Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнська ÷ерква п≥д окупац≥Їю австро-угорщини а) украњнська  атолицька ÷ерква в √аличин≥




–оку 1772, п≥сл€ першого розбору ѕольщ≥, √аличина опинилас€ п≥д владою јвстр≥њ, а року 1774 јвстр≥€ приЇднала ≥ трикутник м≥ж —еретом та ƒн≥стром Ч Ѕуковину. јвстр≥€ д≥стала Їпарх≥њ: Ћьв≥вську ѕеремиську, частини  ам'€нецькоњ та ’олмськоњ, ≥ тод≥ почали вжи≠вати оф≥ц≥йно терм≥н Ч Ђгреко-католикиї дл€ позначенн€ вс≥х католик≥в-украњнц≥в.

ћитрополит ѕилип ¬олодкович (1762-1778), Ћев ѕ≤ептицький (1778-1779), ясон —могоржевський (1787-1788) та “еодос≥й –остоцький (1778-1805) перебували поза межами јвстр≥њ, в ѕольщ≥, а остан≠н≥й митрополит, “еодос≥й –остоцький, з 1795 року перебував у –ос≥њ. —тосунки з митрополитами дл€ католик≥в п≥д владою јвстр≥њ були дуже т€жк≥ ≥ могли в≥дбуватис€ за посередництвом.дипломатичних установ.  ерували греко-католицькою паствою в √аличин≥ два ви≠датних Їпископи: Ћьв≥вський Ч ѕетро Ѕ≥л€нський, з б≥лого духовен≠ства (1780-1798), та ѕеремиський Ч ћаксим≥л≥€н –илло (1785-1794) Ч васил≥€нин.229

√аличина п≥д час переходу њњ п≥д владу јвстр≥њ була в т€жкому становищ≥: шведськ≥ в≥йська, рос≥йська окупац≥€, боротьба магнат≥в, загальна анарх≥€, занепад зовн≥шньоњ торг≥вл≥ Ч довели крањну до зубож≥нн€. «анепала осв≥та, було чимало св€щеник≥в, що не вм≥ли нав≥ть читати. ѕани-пол€ки презирливо ставилис€ до украњнського духовенства, €ке часто виконувало панщину нар≥вн≥ з сел€нами.

÷≥сарева ћар≥€-“ерез≥€ почала вживати заход≥в дл€ пол≥пшенн€ стану духовенства. –оку 1774 у ¬≥дн≥ засновано богословську школу дл€ греко-католицького духовенства Ч ЂBarbareumї, а року 1784 у Ћьвов≥ ун≥верситет; року 1787 створено при ньому Studium Ruthe-norum з украњнською мовою навчанн€.280

™пископ Ћьв≥вський, ѕетро Ѕ≥л€нський, особливу увагу в≥ддавав народн≥й осв≥т≥, наказував парохам дбати, щоб параф≥€ни будували школи. ѕерешкоджав брак п≥дручник≥в, а також спротив пом≥щик≥в,

228 ≤. ¬Ћј—ќ¬—№ »…. “ам же, III, стор. 293-300.

229 о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, стор. 155-156.

и.∞ ƒ. ƒќ–ќЎ≈Ќ ќ. Ќариси, II, стор. 276-278. Ч √. Ћ”∆Ќ»÷№ »…. “ам же, стор. 484.

 

€к≥ не хот≥ли мати осв≥чених сел€н. —праву осв≥ти вз€ли до своњх рук ¬асил≥€ни.

“€жкою трагед≥Їю дл€ культури √аличини було скасуванн€ манастир≥в: з 235 васил≥€нських манастир≥в у ѕеремиськ≥й та Ћьв≥вських д≥Їцез≥€х на початку XIX ст. залишилос€ 14. ѕропали кош≠товн≥ б≥бл≥отеки, рукописи. ¬плив ¬асил≥€н на довгий час був спара≠л≥зований.

