в, виконавц≥в гри на на≠родних украњнських ≥нструментах, сп≥вак≥в, режисер≥в, актор≥в. ƒл€ п≥дготовки театральних спец≥ал≥ст≥в тут було в≥дкрито два в≥дд≥ли: рос≥йськоњ та украњнськоњ драми. «≥ ст≥н цього навчального закладу вийшло чимало визнач≠них митц≥в, талант €ких розкривс€ вже п≥сл€ ∆овтневоњ революц≥њ Ч композитор  . √. —теценко, сп≥вак ћ. ¬. ћикиша, актори Ѕ. ¬. –оманицький, ќ. ћ. ¬атул€ та ≥н.

 . √. —теценко (1882Ч1922) став безпосередн≥м про≠довжувачем кращих творчих традиц≥й ћ. ¬. Ћисенка в украњнськ≥й музичн≥й культур≥. ¬се своЇ св≥доме житт€ композитор присв€тив збиранню, вивченню ≥ пропаганд≥ украњнськоњ народноњ п≥сн≥, €ку в≥н називав душею народу. ÷≥лий р€д його вокальних твор≥в за своњм ≥дейно-художн≥м р≥внем наближаЇтьс€ до кращих зразк≥в украњнського му≠зичного фольклору. ћузично-вокальн≥ твори, написан≥ на тексти в≥рш≥в Ўевченка, ‘ранка, √рабовського, Ћес≥ ”крањнки, композитор розучував у керованих ним само≠д≥€льних роб≥тничих хорах.

 омпозитор ћ. Ћ. Ћеонтович (1877Ч1921) також брав активну участь у кер≥вництв≥ самод≥€льними гуртками. ¬еликою попул€рн≥стю користувалис€ його ориг≥нальн≥ композиц≥њ, створен≥ на основ≥ украњнських народних п≥сень. «ах≥дноукрањнський композитор —. ѕ. Ћюдкевич (1879Ч 1979), натхнений революц≥Їю 1905Ч1907 pp., написав мо≠нументальну кантату Ђ авказї на слова “. √, Ўевченка.

Ќа початку XX ст. у Ћьвов≥ вийшов у св≥т упор€дкований ним двотомний зб≥рник Ђ√алицько-руськ≥ народн≥ п≥сн≥ї. –азом а художником ≤. ≤. “рушем композитор орган≥зував виданн€ Ђјртистичного в≥сникаї Ч першого на ”крањн≥ украњномовного фахового мистецтвознавчого журналу.

ƒо найвищого р≥вн€ св≥тового вокального мистецтва п≥дн€лас€ вихованка Ћьв≥вськоњ консерватор≥њ —. ј.  рушельницька (1872Ч1952). њњ голос зачаровував слухач≥в крањн ™вропи, јмерики, јфрики. ¬сесв≥тньов≥дома сп≥вачка з великим усп≥хом давала концерти у ѕетербурз≥, ќдес≥. јло вимр≥€не бажанн€ побувати в  иЇв≥  рушельницьк≥й зд≥йснити не вдалос€ через заборону царських властей, €к≥ знали про симпат≥њ сп≥вачки до украњнського нац≥онального руху, визвольноњ боротьби народних мас, про њњ близьк≥ стосунки з ћ. ¬. Ћисенком, Ћесею ”крањнкою та ≥ншими представниками демократично настроЇноњ украњнськоњ ≥нте≠л≥генц≥њ.

“алановитий живописець, критик ≥ громадський д≥€ч ренолюц≥йно-демократичного напр€му ≤. ≤. “руш (1869Ч 1941) Чавтор пейзажних полотен, портрет≥в видатних д≥€-ч≥в украњнськоњ демократичноњ культури њ. я. ‘ранка, Ћес≥ ”крањнки, ¬. —. —тефаника, ћ. ¬. Ћисенка та ≥н. «начною под≥Їю в культурному житт≥ ”крањни стала перша все≠украњнська художн€ виставка, орган≥зована за ≥н≥ц≥ативою “руша 1905 р. у Ћьвов≥. Ќа н≥й були широко представлен≥ твори художник≥в €к ≥з зах≥дних, так ≥ сх≥дних земель ”крањни. ќсобливо великим усп≥хом у в≥дв≥дувач≥в виставки користувалось художнЇ полотно Ђ√≥сть з «апор≥жж€ї, автором €кого був плем≥нник “. √. Ўевченка ‘. —.  расицький (1873Ч1944), учень великого рос≥йського художника ≤. ё. –Їп≥на.

