Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќовий рух на ”крањн≥ рос≥йськ≥й




“аким чином, ≥ в –ос≥њ, по розгром≥  ирило-ћефод≥њвського братства, ≥ в јвстр≥њ, по втихомиренню революц≥њ 1848 p., к≥нець сорокових ≥ п'€тдес€т≥ роки стали часами глухоњ реакц≥њ, де затихло ≥ приникло украњнське житт€. ¬ –ос≥њ, одначе, с€ реакц≥€ €к на≠ступила скорше, так ≥ ск≥нчилас€ скорше. ѕо нещаслив≥й кримськ≥й в≥йн≥ настали в –ос≥њ нов≥ часи, правительство само вз€лось реформувати стар≥, пережит≥ форми житт€, що ви€вили свою нездатн≥сть. Ќа чергу стало визво≠ленн€ сел€нства, визволенн€ сусп≥льност≥ в≥д пут старого режиму; сусп≥ль≠н≥сть заворушилас€, рвалас€ до нового житт€, ≥ з нею стали виходити на €в приспан≥ змаганн€ украњнськ≥.

 ирило-мефод≥њвськ≥ братчики, повернен≥ з засланн€, збиралис€ в ѕетер≠бурз≥ ≥ заходилис€ пр€сти дал≥ перервану основу украњнського в≥дродженн€. ќсобливо живу видавничу й орган≥зац≥йну д≥€льн≥сть ви€вив у т≥м час≥  у≠л≥ш, скорше повернений з засланн€. «ачинаЇ в≥н виданн€ старших украњн≠ських письменник≥в, в≥дкриваЇ нову зорю украњнського слова Ч молоду ћарковичку (ћарко ¬овчок), громадить матер≥ал дл€ альманаху Ђ’атаї (1860), нарешт≥ з своњм швагром ¬. Ѕ≥лозерським розпочинаЇ видаванн€ украњнського м≥с€чника Ђќсноваї. ∆урнал сей, що виходив несповна два роки, 1861 Ч1862, всум≥ш мовою украњнською ≥ рос≥йською, мав незвичайно велику вагу, вперше об'Їднавши ≥нтел≥гентних украњнц≥в –ос≥њ й визначивши њм пров≥дну поступову ≥ народолюбну стежку.

—м≥лив≥ пол≥тичн≥ гадки  ирило-ћефод≥њвського братства, правда, вже не залунали в нов≥м орган≥. “рудно сказати, чи прикр≥ досв≥ди ≥ кари, €к≥ впали на голову братчик≥в, зм≥нили њх гадки, чи вони вважали незручним спин€ти увагу громад€нства на таких далеких справах, котр≥ в п≥дцензурн≥й часопис≥ можна було б обговорювати х≥ба дуже загально ≥ здалека, коли тим часом на черз≥ сто€ли справи так≥ близьк≥ ≥ дл€ украњнства превелик≥. —права визволенн€ сел€нства, упор€дкуванн€ нового громад€нського, господарського ≥ культурного житт€ сел€н Ч се ж було зд≥йсненн€ соц≥≠альноњ програми братства, бодай в част≥! ¬арто було потрудитис€ коло сього, ≥ сим справам гурток Ђќсновиї, що почала виходити саме перед визволенн€м сел€н, присв€чував особливу увагу, в≥дсуваючи справи пол≥тичн≥.

«а справою визволенн€ виступило питанн€ народноњ осв≥ти Ч украњнц≥ заходилис€ орган≥зувати нед≥льн≥ школи по м≥стах, складати украњнськ≥ книжечки дл€ шк≥л ≥ народноњ осв≥ти та збирати грош≥ на њх виданн€. –азом з тим виникали гар€ч≥ суперечки про украњнську мову, придатн≥сть њњ дл€ шк≥льного ≥ книжного, взагал≥ культурного уживанн€. ѕриходилос€ боронити њњ в≥д наскок≥в общерос≥в Ч чужих ≥ своњх Ђтоже малорос≥вї, €к≥ силкувалис€ доводити, що украњнц€м не треба розвивати своЇњ мови, бо можуть корис≠туватис€ Ђобщерусскоюї, себто великоруською книжною мовою. ј заразом мус≥ли в≥дборонюватис€ ≥ в≥д пол€к≥в, €к≥ теж хот≥ли п≥дт€гнути украњнц≥в п≥д свою стару ≥сторичну ѕольщу.  остомаров енерг≥чно боронив ≥сторичних прав украњнського народу, обірунтовував з ≥сторичного боку федеративний принцип, ви€сн€в демократичн≥ традиц≥њ украњнськоњ ≥стор≥њ. ¬≥н ≥  ул≥ш виступають головними оборонц€ми украњнськоњ ≥дењ в с≥м час≥.

ѕеред ус≥ми тими живими справами дн€ в≥д≥йшли на далекий план стар≥ мр≥њ про об'Їднанн€ вс≥х слов'€н. Ќатом≥сть справа сел€нська, що зай≠мала також поступове великоруське громад€нство, зблизила з ним украњнц≥в, що давн≥ше не раз сто€ли ближче до великоруських консерватор≥в-слов'€ноф≥л≥в, а з боку поступовц≥в рос≥йських стр≥чалис€ з непри€зним ≥ зневажли≠вим трактуванн€м (так, найб≥льший представник тод≥шнього великорос≥й≠ського поступового громад€нства ЅЇл≥нський в 1840-х роках дуже непри€зно поставивс€ до  в≥тчиних ≥ Ўевченкових твор≥в). “епер поступов≥ великоруси в ц≥л≥м р€д≥ питань почули себе одно≠думними з украњнц€ми ≥ не раз виступали з обороною украњнських потреб. “ак, пе≠тербурзький ком≥тет грамот≠ност≥ в 1862 р. звернувс€ до правительства з прошен≠и€м, аби в народних школах на ”крањн≥ заведено науку на украњнськ≥й мов≥, а м≥ж реко≠мендованими ним дл€ народ≠ного читанн€ книжками було нав≥ть б≥льше украњнських, €к великоруських. –ос≥йськ≥ письменники ви€вл€ли зац≥кав≠ленн€ украњнською л≥тера≠турою ≥ нав≥ть до галицьких прихильник≥в книжного слов'€но-рос≥йського €зика звер≠талис€ з щирими порадами залишити сю мертву мову та триматис€ живоњ народноњ украњнськоњ.

—ей живий ≥ дуже пом≥р≠кований украњнський рух, одначе, скоро стр≥вс€ з но≠вими перешкодами з боку правительства. ’оч саме в т≥м час≥ украњнц≥ обгризалис€ з пол€ками-пом≥щиками, €к≥ дуже ворожо виступали против народолюбних украњнських заход≥в ≥ против своњх людей, що переходили на украњнський ірунт (гурток јнтоновича й ≤н.), проте правительство пов≥рило безглуз≠дим наклепам, н≥бито украњнц≥ накладають з пол€ками. ј тод≥ саме (1863) п≥дн€лос€ польське повстанн€. ѕ≥шла в≥д начальства вс€ка б≥да на укра≠њнське слово ≥ на вс€к≥ украњнськ≥ заходи. Ђќсноваї сама спинилас€ з к≥нцем 1862 p., ≥нш≥ виданн€ заборон€лис€ правительством. ѕочали заборон€ти також украњнськ≥ книжки дл€ школи ≥ народу, украњнських д≥€ч≥в арештовували ≥ висилали на п≥вн≥ч.

~ "Ќарешт≥ вийшло розпор€дженн€" м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ (¬алунн≥) проти украњнських книжок взагал≥. ¬≥н посилавс€ на те, що Ђбес...малоросс≥€нь весьма основательно доказываютъ, что никакого особеннаго малоросс≥йськаго €зыка не было, нЏтъ ≥ быть не можетъї, а викликають укра≠њнський рух на свою користь пол€ки. ќтже, наказав цензур≥ на будуче про≠пускати т≥льки украњнську белетристику, а книг наукових ≥ дл€ народу при≠значених до друку не дозвол€ти. ƒаремно тод≥шн≥й м≥н≥стр осв≥ти (√олов≥н) вказував, що не можна так заборон€ти книжки, не вгл€даючи в њх зм≥ст, за саму т≥льки мову, котрою вони писан≥. «аборона таки зосталас€, а до нењ прилучивс€ ≥ синод, заборонивши св€те письмо на украњнськ≥й мов≥; цензо≠ри ж, потрапл€ючи п≥д мисль начальства, перестали перепускати ≥ беле≠тристику.

∆вавий украњнський рух тим способом раптом припинено ≥ придавлено саме серед його розмаху. јле се мало той насл≥док, що в≥н з –ос≥њ перекида≠Їтьс€ до √аличини; ще раз отеЇ, по ст≥лькох в≥ках, починаЇтьс€ поворотний культурний рух з≥ —х≥дноњ ”крањни на зах≥д, в √аличину, тим часом €к перед тим п≥д натиском польського пануванн€ жив≥ш≥ елементи з «ах≥дноњ ”крањни в≥дпливали на сх≥д. “епер украњнському рухов≥ на сход≥ стало т€жче, н≥ж в √аличин≥ п≥д австр≥йським пануванн€м, ≥ починаЇтьс€ рух на зах≥д.

125. Ќародовство ≥ москвоф≥льство в √аличин≥ ≥ на Ѕуковин≥. ¬ √аличин≥ серед украњнського, чи Ђруськогої, €к тут казали, громад€нства по дес€≠тил≥тн≥м застою новий рух починаЇтьс€ з 1859 р. ѕроект галицького нам≥с≠ника пол€ка √олуховського, щоб в галицьк≥й письменност≥ завести латинськ≥ букви, був останньою краплею, що переповнила чашу пригнобленн€ га≠лицьких русин≥в. ѕол€ки в т≥м час≥ захопили в руки галицьке правл≥нн€, ставши м≥ж √аличиною ≥ центральним правительством, ≥ тепер сей проект заведенн€ латинського Ђабецадлаї в≥дкривав перед галицькими украњнц€ми в будучност≥ повне опол€ченн€ всього галицького житт€. « великою однодуш≠н≥стю виступили вони против сього проекту ≥ встигли його задавити своњм однодушним протестом. “а проект проектом, але вставало питанн€, €к боро≠тис€ против сењ страшноњ польськоњ хвил≥, що грозила потопити галицьку ”крањну?  онсервативн≥ елементи галицького громад€нства, св€щеники ≥ ур€дники, чули свою безсильн≥сть, щоб розбудити народне житт€. ƒос≥ вони вс≥ над≥њ покладали на австр≥йське правительство. “епер, €к ви€вилос€, що воно в≥ддало √аличину в жертву пол€кам ≥ н≥чого не хоче робити дл€ украњнц≥в против вол≥ пол€к≥в, над≥њ сих консервативних елемент≥в зверта≠ютьс€ на –ос≥ю.

“акий рос≥йський напр€м уже перед тим приготовл€вс€ тою старою слов'€но-рос≥йською мовою, досить близькою до рос≥йськоњ книжноњ мови XVIII в., ≥ пам'€ттю про заступство –ос≥њ за православних у ѕольщ≥. «а сим п≥шли зносини з де€кими рос≥йськими слов'€ноф≥лами (особливо з ѕогод≥-ним), що. з свого боку п≥дтримували такий русоф≥льський напр€м в √али≠чин≥. ¬елике враж≥нн€ також зробила рос≥йська пом≥ч јвстр≥њ в 1848 p., коли –ос≥€ своњм в≥йськом помагала задавити угорське повстанн€; вона зо≠сталас€ в пам'€т≥ галичан €к надзвичайно могутн€, всемощна сила, ≥ вза≠гал≥ –ос≥€ николањвських час≥в, що придавила так сильно ѕольщу п≥сл€ пов≠станн€ 1831 p., малювалас€ галичанам €к ≥деальне царство пор€дку ≥ сили. јвстр≥ю з к≥нцем 1850-х рок≥в сп≥ткали велик≥ нещаст€ в ≤тал≥њ, пот≥м в 1860-х роках погромила њњ ѕрус≥€; здавалос€, що приходить њй к≥нець.  оли ж до сього ще австр≥йське правительство зовс≥м перейшло на польський б≥к ≥ в≥ддавало польськ≥й шл€хт≥ √аличину в повне волод≥нн€, то консервативн≥ елементи галицькоњ сусп≥льност≥ (русинськоњ) стали спасен≥Ї своЇ покладати в –ос≥њ.

