Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–ос≥йський революц≥йний рух на ”крањн≥




” 1870-т≥ роки стало очевидним, що попри скасуванн€ кр≥пацтва економ≥чне становище сел€н не пол≥пшилос€ й самодержавство не ви€вл€Ї н≥€ких ознак готов≠ност≥ до подальшого компром≥су. ” сусп≥льств≥ поширювалос€ розчаруван≠н€. ÷е спричинилос€ до зростанн€ у середовищ≥ ≥нтел≥генц≥њ радикальних настроњв ≥ готовност≥ зробити все дл€ знищенн€ старого ладу. —ловом, назр≥ли спри€тлив≥ обставини дл€ по€ви революц≥онер≥в.

Ќа к≥нець XIX ст. соц≥альний склад ≥нтел≥генц≥њ, з €коњ виходила б≥льш≥сть рево≠люц≥онер≥в, зазнав пом≥тних зм≥н. «д≥йснена п≥сл€ реформи л≥берал≥зац≥€ осв≥ти означала, що двор€нство вже не складатиме переважноњ б≥льшост≥ студент≥в ун≥вер≠ситет≥в, а в≥дтак ≥ ≥нтел≥генц≥њ. “епер до ун≥верситет≥в вступали сини м≥щан, св€щени≠к≥в, др≥бних чиновник≥в, козак≥в ≥ нав≥ть сел€н. ” трьох ун≥верситетах ”крањни Ч  ињвському. ’арк≥вському та ќдеському Ч в 1895 р. вони складали близько полови≠ни ус≥х студент≥в. ÷е середовище р≥зночинц≥в надавало нов≥й ≥нтел≥генц≥њ певних позакласових рис, що дещо зменшувало њњ в≥дчужен≥сть в≥д мас.

јле попри зростанн€ в к≥нц≥ XIX ст. ун≥верситет≥в ≥нтел≥генц≥€ продовжувала лишатис€ крих≥тною часткою сусп≥льства. ” 1895 р. на ”крањн≥ нал≥чувалос€ лише близько 5 тис. студент≥в. ј революц≥онери, звичайно ж, становили незначну частку ≥нтел≥генц≥њ. Ќаприклад, у 1881 р. (п≥к революц≥йноњ д≥€льност≥ в ≥мпер≥њ) на 100 млн. населенн€ заф≥ксовано всього 1000 випадк≥в антидержавних д≥й. Ќарешт≥, револю≠ц≥йний рух у сутност≥ своњй був позбавлений нац≥ональних ознак. Ќамагаючись ство≠рити у боротьб≥ з царизмом об'Їднан≥ Ђвсерос≥йськ≥ї сили, його учасники спочатку нехтували нац≥ональними проблемами, а згодом стали дивитис€ на них €к на основну перешкоду в њхн≥й революц≥йн≥й боротьб≥.

Ќародники. ѕочинаючи з 1860-х рок≥в радикально настроЇну молодь ≥мпер≥њ зви≠чайно називали народниками. —ама назва говорить про те, що це були люди, €к≥ ото≠тожнювали себе з народом, а в тих обставинах це значило Ч з сел€нами. ÷е ототожненн€ з сел€нством та ≥деал≥зац≥ю його, притаманн≥ радикально настроЇн≥й ≥нте≠л≥генц≥њ, важко зрозум≥ти з точки зору чисто рац≥ональних м≥ркувань. ¬они значною м≥рою виростали з почутт€ вини, що розвинулос€ у молодих, ≥деал≥стично настроЇ≠них студент≥в, €к≥ пор≥внювали своЇ прив≥лейоване становище з т€жкою долею се≠л€нства. –≥зновидом п≥дсв≥домоњ компенсац≥њ сел€нинов≥ за його злигодн≥ стала його ≥деал≥зац≥€. ћоральну чистоту, начебто властиву сел€нинов≥, ≥нтел≥генц≥€ виводила з його т€жкоњ й чесноњ прац≥. Ќа њњ думку, особливо ц≥нним аспектом сел€нського сусп≥льства була община, що, €к здавалос€, св≥дчила про в≥дсутн≥сть у сел€нина его≠њзму та про його природжену схильн≥сть до соц≥ал≥зму.

