Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«ростанн€ нац≥ональноњ св≥домост≥




–≥дко коли спостер≥гавс€ такий захоплюючий, р≥зноман≥тний ≥ широкий розкв≥т нових ≥дей, €к у XIX ст. ƒо того часу вже давно завершивс€ розпоча≠тий в епоху ¬≥дродженн€ в≥дх≥д в≥д погл€д≥в, зг≥дно з €кими св≥т можливо було збагнути лише з точки зору Ѕожоњ вол≥. ќсв≥чен≥ Ївропейц≥ утвердились у переконанн≥, що розум людини ц≥лком здатний анал≥зувати й спр€мовувати людське житт€. ÷€ впевнен≥сть у можливост€х ≥нтелекту привела до небаче≠ного розмањтт€ нових ≥деолог≥й. ¬ласне, у цей час ≥деолог≥€ Ч тобто система погл€д≥в, що претендуЇ на по€сненн€ минулого й тепер≥шнього св≥ту й на роль дороговказу до кращого житт€ в майбутньому,Ч постаЇ €к руш≥йна сила ≥сто≠р≥њ.

“≥сно пов'€заною з цими под≥€ми була по€ва ≥нтелектуал≥в, або ≥нтел≥генц≥њ, €к у —х≥дн≥й ™вроп≥ називали под≥бну соц≥альну групу. Ќеперевершена в обірунтуванн≥ та поширенн≥ ≥дей, у моб≥л≥зац≥њ мас на њх ут≥ленн€, на авансцену пол≥тичних ≥ культурних зм≥н у —х≥дн≥й ™вроп≥ виходить ≥нтел≥генц≥€. ≤ одн≥Їю з найб≥льш захоплюючих концепц≥й, що њх висунули ≥нтелектуали XIX ст., була концепц≥€ нац≥њ (нац≥ональноњ св≥домост≥). ¬она, €к ми переконаЇмос€, €вл€ла собою ц≥лком новий спос≥б не лише тлумаченн€ сусп≥льства, а й впливу на його повед≥нку. Ќа ”крањн≥, €к ≥ в ≥нших крањнах, виникненн€ ц≥Їњ концепц≥њ, поза вс€ким сумн≥вом, св≥дчило про наближенн€ сучасноњ епохи, бо з усв≥≠домленн€м нац≥ональноњ належност≥ прийшли ≥дењ та питанн€, €к≥ й сьогодн≥ лишаютьс€ з нами.

 онцепц≥€ нац≥њ

—ьогодн≥ нац≥ональна св≥дом≥сть Ї всепроникаючою д≥йсн≥стю, ≥ важко у€ви≠ти, що на початку XIX ст. у —х≥дн≥й ™вроп≥, €к, власне, ≥ в б≥льшост≥ крањн св≥ту, вона була лише туманним пон€тт€м, €ке пов≥льно набирало обрис≥в. ÷е не значить, що ран≥ше народи не знали про ≥снуванн€ етн≥чних в≥дм≥нностей. Ћюди завжди в≥дчували велику прив'€зан≥сть до своЇњ батьк≥вщини, мови, звичањв ≥ традиц≥й. јле до недавнього часу етн≥чна належн≥сть не розгл€далас€ €к основний критер≥й визначенн€ груповоњ тотожност≥. ѕравов≥ та соц≥ально-еко≠ном≥чн≥ в≥дм≥нност≥, вт≥лен≥ в систем≥ феодальних стан≥в, тобто в≥дм≥нност≥ в межах одного народу, вважалис€ важлив≥шими, н≥ж в≥дм≥нност≥ м≥ж наро≠дами. ≤накше кажучи, украњнський, рос≥йський чи польський феодал в≥дчу≠вав, що маЇ б≥льше сп≥льного з феодалами ≥нших крањн, н≥ж ≥з сел€нами чи м≥≠щанами власноњ крањни. … лише у XIX ст. починаЇ формуватис€ нове пон€тт€ сп≥льност≥, €ке спираЇтьс€ на сп≥льн≥сть мови та культури. Ќа ”крањн≥, €к ≥ в ≥нших крањнах, виникненн€ й поступове поширенн€ ≥дењ нац≥ональноњ св≥домост≥, що базуЇтьс€ на етн≥чн≥й тотожност≥, стане одн≥Їю з головних тем новоњ та нов≥тньоњ ≥стор≥њ.

‘ранцузька революц≥€, що ознаменувала розпад феодального сусп≥льства й народженн€ новоњ, опертоњ на маси, пол≥тичноњ та соц≥ально-економ≥чноњ системи, спри€ла поширенню ц≥Їњ ≥дењ. ƒедал≥ б≥льше Ївропейц≥в сприймали ≥дею про права особи й про те, що нос≥Їм суверен≥тету Ї народ, а не його прави≠тел≥. ѕростий люд став займати належне йому м≥сце в житт≥ сусп≥льства, водно≠час завойовували визнанн€ народна мова, звичањ, традиц≥њ. « цього починаЇтьс€ процес творенн€ нац≥ональноњ св≥домост≥.