—под≥валис€, що рос≥йський цар скоро забере √аличину в≥д јвстр≥њ ≥ в сих над≥€х пропов≥дували зближенн€ до рос≥йськоњ культури ≥ мови. ѕ≥д враж≥нн€ми погрому австр≥йських в≥йськ п≥д  ен≥ггрецом в 1865 р. льв≥вська газета Ђ—лової Ч орган отсих консерватист≥в, Ђмосквоф≥л≥вї, €к њх названо, виступило в≥дкрито з сим новим пол≥тичним спов≥данн€м. ƒо≠водило, що галицьк≥ русини оден народ з великоросами, украњнська мова Ч незначна в≥дм≥на Ђрусскаго €зыкаї, що р≥жнитьс€ т≥льки вимовою: знаючи, €к треба вимовл€ти слова по-великоруському, галицький русин може за одну годину навчитис€ говорити по-великоруському; та й н≥€ких русин≥в нема Ч Ї т≥льки оден Ђрусск≥й народї, в≥д  арпат≥в до  амчатки; тому й нема чого заходитис€ коло творенн€ народноњ украњнськоњ л≥тератури: Ї готова л≥тература рос≥йська (великоруська).

“ак ото з консервативно-реакц≥йних напр€м≥в галицького житт€ 1850-х рок≥в, п≥д враж≥нн€ми байдужост≥ австр≥йського правительства дл€ гали≠цьких украњнц≥в, в 1860-х роках почало витворюватис€ галицьке москво≠ф≥льство, по духу, €к бачимо, близьке тому Ђбольшинству малоросс≥вї ро≠с≥йських, на €ких посилавс€ в 1863 р. ¬алуев,Ч що вони не знають украњн≠ськоњ народност≥, н≥ мови, а т≥льки оден рос≥йський народ ≥ €зик. —е москво≠ф≥льство обхопило майже всю тод≥шню Ђ≥нтел≥генц≥юї √аличини, Ѕуковини ≥ угорськоњ ”крањни, що найб≥льше п≥дпала мр≥€м про всесильну –ос≥ю, ба≠чивши погром угр≥в рос≥йським в≥йськом. ¬ т≥м напр€м≥ в √аличин≥ п≥шло багато й таких людей, що в 1848 р. зовс≥м р≥шучо сто€ли на украњнськ≥м ірунт≥,Ч сам як≥в √оловацький м≥ж ними, що, розпочинаючи виклади укра≠њнськоњ мови на новозаснован≥й кафедр≥ льв≥вського ун≥верситету, величав сю мову пишними похвалами, а тепер став також прихильником Їдиноњ ро≠с≥йськоњ мови ≥ п≥зн≥ше перейшов до –ос≥њ. ѕевне, легше було спод≥ватис€ вс€ких благодатей в≥д –ос≥њ ≥ тим часом тихенько сид≥ти, не зач≥паючис€ з пол€ками (€к се д≥йсно робили тод≥ й пот≥м т≥ галицьк≥ москвоф≥ли), н≥ж працювати коло розбудженн€ украњнського народу й сотворенн€ культурних ≥ вс€ких ≥нших п≥дстав дл€ його нового житт€.

јле власне сею другою дорогою п≥шли б≥льш енерг≥чн≥ елементи з то≠д≥шньоњ галицькоњ молод≥ж≥, а з нею Ч ≥ де€к≥ представники старших поко≠л≥нь. ¬они чули себе безм≥рно ближчими до демократичного, народолюбного украњнського руху, що на њх очах саме тод≥ в≥дживав у –ос≥њ, н≥ж до тоњ оф≥≠ц≥альноњ –ос≥њ николањвських час≥в, про котру мр≥€ли попи ≥ ур€дники москвоф≥ли (а котра сама ви€вила свою гниль перед самими рос≥€нами ≥ давала м≥сце б≥льш поступовим напр€мам нового царюванн€ јлександра II). ѕро€ви тод≥шнього украњнського в≥дродженн€ в –ос≥њ наповн€ли сю галицьку молод≥ж рад≥стю ≥ над≥Їю. ∆ад≥бно ловила вона огненн≥ слова Ўевченка. Ђ обзарьї стаЇ дл€ нењ св€тою книгою, ”крањна Ч св€тою землею.  охаютьс€ в пам'€тках козацькоњ слави Ч м≥ж молод≥жжю входить в моду вбира≠тис€ Ђпо-козацькиї; з молодечим завз€тт€м виган€ють з уживанн€ галицькоњ ≥нтел≥генц≥њ польську мову. ѕильнують €комога наблизитис€ до украњнськоњ мови й украњнського житт€ ≥ своњми виданн€ми (Ђ¬ечерниц≥ї 1863, Ђћетаї 1863Ч1865, ЂЌиваї 1865, Ђ–усалкаї 1866, Ђѕравдаї в≥д 1867) буд€ть в громад€нств≥ любов ≥ прив'€занн€ до свого народу Ч простонародноњ маси ≥ гар€ч≥ бажанн€ п≥днести њњ культурно, економ≥чно ≥ пол≥тично.

—ей же новий народовецький рух захоплюЇ й сучасну Ѕуковину та тво≠рить тут перш≥ початки нац≥онального житт€, €кого дос≥ не знала с€ маленька крањна, в≥др≥зана пол≥тичними, а дал≥ й рел≥г≥йними та культурними межами в≥д сус≥дньоњ √аличини. ’оч австр≥йська адм≥н≥страц≥€ зв'€зала њњ разом з √аличиною, дос≥ Ѕуковина жила осторонь, не зачеплена ≥ не розрухана не≠рухливим галицьким житт€м. јж галицьке народовство 1860-х рок≥в знахо≠дить жив≥ший в≥дгом≥н серед буковинц≥в. «находитьс€ тут к≥лька талановитих ≥ енерг≥чних письменник≥в Ч брати ¬оробкевич≥, особливо ≤сидор, попул€рний поет, дал≥ ќсип ‘едькович Ч найб≥ль≠ший талант, €кого взагал≥ до того часу видвигнула австр≥й≠ська ”крањна. ¬ своњх опов≥≠данн€х ≥ поез≥€х в≥н розвинув перед громад€нством √али≠чини ≥ Ѕуковини чар≥вну ро≠мантичну панораму  арпат≠ських г≥р, переказ≥в ≥ легенд, зв'€заних з ними, ≥ барвисто≠го тутешнього гуцульського житт€. «а недостачею м≥сце≠вих орган≥в, м≥сцевого л≥тера≠турного руху с≥ письменники прилучаютьс€ до руху га≠лицького, беруть участь у народовецьких виданн€х √а≠личини, ≥ при слабких взагал≥ тутешн≥х л≥тературних засо≠бах вони мали чимале зна≠ч≥нн€ в розвою перших наро≠довецьких початк≥в. ¬ сам≥й же Ѕуковин≥ народне житт€ стало розвиватис€ значно п≥зн≥ше; тутешнЇ товариство Ђ–уська бес≥даї, що служило осередком л≥тературного ≥ громадського житт€, засноване 1869 p., довго мало характер русоф≥льський, ≥ т≥льки в 1880-х роках здобувають у н≥м перевагу народовц≥. “а незм≥рно б≥льше знач≥нн€, н≥ж с€ моральна пом≥ч в≥щун≥в буковин≠ського в≥дродженн€, мала дл€ народовецького руху в √аличин≥, ≥ взагал≥ в австр≥йськ≥й ”крањн≥, участь ≥ пом≥ч украњнц≥в рос≥йських. ѕ≥сл€ того €к припинено розв≥й украњнського житт€ в –ос≥њ, чимало украњнських письменник≥в звертають своњ писанн€ в зб≥рники ≥ часопис≥, що заходилис€ видавати га≠лицьк≥ украњнц≥. « старших письменник≥в особливо  ул≥ш, з молодших ћарко ¬овчок, јнтонович ≥ особливо  ониський ≥ Ћевицький-Ќечуй починають спомагати украњнськ≥ виданн€ √аличини своњми писанн€ми.  оли з 1861 р. на м≥сце тих недовгов≥чних видань у Ћьвов≥ удалос€ наладити журнал Ђѕравдуї, що виходив пот≥м к≥льканадц€ть л≥т, украњнц≥ з –ос≥њ брали в н≥м д≥€льну участь, ≥ в≥н мав до певноњ м≥ри характер всеукрањнського органу, тому що в –ос≥њ не можна було видавати н≥ украњнських газет, н≥ журнал≥в

—€ пом≥ч украњнц≥в з –ос≥њ мала величезну варт≥сть дл€ украњнц≥в австр≥й≠ських. ”крањнський, або, €к його звали, народовецький рух в √аличин≥ був п≥дн€тий молод≥жжю. ћайже все старше громад€нство спочатку було йому неприхильне ≥ б≥льше або менше р≥шучо т€гло в сторону москвоф≥льську. ¬ руках москвоф≥л≥в були вс≥ ≥нституц≥њ ≥ тут, ≥ на Ѕуко≠вин≥, не кажучи за ”крањну угорську, а Ђнародовецтвої з к≥нцем 1860-х ≥ пот≥м в 1870-х роках було представ≠лене невеликими громадками ≥нтел≥генц≥њ, б≥дноњ ≥ мате≠р≥альними засобами, ≥ куль≠турними силами. ќтже, стра≠шенно багато значило то дл€ народовц≥в, що вони чули за собою ”крањну Ч ту безграничну, могутню ”крањну, що сплодила великих героњв ко≠заччини ≥ нових д≥€ч≥в укра≠њнського в≥дродженн€, ≥ ба≠чили њх м≥ж сп≥вроб≥тниками своњх орган≥в ≥ видань. « дру≠гого боку, участь рос≥йських украњнц≥в скр≥пл€ла демо≠кратичний ≥ поступовий на≠пр€м галицького украњн≠ства Ч се теж багато зна≠чило супроти переваги цер≠ковних ≥ консервативних еле≠мент≥в у галицьк≥м грома≠д€нств≥. ƒл€ украњнц≥в же рос≥йських в тод≥шн≥м њх при≠гнобленн≥ в≥д ус€ких перепон ≥ заборон √аличина €вилас€ немов в≥кном у своб≥дну далеч≥нь украњнського розвою, що давало њм вих≥д нав≥ть на випадок найб≥льших утиск≥в у –ос≥њ.

