Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕочатки в≥дродженн€ в —х≥дн≥й ”крањн≥




’оч украњнське панство знаходило р≥жн≥ добр≥ сторони в нових кр≥пацьких та чиновницьких пор€дках, заведених правительством, ≥ з усењ сили вислужувалос€ перед новими влас≠т€ми, проте серед вищих верств украњнського громад€нства Ч серед потомк≥в козацькоњ старшини й духовенства, невважаючи на все њх вольне ≥ невольне зрос≥йщенн€, не вигасала любов до украњнського житт€, мови, ≥стор≥њ Ч певний украњнський патр≥отизм. « жалем згадували колишню славу козацьку, незалежн≥сть украњнську, автоном≥ю √етьманщини, нар≥кали на в≥добранн€ старих прав ≥ пор€дк≥в. «вичайно, се невдоволенн€ тањли, вважаючи безнад≥йним вс€кий протест ≥ боротьбу. “≥льки де€к≥ см≥лив≥ш≥ верта≠лис€ до давн≥х план≥в шукати помоч≥ за границею дл€ приверненн€ давн≥х прав ”крањни.

Ќедавно з секретних папер≥в пруського державного арх≥ву стало в≥≠домо, що в 1791 p., коли м≥ж –ос≥Їю ≥ ѕрус≥Їю попсувалис€ в≥дносини, до тод≥шнього пруського м≥н≥стра √ерцберга прињздив украњнець  апн≥ст, знач≠ного украњнського роду, син дуже заслуженого полковника миргородського. ќпов≥в йому, що прислали його земл€ки, бо вже прийшли до останнього в≥дчаю в≥д Ђтиран≥њ рос≥йського правительства ≥ кн€з€ ѕотьомк≥наї. ¬≥йсько козацьке, казав  апн≥ст, дуже розжалене тим, що йому в≥д≥брано стар≥

права ≥ в≥льност≥ та поверстано в регул€рн≥ полки: воно страшенно хоче вернути соб≥ стар≥ пор€дки й в≥льност≥. « поручени€ земл€к≥в  апн≥ст питаЇ м≥н≥стра, чи можуть вони спод≥ватис€ на пом≥ч ѕрус≥њ, коли повстануть против –ос≥њ, щоб скинути з себе Ђрос≥йське €рмої. јле м≥н≥стр дав на се ухильчиву в≥дпов≥дь, не спод≥ваючись, щоб у ѕрус≥њ справд≥ д≥йшло до в≥йни

з –ос≥Їю. “ому  апн≥ст по≠њхав назад, а надал≥, казав, €кби пруське правительство хот≥ло, то може завести зно≠сини з ”крањною через його брата, що тод≥ подорожував по ™вроп≥.

Ќа хвилю стар≥ пор€дки наче були й вернулис€.  оли по смерт≥ цариц≥.  атерини (1796) настав царем њњ син ѕавло, то в≥н багато з ре≠форм своЇњ матер≥ зм≥н€в ≥ повертав стар≥ пор€дки, бо не похвал€в пол≥тики прави≠тельства  атерини. ћ≥ж ≥н≠шим, ≥ на ”крањн≥ повернуто дещо з того устрою, €кий був до скасуванн€ гетьманства: вернено генеральний суд ≥ ≥нше, заведене при –озумовськ≥м. “олкували, що до сього призв≥в ќлександр Ѕезбородько, м≥н≥стр ≥ дов≥рений чолов≥к цар€ ѕавла, украњн≠ський патр≥от Ч бувший пол≠ковник кињвський за старого украњнського правл≥нн€. ћоже, €кби сей напр€м рос≥йськоњ пол≥тики потривав довше, се в≥дновленн€ старого гетьманського устрою п≥шло б ≥ще дал≥; але 1801 р. цар€ ѕавла вбито, ≥ його заступник ќлександр ≤, постановивши правити зг≥дно з правилами своЇњ бабки цариц≥  атерини, став привертати ≥ т≥ рос≥йськ≥ пор€дки, що завела вона на ”крањн≥ в 1780-х роках.