≤деал≥зац≥€ сел€нства характеризувала не одних лише народник≥в (такий п≥дх≥д певною м≥рою под≥л€ли хлопомани та ≥нш≥ групи ≥нтел≥генц≥њ), проте виключно њхньою рисою була р≥шуча в≥ддан≥сть справ≥ революц≥њ, €ка поклала б початок но≠вому справедливому ладов≥. ѕершу групу народник≥в-революц≥онер≥в орган≥зував у 1871 р. в ѕетербурз≥ ћихайло „айковський; под≥бн≥ групи виникали по вс≥й ≥мпер≥њ. Ќа ”крањн≥ одну з таких груп заснував у 1873 р. в ќдес≥ ‘ед≥р ¬олховський. ¬она нал≥чувала 100 член≥в. —еред них був ≥ јндр≥й ∆ел€бов Ч украњнський студент ≥з сел€нськоњ родини, €кий стане згодом одним ≥з найвидатн≥ших революц≥онер≥в ≥мпер≥њ. Ќезабаром у  иЇв≥ виник невеликий гурток анарх≥ст≥в, що називавс€ Ђ ињвська громадаї. ƒо нього також входили т≥, хто згодом стануть в≥домими рево≠люц≥онерами: ¬≥ра «асулич, ¬олодимир ƒебогор≥й-ћокр≥Ївич та як≥в —тефанович.

≤з по€вою революц≥йних груп м≥ж ними розгор≥лис€ палк≥ суперечки щодо найефективн≥ших метод≥в дос€гненн€ поставленоњ мети. ќдин ≥з напр€м≥в, пов'€заний з в≥домим рос≥йським народником ѕетром Ћавровим, обстоював поступовий п≥дх≥д у п≥дготовц≥ народу до революц≥њ за допомогою осв≥ти й пропаганди. ≤нший, не такий попул€рний спочатку п≥дх≥д асоц≥ювавс€ з барвистою й харизматичною постаттю рос≥йського анарх≥ста ћихайла Ѕакун≥на, €кий закликав революц≥онер≥в до зд≥й≠сненн€ насильницьких п≥дбурливих акт≥в, що спровокували б спонтанн≥ масов≥ висту≠пи народу. ¬ 1874 р. дл€ Ћаврова та його приб≥чник≥в, здавалос€, настав зор€ний час, коли п≥сл€ страх≥тливого голоду в ѕоволж≥ близько 3 тис. народник≥в по вс≥й ≥мпер≥њ кинули навчанн€ в ун≥верситетах ≥, вбравшись у сел€нський од€г, п≥шли на село встановлювати контакти з народом ≥ готувати його до великого повстанн€. ѕроте це Ђход≥нн€ в народї, €к його назвали, зазнало жалюг≥дноњ поразки. —ел€ни просто в≥дмовл€лис€ мати справу ≥з чужинц€ми з м≥ста, перевд€ганн€ €ких на хл≥бороб≥в часто викликало глузуванн€. Ќер≥дко сел€ни нав≥ть допомагали жандармам ви€вл€ти революц≥онер≥в.

Ќа ”крањн≥ Ђход≥нн€ в народї спостер≥галос€ головним чином в околиц€х „иги≠рина  ињвськоњ губерн≥њ. Ќародники вибрали саме цей край, оск≥льки в≥н був одним ≥з вогнищ кривавого гайдамацького повстанн€ п≥встол≥тт€ тому, спод≥ваючись, що тут ≥ дос≥ тл≥ли жарини бунтарства. ’оч цей рух ≥ зазнав невдач≥, ц≥кавим його продовженн€м стали под≥њ, що в≥дбулис€ у 1877 p., коли —тефанович та його анарх≥ст≠ська група, що базувалас€ в  иЇв≥, вдалис€ до спроби скористатис€ в≥ддан≥стю се≠л€н царев≥, сфабрикувавши Ђцарськ≥ ман≥фестиї, в €ких сел€нам наказувалос€ утво≠рити ЂтаЇмн≥ загониї й повставати проти м≥сцевих пом≥щик≥в ≥ чиновник≥в. ÷ю так звану Ђчигиринську змовуї викрили, ви€вивши причетними до нењ близько 1000 се≠л€н.