126.  ињвська громада ≥ указ 1876 р. « початком 1870-х рок≥в цензура на украњнськ≥ книжки в –ос≥њ трохи полегшала ≥ взагал≥ утиски ослабли; стала можлива знову л≥тературна й наукова д≥€льн≥сть. “од≥ центром украњнського руху знову стаЇ  ињв, де за останн≥ к≥льканадц€ть л≥т п≥сл€ розгрому кирило-мефод≥њвц≥в наросли нов≥ культурн≥ сили з вихованц≥в тутешнього ун≥верситету ≥ м≥ж ними ц≥лий р€д визначних учених Ч украњнознавц≥в в р≥жних спе≠ц≥альност€х. —е в≥дбилос€ ≥ на д≥€льност≥ в≥дновленоњ кињвськоњ громади, що вона, в≥дм≥нно в≥д петербурзькоњ, зверталас€ головно не так на сусп≥льн≥, €к на науков≥ справи: на обірунтуванн€ украњнства науковими досл≥дами ми≠нулого ≥ сучасного житт€ украњнського народу. ¬ т≥м напр€м≥ працювали так≥ визначн≥ учен≥, €к ≥сторики јнтонович ≥ ƒрагоманов, етнографи „убинський ≥ –удченко, знавець украњнського права  ист€к≥вський, €зикознавц≥ ∆итецький ≥ ћихальчук ≥ ≥н. њм удалос€ добути дозв≥л на заснуванн€ тут у  иЇв≥ в≥дд≥лу географ≥чного товариства (1872), ≥ в≥н став центром, коло котрого стали громадитис€ культурн≥ сили украњнськ≥. ѕро≥снував в≥н не≠довго, але дл€ розбудженн€ украњнських наукових ≥нтерес≥в ≥ взагал≥ дл€ украњнськоњ св≥домост≥ в м≥сцев≥м громад€нств≥ зробив багато. јрхеолог≥чний рос≥йський з'њзд, що в≥дбувс€ в т≥м час≥ (1874) в  иЇв≥ ≥ розбудив велике за≥нтересуванн€ в публ≥ц≥, проведений був головно м≥с≠цевими украњнськими силами ≥ вин≥с р≥жн≥ принцип≥альн≥ пункти украњнознавства перед широкий св≥т, перед громад€н≠ство, поставивши руба питан≠н€ старинност≥, ≥сторичност≥ р≥жних стор≥н сучасного укра≠њнського житт€. —е було справ≠жнЇ св€то украњнознавства. ѕоруч того оживаЇ також ≥ украњнська л≥тература. « к≥нцем 1860-х ≥ в 1870-х роках виступають талано≠вит≥ поети ≥ письменники Ч €к –уданський, Ќечуй-Ћевицький, ћирний,  ониський, ћихайло —тарицький. Ќечуй-Ћевицький, ћирний,  онись≠кий кладуть п≥двалини со≠ц≥ального украњнського рома≠ну, розгортають широку пано≠раму народного украњнського житт€ в нових, розкр≥пощених умовах Ч на м≥сце старо≠го кр≥пацького змальованого Ўевченком ≥ ¬овчком.

ћикола Ћисенко зачав класти п≥двалини украњнськ≥й музиц≥ своњми зб≥р≠ками п≥сень, композиц≥€ми ≥ чудовими концертами. ѕерш≥ вистави його опер Ч Ђ„орноморц≥вї ≥ Ђ–≥здв€ноњ ноч≥ї зробили глибоке враж≥нн€ €к нова стор≥нка в ≥стор≥њ украњнськоњ культури. «годом починаЇ п≥д≥йматис€ украњн≠ський театр ≥, невважаючи на вс≥ перешкоди з боку цензури ≥ адм≥н≥страц≥њ, незвичайно розворушуЇ громад€нство, його ≥нтел≥гентськ≥ ≥ п≥в≥нтел≥гентськ≥ верстви.

ѕоруч з такими блискучими усп≥хами в област≥ вищоњ украњнськоњ куль≠тури Ч науки, письменства й мистецтва Ч на другий план в≥дступало те, що робилос€ в област≥ соц≥альн≥й ≥ пол≥тичн≥й.  ињвська громада наново зав'€≠зала перервану правительством нитку народницьких заход≥в ≥ дала ц≥нн≥ вклади в народну попул€рну л≥тературу. ¬она сто€ла на ірунт≥ кирило-мефод≥њвськоњ ≥деолог≥њ й розробл€ла њњ програму. јле сучасний соц≥ально-пол≥тичний радикальний, революц≥йний рух, що розвивавс€ серед рос≥йськоњ молод≥ж≥ ≥ захоплював в значн≥й м≥р≥ також украњнську молод≥ж, стр≥чавс€ з довол≥ р≥шучою опозиц≥Їю кињвськоњ громади. њњ в≥дпихав в≥д себе рос≥й≠ський державний централ≥зм сих революц≥йних груп, неприхильн≥сть до на≠ц≥онального питанн€ взагал≥ й особливо украњнського, а також нахил до те≠роризму ≥ взагал≥ непереб≥рчивоњ тактики де€ких з сих груп. ƒекотр≥ з пров≥д≠ник≥в кињвськоњ громади св≥домо й умисно звертали увагу украњнського гро≠мад€нства, особливо молод≥ж≥, на культурний б≥к украњнськоњ справи, за-нехтуючи пол≥тичний, щоб в≥дт€гти украњнц≥в в≥д участ≥ в рос≥йських револю≠ц≥йних рухах, ≥ тим будили нав≥ть невдоволенн€ серед самих украњнц≥в на таке одностороннЇ Ђкультурництвої.

“аким односторонн≥м культурником, ≥ то в дуже т≥сних межах (так зва≠ного Ђдомашнього ужиткуї), зр≥каючис€ вищих про€в≥в культури, виступав п≥д стар≥сть заслужений ≥ славний кирило-мефод≥њвець  остомаров. ¬ кињв≠ськ≥й громад≥ найб≥льш €скравими представниками сього ≥дейного розлому в 1870Ч1880 pp. стали найвизначн≥ш≥ духов≥ вожд≥ њњ јнтонович ≥ ƒрагоманов, товариш≥ й сп≥вроб≥тники (њх сп≥льним д≥лом було виданн€ Ђ≤сторичних п≥сень украњнського народуї, 1874Ч1875 pp., на рос≥йськ≥й мов≥, найважн≥ше д≥ло кињвськоњ науковоњ громади) Ч п≥зн≥ше ≥дейн≥ антагон≥сти. јнтонович виступав найб≥льш авторитетним ≥ поважним представником сього напр€му, €кий р≥шучо в≥дмежовувавс€ в≥д рос≥йських революц≥йно-соц≥ал≥стичних те≠ч≥й, висував на перший план потреби нац≥онального усв≥домленн€ украњн≠ського народу ≥ €комога виразного нац≥онального в≥докремленн€. як автори≠тетний ≥сторик ”крањни, в≥н мав великий послух. ƒрагоманов в с≥м час≥, в 1870-х роках, не досить ще р≥шучий в нац≥ональних украњнських домаган≠н€х, признаючи, наприклад, загальне ≥ дл€ украњнц≥в ун≥версальне знач≥нн€ великоруськоњ л≥тератури й культури, сильно виступав против перец≥нюванн€ нац≥ональноњ сторони украњнського питанн€: признавав нац≥ональн≥сть т≥льки формою, в котру мусить бути влитий загальноЇвропейський поступовий ≥ соц≥ал≥стичний, демократичний зм≥ст (Ђкосмопол≥тизм в ц≥л€х, нац≥онал≥зм в формах ≥ способахї). ѕо його гадц≥, украњнський рух повинен був ≥ти з ни≠з≥в, в≥д задоволенн€ своЇњ Ђплебейськоњї публ≥ки,.опиратис€ на соц≥ал≥стич≠них завданн€х, на ≥нтересах народних мас ≥ з зростом њх Ч €к Ђплебейська нац≥€ї Ч ставити соб≥ все дальш≥ й вищ≥ культурн≥ завданн€. ”крањнство, на його погл€д, повинно було бути соц≥ал≥стичним, не ≥накше, ≥ з сього погл€ду в≥н настоював на сп≥льност≥ з соц≥ал≥стичними рос≥йськими теч≥€ми Ч хоч р≥зко виступав ≥ против тероризму та вс€коњ непереб≥рчивост≥ в способах (його гасло: Ђдо чистого д≥ла треба чистих рук!ї), ≥ против централ≥зму й державноњ узькогл€дност≥ (Ђ€коб≥нстваї) рос≥йських соц≥ал≥ст≥в (против сього написаний головний, класичний його публ≥цистичний тв≥р: Ђ»сторическа€ ѕольша и великорусска€ демократ≥€ї, 1881 Ч против польських ≥ рос≥й≠ських революц≥йних претенз≥й на ”крањну).

—≥ гадки, котр≥ ƒрагоманов проводив з великим завз€тт€м ≥ талантом ≥ в своњх п≥зн≥ших писанн€х, 1880-х ≥. 1890-х роках, мали великий вплив ≥ зна≠ч≥нн€ дл€ дальшого розвитку пол≥тичноњ украњнськоњ мисл≥. јле в дан≥м мо≠мент≥, в 1870Ч1880-х роках, перевага в кињвських кругах була по сторон≥ б≥льш пом≥ркованих культурницьких теч≥й.

Ќевважаючи на се, д≥€льн≥сть кињвських громад€н послужила приводом до нових правительствених заход≥в проти украњнства. ѕрив≥дц€ми до того були черн≥г≥вськ≥ пом≥щики ур€довц≥ –≥гельман ≥ його сво€к ёзефович, що грав роль сторожа рос≥йських державних ≥нтерес≥в на ”крањн≥. –озсварившис€ з пров≥дниками кињвськоњ громади, ёзефович раз у раз надсилав пра≠вительству своњ донесенн€, л€каючи його усп≥хами украњнського Ђсепара≠тизмуї, €к тод≥ се називано Ч що украњнц≥ розвивають свою мову ≥ письмен≠ство на те, щоб в≥дд≥литис€ в≥д –ос≥њ. « початком 1875 р. була нар€жена ос≥бна ком≥с≥€ в с≥й справ≥, ≥ до нењ покликано також ёзефовича. ¬≥н пред≠ставив с≥й ком≥с≥њ украњнство €к польсько-австр≥йську ≥нтригу, звернену на те, аби в≥д≥рвати ”крањну в≥д –ос≥њ. ÷ензурн≥ представники з свого боку по≠тверджували, що украњнське письменство маЇ потайн≥ ц≥л≥ Ч в≥докремленн€ ”крањни в≥д –ос≥њ. ѕрит≥м особливу небезпеку вже тод≥ добачали в украњн≠ств≥ галицьк≥м, не зв'€зан≥м цензурними рос≥йськими обмеженн€ми ≥ настроЇн≥м р≥зко й ворожо дл€ рос≥йського правл≥нн€ через його заборонн≥ заходи против украњнства.

 ом≥с≥€ р≥шила €кнайпильн≥ше сл≥дити за галицькими виданн€ми, не до≠пускати до –ос≥њ все, що могло б впливати на розв≥й украњнського житт€, п≥дтримувати грошевими п≥дмогами й ≥ншими способами москвоф≥льськ≥ виданн€, москвоф≥льський рух в јвстр≥њ та вжити вс≥х способ≥в, щоб задавити украњнських рух в –ос≥њ. «араз пот≥м закрито кињвський в≥дд≥л географ≥ч≠ного товариства, а весною 1876 р. вийшов указ против украњнського слова взагал≥: дозволено украњнською мовою друкувати т≥льки ≥сторичн≥ пам'€тки, з новоњ л≥тератури Ч белетристичн≥ твори (в≥рш≥, опов≥данн€, п'Їси), та й то правописею рос≥йською ≥ п≥д найгостр≥шим догл€дом; украњнськ≥ кон≠церти, представленн€, читанн€ заборонено зовс≥м.

—ам≥ по соб≥ се були дуже т€жк≥ заборони, а на д≥л≥ цензура ще додавала до того своЇњ пильност≥, ≥ €кийсь час украњнськ≥ книги не пропускалис€ таки зовс≥м Ч х≥ба десь припадком, через недогл€д. ƒоходило до вс€ких см≥ховий: вичеркували украњнськ≥ слова з опов≥дань, писаних по-рос≥йськи; вел≥ли, щоб на концертах украњнськ≥ п≥сн≥ сп≥валис€ словами, перекладеними на рос≥йську або французську мову, ≥ т. ≥н. —коро, одначе, саме начальство кињв≠ське ≥ харк≥вське звернулос€ до правительства з ви€сненн€ми, що заведен≥ заборони занадто гостр≥ ≥ безпотр≥бно т≥льки дражн€ть громад€нство. „ерез те зроблено було пот≥м де€к≥ полегш≥, наприклад дозволено украњнськ≥ кон≠церти й представленн€, хоч ≥ з вс€кими обмеженн€ми; дещо полегшено книж≠ну цензуру; пропущено, хоч ≥ з немилосердними вир≥зками, к≥лька л≥тера≠турних альманах≥в (ЂЋунаї, Ђ–адаї, ЂЌиваї), що мали заступати м≥сце л≥тературного журналу, €кого не дозволювано н≥€к. ѕринцип≥альн≥ ж за≠борони ≥ обмеженн€ зосталис€ в ус≥й сил≥.

