Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕольсько-украњнська конфронтац≥€ 3 страница




„лени таЇмних товариств ≥з 1823 р. активно готували в≥йськовий перево≠рот. „ас сп≥льного виступу узгодили на л≥то 1826 р. ѕроте смерть ќлександра ≤ прискорила розвиток под≥й. 14 грудн€ 1825 р. у день прис€ги новому царев≥ ћикол≥ ≤ члени ѕ≥вн≥чного товариства п≥дн€ли повстанн€ в ѕетербурз≥.

29 грудн€ 1825 р. члени ¬асильк≥вськоњ управи —. ћуравйов-јпостол та ћ. Ѕестужев-–юм≥н п≥дн€ли повстанн€ в „ерн≥г≥вському п≥хотному полку. Ќа 1 с≥чн€ 1826 р. лави повстанц≥в нал≥чували понад 1 тис. солдат≥в та оф≥≠цер≥в. —под≥ванн€ черн≥г≥вц≥в на п≥дтримку ≥нших в≥йськових частин ви€≠вилис€ марними. « с≥чн€ 1826 р. б≥л€ с≥л “рил≥си,  овал≥вка та ”стим≥вка повстанц≥в розбили ур€дов≥ в≥йська.

”часник≥в повстанн€ жорстоко покарали. ” 1826 р. найактивн≥ших орган≥затор≥в змови (ћ. Ѕестужева-–юм≥на, ѕ.  аховського, —. ћуравйова-јпостола, ѕ. ѕестел€,  . –илЇЇва) пов≥сили у ѕетропавл≥вський фортец≥. “ак, не знайшовши широкоњ соц≥альноњ п≥дтримки, траг≥чно завершивс€ виступ декабрист≥в.

” в≥дпов≥д≥ потр≥бно наголосити, що, починаючи з 1820-х pp. суттЇвою ознакою сусп≥льно-пол≥тичного житт€ в ”крањн≥ було розгортанн€ польсько≠го нац≥онально-визвольного руху.

” листопад≥ 1830 р. у ¬аршав≥ вибухнуло нац≥онально-визвольне повстан≠н€ пол€к≥в. ѕовстал≥ передбачали в≥дновити ѕольщу в межах 17 72 р., до €коњ входила б ≥ частина украњнських, литовських та б≥лоруських земель.  ер≥в≠ники повстанн€ зробили спробу поширити його ≥ на ѕравобережну ”крањну. «вернувшись до населенн€ ѕравобережж€ ≥з закликом вз€ти участь у повстанн≥, пол€ки кинули гасло "«а вашу ≥ нашу свободу". ¬ ”крањну було на≠правлено кавалер≥йський корпус п≥д командуванн€м генерала ё. ƒверницького. ” кв≥тн≥ загони повсталих активно д≥€ли на ¬олин≥. ” середин≥ кв≥тн€ 1831 р. спалахнуло повстанн€ на ѕод≥лл≥, в €кому вз€ло участь близько 1200 ос≥б, переважно др≥бноњ польськоњ шл€хти. ќстанн≥й виступ повстанц≥в п≥д кер≥вництвом  . –ужицького ставс€ в ∆итомирському пов≥т≥ у травн≥ Ч червн≥ 1831 р.

Ќеобх≥дно наголосити, що масового повстанн€ на ѕравобережж≥ ”крањ≠ни пол€кам п≥дн€ти не вдалос€. ”крањнське сел€нство не п≥дтримало його, оск≥льки пол€ки виступали за збереженн€ кр≥посного права, прив≥лењв шл€х≠ти та входженн€ земель ѕравобережж€ до складу ѕольськоњ держави. √о≠ловнокомандувач рос≥йських в≥йськ фельдмаршал ‘. ќстен-—акен, об≥ц€ю≠чи зв≥льненн€ з кр≥пацтва, закликав сел€н ѕравобережж€ схоплювати ≥ до≠ставл€ти начальству п≥дозрюваних пом≥щик≥в-пол€к≥в.  р≥паки виловлю≠вали пом≥щик≥в ≥ шл€хту, заковували њх у дерев'€н≥ колодки й в≥ддавали до рук влади. ƒосить вдало дл€ боротьби з повстанц€ми царський ур€д вико≠ристав ≥дею в≥дновленн€ козацтва, оголосивши про формуванн€ восьми к≥нних полк≥в (по тис€ч≥ козак≥в у кожному) на ѕолтавщин≥ й „ерн≥г≥вщин≥. Ќовозаписаним козакам за боротьбу з пол€ками було об≥ц€но поверненн€ до в≥йськовоњ козацькоњ служби. ѕроте п≥сл€ поразки повстанн€ об≥ц€не украњн≠ському сел€нству н≥хто не виконав. ” серпн≥ 1831 р. царськ≥ в≥йська зайн€≠ли ¬аршаву ≥ придушили повстанн€.

ѕотр≥бно п≥дкреслити перманентний характер польського нац≥онального руху. ѕ≥сл€ поразки повстанн€ пол€ки продовжували боротьбу. ¬они створи≠ли (1835) таЇмну орган≥зац≥ю "—п≥вдружн≥сть польського народу". њњ в≥дд≥ли д≥€ли на ¬олин≥ (товариство "¬≥ра, над≥€ ≥ любов"),  иЇв≥ (гурток студент≥в у  ињвському ун≥верситет≥), ќдес≥ (гурток "ƒемократичне товариство").