¬ оборон≥ украњнськоњ культури стало б≥ле духовенство, але се≠ред нього було замало осв≥чених людей.231

ѕ≥сл€ третього розбору ѕольщ≥ п≥д владу јвстр≥њ перейшла ’олмщина. –азом у трьох Їпарх≥€х Ч ’олмськ≥й, Ћьв≥вськ≥й та ѕеремиськ≥й Ч було 3.000 параф≥й. “≥льки року 1806, п≥сл€ смерти митрополита “еодос≥€ –остоцького, ц≥сар ‘ранц ≤ в≥дновив √алиць≠ку митропол≥ю, до €коњ належали Їпарх≥њ: Ћьв≥вська, ѕеремиська та ’олмська. ѕершим митрополитом √алицьким став Їпископ ѕеремиський јнт≥н јнгелович.238

ћитрополит јнт≥н јнгелович (1808-1814) пос≥дав митрополичу кетедру в т€жк≥ часи. –оку 1809 √аличина була окупована поль≠ським лег≥оном арм≥њ Ќаполеона. ¬с≥ ур€дов≥ посади обсаджено по≠л€ками або њх прихильниками. ”крањнських св€щеник≥в арештували ≥ вивозили на суд до Ћюбл≥ну. ¬≥д митрополита вимагали, щоб в≥н виголошував накази Ќаполеона. ÷ерковн≥ ц≥нност≥ сконф≥сковано. ћитрополит примушений був т≥кати до Ѕескид≥в, але по дороз≥ був заарештований ≥ в≥двезений на суд до —три€, але, в той самий день австр≥йськ≥ в≥йська розгромили польський лег≥он Ч ≥ митрополита та його супутник≥в зв≥льнили. —воЇ правл≥нн€ јнт≥н јнгелович присв€тив головним чином в≥дновленню зруйнованих пол€ками шк≥л.239

ћитрополит ћихайло Ћевицький (1816-1858) прот€гом свого 42-л≥тнього правл≥нн€ боровс€ за п≥днесенн€ престижу ”крањнськоњ  атолицькоњ ÷еркви, дбав про те, щоб забезпечити њњ матер≥€льно, щоб орган≥зувати шк≥льництво. ¬елику увагу прид≥л€в в≥н теолог≥ч≠н≥й осв≥т≥. « великим трудом добивс€ митрополит, щоб у Ћьв≥вському ун≥верситет≥, €кий опинивс€ в руках пол€к≥в, викладали украњн≠ською мовою догматику, пастирське богослов'€ та катехитику. ¬нас≠л≥док його старань з 1856 року до шк≥л катехитами стали призна≠чати греко-католик≥в.234

Ѕагатор≥чна д≥€льн≥сть ћихайла Ћевицького зб≥глас€ з добою украњнського в≥дродженн€. ¬загал≥ духовенство грало велику ролю в культурному та нац≥ональному житт≥ √аличини. ¬оно було про-

231 √. Ћ”∆Ќ»÷№ »…. “ам же, стор. 492-499.

232 о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, стор. 157-158, 162-163.

233 о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, стор. 162-166.

-ч √. Ћ”∆Ќ»÷№ »…. “ам же, стор. 502-506.

 

в≥дною верствою, бо шл€хетство, за невеликими вийн€тками, спольщилось. ѕерший гурток, €кий св≥домо став на нац≥ональний ірунт, належав до духовного кола ѕеремишл€. ѕостав в≥н року 1816 п≥д проводом ћ. Ћевицького, тод≥ ще ѕеремиського Їпископа, та крилошанина ѕеремиськоњ кап≥тули о. ≤вана ћогильницького, ≥ визначив своЇю метою ширенн€ в народ≥ осв≥ти. « цього гуртка вийшло чима≠ло видатних д≥€ч≥в культури; зокрема о. ≤. ћогильницький Ч автор першоњ украњнськоњ граматики. « цього гуртка вийшла перша - запис≠ка з вимогою р≥вноправности ≥ ствердженн€м культурноњ вартости украњнськоњ мови. «в≥дси йшли р≥зн≥ заходи щодо украњнського шк≥льництва.