∆иттЇвий ≥ творчий шл€х –Їп≥на був т≥сно зв'€заний з ”крањною, де в≥н народивс€, довгий час проживав, ство-рив багато безсмертних полотен, у тому числ≥ з украњнськоњ тематики. « щирою любов'ю ≥ благогов≥нн€м ставивс€ –Їп≥н до “. √. Ўевченка.  оли передова украњнська громадсь≠к≥сть ви€вила нам≥р спорудити в  иЇв≥ пам'€тник ген≥аль≠ному украњнському поету ≥ художнику, –еп≥н уз€в д≥€льну участь у ц≥й справ≥, зокрема намалював р€д еск≥з≥в до майбутнього пам'€тника. ќднак царськ≥ власт≥ не дали д≥тиолу на його спорудженн€.

¬идатний украњнський художник ћ.  . ѕимоненко (1869Ч1912) був зв'€заний багатор≥чною особистою дружбою з –Їп≥ним. «а його порадою в≥н вступив до “овариства пер≥движник≥в, €ке об'Їднувало представник≥в передовоњ, демократичноњ культури в образотворчому мистецтв≥ –ос≥њ (включаючи й ”крањну). ’удожн≥ полотна ѕимоненка не раз експонувалис€ на всерос≥йських виставках ≥ за рубе≠жем Ч у ѕариж≥, Ѕерл≥н≥, ћюнхен≥. ¬ його картинах Ђ∆ертва фанатизмуї, Ђ онокрадї, Ђѕроводи рекрут≥вї, Ђѕроводи запаснихї, ЂЌа ƒалекий —х≥дї та ≥нших викри≠валис€ негативн≥ €вища в житт≥ тод≥шнього украњнського села, рел≥г≥йне мракоб≥сс€, самодержавний лад.

¬исок≥ принципи реал≥стичного демократичного мистецтва на ”кра≠њн≥ утверджували й ≥нш≥ передвижники. —п≥вчутт€м до пригнобленого експлуататорським ладом люду проникнут≥ пейзаж≥ спустошених украњн≠ських с≥л ѕ. ќ. Ћевченка, замальовки з житт€ народ≥в —ередньоњ јз≥њ, створен≥ —. ≤. —вЇтославським, картини ћ. —. —амокиша ≥ ћ. ярового, в €ких знайшли в≥дображенн€ революц≥йн≥ под≥њ 1905Ч1907 рр, ‘. —.  расицький, ќ. √. —ласт≥он та ≥нш≥ художники активно сп≥вро≠б≥тничали в першому украњнському масовому сатиричному журнал≥ ЂЎершеньї, що видававс€ у  иЇв≥ п≥д час першоњ рос≥йськоњ революц≥њ. “од≥ ж група одеських художник≥в на чол≥ з  .  .  останд≥ орган≥зуЇ вала виданн€ сатиричного ≥люстрованого журналу Ђ«вонї.

—воЇр≥дним внеском у боротьбу передових демократичних сил су-сп≥льства проти царизму стали також численн≥ твори украњнських художник≥в, присв€чен≥ тем≥ героњчного минулого украњнського народу. ћонументальне реал≥стичне полотно великоњ емоц≥йноњ сили Ђѕохорон кошовогої створив у 1900 р. ќ. ќ. ћурашко. „≥льне м≥сце в розробц≥ ≥сторичноњ тематики засобами образотворчого мистецтва на ”крањн≥ на≠лежить —. ≤. ¬асильк≥вському (1854Ч1917). ¬ багатьох його картинах поетично осп≥вуютьс€ мужн≥сть ≥ героњзм запорозького козацтва, €ке виступило на захист своЇњ Ѕатьк≥вщини (Ђ«апорожець у розв≥дц≥ї, Ђ озаки в степуї, Ђ озачий п≥кетї, Ђ озачий таб≥рї, ЂЅ≥й запорожц≥в з татарамиї).