127. ”крањнська робота на галицьк≥м ірунт≥ в –ос≥њ в 1880-х роках. Ќезважаючи на с≥ мал≥ полегш≥, €ка-небудь л≥тературна чи громад€нська ро≠бота украњнська все-таки була неможлива в отсих обставинах, ≥ заборона 1876 р. мала той насл≥док, що св≥дом≥ш≥ й енерг≥чн≥ш≥ украњнц≥ з –ос≥њ в 1880-х роках ще в б≥льших розм≥рах, ан≥ж в 1860-х роках, перенос€ть свою роботу до √аличини. « становища тих державних, чи централ≥стичних ≥нте≠рес≥в, €к≥ мали на оц≥ автори заборони, се був результат, г≥рш €кого дл€ них нав≥ть вимислити не можна було. ƒл€ напр€мку ж ≥ характеру украњнства в≥н мав велике знач≥нн€.

ўе перед указом 1876 р. к≥лька т€мущих украњнц≥в з –ос≥њ заходилос€ заснувать у Ћьвов≥ ≥нституц≥ю дл€ розвою украњнського письменства ≥ науки, щоб вона могла працювати тут своб≥дно, не знаючи цензурних утиск≥в, дл€ ц≥лоњ ”крањни. “ак виникло “овариство ≥мен≥ Ўевченка, засноване у Ћьвов≥ 1873 p. Ќа з≥бран≥ грош≥ засновано при н≥м друкарню дл€ украњнських видань; але з≥брано було грошей мало, так що довгий час прийшлос€ ще сплачувати друкарню, поки вона стала на ноги ≥ товариство могло розпочати власн≥ виданн€,Ч се сталос€ т≥льки при к≥нц≥ 1880-х рок≥в. ѕ≥сл€ заборони 1876 р. ћихайло ƒрагоманов з к≥лькома молодшими товаришами Ч гро≠мадка талановитих ≥ енерг≥чних людей,Ч з огл€ду на ур€дов≥ наг≥нки ви≠њхавши за кордон, щоб наладити своб≥дн≥ в≥д цензури виданн€, присв€чен≥ украњнським питанн€м пол≥тичним ≥ нац≥ональним, зав'€зали т≥сн≥ зносини з

галицькою сусп≥льн≥стю, хоч ≥ ос≥лис€ к≥нець к≥нцем не в √аличин≥, €к думалось, а в ∆енев≥, бо австр≥йська цен≠зура тод≥шн€ по-своЇму та≠кож була нелегка. ƒекотр≥ украњнц≥, €к-от  ул≥ш, пот≥м  ониський, Ќечуй й ≥н., при≠њздили ≥ перемешкували дов≠гий час таки безпосередньо в √аличин≥, розвивали тут б≥льш або менш живу л≥тера≠турну ≥ пол≥тичну д≥€льн≥сть, мали визначний вплив на розв≥й ≥ напр€м галицького украњнства ≥ теж були по≠середниками в зав'€занн≥ т≥сн≥ших зносин австр≥йськоњ ”крањни з рос≥йською.

¬пливи сих украњнц≥в на галицьк≥м ірунт≥ йшли в р≥жних напр€мах. «овс≥м в ≥нш≥м напр€м≥ впливали, на≠приклад, ƒрагоманов ≥ його однодумц≥, побуджуючи ук≠рањнське громад€нство √аличини до осв≥домленн€ народних мас ≥ орган≥зац≥њ боротьби за своњ права, а знов в ≥нш≥м  ул≥ш, јнтонович,  ониський Ч стараючис€ сотворити б≥льш прихильн≥ обставини дл€ розвою украњнського житт€ порозум≥нн€м з польськими владущими шл€хетськими верствами. јле к≥нець к≥нцем вс≥ с≥ р≥жнор≥дн≥ впливи, весь сей приток духовних сил, а почасти ≥ матер≥альних засоб≥в з рос≥йськоњ ”крањни дуже зм≥цнив украњнське житт€ √аличини ≥ причинив йому багато розвитку. ѕрот€гом 1870-х ≥ 1880-х рок≥в украњнськ≥ народовц≥ дуже зростають в числ≥ ≥ сил≥. ѕочавши в≥д роботи л≥тературноњ та просв≥тньоњ Ч видаванн€ попул€рних книжечок та засновуванн€ читалень, вони переход€ть до пол≥тичноњ д≥€ль≠ност≥, з малозначних громадок витворюють сильну парт≥ю, котра своЇю енерг≥Їю ≥ духовою силою в≥дт≥снюЇ на другий план останки старих консер≠ватор≥в та москвоф≥л≥в ≥ надаЇ тон ≥ напр€м життю галицьких украњнц≥в. Ќевважаючи на слабк≥ сили ≥ засоби, в н≥й почувалас€ сила руху, енерг≥€ поступу, тому все жив≥ше починаЇ приставати до нењ, ≥ скоро народовц≥ почи≠нають грати першу роль в √аличин≥ ≥ на Ѕуковин≥, невважаючи на пом≥ч, €ку парт≥€ москвоф≥льська мала з –ос≥њ Ч далеко багатшу, н≥ж народовц≥ в≥д украњнц≥в. « другого боку, дл€ ”крањни рос≥йськоњ √аличина з сього часу стаЇ справд≥ в≥кном на св≥т, що не давало њй заснути в темр€в≥ тод≥шн≥х заборон. ѕозбавлен≥ можност≥ ск≥льки-небудь своб≥дно обговорю≠вати питанн€ украњнськоњ по≠л≥тики, завданн€ ≥ змаганн€ њњ, рос≥йськ≥ украњнц≥ ко≠ристувалис€ дл€ сього га≠лицькими виданн€ми, котр≥ хоч ≥ були заборонен≥ в –ос≥њ, проте поширювалис€ на ро≠с≥йськ≥й ”крањн≥ досить знач≠но. Ќа галицьк≥м ірунт≥, на галицьких в≥дносинах, в галицьких виданн€х стави≠лис€, випробовувалис€ й р≥≠шалис€ р≥жн≥ питанн€ соц≥≠альн≥, пол≥тичн≥, нац≥ональн≥. „ерез те галицьк≥ в≥дносини викликали незвичайне за≥нтересуванн€ серед св≥дом≥ших рос≥йських украњнц≥в. Ќе маю≠чи можност≥ у себе дома зай≠н€тис€ справами пол≥тичними ≥ нац≥ональними широко ≥ €вно, вони €кийсь час, можна ска≠зати, жили галицькими под≥€≠ми й ≥нтересами, особливо з початком 1890-х рок≥в, коли м≥ж галицькими украњнц€ми-народовц€ми зачалас€ бо≠ротьба м≥ж б≥льш ум≥ркованим ≥ б≥льш поступовим, ра≠дикальним напр€мом. ≤ се давало корисне доповненн€ до т≥сного обс€гу культурних

справ, полишених рос≥йським украњнц€м суворим ≥ п≥дозр≥ливим режимом, ≥ заховувало њх в≥д повноњ односторонност≥.

“ими убогими можливост€ми культурноњ украњнськоњ роботи, €ку поли≠шала рос≥йська внутр≥шн€ пол≥тика в с≥м час≥, не м≥г задоволитис€ ≥ найзавз€т≥ший культурник, що ск≥льки-небудь серйозно ставивс€ до, украњнськоњ стих≥њ. ћеж≥ дозволеного були т≥сн≥ нав≥ть дл€ прихильник≥в легальност≥. ѕ≥сл€ того €к закрито кињвський в≥дд≥л географ≥чного товариства, рос≥йськ≥ украњнц≥ довго зоставалис€ не т≥льки без органу, але й без €когось публ≥чного осередку. ≤сторичне товариство, засноване в  иЇв≥, зр≥дка т≥льки попадало п≥д впливи украњнських учених, оживл€лось ≥ набирало громадського ≥нтересу јле з початком 1880-х рок≥в наладивс€ ≥сторичний м≥с€чник Ђ ≥евска€ —таринаї (1882Ч1895), ≥ хоч його ≥н≥ц≥атори брати Ћебединцев≥ сто€ли далеко

в≥д сучасного украњнського руху, були т≥льки украњнськими антиквар≥€ми в стар≥м стил≥, з дуже неглибоким украњнським патр≥отизмом, все-таки њх украњноф≥льство згромадило коло виданн€ науков≥ ≥ культурн≥ украњнськ≥ сили, а з смертю свого першого видавц€ воно таки ≥ вповн≥ перейшло на орган кињвськоњ Ђстароњ громадиї (1888). ∆урнал в≥вс€ по досить широк≥й програм≥ (рос≥йською мовою): займавс€ ≥ етнограф≥Їю, ≥ мовою, ≥ письменством; п≥зн≥ше, з 1890-х рок≥в, в≥н мав часами й довол≥ живу су≠сп≥льну закраску, м≥стив ук≠рањнську белетристику ≥ л≥те≠ратурну критику, заступаючи м≥сце л≥тературного органу, котрого н≥€к не хот≥ла по≠зволити рос≥йська адм≥н≥≠страц≥€, так само €к ≥ пол≥≠тичноњ або попул€рноњ укра≠њнськоњ преси.

ƒвадц€тил≥тт€, що п≥шло за указом 1876 p., було вза≠гал≥ часом коли не найб≥льш т€жких, то найб≥льш прикрих цензурних ≥ адм≥н≥стратив≠них утиск≥в на украњнство в –ос≥њ Ч особливо болючих, що громадська ≥ культурна сила украњнська наростали неустанно, п≥д впливами за≠гального розвитку житт€, культурних ≥ соц≥альних Їв≠ропейських вплив≥в, рвалас€ йти в пар≥ з житт€м велико≠руським, польським ≥ своњм закордонним Ч ≥ на кожд≥м м≥сц≥ стр≥чала м≥цний мур ур€дових заборон ≥ репрес≥й. ÷ензура ≥ адм≥н≥страц≥€, коли не вдалось, €к хот≥лось, вигнати зовс≥м з письменського ≥ культурного вжитку украњнське слово, завз€лис€ принаймн≥ обмежити його обс€гом чистого етнограф≥зму ≥ не дати пере≠творитис€ в знар€дд€х культури. “ому р≥шучо, не допускали його до вжитку в школ≥, в церкв≥, в ур€дуванн≥ ≥ вс≥ми силами силувалис€ не дати йому захопити, так би сказати, вищих про€в≥в культурного житт€. Ќе до≠пускалос€ н≥€ких наукових видань на украњнськ≥й мов≥. Ѕелетристику ≥ театр старалис€ обмежити малюванн€м сел€нського побуту, ≥ то без €ких-небудь пров≥дних соц≥альних ≥ нац≥ональних ≥дей. ѕов≥ст≥ й драми з житт€ ≥нтел≥генц≥њ вважалис€ недопустимими зовс≥м Ч цензура њх не пускала. ÷ен≠зорам наказувано не пропускати взагал≥ твор≥в показних, великих, поваж≠них, €к≥ могли б становити значне надбанн€ украњнського письменства, ≥ вс€ко пильнувати, щоб €кменше проходило украњнських книжок, уживаючи до того вс€ких прич≥пок або й просто заборон€ючи њх Ђз державних мотив≥вї. ≤ цензори д≥йсно старалис€, а щоб хтось чогось не упустив, дл€ украњнських книжок спец≥ально заведено подв≥йну цензуру: книжка, про≠пущена цензором м≥сцевим, мус≥ла йти на розгл€д ще до ѕетербурга, до главного управлен≥€ в справах печат≥. “ими вс≥ми способами украњнськ≥ книжки справд≥ нищено, ≥ проходила з них переважно р≥жна полова, а все ц≥нн≥ше пропадало, йшло к≥нець к≥нцем за границю або зоставалос€ лежати в цензурних арх≥вах. ѕод≥бними ж труднощами обставл€но й украњнський театр, що при недостач≥ украњнськоњ книжки ≥ вс€ких перешкодах дл€ њх поши≠ренн€ мав величезне знач≥н≠н€ ≥ в с≥й доб≥ Ч був голов≠ним ≥ сливе Їдиним засобом нац≥онального осв≥домленн€ широкоњ публ≥ки. ”сп≥х в≥н мав величезний, неймов≥рний. ”крањнськ≥ трупи почалис€ з одноњ, але з часом множи≠лис€, ставали все б≥льш роз≠повсюдженим €вищем, ≥, невважаючи на убог≥сть репер≠туару ≥ невисокоњ прикмети б≥льшост≥ п'Їс (цензура теа≠тральна була ще б≥льш сувора, н≥ж книжкова), вони п≥дтримували пам'€ть народ≠ного слова ≥ любов до нього серед винародовленоњ м≥ськоњ людност≥. ѕрињзд украњнськоњ трупи до м≥ста ставав свого роду нац≥ональним св€≠том, ст€гав до купи розпо≠рошену, розгублену ≥ неор≠ган≥зовану украњнську публ≥ку, давав њй нац≥ональний ≥мпульс. Ѕ≥дн≥сть репертуару викупалас€ багатством ≥ красовит≥стю етнограф≥чного й ≥сто≠ричного украњнського побуту, що, за виключенн€м вс€ких нац≥ональних, соц≥альних ≥ пол≥тичних мотив≥в, грав головну роль в с≥м репертуар≥, а також ≥ визначною талановит≥стю артистичноњ брат≥њ. ”крањнська сцена виставила в≥дразу ц≥лу низку першор€дних сцен≥чних талант≥в, €к≥ вм≥ли надати блиск ≥ правду нав≥ть найб≥льш прим≥тивним п'Їсам репертуару. “акими були ћарко  ропивницький, ћар≥€ «аньковецька, три брати “об≥левич≥ Ч ≤ван, ќпанас ≥ ћикола (по сцен≥  арпенко- арий, —аксаганський ≥ —адовський), «атиркевич ≥ ≥нш≥. як талановит≥ орган≥затори театраль≠ноњ справи, потрудилис€ —тарицький,  ропивницький, “об≥левич≥. ¬они по≠ставили украњнський театр д≥йсно високо, дали певного роду стиль ≥ школу, що, виростаючи з чисто етнограф≥чних п≥дстав, по-своЇму стил≥зували ≥ надавали своЇр≥дну закраску ≥ б≥льш загальним типам ≥ ситуац≥€м.