ѕот≥м були над≥њ на в≥дновленн€ козаччини ≥ нав≥ть гетьманства в 1812 ≥ пот≥м в 1831 p., коли рос≥йське правительство в пом≥ч своЇму в≥йську збира≠ло добровольн≥ козацьк≥ полки на ”крањн≥ ≥ дл€ заохоти людей м≥сцеве начальство подавало над≥њ на р≥жн≥ полегш≥. Ќа тод≥шнього генерал-гу≠бернатора –Їпн≥на говорили нав≥ть, що збираЇтьс€ бути гетьманом, бо був сво€ком –озумовських. јле ск≥нчилис€ отс≥ поголоски ≥ над≥њ дуже сумно, бо правительство, невдоволене ними, заслало тих козак≥в-добровольц≥в на  авказ ≥ там оселило.

¬с≥ с≥ жал≥ й над≥њ, хоч не були н≥ особливо глибок≥, н≥ особливо серйозн≥, все-таки п≥дтримували в вищих, осв≥чених верствах св≥дом≥сть своЇњ окрем≥шност≥ в≥д громад€нства великоруського, зв'€зки з ≥сторичною минувши≠ною ”крањни ≥ сучасним народним житт€м.

«рос≥йщен≥ службисти, що кров свою проливали за рос≥йське отечество ≥ з ус≥х сил, не за страх, а за сов≥сть будували нов≥ рос≥йськ≥ пор€дки на ”крањн≥, ширили рос≥йську мову ≥ культуру, сам≥ виступали €к рос≥йськ≥ письменники ≥ в своњм обиход≥ перейшли вповн≥ на мову рос≥йську,Ч вони заразом з побожною любов'ю збирали пам'€ть про украњнську старовину, записували украњнськ≥ в≥рш≥ та п≥сн≥, слова ≥ присл≥в'€, а в своњх записках та листах, не призначених дл€ публ≥ки, виславл€ли колишню украњнську свободу, давн≥х борц≥в за украњнськ≥ в≥льност≥. ≤ на ірунт≥ сього роздвоЇнн€ нац≥≠ональноњ душ≥ украњнськоњ ≥н≠тел≥генц≥њ згодом починають виростати серйозн≥ш≥ про€ви нац≥онального почутт€,Ч го≠ловно на пункти прив'€занн€ до украњнського слова, усно≠го ≥ письменного, €к най≠б≥льш живоњ й €скравоњ прик≠мети своЇнародного украњн≠ського житт€.

”живанн€ народноњ мови в письменств≥ —х≥дноњ ”крањ≠ни не переривалос€ до решти н≥коли, хоч њњ й виключено з друкованих книжок ≥ з шко≠ли. Ќавпаки, п≥сл€ того €к цензурн≥ заборони вбили ук≠рањнську книжну мовуЧм≥≠шану украњнсько-слов'€нсь≠ку, чисто народна украњнська мова здобула нав≥ть сильн≥≠шу позиц≥ю, €к одинока м≥сцева мова: хто хот≥в надати украњнську закраску свому творов≥, звертавс€ до народноњ мови. ≤ вс≥, що ц≥нили укра≠њнськ≥ прикмети житт€, з особливою любов'ю зверталис€ до л≥тера≠турних твор≥в, писаних народною мовою, ≥ високо њх ц≥нили, дарма що справ≠жньою культурною, книжною мовою вважавс€ €зик великорос≥йський. « другого боку, с≥ л≥тературн≥ обробленн€ народноњ мови навчали б≥льшоњ уважливост≥ до живоњ мови, а живе украњнське слово Ч мова, п≥сн€, перекази про минуле, захован≥ в устах простого люду, навертали до народу панськ≥ верстви, в≥д≥рван≥ ≥стор≥Їю останнього стол≥тт€, посварен≥ з народом своЇю