” 1900 р. — ≤. ¬асильк≥вський разом з ћ. —. —амокишем видав Ђјльбом украњнськоњ старовиниї, куди вв≥йшло 20 ≥люстрац≥й, викона≠них на основ≥ глибокого вивченн€ ≥сторичних ≥ етнограф≥чних матер≥а≠л≥в. «окрема, в ньому були вм≥щен≥ замальовки тип≥в украњнських ко≠зак≥в, батальн≥ сцени, зображенн€ зразк≥в козацькоњ зброњ, портрети Ѕогдана ’мельницького, ѕетра ћогили, ≤вана •онти, √ригор≥€ —ково≠роди.

«начним внеском у розвиток передового украњнського образотвор≠чого мистецтва стали монументальн≥ картини Ђ¬ибори полковника ѕуш≠кар€ ≥ передача йому клейнод≥вї, Ђ–омодан≥вський чумацький шл€хї та ЂЅ≥й козака √олоти з татариномї. јвтори картин Ч художники — ≤. ¬а≠сильк≥вський, ћ. — —амокиш, ћ. ј. Ѕеркос та ћ. ћ. ”варов прикраси≠ли ними у 1907 р. щойно збудований за проектом арх≥тектор≥в ¬.  ричевського та  . ∆укова будинок ѕолтавського земства. —ама ц€ споруда була досить вдалим вз≥рцем украњнського нац≥онального стилю в арх≥тектур≥, запл≥дненого народним образотворчим мистецтвом.

Ќаука ≥ техн≥ка. –озвиток науки ≥ техн≥ки на ”крањн≥ стимулювавс€ загальним пол≥тичним та економ≥чним п≥д≠несенн€м. «окрема, досить активно розвивалас€ ≥сторична наука, €ка мала задовольнити духовн≥ запити найширших народних мас. «ростанн€ њхньоњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ породжувало глибокий ≥нтерес до свого ≥сторичного ми≠нулого. Ќазр≥ла необх≥дн≥сть створенн€ узагальнюючоњ по≠пул€рноњ прац≥ з ≥стор≥њ ”крањни. 1904 р. в ѕетербурз≥ вийшов у св≥т рос≥йською мовою ЂЌарис ≥стор≥њ украњн≠ського народуї ћ. —. √рушевського (1866Ч1934). ѕ≥зн≥ше ц€ книга перевидавалас€ ще трич≥: в 1906, 1911 ≥ 1913 pp. ”крањномовний вар≥ант њњ п≥д назвою Ђ≤люстрована ≥стор≥€ ”крањниї там же виходив дв≥ч≥: у 1911 ≥ 1917 pp. —ам автор визначав ц≥ прац≥ €к своЇр≥дний конспект його ж фундаментальноњ багатотомноњ Ђ≤стор≥њ ”крањни-–усиї, вих≥д у св≥т €коњ був под≥Їю не т≥льки науковою, а й по≠л≥тичною. –ос≥йськ≥, австр≥йськ≥ та ≥нш≥ реакц≥онери, €к≥ не визнавали за украњнським народом права на власний розвиток, на свою нац≥ональну культуру, зазнали в≥дчут≠ного удару. –азом з тим ≤. я. ‘ранко у спец≥альн≥й науко-в≥й розробц≥ Ђѕричинки до ≥стор≥њ ”крањни-–усиї (1912 p.), високо оц≥нивши багатство та р≥знор≥дн≥сть фактичного матер≥алу в прац≥ √рушевського, водночас звернув увагу на схильн≥сть автора Ђзаповн€ти прогалини ≥сторичних в≥домостей своњми розумуванн€ми та комб≥нац≥€миї.