ѕольськ≥ орган≥зац≥њ були розкрит≥ жандармами. ” складен≥й пол≥ц≥Їю "јлфав≥тц≥" неблагонад≥йних ос≥б значилис€ 146 ос≥б ≥з  ињвськоњ, ¬олинсь≠коњ ≥ ѕод≥льськоњ губерн≥й. Ѕуло покарано групу студент≥в  ињвського ун≥≠верситету. ≤з с≥чн€ по вересень 1839 р. ун≥верситет було закрито. ѕ≥сл€ в≥дновленн€ зан€ть над студентами встановили найсувор≥ший нагл€д. √ене≠рал-губернаторов≥ надавалос€ право припин€ти читанн€ лекц≥й, брати п≥д варту винних у створенн≥ таЇмних товариств.

Ќа сусп≥льно-пол≥тичне житт€ в ”крањн≥ вплинуло польське повстанн€ 1863Ч1864 pp. ”часники руху виступали за в≥дновленн€ ѕольщ≥ в кордо≠нах 1772 р. Ќезначна частина визнавала права украњнц≥в, б≥лорус≥в ≥ литовц≥в на самовизначенн€.

—воњми планами в≥дновленн€ незалежност≥ ѕольщ≥ в межах 1772 р. по≠л€ки в≥дштовхнули в≥д себе украњнську ≥нтел≥генц≥ю. Ќегативно ставилис€ до польських домагань ¬. јнтонович, ћ. ƒрагоманов та ≥нш≥ громад≥вц≥. ќкрем≥ члени громад (ј.  расовський, ¬. —иньогуб) намагалис€ орган≥зува≠ти на п≥дтримку польського визвольного руху виступи украњнського сел€н≠ства. « пол€ками сп≥впрацював " ом≥тет рос≥йських оф≥цер≥в у ѕольщ≥", одним ≥з засновник≥в ≥ кер≥вник≥в €кого був украњнець ј. ѕотебн€.

ѕовстанн€ у ѕольщ≥ розпочалось у с≥чн≥ 1863 р. ј. ѕотебн€, €кий очо≠лював в≥йськову орган≥зац≥ю "«емл≥ ≥ вол≥", добров≥льно перейшов на б≥к повстанц≥в. Ѕ≥к польських повстанц≥в вз€ли 273 солдати царськоњ арм≥њ Ч рос≥€ни, украњнц≥, б≥лоруси.

ќрган≥затори повстанн€ вживали заход≥в до залученн€ на св≥й б≥к сел€н ”крањни, звертаючись до них з≥ спец≥альними в≥дозвами, лист≥вками, про≠кламац≥€ми ("ƒо козак≥в, що тепер сел€ни", "Ѕрати пол€ки, русини ≥ ли≠товц≥" та ≥н.). ѕовстанн€ на початку травн€ 1863 р. охопило частину  ињвсь≠коњ та ¬олинськоњ губерн≥й. ¬сього на територ≥њ ѕравобережноњ ”крањни д≥€≠ло близько 20 повстанських загон≥в, €к≥ складалис€ переважно з польсько≠го населенн€. —ел€нство ”крањни загалом не п≥дтримало повстанц≥в, оск≥ль≠ки не под≥л€ло њхн≥ ≥дењ про приЇднанн€ украњнських земель до ѕольщ≥. ѕ≥сл€ поразки повстанн€ сотн≥ пол€к≥в було страчено, тис€ч≥ вислано в —иб≥р, в≥дда≠но до арм≥њ, њхнЇ майно конф≥сковано.

” п≥дсумку варто наголосити, що польський нац≥ональний рух на тере≠нах ”крањни характеризувавс€ масштабн≥стю, р≥шуч≥стю й прагненн€м си≠лою повернути ѕольщ≥ державну незалежн≥сть. ¬≥н базувавс€ на ≥дењ пан≥в≠ноњ рол≥ польського населенн€ й польськоњ культури в житт≥ народ≥в май≠бутньоњ держави, що не спри€ло його п≥дтримц≥ в украњнському середовищ≥.

–озгл€даючи питанн€, доц≥льно звернути увагу на опозиц≥йну д≥€льн≥сть земств, €к≥, представл€ючи р≥зн≥ верстви населенн€, всупереч вол≥ влади за≠ймалис€ реформуванн€м народноњ осв≥ти, визначали шл€хи покращенн€ становища сел€нства. Ћ≥беральн≥ ≥дењ обговорювалис€ на нелегальних нара≠дах, з'њздах земських д≥€ч≥в у Ќ≥жин≥ та ’арков≥ (1878). ¬они виступали за розширенн€ прав земств, об'Їднанн€ земських опозиц≥йних сил дл€ бороть≠би за демократичн≥ свободи, конституц≥йний лад.

«емц≥, спод≥ваючись на проведенн€ реформ, запровадженн€ в крањн≥ кон≠ституц≥њ, надсилали своњ проекти до цар€. ѕроблеми пол≥тичних реформ у дер≠жав≥ обговорювались у ћоскв≥ на земському з'њзд≥ (1880). «емц≥-л≥берали на своЇму з'њзд≥ у ’арков≥ (1881) прийн€ли "ѕрограму земського союзу 1881 p.", у €к≥й вимагали створенн€ ƒержавноњ думи, широкого м≥сцевого самовр€ду≠ванн€ шл€хом наданн€ владних повноважень общинам, пов≥там, волост€м ≥ губерн≥€м. ќднак, законодавч≥ ≥н≥ц≥ативи л≥берал≥в не знайшли п≥дтримки.

