Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕольсько-украњнська конфронтац≥€ 4 страница




¬загал≥, початок 60-х pp. об≥ц€в буйний розкв≥т украњнськоњ культури. ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти готуЇтьс€ видавати навчальн≥ та шк≥льн≥ пос≥бники украњнською мовою €к мовою викладанн€. ƒуховенст≠во ц≥Їю мовою виголошуЇ пропов≥д≥; створюЇтьс€ украњнська л≥тература. Ќав≥ть м≥сцева адм≥н≥страц≥€, в район≥  ињвського генерал-губернаторства, ≥нод≥ вдаЇтьс€ до сп≥лкуванн€ з м≥сцевим населенн€м њхньою мовою.

јле польське повстанн€, з викликаною ним реакц≥Їю, кладе всьому к≥нець. ”р€д, керований злим ген≥Їм  атковим, почав вбачати в украњнському рус≥ польську ≥нтригу. « 1863 р. починаютьс€ жорсток≥ утиски украњнськоњ мови та л≥тератури. «аборон€ютьс€ п≥дручники ≥ взагал≥ народн≥ книги, переклади книг церковних Ч усе, кр≥м твор≥в художньоњ л≥тератури. « 1873 р. настаЇ коротке послабленн€ суворостей. јле вже в 1876 р. з'€вл€Їтьс€ закон, за €ким остаточно й на тривалий час дл€ украњнськоњ мови встановлюЇтьс€ дл€ украњнського слова нестерпне становище, в €кому вона перебувала останн≥м часом, а почасти перебуваЇ й дос≥. «аконом 1876 р. заборон€Їтьс€ виданн€ в сам≥й держав≥ ориг≥нальних твор≥в та переклад≥в, за вин€тком ≥сторичних документ≥в ≥ твор≥в красного письмен≠ства, та й то з дозволу √оловного управл≥нн€ в справах преси. «акон тлумачивс€ так широко, що не дозвол€≠лис€ перекладн≥ виданн€ красного письменства, не до≠звол€лис€ дит€ч≥ книги, нав≥ть белетристика, не до≠звол€лис€ пер≥одичн≥ виданн€ будь-€кого виду, зм≥сту й спр€муванн€.

«акон убивав украњнську л≥тературу, але в≥н не м≥г убити думки. ƒумка зр≥ла й розвивалас€ незалежно в≥д њњ про€в≥в у м≥сцев≥й л≥тератур≥. —таре украњноф≥льст≠во зникло. Ќатом≥сть з'€вилис€ р≥зноман≥тн≥ теч≥њ на≠ц≥ональноњ украњнськоњ самосв≥домост≥. Ќа створенн€ цих теч≥й впливала €к загальнорос≥йська, так ≥ Ївро≠пейська ф≥лософська, пол≥тична й соц≥альна думка. ЌемаЇ украњноф≥л≥в, а Ї украњнц≥ р≥зних напр€м≥в, од консервативних до радикально-соц≥ал≥стичних, з ус≥ма в≥дт≥нками, об'Їднан≥ лише сп≥льною любов'ю до батьк≥вщини ≥ прагненн€м до њњ культурноњ само≠ст≥йност≥. ќстанн≥м часом з'€вилас€ можлив≥сть цим напр€мам ≥ в≥дт≥нкам орган≥зовуватис€ в пол≥тичн≥ парт≥њ. ¬одночас украњнське слово утверджуЇтьс€ в пе≠р≥одичн≥й прес≥. ѕер≥одичн≥ виданн€ украњнською мо≠вою починають з'€вл€тис€ одне за одним ≥, звичайно, њх к≥льк≥сть зростатиме разом з ростом пол≥тичноњ сво≠боди й нац≥ональноњ самосв≥домост≥.