ѕ≥сл€ призначенн€ ћ. Ћевицького на митрополита, наступник його, з 1818 року, Їпископ ≤ван —н≥гурський купив друкарню, в €к≥й друкували украњнською мовою рел≥г≥йного зм≥сту книжки. —н≥гур≠ський особливу вагу звернув на п≥дготову д€к≥в, €к≥ разом ≥з тим повинн≥ були бути вчител€ми в параф≥€льних школах.28*

” 1830-их роках виник у Ћьв≥вськ≥й сем≥нар≥њ аналог≥чний гур≠ток украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, на чол≥ €кого сто€ла Ђ–уська “р≥йц€ї: ћ. Ўашкевич, ≤. ¬агилевич та я. √оловацький. ¬они вивчали минуле ”крањни, њњ етнограф≥ю й р≥шуче боронили народню мову проти ре≠акц≥йних д≥€ч≥в, що намагалис€ зберегти стару, книжну, церковну мову. ѕеремога на де€кий час залишилас€ на боц≥ реакц≥йноњ теч≥њ, до €коњ належало багато впливових ун≥€тських д≥€ч≥в, що њм австр≥й≠ський ур€д передав цензуру украњнських книжок. Ќе витримали бо≠ротьби члени Ђтр≥йц≥ї: загинув Ўашкевич, €к парох убогоњ пара≠ф≥њ; перейшов до пол€к≥в ¬агилевич ≥ нарешт≥ я. √оловацький, про≠фесор Ћьв≥вського ун≥верситету, перейшов на службу до –ос≥њ. ѕе≠рейшов й ≥нший професор Ч видатний ф≥лософ, ≤. Ћод≥й. ÷≥ пере≠ходи до –ос≥њ завдавали великоњ шкоди украњнськ≥й справ≥, бо вик≠ликали обвинуваченн€ в москвоф≥льств≥ ц≥лого руху та недов≥р'€ збоку австр≥йського ур€ду та јпостольськоњ —толиц≥.

ћитрополит ћихайло Ћевицький активно п≥дтримував украњн≠ський нац≥ональний рух, хоч не все духовенство розум≥ло важлив≥сть його д≥€льности в ц≥й справ≥. ” 1816 роц≥ вибухла боротьба за письмо: австр≥йський ур€д пропонував ввести латинку, митрополит Ћевицький став р≥шуче на захист кирилиц≥, ≥ здобув перемогу.

ƒуже багато ускладнень внесли в галицьке церковне житт€ Їзу≠њти. –оку 1820 ќлександер ≤, €к сказано вище, виселив Їзуњт≥в поза меж≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ ≥ вони оселилис€ в “ернопол≥. ћитрополит спод≥вавс€ д≥стати в≥д них допомогу в шк≥льн≥й справ≥ та в боротьб≥ з москвоф≥льством. ѕроте, Їзуњти, намагаючись вирвати √аличину

235 ћ. √–”Ў≈¬—№ »…. “ам же, стор. 499-502. Ч ≈. ¬≤Ќ“≈–. “ам же: стої. 150-154.

 

з-п≥д москвоф≥льських вплив≥в, перегинали справу в ≥нший б≥к ≥ спри€ли переходам ун≥€т≥в на латинський обр€д."9

–≥шуче виступив митрополит на захист ун≥€т≥в, коли в 1839 роц≥ ћикола ≤ зл≥кв≥дував в –ос≥њ ”н≥атську ÷еркву. –оку 1841 митропо≠лит видав пастирське посланн€, в €кому боронив ун≥ю й засуджу≠вав пересл≥дуванн€ њњ.237

¬насл≥док зростанн€ Ћьв≥вськоњ д≥Їцез≥њ (наприк≥нц≥ 1840-их ро≠к≥в в н≥й було 1.561.288 душ), року 1850 створено —танислав≥вське Їпископство.