” той час €к б≥льш≥сть народник≥в зосередилис€ на робот≥ з сел€нами, де€к≥ з них почали звертати увагу на роб≥тник≥в, чисельн≥сть €ких зростала. ” 1875 р. ™вген «а-славський заснував в ќдес≥ нелегальний Ђѕ≥вденнорос≥йський союз роб≥тник≥вї, що став одн≥Їю з перших роб≥тничих орган≥зац≥й в ≥мпер≥њ. ¬ наступн≥ роки з'€вивс€ р€д ≥нших роб≥тничих гуртк≥в, орган≥зованих на зразок тих, що д≥€ли на п≥вноч≥ –ос≥њ, проте ≥снували вони недовго, а њхн≥й вплив був скороминущим.

ѕ≥сл€ невдач≥ Ђход≥нн€ в народї де€к≥ з найб≥льш радикальних народник≥в звер≠нулис€ до ≥дей Ѕакун≥на, вир≥шивши, що розпочати революц≥ю можуть лише на≠сильство й терористичн≥ акти. ” 1878 р. ¬≥ра «асулич, колишн€ учасниц€ ки≠њвськоњ групи анарх≥ст≥в, поранила з револьвера в≥йськового коменданта ѕетербурга генерала “репова. Ќезабаром виникла група розкольник≥в Ч сумнозв≥сна ЂЌародна вол€ї, €ка зробила тероризм основною засадою своЇњ д≥€льност≥. —уворо консп≥ратив≠на й непроникна ≥ззовн≥ ЂЌародна вол€ї (серед учасник≥в €коњ був ≥ ∆ел€бов) роз≠почала кампан≥ю пол≥тичних убивств, кульм≥нац≥Їю €коњ став замах на ќлександра II у 1881 р. «агибель цар€ викликала загальний осуд насильства, дискредитац≥ю теро≠рист≥в ≥ переконала ур€д у необх≥дност≥ проводити реакц≥йну пол≥тику. ’арактерно, що п≥д час терористичноњ кампан≥њ 1879 Ч1881 pp. народники ви€вилис€ особливо д≥€льними на ”крањн≥. ”  иЇв≥ та ≥нших м≥стах було вбито к≥лькох важливих ур€до≠вих чиновник≥в. ƒехто з революц≥онер≥в нав≥ть доводив, що пол≥тичн≥ вбивства ви≠найшли так≥ Ђп≥вденц≥ї, €к ∆ел€бов, ƒмитро Ћизогуб ≥ ћикола  ибальчич.

–ос≥йськ≥ революц≥онери й украњнське питанн€. ’оч у центр≥ уваги народник≥в була соц≥альна революц≥€, у п≥дготовц≥ до нењ вони не могли нехтувати Ђм≥сцевими умовамиї, тобто нац≥ональними особливост€ми р≥зних народ≥в ≥мпер≥њ. ѕров≥дний ≥деолог народник≥в Ћавров вважав нац≥онал≥зм за поб≥чний аспект св≥товоњ ≥стор≥њ й висловлював серйозн≥ сумн≥ви щодо його здатност≥ спри€ти прогресу людства. ÷ю позиц≥ю п≥дтримували багато революц≥онер≥в украњнського походженн€, на думку €ких, було б краще, коли б нац≥ональн≥ в≥дм≥нност≥ зникли; хай, мовл€в, цей процес ви€витьс€ хворобливим, аби т≥льки народилос€ нове всесв≥тнЇ соц≥ал≥стичне сусп≥ль≠ство. јле поки що, вважали вони, нац≥ональн≥ особливост≥ сл≥д враховувати.