«вичайно, на зростанн≥ украњнськоњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ позначалос€ й те, що вона одержувала п≥дтримку з √аличини, бодай нав≥ть ≥ суто моральну. “ам завд€ки умовам житт€ конституц≥йноњ держави украњнське друковане й усне слово користувалос€ свободою, й галицько-руська л≥тература 28 стала пред≠ставницею нац≥ональноњ думки дл€ вс≥Їњ украњнськоњ територ≥њ.

√аличина в≥д≥йшла до јвстр≥њ в 1772 р. за першим по≠д≥лом ѕольщ≥. јвстр≥€ застала галицьких русин≥в у стан≥ ц≥лковитого пригнобленн€. —ел€нство перебува≠ло в т€жкому кр≥посному рабств≥; руське м≥щанство було нечисленне й безправне. ѕравослав'€ в √аличин≥ перейн€ло ун≥атський обр€д, ≥ тому вище духовенство, ≥з ченц≥в базил≥ан≥в, мало б≥льше сп≥льного з католи≠цизмом, н≥ж з православ'€м; а нижче духовенство, б≥дне й темне, майже не в≥др≥зн€лос€ в≥д своЇњ убогоњ кр≥посноњ пастви. «давалос€, що руська народн≥сть √а≠личини, затиснута лабетами економ≥чноњ, культурноњ та правовоњ залежност≥, безповоротно приречена на загибель. јле вона не загинула.

јвстр≥€ хот≥ла п≥дтримати галицьких русин≥в на про≠тивагу пол€кам, ворожих њй. Ћ≥беральн≥ реформи »осифа II внесли в становище русинського населенн€ важлив≥ зм≥ни 29. “€гар кр≥пацькоњ залежност≥ було по≠слаблено. «авд€ки продажу церковного майна ство≠ривс€ осв≥тницький фонд, €кий мав слугувати також ≥ православному населенню. Ќа кошти цього фонду бу≠ло засновано руську сем≥нар≥ю у Ћьвов≥, створено с≥льськ≥ школи при церквах, видрукувано дл€ цих шк≥л п≥дручники. јле нац≥ональне самоусв≥домленн€ гали≠чан було таке слабке, що вони не зум≥ли скористатис€ з закон≥в, €к≥ надавали свободу м≥сцев≥й мов≥. ѕред≠ставники галицького сусп≥льства вважали мову влас≠ного народу простонародною, не г≥дною того, щоб нею могла користуватис€ культурна людина; мовою ж церковних книг та богослуж≥нн€ не можна було н≥ розмовл€ти, н≥ писати.

“аким чином, незважаючи на надану законами свобо≠ду, галичани користувалис€ польською мовою, в €к≥й вони вбачали Їдину, њм доступну мову, €ка здатна бути проводирем культури 30. ≤ це в той час, коли на Ћ≥во≠бережн≥й та —лоб≥дськ≥й ”крањн≥ вже поширювалис€ твори  отл€ревського, √улака-јртемовського,  в≥тки, €к≥ досить переконливо довели, що мова ”крањни, а от≠же, й √алицькоњ –ус≥, може бути мовою л≥тературною. √оловною причиною в≥дсталост≥, ви€вленоњ галицьким сусп≥льством, було, звичайно, те, що представником галицького культурного класу було майже виключно духовенство. ј духовенство всюди Ї тим середови≠щем, €ке погано сприймаЇ нове.

јле дух часу робить свою одв≥чну справу. ƒумки про народн≥сть та њњ значенн€ починають проникати ≥ в ма≠ло сприйн€тливе галицьке сусп≥льство. ¬ √аличин≥ з'€вл€ютьс€ й л≥тературн≥ твори украњнц≥в з –ос≥њ. –об≠л€тьс€ спроби скористатис€ народною галицько-руською (украњнською) мовою дл€ церковноњ пропов≥д≥. ¬ 1837 р. виходить альманах Ђƒн≥строва –усалкаї, зб≥рник твор≥в галицького гуртка, на чол≥ €кого сто€в ћарк≥€н Ўашкевич.

