Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕольсько-украњнська конфронтац≥€ 2 страница




ѕраво на украњнську мову обстоювали св€щеники. ≤ван ћогильницький заснував у ѕеремишл≥ (1816) перше в √аличин≥ просв≥тнЇ товариство греко-католицьких св€щеник≥в, €ке займалос€ мовною проблемою, намагаючись удосконалити галицький д≥алект украњнськоњ мови церковнослов'€нськими зворотами. ѕроте нововведенн€ не знайшло п≥дтримки €к у можновладц≥в, так ≥ в народних масах. ≤. ћогильницький уклав "√раматику €зика словено-руського" (1829), написав наукову розв≥дку "¬≥домост≥ о руськом €зиц≥" (1829).

ѕробудженню нац≥ональноњ св≥домост≥ галичан спри€ла д≥€льн≥сть фоль≠клориста «ор≥ана ƒоленга-’одаковського. ” 1814Ч1818 pp. в≥н записав у р≥зних рег≥онах ”крањни близько 3 тис. п≥сень, серед €ких майже 1400 ук≠рањнських (частину опубл≥ковано у зб≥рниках п≥сень ћ. ћаксимовича). ≤сто≠рик ƒенис «убрицький видав польською мовою "Ќарис з ≥стор≥њ руського

народу в √аличин≥..." (1837), тритомну "≤стор≥ю древнього √алицько-–уського кн€з≥вства" (1852Ч1855), в €ких заперечував правом≥рн≥сть польських заз≥хань на земл≥ —х≥дноњ √аличини ≥ «ах≥дноњ ¬олин≥.

” 1830-т≥ pp. у нац≥ональний рух активно включилис€ студенти Ћьвова. ћарк≥€н Ўашкевич, ≤ван ¬агилевич ≥ як≥в √оловацький заснували гурток "–уська тр≥йц€" (1833). ¬они прагнули спри€ти п≥днесенню осв≥тнього р≥вн€ та пробудженню нац≥ональноњ св≥домост≥ галичан, присв€тивши цьому всю свою багатогранну д≥€льн≥сть у галуз≥ народознавства, фольклористики, мовознавства, джерелознавства, л≥тературознавства, журнал≥стики, педаго≠г≥ки, а також л≥тературно-художню та перекладацьку творч≥сть.

я. √оловацький тривалий час записував фольклор, описував побут сел€н √аличини, Ѕуковини, «акарпатт€. ¬≥н видав першу в √аличин≥ "’рестома≠т≥ю церковнослов'€нську ≥ давньоруську" (1854). ” 1836 р. ≤. ¬агилевич зро≠бив перший переклад украњнською мовою "—лова о полку ≤горев≥м", але цен≠зура не дозволила друкувати тв≥р. —ам досл≥дник за заклики до непокори власт€м зазнав пересл≥дувань. ¬лада заборонила також розповсюдженн€ "„итанки дл€ д≥точок..." ћ. Ўашкевича (побачила св≥т лише в 1850 р.). Ћ≥дер "тр≥йчан" працював також над п≥дготовкою граматики та словника ук≠рањнськоњ мови.

"–уська тр≥йц€" попул€ризувала славн≥ стор≥нки минулого. њњ д≥€ч≥ пи≠сали про козацтво, про Ѕогдана ’мельницького, €кий бачив ¬олинь, √али≠чину, Ћьв≥вську та Ѕелзьку земл≥ нев≥д'Їмною частиною соборноњ ”крањни. "–уська тр≥йц€" виношувала ≥дею возз'Їднанн€ украњнських земель у склад≥ федерац≥њ, в €к≥й ”крањна мала складатис€ з двох штат≥в Ч —х≥дний (Ћ≥вобе≠режж€) ≥ «ах≥дний (ѕравобережж€), до €кого приЇднувалась ≥ —х≥дна √али≠чина. —воњ думки ≥ мр≥њ "тр≥йчани" доносили до галичан з церковних амвон≥в у рел≥г≥йно-моральних пропов≥д€х украњнською мовою.

” 1837 р. в Ѕудапешт≥ побачило св≥т д≥тище "–уськоњ тр≥йц≥" Ч альма≠нах "–усалка ƒн≥строва". ” зб≥рц≥ вм≥щено украњнськ≥ народн≥ п≥сн≥, думи, перекази, ≥сторичн≥ документи, публ≥цистичн≥ статт≥. ¬лада визначила спр€≠муванн€ альманаху ворожим, конф≥скувала й знищила майже весь тираж (кр≥м 250 прим≥рник≥в), а автори зазнали гон≥нь були прит€гнен≥ до судовоњ в≥дпов≥дальност≥.

ѕотр≥бно зробити наголос, що своЇю д≥€льн≥стю "тр≥йчани" п≥дготували п≥днесенн€ нац≥онального руху в √аличин≥ п≥д час революц≥њ 1848 р. –ево≠люц≥йн≥ под≥њ пол≥тизували нац≥онально-духовне житт€ √аличини. ”крањнц≥ в≥д кв≥тневих петиц≥й австр≥йському ≥мператору з вимогами зм≥н у мовно-культурн≥й сфер≥ перейшли до створенн€ власних пол≥тичних орган≥зац≥й. “аким об'Їднанн€м постала 2 травн€ 1848 р. –уська рада, €ка уособлювала не лише нац≥онально-культурн≥, а й пол≥тичн≥ домаганн€ украњнц≥в √аличи≠ни в јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ. ѕод≥бно до льв≥вськоњ виникло близько 50 рад на м≥сц€х. «а€ви ради з вимогами украњнц≥в незабаром був змушений визнати австр≥йський ур€д.