' јж дивно буваЇ читати так≥ в≥дзиви про стару украњнську Ђконституц≥юї, про колишнЇ щаст€ украњнськоњ автоном≥њ, про ћазепу €к украњнського геро€, €к≥ знаходимо, напр., в за≠писках ≥ листуванн≥ оф≥цера рос≥йськоњ служби ћартоса. ѕобувавши в √алац≥, на могил≥ ћазепи, ≥ згадавши, €к сього Ђфундатора кињвськоњ академ≥њ ≥ багатьох церковї щороку з наказу ур€ду духовенство проклинаЇ в т≥м же  иЇв≥ першоњ нед≥л≥ посту Ђразом з –аз≥ним ≥ ≥ншими злод≥€ми ≥ розб≥йникамиї, в≥н записуЇ: Ђ–аз≥н був розб≥йник, а ћазепа Ч осв≥чен≥ший, чолов≥колюбн≥ший чолов≥к, зручний вождь ≥ пров≥дник в≥льного Ч значить, щасливого народу. ѕ≥сл€ того €к в≥н вийшов з ћалорос≥њ, њњ мешканц≥ втер€ли своњ права, котр≥ ћазепа боронив так довго з любов'ю ≥ запалом, в≥дпов≥дним дл€ патр≥ота. …ого не стало, а ≥менн€ ћалорос≥њ й њњ хоробрих козак≥в зникло з реЇстру народ≥в Ч невеликих числом, але в≥домих своњм бутт€м ≥ конституц≥Їюї... панською пол≥тикою ≥ винародовлен≥, €к здавалос€, до решти. ≤ так на с≥м но≠в≥м народництв≥ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ виростало нове украњнське в≥д≠родженн€.

ѕерелицьована Ђ≈нењдаї  отл€ревського, без вол≥ автора видрукувана 1798 p., була першою книжкою, €ка незвичайно високо п≥дн€ла в очах украњнського громад€нства народне украњнське слово, а заразом своњми образами минулоњ козацькоњ слави ≥ сучасного г≥ркого сел€нського житт€ в≥дкрила широку дорогу отсьому за≥нтересуванню народним житт€м серед украњнського громад€нства. —ама по соб≥ важна була по€ва книжки, писаноњ народною мовою ≥ друкованоњ, то значить мож≠ливоњ до широкого розпов≠сюдженн€ серед тод≥шньоњ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ.

« старих листувань знаЇмо, €к страшенно т€жко було розшукувати стар≥ украњнськ≥ писанн€, нав≥ть найб≥льш го≠лосн≥ ≥ славн≥ (наприклад, кињвськ≥ академ≥чн≥ ≥нтерме≠д≥њ). „асто найб≥льш ≥нтересн≥ твори старого украњнського письменства, не маючи змоги бути друкованими, зостава≠лис€ в одн≥й-двох рукопис€х без ус€кого поширенн€ (на≠приклад, прец≥кава ≥сторична пов≥сть ¬еличка, в≥дома в одн≥й авторськ≥й рукопис≥ ≥ в одн≥й коп≥њ). “ому три виданн€ Ђ≈нењдиї, що вийшли на прот€гу одного дес€тил≥тт€ ≥ були розхоплен≥ земл€ками, зробили по€ву сењ книжки епохою не т≥льки в ≥стор≥њ украњнського письменства, але ≥ в розвою украњнськоњ св≥домост≥. јле кр≥м самоњ формальноњ сторониЧл≥≠тературного друкованого твору, писаного народною мовою ≥ то незвичайно легкою, своб≥дною ≥ заразом культурною, що непереможно вабила читача,Ч книжка м≥стила в соб≥ д≥йсно дорогоц≥нний зм≥ст. «-поза жарт≥вливоњ форми талановитоњ парод≥њ, що описувала пригоди н≥бито тро€нських гольт≥пак, висувалис€ ≥нш≥ образи ≥ спомини. —аме тод≥ наш≥ запорожц≥ блукали св≥тами, не знаход€чи соб≥ пристановища Ч ≥ г≥рк≥ гадки мус≥ли наводити спомини, що викликало се байдуже н≥бито опов≥данн€ про тих тро€нських бурлак! «-поза веселих ≥ грубуватих часом жарт≥в ≥ глузувань вставали образи Ђв≥чноњ пам'€т≥ √етьманщиниї. ¬ставало народне житт€,.змальоване з великою любов'ю ≥ знанн€м, будило любов ≥ спочутт€ до нього. Ќе диво, що серед чутк≥ших людей сей талановитий тв≥р в≥дразу п≥дн€в настр≥й ≥ над≥њ на розв≥й украњнського слова ≥ письменства.  оли талановит≥ люде з тутешн≥х стор≥н звернуть свою увагу на украњнську мову та приложать до нењ граматичн≥ правила, украњнц≥ зможуть ≥ще поспорити славою учених своњх твор≥в з найб≥льш осв≥ченими народами ™вропи Ч писав оден з молодих ентуз≥аст≥в, маючи в руках ще т≥льки саму Ђ≈нењдуї  отл€ревського. ј письменники украњнського в≥дродженн€, з Ўевченком разом, схилили голови перед автором Ђ≈нењдиї ≥ назвали його батьком новоњ украњнськоњ л≥тератури.