—л≥дом за ц≥Їю першою ласт≥вкою з'€вилис€ ≥нш≥ тво≠ри м≥сцевою мовою Ч л≥тературн≥ й науков≥, з етно≠граф≥њ, з граматики. ќдначе цей рух попервах не мав великого розмаху. Ќе можна було в≥дразу позбутис€ впливу того факту, що нос≥Їм народност≥ була хлопсь≠ка маса, неповноправна, а отже, сусп≥льно зневажена. ƒуховенство продовжувало розмовл€ти й писати по-польськи, сам≥ церковн≥ книги друкувалис€ латинсь≠ким шрифтом. ¬ажливий поворот до народност≥ прин≥с 1848 р≥к, що докор≥нно зм≥нив становище се≠л€нства.

’вил€ революц≥йного руху охопила јвстр≥ю; повста≠ла ”горщина, повстали слов'€нськ≥ народност≥ ≥мпер≥њ на чол≥ з чехами Ч ≥де€ слов'€нського в≥дродженн€ да≠ла своњ плоди. ”р€д посп≥шив назустр≥ч народним вимогам. ќсобливо застережливим був в≥н до галицьких русин≥в, бо розраховував на њхню допомогу в прибор≠канн≥ пол€к≥в. —касовано було кр≥посне право в його останн≥х залишках; надано конституц≥ю; поновлено Ћьв≥вський ун≥верситет з м≥сцевою мовою на к≥лькох кафедрах; м≥сцева мова стаЇ мовою середн≥х ≥ нижчих навчальних заклад≥в усюди, де переважало руське на≠селенн€.

”се це дуже обурювало пол€к≥в. ¬они вважали запо≠чаткований рух вигадкою русин≥в, €к≥ змовилис€ з ур€дом Ч на зло њм, панам краю. Ќа њх думку, русинська народн≥сть €кщо и ≥снувала колись, то давно зник≠ла, а русинська мова Ї гов≥ркою польськоњ мови. јле тим часом галичани скористалис€ наданою кон≠ституц≥Їю свободою збор≥в та сп≥лок з метою зм≥цненн€ й розвитку нац≥ональноњ самосв≥домост≥. ¬иникли просв≥тницьк≥ товариства й заклади з м≥сце≠вим нац≥ональним характером, з'€вилас€ газета Ђ√али≠цька «ор€ї галицько-руською мовою, вт≥м, поки що дуже далекою в≥д безпосередньоњ краси народноњ мо≠ви. ÷€ газета роз'€снювала народов≥ його нов≥ консти≠туц≥йн≥ права, особливо звертаючи увагу на аграрне питанн€: галицький люд одержав орну землю, але ду≠же неспри€тливо було поставлене питанн€ про серв≥≠тути (права користуванн€ сп≥льними уг≥дд€ми). ќдне слово, галицьке сусп≥льство в цей важливий ≥сторичний момент ви€вило правильний ≥нстинкт, поЇднавши справу в≥дродженн€ народност≥ з ≥нтереса≠ми народноњ маси, з демократичними принципами. ¬одночас з'€сувалос€, €ким слабким ≥ще був пол≥тич≠ний розвиток сусп≥льства.  оли настала смуга реакц≥њ, галичани не змогли зайн€ти через зм≥ну умов правиль≠ну позиц≥ю. ¬они п≥дтримували ур€д у його реакц≥й≠них заходах, тратили час ≥ сили на взаЇмну боротьбу через др≥б'€зков≥ незгоди.