ѕроти д≥€льност≥ –уськоњ ради виступила польська –ада народова, €к≥ була за Їдн≥сть революц≥йного руху в крањ, проти виокремленн€ украњнсь≠ких вимог. ћ≥жнац≥ональн≥ в≥дносини р≥зко загострилис€. ѕол€ки спира≠лись на полон≥зован≥ вищ≥ верстви украњнського сусп≥льства, €к≥ утворили 23 кв≥тн€ свою орган≥зац≥ю Ч "–уський собор". —пов≥дуван≥ ними ≥дењ незалежноњ ѕольщ≥ мала захищати створювана пропольська гвард≥€. Biz польських заз≥хань —х≥дну √аличину мали боронити проукрањнськ≥ загони руських стр≥льц≥в.

«а таких обставин представники –уськоњ ради, –ади народовоњ та "–усь≠кого собору" з≥брались у ѕраз≥ у червн≥ 1848 р. на —лов'€нський з'њзд. ”к≠рањнц≥ домоглис€ визнанн€ права р≥вност≥ вс≥х нац≥ональностей ≥ в≥роспов≥≠дань, вжитку украњнськоњ мови у школах ≥ державних установах, створенн€ сп≥льноњ украњнсько-польськоњ гвард≥њ. Ќе знайшла розум≥нн€ пропозиц≥€ украњнських делегат≥в щодо под≥лу √аличину на украњнську й польську час≠тини. «важаючи на переб≥г революц≥йних под≥й, з'њзд припинив свою робо≠ту. ƒл€ орган≥в влади його р≥шенн€ н≥чого не означали.

јктивн≥сть украњнц≥в дала њм можлив≥сть вибороти право на представ≠ництво у першому австр≥йському парламент≥. 39 парламентар≥в-украњнц≥в домагалис€ вир≥шенн€ соц≥ально-економ≥чних та нац≥онально-духовних проблем населенн€ краю, справедливого територ≥ального под≥лу √аличини за нац≥ональними ознаками.  ультурно-осв≥тн≥ здобутки украњнц≥в вт≥ли≠лись у створенн€ вл≥тку 1848 р. "√алицько-руськоњ матиц≥", €ка мала зай≠матис€ виданн€м шк≥льних п≥дручник≥в украњнською мовою, та в≥дкритт≥ у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ кафедри украњнськоњ мови й л≥тератури (зав≥ду≠вач я. √оловацький).

Ќац≥онально-пол≥тичн≥ усп≥хи украњнц≥в √аличини п≥шли на спад п≥л тиском реакц≥њ. 7 березн€ 1849 р. припинив роботу австр≥йський парламент, була скасована конституц≥€. ¬л≥тку 1851 р. влада заборонила д≥€льн≥сть √о≠ловноњ руськоњ ради. ѕроте, незважаючи на незавершен≥сть революц≥йно: боротьби, вона стала серйозною школою дл€ галицького нац≥онально-ви≠звольного руху, викристал≥зувавши його пол≥тичне спр€муванн€.

2. Ќац≥ональне сусп≥льно-пол≥тичне житт€ в ”крањн≥ у друг≥й половин≥ XIX ст.

Ќапередодн≥ сел€нськоњ реформи 1861 р. украњнський нац≥ональний рух значно актив≥зувавс€. ћ.  остомаров у статт≥ "”крайна", €ка була надру≠кована у 1860 р. у герцен≥вському " олокол≥", писав, що в ”крањн≥ "з'€ви≠лос€ прагненн€ в≥дродити народн≥сть, що помирала п≥д московським бато≠гом й санкт-петербурзьким багнетом".

Ќа меж≥ 1850Ч60-х pp. зародивс€ ≥ дав паростки масовий громад≥вський рух, €кий влада та рос≥йськ≥ шов≥н≥сти називали "украњноф≥льством".

√ромад≥вський рух з другоњ половини 1858 р. пустив кор≥нн€ в ѕетербурз≥. —в≥ж≥сть у житт€ украњнськоњ громади внесли колишн≥ кирило-мефод≥њвц: ¬. Ѕ≥лозерський, “. Ўевченко, ћ.  остомаров. ¬они заснували (редактор

3. Ѕ≥лозерський) громадсько-пол≥тичний ≥ л≥тературно-мистецький щом≥≠с€чний журнал "ќснова" (1861Ч1862). 22 м≥с€ц≥ журнал (тиражем 800Ч 2000 прим≥рник≥в) спри€в пробудженню самосв≥домост≥ народу, захищав украњнську мову, л≥тературу, права народу на осв≥ту та виданн€ навчальноњ ≥ науково-попул€рноњ л≥тератури р≥дною мовою, попул€ризував украњнське минуле. …ого авторами були б≥льш €к 40 ос≥б Ч “. Ўевченко, ћарко ¬ов≠чок, ћ. ћаксимович, Ћ. √л≥бов, ћ.  остомаров, —. –уданський, ј. —видницький, ѕ. ™фименко, ќ. Ћазаревський, “. –ильський. ѕ≥д впливом звинува≠чень в "украњнському сепаратизм≥" та внасл≥док ≥нших перепон журнал "ќс≠нова" мусив самол≥кв≥дуватис€.