ѕ≥дсумовуючи, зазначимо, що, незважаючи на вимушену деклара≠тивн≥сть, €ка диктувалась пол≥тичною ситуац≥Їю, опозиц≥йн≥сть, л≥берал≥зм земств впливами на сусп≥льно-пол≥тичне житт€ в ”крањн≥.

–озгл€даючи питанн€, потр≥бно звернути увагу на сусп≥льно-пол≥тичну теч≥ю рос≥йського руху Ч народництво, €ким ”крањна була охоплена з початку 1870-х аж до к≥нц€ 1880-х pp. Ќародники спод≥валис€ повалити шл€≠хом народноњ революц≥њ самодержавство, побудувати справедливе сусп≥ль≠ство. ≤деологами народництва, €к≥ уособлювали його головн≥ теч≥њ, були ѕ. Ћавров, ћ. Ѕакун≥н, ѕ. “качов. ѕ. Ћавров вважав, що ≥нтел≥генц≥€ маЇ готувати народ до боротьби проти пан≥вного ладу пропагандою ≥дей соц≥ал≥≠зму. ћ. Ѕакун≥н вбачав у рос≥йському сел€нин≥ готового революц≥онера-бунтар€, €кого лише потр≥бно п≥дн€ти на збройну боротьбу. ¬≥н пропонував орган≥зувати сусп≥льство на основ≥ "в≥льноњ федерац≥њ" асоц≥ац≥й виробник≥в, без огл€ду на нац≥ональност≥. ќбидва теоретики п≥дкреслювали, що сел€нсь≠ка община Ч основа розвитку майбутнього сусп≥льства. ѕ. “качов, под≥бно до бланк≥ст≥в, вважав, що революц≥йна ≥нтел≥генц≥€ маЇ створити п≥дп≥льну орган≥зац≥ю, шл€хом змови скинути цар€ й будувати соц≥ал≥зм.

Ќаголосимо, що народництво в ”крањн≥, маючи своњ особливост≥, розви≠валос€ п≥д впливом аналог≥чного рос≥йського руху. ”  иЇв≥ (1872) та ќдес≥ (1873) були створен≥ гуртки "чайковц≥в". ” 1873 р. гуртки ѕетербурга, ћоск≠ви,  иЇва та ќдеси об'Їднались у федеративну орган≥зац≥ю. Ќа початку 70-х pp. "чайковц≥" вели пропаганду в "лавровському дус≥" серед населенн€ ѕолтавськоњ та ѕод≥льськоњ губерн≥й.

” 1873 р. народники в ”крањн≥ почали масове "ход≥нн€ в народ". ѕерши≠ми були члени кињвського гуртка ¬олодимира ∆ебуньова, €к≥, працюючи вчител€ми, провадили революц≥йно-просв≥тню роботу серед учн≥в ≥ сел€н. Ќа початку 1874 р. бакун≥нц≥, члени " ињвськоњ комуни" (виникла з студент≠ськоњ комуни ≥ об'Їднувала до 80 ос≥б) п≥д вигл€дом майстр≥в д≥€ли у селах та м≥стах. ¬л≥тку 1874 р. "ход≥нн€ в народ" поширилос€ на 37 губерн≥й –ос≥њ ≥ ус≥ губерн≥њ ”крањни.

”крањнськ≥ народники користувалис€ легальною та нелегальною пропа≠гандистською л≥тературою, в €к≥й ≥шлос€ про становище народу, повстанн€ проти пан≥вного режиму, нове справедливе сусп≥льство. Ќародники закли≠кали труд€щих боротис€ ≥ бути готовими, за словами √ерцена та Ўевченка, вз€тис€ за сокиру чи косу. «а пов≥домленн€ми пол≥ц≥њ, д≥€льн≥сть народник≥в пос≥€ла "брод≥нн€ ум≥в" сел€н. Ќа народник≥в посипалис€ арешти, ув'€знен≠н€, засланн€.

Ќовий поштовх д≥€льност≥ народницьких гуртк≥в дала створена у ѕетер≠бурз≥ орган≥зац≥€ "«емл€ ≥ вол€" (ос≥нь 1876 р.), в €к≥й брали участь ≥ вих≥дц≥ з ”крањни. «емлевольц≥, провод€чи аг≥тац≥ю, спод≥валис€ на збройн≥ бунти населенн€, насильницьке захопленн€ влади. ѕередавши землю сел€нам, зм≥цнивши общинне землеволод≥нн€ ≥ запровадивши широке самовр€дуван≠н€, вони мр≥€ли побудувати нове сусп≥льство.

”крањнськ≥ народники, не вступаючи в орган≥зац≥ю, п≥дтримували зв'€з≠ки з "«емлею ≥ волею". Ќатом≥сть у 1875 р. 30 народник≥в ”крањни (≤.  охановський, Ћ. ƒейч, ¬. «асулич, ћ.  овалевська та ≥н.), €к≥ спов≥дували ≥дењ бакун≥нського анарх≥зму й бунтарства, об'Їдналис€ у гурток "ѕ≥вденних бун≠тар≥в". «а св≥дченн€ми "бунтар≥в", њх революц≥йност≥ спри€ла ≥сторична па≠м'€ть про «апорозьку —≥ч, козацтво, гайдамаччину.