—ам ‘ранко також виступав €к автор ірунтовних мо≠нограф≥й з ≥стор≥њ ”крањни (переважно њњ зах≥дноукрањн≠ського-рег≥ону). …ого увагу привертали, зокрема, проблеми масових соц≥альних ≥ нац≥ональних рух≥в, боротьби про≠гресивноњ громадськост≥ зах≥дноукрањнського населенн€ за збереженн€ ≥ розвиток своЇњ культури, мови, осв≥ти в умо-вах насильницького насаджуванн€ католицизму та ун≥ат-ства, колон≥заторськоњ пол≥тики шл€хетсько-магнатськоњ ѕольщ≥, а згодом Ч јвстр≥йськоњ монарх≥њ. Ѕудучи талановитим ученим-досл≥дником ≥ письменником-психологом, ‘ранко створив ц≥лу сер≥ю ≥сторико-б≥ограф≥чних нарис≥в присв€чених визначним ≥сторичним д≥€чам р≥зних час≥в ≥ народ≥в: »осифу Ўумл€нському, Ћук'€ну  обилиц≥, ≤вану ‘едоровичу, —≥мону Ѕол≥вару та ≥н.

Ћес€ ”крањнка також була добрим знавцем не лише в≥тчизн€ноњ, а й заруб≥жноњ ≥стор≥њ. Ќа основ≥ фахових праць ≥ноземних автор≥в вона склала попул€рний п≥друч≠ник Ђ—тародавн€ ≥стор≥€ сх≥дних народ≥вї. «ац≥кавившись методолог≥Їю ≥сторичноњ науки, поетеса переклала на укра-њнськуу мову книгу ≥тал≥йського ≥сторика-соц≥олога ј. Ћаб-р≥оли ЂЌариси матер≥ал≥стичного розум≥нн€ ≥стор≥њї.

Ќайб≥льший художн≥й тв≥р  оцюбинського ЂFata mor-gапаї створено на основ≥ глибокого вивченн€ автором ≥сто≠рико-документальних джерел, у тому числ≥ матер≥ал≥в судових сл≥дств ≥ судових процес≥в над сел€нами Ч учас≠никами революц≥йних под≥й 1905 р. на ”крањн≥. Ќавички роботи ≥сторика-досл≥дника  оцюбинський набув, працю≠ючи в „ерн≥г≥вськ≥й арх≥вн≥й ком≥с≥њ в 1902Ч1904 pp. ѕрот€гом усього свого житт€ письменник уважно стежив за розвитком ≥сторичноњ науки. ” своЇму виступ≥ на XIV всерос≥йському археолог≥чному з'њзд≥, €кий в≥дбувс€ у „ерн≥гов≥ 1908 p., в≥н гн≥вно затаврував украњнських л≥беральних ≥сторик≥в, €к≥ сол≥даризувалис€ з в≥двертими чорносотенц€ми.

/ хоча видатн≥ украњнськ≥ письменники-демократи зде≠б≥льшого не були профес≥ональними ≥сториками, њх внесок у розвиток прогресивноњ думки на ”крањн≥ досить значний. ¬ њхн≥х художн≥х творах, публ≥цистичних статт€х чи й окремих спец≥альних ≥сторичних розв≥дках в≥дображен≥ гли≠бок≥ роздуми про сучасне й майбутнЇ украњнського народу, €скраво змальован≥ видатн≥ ≥сторичн≥ под≥њ, пов'€зан≥ з боротьбою народ\них мас за соц≥альне та нац≥ональне виз≠воленн€. ¬они гостро засуджували спроби рос≥йських ≥сто-рик≥в-великодержавник≥в дискредитувати цю боротьбу, але й не сприймали њњ ≥деал≥зац≥ю.

—еред д≥€ч≥в демократично-просв≥тницького напр€му украњнськоњ ≥стор≥ограф≥њ почесне м≥сце належить ќ. я. ™фименко (1848Ч1918). «авершений нею ще в к≥нц≥ 90-х рок≥в рукопис узагальнюючоњ прац≥ Ђ≤стор≥€ украњн≠ського народуї так ≥ не побачив св≥ту на ”крањн≥, його було видано у ѕетербурз≥ рос≥йською мовою п≥д час ре≠волюц≥њ 1905Ч1907 pp. “ам же вийшов двотомний зб≥рник ѓѓ ≥сторичних праць п≥д назвою Ђѕ≥вденна –усьї. ™фименко була першою на ”крањн≥ ≥ в –ос≥њ ж≥нкою, €к≥й 1910 р. ’арк≥вський ун≥верситет за п≥дтримкою ѕетербурзького присудив учений ступ≥нь почесного доктора ≥сторичних наук.

