Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—ередн€ осв≥та в к≥нц≥ XVIII ст




—ередн€ осв≥та на ”крањн≥ була зосереджена в Ђглавных народных училищахї, програма €ких в≥дпов≥дала нижчим кл€сам п≥зн≥ших г≥м≠наз≥й. “ак≥ Ђучилищаї були в  иЇв≥, Ќовгород-—≥верському, ’арков≥,  атеринослав≥, Ѕ≥льше значенн€ мали приватн≥ панс≥они, здеб≥льша в губернських м≥стах. « фахових шк≥л були Ч медико-х≥рург≥чна в ™лисаветград≥, с≥льськогосподарська в ћиколаЇв≥, музична в  ате≠ринослав≥ та духовн≥ сем≥нар≥њ.

1804 року в губернських та де€ких пов≥тових м≥стах засновано г≥мназ≥њ з 4-р≥чним курсом навчанн€, а в пов≥тових Чдвор≥чн≥ Ђпов≥≠тов≥ школиї.

—ередн€ осв≥та на ѕравобережж≥ мала особливий характер. Ќ≥  атерина II, н≥ њњ наступники не входили в нац≥ональне питанн€,

200 Ћ. я—≤Ќ„” . Ѕуковина, €к Ђкоронний крайї јвстр≥њ. “ам же, стор 662-667 261 ј. Ў“≈‘јЌ. Ђ≈”ї, ≤, crop. 933. '

 

≥ дл€ них ближчими були ≥нтереси польського панства, н≥ж ≥нтереси украњнських сел€н. Ќ≥ куратор ¬≥денськоњ шк≥льноњ округи, кн€зь јдам „арторийський, н≥ його пом≥чник, “адеуш „ацький, не ц≥кави≠лис€ осв≥тою сел€н та нижчими школами, ≥ ввесь край вкривс€ ме≠режею добре устаткованих польських середн≥х шк≥л. ѕольська куль≠тура розвивалась усп≥шн≥ше п≥д владою –ос≥њ, н≥ж п≥д польською. Ўколи вели в патр≥отичному польському дус≥. “акий характер мала й заснована 1812 року в  иЇв≥ перша г≥мназ≥€, де викладовою мовою була польська.

–оку 1828 створено в –ос≥њ дл€ г≥мназ≥й новий статут, за €ким курс навчанн€ зб≥льшувалось з 4-х рок≥в до 7-ми ≥ поширювалось вивченн€ латинськоњ ≥ грецькоњ мов.262

ѕ≥сл€ польського повстанн€ 1831 року на ѕравобережж≥ школи при манастир€х закрито ≥ ставленн€ рос≥йського ур€ду до шк≥л зм≥≠нилось: зам≥сть ширенн€ польського патр≥отизму Ч школа мус≥ла виховувати д≥тей в рос≥йському патр≥отичному дус≥. 1836 року в  иЇв≥ в≥дкрито 2-гу г≥мназ≥ю, €ка набула характеру губернськоњ'. њњ директор зав≥дував ус≥ма школами губерн≥њ Ч пов≥товими та пара≠ф≥€льними. ¬ищий нагл€д за г≥мназ≥€ми з 1835 року доручено кура≠торам шк≥льних округ. « 1849 року, в зв'€зку з революц≥йними ру≠хами, рос≥йський ур€д почав обмежувати вступ до г≥мназ≥й, бажаючи середню осв≥ту зробити прив≥леЇм вищих кл€с сусп≥льства. « г≥мназ≥€льноњ програми усунено ф≥лософ≥ю, натом≥сть б≥льшу увагу при≠д≥лено вивченню кл€сичних мов. « 1871 року в ус≥х Ђкл€сичних г≥м≠наз≥€хї викладали латинську та грецьку мови.  р≥м г≥мназ≥й творе≠но прог≥мназ≥њ з 4-ма та 6-ма кл€сами. ќдночасно творено реальн≥ школи, де зам≥сть кл€сичних мов викладали природнич≥ науки ≥ математику. ѕо зак≥нченн≥ реальних шк≥л молодь вступала до тех≠н≥чних високих шк≥л.

 ≥льк≥сть державних г≥мназ≥й зростала, але не могла задоволь≠нити вс≥х, хто бажав до них вступити. ѕоруч з цими г≥мназ≥€ми засно≠вували г≥мназ≥њ й приватн≥ особи. ¬они були п≥д контролем куратор≥в округ ≥ програмою не в≥др≥зн€лис€ в≥д державних. „имало г≥мназ≥й та прог≥мназ≥й утримували земства. ≤снували середн≥ школи з шир≠шою програмою Ч колег≥њ або л≥цењ: –≥шельЇвський л≥цей в ќдес≥, Ѕезбородьк≥вський Ч у Ќ≥жен≥, колег≥€ ѕавла •алаіана Ч в  иЇв≥. ¬они мали характер уприв≥лейованих навчальних заклад≥в.3"

¬ ”крањн≥ ≥снувало багато спец≥€льних середн≥х шк≥л. ƒл€ д≥тей духовенства були духовн≥ сем≥нар≥њ, до €ких п≥дготовл€ли 4-кл€сов≥ Ђдуховн≥ училищаї. —ем≥нар≥њ мали 6-р≥чний курс навчанн€. ƒл€

282 ƒ. ƒќ–ќЎ≈Ќ ќ. Ќариси... II, стор. 281.Ч ѕ. ѕќЋ≤ў” . √≥мназ≥њ, Ђ≈”ї, 2, стор. 381.

203 ћ. Ќ≤∆»Ќ—№ »…. ѕочаткова середн€ ≥ загальна осв≥та. Ђ≤стор≥€  и≠Їваї, ≤, стер. 326-329.

 

ƒругим за чергою був  ињвський ун≥верситет св. ¬олодимира, за≠снований 1834 року на баз≥ закритого  рем'€нецького л≥цею. ѕро≠фесори л≥цею, б≥бл≥отеки, колекц≥њ Ч все було перенесене до  ињвсь≠кого ун≥верситету. «асновано цей ун≥верситет дл€ того, щоб ство≠рити фортецю проти впливу пол€к≥в п≥сл€ першого польського пов≠станн€. ”н≥верситет мав спочатку два факультети: ф≥лософський та юридичний. –оку 1841 в≥дкрито медичний факультет, а року 1850 ф≥лософський факультет под≥лено на два: ≥сторико-ф≥лолог≥чний та ф≥зико-математичний. ѕершим ректором був ћ. ћаксимович, в≥≠домий енциклопедист, друг √огол€ та Ўевченка, досл≥дник ≥стор≥њ й археолог≥њ ”крањни.