¬ еп≥центр≥ д≥€льност≥ "ѕ≥вденних бунтар≥в" опинилас€ „игиринщина, де не вщухало невдоволенн€ реформою 1861 р. ¬становивши контакти з учас≠никами заворушень, вони вир≥шили створити сел€нську повстанську орган≥≠зац≥ю. Ќелегальна сел€нська орган≥зац≥€ "“аЇмна дружина" об'Їднувала до тис€ч≥ ос≥б. «мовницький характер дав ≥ назву под≥€м на „игиринщин≥ Ч „игиринська змова. «бройне повстанн€ планувалось на жовтень 1877 р. ” вересн≥ змову розкрили, учасник≥в заарештували ≥ покарали.

” 1877Ч1878 pp. народники стають на шл€х терору. 24 с≥чн€ 1878 р. ¬≥ра «асулич стр≥л€Ї у петербурзького градоначальника ‘. “репова. “ерористичн≥ акти були проведен≥ в  иЇв≥, ќдес≥. Ќародник √. √ольденберг за участю Ћ.  обил€нського вбив харк≥вського губернатора кн€з€ ƒ.  ропотк≥на. “ерор на≠родник≥в не знайшов п≥дтримки у сусп≥льств≥. ѕол≥ц≥€ у 1878Ч1879 pp. роз≠громила орган≥зац≥њ терорист≥в, а њх учасник≥в засудили до каторги чи стра≠ти.

Ќовий етап боротьби народник≥в пов'€заний ≥з д≥€льн≥стю орган≥зац≥й "Ќародна вол€" та "„орний перед≥л", €к≥ утворилис€ п≥сл€ розпаду "«емл≥ ≥ вол≥" (серпень 1879 р.)

"Ќародна вол€" проголосила метою своЇњ боротьби дос€гненн€ народного добробуту ≥ народноњ вол≥. Ќародовольц≥ спр€мували зусилл€ на пропаган≠ду, аг≥тац≥ю, орган≥зац≥ю бойових акц≥й. Ќародовольськ≥ орган≥зац≥њ д≥€ли з осен≥ 1879 р. у ’арков≥,  иЇв≥, ќдес≥,  ам'€нц≥-ѕод≥льському. 1 березн€ 1881 р. народовольц≥ вбили ќлександра II. ѕол≥ц≥€ розгромила кер≥вний центр "Ќародноњ вол≥", заарештувала л≥дер≥в орган≥зац≥њ. Ќезважаючи на арешти, в ”крањн≥ створюЇтьс€ нове народовольське п≥дп≥лл€ (™лисаветград, станц≥€ Ћюботин, √ад€ч,  ам'€нець-ѕод≥льський, —≥мферополь, Ћуганськ), групи народовольц≥в продовжували д≥€ти в  иЇв≥, ’арков≥, ќдес≥. ƒ≥€льн≥сть народовольц≥в тривала до к≥нц€ 1880-х pp.

јктивно д≥€ла також орган≥зац≥€ "„орний перед≥л" (засновники Ч √. ѕлеханов, я. —тефанович, Ћ. ƒейч, ¬. «асулич), €ка спов≥дувала соц≥ал≥≠стичн≥ ≥дењ та гасла. ѕрограма чорноперед≥льц≥в передбачала соц≥альну ре≠волюц≥ю, утвердженн€ пол≥тичних свобод. –еволюц≥йн≥ перетворенн€ в крањн≥ мали привести до федеративного принципу сп≥вжитт€ в держав≥. ѕри≠гнобленим народам було об≥ц€но надати автоном≥ю чи незалежн≥сть. ≤дењ чорноперед≥льц≥в мали вплив ≥ в ”крањн≥. њх гуртки д≥€ли в  иЇв≥, ’арков≥, ќдес≥, ѕолтав≥.

ќсновн≥ терм≥ни ≥ пон€тт€

—епаратизм Ч прагненн€ до в≥докремленн€ й створенн€ власноњ держа≠ви чи автономноњ област≥.

ѕерсонал≥њ

јнтонович ¬олодимир (1834Ч1906), украњнський ≥сторик (археолог, археограф, джерелознавець), професор  ињвського ун≥верситету, фундатор ≤сторичного товариства Ќестора-л≥тописц€. √ромадський д≥€ч, тривалий час очолював —тару громаду. …ого учн€ми були украњнськ≥ ≥сторики ћ. √ру-шевський, ƒ. Ѕагал≥й, ћ. ƒовнар-«апольський та ≥н.

Ѕантиш- аменський ƒмитро (1788Ч1850), один ≥з перших досл≥дник≥в украњнськоњ ≥стор≥њ, автор 4-томноњ "»стории ћалой –оссии" (1822).

Ѕерлинський ћаксим (1764Ч1848), ≥сторик, один ≥з перших ≥сторик≥в  иЇва. јвтор " раткого описани€  иева" (1820).

Ѕод€нський ќсип (1808Ч1877), ф≥лолог-слав≥ст, ≥сторик, професор ћос≠ковського ун≥верситету. ќбстоював самост≥йн≥сть украњнськоњ мови та л≥те≠ратури, збирач та видавець украњнських п≥сень, присл≥в'њв, приказок.

¬агилевич ≤ван (1811 Ч 1866), громадський д≥€ч, учений, письменник, один з орган≥затор≥в "–уськоњ тр≥йц≥" та упор€дник≥в альманаху "–усалка ƒн≥строва". ѕереклав польською мовою "ѕов≥сть минулих л≥т" та украњнсь≠кою "—лово о полку ≤горев≥м".

¬ербицький ћихайло (1815Ч1870), композитор, автор г≥мну "ўе не вмерла ”крањна" (1863), поклав на музику "«апов≥т" “. Ўевченка.