јле с€ творча робота проходила в обставинах ≥стинно неймов≥рних. јдм≥≠н≥страц≥€ ≥ цензура обставл€ли њњ систематичними труднац≥€ми. ўо сказати про так≥, наприклад, вимоги, щоб чисто украњнських вистав не було: щоб разом з украњнською п'Їсою ставилас€ п'Їса рос≥йська з тим же числом акт≥в,Ч так що трупа мус≥ла одчитати при порожн≥м театр≥ €комога скорше рос≥йську драму в п'€ти д≥€х, щоб приступити до правдивого, украњнського представленн€, ≥ т. п. ј дов≠гий р€д л≥т, хоч украњнський театр ≥ не заборонено, так в'њзд йому зостававс€ закри≠тим до всього кињвського генерал-губернаторства (ку≠ди входили тод≥ п'€ть губер≠н≥й) Ч ≥ се т≥льки за овац≥ю, зроблену в  иЇв≥ труп≥  ропивницького, €ка т≥. генерал-губернаторов≥ не подобалас€ тим, що була занадто гар€ча. ¬ сих т≥сних межах не мо≠гла, повтор€ю, ум≥ститись на≠в≥ть найскромн≥ша культурна украњнська творч≥сть, невважаючи на вс≥ силкуванн€ при≠хильник≥в культурницького напр€му. ќрган≥зоване укра≠њнство в –ос≥њ в сих дес€ти≠л≥тт€х сто€ло п≥д проводом њх. Ќайб≥льш талановитий ≥ енерг≥йний пропов≥дник ак≠тивноњ соц≥ально-пол≥тичноњ д≥€льност≥, ƒрагоманов, п≥≠сл€ указу 1876 р. вињхав за кордон з де€кими молодшими товаришами ≥ розвинув там свою публ≥цистичну д≥€ль≠н≥сть, в своњх власних ≥ р≥жних Ївропейських виданн€х (зб≥рники Ђ√ро≠мадаї, Ђ¬≥льне —лової й ≥н.). Ѕула се вол€ ≥ бажанн€ самоњ кињвськоњ громади, вона об≥ц€ла ƒрагоманову матер≥альну пом≥ч ≥ дл€ зан€ть, ≥ дл€ видань, прир≥кала своЇ сп≥вроб≥тництво. јле скоро почалис€ непо≠розум≥нн€, р≥жниц≥ в оц≥нц≥ тактичних завдань м≥ж ем≥грантами ≥ кињв≠ською громадою. ¬она, вид≥ливши з себе найб≥льш р≥шучих прихильник≥в активноњ пол≥тичноњ роботи, ще дал≥ п≥шла в б≥к культурництва, шукала ле≠гальних дор≥г дл€ нього ≥ осуджувала р≥зку тактику, вз€ту против рос≥йського ур€ду ƒрагомановим в його заграничних виданн€х. јле й њњ програма зоставалась безпл≥дною. –ос≥йське правительство на н≥€к≥ уступки не йшло, вс≥ т≥ поданн€, петиц≥њ, заходи Ђчерез людейї, на €к≥ кидалис€ декотр≥ гро≠мад€ни, Ђщоб помирити з собою рос≥йське правительствої, не приводили до н≥чого. Ћ≥тература застр€гала в цензурних арх≥вах, проби наладити €к не га≠зету, хоч не журнал, то €кий-небудь п≥впер≥одичний зб≥рник, розбивалис€ теж о цензурн≥ Ђчисткиї. ¬се було даремне, а тим часом етнограф≥чн≥, €зиков≥ чи ≥сторичн≥ студ≥њ не могли ж захопити ц≥лоњ сусп≥льност≥!

Ќайб≥льш жив≥ й енерг≥чн≥ сусп≥льн≥ елементи зневажливо покидали украњнство, бо воно здавалос€ њм €кимсь застар≥лим романтизмом. ≤шли в рос≥йськ≥ парт≥њ, де була хоч видим≥сть €коњсь жив≥шоњ д≥€льност≥, см≥л≥ завданн€ ≥ гострий риск небезпеки, що завс≥ди вабить см≥лих, а не було всього того в культурницьких гурт≠ках рос≥йського украњнства. ≤ с€ вс€ безвих≥дн≥сть украњнськоњ роботи в –ос≥њ власне надавала особливу ц≥ну укра≠њнськ≥й орган≥зац≥њ галиць≠к≥й: на галицьк≥м ірунт≥, бодай хоч посередньо, через органи преси, через особист≥ зв'€зки можна було брати участь в в≥дкритих парт≥йних дебатах, в обговоренн≥ принцип≥ально пол≥тичних ≥ соц≥≠альних питань, в пол≥тичн≥й ≥ громадськ≥й робот≥,Ч хоч €к с€ галицька робота в т≥м час≥, в 1880Ч90-х роках, ще мала м≥сцевий характер, духом ≥ складом своњм далеко в≥д≠ход€чи в≥д ≥нтерес≥в рос≥йсь≠коњ ”крањни.

128. ѕол≥тичний рух в австр≥йськ≥й ”крањн≥ ≥ њњ на≠ц≥ональний зр≥ст в 1890Ч 1900-х роках. 1890Ч1895 pp. були поворотними роками украњнського житт€ √али≠чини. «а в≥с≥мдес€т≥ роки, €к € вже сказав, народовецький украњнский рух дуже поширивс€ м≥ж галицьким громад€нством, запанував над ним ≥, €к звичайно в таких обставинах буваЇ, прит€гнув до себе багато наро≠ду нейтрального, що йде за тим напр€мом, €кий бере гору, хоч би внутр≥шн≥м своњм зм≥стом в≥н був йому нав≥ть зовс≥м чужий. “ому разом з тим, €к народо≠вецький украњнський напр€м виступав все показн≥ше €к сильна пол≥тична парт≥€ та проторговав соб≥ дороги в ширш≥ народн≥ маси, в сам≥й середин≥ його мус≥в зазначитис€ певний розлом через велику неоднаков≥сть тих елемент≥в, €к≥ опинилис€ тепер п≥д одною сп≥льною ф≥рмою украњнського народовства.

≈лементи б≥льш поступов≥ хот≥ли йти дал≥ в т≥сн≥м союз≥ з поступовими елементами рос≥йськоњ ”крањни ≥ разом з ними Ч з поступовими Ївропей≠ськими напр€мами Ч бажали на украњнськ≥м нац≥ональн≥м ірунт≥ перебуду≠вати сусп≥льн≥, пол≥тичн≥ ≥ економ≥чн≥ в≥дносини в дус≥ справжнього демокра≠тизму ≥ соц≥ал≥зму. ≈лементи б≥льш пом≥ркован≥ ≥ консервативн≥, св€щеники

ур€дники та ≥нш≥ представники буржуазних верств (м≥ж украњнц€ми дуже невеликих), прийн€вши нац≥ональну формуЧнародну мову ≥ до певноњ м≥ри Ч украњнськ≥ нац≥ональн≥ традиц≥њ, бажали п≥д сею зверхн≥стю заховати старий зм≥ст житт€. њх займало пануванн€ украњнськоњ нац≥ональноњ церкви (ун≥атськоњ в √аличин≥) й рел≥г≥йна правов≥рн≥сть громад€нства, а в со≠ц≥ально-пол≥тичних в≥дносинах вони були або р≥шучими консерваторами, або дуже ≥ дуже пом≥ркованими демократами. Ќа с≥м ірунт≥ виникаЇ в √аличин≥ досить р≥зка боротьба, що й велас€ при жив≥й участ≥ ≥ нав≥ть п≥д сильними впливами рос≥йських украњнц≥в. ќсобливо ƒрагоманов, хоч не жив в √а≠личин≥, через гуртки своњх однодумц≥в, людей б≥льш енерг≥чних ≥ зд≥б≠них, з молодших покол≥нь галичан, в≥в галицьке громад€нство в перш≥м напр€м≥, ≥ впливи його серед молод≥ж≥ ≥ серед сел€нства все б≥льше зростали.

–≥шучим моментом було, коли б≥льш консервативна частина народовц≥в в 1890 р., не без вплив≥в ≥ участ≥ декотрих рос≥йських украњнц≥в, роз≥рвала пол≥тичний союз з москвоф≥лами, з котрими разом виступала в галицьк≥м сойм≥ й австр≥йськ≥м парламент≥ против пол€к≥в ≥ правительства. ¬она вв≥йшла в порозум≥нн€ з правительством, чи краще сказати Ч з галицьким нам≥с≠ником (графом Ѕаден≥), ≥ спод≥валас€ опертис€ на його помоч≥, €к в 1848 р.

јле тод≥ правительство сто€ло против польськоњ шл€хти, а тепер було з нею зв'€зане. “а й не те було галицьке громад€нство! ѕоступов≥ша частина га≠лицьких украњнц≥в уже перед тим в≥длучилас€ в≥д б≥льш консервативних на≠родовц≥в ≥ стала формуватис€ в ос≥бну парт≥ю п≥д назвою Ђрадикал≥вї.  оли ж проголошений був новий союз народовц≥в з правительством, с≥ радикали р≥зко виступили против нього ≥ повели дуже енерг≥чну аг≥тац≥ю против такоњ Ђугодовоњї пол≥тики народовц≥в. ќпозиц≥€ њх була глибоко справедлива, бо на д≥л≥ союз з правительством мав бути союзом украњнц≥в з правл€чою поль≠ською шл€хтою √аличини, а властиво ≥ не союзом, а в≥дступленн€м в≥д бороть≠би з шл€хетським польським пануванн€м за ц≥ну де€ких нац≥ональних усту≠пок, дуже др≥бних €к на таку принцип≥альну справу (одна украњнська г≥мназ≥€, одна украњнська кафедра в ун≥верситет≥ й таке ≥нше).  ≥нець к≥нцем проводир≥ народовц≥в, розглед≥вши, куди веде њх сей союз, та й уступаючи натиску громадськоњ думки, роз≥рвали сю Ђугодуї, ≥ при н≥й зосталас€ т≥льки невеличка група консервативно-клерикальна. ѕереважна б≥льш≥сть наро≠довц≥в, ще глибше переконавшис€ на с≥м приклад≥, €к нерозривно зв'€залос€ правительство з польською шл€хтою, р≥шила стати в р≥шуч≥й опозиц≥њ ≥ до польського пануванн€ ≥ до центрального правительства, що в≥ддавало √а≠личину на поталу пол€кам, за те що вони п≥дтримували правительство в пар≠ламент≥.