ј тим часом висунулас€ так звана Ђстаророс≥йськаї парт≥€, €ка де€кий час мала чималий вплив, €кий не втратила остаточно й дос≥. ÷€ парт≥€ гадаЇ, що розви≠ток галицькоњ народност≥ можливий т≥льки за спри€н≠н€ –ос≥њ, через засвоЇнн€ рос≥йськоњ культури ≥ ро≠с≥йськоњ мови. ѕроте не так-то легко засвоњти мову ≥ншоњ, хоча й близькоњ та спор≥дненоњ людност≥, куль≠тури, що зросла на ≥ншому ≥сторичному грунт≥. «ам≥сть живоњ рос≥йськоњ мови виходило €кесь штучне Ђ€зич≥Її (за глузливим висловом супротивник≥в), €ке можна було застосувати дл€ написанн€ урочистих од у дус≥ Ћомоносова. Ќ≥€ке живе почутт€ чи жива думка не передавалис€ ц≥Їю дерев'€ною Ђтвердою €зиц≥Їюї, €кою люди не могли писати, бо не думали нею. —таро-рос≥йська парт≥€ пост≥йно одержувала п≥дтримку з –ос≥њ не т≥льки моральну, а й матер≥альну, грошову; рос≥йський ур€д був зац≥кавлений в Ђобрус≥нн≥ї гали≠чан. «авд€ки ц≥й п≥дтримц≥ рос≥йська л≥тературна мова галицьких друкованих орган≥в почала пол≥пшуватис€. јле вона все-таки не встигла стати мовою житт€, а в майбутньому це вже буде абсолютно неможливо: в √а≠личин≥ на народн≥й основ≥ встигла тим часом утверди≠тис€ сво€ л≥тературна мова.

« 60-х pp., з часу невдач в ≤тал≥њ, јвстр≥€ знову стала на шл€х л≥берал≥зму. ’вил€ л≥тературного руху з ”крањни докотилас€ й до √аличини. ќсобливе значен≠н€ мало знайомство з поез≥Їю Ўевченка. ћ≥сцев≥ украњноф≥ли, або народовц≥, вийшли з≥ свого стану жи≠вот≥нн€. «'€вилос€ дек≥лька л≥тературних орган≥в на≠родницького спр€муванн€ Ч Ђ¬ечорниц≥ї, Ђћетаї, ЂЌиваї, Ђ–усалкаї та ≥н. —початку цей напр€м був по≠верховий, здеб≥льшого наголошувалос€ на зовн≥шньо≠му боц≥ украњнськоњ ≥стор≥њ та побуту, але поступово в≥н набував глибшого характеру. ƒедал≥ посилюЇтьс€ прагненн€ об'Їднати ви€ви нац≥ональноњ самосв≥до≠мост≥ з реальними ≥нтересами народних мас. ∆итт€ конституц≥йноњ держави в≥дкривало шл€х дл€ прак≠тичноњ д≥€льност≥ на користь народу. ¬иникло просв≥тницьке товариство Ђѕросв≥таї. ¬оно ставило своњм завданн€м: випуск попул€рних ≥ дешевих кни≠жок дл€ народу з ус≥х галузей знань, в≥дкритт€ с≥льських читалень та б≥бл≥отек. ќкр≥м того, скр≥зь ор≠ган≥зовуютьс€ товариства тверезост≥, допом≥жн≥ каси, споживацьк≥ товариства тощо. “аким чином наро≠довц≥, розвиваючи л≥тературну мову на м≥сцев≥й на≠родн≥й основ≥, водночас ставали справжн≥ми кер≥вни≠ками народу в ус≥х сферах культурного й пол≥тичного житт€.

” 1873 р. в √аличин≥ вперше скликали народне в≥че; в≥дтод≥ сел€нство почало брати участь у загальному духовному житт≥ народност≥. ѕор€д з цим фактом важливого сусп≥льного значенн€ мав м≥сце ≥нший, €кий також справив сильний вплив на подальший ку≠льтурний розвиток галицького житт€. ћаЇмо на уваз≥ по€ву в √аличин≥ ћ. ѕ. ƒрагоманова, а також його д≥€льн≥сть.

ѕо€ву ƒрагоманова в √аличин≥ не можна вважати про≠сто випадков≥стю. ¬она була природним насл≥дком то≠го, що через т€жк≥ обмеженн€ закон≥в та адм≥н≥стра≠тивн≥ утиски в рос≥йськ≥й ”крањн≥ став неможливий подальший розвиток украњнськоњ культури. “епер украњнськ≥ л≥тературн≥ сили спр€мовувалис€ на робо≠ту в галицьк≥й л≥тератур≥; з ”крањни в √аличину на п≥дтримку галицькоњ культури, здеб≥льшого л≥тератур≠них ≥ наукових заход≥в украњнською мовою, почали по≠ст≥йно надходити грошов≥ кошти.