ѕетербурзьк≥ громад≥вц≥ у друкарн≥ ѕ.  ул≥ша п≥д назвою "—≥льська б≥бл≥отека" видали близько 40 невеличких книжечок-"метелик≥в" украњнсь≠ких письменник≥в. ћ.  остомаров, звернувшись (1863) до вс≥х громад ≥з за≠кликом збирати грош≥ на украњнську видавничу справу, зазначав, що сором не дать своЇњ коп≥йчини на св€те д≥ло.  оли б спромогтись на книжки, а там п≥шла б складчина на школи". «робивши багато дл€ розвитку украњнського нац≥онального руху, громада ѕетербургу припинила ≥снуванн€ в 1863 р.

≤дењ украњнц≥в ѕетербургу в 1859 р. п≥дхопили студенти  ињвського ун≥верситету. Ѕ≥л€ виток≥в громад≥вського руху на Ќаддн≥пр€нщин≥ сто€ли так зван≥ хлопомани. ƒемонструючи Їдн≥сть з народом, вих≥дц≥ з польських ≥ украњнських родин розмовл€ли виключно украњнською мовою, вбирались у нац≥ональний од€г, дотримувалис€ народних звичањв ≥ обр€д≥в. «гуртував хлопоман≥в студент-випускник  ињвського ун≥верситету ¬. јнтонович. …ого п≥дтримували “. –ильський, Ѕ. ѕознанський,  . ћихальчук, ѕ. ∆итецький та ≥н.

’лопомани розпочинали свою д≥€льн≥сть за непростих обставин. ” сту≠дентському середовищ≥ д≥€ли польськ≥ орган≥зац≥њ Ч гм≥ни. „лени польських гм≥н мали р≥зн≥ погл€ди, а загалом њх об'Їднувала ≥де€ в≥дновленн€ польськоњ держави в кордонах 1772 р. √рупа прихильник≥в украњнства поступово ви≠окремилась ≥з польських студентських гм≥н  иЇва. ¬. јнтонович восени 1860 р. доводив, що "жити серед украњнського народу ≥ не злитис€ з ним, не пройн€тис€ його нац≥ональними ≥нтересами, значить бути дармоњдами, па≠разитами". “од≥ ж прозвучало його "слово про наше Їднанн€ з украњнським народом, про визнанн€ себе самих украњнц€ми".

ƒумки јнтоновича под≥л€в Ѕ. ѕознанський: "ѕриродн≥м результатом хлопоман≥њ, €к в≥€нн€ було зближенн€ з "хлопом", а з цього зближенн€ за м≥сцем д≥њ виникло ≥ усв≥домленн€ його, цього хлопа, нац≥ональност≥ ≥ пот≥м з≥днесенн€ себе ц≥лком до ц≥Їњ нац≥ональност≥".

Ќаприк≥нц≥ 50-х pp. впродовж трьох кан≥кул члени гуртка орган≥зовува≠ли етнограф≥чн≥ експедиц≥њ, вели культурно-просв≥тн≥ бес≥ди з сел€нами ¬о≠лин≥, ѕод≥лл€,  ињвщини, ’олмщини,  атеринославщини та ’ерсонщини. ¬они детально ознайомилис€ з житт€м ≥ св≥тогл€дом украњнського народу.

ѕольськ≥ пом≥щики були обурен≥ повед≥нкою ¬. јнтоновича ≥ його сорат≠ник≥в. ѕосипалис€ доноси, зокрема кињвський генерал-губернатор одержав њх аж 42. ѕоширювались чутки, що в  иЇв≥ з'€вилас€ група, €ка вир≥шила вир≥зати ус≥х пан≥в. ” 1860 р. близько 60 польських двор€н, з≥бравшись у  иЇв≥, викликали ¬. јнтоновича на св≥й шл€хетський суд, €кий зак≥нчивс€ безрезультатно.

” с≥чн≥ 1861 р. пол≥ц≥€ заарештувала брат≥в “аде€ та …осипа –ильських за те, що вони пропагували "ненависть до вищих стан≥в". ” лютому 1861 р. ¬. јнтоновича й “. –ильського викликали на зас≥данн€ сл≥дчоњ ком≥с≥њ при канцел€р≥њ генерал-губернатора. «а належн≥сть до украњнськоњ громади ≥ по≠ширенн≥ серед сел€н розмов про несправедлив≥сть реформи 1861 р. у  анев≥ у кв≥тн≥ було заарештовано ѕознанського. «а таких обставин хлопомани при≠пинили своњ ход≥нн€ по селах ≥ зосередилис€ на культурно-просв≥тницьк≥й робот≥ у м≥стах.

Ќа початку 1860-х pp. на Ќадн≥пр€нщин≥ д≥€ло чотири громади Ч кињв≠ська, полтавська, черн≥г≥вська, харк≥вська, €к≥ в≥дкривали нед≥льн≥ школи, б≥бл≥отеки. √ромад≥вц≥ поширювали твори “. Ўевченка, ≥нших письменник≥в ≥ поет≥в. „ерн≥г≥вська громада п≥д ег≥дою Ћ. √л≥бова видавала тижневик "„ер≠ниговский листок" (1861 Ч1863) з украњномовною л≥тературною частиною.