ƒемократичн≥ п≥дходи виразно простежуютьс€ у прац€х ¬. ќ. Ѕарв≥нського (1885Ч1940), присв€чених в основному досл≥дженню питань соц≥ально-економ≥чноњ ≥стор≥њ Ћ≥вобе≠режноњ ”крањни XVIIЧXVIII ст. (найб≥льшою з них була монограф≥€ Ђ—ел€ни в Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ в XVIIЧ XVIII ст.ї, видана у ’арков≥ 1909 p.). —пираючись на прогресивн≥ положенн€ праць Ћазаревського, Ѕарв≥нський зробив спробу науково розв'€зати р€д нових важливих питань, до того майже не висв≥тлених в ≥сторичн≥й л≥тера≠тур≥ (Ђзагальнонародн≥ї повинност≥, значенн€ розвитку грошових в≥дносин та ≥н.), першим ч≥тко й недвозначно вказав на те, що численн≥ Ђсмутиї XVII ст. на ”крањн≥ мали соц≥альний характер.

«начний вклад у досл≥дженн€ ≥стор≥њ —лоб≥дськоњ ”крањни вн≥с ƒ. ≤. Ѕагал≥й (1857Ч1932) Чавтор фунда≠ментальних праць з ≥стор≥њ ’аркова, ’арк≥вського ун≥вер≠ситету, розвитку украњнськоњ культури на —лобожанщин≥. ќ. ≤. Ћевицький (1848Ч1922) у своњх прац€х ЂЌариси народного житт€ у ћалорос≥њ XVII ст.ї, Ђ¬олинськ≥ опов≥≠данн€ї, поЇднавши строгий документал≥зм у зм≥ст≥ з художньою формою викладу, €скраво змалював повс€кден≠ний громадський ≥ с≥мейний побут народних мас, њхн≥ звичањ та обр€ди. ≤. ¬. Ћучицький (1845Ч1918) пл≥дно розробл€в €к в≥тчизн€ну, так ≥ заруб≥жну аграрну ≥стор≥ю. …ого роз-в≥дка Ђ—ел€ни ≥ сел€нська реформа у —х≥дн≥й јвстр≥њї (1901) д≥стала схвальну оц≥нку ≤. я. ‘ранка, а написана на матер≥алах закордонних арх≥в≥в прац€ Ђ—тан земле≠робських клас≥в у ‘ранц≥њ напередодн≥ революц≥њ ≥ аграрна реформа 1789Ч1793 pp.ї (1912) здобула визнанн€ у ба≠гатьох Ївропейських крањнах.

Ѕурхлив≥ под≥њ, €кими характеризувалос€ сусп≥льно-по≠л≥тичне житт€ на ”крањн≥ на початку XX ст., спонукали пров≥дних украњнських вчених до створенн€ ≥сторичних праць в≥дпов≥дноњ проблематики. “ак, професор  ињвського ун≥≠верситету ¬. —. ≤конников (1841Ч1923), €кий к≥лька дес€т≠к≥в рок≥в свого житт€ в≥ддав створенню дуже важливоњ дл€ ≥сторичноњ науки, але й водночас вузькофаховоњ фунда≠ментальноњ прац≥ Ђ—проба рос≥йськоњ ≥стор≥ограф≥њї ( -, 1891Ч1908), у 1904Ч1905 pp. видаЇ монограф≥њ, що викли≠кали ≥нтерес широких к≥л громадськост≥: Ђ ињв у 1654Ч 1855 pp.ї, Ђ—ел€нський рух у  ињвськ≥й губерн≥њ у 1826Ч 1827 pp.ї. M. ¬. ƒовнар-«апольський (1867Ч1934), €кий також прот€гом двох дес€тир≥ч працював у вищих навчаль≠них закладах  иЇва, опубл≥кував р€д монограф≥чних до≠сл≥джень з ≥стор≥њ народного господарства ¬еликого кн€з≥в ства Ћитовського ≥руських земель пер≥оду феодал≥зму, п≥д час революц≥њ 1905Ч1907 pp. започаткував наукову моно≠граф≥чну розробку декабриствознавства (Ђ“аЇмне товари≠ство декабрист≥вї, Ђ≤деали декабрист≥вї).