–оку 1856 папа √ригор≥й VI нагородив митрополита ћихайла ти≠тулом кардинала, що значно п≥днесло авторитет ”крањнськоњ  ато≠лицькоњ ÷еркви серед ≥нших  атолицьких ÷ерков.238

«авд€ки майже п≥встол≥тн≥й д≥€льност≥ митрополита ћихайла Ћевицького ун≥€тське духовенство твердо стало на чол≥ украњнського руху. Ђ—в€тоюрська гораї ≥ катедра св. ёра у Ћьвов≥ стали символом украњнськоњ самост≥йности. « нењ пролунали заклики до боротьби за нац≥ональну незалежн≥сть, з нею зв'€зана була √оловна –уська –ада 1848 року, €ку очолював Їпископ √ригор≥й яхимович, року 1860 призначений папою на митрополита.

√ригор≥й барон яхимович (1860-1866) був одним ≥з видатних д≥€ч≥в ”крањни. ¬≥н брав участь у вс≥х ви€вах украњнського культурного житт€ ≥ був, за виразом ≥сторика ”крањнськоњ  атолицькоњ ÷еркви, д-ра √. Ћужницького, Ђволодарем духовоњ украњнськоњ державиї. “≥льки завд€ки митрополитов≥ яхимовичев≥ визнано кирилицю на≠р≥вн≥ з латинкою. јле боротьба м≥ж ”крањнською ≥ ѕольеько-Ћатинською ÷ерквами загострювалась. –оку 1861 вступила в силу нова конституц≥€, €ка дала пол€кам велику владу в м≥сцевому самоур€дуванн≥ √аличини.239 ” змаганн€х за пол≥пшенн€ дол≥ украњнського сел€нства духовенство вело перед. ѕроте, йшла боротьба ≥ всередин≥ його, бо значна частина духовенства прагнула ближчих зв'€зк≥в з пол€ками. –оку 1862 в –им≥ пол€ки та украњнц≥ п≥дписали Ђ он-корд≥юї Ч догов≥р, €кий визнавав повну р≥вноправн≥сть католик≥в та ун≥€т≥в. јле насправд≥ це залишилос€ т≥льки на папер≥.240

ћитрополит —пиридон Ћитвинович (1864-1869) був видатним уче≠ним ≥ парл€ментаристом. Ќайб≥льшою под≥Їю його правл≥нн€ було влаштоване ним у Ћьвов≥ урочисте св€ткуванн€ канон≥зац≥њ св. …оасафата  унцевича. Ќа св€то прињхав представник папи, ≥ це п≥днесло престиж ”крањнськоњ  атолицькоњ ÷еркви.

236 √. Ћ”∆Ќ»÷№ »…. “ам же, стор. 506.

237 ≈. ¬Ў“≈–. “ам же, стор. 154-155. Ч √. Ћ”∆Ќ»÷№ »…. “ам же, стор. 507.

238 √. Ћ”∆Ќ»÷№ »…. “ам же, стор. 508. Ч о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, етор. 170-176.

239 ≈. ¬≤Ќ“ –. “ам же, стор. 163-164. Ч √. Ћ”∆Ќ»÷№ »…. “ам же, стор. 516. Ч о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, стор. 180-184.

240 ≈. ¬Ў“≈–. “ам же, стор. 173-176.

 

”се правл≥нн€ митрополита Ћитвиновича було виповнене гострою боротьбою з польським вищим духовенством, €ке намагалос€ п≥дко≠рити ун≥€тського митрополита польському архиспископов≥.  онкорд≥€ 1863 року не зм≥нила справи. ” ц≥й боротьб≥ позначалис€ дв≥ те≠ч≥њ: одн≥ греко-католики сто€ли за латин≥зац≥ю обр€ду, ≥ њх п≥дтри≠мували пол€ки, ≥нш≥, т. зв. Ђпуристиї, вимагали очищенн€ обр€ду в≥д католицьких вплив≥в ≥ повороту до перв≥сних, сх≥дн≥х обр€д≥в. ћитрополит √ригор≥й та —пиридон видалило к≥лька наказ≥в, €кими заборон€ли переходити на латинство, але ц≥ накази не були вико≠нуван≥. « противного боку Ч пуристи Ч у щораз б≥льшому числ≥ переходили до –ос≥њ. ѕостав т. зв. Ђун≥€тизмї, себто погл€д, що ”н≥€тська ÷ерква маЇ бути третьою поруч ≥з –имо- атолицькою ≥ ѕра≠вославною. ¬≥дносини в √реко- атолицьк≥й ÷еркв≥ ставали все б≥льше напруженими. √ромад€нство не погоджувалос€ з пом≥ркова≠ною пол≥тикою митрополита, ≥ повол≥ осередок боротьби за нац≥о≠нальн≥ ≥нтереси переносивс€ з Ђ—в€то-ёрськоњ гориї (€к то було за митрополит≥в Ћевицького та яхимовича) до ЂЌародного ƒомуї, до св≥тських д≥€ч≥в.2"