√ромад≥вський рух зазнавав пост≥йних утиск≥в з боку влади. ” 1862 р. ур€д закрив нед≥льн≥ школи, було проведено арешти активних член≥в гро≠мад. –озгул рос≥йського шов≥н≥зму призв≥в до по€ви у липн≥ 1863 р. цирку≠л€ра м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ ѕ. ¬алуЇва з горезв≥сним визначенн€м, що "н≥€коњ украњнськоњ мови не було, немаЇ ≥ бути не може". «аборона украњно≠мовних наукових, педагог≥чних, церковних видань, п≥дручник≥в завдала серйозного удару по д≥€льност≥ громад та загалом по нац≥ональному життю в ”крањн≥. Ќе м≥г особливо вр€тувати становища сановний дозв≥л писати ху≠дожн≥ твори на "украњнському нар≥чч≥". јрештами ≥ засланн€ми було роз≠громлено полтавську ≥ черн≥г≥вську громади. √ромад≥вський рух опинивс€ перед загрозою повного знищенн€.

ѕотр≥бно наголосити, що в≥дносне затишш€ на громад≥вському нац≥ональ≠но-культурному фронт≥ тривало недовго. Ќаприк≥нц≥ 1860-х pp. поновили ро≠боту громади в  иЇв≥, ѕолтав≥, „ерн≥гов≥. Ќап≥влегальний характер д≥€льност≥ громад диктував ≥ њњ форми. ¬ основному це були наукова робота, €ка торкала≠с€, зокрема, проблем нац≥онального руху, та видавнича д≥€льн≥сть.

” цей час спостер≥гаЇтьс€ пол€ризац≥€ погл€д≥в член≥в громад. —пектр њх був досить широким Ч в≥д пом≥ркованих позиц≥й невтручанн€ до пол≥тич≠них проблем до прагненн€ радикального, революц≥йного вир≥шенн€ нагаль≠них питань житт€ украњнського сусп≥льства. “иповим було становище у кињвськ≥й громад≥, де пом≥рковане крило очолив представник "староњ гвард≥њ" ¬. јнтонович, а радикал≥в представл€ли ѕ. ∆итецький, —. ѕодолинський, ћ. —тарицький, ћ. Ћисенко.

Ћегал≥зац≥њ д≥€льност≥ громад та поширенню њхнього впливу на народн≥ маси спри€ло створенн€ у 1873 р. ≤сторичного товариства Ќестора-л≥тописц€ (голова громад≥вець ћ. “улов), ѕ≥вденно-«ах≥дного в≥дд≥лу –ос≥йського географ≥чного товариства. Ќизка науково-видавничих заход≥в в≥дд≥лу Ч ви≠данн€ двох том≥в "«аписок" (1875,1876), семи том≥в праць етнограф≥чно-ста≠тистичноњ експедиц≥њ до ѕ≥вденно-«ах≥дного краю (редактор ѕ. „убинський), проведенн€ III јрхеолог≥чного з'њзду в  иЇв≥ (1874) пожвавило науково-про≠св≥тню роботу громад≥вц≥в. ѕропаганда громад≥вських ≥дей зд≥йснювалась у 1874Ч1875 рр. на стор≥нках газети " иевский телеграф", €ка в≥д≥гравала роль друкованого органу кињвськоњ громади.

ƒ≥€льн≥сть громад, оприлюдненн€ њхньоњ позиц≥њ на стор≥нках " иевско≠го телеграфа", дала "п≥дстави" дл€ звинуваченн€ громад≥вц≥в в "украњнсько≠му сепаратизм≥".—тан речей вивчала спец≥альна ком≥с≥€, висновки €коњ при≠звели до оголошенн€ ≈мського указу 1876 р. ¬ ”крањн≥ було заборонено пе≠рекладати украњнською мовою твори рос≥йськоњ та св≥товоњ л≥тератури, видавати п≥дручники, писати, сп≥вати п≥сн≥ та грати на сцен≥, завозити украњ≠номовну л≥тературу з-за кордону. Ѕуло закрито ѕ≥вденно-«ах≥дний в≥дд≥л –ос≥йського географ≥чного товариства, газету " иевский телеграф". ”крањн≠ство в черговий раз було п≥ддано нещадним гон≥нн€м, а активн≥ д≥€ч≥ зазна≠вали пересл≥дувань.

™диною в≥ддушиною була наукова творч≥сть. ” 1882 р. на кошти ¬асил€ —имиренка у  иЇв≥ було засновано журнал " иевска€ старина", в €кому дру≠кувалис€ ≥сторичн≥ документи, мемуари, художн≥ твори. јктив≥зувались на≠уков≥ досл≥дженн€, розвивалась украњнська культура, що спри€ло нац≥ональ≠ному самоусв≥домленню украњнц≥в.

ѕередов≥ позиц≥њ у розвитку сусп≥льно-пол≥тичноњ думки займав ћихай≠ло ƒрагоманов. «а кордоном в≥н на кошти громад≥вц≥в видаЇ дл€ ”крањни украњнською мовою пропагандистську та науково-попул€рну л≥тературу, €ка нелегально поширюЇтьс€ на Ѕатьк≥вщин≥. ѕ≥д орудою ћ.ƒрагоманова, —. ѕодолинського, ћ. ѕавлика у ∆енев≥ видаЇтьс€ журнал "√ромада" (1878Ч 1879,1880,1882). Ќа його стор≥нках ƒрагоманов обірунтовуЇ федерал≥стичну модель майбутнього сусп≥льного устрою. √ромади з в≥льних, р≥вних лю≠дей утвор€ть федерац≥ю в≥льних громад. ‘едерац≥€ автономних земств ≥ крањв буде запорукою пол≥тичних ≥ соц≥ально-економ≥чних перетворень. ћ. ƒра≠гоманов виступав за пол≥тичну автоном≥ю ”крањни, закликаючи громад≥вц≥в до пол≥тичноњ боротьби за федерац≥ю. “ак≥ основн≥ у€вленн€ ћ. ƒрагоманова про майбутн≥й державний устр≥й.