Ќа чол≥ л≥тературно-наукових сил, котр≥ перенесли свою д≥€льн≥сть з ”крањни в √аличину, сто€в ћихайло ѕетрович ƒрагоманов. ѕрофесор  ињвського ун≥вер≠ситету, в≥н ем≥грував з –ос≥њ, щоб п≥д захистом пол≥≠тичноњ свободи працювати дл€ розвою украњнськоњ са≠мосв≥домост≥.

ƒ≥€льн≥сть ƒрагоманова та його посл≥довник≥в не про≠сто розширювала й посилювала галицько-руську сус≠п≥льну думку. ¬она започаткувала собою справжн≥й перелом у розвитку ц≥Їњ думки. ƒрагоманов з його ши≠роким науково-ф≥лософським св≥тогл€дом вн≥с новий, осв≥жаючий струм≥нь у духовну атмосферу галицького сусп≥льства. ƒо нього ц€ атмосфера через сильний вплив духовенства, €ке п≥дтримувало вс≥л€к≥ традиц≥њ та устоњ щодо мисленн€ ≥ житт€, була досить задушли≠вою.  ритицизм, тобто вимога погоджувати своЇ став≠ленн€ до св≥ту з висновками сучасноњ позитивноњ науки, Ч все, що так посилено поширював ƒрагома≠нов, Ч дуже бентежив ≥ настроював проти себе одну частину галицького сусп≥льства ≥ викликав до себе палк≥ симпат≥њ ≥ншоњ, переважно молод≥. ѕ≥д впливом ƒрагоманова склалас€ нова теч≥€ в галицьк≥й сусп≥льн≥й думц≥ Ч радикальна, б≥л€ €коњ сформувала≠с€ й нова пол≥тична парт≥€ Ч теж радикальна. Ќовий напр€мок висунув ≥ нових д≥€ч≥в; м≥ж ними перше м≥сце за особистими достоњнствами, талановит≥стю ≥ впливом належить ≤ванов≥ ‘ранку. ¬загал≥, треба сказати, що в≥дродженн€ галицько-русь≠коњ народност≥ з того пригнобленого становища, в €кому њњ застало XIX стол≥тт€, до г≥дного й повноправ≠ного нац≥онального ≥снуванн€ дос€гло величезних усп≥х≥в, особливо останн≥ тридц€ть рок≥в, починаючи з 1873 р. ѕеред нами так≥ значн≥ факти. «араз у √аличин≥ м≥сцевою мовою видаЇтьс€ до два≠дц€ти газет ≥ журнал≥в. ” Ћьв≥вському ун≥верситет≥ Ї в≥с≥м кафедр, де мовою викладанн€ Ї та само мова, Ї чотири руських г≥мназ≥њ Ч вже не кажучи про с≥льськ≥ школи, де люд навчаЇтьс€, звичайно, своЇю р≥дною мо≠вою. ќсобливе значенн€ дл€ будучини галицько-руськоњ народност≥ маЇ заклад, в≥домий п≥д назвою ЂЌау≠кове товариство ≥м. Ўевченкаї. …ого було засновано 1873 р. на кошти, що над≥йшли з рос≥йськоњ ”крањни. “овариство почало ≥нтенсивно розвиватис€ з 1892 р. …ого розв≥й пов'€зують з ≥менем ћ. —. √рушевського, кињвського ≥сторика, €кий перен≥с свою д≥€льн≥сть з ”крањни в √аличину. “овариство розд≥лилос€ на три секц≥њ: ф≥лолог≥чну, ф≥лософсько-≥сторичну та медич-но-природничо-математичну з п≥дрозд≥лами у вигл€д≥ наукових ком≥с≥й. ћайже кожна ≥з секц≥й та ком≥с≥й видаЇ св≥й спец≥альний друкований орган. «аписки “овариства ≥м. Ўевченка, спочатку сп≥льний орган усього закладу, спец≥ал≥зувалис€ згодом на питанн€х украњнськоњ археолог≥њ, ≥стор≥њ, мови й ≥стор≥њ л≥терату≠ри. ÷их «аписок вийшло вже 60 том≥в. ѕри “овари≠ств≥ ще видаЇтьс€ ЂЋ≥тературно-науковий в≥сникї Ч щом≥с€чний журнал, €кий не поступаЇтьс€ перед ана≠лог≥чними виданн€ми ≥нших культурних крањн. ћожна спод≥ватис€, що в недалекому майбутньому “оварист≠во ≥м. Ўевченка стане галицько-руською јкадем≥Їю наук, а пор€д ≥з Ћьв≥вським ун≥верситетом, з його не≠багатьма украњнськими кафедрами, з'€витьс€ ун≥верси≠тет з викладанн€м украњнською мовою, €к цього дома≠гаЇтьс€ галицьке сусп≥льство.