«а прикладом радикал≥в, що вс≥ своњ плани оснували на соц≥альн≥м ≥ пол≥тичн≥м осв≥домленн≥ сел€нства й його орган≥зац≥њ, народовц≥ р≥шили також ≥ти €кенерг≥чн≥ше в народ, осв≥домл€ти його пол≥тично Ч загр≥вати до бо≠ротьби за своњ права та орган≥зувати до участ≥ в пол≥тичн≥м житт≥ ≥ пол≥тичн≥й боротьб≥. « сього власне погл€ду вплив радикал≥в на галицьке житт€ був дуже важний, бо в≥н не дав народовц€м пересуватис€ направо, куди њх т€гли консервативн≥ й клерикальн≥ елементи, а змушував вести бодай середню л≥≠н≥ю м≥ж сим консервативним ≥ радикальним напр€мом. ¬ 1900 р. народовц≥ нав≥ть постановили формально злитис€ докупи з радикалами, прийн€вши поступов≥ й соц≥альн≥ домаганн€ радикальноњ програми, ≥ перейменували

отсю об'Їднану парт≥ю на Ђнац≥онально-демократичнуї. –озум≥Їтьс€, само приймленн€ радикальноњ програми не зробило сих народовц≥в справжн≥ми поступовц€ми в дус≥ радикальн≥м; прав≥ елементи не стратили своњх вплив≥в ≥ все т€гнули до угодових порозум≥нь з правительством та польськими правител€ми. јле все-таки л≥в≥ш≥ елементи галицького украњнства стри≠мували народовц≥в в≥д занадто р≥зкого ≥ в≥дкритого маршу направо, до кот≠рого т€гнуло њх праве крило.  ≥нець к≥нцем, €к-то зви≠чайно буваЇ, боротьба ≥ кон≠куренц≥€ напр€м≥в незвичай≠но оживили галицьке житт€ прот€гом дев'€тдес€тих Ч дев'€тсотих рок≥в. Ќац≥ональ≠не ≥ пол≥тичне усв≥домленн€ вийшло з громадок ≥нтел≥≠генц≥њ, обхопило широк≥ кру≠ги, маси народн≥, навчило њх пильнувати своњх прав, боротис€ за своњ економ≥чн≥, культурн≥ й нац≥ональн≥ ≥нте≠реси, доходити њх своњми силами, Їдн≥стю, орган≥за≠ц≥Їю. ќпозиц≥йний напр€м, котрим повели галицьке гро≠мад€нство поступов≥ украњн≠ськ≥ теч≥њ, в противн≥сть стар≠шому, правительственному народовству 1848Ч1850-х ро≠к≥в, мав власне той незви≠чайно корисний вплив, що в≥дзвичањв галицьких укра≠њнц≥в в≥д спод≥вань €кихось благодатей в≥д правитель≠ства чи когось ≥ншого, навчив будувати свою долю, своЇ житт€ власними силами ≥ засобами та йти пробоЇм, не огл€даючис€, €ке враж≥нн€ робл€ть њх змаганн€ на сильних ≥ владущих. “е, що здобуло галицьке украњнство прот€гом останн≥х дес€тил≥ть, воно ос€гнуло власними силами, своЇю орган≥зац≥Їю ≥ боротьбою против ус€ких ворожих пере≠шкод, €к≥ ставило польське пануванн€ вс≥ми своњми величезними засо≠бами. ћаючи по своњй сторон≥ центральне правительство, в своњх руках три≠маючи всю державну управу √аличини ≥ крайове самопор€дкуванн€, розпор€джаючи величезною земельною власн≥стю, вс€кими грошевими ≥ куль≠турними засобами, пол€ки вс≥ми силами боролис€ з украњнським рухом, але таки не могли спинити величного походу украњнськоњ народноњ маси. ќс€гнемо за се дес€тил≥тт€ справд≥ багато. ¬ сфер≥ нац≥ональноњ куль≠тури насамперед треба зазначити сотворени€ украњнськоњ науки, про €ку ста≠ло можна серйозно говорити т≥льки з сього часу, з тоњ орган≥зованоњ роботи, €ку повели учен≥, згуртован≥ в 1890-х роках коло льв≥вського “овариства ≥мен≥ Ўевченка, в 1892 р. перем≥неного на наукове товариство, а в 1898 зре≠формованого на вз≥рець академ≥й наук. …ого виданн€ дуже скоро звернули на себе увагу досл≥дник≥в, ≥ украњнська наука здобула соб≥ право громад€н≠ства в науков≥м св≥т≥. Ќевважаючи на дуже убог≥ п≥дмоги з фонд≥в державних ≥ крайових, товариство розвинуло велику видавничу ≥ орган≥зац≥йну д≥€ль≠н≥сть, про €ку чверть в≥ку перед тим н≥хто не посм≥в би й думати.

¬ пар≥ з сим виступило також домаганн€ украњн≠ського ун≥верситету. ѕрави≠тельство об≥ц€ло його ще в 1848 p., але пот≥м се все за≠булос€ разом з ≥ншими об≥≠ц€нками. Ћьв≥вський ун≥вер≠ситет захопили пол€ки, а украњнц€м зосталос€ лише к≥лька кафедр з украњн≠ськими викладами. “од≥ з к≥н≠цем 1890-х рок≥в вони стали добиватис€ заснуванн€ дру≠гого, ос≥бного украњнського ун≥верситету; в 1900-х роках с€ справа стала незвичайно гострою, раз у раз викликала сильн≥ заворушенн€ на ун≥≠верситет≥, на котр≥ чуйно в≥д≠зивалис€ найширш≥ круги громад€нства, й украњнський ун≥верситет став черговою справою украњнськоњ пол≥тики, а здобутт€ його стало питанн€м недалекого часу.

¬ сфер≥ л≥тературн≥й тре≠ба одм≥тити розв≥й красного письменства завд€ки ц≥л≥й громад≥ €скравих, живих талант≥в, що в сей же момент розцв≥ту пол≥≠тичних ≥ сусп≥льних ≥нтерес≥в з к≥нцем 1890-х рок≥в виступили на досить €ло≠в≥м перед тим галицько-буковинськ≥м ірунт≥. ƒос≥, в 1880Ч1890-х роках, ≤ван ‘ранко, талановитий поет, новел≥ст ≥ публ≥цист, був найб≥льш визначним талантом на с≥м ірунт≥. “епер наоколо новозаснованого м≥с€чника ЂЋ≥тературно-Ќауковий ¬≥стникї ≥ видавничого товариства Ђ”крањнсько-руська ви≠давнича сп≥лкаї виступив р€д нових, св≥жих талант≥в з ¬асилем —тефаником ≥ ќльгою  обил€нською в головах ≥ надав небувалого перед тим зм≥сту ту тешньому украњнському життю.

¬ сфер≥ осв≥тн≥й ≥ народно-орган≥зац≥йн≥й дав себе знати незвичайний≥ розв≥й читалень Ђѕросв≥тиї ≥ товариств г≥мнастичних, так званих Ђ—≥чей" ≥ Ђ—окол≥вї, €к≥ нечувано зворушили народн≥ маси, розбудили в них бажанн€ знанн€, осв≥ти, ≥нстинкти орган≥зац≥њ й сол≥дарност≥.

« огл€ду на т≥ трудност≥, з €кими зв'€зане було заснуванн€ нових украњнських середн≥х шк≥л - що њх просто-таки приходилось випрошувати ≥ вимолюлювати у польських верховод≥в, а властиво виторговувати за €к≥-небудь важн≥ уступки з ≥нших украњнських домагань,Ч галицьк≥ украњнц≥ вз€лис€ до закладанн€ своњх приватних середн≥х шк≥л ≥ в останн≥м дес€тил≥тт≥ перед в≥йною розвинули дуже показне своЇ власне своб≥дне шк≥льництво.

«вернено також в сих л≥тах велику увагу на економ≥чну сторону Ч на заснуванн€ позичкових кас, кооператив≥в, с≥льськогосподарських това≠риств, щоб по можност≥ ви≠зволитис€ в≥д залежност≥ в≥д чужих ф≥нансових ≥ с≥льсько≠господарських ≥нституц≥й.

¬се се незм≥рно п≥дн€ло почутт€ власноњ сили ≥ мож≠ност≥ в украњнськ≥м грома≠д€нств≥, уможливило здобу≠ванн€ нац≥ональних прав не поклонами Ч вислугами вла≠дущим парт≥€м чи правитель≠ству, €к вели свою Ђпол≥≠тикуї старш≥ покол≥нн€, а орган≥зованою боротьбою, зму≠шуючи рахуватис€ з на≠ц≥ональними домаганн€ми га≠лицьких украњнц≥в незалежно в≥д того, чи на них дають свою згоду польськ≥ верхо≠води √аличини, чи н≥. ј ще важн≥ше Ч що нав≥ть неза≠лежно в≥д державних в≥д≠носин, в сам≥м соб≥ украњн≠ське громад€нство в≥дкрило сили ≥ засоби свого нац≥о≠нального розвитку, ≥, власне, в момент найб≥льшого розвою

сусп≥льно-пол≥тичного руху в громад€нств≥ й народ≥ воно видобувало з себе сили культурного ≥ нац≥онального розвою, енерг≥ю нац≥ональноњ творчост≥.

1 29. ѕерше розкр≥пощенн€ рос≥йськоњ ”крањни. ¬ –ос≥њ в 1890-х роках теж потроху легшали цензурн≥ утиски украњнського слова ≥ стала можливою жи≠в≥ша л≥тературна ≥ видавнича робота. ƒоброд≥йне товариство дл€ видаванн€ дешевих книжок, засноване в ѕетербурз≥, де менше давало себе знати Ђусерд≥Її м≥сцевих цензурних ком≥тет≥в, досить енерг≥йно заходилос€ коло видаванн€, попул€рних книжечок дл€ народу з р≥жних областей знанн€. ¬  иЇв≥ видавничий гурток Ђ¬≥кї заходивс€ коло видаванн€ украњнськоњ белетристики. ¬иступив р€д визначних автор≥в в красн≥м письменств≥ Ч  оцюбинський, √р≥нченко, —ам≥йленко,  римський, що внесли нов≥ тони, нов≥ теми в украњнське л≥тературне житт€ ≥ дали нову силу ≥ блиск л≥тератур≠н≥й мов≥. —ильно розвинувс€ театр. …ого репертуар за сей час збагативс€ р€дом ц≥нних п'Їс, головно творами  арпенка- арого (“об≥левича), то вм≥в ≥ в рамках цензури поширити круг тем, ув≥вши до них де€к≥ соц≥альн≥ мотиви з сучасного народного житт€. √≥дно п≥дтримував славу украњнськоњ музики ћикола Ћисенко. Ќарешт≥ Ч вже в перших роках дев'€тсотих Ч виступають перш≥ зам≥тн≥ проби украњнського стилю в мистецтв≥ (найважн≥ший ≥ най≠б≥льший утв≥р сього часу Ч д≥м полтавського земства, робота визначного украњнського мал€ра ≥ арх≥тектора ¬асил€  ричевського).