ћитрополит …осиф —ембратович (1870-1882) був переважно вче≠ний, а не пол≥тик. ¬≥н не зм≥г знайти в≥дпов≥дного становища в бо≠ротьб≥ м≥ж москвоф≥льством ≥ латин≥зац≥Їю, €ка захоплювала чим≠раз ширш≥ кола. ѕол≥тичний пров≥д перейшов до рук т. зв. Ђстаро≠руськоњї парт≥њ москвоф≥льськоњ ор≥Їнтац≥њ. њњ орган Ђ—лової висту≠пало так гостро, що митрополит заборонив його. Ѕоротьба митропо≠лита проти пи€цтва, пропов≥д≥ на цю тему духовенства, орган≥зову≠ван≥ братства тверезости Ч викликали незадоволенн€ впливовоњ у ¬≥дн≥ польськоњ шл€хти, €ка мала монопол≥њ на продаж вина. ƒо неспокою прилучалас€ реформа „ину св. ¬асил≥€, €ку –им доручив перевести польським Їзуњтам. ѕроти цього виступила украњнська преса обвинувачуючи митрополита в бажанн≥ спольон≥зувати ¬а-сил≥€н.242

Ќе зм≥г …осиф —ембратович знайти виходу в боротьб≥ м≥ж пури≠стами ≥ прихильниками латин≥зац≥њ обр€ду. Ђ онкорд≥юї скасовано завд€ки украњнським послам у ¬≥денському парл€мент≥, що дало прив≥д пол€кам посилити ≥нтриги проти митрополита. Ќа тл≥ цих настроњв року 1882 вибухла справа пароха —калату, о. ≤вана Ќаумо≠вича, що був в≥домий €к громадський д≥€ч, €к посол до парл€менту та €к автор книжок дл€ народу: в≥н перейшов на православ'€, а за його прикладом насл≥дувало ц≥ле село √нилички, «баражського по≠в≥ту. ƒо того прилучилас€ справа ќльги √рабар, доньки ј. ƒобр€н-

241 о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, стор. 191-192.

242 о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, стор. 201-202.

 

ського, €ку разом ≥з групою ≥нших ос≥б прит€гай до суду за дер≠жавну зраду.

”се це викликало зливу обвинувачень проти митрополита. јв≠стр≥йський ур€д наказав арештувати Ќаумовича, але рос≥йський ур€д просив передати його до –ос≥њ. ÷≥сар категорично зажадав Ђдобров≥льногої уступленн€ митрополита, ≥ п≥сл€ того в≥н перењхав до –иму.243

ћитрополит —ильвестер —ембратович (1882-1898) д≥став т€жку спадщину. ”с€ √аличина була захоплена боротьбою москвоф≥л≥в ≥ латинник≥в. ѕольська шл€хта, польський кл≥р брали жваву участь у ц≥й боротьб≥, обвинувачуючи митрополита в москвоф≥льств≥. —е≠л€нство т€гло теж до москвоф≥льства. ћитрополит не мав п≥дтримки у духовенства, вища верства €кого Ч Ђпопократ≥€ї Ч ставилас€ з резервою до народництва. ѕроти митрополита, що шукав середньоњ л≥н≥њ, виступали вороже молодь ≥ кл≥р.

¬≥дносини м≥ж двома теч≥€ми ще б≥льше загострила реформа „и≠ну ¬асил≥€н, €ка почалас€ року 1882.  оли ¬асил≥€ни спромоглис€ мати власний пров≥д, Їзуњти в≥д≥йшли в≥д них. ѕ≥сл€ того „ин св. ¬асил≥€ почав ширитис€, засновано було його пров≥нц≥њ в р≥зних крањнах.