¬иразним прикладом пов'€заних з нац≥ональними особливост€ми проблем, що ви≠никали у народник≥в, було питанн€ сел€нськоњ общини. –еволюц≥онери вважали, що сел€нське общинне землевод≥нн€ в –ос≥њ Ї переконливим св≥дченн€м природноњ схильност≥ рос≥€н до соц≥ал≥зму. ¬≥дтак вони робили висновок, н≥бито –ос≥€ може ми≠нути кап≥тал≥стичну стад≥ю розвитку й прийти до соц≥ал≥зму швидше й безпосеред≠н≥ше, н≥ж ™вропа. ѕроте цю теор≥ю заперечувала ситуац≥€ на ”крањн≥. ¬ украњнському сел≥ поширеним було приватне землеволод≥нн€, й де€к≥ народники з розпачем гово≠рили про Ђвроджену в≥дразуї украњнц≥в до общини. ≤нш≥ революц≥онери, так≥ €к ћ. —тародворський ≥з кам'€нець-под≥льськоњ групи, визнавали, що Ђна ”крањн≥ справа стоњть ≥накше. Ќаш≥ люди €вл€ють собою буржуа, тому що вони пройн€т≥ ≥нстинк≠том приватноњ власност≥ї. Ѕ≥льше того, на думку —тародворського, схильн≥сть укра≠њнц≥в до приватноњ власност≥ могла означати, що Ђћалорос≥€, ймов≥рно, стане бар'Їром на шл€ху поширенн€ соц≥ал≥стичних ≥дей у –ос≥њї.

ѕопри вс≥ ц≥ розходженн€ м≥ж народниками та украњноф≥лами, особливо њхн≥м молодим покол≥нн€м, у них було багато сп≥льного, що випливало з њхнього ≥нтере≠су до сел€нства. „асто, збираючи етнограф≥чн≥ матер≥али на сел≥, молод≥ украњноф≥ли встановлювали дружн≥ стосунки з народниками, €к≥ займалис€ революц≥йною про≠пагандою. Ѕагато з них поЇднували обидв≥ справи. Ќав≥ть на орган≥зац≥йному р≥вн≥ ре≠волюц≥йн≥ групи активно сп≥впрацювали з Ђмолодимиї громадами. Ђ—тар≥ї ж громади, члени €ких глибоко поринули у складанн€ словника украњнськоњ мови, не схвалю≠вали д≥€льност≥ своњх молодших колег, ≥ ц€ обставина стала джерелом серйозноњ на≠пруги м≥ж двома покол≥нн€ми украњноф≥л≥в.

–еволюц≥йний рух спричинивс€ не лише до розколу серед украњноф≥л≥в, а й до значного зменшенн€ числа њхн≥х приб≥чник≥в. ƒинам≥зм, героњчна романтика ре≠волюц≥йного руху дедал≥ б≥льше приваблювали молодих украњнц≥в. ѕриставши до лав революц≥онер≥в, вони займали антинац≥ональн≥ позиц≥њ, поривали своњ зв'€зки з укра≠њнським рухом ≥ н≥коли не контактували з ним. ” кращому випадку ц≥ молод≥ укра≠њнськ≥ борц≥ за справу соц≥ального радикал≥зму намагалис€ спочатку п≥дн€ти рево≠люц≥ю, а пот≥м вже розв'€зувати нац≥ональне питанн€. “ак революц≥йний попу≠л≥зм привертав на св≥й б≥к чимраз б≥льше талановитоњ молод≥, що призвело до критичного ослабленн€ украњнського руху.

ћарксизм. —пантеличен≥ й роздратован≥ сл≥пою в≥рою сел€н в цар€ ≥ з розчару≠ванн€м усв≥домлюючи, що середн≥й сел€нин вол≥в би скор≥ше бути куркулем, н≥ж бо≠ротис€ за соц≥альну р≥вн≥сть у своЇму сел≥, багато радикал≥в стали сумн≥ватис€ в революц≥йному потенц≥ал≥ сел€нства. ¬насл≥док цього чимало радикал≥в починали сприймати ≥дењ, €к≥ пов'€зували над≥ю на революц≥ю з новим класом Ч пролетар≥а≠том.

ƒжерелом цих ≥дей був марксизм. ѕор≥вн€но з туманним ≥деал≥змом народник≥в вигл€дало, що марксизм ≥з його наголосом на економ≥чних в≥дносинах пропонував науково достов≥рний метод анал≥зу соц≥альноњ повед≥нки. ¬≥н давав принципи под≥лу вс≥х верств сусп≥льства на експлуатованих ≥ експлуататор≥в ≥ доводив нев≥дворотн≥сть класовоњ боротьби та революц≥њ. Ѕ≥льше того, здавалос€, в≥н м≥г по€снити сусп≥льн≥ в≥дносини прот€гом ус≥Їњ ≥стор≥њ людства ≥ в будь-€к≥й крањн≥ св≥ту.