√оловацький як≥в (1814 Ч 1888), громадський д≥€ч, письменник, ≥сторик, педагог. ќдин з орган≥затор≥в гуртка "–уська тр≥йц€" та видавц≥в альманаху "–усалка ƒн≥строва", перший професор украњнськоњ мови та л≥тератури Ћьв≥вського ун≥верситету.

√улак ћикола (1821 Ч1899), громадсько-пол≥тичний д≥€ч, працював у  ињвськ≥й археограф≥чн≥й ком≥с≥њ, член  ирило-ћефод≥њвського товариства, противник самодержавно-кр≥посницького ладу, прихильник права ”крањни на нац≥ональну незалежн≥сть та об'Їднанн€ слов'€нських народ≥в у м≥ждер≠жавний конфедеративний союз.

ƒрагоманов ћихайло (1841 Ч 1895), громадсько-пол≥тичний д≥€ч, вчений (≥сторик, етнограф та фольклорист) ≥ публ≥цист, доцент  ињвського (1864Ч 1876) та професор —оф≥йського ун≥верситет≥в. ќчолював л≥ве крило  ињвсь≠коњ громади, ем≥грував (1876), видавав перший украњнський пол≥тичний журнал "√ромада" (1878Ч1882). —то€в б≥л€ виток≥в пол≥тизац≥њ украњнсь≠кого нац≥онального руху, розгл€дав украњнську проблему в широкому кон≠текст≥ Ївропейськоњ ≥стор≥њ. —пираючись на нац≥ональну традиц≥ю, спов≥ду≠вав л≥беральн≥, соц≥ал-демократичн≥ та соц≥ал≥стичн≥ погл€ди.

∆итецький ѕавло (1836Ч1911), ф≥лолог, громадський д≥€ч. «асновник  ињвськоњ громади. ќбірунтував ≥дею самост≥йност≥ украњнськоњ мови та л≥те≠ратури.

 апн≥ст ¬асиль (1758Ч1827), в≥домий поет, учасник автоном≥стсько-са≠мост≥йницького руху к≥нц€ XVIII Ч початку XIX ст. јвтор проекту в≥дродженн€ козацтва (1787), "ќди на рабство", в €к≥й виступав проти закр≥па≠ченн€ сел€н.

 ониський ќлександр (1836Ч1900), громадський д≥€ч, письменник, пуб≠л≥цист. „лен ѕолтавськоњ ≥  ињвськоњ громад, орган≥затор нед≥льних та веч≥рн≥х шк≥л, автор попул€рних п≥дручник≥в, один ≥з засновник≥в журнал≥в "«ор€" та "ѕравда".

 остомаров ћикола (1817Ч1885), ≥сторик, фольклорист, етнограф, кри≠тик, письменник, поет, публ≥цист. √ромадсько-пол≥тичний д≥€ч, засновник  ирило-ћефод≥њвського братства, автор програмного документа товариства.

 отл€ревський ≤ван (1769Ч1838), письменник, основоположник укра≠њнськоњ л≥тератури. Ѕрав участь у формуванн≥ частин ополченн€ у в≥йн≥ 1812 р., член масонськоњ лож≥ "Ћюбов до ≥стини" (1818). јвтор "≈нењди".

 расовський јндр≥й (1822Ч1886), в≥йськовий, революц≥онер. „лен орган≥зац≥њ "«емл€ ≥ вол€", п≥д  иЇвом провадив революц≥йну аг≥тац≥ю се≠ред сел€н ≥ солдат≥в, очолив таЇмний "ћалорос≥йський ком≥тет".

 ул≥ш ѕантелеймон (18 19 Ч1897), украњнський громадський д≥€ч, пись≠менник, критик, ≥сторик, фольклорист, етнограф, один ≥з л≥дер≥в  ирило-ћефод≥њвського братства.

Ћипа ≤ван (1865Ч1923), громадський ≥ пол≥тичний д≥€ч, письменник. ќдин ≥з засновник≥в "Ѕратства тарас≥вц≥в".

Ћукашевич ¬асиль (1788Ч1866), громадсько-пол≥тичний д≥€ч, меценат. „лен полтавськоњ масонськоњ лож≥ "Ћюбов до ≥стини", кињвськоњ "«'Їднаних слов'€н", нелегального товариства "—оюз благоденства".

ћаксимович ћихайло (1804Ч1873), украњнський вчений та орган≥затор осв≥ти, ботан≥к, ≥сторик, фольклорист, мовознавець, перший ректор  ињвсь≠кого ун≥верситету.

ѕолетика √ригор≥й (1724/25Ч1784), активний украњнський громадсько-пол≥тичний д≥€ч другоњ половини XVIII ст., автоном≥ст. ¬важавс€ автором "≤стор≥њ –ус≥в", збирач ≥сторичних та правових джерел.

Ўевченко “арас (1814 Ч1861), св≥точ украњнського народу, класик ук≠рањнськоњ л≥тератури, автор численних ген≥альних поетичних твор≥в, худож≠ник, академ≥к грав≥руванн€. 1838 р. викуплений з кр≥пацтва, а 1840 р. ви≠дав зб≥рку " обзар". «а участь у  ирило-ћефод≥њвському товариств≥ та за антисамодержавн≥ поез≥њ заарештований ≥ засланий солдатом до ќрськоњ фор≠тец≥ з царською резолюц≥Їю про заборону писати ≥ малювати.

 

Ќайважлив≥ш≥ под≥њ

1798 Ч видано "≈нењду" ≤вана  отл€ревського.