ћитрополит —ильвестер створив низку чернечих орган≥зац≥й: “овариство св. ѕетра, «громадженн€ —естер —лужебниць (1892), “о≠вариство св. ѕавла, заснував ¬иховний ≤нститут дл€ д≥вчат, “ова≠риство дл€ вд≥в ≥ сир≥т по св€щениках, дбав про школи, б≥бл≥отеки, читальн≥.

–оку 1891 в≥н скликав до Ћьвова ѕров≥нц≥€льний —инод, участь у €кому вз€ли 140 св€щеник≥в ≥ папський леіат. –оку 1895 папа Ћев XIII ≥менував —ильвестра кардиналом.8"

Ќаступник митрополита —ильвестра —ембратовича, ёл≥€н —ас- уњловський (1899-1900), вступив на митрополичий прест≥л у ве≠ресн≥ 1899 хворий, ≥ помер у с≥чн≥ 1900 року.2" ѕ≥сл€ нього на мит≠рополичий прест≥л вступив Їпископ —танислав≥вський, јндрей, граф Ўептицький (1900-1944). …ого майже п≥встол≥тнЇ пос≥данн€ митрополичоњ катедри було ц≥лою епохою в ≥стор≥њ ”крањнськоњ  а≠толицькоњ ÷еркви ≥ самоњ ”крањни.

 

Ѕ) ÷≈– ¬ј Ќј Ѕ” ќ¬»Ќ≤

ѕрилученн€ Ѕуковини до јвстр≥њ 1774 року застало ѕравославну ÷еркву в т≥м краю под≥лено м≥ж двома Їпарх≥€ми: б≥льша частина

м> о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, стор. 202-203, 208.

244 √. Ћ”∆Ќ»÷№ »…. “ам же, стор. 523-529. Ч о. ≤. Ќј«ј– ќ “ам же стор.209-212.

845 о. ≤. Ќј«ј– ќ. “ам же, стор. 214-221.

 

входила до Їпарх≥њ в –ад≥вц€х, друга Ч менша частина Ч до —учавськоњ Їпарх≥њ. «верхником обох був митрополит яський. јвстр≥й≠ський ур€д не бажав, щоб ѕравославна ÷ерква Ѕуковини п≥дл€гала влад≥ митрополита чужоњ держави. “ому ц≥сар …осиф II видав 1781 року Ђпатентї, €ким в≥ддано вс≥ параф≥њ та манастир≥ в межах ав≠стр≥йськоњ Ѕуковини Їпископов≥ ƒосифеЇв≥ (ƒозофт≥Їв≥) ’ерескулу, Їпископов≥ –адовецькому. ѕ≥сл€ того митрополит яський зр≥кс€ своЇњ влади над Їпарх≥Їю в –ад≥вц€х та в —учав≥, а ƒосифей ≥менувавс€ Їпископом Ѕуковини. “ого ж року Їпископську катедру пере≠несено до „ерн≥вц≥в, де збудовано пишну резиденц≥ю й засновано  онсистор≥ю. ƒе€кий час Їпископ≥€ була незалежною, але року 1783 прилучено њњ до митропол≥њ в  арловиц€х —ремських, у —лавон≥њ. ÷е була —ербська ѕравославна ÷ерква в јвстр≥њ. ” склад≥ њњ пере≠бувала Ѕуковинська ÷ерква до 1873 року.246