ѕродовжуючи в≥дпов≥дь, потр≥бно наголосити, що наприк≥нц≥ 1880-х pp. спостер≥гаютьс€ пот€ги до пол≥тизац≥њ нац≥онального руху, €к≥ були харак≠терн≥, перш за все дл€ молод≥жного середовища. «усилл€ми студент≥в з ’ар≠кова ≤. Ћипи, ћ. Ѕайздренка, ћ. Ѕазькевич ≥ студента  ињвського ун≥верси≠тету ¬. Ѕоровика було створено у 1891 р. "Ѕратерство (братство) тарас≥вц≥в".

“овариство поповнили студенти ’аркова. ѕонад 20 ос≥б об'Їднались у "ћолоду громаду". “арас≥вц≥ знайшли п≥дтримку в ѕолтав≥, „ерн≥гов≥,  иЇв≥, ќлександр≥њ. ” 1893 р. у льв≥вському журнал≥ "ѕравда" вони опубл≥кували програму Ч " редо в≥ри молодих украњнц≥в". ” ньому вони дбали про розвиток украњнськоњ культури, мови, ставили за мету визволенн€ ус≥х народ≥в –ос≥њ, соборн≥сть ”крањни. "Ѕратерство тарас≥вц≥в" ≥снувало до 1893 p., коли весною пол≥ц≥€ арештувала б≥льш≥сть його член≥в.

” в≥дпов≥д≥ потр≥бно акцентувати увагу на тому, що у друг≥й половин≥ 90-х pp. актив≥зуЇтьс€ студентський громад≥вський рух. ” 1895 р. студенти  ињвського ун≥верситету створили таЇмну ”крањнську студентську громаду, а студенти ’аркова Ч ’арк≥вську студентську громаду (1897). ” ѕолтав≥ д≥€ла ѕолтавська сем≥нарська громада. ¬сього в ”крањни працювали близь≠ко 20 студентських громад, €к≥ з р≥зних позиц≥й дивилис€ на пол≥тичне май≠бутнЇ ”крањни (самост≥йна чи автономна ”крањна у федеративн≥й –ос≥њ). ƒл€ координац≥њ д≥€льност≥ студентських громад у  иЇв≥ в≥дбувс€ (серпень 1898 р.) загальноукрањнський нелегальний з'њзд студентських громад. «'њзд закликав студент≥в домагатис€ демократичних свобод, широкого запрова≠дженн€ в житт€ украњнськоњ мови. ƒругий студентський з'њзд (1899) нац≥лю≠вав украњнських студент≥в на боротьбу з царським самодержавством.

–озгл€даючи нац≥ональне сусп≥льно-пол≥тичне житт€ на зах≥дноукрањнсь≠ких земл€х, акцентуЇмо увагу на тому, що сусп≥льно-пол≥тичний рух харак≠теризувавс€ багатогранн≥стю й активн≥стю. ¬≥н розвивавс€ в умовах прове≠денн€ австр≥йц€ми пол≥тики, спр€мованоњ на зм≥цненн€ своЇњ влади в рег≥он≥. јвстр≥€ не погодилас€ на виокремленн€ —х≥дноњ, украњнськоњ √аличини в ок≠реме адм≥н≥стративне утворенн€, була розпущена √оловна руська рада.

ѕох≥д проти украњнства викликав протест в украњнському сусп≥льств≥. √аличина перетворилас€ на украњнський "ѕ'Їмонт". јвстро-”горська кон≠ституц≥йна монарх≥€, зважаючи на боротьбу украњнц≥в, змушена була ви≠знати право украњнц≥в на своњ виданн€, культурно-просв≥тницьк≥ товариства. ”крањнц≥ одержали право обирати й обиратис€ до австр≥йського ≥ угорського парламент≥в, галицького ≥ буковинського сейм≥в.

¬одночас у крањ посилюютьс€ польськ≥ впливи, €кими досить вправно ман≥пулювали з ¬≥дн€. ѕол≥тика полон≥зац≥њ стала одн≥Їю з причин оформ≠ленн€ у друг≥й половин≥ 1860-х pp. теч≥њ сусп≥льно-пол≥тичного руху моск≠воф≥льства, €ка, ор≥Їнтуючись на –ос≥йську ≥мпер≥ю, пропагувала ≥дею "Їдиноњ, непод≥льноњ рос≥йськоњ народност≥" в≥д  арпат до  амчатки. Ќа хвил≥ своЇњ антипольсько≥' попул€рност≥ москвоф≥ли заснували пол≥тичну орган≥≠зац≥ю Ч –уську раду (1870).

≤дењ москвоф≥л≥в у 80-т≥ pp. обстоювали три газети в √аличин≥, по одн≥й на Ѕуковин≥ та «акарпатт≥, науково-л≥тературн≥ зб≥рники. «аперечуючи ≥сну≠ванн€ украњнського народу та його мови, украњнц€м втлумачували не≠обх≥дн≥сть вжитку "€зич≥€" Ч сум≥ш≥ з рос≥йськоњ, украњнськоњ, польськоњ та церковнослов'€нськоњ мов, €ку подавали €к "руську" мову. ќдночасно москвоф≥ли боролис€ з пи€цтвом, створювали братства тверезост≥, хоч ≥ на "€зич≥њ", але видавали дл€ населенн€ попул€рну л≥тературу, що перешко≠джало австро-угорц€м ≥ пол€кам денац≥онал≥зувати украњнц≥в √аличини, Ѕуковини й «акарпатт€.