 ињвський ун≥верситет став одним ≥з головних осередк≥в украњн≠ського руху, не виправдавши над≥й графа ”варова, що цей ун≥вер≠ситет буде твердинею монарх≥зму та русиф≥кац≥њ. —еред професури були видатн≥ украњнськ≥ вчен≥: такЧ доцентом був ћ.  остомаров; довгий час катедру ≥стор≥њ пос≥дав ¬. јнтонович, видатний ≥сторик ”крањни, €кий прот€гом 1880-1890 рок≥в обсадив ус≥ катедри ≥стор≥њ в ун≥верситетах ”крањни (ƒ. Ѕагал≥й Ч в ’арк≥вському, ѕ. √олубовський та ћ. ƒовнар-«апольський Ч у  ињвському, ≤. Ћинниченко Ч в Ќоворос≥йському, ћ. √рушевський Ч у Ћьв≥вському, Ѕ. Ћ€скоронський Ч в Ќ≥женському ≥нститут≥) своњми учн€ми. ¬с≥ вони шири≠ли так звану Ђ ињвську ≥сторичну школуї ≥ передавали њњ своњм учн€м.

“ак у галуз≥ вивченн€ ≥стор≥њ ”крањни  ињвський ун≥верситет став осередком, з €кого розходилис€ в ус≥ м≥ста ≥сторики. “им, чим був ¬. јнтонович на ≥сторичному факультет≥, професор ћ. ¬ладимирський-Ѕуданов став дл€ юридичного факультету. ѕрофесор ћ. ¬ладимирський-Ѕуданов Ч творець ≥стор≥њ украњнського права; учн≥ цього професора теж розс≥€лис€ по ≥нших ун≥верситетах.270

ѕрот€гом XIX ст. в  ињвському ун≥верситет≥ було багато видат≠них вчених у вс≥х галуз€х науки. «начно зм≥нивс€ контингент студен≠т≥в. Ќа початку це були переважно пол€ки-шл€хтич≥, дал≥ Ч укра≠њнськ≥ та рос≥йськ≥ шл€хтич≥, а в 1860-их роках переважала украњнсь≠ка демократична молодь, серед €коњ ширилис€ революц≥йн≥ ≥дењ. ” к≥нц≥ XIX ст. в  ињвському ун≥верситет≥ орган≥зуютьс€ студент≠ськ≥ украњнськ≥ громади.271

”крањнськ≥ ун≥верситети, разом ≥з рос≥йськими, пережили р≥зн≥ етапи. –оку 1863 введено статут дуже спри€тливий дл€ розвитку науки. ”н≥верситетам дано широку внутр≥шню автоном≥ю Ч право обирати всю адм≥н≥страц≥ю, професор≥в, доцент≥в. –оку 1883 введено новий статут, за €ким касувалос€ автоном≥ю, обранн€ адм≥н≥страц≥њ,

и∞ ћ. –”ƒ№ ќ. ¬ища школа ≥ наука. Ђ≤стор≥€  иЇваї, ≤, стор. 335-347. Ч …ого ж: –озвиток вищоњ осв≥ти. Ђ≤стор≥€  иЇваї, ≤, стор. 479-484.

271 ќ. ћќ–√”Ќ. Ќапровесн≥ то було. Ђ¬извольний Ўл€хї, 1963, ч. IV, стор. 420-428.

участь професор≥в в управл≥нн≥. ∆итт€ ун≥верситету п≥дл€гало су≠вор≥й реіл€ментац≥њ та нагл€дов≥ куратора шк≥льноњ округи. «апро≠ваджений був контроль над студентами, введено обов'€зкову ун≥фор≠му тощо. ÷ей статут д≥€в до 1917 року, хоч зазнав значних зм≥н п≥сл€ революц≥њ 1905 року.

“рет≥м ун≥верситетом в ”крањн≥ був Ќоворос≥йський (в ќдес≥), за≠снований 1864 року.272

≤нший характер мав Ћьв≥вський ун≥верситет, заснований 1784 року ц≥сарем »осифом II з латинською мовою викладанн€. –оку 1787 при ньому був Ђ—туд≥юм –утенумї з украњнською мовою. –оку 1805 ун≥≠верситет перетворено на л≥цей, а року 1817 Ч знову на ун≥верситет, але з н≥мецькою викладовою мовою. –оку 1849 в ун≥верситет≥ вперше постала катедра украњнськоњ мови та л≥тератури; катедру цю зайн€в я. √оловацький. ”весь час точилас€ боротьба м≥ж украњнц€ми та по≠л€ками за мову виклад≥в. –оку 1871 скасовано обмеженн€ в мов≥ ви≠клад≥в, але фактично ун≥верситет польон≥зувавс€. ¬се ж року 1894 засновано катедру ≥стор≥њ ”крањни, €ку пос≥в проф. ћ. √рушевський, а року 1900 засновано катедру украњнськоњ л≥тератури ( . —тудинський).273

Ќа Ѕуковин≥ ун≥верситет засновано 1875 року в „ерн≥вц€х; ви≠кладовою мовою була н≥мецька, але були катедри й з украњнською мовою навчанн€: украњнськоњ мови ≥ л≥тератури, церковно-слов'€нсь≠коњ мови та практичного богослов'€.274

”н≥верситетами не обмежувалис€ висок≥ школи на ”крањн≥ в XIX стол≥тт≥. ”  иЇв≥ була ƒуховна јкадем≥€. —лаветна  ињвська јкадем≥€ була закрита, а на њњ м≥сц≥ 1819 року в≥дкрито звичайну ƒуховну јкадем≥ю. Ѕули ЧХ “ехнолог≥чний ≤нститут Ч у ’арков≥ (з 1884 p.), ѕол≥техн≥чн≥ Ч у  иЇв≥ (з 1898 р.), у Ћьвов≥ (з 1844 р.) та ќдес≥; ¬ете≠ринарний ≤нститут Ч у ’арков≥, —≥льсько-√осподарський Ч в ќдес≥, √≥рничий Ч в  атеринослав≥, ¬ищ≥ ∆≥ноч≥  урси Ч в  иЇв≥, ’ар≠ков≥ та ќдес≥.

”с≥ ц≥ висок≥ школи, розкидан≥ по вс≥й ”крањн≥, мали одну сп≥льну рису: вс≥ вони були заснован≥ окупантами ≥ викладовою мовою в них були Ч рос≥йська, н≥мецька, польська. ”перта боротьба за украњнську мову не мала усп≥ху; дос€гненн€м був дозв≥л мати к≥лька Ч- зм≥стом та мовою Ч украњнських катедр у Ћьв≥вському ун≥верситет≥.275

272 ћ. –”ƒ№ ќ. “ам же, стор. 479-482.

273 ј. ‘≤•ќЋ№. Ћьв≥вський ун≥верситет. Ђ≈”ї, 2, стор. 1420.