1805 Ч в≥дкритт€ ун≥верситету в ’арков≥.

1818 Ч заснуванн€ масонськоњ лож≥ "Ћюбов до ≥стини" в ѕолтав≥.

1819 Ч орган≥зац≥€ ћалорос≥йського таЇмного товариства.

1821 Ч створенн€ ѕ≥вденного товариства.

1823 Ч створенн€ “овариства об'Їднаних слов'€н.

1825 Ч повстанн€ декабрист≥в на —енатськ≥й площ≥ в ѕетербурз≥.

1825Ч1826 Ч повстанн€ „ерн≥г≥вського полку.

1834 Ч в≥дкритт€ ун≥верситету в  иЇв≥.

1840 Ч видано " обзар" “.√. Ўевченка.

1845, грудень Ч1847, березень Ч д≥€льн≥сть  ирило-ћефод≥њвського братства.

1848Ч1849 Ч революц≥€ в јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ.

1848, травень Ч виникненн€ √оловноњ руськоњ ради.

1848, вересень Ч в≥дкритт€ у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ кафедри украњн≠ськоњ мови

1848, жовтень Ч створенн€ товариства "√алицько-–уська матиц€".

1863 Ч польське повстанн€ у ѕравобережн≥й ”крањн≥.

1863, 18 липн€ Ч циркул€р рос≥йського м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ про обмеженн€ виданн€ книг ≥ заборону викладанн€ в школах украњнською мо≠вою (¬алуЇвський указ).

1865 Ч в≥дкритт€ в ќдес≥ Ќоворос≥йського ун≥верситету.

1873 Ч створенн€ ѕ≥вденно-«ах≥дного в≥дд≥лу –ос≥йського географ≥чно≠го товариства в  иЇв≥.

1873 Ч заснуванн€ народницького гуртка " ињвська комуна".

1873 Ч заснуванн€ Ћ≥тературного товариства ≥мен≥ “. Ўевченка у Ћьвов≥.

1873 Ч заснуванн€ ≤сторичного товариства Ќестора-л≥тописц€ в  иЇв≥.

1874 Ч найвище п≥днесенн€ масового руху народник≥в Ч "ход≥нн€ в народ".

1876 Ч п≥дписанн€ ≈мського указу.

1877 Ч чигиринська змова.

1891 Ч виникненн€ "Ѕратства тарас≥вц≥в".

 

 онтрольн≥ запитанн€ та завданн€

1. якими були орган≥зац≥йн≥ форми та ≥деолог≥€ масонства?

2. як планували розв'€зати нац≥ональне, зокрема украњнське, питанн€ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ д≥€ч≥ таЇмних в≥йськових орган≥зац≥й?

3. „ому та €к у програм≥  ирило-ћефод≥њвського товариства ≥де€ незалеж≠ноњ ”крањни поЇднувалас€ з ≥деЇю всеслов'€нського федеративного об'Їднанн€?

4. „ому австр≥йський ур€д був зац≥кавлений у розпалюванн≥ ворожнеч≥ м≥ж √оловною руською радою ≥ ÷ентральною народною радою?

5. як≥ програмн≥ ц≥л≥ д≥€льност≥ громад≥вц≥в?

6. ” чому пол€гаЇ сутн≥сть "громад≥вського соц≥ал≥зму"?

7. ўо було в≥дм≥нного ≥ сп≥льного у сусп≥льно пол≥тичних позиц≥њ народовц≥в ≥ москвоф≥л≥в?

8. „ому —х≥дна √аличина заслужила назву "”крањнського ѕ'Їмонту"?

 

“еми реферат≥в

1. “арас Ўевченко ≥ д≥€льн≥сть  ирило-ћефод≥њвського братства.

2. ”часть студентства в украњнському нац≥онально визвольному рус≥.

3. —творенн€ та д≥€льн≥сть роб≥тничих ≥ соц≥ал-демократичних орган≥≠зац≥й в ”крањн≥ (1870Ч1890 pp.).

–екомендована л≥тература

1. ¬ерига ¬. Ќариси з ≥стор≥њ ”крањни (к≥нець XVIII Ч початок XX ст.). Ч Ћ.,1996.

2.  атренко A.M. ” пошуках шл€х≥в побудови справедливого сусп≥ль≠ства. ƒ≥€льн≥сть народовольц≥в ≥ чорноперед≥льц≥в в ”крањн≥ у 80-х роках ’≤’ст.Ч  .,2001.

3.  атренко ј.ћ. ”крањнський нац≥ональний рух XIX ст.: ” 2 ч. Ч  ., 1998Ч1999.

4.  осачевска€ ≈.ћ. ¬осточна€ √алици€ накануне и в период револю≠ции 1848 г. Ч Ћьвов, 1968.

5.  угут€к ћ. √аличина: стор≥нки ≥стор≥њ. Ќариси сусп≥льно-по≠л≥тичного руху (XIX ст. Ч 1939 p.). Ч ≤вано-‘ранк≥вськ, 1993.

6. Ћис€к –удницький ≤. ≤сторичн≥ есе: ” 2 т. Ч  ., 1994.

7. ћарченко M.I. ”крањнська ≥стор≥ограф≥€. Ч  ., 1959.

8. –еЇнт ќ. ”крањна в ≥мперську добу (XIX Ч початок XX ст.). Ч  ., 2003.

9. "–уська тр≥йц€" в ≥стор≥њ сусп≥льно-пол≥тичного руху ≥ культури ”крањни. Ч ., 1987.