Ќац≥ональна теч≥ю в сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ «ах≥дноњ ”крањни з початку 1860-х pp. представл€ли народовц≥. ¬они вбачали своЇ завданн€ в служ≥нн≥ украњнському народов≥, довод€чи, що це Ч окремий народ, €кий насел€Ї територ≥ю в≥д  авказу до  арпат. Ќародовц≥ пропагували нац≥о≠нальн≥ та культурно-осв≥тн≥ ≥дењ у журналах "¬ечорниц≥", "Ќива", "ћета", "–усалка", "ѕравда", щоденн≥й льв≥вськ≥й украњнськ≥й газет≥ "ƒ≥ло" (1880).

Ќародовц≥ згуртовували украњнц≥в у товариства, установи, гуртки, куль≠турно-осв≥тн≥ заклади. ” 1864 р. у Ћьвов≥ було засновано перший украњнсь≠кий профес≥йний театр, а 1868 р. культурно-осв≥тнЇ товариство "ѕросв≥та". «а спри€нн€ товариства були заснован≥ кооперативи "Ќародна торг≥вл€", "—≥льський господар", страхова компан≥€ "ƒн≥стер". ” 1873 р. було створе≠но Ћ≥тературне товариство ≥мен≥ “араса Ўевченка (з 1892 р. Ќаукове това≠риство ≥мен≥ “араса Ўевченка), €ке проводило культурно-просв≥тницьку ро≠боту, видавало украњнськ≥ журнали "ѕравда" ≥ "«ор€". ” 1885 р. народовц≥ створили свою пол≥тичну орган≥зац≥ю Ч Ќародну раду, €ка мала продовжу≠вати справу √оловноњ руськоњ ради.

” середин≥ 1870-х pp. у √аличин≥ серед молодоњ ≥нтел≥генц≥њ формуЇтьс€ радикальна, просоц≥ал≥стична теч≥€, €ку представл€ли ≤ван ‘ранко, ћихай≠ло ѕавлик, ќстап “ерлецький. ¬они критикували ≥дењ москвоф≥л≥в ≥ наро≠довц≥в, пан≥вний лад.

” нац≥онально-визвольному рус≥ в «ах≥дн≥й ”крањн≥ наприк≥нц≥ 1880-х pp. простежуютьс€ про€ви ло€льного ставленн€ до австр≥йськоњ влади. ѕ≥д тис≠ком австр≥йц≥в пол€ки у 1890 р. визнали галицьких украњнц≥в окремим на≠родом. ”р€д погодивс€ на наданн€ украњнц€м м≥сць в австр≥йському парла≠мент≥ та √алицькому сейм≥, в≥дкритт€ трьох украњнських г≥мназ≥й, зб≥льшен≠н€ к≥лькост≥ украњнських кафедр у Ћьв≥вському ун≥верситет≥. ѕ≥сл€ цього була проголошена "нова ера" у взаЇмов≥дносинах м≥ж народовц€ми, ур€дом ≥ пол€ками. ¬ 1892 р. народовц≥ висловилис€ за зм≥цненн€ пан≥вного ладу через поступки украњнц€м. ” 1894 р. через невиконанн€ домовленостей сто≠рони в≥дмовилис€ в≥д "новоер≥вськоњ" пол≥тики.

3. ”крањна та украњнц≥ в рос≥йському та польському рус≥. ѕерша полови≠на XIX ст. проходила в –ос≥њ п≥д знаком поглибленн€ кризи феодально-кр≥посницькоњ системи. Ќевдоволенн€ пол≥тикою самодержавства, €ке охо≠пило л≥беральн≥ кола, призводило до формуванн€ в сусп≥льств≥ опозиц≥йних настроњв.

Ќаприк≥нц≥ XVIII Ч на початку XIX ст. у л≥беральних колах украњнських д≥€ч≥в культури, в≥йськових, чиновник≥в, пом≥щик≥в укор≥нюЇтьс€ масонство. ≤дењ в≥льнодумства, самоп≥знанн€ ≥ самовдосконаленн€, всесв≥тнього братер≠ства ≥ р≥вност≥, €к≥ спов≥дували масони, проникали в ”крањну ≥з зах≥дноЇвро≠пейських крањн, ѕольщ≥, –ос≥њ. ѕерша масонська ложа Ч "майстерн€" в ”крањ≠н≥ була заснована у 1742 р. у сел≥ ¬ишн≥вц≥ на ¬олин≥.

ћасонськими ложами були охоплен≥ практично вс≥ рег≥они ”крањни. Ќа —лобожанщин≥ д≥€ла орган≥зац≥€ масонського типу "ѕал≥цинська академ≥€".

 ≥лька масонських "майстерень" функц≥онувало на ѕод≥лл≥: у сел≥ Ѕуць-к≥вц≥ Ч ложа "ћ≥нерва", в  ам'€нц≥ Ч лож≥ "ќзир≥с до пломен≥ючоњ зор≥" та "ѕломен≥юча зор€", у ¬≥нниц≥ Ч ложа "“рьох брат≥в". Ќа ¬олин≥ д≥€ла ложа "ƒоброчинн≥сть ≥ досконала Їдн≥сть", а у  ременчуц≥ Ч "ћарс" ≥ "ƒобрий па≠стир". ћасонськ≥ "майстерн≥" ≥снували у Ћьвов≥, —амбор≥, Ќемиров≥.