274 ё. ћј„” . ¬исоке шк≥льництво. ЂЅуковинаї, стор. —93-695.

27!? Ћ. Ѕ≤Ћ≈÷№ »…, √. ¬јў≈Ќ ќ, ƒ. ƒќ–ќЎ≈Ќ ќ ¬исока школа. Ђ≈”ї, ≤, стор. 926.

 

√) Ќј” ќ¬≤ “ќ¬ј–»—“¬ј

Ѕрак високих шк≥л певною м≥рою компенсували численн≥ науков≥ товариств, €к≥ ставили своЇю метою досл≥джувати минуле ”крањни Ч њњ археолог≥ю, ≥стор≥ю, мистецтво.

–оку 1885 в  иЇв≥ засновано “имчасовий  ом≥тет дл€ досл≥джен≠н€ старовинностей, членами €кого були професори ун≥верситету. 1843 року, зам≥сть цього  ом≥тету засновано Ђ“имчасову  ом≥с≥ю дл€ розбору давн≥х акт≥вї, €ка ≥снувала до революц≥њ 1917 року. ÷€ ко≠м≥с≥€ видрукувала величезну к≥льк≥сть ≥сторичних документ≥в у фундаментальному виданн≥ Ч Ђјрхив ёго-«ападной –оссииї.  р≥м того  ом≥с≥€ видала низку л≥топис≥в та зб≥рник≥в документ≥в.

Ќайстаршим науковим ≥сторичним товариством ѕ≥вденноњ ”кра≠њни було ќдеське “овариство ≥стор≥њ ≥ старожитностЇй, засноване1839 року. „лени його досл≥джували пам'€тники грецькоњ колон≥зац≥њ „орномор'€, скит≥в, «апор≥жж€. –оку 1869 при ’арк≥вському ун≥вер≠ситет≥ в≥дкрито “овариство досл≥дник≥в природи та ≥нш≥. 1869 року в  иЇв≥ засновано “овариство ѕриродознавц≥в. Ќа початку 1870-их рок≥в там же засновано ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й ¬≥дд≥л –ос≥йського √ео≠граф≥чного “овариства, члени €кого вивчали етнограф≥ю, фолкльор ”крањни. –оку 1867 при  ињвському ун≥верситет≥ засновано ≤сторич≠не “овариство Ќестора Ћ≥тописц€, а при ’арк≥вському Ч ≤сторично-‘≥лолог≥чне “овариство. –оку 1889 при Ќоворос≥йському ун≥верси≠тет≥, в ќдес≥, засновано ≤сторично-‘≥лолог≥чне “овариство. –оку 1894 в Ќ≥жен≥, при ≤нститут≥ ≥м. Ѕезбородька, засновано ≤сторико-‘≥лолог≥чне “овариство.  р≥м того були: ≤сторичне “овариство при  ињв≠ськ≥й ƒуховн≥й јкадем≥њ; в ∆итомир≥ Ч “овариство досл≥дник≥в ¬олин≥, в  атеринодар≥ Ч “овариство досл≥дник≥в  убан≥. Ќапри≠к≥нц≥ XIX ст. створено √убернськ≥ вчен≥ арх≥вн≥ ком≥с≥њ дл€ досл≥≠дженн€ м≥сцевоњ старовини: в „ерн≥гов≥ Ч в 1896 р., в  атериносла≠в≥, згодом Ч у ѕолтав≥, ’арков≥,  ам'€нц≥-ѕод≥льському ≥ т. д.

ѕрац≥ вс≥х цих “овариств, звичайно, друкувалос€ рос≥йською мо≠вою. Ќасл≥дком њх д≥€льносте залишилис€ сотн≥ том≥в р≥зних видань, в тому числ≥ коп≥њ документ≥в, ориг≥нали €ких загинули п≥д час рево≠люц≥њ. «аслуги цих “овариств перед украњнською наукою колосальн≥. Ѕагато зробило ћосквоське “овариство ≥стор≥њ та старовинностей, де секретарем був украњнський патр≥от ќ. Ѕод€нський. ¬ орган≥ “ова≠риства Ђ„тени€ї надрукував в≥н багато ц≥нних пам'€ток, зокрема Ђ»сторию –уссовї.

” Ћьвов≥ року 1873 засновано “овариство ≥мени Ўевченка, €ке спочатку мало характер л≥тературний. ¬ 1876 роц≥, коли посилилас€ реакц≥€ в –ос≥њ й стали заборон€ти виданн€ украњнською мовою, ви≠р≥шено перетворити це “овариство на Ќаукове “овариство ≥мени Ўевченка (в скороченн≥ Ч Ќ“Ў).  ошти на це “овариство почали

давати наддн≥пр€нц≥: ¬. —емиренко, ™лисавета ћилорадович-—коропадська, ѕ. ѕелехин, петербурзький професор ќ.  ониський, ™. „икаленко та ≥нш≥. –оку 1894 на катедру ≥стор≥њ ”крањни Ћьв≥вського ун≥верситету запросили ћ. √рушевського, учн€ ¬. јнтоновича. ћ. √рушевського обрано на голову “овариства ≥мени Ўевченка.

« к≥нц€ XIX ст. Ћьв≥вське Ќаукове “овариство ≥м. Ўевченка стало вже не м≥сцевою, краЇзнавчою орган≥зац≥Їю, а всеукрањнським нау≠ковим осередком, що охоплював ус≥ галуз≥ науки, ≥ у виданн€х “о≠вариства друкували прац≥ украњнц≥в з ц≥лоњ ”крањни. Ќ“Ў розгор≠нуло д≥€льн≥сть величезного д≥€пазону, мало к≥лька секц≥й ≥ видало сотн≥ том≥в Ђ«аписокї, Ђƒжерелї, монограф≥й. ” 90-их роках XIX ст. та на початку XX ст. воно справд≥ в≥д≥грало ролю ”крањнськоњ јка≠дем≥њ Ќаук.879

ѕол≥тика –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ супроти культурних ц≥нностей ”кра≠њни була своЇр≥дною формою ≥мпер≥ал≥зму. –ос≥€ намагалас€ забра≠ти з ”крањни все, що вона мала ц≥нного, не т≥льки зб≥жж€, сало, а п≥зн≥ше Ч цукор та руду: забирала вона й людськ≥ скарби, знекров≠люючи тим украњнську культуру. ≤ ц€ сторона рос≥йського ≥мпер≥€л≥зму ви€вилас€ найб≥льш небезпечною.