10. —ерг≥Їнко √.я. —усп≥льно-пол≥тичний рух на ”крањн≥ п≥сл€ повстанн€ декабрист≥в. Ч  ., 1971.

11. "”крањнське питанн€" в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ (к≥нець XIX Ч початок XX ст.): ¬ 3 ч. Ч  .,1999.

12. Ўип Ќј. »нтеллигенци€ на ”краине (XIX в.): »сторико-социологи-ческий очерк. Ч  ., 1991.

13. ўербак ћ.√., ўербак Ќ.ќ. Ќац≥ональна пол≥тика царизму на ѕраво≠бережн≥й ”крањн≥ (друга половина XIX Ч початок XX стол≥тт€). Ч  ., 1997.


™фименко

 

ѕроте украњнська народн≥сть, похована в соц≥аль≠них надрах хлопськоњ маси, зберегла свою життЇздат≠н≥сть ≥ за€вила про своњ права не т≥льки на ≥снуванн€, а й на подальший розвиток, на культуру. як, коли ≥ за €ких обставин почалос€ те, що називають украњнським в≥дродженн€м?

ѕерш≥ ознаки в≥дродженн€ з'€вилис€ не на ѕравобе≠режж≥ й нав≥ть не на Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥, де треба було на нього спод≥ватис€, а на ”крањн≥ —лоб≥дськ≥й. Ќа початок XIX ст. м≥ж ћалорос≥Їю та —лоб≥дською ”крањною вже не було н≥€коњ ≥стотноњ р≥зниц≥. ќбидв≥ вони були пров≥нц≥€ми –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ з тими ж са≠мо загальнодержавними органами: все це була одна кр≥посна –ос≥€. јле п≥д одноман≥тним оф≥ц≥йним по≠кровом ≥ тут ≥ там губилас€ украњнська народн≥сть, по≠ки що ще жива й життЇздатна. ¬она жила не т≥льки в кр≥посному п≥дданств≥, а й у м≥щанств≥ м≥ст, почасти в м≥сцевому духовенств≥ й нав≥ть у др≥бному дво≠р€нств≥. јле двор€нство докладало вс≥х зусиль, щоб в≥докремитис€ в≥д своњх кр≥пак≥в мовою, од€гом, побу≠том, засвоњти Ђблагородний спос≥б житт€ї. Ќазустр≥ч прагненню двор€нства йшла держава, €ка намагалас€ обернути ”крањну на –ос≥ю. ƒо цього були спр€мован≥ органи й закони, цьому слугувала й осв≥та. Ќавчанн€ у середн≥й та вищ≥й школах було поставле≠не так, що вони могли випускати з≥ своњх ст≥н т≥льки рос≥€н, а не украњнц≥в. ќдне слово, осв≥та поки що служила ц≥л€м денац≥онал≥зац≥њ, але й з т≥Їњ осв≥ти ви≠никла й зворотна теч≥€.

÷ентральний ур€д довго в≥дхил€в прагненн€ п≥вденноруського двор€нства мати св≥й ун≥верситет. ¬≥н вва≠жав, що Ђполуденна –ос≥€ не маЇ потреби в ≥нших за≠кладах осв≥тиї, кр≥м  ињвськоњ академ≥њ та ’арк≥всько≠го колег≥уму. ѕерший п≥вденний ун≥верситет було в≥дкрито в ’арков≥ в 1804 р.

ўодо грошових кошт≥в ≥ щодо розумових сил ’ар≠к≥вський ун≥верситет був влаштований дуже скромно, але все-таки це був ун≥верситет. „и погано, чи добре, але в≥н доносив до св≥домост≥ м≥сцевого сусп≥льства те, що дос€галос€ в «ах≥дн≥й ™вроп≥ в науц≥, ф≥ло≠соф≥њ, пол≥тиц≥. –азом з французьким в≥льнодумством через ун≥верситет проникали ≥дењ слов'€нськоњ сп≥льност≥, пов€зан≥ з ≥деЇю в≥дродженн€ слов €нських народностей. ” 30-т≥ роки в ’арк≥вському ун≥вер≠ситет≥ вже склавс€ гурток людей, €к≥ св≥домо виступа≠ли з думкою працювати дл€ в≥дродженн€ украњнськоњ народност≥. –обота ц€, звичайно, могла бути лише наукова та л≥тературна. «'€вл€ютьс€ окрем≥ виданн€: Ђ”крањнський альманахї, альманах Ђ¬ран≥шн€ зор€ї, Ђ”крањнський зб≥рникї. ” цьому останньому було на≠друковано ЂЌаталку ѕолтавкуї, в≥домий тв≥р полтав≠чанина  отл€ревського, €кий ≥ще ран≥ше написав свою Ђ≈нењдуї *: з њњ по€вою прийн€то зв'€зувати по≠чаток новоњ, в≥дродженоњ, украњнськоњ л≥тератури. ¬ 40-х роках у ’арков≥ з'€вл€ютьс€ нов≥ виданн€ з тим же украњнським характером: Ђ—н≥пї, Ђћолодикї, Ђѕ≥вденноруський зб≥рникї. «'€вл€ютьс€ вчен≥, €к≥ присв€чують свою д≥€льн≥сть вивченню п≥вденноруськоњ народност≥: професори —резнЇвський ≥ ћетлинський, ¬адим ѕассек. ” ц≥й атмосфер≥ посиленоњ уваги до м≥сцевоњ народност≥ починаЇ писати по-украњнськи обдарований √улак-јртемовський, до украњнськоњ мо≠ви вдаЇтьс€ вже л≥тн≥й л≥тератор  в≥тка-ќснов'€ненко й збагачуЇ украњнську л≥тературу к≥лькома видатними творами. ¬ ц≥й же атмосфер≥ готуЇтьс€ до майбутньоњ д≥€льност≥ украњнський ≥сторик  остомаров, не кажу≠чи вже про багатьох ≥нших ос≥б меншого хисту й зна≠ченн€.