Ќайпереконлив≥ший доказ значенн€ нац≥ональних мов ≥ фольклору висунув н≥мецький ф≥лософ …оган √ердер. Ќа противагу Ђмертвотност≥ї, знеособленост≥ ≥мперських систем та штучност≥ чужих мов ≥ звичањв, що панували при ко≠рол≥вських дворах та у двор€нських салонах, √ердер зосередив увагу на етн≥ч≠н≥й культур≥ сел€нства. ¬≥домий ≥сторик √анс  он писав: Ђ√ердер першим наголосив на тому, що людська цив≥л≥зац≥€ ≥снуЇ не в загальних та ун≥версаль≠них, а в конкретних нац≥ональних про€вах; кожен культурний про€в маЇ бути неповторним, але ц€ неповторн≥сть пол€гаЇ у своЇр≥дност≥ нац≥ональноњ сп≥ль≠ност≥ й нац≥ональноњ мови. «а своЇю сутн≥стю та ≥стор≥Їю люди Ч це насам≠перед члени певноњ нац≥ональноњ сп≥льност≥ й лише €к так≥ можуть бути по-справжньому кориснимиї. ƒумки √ердера знайшли схвальний в≥дгук особ≠ливо серед ≥нтел≥генц≥њ крањн —х≥дноњ ™вропи, в €ких непод≥льно панували мо≠нол≥тн≥ ≥мпер≥њ; ≥ не хто ≥нший, €к представники ≥нтел≥генц≥њ, першими розвива≠тимуть ≥ поширюватимуть серед сх≥дних Ївропейц≥в це нов≥тнЇ вченн€.

’оч в еволюц≥њ нац≥ональноњ св≥домост≥ кожного сусп≥льства спостер≥га≠лис€ значн≥ розб≥жност≥, сучасн≥ вчен≥ вир≥зн€ють у розвитку нац≥ональних рух≥в —х≥дноњ ™вропи три головних етапи, м≥ж €кими Ї р€д сп≥льних рис. Ќа по≠чатковому етап≥, позначеному дещо ностальг≥чними настро€ми, невелика група вчених-≥нтелектуал≥в збирала ≥сторичн≥ документи, фольклор, предмети старо≠вини, вважаючи, що незабаром самобутн≥сть њхнього народу зникне п≥д нава≠лою ≥мперськоњ культури. ƒругий, або культурницький, етап, €к правило, ста≠вав пер≥одом неспод≥ваного Ђв≥дродженн€ї м≥сцевих мов, њх дедал≥ ширшого використанн€ в л≥тератур≥ та осв≥т≥. ≤ на третьому, або пол≥тичному, етап≥ в≥дбу≠валос€ зростанн€ нац≥ональних орган≥зац≥й ≥ висуненн€ нац≥онально ор≥Їнтова≠них вимог, за €кими у б≥льш≥й чи менш≥й м≥р≥ крилос€ прагненн€ до само≠вр€дуванн€. як ми пересв≥дчимос€, в цю загальну модель добре вписуЇтьс€ ево≠люц≥€ украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥.

≤нтел≥генц≥€

¬ажко всеб≥чно осмислити виникненн€ й поширенн€ на ”крањн≥, €к ≥ в ус≥й ™вроп≥ XIX ст., нових ≥дей, не зупинившись на по€в≥ новоњ категор≥њ людей, €к≥ ц≥ ≥дењ народжували. ” —х≥дн≥й ™вроп≥ цих Ђнових людейї називали ≥нтел≥ген≠ц≥Їю Ч слово, що за своњм значенн€м лише приблизно в≥дпов≥даЇ зах≥дно≠Ївропейському Ђintellectualї. «'€вившис€ спочатку в –ос≥њ, а згодом ≥ в ус≥й —х≥дн≥й ™вроп≥, слово Ђ≥нтел≥генц≥€ї у широкому розум≥нн≥ означало тих по≠р≥вн€но небагатьох, що мали вищу осв≥ту. јле у вужчому й ≥сторично вагом≥≠шому значенн≥ п≥д ≥нтел≥генц≥Їю малис€ на уваз≥ люди, €к≥ з ≥деолог≥чних переконань присв€тили себе покращенню культурного, соц≥ального ≥ пол≥тичного становища мас, тобто сел€нства.

ЂЌовизнаї ≥нтел≥генц≥њ ви€вл€лас€ у к≥лькох аспектах. ¬она сприймала житт€ з точки зору певних ≥дей та ≥деолог≥й, а не конкретних сусп≥льних прав, прив≥лењв ≥ повинностей, €к це спостер≥галос€ до њњ по€ви в ≥нших сусп≥ль≠них груп. «ам≥сть того щоб розгл€дати сусп≥льство у вузьк≥й перспектив≥ шл€х≠тича, м≥щанина чи сел€нина, представники ≥нтел≥генц≥њ вважали, що вони див≠л€тьс€ на сусп≥льство в ц≥лому, враховуючи ≥нтереси вс≥х. ≤з часом критика ≥с≠нуючого стану речей стала звичайною темою у виступах ≥нтел≥генц≥њ Ч й до та≠коњ м≥ри, що наприк≥нц≥ XIX ст. частина ≥нтел≥генц≥њ нав≥ть присв€тила себе боротьб≥ за зм≥ну статус-кво за вс€ку ц≥ну й будь-€кими методами.