«наним масонським центром на початку XIX ст. була ќдеса. « 1817 р. у м≥ст≥ д≥€ла "майстерн€" "ѕонт ≈вксинський", до €коњ входили близько 70 ос≥б, зокрема, ≤.  отл€ревський та ректор –≥шельЇвського л≥цею ≤. ќр-лай. ≤з ложею "“ри царства природи" п≥дтримували зв'€зок онуки останньо≠го гетьмана ”крањни  ирило ≥ ѕетро –озумовськ≥. ¬≥домою була ≥ ложа "ƒруз≥ природи".

ћасонська ложа у ’арков≥ була заснована у 1817 р. €к рел≥г≥йно-етичне товариство. ƒо лож≥ належалиЧ20 масонських "брат≥в" та "сестер" Ч ун≥верситетськ≥ викладач≥, м≥сцев≥ двор€ни. ѕетро √улак-јртемовський, майбутн≥й ректор ун≥верситету, п≥дкреслюючи свою належн≥сть до масон≥в, ходив ≥з палицею з набалдашником у вигл€д≥ масонського молотка.

” 1818 р. в ѕолтав≥ з ≥н≥ц≥ативи ћ. Ќов≥кова виникла ложа "Ћюбов до ≥стини", €ка об'Їднувала понад 20 ос≥б. ќсобливим авторитетом користува≠лис€ ≤.  отл€ревський та ¬. Ћукашевич. « полтавськими масонами, можли≠во, був пов'€заний генерал-губернатор кн€зь ћ. –Їпн≥н, €кий славивс€ своњм л≥берал≥змом та прихильним ставленн€м до украњнц≥в. «вертаючись до ≥сторичного минулого ”крањни, члени лож≥ формували пол≥тичну св≥дом≥сть украњнського двор€нства. њњ кер≥вництво контактувало з декабристами. «а особистим "повелением" ќлександра ≤ у 1819 р. ложа була закрита.

”крањнське масонство зверталос€ до ≥дењ слов'€нськоњ Їдност≥. ћасонсь≠ка ложа "«'Їднаних слов'€н", €ка д≥€ла у  иЇв≥ у 1818Ч1822 pp. ≥ нал≥чува≠ла понад 80 член≥в, обірунтовувала та пропагувала ≥дею визволенн€ слов'€н≠ських народ≥в в≥д нац≥ональних та пол≥тичних утиск≥в, њх об'Їднанн€ в за≠гальнослов'€нську федерац≥ю.

«а опозиц≥йну д≥€льн≥сть масон≥в ќлександр ≤ видав указ (1822) про забо≠рону масонських лож та таЇмних гуртк≥в ≥ орган≥зац≥й. ” 1826 р. ћикола ≤ п≥дтвердив указ свого попередника, а в 1849 р. в≥д викладач≥в, св€щеник≥в, чиновник≥в було вз€то п≥дписку про неналежн≥сть до таЇмних орган≥зац≥й.

Ќа думку вчених, ≥з середини XIX ст. д≥€льн≥сть масон≥в значно радикал≥зувалась. Ќе виключаютьс€, зокрема, певн≥ масонськ≥ впливи на д≥€льн≥сть  ирило-ћефод≥њвського товариства (под≥бн≥сть до масонськоњ назви орган≥≠зац≥њ, запозиченн€ символ≥ки).

«агалом д≥€льн≥сть масон≥в св≥дчила про зростанн€ в украњнському сусп≥льств≥ п≥д впливом Ївропейських ≥дей та традиц≥й опозиц≥йних настроњв самодержавству, €к≥ з часом усе б≥льше радикал≥зувались.

ѕотр≥бно звернути увагу на декабристський рух в ”крањн≥, €кий уособ≠лював зростанн€ пол≥тичноњ опозиц≥њ рос≥йському самодержавству. ƒоц≥ль≠но простежити основн≥ етапи розвитку декабристського руху, охопленн€ ним "крањни. ѕредтечею декабристського руху в ”крањн≥ стала таЇмна орган≥за≠ц≥€ "«ал≥зн≥ персн≥", €ка д≥€ла в 1815Ч1816 pp. у  ам'€нц≥-ѕод≥льському.

”1816 р. в ѕетербурз≥ виникла таЇмна оф≥церська орган≥зац≥€ "—оюз пор€тунку, або “овариство ≥стинних ≥ в≥рних син≥в ¬≥тчизни", €ка об'Їднувала близько 30 ос≥б. —еред учасник≥в "—оюзу" визначались онуки гетьмана ƒа≠нила јпостола —ерг≥й ≥ ћатв≥й ћуравйови-јпостоли. ƒискус≥њ м≥ж радикальним та пом≥ркованим крилом орган≥зац≥њ призвели до розколу ≥ розпаду товариства у 1818 р.

Ќалаштован≥ на боротьбу колишн≥ члени "—оюзу пор€тунку" створили у с≥чн≥ 1818 р. таЇмну орган≥зац≥ю "—оюзу благоденства", €ка нал≥чувала по≠над 200 ос≥б. Ѕагато член≥в товариства родовим кор≥нн€м були т≥сно пов'€≠зан≥ з ”крањною. ¬ ”крањн≥ з 1818 р. д≥€ла “ульчинська управа на чол≥ з ѕ. ѕе≠стелем. ћетою орган≥зац≥њ були л≥кв≥дац≥€ кр≥посницькоњ системи ≥ запро≠вадженн€ конституц≥йноњ монарх≥њ. ” 1820 р. за пропозиц≥Їю ѕ. ѕестел€ було вз€то курс на встановленн€ шл€хом в≥йськового перевороту республ≥кансь≠коњ форми правл≥нн€. ѕроте в≥дсутн≥сть Їдност≥ щодо стратег≥њ та тактики д≥й спричинили саморозпуск (березень 1821 р.) "—оюзу благоденства".