ўе одним привабливим аспектом марксизму була його пр€ма пов'€зан≥сть ≥з сучасн≥стю. √овор€чи про наближенн€ останньоњ сутички м≥ж кап≥талом ≥ пролетар≥а≠том, ћаркс передбачав, що найб≥льша в св≥т≥ революц≥€ в≥дбудетьс€ у недалекому

майбутньому. ѕерем≥гши в ц≥й титан≥чн≥й боротьб≥, пролетар≥ат зд≥йснить остаточний синтез соц≥ал≥зму. “аким чином, марксизм не лише надихав радикал≥в новим опти≠м≥змом, а й схил€в њх до в≥ри в те, що вони власними зусилл€ми можуть спри€ти епохальним под≥€м.

ћарксистськ≥ ≥дењ з'€вилис€ на ”крањн≥ досить рано, коли «≥бер, €кого дуже шану≠вав ћаркс, у 1871 р. вперше ознайомив з ними своњх студент≥в ≥ колег у  иЇв≥. –ад€н≠ськ≥ вчен≥ вважають, що причиною неспроможност≥ «≥бера збудити зац≥кавлен≥сть цими ≥де€ми була його зосереджен≥сть лише на економ≥чн≥й теор≥њ ћаркса, а не на його революц≥йному вченн≥. Ѕайдуж≥сть до марксистських ≥дей, що спостер≥га≠лас€ спочатку, також по€снюЇтьс€ тим, що в той час ≥ще не почалас€ широкомас≠штабна ≥ндустр≥ал≥зац≥€ й пролетар≥ат на ”крањн≥ був малочисельним.

«аслугу знайомства ≥нтел≥генц≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ з марксизмом звичайно при≠писують √еорг≥ю ѕлеханову Ч розчарованому рос≥йському народников≥, котрий почав читати твори ћаркса п≥д час свого вигнанн€ у Ўвейцар≥њ. ¬ 1883 р. у ∆енев≥ в≥н засновуЇ першу рос≥йську марксистську групу Ђ¬изволенн€ прац≥ї та публ≥куЇ в переклад≥ рос≥йською мовою прац≥ ћаркса, нелегально поширюючи њх в ≥мпер≥њ.

ѕерша пост≥йно д≥юча марксистська група на ”крањн≥ п≥д назвою Ђ–ос≥йська група соц≥ал-демократ≥вї виникла 1893 р. в  иЇв≥. њњ орган≥затором був ёр≥й ћельни≠ков Ч рос≥€нин, що заснував рем≥сничу школу, €ка служила своЇр≥дним каналом поширенн€ марксистських ≥дей. ≤нш≥ марксистськ≥ групи з'€вилис€ у ’арков≥, ќдес≥ та  атеринослав≥. ”крањнц≥ р≥дко трапл€лис€ серед цих перших марксист≥в, б≥ль≠ш≥сть €ких складали рос≥€ни з великим дом≥шком Їврењв ≥ невеликим Ч пол€к≥в. ÷е й зрозум≥ло, поза€к соц≥ал-демократи зосереджували свою увагу на неукрањн≠ському пролетар≥ат≥, проблеми €кого важко було зрозум≥ти ор≥Їнтован≥й на сел€нство украњнськ≥й ≥нтел≥генц≥њ.

” –ос≥њ розвиток соц≥ал-демократичного руху в≥дбувавс€ пов≥льно. Ѕ≥льш≥сть член≥в марксистськоњ соц≥ал-демократичноњ парт≥њ у 1898 р. заарештували. ” 1903 р. дл€ њњ в≥дновленн€ довелос€ скликати новий з'њзд. ѕроте зам≥сть зм≥цненн€ парт≥њ з'њзд спричинивс€ до розколу в њњ лавах, що в≥д≥грало важливу роль дл€ –ос≥њ та ”крањ≠ни. Ѕ≥льшовики на чол≥ з ¬олодимиром ”ль€новим (п≥зн≥ше в≥домим п≥д псевдон≥мом Ћен≥н) виступили за створенн€ дисципл≥нованоњ компактноњ орган≥зац≥њ профес≥йних революц≥онер≥в, що стала б авангардом пролетар≥ату. ¬ ≥сторичн≥й перспектив≥ по€ва Ћен≥на й б≥льшовик≥в була под≥Їю величезноњ ваги. ѕроте тод≥ вона лишилас€ не≠пом≥тною дл€ народ≥в –ос≥њ. ўодо царськоњ жандармер≥њ, €ка була добре по≥нформо≠вана про д≥€льн≥сть соц≥ал-демократ≥в, то вона вважала вс€кий рух, що спиравс€ на так≥ заплутан≥ теор≥њ, €к у ћаркса, позбавленим шанс≥в на усп≥х в ≥мпер≥њ.