ўе важн≥ше було оживленн€ нац≥ональне ≥ пол≥тичне, €ке зазначуЇтьс€ в украњнськ≥м громад€нств≥ уже з 1890-х рок≥в ≥ стаЇ пом≥тн≥шим в 1900-х роках.

«аборони украњнськоњ мови на археолог≥чних з'њздах 1899 ≥ 1903 pp. з новою силою п≥дн€ли суперечки про культурну правосильн≥сть украњнськоњ мови, ме≠ж≥ ≥ завданн€ украњнськоњ куль≠тури. «добутки культурного ≥ нац≥онального руху, зроблен≥ на галицьк≥м ірунт≥ з участю ро≠с≥йських украњнц≥в, високо п≥≠д≥ймали р≥вень њх змагань ≥ в –о≠с≥њ. ”крањнство ставить своњм завданн€м ос€гнути всю повно≠ту нац≥онального житт€ по вс≥й л≥н≥њ. «аразом, р≥вно з парт≥й≠ною боротьбою в √аличин≥ ви≠ступають початки парт≥йного групуванн€ в рос≥йськ≥й ”крањн≥, боротьби ≥ полем≥ки р≥жних су≠сп≥льних ≥ пол≥тичних теч≥й.

≤дењ ƒрагоманова ≥ галиць≠кий радикальний рух знаход€ть сильний в≥дгом≥н, особливо серед молодших покол≥нь, уже з 1890-х ро≠к≥в. ѕротив культурництва ≥ ло€льност≥ старших громад€н наростаЇ все сильн≥ша опозиц≥€. Ђ”крањноф≥льствої стаЇ док≥рливою назвою в њњ устах Ч нею означують уже поверхове, не продумане до к≥нц€ в≥дношенн€ до укра≠њнських нац≥ональних домагань, хапанн€ за зверхню, формальну, декоратив≠ну сторону, незрозум≥нн€ пол≥тичних ≥ соц≥альних завдань, €к≥ випливають з нац≥онального постулату, звужуванн€ нац≥ональних завдань ≥ опортун≥зм в в≥дносинах до правительства. Ќа с≥м ірунт≥ Ђукрањнц≥ї все р≥жче ≥ р≥жче одмежовуютьс€ в≥д Ђукрањноф≥л≥вї, при вс≥х р≥жниц€х в своњх власних р€дах. 1897 р. зроблено першу пробу орган≥зувати с≥ Ђукрањнськ≥ї елементи з ц≥лоњ ”крањни на ірунт≥ боротьби за украњнськ≥ нац≥ональн≥ права. ≈лементи були занадто р≥жнор≥дн≥, щоб об'Їднатис€ в сп≥льн≥й програм≥ або в сп≥льн≥й активн≥й пол≥тиц≥, але, почавши в≥д сього часу, нова орган≥зац≥йна зв'€зь м≥ж ними не перериваЇтьс€ до нин≥шньоњ революц≥њ. ѕроба дати њм парт≥йну орган≥зац≥ю, €ко Ђдемократичн≥йї (1904), пот≥м Ђрадикально-демократичн≥йї (1905) украњнськ≥й парт≥њ, не вдалас€ через р≥жноман≥тн≥сть об'Їднаного в с≥й орган≥зац≥њ громад€нства. ¬она вернулас€ до рол≥ м≥ж-парт≥йноњ орган≥зац≥њ, з≥браноњ на платформ≥ автоном≥њ ”крањни в федера≠тивн≥й –ос≥йськ≥й держав≥ ≥ названоњ пот≥м “овариством украњнських посту≠повц≥в (“”ѕ). Ќе усп≥шн≥ш≥ були проби об'Їднанн€ ≥ радикальн≥ших з пол≥тичного чи соц≥ального погл€ду елемент≥в Ч почавши в≥д дуже хаотичноњ –еволюц≥йноњ украњнськоњ парт≥њ (1900), що об'Їднала певн≥ радикально-пол≥тичн≥ елементи серед молод≥ж≥, ≥ до б≥льш виразних орган≥зац≥й, €к ”крањнська радикальна парт≥€, з пом≥ркованою народно-соц≥ал≥стичною за≠краскою, ≥ ”крањнська соц≥ал-демократична роб≥тнича парт≥€ (1905), що до загальноњ соц≥ал-демократичноњ програми вносила нац≥ональн≥ поправки. ќбставини складалис€ так, що не спри€ли пол≥тичному розр≥жненню ≥ су≠перництву, а навпаки, нахил€ли св≥дом≥ украњнськ≥ елементи до вс€ких заход≥в коло об'Їднанн€ на сп≥льних гаслах, щоб не роз≠порошитис€ серед загального рос≥йського руху. јле зр≥ст ≥ рух в них був очевидний.

« початком дев'€тсотих рок≥в рух сей стаЇ дуже пом≥тним. Ќещаслива рос≥йсько-€понська в≥йна ≥ часи Ђдов≥р'€ правитель≠ства до громад€нстваї розбуди≠ли його ще б≥льше ≥ захопили украњнське громад€нство в за≠гальний вир рос≥йського визво≠ленн€. Ќа чергу стали питанн€ перебудови –ос≥йськоњ держави; спец≥альн≥ украњнськ≥ ≥нтереси од≥йшли на другий план. √ру≠пуванн€ рос≥йських парт≥й за≠хоплювало ≥ д≥лило на аналог≥ч≠н≥ парт≥њ також ≥ украњнське громад€нство. —ел€нство за≠хоплене було земельним пи≠танн€м, ≥нтел≥генц≥€ Ч пол≥тич≠ним. —еред сього загального заворушенн€ невелик≥ тод≥шн≥ групи орган≥зованого украњн≠ського громад€нства силкувалис€ дорогою преси, петиц≥й, резолюц≥й ≥ т. ≥н. добитис€ поставленн€ украњнського питанн€ Ч нац≥ональноњ р≥вноправ≠ност≥ дл€ украњнц≥в, а насамперед скасуванн€ заборони украњнського слова, ≥ дл€ сього старалос€ об'Їднати св≥дом≥ украњнськ≥ елементи, щоб сп≥льними заходами прит€гати увагу до сењ справи.

¬ грудн≥ 1904 р. ком≥тет м≥н≥стр≥в спец≥ально зайн€вс€ украњнським пи≠танн€м ≥ прийшов до переконанн€, що украњнський рух Ђне м≥стить в соб≥, €к здаЇтьс€, ск≥льки-небудь серйозноњ небезпекиї, €ка б оправдувала заборонн≥ заходи правительства ≥ т≥ шкоди, €к≥ заборона украњнських книжок чинить сел€нству. «апитан≥ ним державн≥ органи висловилис€ также в т≥м дус≥, а петербурзька академ≥€ виступила з просторою, авторитетною запискою в справ≥ украњнськоњ мови. ¬ н≥й ви€снила неправдив≥сть ход€чих фраз, що л≥тературний великоруський €зик Ч мова общеруська, котра дл€ украњнц≥в може служити такою ж р≥дною мовою, €к ≥ дл€ великорус≥в, так що украњн≠ц€м нема потреби розвивати украњнську мову. Ќевважаючи, одначе, на вс≥ отс≥ ви€сненн€, справа зат€глас€, ≥ правительство не видало спец≥ального закону про знесенн€ заборон украњнського слова: вони були скасован≥ сам≥ собою загальними законами: видан≥ восени 1905 р. нов≥ правила про пер≥о≠дичн≥ виданн€ в≥дкрили украњнц€м можн≥сть видавати газети ≥ журнали на украњнськ≥й мов≥, а правила про непер≥одичн≥ виданн€ (в кв≥тн≥ 1906 р.) зн€ли вс€к≥ обмеженн€ з книг Ђна иностранных и инородческих €зыкахї, вт≥м ≥ з украњнськоњ мови.

ѕравда, в д≥йсност≥ ≥ п≥сл€ сього над украњнською книжкою ≥ пресою не перестав т€ж≥ти б≥льш гострий ≥ п≥дозр≥ливий догл€д. Ќа украњнськ≥й мов≥ раз у раз каралос€ ≥ заборон€лос€ те, що своб≥дно проходило на рос≥й≠ськ≥й. ”крањнське слово дал≥ звучало дл€ адм≥н≥страц≥њ €к щось вороже ≥ злов≥ще, ≥ вона все шукала в н≥м €коњсь погрози, заклику до бунту ≥ повстанн€. …ого зд≥бн≥сть проходити в таЇмн≥ глибини народу, будити в н≥м св≥дом≥сть ≥ викликати созвучн≥ настроњ незм≥рно л€кали њњ. «остаючис€ панею краю, вона не жалувала своњх засоб≥в против нього. Ќа украњнськ≥ газети вида≠валис€ р≥жн≥ спец≥альн≥ заборони, €к н≥ против €ких ≥нших: њх не т≥льки заборон€ли виписувати служащим люд€м або карали за виписуванн€, а й просто наказували поштам або с≥льським управам не видавати адресатам по селах, а сам≥ виданн€ нищили карами грошевими, арештами редактор≥в, замиканн€м друкарень, де вони друкувалис€, або просто закривали сам≥ газети без ус€ких мотив≥в.

¬се ж таки було, ≥ то вже добре по вс≥м попередн≥м, що принцип≥ально украњнське друковане слово зр≥вн€но з рос≥йським ≥ тим в≥дкрито йому, хоч ≥ в узьких межах ≥ з в≥чним риском кар, все-таки €кусь дорогу поширенн€ ≥ розвитку.

¬ справах пол≥тичних ≥ сусп≥льних царський ман≥фест 17 жовтн€ 1905 р. з своњми об≥ц€нками пол≥тичноњ свободи ≥ конституц≥йного устрою в≥дкрив велик≥ перспективи,Ч ≥ не вгадати було, €к мало зд≥йснитьс€ з них справд≥.

¬елик≥ над≥њ покладалис€ на першу думу, скликану весною 1906 р. ћ≥ж сел€нськими й ≥нтел≥гентськими депутатами њњ знайшлос€ чимало людей, дл€ украњнства настроЇних б≥льше або менше прихильно, ≥ з них орган≥зу≠валас€ чимала украњнська фракц≥€, €ка могла б мати немале знач≥нн€ в дальших нарадах думи. “а думу розпущено перше, н≥ж с€ фракц≥€ п≥д≥бра≠лас€ в≥дпов≥дно Ч з людей переважно ћало обзнайомлених з украњнськими справами, що аж тут в дум≥ мали нагоду серйозно застановитис€ над по≠требами украњнського житт€. —в≥дом≥ украњнц≥, що становили осередок фрак≠ц≥њ, сто€ли, на становищ≥ кирило-мефод≥њвських традиц≥й, прийн€т≥м сучас≠ними украњнськими орган≥зац≥€ми. ¬ своњй декларац≥њ, опубл≥кован≥й тод≥ ж, вони за€вл€ли, що приймають федерац≥ю за найб≥льш в≥дпов≥дну форму дер≠жавного устрою, а в дан≥м момент≥ домагаютьс€ нац≥онально-територ≥альноњ автоном≥њ дл€ ”крањни й дл€ ≥нших нац≥ональних територ≥й –ос≥њ Ч крайо≠вого украњнського сойму ≥ зв'€заних з них орган≥в адм≥н≥страц≥њ ≥ контролю, з широкими правами в законодавств≥, пор€дкуванню ф≥нансами й крайовим земельним фондом, орган≥зац≥њ осв≥ти ≥ справ духовних, громадськоњ безпечност≥ ≥ економ≥чних засоб≥в. ѕрограма с€, одначе, не могла бути ск≥льки не будь розвинена перед думою, бо й винесена була незадовго перед њњ розпуском. “е саме повторилос€ ≥ в друг≥й дум≥, в≥к котроњ так само був короткий: украњнська фракц≥€ ще не вийшла з орган≥зац≥њ, а вже дума була розпущена Ќу, а в третю думу, скликану на п≥дстав≥ нового виборчого закону, сел€нство вже не могло послати самост≥йно вибраних депутат≥в, ≥ украњнське село

Їдиний елемент, на котрий можна було покладати над≥њ, зосталос€, властиво, без представник≥в. ¬ результат≥ за вс≥ дес€ть л≥т думське законодавство не дало украњнському життю н≥чого. Ќав≥ть дл€ заведенн€ украњнськоњ мови в народн≥й школ≥ в трет≥й дум≥ не знайшлос€ б≥льшост≥, €к дл€ декотрих ≥нших ≥нородчеських шк≥л.