”же в XVII ст. почавс€ рух украњнських вчених до ћоскви. ∆ад≠на видатна под≥€ культурного характеру в ћоскв≥ не обходилась без участи украњнських фах≥вц≥в. ‘ах≥вц≥в дл€ виправленн€ Ѕ≥бл≥њ, твор≥нн€ „еть≥ ћ≥нењ, мистецтва, церковного сп≥ву, театральних ви≠став, навчанн€ царських д≥тей, орган≥зац≥њ шк≥л, нав≥ть шевц≥в кравц≥в, рем≥сник≥в, городник≥в Ч все це щедро давала ”крањна

” XVIII ст.. украњнськ≥ д≥€ч≥ йшли до –ос≥њ ≥ з примусу, ≥ добро≠в≥льно, бо там в≥дкривалос€ ширше поле дл€ д≥€льност≥. ѕерш≥ д≥€ч≥ ÷еркви за ѕетра ≤ були украњнц≥, ' —инод на три чверт≥ скла≠давс€ з украњнц≥в. Ѕув час, коли вс≥ Їпископи –ос≥њ, з —иб≥ром включ≠но, були украњнц≥, ≥ б≥льш≥сть з них були вихованц≥  ињвськоњ јка≠дем≥њ. ¬они засновували сем≥нар≥њ, школи при своњх катедрах,гю викладали в школах ус≥х ступн≥в у вс≥х м≥стах –ос≥њ. √раф II. «авадовський, украњнець, голова ком≥с≥њ об учреждении народных учи≠лищї, вимагав в≥д  ињвського митрополита року 1789 присилати вчи≠тел≥в з  ињвськоњ јкадем≥њ, бо вони найкращ≥ ≥ спри€ють дов≥р'ю народу до шк≥л.ї ѕрот€гом XVIII ≥ значноњ частини XIX ст. в –ос≥њ вживали украњнських п≥дручник≥в: ≥стор≥ю Ч √≥зел€, граматику Ч ћ. —мотрицького. ¬еликий попит на украњнц≥в був у  олег≥њ «а≠кордонних —прав, де завжди були потр≥бн≥ перекладач≥ —еред укра≠њнськоњ ≥нтел≥генц≥њ було багато знавц≥в латини, грецькоњ, польськоњ, н≥мецькоњ, турецькоњ мов, €ких вир€джали з посольствами до р≥зних м≥ст ≈вропи. ”крањнц≥ перекладали рос≥йською мовою р≥зних чужи≠нецьких автор≥в √. ѕолетика Ч твори јр≥стотел€, ≈п≥ктета,  сенофонта; —. √амал≥€ Ч- твори —ен-ћартена, я. Ѕема, ёніа. ќ. Ћобисевич переклав з французькоњ мови, Ђ—лово президента де-ћонтеск'Її, Ђќписание пещеры бога сна из ќвидиевых превращенийї та ≥н.26'

”крањна дала –ос≥њ видатних економ≥ст≥в: ј. –убановеького, ќ. —амборського, ћ. Ћ≥ванова, ™. ƒесницького, I.  озлова, €к≥ познайо≠мили –ос≥ю з англ≥йською системою хл≥боробства; √. Ѕужинський упор€дкував перший словник терм≥н≥в ботан≥ки, перекладав твори

382 Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—…Ћ≈Ќ ќ. Ќасл≥дки ѕере€славського договору в галуз≥ духовоњ культури. Ђ¬≥сник ќќ„—”ї, 1955, ч. 2, стор. 14.

283 Ѕ.  –”ѕЌ»÷№ »…. –ол€ украњнц≥в у розвитку культури —х≥дмьоњ ≈в≠ропи. Ђ”крањнськ≥ ¬≥ст≥ї, Ѕерл≥н, 1945, ч. 15. "

- Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—…Ћ≈Ќ ќ. “ам же, стор. 16.

ж ќќ√ЋќЅЋ»Ќ. “ам же, стор. 141

 

ѕуфендорфа, —траттемана, ћорер'ера;28* “. ѕрокопович був, мабуть, найвизначн≥шим ученим-енциклопедистом (теолог≥€, ф≥лософ≥€, л≥≠тература, ≥стор≥€, математика, астроном≥€) тогочасноњ ”крањни.ш ¬ 1786 роц≥ вийшла друком Ђѕоетикаї “. ѕрокоповича, а його чотири томи богослов≥€ були видан≥ в Ќ≥меччин≥ в 1782-1784 роках. Ќайб≥льше значенн€ дл€ –ос≥њ мали два трактати “. ѕрокоповича: Ђѕравда вол≥ монаршоњї, €кий дав обірунтуванн€ царського само≠державства, ≥ Ђƒуховний реіл€ментї, €кий поклав п≥двалини дл€ рос≥йського цезаропап≥зму.888

Ѕагато письменник≥в дала ”крањна –ос≥њ: —. ѕолоцький прин≥с драматичн≥ вистави та новий стиль в≥ршуванн€; драми ƒ. “уптала, ≤. ’марного, —. Ћ€скоронського поклали початок театров≥; поет ¬.  апн≥ст Ч автор Ђ—атириї ≥ Ђќди на рабствої, €ка була першим про€вом демократизмуї.289 “он≥чний розм≥р, в≥дкритт€ €кого припи≠сували ¬. “редь€ковському, насправд≥ принесли украњнц≥; так само теор≥€ Ч €ку приписували Ћомоносову Ч про три Ђштил≥ї в рос≥й≠ськ≥й мов≥, украњнського походженн€.290

¬еличезна рол€ украњнц≥в у галуз≥ мал€рства:  . √оловачевський, ј. Ћосенко, ≤. —аблуков, ƒ. Ћевицький, ¬. Ѕоровиковський, р≥зьбар ≤. ћартос та ≥нш≥ прославили своњми творами рос≥йське ми≠стецтво, до €кого њх зараховували. ” галуз≥ музики, не кажучи про виконавц≥в, сп≥вак≥в, досить нагадати славетн≥ ≥мена композитор≥в ћ. Ѕерезовського, ƒ. Ѕортн€нського, ј. ¬едел€.291

–€д видатних адм≥н≥страц≥йних пост≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ пос≥≠дали украњнц≥; найвидатн≥ш≥ з них Ч кн€зь ќ. Ѕезбородько, канцлер –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ; граф ѕ. «авадовський Ч м≥н≥стер осв≥ти; ƒ. “рощинський Ч м≥н≥стер ф≥нанс≥в, не згадуючи маси ≥нших ур€≠довц≥в, €к≥ переповнювали столичн≥ установи ≥мпер≥њ.292

” XIX ст. к≥льк≥сть украњнц≥в у р≥зних рос≥йських установах, у р≥зних галуз€х культури зб≥льшуЇтьс€ одночасно з тим, €к змен≠шуютьс€ можливост≥ знайти в≥дпов≥дн≥ посади, в≥дпов≥дно викори≠стовувати своњ зд≥бност≥ в ”крањн≥. њх поглинала рос≥йська ≥мперська культура ≥ часто потр≥бн≥ досл≥дженн€ генеалог≥чн≥, антрополог≥чн≥, психоанал≥тичн≥, щоб встановити украњнське походженн€ особи.