 олишн≥ члени “ульчинськоњ управи "—оюзу благоденства" у березн≥ 1821 р. створили нову таЇмну орган≥зац≥ю Ч ѕ≥вденне товариство. ќчолив орган≥зац≥ю ѕ. ѕестель. ” ѕетербурз≥ було створено ѕ≥вн≥чне товариство. ѕитанн€ д≥€льност≥ ѕ≥вденного товариства у 1822Ч1825 pp. обговорювались на з'њздах, €к≥ в≥дбувалис€ в  иЇв≥ п≥д час  онтрактових €рмарк≥в. ” 1823 р. товариство було под≥лено на три управи Ч “ульчинську,  ам'€нську та ¬а≠сильк≥вську.

” прикордонному Ќовоград≥-¬олинському на початку 1823 р. була ство≠рена таЇмна в≥йськова орган≥зац≥€ Ч “овариство об'Їднаних слов'€н. «асну≠вали товариство оф≥цери-артилеристи брати јндр≥й ≥ ѕетро Ѕорисови та учас≠ник польського визвольного руху ёл≥ан Ћюбл≥нський. ƒо нього ув≥йшли близько 50 оф≥цер≥в, серед €ких були ≥ вих≥дц≥ з ”крањни. ” вересн≥ 1825 р. “овариство об'Їднаних слов'€н влилос€ до ѕ≥вденного товариства €к його четверта управа Ч —лов'€нська.

ѕрограмними документами д≥€льност≥ декабрист≥в були "–уська прав≠да" ѕ. ѕестел€ (ѕ≥вденне товариство) та " онституц≥€" ћ. ћуравйова (ѕ≥вн≥чне товариство). ƒокументи передбачали скасуванн€ кр≥посного пра≠ва, демократизац≥ю сусп≥льного житт€. " р≥посний стан ≥ рабство скасову≠ютьс€, Ч писав ћ. ћуравйов. Ч –аб, що торкнувс€ земл≥ рос≥йськоњ, стаЇ в≥льним". ѕ. ѕестель зазначав: "–абство маЇ бути р≥шуче знищено ≥ двор€н≠ство повинно неодм≥нно нав≥ки зректис€ ганебноњ переваги волод≥ти ≥ншими людьми". ќднак у програмах декабрист≥в були ≥ суттЇв≥ в≥дм≥нност≥. “ак, за "–уською правдою" п≥сл€ поваленн€ самодержавства –ос≥€ проголошувала≠с€ республ≥кою ≥з загальним виборчим правом дл€ вс≥х чолов≥к≥в, €к≥ дос€гли 20 рок≥в. ” " онституц≥њ" ћ. ћуравйова обстоювалис€ доц≥льн≥сть вста≠новленн€ конституц≥йноњ монарх≥њ (≥мператор Ч "верховний чиновник" –ос≥њ), запровадженн€ високого майнового цензу дл€ тих, хто обираЇ, ≥ тих, кого обирають.

ѕрограми в≥др≥зн€лис€ визначенн€м майбутнього нац≥онально-держав≠ного устрою. ћ. ћуравйов передбачав утворенн€ федерац≥њ, под≥л –ос≥њ на 15 штучно утворених частин Ч "держав" ≥ "областей". ƒв≥ з них утворюва≠лис€ на територ≥њ ”крањни: ”крањнську Ч з≥ столицею в ’арков≥ й „орно≠морська Ч з≥ столицею в  иЇв≥. "–уська правда" у вир≥шенн≥ нац≥ональних питань була консервативн≥шою. ѕ. ѕестель обстоював Їдн≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть територ≥њ –ос≥њ, бачив њњ майбутнЇ в ун≥тарн≥й непод≥льн≥й держав≥. ѕраво на самовизначенн€ визнавалос€ лише за пол€ками. "ћалорос≥€, Ч зазначав ѕ. ѕестель, Ч н≥коли не була ≥ бути не може самост≥йною... ¬≥дтак вона му≠сить поступитис€ своњм правом бути окремою державою". ћожлив≥ ≥люз≥њ тих, хто спод≥вавс€ на в≥дродженн€ державност≥ ”крањни, в≥н розв≥ював: "ћа≠лорос≥€ нав≥ки з –ос≥Їю залишитьс€ нерозривною ≥ н≥€ка сила не в≥дторгне ћалорос≥њ в≥д –ос≥њ".

ѕрограмними документами “овариства об'Їднаних слов'€н були "ѕра≠вила об'Їднаних слов'€н" та " л€тва об'Їднаних слов'€н", у €ких проголо≠шувалис€ завданн€ скасуванн€ кр≥пацтва. „лени товариства були за визво≠ленн€ ус≥х слов'€нських народ≥в шл€хом створенн€ слов'€нськоњ федерац≥њ, до €коњ ув≥йшли –ос≥€, ѕольща, Ѕосн≥€, ћорав≥€, ¬алах≥€, “ранс≥льван≥€, —ерб≥€, ћолдав≥€, ƒалмац≥€, ”горщина.  ожному народов≥ надавалос€ пра≠во мати свою конституц≥ю, а парламенту приймати закони. Ќа жаль, м≥сц€ ”крањн≥ €к держав≥ у цих програмних документах не знаходилось.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 476 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2139 - | 1887 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.039 с.