¬ с≥м в≥дбивс€ неприхильний дл€ украњнства настр≥й правительственних сфер, що стали р≥шучо на становище, вороже украњнському нац≥ональному рухов≥. ѕ≥сл€ виборчого закону 1907 р. (на те умисно ≥ уложеного) вони завс≥гди мали в дум≥ правительственну б≥льш≥сть ≥ були спроможн≥ давати напр€м думському законодавству. ¬ украњнськ≥й справ≥ се було тим легше, що ≥ консервативн≥, ≥ л≥беральн≥, ≥ нав≥ть соц≥ал≥стичн≥ круги рос≥йськ≥ до украњнства настроЇн≥ були дуже непри€зно, ≥ елементи, ск≥льки-небудь при≠хильн≥ до нац≥ональноњ свободи, гинули без сл≥ду в с≥й загальнонеприхильн≥й мас≥. ¬ласне, оте проваленн€ украњнськоњ мови в народн≥й школ≥ ≥ в ур€дов≥м (судов≥м) ужитку показало се очевидно: право народноњ мови в школ≥ при≠знано пол€кам, литовц€м, латишам, естам, татарам, др≥бним кавказьким г≥р≠ським народам, але украњнц≥в ≥ б≥лорус≥в в≥д сього права виключено (1910).

“аким чином, розв≥€лис€ над≥њ тих, €к≥ по ман≥фест≥ 17 жовтн€ думали, що з розвоЇм конституц≥йного житт€ в –ос≥њ украњнське житт€ зможе розви≠ватис€ тут своб≥дно ≥ правильно. јле воно, хоч ≥ з страшенними перешкодами, все-таки невпинно розвивалос€.

ƒес€тил≥тт€ 1905Ч1914 pp., невважаючи на вс≥ розчаруванн€, заборони ≥ гон≥нн€ на украњнство, зазначило себе великим поступом, принесло важн≥ й ц≥нн≥ здобутки, €к≥ глибоко вр≥залис€ в житт€ ≥ не могли бути вирван≥ з нього н≥€кими заборонами ≥ наг≥нками, тому, власне, що здобут≥ були на≠перек≥р вс€ким перешкодам ≥ заборонам. ”крањнська преса, котр≥й в≥дкрив дорогу ман≥фест 17 жовтн€: газети Ђ’л≥боробї, Ђ√ромадська ƒумкаї (по≠т≥м перем≥нена в Ђ–адуї), Ђ–≥дний  райї, Ђ—елої, Ђ«ас≥вї, Ђ–≥лл€ї й багато ≥нших, журнали Ђ¬≥льна ”крањнаї, ЂЌова √ромадаї, перенесений з Ћьвова до  иЇва ЂЋ≥тературно-Ќауковий ¬≥стникї, Ђ”крањнська ’атаї зробили своЇ важне д≥ло, невважаючи на вс≥ бич≥ ≥ скорп≥они адм≥н≥стративних ≥ судових кар, на вс€к≥ перепони дл€ њх передплати ≥ поширенн€. —€ преса об'Їднала ≥ зв'€зала в одно громад€нство розсипан≥ атоми украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, ви≠сунула перед ним основн≥ пол≥тичн≥, сусп≥льн≥ ≥ нац≥ональн≥ домаганн€ украњн≠ського житт€, а поруч них вперше серйозно поставлен≥ були й економ≥чн≥ за≠вданн€. «аснуванн€ ”крањнського наукового товариства (1907), що згурту≠вало украњнськ≥ науков≥ сили з р≥жних наук, в своњх виданн€х зазначило домаганн€ повноти украњнськоњ культури Ч не €когось Ђдомашнього оби≠ходуї старих час≥в, а в ус≥х област€х культурного житт€. —ерйозно постав≠лено жаданн€ украњнськоњ школи.

Ќайб≥льш≥ перешкоди стр≥нуло поширенн€ осв≥ти ≥ практичного знанн€ в народних масах; Ђѕросв≥тиї, що заснувались дл€ сењ мети в р≥жних м≥стах, в одних м≥сц€х не дозвол€лись, в ≥нших закривались ≥ скоро були вбит≥ майже вповн≥. јле попул€рна л≥тература, що значно розвинулас€ за с≥ роки, захопи≠ла широк≥ круги народн≥,Ч ≥ се показало себе незадовго.

130. ѕеред в≥йною. –ос≥йська революц≥€ 1905 р. була великим св€том св≥товоњ свободи. ¬≥ст≥ про нењ, €к електрична теч≥€, пройшли скр≥зь, осм≥люючи ≥ п≥д≥ймаючи прихильник≥в пол≥тичного ≥ соц≥ального визволенн€. «а революц≥Їю рос≥йською п≥шла турецька, китайська, перська. «давалос€, св≥т ≥де швидким кроком в крањ свободи ≥ справедливост≥; јле с≥ усп≥хи визв≥льного руху п≥дн€ли на ноги також ≥ вс≥х його ворог≥в; привели њх до об'Їд≠нанн€ ≥ р≥шучих заход≥в. ≤ сю реакц≥ю з особливою силою прийшлос€ д≥знати на соб≥ украњнському народов≥ €к в –ос≥њ, так ≥ в јвстр≥њ.

Ќа австр≥йських в≥дносинах рос≥йська революц≥€ в≥дбилас€ дуже сильно. ¬она п≥дн€ла на ноги вс≥ демократичн≥, соц≥ал≥стичн≥, нац≥онально-опозиц≥йн≥ елементи в ц≥л≥й јвстро-”гор≠щин≥. ѕрипало се на час за≠гостренн€ м≥ж јвстр≥Їю й ”горщиною, клич≥ демокра≠тичн≥ ≥ соц≥ал≥стичн≥ пере≠плуталис€ з пол≥тичними ≥ на≠ц≥ональними. «агальне роз≠ворушенн€ вилилос€ в вели≠кий рух за реформу вибор≠чого права на основ≥ загаль≠ност≥, р≥вност≥, безпосередньост≥ й тайност≥ (чотирьох-членна, чи Ђчотирьохвостнаї, формула). –озвинулас€ ве≠личезна, бурхлива аг≥тац≥€ по р≥жних кра€х, в т≥м дуже сильно ≥ в √аличин≥, серед украњнськоњ людност≥. ”кра≠њнц€м с€ реформа давала над≥ю зломити пануванн€ польськоњ шл€хти ≥ буржуа≠з≥њ, що передус≥м держалос€ прив≥лег≥йованим станови≠щем сих польських елемент≥в в виборч≥м прав≥. ѕ≥д враж≥нн€м рос≥йськоњ революц≥њ консервативн≥ круги вважали потр≥бним п≥ти на уступки. —тарий ≥мператор дав свою згоду на реформу, вибор≥в до парламенту, вона була ухвалена. јле реформу виборчого права до сойм≥в полишено самим соймам. “а й переведенн€ парламентськоњ реформи впливов≥ парламентськ≥ парт≥њ н≥мц≥ й пол€ки постаралис€ обставити так, щоб вона €кнайменше пошкодила њх нац≥ональ≠ному ≥ класовому пануванню. ѕринцип р≥вност≥ покал≥чено немилосердно при викроюванн≥ виборчих округ≥в ≥ розд≥л≥ мандат≥в: украњнськ≥ округи умисно пороблено велик≥, польськ≥ мал≥,Ч так що украњнець к≥нець к≥н≠цем д≥став т≥льки п≥вголоса зам≥сть повного голоса.

—е дуже прохолодило запал до сењ справи серед людност≥, ≥ справд≥, Ђперший народний парламентї, скликаний 1907 р. на п≥дстав≥ сих нових, Ђза≠гальних ≥ р≥внихї вибор≥в, показав повний крах ус≥х спод≥вань, покладених на реформу. Ќац≥ональн≥ меншост≥, хоч ≥ зб≥льшен≥ значно, все-таки по-дав≠ньому зосталис€ вт≥м же прикр≥м становищ≥ груп, фактично позбавлених вс€кого впливу й голосу в законодатн≥й робот≥. —оц≥альн≥ завданн€, €к≥ сто€ли перед парламентом, безнад≥йно загальмувалис€ нац≥ональними суперечками. ”крањнське представництво, хоч ≥ значно поб≥льшене числом, лишилос€ без≠сильним супроти об'Їднаних на нац≥ональн≥м ірунт≥ (Ђв польськ≥м кол≥ї) польських парт≥й ≥ груп. ѕануванн€ в √аличин≥ зосталось дал≥ за польською буржуаз≥Їю; польськ≥ нац≥онал-демократи, вз€вши гору над шл€хтою пом≥≠щиками п≥сл€ останньоњ реформи, внесли в нац≥ональн≥ в≥дносини ще б≥льше загостренн€. Ќац≥ональна ворожнеча д≥йшла до крайн≥х про€в≥в. “ак≥ факти, €к убийство галицького нам≥сника ѕотоцького украњнським студентом ћ. —≥чинським, що хот≥в тим способом помститис€ за пол≥тичн≥ кривди свого на≠роду (1908), або кривава перестр≥лка украњнських ≥ польських студент≥в в льв≥вськ≥м ун≥верситет≥ (1910), давали м≥ру сењ ворожнеч≥.

ѕарламентарн≥ украњнськ≥ проводир≥ п≥д впливом г≥рких досв≥д≥в ≥ роз≠чарувань в б≥льшост≥ скоро пускаютьс€ на дорогу опортун≥стичну. Ўукають порозум≥нн€ з правительством, те кождого разу видаЇ його головою пол€кам, ≥ се к≥нець к≥нцем, невважаючи на крайню непопул€рн≥сть угоди з пол€ками серед украњнського громад€нства, приводить пол≥тичних пров≥дник≥в галиць≠ких ≥ буковинських до компром≥с≥в з польською гегемон≥Їю. •рунтом дл€ них послужили переговори про реформу соймових вибор≥в ≥ взагал≥ сеймо≠вого представництва: без згоди польськоњ б≥льшост≥ його не можна було провести, ≥ по довгих, бурхливих суперечках, обструкц≥њ й опозиц≥њ украњнськ≥ пол≥тичн≥ проводир≥ п≥шли на р≥шуч≥ уступки. ѕо зат€жних ≥ прикрих торгах в лют≥м 1914 p. (14.II) прийшло до угоди. ”крањнц≥ в≥дступили в≥д свого принцип≥ального домаганн€, щоб √аличину под≥лено на дв≥ част≥, украњн≠ську ≥ польську, ≥ з тим розд≥лено сойм ≥ вищ≥ крайов≥ установи (€к вид≥л крайовий, шк≥льна рада ≥ т. ≥н.). ¬они в≥дложили сю справу, а зараз признали сп≥льн≥сть сойму ≥ в с≥м сойм≥ вдоволилис€ ролею меншост≥: згодилис€ на такий под≥л мандат≥в, щоб на украњнц≥в припадало 27 %, а решта зосталась пол€кам (разом з жидами), ≥ в вищих крайових установах вони вимовили соб≥ т≥льки зб≥льшенн€ представництва в≥дпов≥дно до тоњ ж пропорц≥њ.

—е мало зб≥льшити дл€ даного моменту впливи украњнц≥в в крайов≥й управ≥ Ч але з принцип≥ального становища була се кап≥тул€ц≥€ украњн≠ського елементу перед польським, признанн€ його паном краю, ≥ прийн€тт€ такого неприЇмного дл€ народноњ самосв≥домост≥ пол≥тичного курсу ос€га≠ло





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 444 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2277 - | 2076 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.082 с.