266 ‘. Ѕ.  ќ–„ћј–» . ƒухов≥ впливи  иЇва на ћосковщину в добу √еть≠манськоњ ”крањни. Ќью-…орк, 1964, стор. 29,

287 ќ. ќ√ЋќЅЋ»Ќ. √етьман ≤ван ћазепа тайогодоба.Ќью-…орк,1960,стор.Ў.

гее д. „»∆≈¬—№ »…. ≤стор≥€ украњнськоњ л≥тератури. Ќью-…орк, 1956, стор. 309.

289 ќ. ќ√ЋќЅЋ»Ќ. Ћюди..., стор. 58-66.

ш ≤. ќѕ™Ќ ќ. ”крањнська ÷ерква, ≤, стор. 162, 165-168.

ћ1 Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—»Ћ≈Ќ ќ. Ќасл≥дки ѕере€славського договору... Ђ¬≥сник ќќ„—”ї 1955,ч. 2, стор. 16.Чќ. ќ√ЋќЅЋ»Ќ. Ћюди..., стор. 129, 134, 211.

262 Ѕ.  –”ѕЌ»÷№ »…. “ам же, Ђ”крањнськ≥ ¬≥ст≥ї, 1945, Ѕерл≥н.

 

 ≥льк≥сть д≥€ч≥в, €к≥ включилис€ в рос≥йську культуру, дуже ве≠лика, ≥ вони збагатили цю культуру видатними творами.293

ћова йде не т≥льки про окрем≥ особистост≥. ¬ XIX ст. оф≥ц≥йно Ђкооптованої величезну ѕ≥вденну ”крањну з њњ серцем Ч «апор≥ж≠ж€м, ≥ њњ стали вважати за ЂЌову –ос≥юї на п≥дстав≥ адм≥н≥страц≥йноњ терм≥нолог≥њ XYIII ст. ÷≥каво, що наприк≥нц≥ XIX ст., коли Їдиний в ”крањн≥ украњнський часопис Ђ иевска€ —таринаї, до редакц≥њ €кого входили видатн≥ ≥сторики ”крањни з ¬. јнтоновичем на чол≥, оголосив конкурс на курс ≥стор≥њ ”крањни ≥ дав програму ц≥Їњ прац≥ (там були ѕравобережна, Ћ≥вобережна, —лоб≥дська ”крањна, але не було ѕ≥вденноњ), Ч потр≥бн≥ були прац≥ ≥сторик≥в, щоб довести, що Ќоворос≥€ Ї ѕ≥вденна ”крањна.294

Ќе можна перел≥чити вс≥х украњнських д≥€ч≥в, що потонули в мор≥ рос≥йськоњ культури. «ак≥нчилась майже стор≥чна дискус≥€ з приводу нац≥ональности ћ.Ђ√огол€: доведено, що ≥ генеалог≥чно, ≥ Ч головне Ч духово належить в≥н ”крањн≥. ѕроте, не зак≥нчилас€ дискус≥€ з приводу ‘. ƒостоЇвського, не зважаючи на його безсум≠н≥вно украњнське походженн€: в його род≥ були ченц≥  иЇво-ѕечер≠ського манастир€, борц≥ за волю ”крањни, ун≥€тськ≥ св€щеники.295 ƒуже важлив≥ думки о. ѕетра √олинського: пор≥внюючи ƒо≠стоЇвського з ф≥лософом ¬. —оловйовим, пише в≥н так: Ђз дна цих обох, Ѕожим ѕровид≥нн€м таким багатством ген≥€льности обдарова≠них ≥стот визираЇ наша р≥дна украњнська душа, з ус≥ма њњ добрими прикметами та поганими нахиламиї. јле шукати у творах ви€ву ц≥Їњ украњнськоњ душ≥ звичайно не любл€ть досл≥дники ≥ з легкою душею дарують рос≥€нам те, що Ї окрасою украњнськоњ культури.  оли з'€вилис€ перш≥ опов≥данн€ украњнц€ ¬.  ороленка п≥д €кимсь псевдон≥мом, ќ. ѕотебн€, не зважаючи на рос≥йську мову та чужий псевдон≥м, в≥дчув, що автор опов≥дань Ч украњнець, бо так писати, так сприймати житт€ м≥г т≥льки украњнець.Щ7

’арактеристичний приклад даЇ б≥ограф≥€ в≥домого поета, гра≠фа ќ. “олстого. ƒавно перестало бути таЇмницею, що граф  . “олстой не був його батьком, а дав своЇ ≥м'€ та титул, щоб заховати нешлюбне походженн€ в≥д ѕеровських унук≥в гетьмана  . –озумов-

Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—»Ћ≈Ќ ќ. “ам же, стор. 17.

294 Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—»Ћ≈Ќ ќ. «аселенн€ ѕ≥вденноњ ”крањни. ћюнхен, 1960, стор. 153-203.

—. ЋёЅ»ћќ¬. ƒостоевский. ЂЋитературна€ ћысльї, ѕетроград, 1922, т. I. Ч ј. Ѕ≈ћ. Ћитература в русских журналах. ѕрага, 1926, стор. 5.

м6 о. ѕ. √ќЋ»Ќ—№ »…. «а належну оц≥нку ≥дей та њхн≥х нос≥њв. Ђ∆итт€ ≥ —лової,  анада, 1949, т. III-IV. Ч Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—»Ћ≈Ќ ќ. “еор≥€ Ў –иму. ћюнхен, 1952, стор. 27-28. Ч ¬. —≈Ќё“ќ¬»„-Ѕ≈–≈∆Ќ»…. ѕоходжен≠н€ ƒостоЇвського. Ђ”крањнаї, ѕариж. 1952, ч. VIII, стор. 687.

207 Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—»Ћ≈Ќ ќ. ЂД—орочинська трагед≥€" та украњнська Дƒума"  ороленкаї Ђ«б≥рник на пошану «енона  узел≥ї, ѕариж, 1962, стор. 449-456.

 

ського. Ќе зважаючи на це, ще й тепер вважають його за рос≥й≠ського поета, ≥ в курсах ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури не згадують його ≥мени. јле з твор≥в його €скраво видно украњнську душу: автор кохаЇ ”крањну, описуЇ њњ природу, кн€жий побут (бал€ди), гетьманство. ”крањна дл€ нього Ч крањна св≥ту, радости. јнтитезою њй Ї ћосква з њњ ≤ваном Ћютим, Ђопричиноюї, злочинами, темр€вою (Ђ“рилог≥€ї, Ђ н€зь —еребр€нийї, в≥рш≥, Ђѕоток-багатирї, Ђ—он ѕо≠поваї тощо). “≥льки людина, ворожа ћоскв≥, могла дати так≥ страш≠н≥, темн≥ картини њњ минулого.