”крањнська народн≥сть за межами –ос≥њ живе, окр≥м √аличини, ще на Ѕуковин≥ та в ”горщин≥. Ѕуковина Ч австр≥йська пров≥нц≥€, що управл€Їтьс€ своњм облас≠ним сеймом у „ерн≥вц€х. Ѕуковинськ≥ русини в≥докре≠милис€ в≥д галицьких з XV стол≥тт€, коли Ѕуковина вв≥йшла до складу ћолдав≥њ ≥ разом з нею перейшла п≥д владу “уреччини. “аким чином вона зберегла де≠€к≥ старовинн≥ особливост≥ ≥, м≥ж ≥ншим, православний обр€д. «агарбана п≥д час турецькоњ в≥йни в XVII ст. рос≥йськими в≥йськами, вона була подарована  атери≠ною II јвстр≥њ. “епер буковинц€м треба обстоювати свою нац≥ональн≥сть од н≥мц≥в, мова €ких Ї оф≥ц≥йною мовою област≥, та в≥д румун≥в.

ѕробудженн€ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ серед бу≠ковинських русин≥в пов'€зуЇтьс€ з талановитою осо≠бист≥стю буковинського горц€ ‘едьковича (1834 Ч 1887). ‘едькович, незважаючи на свою безперечну поетичну ориг≥нальн≥сть та обдаруванн€, прийшов до свого св≥тов≥дчутт€ не самост≥йно, а п≥д впливом Ўев≠ченка. …ого в≥рш≥ та пов≥ст≥ тривалий час високо оц≥≠нювалис€ в √аличин≥ та ”крањн≥, але не на батьк≥вщин≥ Ч таким низьким був стан культурноњ думки на Ѕуковин≥. “а вплив живого и талановитого слова встиг-таки пробудити русинську народн≥сть Ѕуковини до усв≥домленого ≥снуванн€. ¬ 1870 р. з'€вл€Їтьс€ пер≠ша газета Ђ«ор€ буковинськаї. Ќин≥ духовний рух на Ѕуковин≥ йде пл≥ч-о-пл≥ч з галицьким рухом. √≥рш≥ справи щодо в≥дродженн€ русинськоњ нац≥ональ≠ност≥ були в ”горщин≥, хоча чисельн≥стю вона й пе≠реважаЇ Ѕуковину.  оли ≥ €к тут опинилос€ руське плем'€ Ч зовс≥м нев≥домо. –усини ”горщини прийн€≠ли ун≥атський обр€д, ≥ весь њх нац≥ональний ≥нтерес зосереджуЇтьс€ на питанн€х своЇњ в≥ри та обр€ду. ™дина культурна група тут Ч духовенство, але й воно перебуваЇ на дуже низькому р≥вн≥ осв≥ченост≥. ѕричи≠ни жалюг≥дного становища русинськоњ народност≥ в ”горщин≥, з одного боку, в њњ в≥д≥рваност≥ в≥д племен≥, з другого Ч в насильницькому характер≥ мад€рськоњ нац≥ональност≥, серед €коњ вона опинилас€. 