≤нш≥ неукрањнськ≥ парт≥њ на ”крањн≥. «м≥цненн€ соц≥ал-демократ≥в змусило мо≠б≥л≥зуватис€ њхн≥х ≥деолог≥чних суперник≥в Ч народник≥в. ” 1901 р. вони створили парт≥ю соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в, ≥деолог≥€ €коњ €вл€ла собою сум≥ш народниць≠ких принцип≥в ≥з марксистськими ≥де€ми, а тактика, €к ≥ колись, включала застосу≠ванн€ пол≥тичних убивств. Ќарешт≥, д≥€льн≥сть радикал≥в п≥дштовхнула створенн€ парт≥њ л≥берал≥в, що входили до складу земств ≥ мали за мету встановленн€ консти≠туц≥йного ладу на зразок јнгл≥њ чи ‘ранц≥њ. ” 1904 р. вони заснували Ђ—оюз визво≠ленн€ї, що згодом став парт≥Їю конституц≥йних демократ≥в, або скорочено Ч каде≠т≥в. —турбований по€вою нелегальних антицаристських парт≥й, ур€д намагавс€ в≥дно≠вити р≥вновагу, п≥дтримуючи орган≥зац≥ю таких ультранац≥онал≥стичних проур€дових парт≥й, €к –ос≥йська монарх≥чна парт≥€, а також груп на кшталт Ђ—оюза рус≠ского народаї. ÷≥ ультраправ≥ угрупованн€, що користувалис€ вс≥л€кою п≥д≠тримкою православних св€щеник≥в ≥ називалис€ в народ≥ Ђчорними сотн€миї, спец≥а≠л≥зувалис€ на погромах Їврейських общин та антиукрањнськ≥й аг≥тац≥њ на ”крањн≥. «аснували тут своњ пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ й нац≥ональн≥ меншост≥. ѕол€к≥в представл€ла ѕольська соц≥ал≥стична парт≥€, а Їврењв Ч цей найб≥льш пол≥тично активний ≥ орган≥зований серед народ≥в ≥мпер≥њ Ч спр€мовували нац≥онал-с≥он≥сти та марксист≠ський Ѕунд.

–ос≥йськ≥ парт≥њ на ”крањн≥ далеко не завжди складалис€ лише з рос≥€н. ƒо каде≠т≥в ≥ соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в приЇднувалос€ чимало русиф≥кованих та й нац≥о≠нально св≥домих украњнц≥в, убачаючи в цих орган≥зац≥€х найефективн≥ший спос≥б боротьби з царатом. Ќав≥ть в ультранац≥онал≥стичних, антиукрањнських орган≥за≠ц≥€х брало участь багато Ђмалорос≥вї, €к≥ змагалис€ з рос≥€нами у в≥дданост≥ царев≥ та ненавист≥ до його ворог≥в.

–ос≥йськ≥ та неукрањнськ≥ парт≥њ ставилис€ до украњнського руху по-р≥зному. —хил€ючись на б≥к децентрал≥зац≥њ, соц≥ал≥сти-революц≥онери €кщо ≥ не п≥дтриму≠вали прагненн€ украњнц≥в, то дивилис€ на них ≥з зрозум≥нн€м. ѕольськ≥ соц≥ал≥сти й особливо с≥он≥сти та Ѕунд, €ких Їднали з украњнц€ми намаганн€ завоювати соб≥ культурну автоном≥ю, часто з готовн≥стю сп≥впрацювали з окремими укра≠њнськими угрупованн€ми. « ≥ншого боку, марксистам ≥ передус≥м б≥льшовикам у тих небагатьох випадках, коли порушувалос€ украњнське питанн€, лише частково вдава≠лос€ приховати свою ворож≥сть до украњнських Ђсепаратистськихї тенденц≥й.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 398 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

2022 - | 1963 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.