¬≥дкидають украњнськ≥ досл≥дники письменника √. ƒанилевського, нащадка давнього старшинського роду —лобожанщини, автора блискучих опов≥дань з побуту —лоб≥дськоњ ”крањни та наукових досл≥д≥в з њњ ≥стор≥њ та ≥стор≥њ ѕ≥вденноњ ”крањни. ”крањнського похо≠дженн€ були Ч ≥ ћ. √нЇдич, ≥ ѕ. ѕотапенко, ≥ ¬. √аршин, ≥ багато ≥н≠ших письменник≥в, €ких вважають за рос≥€н, бо вони писали рос≥й≠ською мовою, не рахуючись з тим, що рос≥йською мовою писали Ч ≥ ћ.  остомаров, ≥ ≤. Ќечуй-Ћевицький, ≥ ¬. јнтонович, ≥ ћ. √рушевський (перш≥ та останн≥ прац≥).208

ƒуже багато украњнських вчених працювали в ун≥верситетах, духових академ≥€х, пол≥техн≥кумах, техн≥чних ≥нститутах та ≥н≠ших високих школах, в –ос≥йськ≥й јкадем≥њ Ќаук, у ¬оЇнн≥й јка≠дем≥њ. ¬икладали, за умовою часу, польською, н≥мецькою, рос≥йською мовами, ≥ завойовували славу тим державам де працювали. —оф≥€  овалевська, народжена  руковська, була професором —токгольмського ун≥верситету. ћало хто знаЇ, що вона родом ≥з ѕол≠тавщини, родичка  осач≥в. « ’арк≥вщини походив њњ чолов≥к, ћ.  овалевський, св≥товоњ слави соц≥олог. ¬еликоњ слави здобув ма≠тематик ћ. ќстроградський, родом ≥з ѕолтавщини, ≥менем €кого названо де€к≥ математичн≥ формули. ”крањнц€ми були Ч  . ”шинський, славетний педагог; ≥сторик л≥тератури ƒ. ќвс€нико- уликовський; академ≥ки –ос≥йськоњ (¬сесоюзноњ) јкадем≥њ Ќаук: ƒ. ѕетрушевський, ≥сторик; ≤. √рабар, унук ј. ƒобр€нського; ≥сторик ми≠стецтва, професор ј. ясинський Ч слав≥ст; ф≥лософ ѕ. ёркевич, академ≥к –ос≥йськоњ, „еськоњ, ѕаризькоњ та ”крањнськоњ јкадем≥й Ќаук; основоположник геохем≥њ та б≥огеохем≥њ, ≥менем €кого названо м≥нерал Ч вернад≥т Ч ¬. ¬ернадський.2"'

Ќе навод€чи довгого реЇстру украњнських вчених, €ких зарахову≠Їтьс€ до рос≥йськоњ культури, згадаю ф≥лософа ¬. —оловйова: за ньо≠го йде суперечка м≥ж двома таборами Ч рос≥йським ≥ украњнським, хоч не викликаЇ сумн≥ву походженн€ його в≥д роду —ковороди по

288 Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—»Ћ≈Ќ ќ. Ќасл≥дки..., стор. 18.

ш Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—»Ћ≈Ќ ќ. јкадем≥к ¬. ≤. ¬Їрнадський. ЂЋисти до при€тел≥вї. Ќью-…орк, 1963, кн. 7-8, та 9-10.

 

матер≥; походив в≥н з украњнського роду й по батьк≥вськ≥й л≥н≥њ?00 јле це нев≥домо рос≥йським авторам, ≥ — ј. Ћевицький пише Ђ“ри Дразговора" ¬. —оловьева, нар€ду з ДЋегендою о ¬еликом »нквизи≠торе" ƒостоевского Ч безсмертные пам€тники пророческого духа русской литературы. Д“ри разговора" Ч это русский јпокалиписї:1"

¬еличезне число украњнських мистц≥в зараховано до рос≥йськоњ культури: ‘лавицький, “рутовський, √е, –еп≥н, —авченко-ЅЇльський, ¬рубель, ћаковський, ћ'€сосдови Ч √. √. та ≤. √. ≥ р€д ≥нших зб≥льшували славу рос≥йського мал€рства. ƒол€ ѕ. „айковського, славетного композитора, дуже показова: украњнськ≥ ≥сторики музики вважають ѕ. „айковського за рос≥€нина, а в ћосковськ≥й консерва≠тор≥њ вважали за чужинц€, бо в його творах не знаходили елемент≥в рос≥йськоњ музики. Ѕагато украњнц≥в прикрашали ≥ прикрашають рос≥йськ≥ театри: краса рос≥йськоњ драми, ћ. —авина, походила з ≤зюма, ћ. ƒол≥на, ≤. јлчевський, Ћ. —об≥нов, ≤. озловський та багато ≥нших були украњнц≥.

“рагед≥€ XIX ст. пол€гала в тому, що, на в≥дм≥ну в≥д XVIII ст., у тому стол≥тт≥ почали вважати за рос≥€н (Ђрусскихї) ус≥х, що пра≠цювали в рос≥йських установах, розмовл€ли рос≥йською мовою, дру≠кували твори в рос≥йських часописах ≥ т. д. «д≥йснилос€ побажанн€  атерини II, щоб сама назва √етьманщини зникла; у XIX ст. стала зникати сама назва ”крањни, €ку оф≥ц≥йно зам≥нила спочатку Ђћало≠росси€ї, а дал≥ Ђёго-«ападный  райї та Ђёжнорусские губернииї.

ѕроте Ч не все втратила ”крањна. «алишилос€ те, чого не можна було знищити: спогади про волю, про ƒержаву. ≤ оц≥ спогади л€кали рос≥йський ур€д. якраз тод≥, коли ланцюг зат€гувавс€ щораз туг≥ше, в ”крањн≥ щораз з б≥льшим болем згадувалос€ славне минуле. ќдним ≥з спонук до того послужили заходи  атерини II щодо уприв≥лейованн€ рос≥йського двор€нства. ÷≥ прив≥лењ не стосувалис€ украњнсь≠коњ старшини, навпаки, њй загрожували злитт€ з масою Ђпростогої козацтва ≥ можлив≥сть бути записаною у кр≥пацтво. “од≥ серед стар≠шини почавс€ рух: почали розшукувати л≥тописи, хрон≥ки, договори, вс€кого роду акти, €к≥ доводили право на двор€нство. Ќе зважаючи на практичну мету, ц€ прац€ принесла велику користь украњнськ≥й культур≥, викликала ≥нтерес до минулого, збудила почутт€ нац≥о≠нальноњ г≥дности.302

ќдночасно пробуджуЇтьс€ ≥нтерес до побуту, звичањв украњнсько≠го народу, €к п≥дсв≥домий протест проти русиф≥кац≥њ, €ка все зроста≠ла* ѕершою працею такого роду була книжка √.  алиновського:

300 о. ƒ. √ќЋ»Ќ—№ »…. “ам же, стор. 256. Ч Ќ. ѕќЋќЌ—№ ј-¬ј—»Ћ≈Ќ- ќ- “еор≥€ III –иму, стор. 34.