1848 р. з його широким визвольним характером був поворотним пунктом в ≥стор≥њ ”горськоњ –ус≥. ¬≥н прин≥с скасуванн€ кр≥посного права ≥ безпосереднЇ знайомство з рос≥€нами: в≥домо, що рос≥йськ≥ в≥йська приборкували угорську революц≥ю. ƒо всього цього долучивс€ ≥ вплив сус≥дньоњ √аличини. јле ≥з галиць≠ких напр€м≥в т≥льки один знайшов тут сп≥вчутт€: це Ч Ђстаророс≥йськийї. ”горськ≥ русини твердо сто€ли на тому, аби прилучитис€ до мови ≥ духовноњ культури, виплеканих рос≥йською державн≥стю. «вичайно, ро≠с≥йська мова не могла бути ц≥лком опанована угор≠ськими русинами, а чужою мовою неможливо створи≠ти л≥тературу, ви€вити творч≥сть. Ќарешт≥, й сам≥ м≥сцев≥ д≥€ч≥ зрозум≥ли, що њхн€ справа безнад≥йна, й облишили њњ. ѕочалас€ посилена мад€ризац≥€. јле народ залишавс€ все-таки з≥ своЇю р≥дною мовою, повн≥стю ≥зольований в≥д будь-€коњ осв≥ти. Ќарешт≥ й мад€рський ур€д зрозум≥в, що необх≥дна бодай €кась доза осв≥ти дл€ того, щоб боротис€ з народним зубо≠ж≥нн€м; осв≥та ж може усп≥шно прививатис€ лише за допомогою р≥дноњ мови. ≤ от сам ур€д почав видавати п≥дручники ≥ газету дл€ народних учител≥в м≥сцевою мовою. ќстанн≥м дес€тил≥тт€м пом≥чаЇтьс€, п≥д впли≠вом √аличини, певний поворот до народництва. “€жке економ≥чне становище руського народу, €к у √аличин≥, так ≥ в ”горщин≥, змушуЇ його щороку шука≠ти щаст€ за океаном. “аким чином зараз можна знайти в јмериц≥ так≥ куточки, де чути украњнську мову й де видаютьс€ украњнськ≥ книги та газети.

ѕо€ва на св≥т роботи з ≥стор≥њ украњнського народу до останнього часу зустр≥чала перепони з боку цензу≠ри. ѕрот€гом ус≥Їњ другоњ половини XIX стол≥тт€ не вийшло жодноњ систематизованоњ прац≥ з цього пред≠мета, н≥€кого ц≥л≥сного огл€ду. “≥льки останн≥м часом завд€ки визвольному рухов≥ пом≥чаЇтьс€ поворот на краще.

јле розробка питань украњнськоњ ≥стор≥њ, хоча й упов≥льнена зовн≥шн≥ми перепонами, не припин€лас€. ќсновна заслуга тут належить кињвськ≥й школ≥ ≥сто≠рик≥в та њњ творцев≥ ¬олодимиров≥ Ѕон≥фат≥йовичу јн≠тоновичу. ÷€ видатна людина майже прот€гом п≥встол≥тт€ керувала €к науковою розробкою питань п≥вденноруськоњ ≥стор≥њ, так ≥ напр€мом громадськоњ думки ≥нтел≥гентних украњнц≥в, проводила те й ≥нше майстерною рукою через п≥дводне кам≥нн€ та м≥лини, котрими так щедро був ус≥€ний шл€х украњнського на≠ц≥онального в≥дродженн€.


 урс лекц≥й - ще

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 331 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получитс€ - вы тоже правы. © √енри ‘орд
==> читать все изречени€...

2020 - | 1990 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.