* ѕерше виданн€ Ђ≈нењдиї Ч в 1798 р.

” 1834 р. на територ≥њ ”крањни виникаЇ й ≥нший про≠св≥тницький центр Ч  ињвський ун≥верситет. …ого бу≠ло засновано з пол≥тичних м≥ркувань: рос≥йський ур€д вважав його необх≥дним дл€ протид≥њ впливов≥ польсь≠коњ культури на ѕравобережн≥й ”крањн≥. «вичайно, його засновники менш за все думали про в≥дродженн€ украњнськоњ народност≥, але просв≥тницький центр не м≥г не в≥дгукнутис€ на цей жагучий запит житт€. ¬же перший ректор  ињвського ун≥верситету ћаксимович ви€вивс€ видатним украњнським науковим д≥€чем. ¬≥н доклав немало зусиль на вивченн€ ≥стор≥њ, географ≥њ, археолог≥њ, етнограф≥њ ”крањни, њњ мови ≥ народноњ творчост≥. ѕер≥одичн≥ виданн€, €к≥ в≥н очолюЇ, Ђ и≠евл€нинї ≥ Ђ”краинецї також присв€чен≥ м≥сцевому вивченню. јле чи не найважлив≥ше ≥ чи не найзнаменн≥ше те, що в≥н Ч учений за становищем, розвитком, особистими смаками Ч складаЇ п≥дручники та попул€рн≥ книги дл€ украњнського народу, на народну мову перекладаЇ псалми. “аким чином ћаксимович Ї не т≥льки св≥домим украњнцем, а й украњнським народни≠ком.

¬ище ми розпов≥ли, €кими шл€хами приходили перш≥ св≥дом≥ украњнц≥ до необх≥дност≥ працювати дл€ своЇњ народност≥. ≤дењ слов'€нськоњ Їдност≥ (панслав≥зм) та в≥дродженн€ слов'€нських народ≥в продовжували й дал≥ впливати на уми м≥сцевих людей, але житт€ вно≠сило в ц≥ ≥дењ ц≥кав≥ зм≥ни.

” 1846 р. у  иЇв≥ виникло таЇмне товариство, так зва≠не  ирило-ћефод≥њвське товариство. ¬ ньому брали участь  остомаров, Ўевченко,  ул≥ш та ≥нш≥. “овари≠ство не встигло розгорнути свою д≥€льн≥сть, бо в≥дра≠зу стало жертвою доносу. „лен≥в заарештували й т€ж≠ко покарали Ч ув'€зненн€ в фортец≥, багатор≥чне за≠сланн€. “еоретична програма цих молодих украњнц≥в, з €ких пот≥м вийшли видатн≥ украњнськ≥ д≥€ч≥, була та≠ка: федеральний союз слов'€нських народностей, до €ких належить, звичайно, самост≥йна украњнська на≠родн≥сть; скасуванн€ вс≥л€ких станових переваг ≥ на≠самперед кр≥посного права; ц≥лковита свобода рел≥г≥йноњ думки, науки, друкованого слова. ўодо найближчих практичних завдань: осв≥та украњнського народу, виданн€ дл€ нього книг, заснуванн€ шк≥л при спри€нн≥ осв≥чених пом≥щик≥в Ч звичайно, викладан≠н€ р≥дною, украњнською мовою.

«нищенн€ кр≥посного права розчистило грунт дл€ розвитку серед культурних украњнських людей того спр€муванн€, €ке маЇ назву украњноф≥льства, або украњнського народництва. ўаслива випадков≥сть по≠дарувала ”крањн≥ ген≥альну людину, €ка вдихнула в те≠оретичну побудову живу душу. Ќезначний член  ирило-ћефод≥њвського братства, в≥н був так покараний, що його кара значно перевершувала кару ≥нших член≥в братства. “арас Ўевченко в≥д≥грав у справ≥ в≥дро≠дженн€ украњнськоњ народност≥ просто вин€ткову роль. …ого поез≥€ була справжн≥м одкровенн€м. “а на≠родна душа, що жила таким прекрасним житт€м у його ген≥альних в≥ршах, не могла не бути душею щедро об≠дарованого народу, права котрого на самост≥йну куль≠туру й нац≥ональну р≥вноправн≥сть не потребували особливих доказ≥в.

¬одночас з≥ зв≥льненн€м сел€н у ѕетербурз≥ з'€вивс€ л≥тературний орган, у вигл€д≥ щом≥с€чного часопису, що ц≥лком присв€чувавс€ ≥нтересам украњнськоњ на≠родност≥. ƒовкола Ђќсновиї згуртувалис€ вс≥ пред≠ставники тод≥шнього украњноф≥льства. «а короткий час свого ≥снуванн€ Ч два роки Ч Ђќсноваї, безпе≠речно, багато встигла зробити дл€ справи в≥дроджен≠н€ украњнського народу.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 402 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получитс€ - вы тоже правы. © √енри ‘орд
==> читать все изречени€...

2020 - | 1990 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.08 с.