301 ¬Ћјƒ»ћ»– —ќЋќ¬№≈¬. “ри разговора. »здательство имени „ехова. Ќью-…орк, 1954, ѕредисловие, стор. 9.

302 ƒ. ƒќ–ќЎ≈Ќ ќ. Ќариси..., », стор. 282-283.

 

Ђќпис вес≥льних украњнських простонародних обр€д≥в...ї, видана в ѕетербурз≥ 1777 року. ¬она перша поклала початок украњнськ≥й ет≠нограф≥њ. я. ћаркович видав 1798 року в ѕетербурз≥ Ђ«аписки про ћалорос≥ю...ї, де були в≥домост≥ про природу, населенн€, його ≥сто≠р≥ю, ќдночасно вийшла прац€ ≤.  отл€ревського, €ка не втратила ≥нтересу до цього часу: це Ч Ђ≈нењдаї, в €к≥й, використавши фабулу ¬ері≥л≥Ївоњ Ђ≈нењдиї, автор подав чудову, мистецьку картину побуту козак≥в-запорожц≥в. « цього погл€ду Ђ≈нењдаї  отл€ревського не була першою спробою використати кл€сичну форму, щоб змалювати сучасний побут. ” середин ≥ XVIII ст. ќ. Ћобисевич написав тв≥р, в €кому подав Ђ¬ергилиевых пастухов... в малороссийский кобен€к переодетых.303 Ђ≈нењдаї ≤.  отл€ревського була написана надзвичай≠но талановито; автор ви€вив у н≥й глибоке знанн€ козацького побуту та блискучий украњнський гумор. ƒругий тв≥р  отл€ревського Ч ЂЌаталка ѕолтавкаї до цього часу не втратила свого черу. ќбидва твори малювали старий побут ”крањни з його привабливою красою.

ўе б≥льше значенн€ мали твори, €к≥ характеризували взаЇмов≥д≠носини ”крањни та –ос≥њ. ўе 1762 року —. ƒ≥вович написав Ђ–азговор ¬еликороссиии с ћалороссией) в честь, славу и захищение ћалоро≠ссииї, в €кому доводив, що ”крањна (ћалоросси€) добров≥льно всту≠пила в персональну ун≥ю з ¬еликорос≥Їю: ЂЌе тебе, государю твоЇму (¬еликорос≥њ) поддалась... Ќе думай, что ты сама была мой власти≠тель, но государь твой и мой общий повелительї. “в≥р ƒ≥вовича був великоњ сили л≥тературним протестом проти московськоњ централ≥≠зац≥њ. ÷≥лком зрозум≥ло, що в XVIII ст. його не надруковано.3"4

ўе б≥льше значенн€ мала славетна Ђ≤стор≥€ –ус≥вї. ƒата напи≠санн€ цього твору та ≥м'€ автора залишилис€ таЇмницею до наших дн≥в, не зважаючи на те, що це була одною з найпопул€рн≥ших книг в ”крањн≥ в перш≥й половин≥ XIX ст.; њњ можна було побачити в па≠лац≥ маіната, ≥ св€щеника, ≥ у рем≥сника. Ђ≤стор≥€ –ус≥вї Ч бли≠скучий пол≥тичний трактат, автор €кого сховавс€ за ≥м'€ архиеписко≠па √еорг≥€  ониського, ≥ понад сто рок≥в досл≥дники не можуть роз≠шифрувати цього псевдон≥ма й ви€вити д≥йсного автора. Ќаписана Ђезоп≥вськоюї мовою, Ђ≤стор≥€ –ус≥вї, використовуючи ≥стор≥ю, давала картину не реальноњ ”крањни, а такоњ, €кою вона мус≥ла б бути: в≥ль≠ноњ, незалежноњ, перейн€тоњ почутт€м нац≥ональноњ г≥дности, високоњ морал≥. јвтор Ч украњнський патр≥от, переконаний конституц≥она≠л≥ст, демократ, ворог деспотизму. —воњ думки приписуЇ в≥н д≥йсним ≥сторичним д≥€чам або вигадуЇ њх, щоб мати нос≥€ своњх ≥дей. Ќа Ђ≤стор≥њ –ус≥вї виховувалис€ сотн≥ украњнських патр≥от≥в ≥ вплив њњ позначивс€ на ћ. ћаркевичев≥, ƒ. Ѕантиш- аменському, ћ.  осто-

303 ќ. ќ√ЋќЅЋ»Ќ. Ћюди староњ ”крањни, стор. 144-145. 804 ќ. ќ√ЋќЅЋ»Ќ. “ам же, стор. 16-18.

 

маров≥, ћ. √оголев≥, ѕ.  ул≥шев≥, “. Ўевченков≥. ¬лучно назвав цю книгу досл≥дник њњ, ќ. ќглоблин, Ђдекларац≥Їю прав ”крањниї.305 “е, що численн≥ досл≥дники прот€гом понад ста рок≥в не можуть вста≠новити справжнього автора Ђ≤стор≥њ –ус≥вї св≥дчить за те, що в пер≠ш≥й половин≥ XIX ст. погл€ди, висловлен≥ њњ автором, не були чимсь вийн€тковим, навпаки: вони були властив≥ широкому колу ≥нтел≥ген≠ц≥њ. «гадувалос€ вище ≥м'€ јрхипа ’удорби, автора ≥стор≥њ ”крањни, ще б≥льш ворожоњ до –ос≥њ.80"

Ѕезперечне ≥снуванн€ гуртк≥в однодумц≥в, украњнських Ђавтоно≠м≥ст≥вї робило ц≥лком реальною м≥с≥ю ¬.  апн≥ста, €кий у 1791 роц≥ шукав п≥дтримки в ѕрус≥њ на випадок збройного повстанн€ ”крањни проти –ос≥њ. Ќе завмирали над≥њ на поновленн€ гетьманату, ≥ не були переб≥льшенн€м слова ≥сторика ћ. ћарковича, €кий писав  . –илЇЇ≠ву в 1825 роц≥, що Ђв душ≥ кожного украњнц€ живе дух ѕолуботкаї, ≥ слова  остамарова ≤. јксакову, що Ђна дн≥ душ≥ кожного думаю≠чого украњнц€... спл€ть ¬иговський, ƒорошенко й ћазепа ≥ проки≠нутьс€, коли настане слушний часї.307

ѕридушена реакц≥Їю п≥сл€ повстанн€ декабрист≥в, ”крањна за≠тихла, але в глибин≥ њњ не вгасали революц≥йн≥ ≥дењ. √ен≥€льн≥ твори Ўевченка знайшли родючий ірунт у серц€х украњнц≥в Ч ≥ знатних пан≥в, ≥ неписьменних сел€н, вони будили приспан≥ почутт€, над≥њ, що Ђпрокинетьс€ вол€, козак засп≥ваї...