” –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, €к у вс≥й —х≥дн≥й ™вроп≥, по€ва ≥нтел≥генц≥њ була по≠д≥Їю великого значенн€. ќсобливо вагомою вона стала дл€ сусп≥льств типу ук≠рањнського, що Ђвтратилиї свою двор€нську ел≥ту в результат≥ асим≥л€ц≥њ ≥м≠перською культурою та службою. Ѕо саме ≥нтел≥генц≥€ мала забезпечувати украњнц≥в культурним, а згодом ≥ пол≥тичним проводом прот€гом ус≥Їњ нов≥тньоњ доби.

як ≥ належало спод≥ватис€, ≥нтел≥генц≥€ звичайно з'€вл€лас€ в м≥стах Ч насамперед у тих, де були вищ≥ учбов≥ заклади. ¬≥дтак ’арк≥в (де 1805 р. за≠сновано перший у рос≥йськ≥й частин≥ ”крањни ун≥верситет) став одним ≥з пер≠ших осередк≥в ≥нтел≥генц≥њ, що народжувалас€ в крањн≥. ÷ей ун≥верситет виник за ц≥кавих обставин: на в≥дм≥ну в≥д ≥нших ун≥верситет≥в ≥мпер≥њ його в≥дкрили не з ≥н≥ц≥ативи ур€ду з метою п≥дготовки державних службовц≥в. —повнен≥й по≠чутт€ м≥сцевого патр≥отизму й прагненн€ п≥днести культурний р≥вень ”крањни груп≥ м≥сцевого двор€нства на чол≥ з невтомним ¬асилем  араз≥ним удалос€ пере≠конати ≥мператора ќлександра ≤ дати дозв≥л на заснуванн€ ун≥верситету, а також з≥брати дл€ цього необх≥дн≥ фонди. Ћише в 1834 p., коли було засновано ун≥верси≠тет —в. ¬олодимира, ≥нтелектуальний центр ”крањни перем≥стивс€ ≥з ’аркова до  иЇва.

—оц≥альне середовище, з €кого постало перше покол≥нн€ украњнськоњ ≥нтел≥≠генц≥њ, складалос€ насамперед ≥з двор€н, що походили з≥ староњ козацькоњ старшини. —еред них не було багатих впливових вельмож, здатних завд€ки своњм контактам легко д≥ставати висок≥ посади в ≥мперськ≥й бюрократ≥њ. Ќавпаки, вища осв≥та най≠б≥льшою м≥рою приваблювала зб≥дн≥лих двор€н, занепадаюч≥ маЇтки €ких штов≠хали њх на пошуки ≥нших засоб≥в до ≥снуванн€. Ќевеличка група таких перших ≥нтел≥гент≥в складалас€ з син≥в св€щеник≥в, м≥щан ≥ козак≥в. ƒо 1861 р. серед ≥нтел≥генц≥њ надзвичайно р≥дко трапл€лис€ вих≥дц≥ з сел€нства.

«а своЇю чисельн≥стю ≥нтел≥генц≥€ на ”крањн≥, €к ≥ в ≥нших крањнах —х≥дноњ ™вро≠пи, була дуже невеликою. ƒо 1861 р. ’арк≥вський ун≥верситет зак≥нчили всього 2800 випускник≥в, тод≥ €к нов≥ший ≥ б≥льший ун≥верситет у  иЇв≥ випустив близько 1500 вихованц≥в. ≤з цього маленького середовища добре осв≥чених людей лише невелика частина ви€вл€ла за≥нтересован≥сть в украњнських справах. ¬≥дтак т≥, що стали причетними до вихованн€ в украњнц≥в почутт€ нац≥ональноњ самобутно≠ст≥, складали крих≥тний в≥дсоток населенн€ ”крањни.

ѕредставники ≥нтел≥генц≥њ головним чином об'Їднувалис€ в гуртки, на зас≥данн€х €ких обговорювали питанн€ ф≥лософ≥њ, ≥деолог≥њ тощо. ≤ншим об'Їднуючим чинни≠ком стали журнали, що слугували своЇр≥дним форумом дл€ ≥нтел≥гент≥в-однодумц≥в.  онтакти ≥нтел≥генц≥њ з ≥ншими верствами сусп≥льства й особливо з сел€нами, котр≥ теоретично мали найб≥льше њх ц≥кавити, були м≥н≥мальними. Ѕ≥льшу частину XIX ст. украњнська ≥нтел≥генц≥€, €к ≥ рос≥йська, лишалас€ незначною групою сусп≥льства, часто роз≥рваною ≥нтелектуальними суперечками, настроЇною проти ур€ду, ≥зольова≠ною в≥д мас ≥ зануреною у власн≥ справи. ≤ все ж вплив њњ, на перший погл€д, непотр≥б≠ноњ та малозрозум≥лоњ д≥€льност≥ ви€вивс€ набагато сильн≥шим, н≥ж це могла у€вити сама ≥нтел≥генц≥€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 433 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

2033 - | 1882 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.