—еред праць, що в≥д≥грали значну роль у розвитку наук сусп≥льств вознавчого циклу (≥стор≥њ, етнограф≥њ, л≥нгв≥стики та ≥н.), а також у п≥днесенн≥ масовоњ сусп≥льно-пол≥тичноњ ≥ нац≥ональноњ самосв≥домост≥, можна назвати ще чотиритомний Ђ—ловарь украњнськоњ мовиї (1907Ч ≤¬09), упор€дкований Ѕ. ƒ. √р≥нченком (1863Ч1910), тритомну Ђ”кра< њнську граматикуї.(1907Ч1908) ј. ё.  римського (1871Ч1942), упо≠р€дкован≥ ≥ науково прокоментован≥ ¬. ћ. √натюком (1871Ч1926) ба' гатотомн≥ фольклористичн≥ та етнограф≥чн≥ розв≥дки з житт€ украњнц≥в —х≥дноњ √аличини, ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини ≥ «акарпатт€, нарешт≥, першу, видану украњнською мовою 1908 р. у ѕетербурз≥, узагальнюючу по≠пул€рну, доступну за викладом найширшим масам читач≥в книгу Ђ≤сто≠р≥€ ”крањни-–ус≥ї ћ. ћ. јркаса (1852Ч1909). ќдин ≥з сучасник≥в, в≥домий спец≥ал≥ст у галуз≥ ≥стор≥њ ≥сторичноњ науки на ”крањн≥ ¬. Ѕ≥днов, так оц≥нив ≥стор≥ограф≥чний факт виходу в св≥т јркасовоњ Ђ≤стор≥њ –ус≥ї: ЂЌ≥ одна украњнська книжка, кр≥м Ђ обзар€ї, не мала такого усп≥ху, €кий випав на долю труда ћ. јркаса; його купували, читали; читали з захопленн€м ≥ щиро д€кували авторов≥ за його книгу, надси≠лаючи до нього листи. ¬идно було, що ћ. јркас зрозум≥в ту велику потребу в попул€рн≥й ≥стор≥њ ”крањни, котра почувалас€ в широких колах нашого громад€нства. јвтор цих р€дк≥в був св≥дком того, €к книжка јркасова поширювалась серед роб≥тництва ≥ сел€нства  атеринославщини, робл€чи скр≥зь надзвичайно велике враженн€ на своњх читач≥в ≥ пробуджуючи в них нац≥ональну св≥дом≥сть. јвтор њњ, без≠умовно, зробив велику послугу нашому нац≥ональному рухов≥; науков≥ та художн≥ хиби не заважали њй робити св≥й вплив на т≥ кола, серед котрих книга розповсюджувалас€. ƒосв≥д наших дн≥в даЇ нам €скрав≥ докази того, що не науков≥сть захоплюЇ громад€нство, а щось ≥нше, протилежне перш≥йї.

Ќезважаючи на в≥дсутн≥сть спри€тливих умов дл€ на≠уково-досл≥дноњ ≥ винах≥дницькоњ роботи на украњнських земл€х, талановит≥ ентуз≥асти, переборюючи вс≥л€к≥ пере≠шкоди з боку оф≥ц≥йних властей, рухали науковий та науково-техн≥чний прогрес. „имало в≥домих вчених через пол≥тичн≥ утиски та пол≥цейськ≥ пересл≥дуванн€ змушен≥ були ем≥грувати. “ак, видатний б≥олог ≤. ≤. ћечников (1845Ч1916), €кий тривалий час працював в одеському Ќоворос≥йському ун≥верситет≥, перењхав до ѕарижа, де заснував лаборатор≥ю при славнозв≥сному ѕастер≥вському науково-досл≥дному ≥нститут≥. ”крањнський учений удостоњв≠с€ найвищоњ св≥товоњ науковоњ нагороди Ч Ќобел≥вськоњ прем≥њ (1908) за дос€гненн€ у нов≥й галуз≥ б≥олог≥њ та медицини Ч ≥мунолог≥њ (вченн€ про захисн≥ властивост≥ живого орган≥зму в≥д ≥нфекц≥йних за





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 828 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаука Ч это организованные знани€, мудрость Ч это организованна€ жизнь. © »ммануил  ант
==> читать все изречени€...

2035 - | 1849 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.125 с.