” перших часах перебуванн€ п≥д австр≥йською владою на Ѕуко≠вин≥ було коло 20 манастир≥в та скит≥в з 466 ченц€ми та 88 черни≠ц€ми. Ќайб≥льш≥ манастир≥ були в ѕутн≥, в ƒрагомирн≥, в —учав≥ та в —учавиц≥.247 1782 року австр≥йський ур€д зл≥кв≥дував 14 менших манастир≥в, а церковн≥ маЇтки секул€ризував. « тих маЇтк≥в Ч л≥≠с≥в, орних пол≥в, рибних ставк≥в, що дор≥внювали четверт≥й частин≥ площ≥ Ѕуковини Ч- створено Ђцерковно-рел≥г≥йний фондї. –озпор€≠дженн€ фондом було в руках управл≥нн€ в „ерн≥вц€х, п≥д загаль≠ним контролем австр≥йського ур€ду. «а рахунок цього фонду утри≠мувалось манастир≥, церкви, середн≥ школи, Ѕогословський ≤нсти≠тут у „ерн≥вц€х (1824), Ѕогословський факультет при „ерн≥вець≠кому ун≥верситет≥ (1875), збудували 1860 року резиденц≥ю митро≠полита ≥ катедральну церкву в „ерн≥вц€х тощо.248

ѕравославна людн≥сть Ѕуковини складалас€ з украњнц≥в, €к≥ на≠зивали себе Ђрусинамиї, ≥ румун≥в, €к≥ називали себе Ђволохамиї. ”крањнц≥ були автохтонами з найдавн≥ших час≥в, потомками улич≥в ≥ тиверц≥в. ќбидва народи спов≥дали православну в≥ру, ≥ тому укра≠њнц≥в часто називали волохами, не надаючи значенн€ нац≥ональн≥й р≥зниц≥.249

Ќайб≥льше значенн€ дл€ ≥стор≥њ ѕравославноњ ÷еркви на Ѕуковин≥ мав митрополит ™вген √акман (1835-1873). ¬≥н був украњнцем, але багато зробив дл€ румун≥в; коштом рел≥г≥йного фонду засновано румунську г≥мназ≥ю в —учав≥ та румунську реальну школу в „ер≠н≥вц€х. ¬икладовою мовою в Ѕогословському ≤нститут≥ стала ру-

248 о. ≤. “ ј„” . ÷ерковно-рел≥г≥йне житт€ ha Ѕуковин≥. ЂЅуковинаї, 1956, стор. 727, 731-732. Ч ≤. ¬Ћј—ќ¬—№ »…. Ќариси..., Ќ≤, стор. 311.

247 ќ. ≤. “ ј„” . “ам же, стор. 728.

248 о. ≤. “ ј„” . “ам же, стор. 729. ~ ≤. ¬Ћј—ќ¬—№ »…. “ам же, III, стор. 312-313.

5" ≤. ¬Ћј—ќ¬—№ »…. “ам же, Ў, стор. 314-315.

 

мунська, а не латинська, €к було ран≥ше. јле митрополит ™вген р≥шуче виступив проти домагань румунського митрополита та посл≥в прилучити Ѕуковинську Їпарх≥ю до –умунськоњ митропол≥њ. 1873 року в≥н добивс€ в≥д австр≥йського ур€ду утворенн€ незалежноњ Ѕу≠ковинськоњ митропол≥њ, до €коњ прилучено ≥ ÷еркву в ƒалмац≥њ. ™вген √акман був першим митрополитом Ѕуковини.

ƒругою заслугою ™вгена √акмана було заснуванн€ “овариства Ђ–уська Ѕес≥даї в „ерн≥вц€х року 1870. Ђ–уська Ѕес≥даї об'Їднала нац≥онально-св≥домих украњнц≥в, учител≥в, св€щеник≥в, пол≥тик≥в. ƒо “овариства належали Ч —. —маль-—тоцький, ёр≥й ‘едькович, оо. √. ≥ —. ¬оробкевич≥, ћ. ¬асилько та ≥нш≥ д≥€ч≥.250

«румун≥зований украњнець, митрополит —ильвестр јндр≥Ївич-ћорар (1880-1895) призначив на вс≥ посади румун≥в ≥ нищив ус≥ укра≠њнськ≥ здобутки на церковному пол≥.

Ќебагато м≥г зробити наступник його, митрополит јркад≥й „уперкович (1896-1902), що лише ш≥сть рок≥в пос≥дав митрополичу катедру. √оловне, що зроблено за його правл≥нн€ Ч це укладенн€ кате≠хизису та п≥дручника рел≥г≥њ украњнською мовою.851

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 410 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

2272 - | 2085 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.03 с.