 ирило-ћетод≥њвське Ѕратство, що скупчило цв≥т украњнськоњ думки, виробило першу пол≥тичну програму украњнських прагнень: це.Ч федерац≥€ слов'€нських народ≥в, в €к≥й перше м≥сце належить ”крањн≥.'08

 ≥нець XIX ст. можна характеризувати, €к добу п≥дготови укра≠њнських сил до боротьби за незалежн≥сть. –≥зн≥ орган≥зац≥њ йшли р≥зними шл€хами, €к≥ вели до сп≥льноњ мети, ≥ марн≥ були заходи царського ур€ду, щоб припинити цей рух. —тара √ромада  иЇва, √ро≠мади ќдеси, ѕолтави, „ерн≥гова провадили велику культурну та нац≥ональну працю, об'Їднуючи украњнську ≥нтел≥генц≥ю".

Ђ иевска€ —таринаї, дес€тки наукових товариств збирали та публ≥кували дорогоц≥нн≥ джерела ≥стор≥њ ”крањни.  ињвський ун≥вер≠ситет св. ¬олодимира, завд€ки ¬. јнтоновичев≥, став метропол≥Їю, з €коњ, наче апостоли, ≥шли молод≥ ≥сторики пропов≥дувати слово ≥с≠тини Ч ≥стор≥ю ”крањни в ≥нших ун≥верситетах. “ак мальовничо ха≠рактеризував становище молодий професор ƒ. Ѕагал≥й, коли д≥став катедру в ’арк≥вському ун≥верситет≥.

305 ќ. ќ√ЋќЅЋ»Ќ. ѕередмова до Ђ≤стор≥њ –ус≥вї, crop. XIV-XV. зов о. ќ√ЋќЅЋ»Ќ. Ћюди..., стор.-288.

зи ƒ. ƒќ–ќЎ≈Ќ ќ. “ам же, II, стор. 329. Ч ≤. ’ќЋћ—џ »…. “ам же ѕ, стор. 317-318.

308 ƒ. ƒќ–ќЎ≈Ќ ќ. “ам же, ѕ, crop. 332.

 

Ќовий могутн≥й фактор Ч украњнський театр, створений кори≠фе€ми сцени Ч братами “об≥левичами, ћ.  ропивницьким, ћ. «аньковецькою та ≥ншими талановитими акторами, прит€гав сотн≥ тис€ч гл€дач≥в ≥ н≥с украњнське слово, украњнську п≥сню, красу украњнсько≠го побуту. «аборона грати в  иЇв≥ спри€ла ширенню мистецтва по вс≥й ”крањн≥. ”крањнське земство, охоплюючи все житт€ села, п≥дно≠сило добробут, осв≥ту, культуру й давало практику самоур€дуванн€.

 ≥нець XIX ст. Ч доба Ђсоборностиї ”крањни. ¬ Їдиний могутн≥й рух об'Їднуютьс€ украњнц≥ заходу та сходу ≥ твор€ть об'Їднаними силами сп≥льну культуру: Ђ–усалка ƒн≥строваї ћ. Ўашкевича лю≠бовно згадуЇ свою Ђстаршу сеструї, ”крањну Ќаддн≥пр€нську. ¬плив украњнц≥в сх≥дн≥х на украњнц≥в зах≥дн≥х був дуже великий. ќбме≠женн€ украњнства в –ос≥њ спри€ло передач≥ великих матер≥€льних кошт≥в ≥ ще б≥льших, духових Ч √аличин≥ та участи украњнських ≥нтелектуальних сил у товариствах та виданн€х √аличини. ÷им спри€ли вони нац≥ональному та пол≥тичному розвитков≥ галичан, вивод€чи њх з того своЇр≥дного іетто, що створило н≥мецьке пануванн€ Ч до широкого нац≥онального та громадського житт€ украњнського народу.

Ќароджувалос€ нове покол≥нн€: молодь, що з дитинства вбирала в≥ру в украњнськ≥ нац≥ональн≥ сили, що в школ≥ середн≥й та висок≥й знаходила украњнськ≥ гуртки, що захоплювалас€ красою украњнсь≠кого театру. Ќа “арасов≥й гор≥, 1890 року, коло  анева, на могил≥ Ўевченка, група юнак≥в засновуЇ Ѕратство “арас≥вц≥в ≥ оф≥руЇ своЇ житт€ справ≥ зв≥льненн€ ”крањни. ”  иЇв≥, за ≥н≥ц≥€тивою ƒ. јнто≠новича, 1897 року в≥дбуваЇтьс€ ¬сеукрањнський з'њзд представник≥в украњнських студентських громад ≥ засновуЇтьс€ «агальна украњнсь≠ка безпарт≥йна орган≥зац≥€. 1899 року в ’арков≥ гурток студент≥в засновуЇ –еволюц≥йну ”крањнську ѕарт≥ю (–”ѕ), гасло €коњ Ч са≠мост≥йна ”крањна. ÷€ парт≥€ захоплюЇ √аличину, Ѕуковину. ј коли перетворюЇтьс€ вона на —оц≥€л-ƒемократичну ѕарт≥ю ≥ обмежуЇ своњ пол≥тичн≥ вимоги автоном≥Їю ”крањни, гасло самост≥йноњ ”кра≠њни проголошуЇ Ќародн€ ”крањнська ѕарт≥€ п≥д проводом ћ. ћ≥хновського. ≤ в √аличин≥ ё. Ѕачинський в своњй книз≥ ЂUkraina irredentaї поставив у 1895 роц≥ вимогу створенн€ власноњ ”крањнськоњ —оборноњ ƒержави. 1899 року л≥ве крило Ќац≥онально-ƒемократичноњ ѕарт≥њ, —оц≥€л-ƒемократична ѕарт≥€, за€вила, що њњ мета Ч ство≠ренн€ в≥льноњ ”крањнськоњ –еспубл≥ки.309

“ак на св≥танку XX ст. молодь «ах≥дньоњ та —х≥дньоњ ”крањни об'Їдналас€ в Їдиному прагненн≥ вол≥, незалежносте, власноњ держави.

SM ƒ. ƒќ–ќЎ≈Ќ ќ. “ам же, II, стор. 322-333.


«емеров. «Ќќ





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 435 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2152 - | 1902 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.049 с.