јле Ђ≈нењдаї не зостала≠с€ сам≥тньою; за нею сл≥дом п≥шли ≥нш≥ талановит≥ твори, п≥дтримали й скр≥пили перш≥ враж≥нн€, дан≥ Ђ≈нењдоюї докази культурноњ вартост≥ украњнськоњ мови ≥ украњн≠ського народного елементу. “е, що в Ђ≈нењд≥ї треба було в≥дчувати поза зверхньою глузливою формою, висту≠пало в ≥нших творах вповн≥ в≥дкрито ≥ без недоговорень. “аке знач≥нн€ мали п'Їси самого  отл€ревського Ч особливо славна його ЂЌа≠талка ѕолтавкаї, поез≥њ √улака-јртемовського, пов≥ст≥  в≥тки Ч твори другого, тре≠тього ≥ четвертого дес€ти≠л≥тт€ XIX в. ѕоруч них вели≠чезне знач≥нн€ мали перш≥ зб≥рки украњнських п≥сень, що почали виходити з другого дес€тил≥тт€ (÷ертелева, ћак≠симовича, —рЇзневського).

—≥ зб≥рки, видан≥ та й ще декотр≥ не видан≥, що ширилис€ в рукопис€х, в≥дкрили вперше незвичайне багатство украњнськоњ народноњ п≥сн≥ й тим не≠звичайно п≥дн€ли знач≥нн€ украњнського слова, бо саме в т≥м час≥ осв≥чен≥ люде скр≥зь почали звертати увагу на народну творч≥сть ≥ високо њњ ц≥нити.

ѕо€вл€ютьс€ також важн≥ дл€ украњнського усв≥домленн€ прац≥ з укра≠њнознавства, особливо з украњнськоњ ≥стор≥њ. ќсобливо великий вплив мала без≥менна Ђ»стор≥€ –уссовъ или ћалой –осс≥иї Ч ≥стор≥€ ”крањни, доведена до к≥нц€ √етьманщини, котроњ автором довго вважали √еорг≥€  ониського, а тепер думають на √ригор≥€ ѕолетику або на нього ≥ його сина. Ќезвичайно талановито написана (хоч дуже часто наскр≥зь фантастична Ч в опов≥данн€х про под≥њ XVII в. ≥ ран≥ших), вона незвичайно поширилас€ м≥ж украњнською ≥нтел≥генц≥Їю особливо в друг≥м ≥ трет≥м дес€тил≥тт≥ XIX в., завд€ки своњй мальовничост≥ й гар€чому патр≥отичному почуттю, котрим була перейн€та, ≥ робила сильний настр≥й. Ќадруковано њњ було аж п≥зн≥ше, при к≥нц≥ 1840-х рок≥в, але вона розповсюджувалас€ в коп≥€х ≥ велико вплинула на розв≥й украњнського письменства, надовго заповнивши його своњми фантастичними, але з великим патр≥отичним запалом продуманими постат€ми ≥ под≥€ми. —л≥дом за нею з'€вилас€ сол≥дна, хоч ≥ суха ≥стор≥€ козацькоњ ”крањни Ѕантиша- аменського, що прот€гом недовгого часу мала два виданн€ Ч також факт довол≥ характеристичний дл€ тод≥шн≥х ≥нтерес≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ.

ѕочинаютьс€ ≥ тут, на рос≥йськ≥й ¬крањн≥, перш≥ в≥щуни спор≥в про украњнський народний елемент, про народну мову й поез≥ю Ч в≥дгомони нових ≥дей про знач≥нн€ народност≥ взагал≥ ≥ вплив≥в слов'€нського в≥дрод≠женн€, що, перенос€чис€ на украњнський грунт, давали нове толкуванн€, нову ц≥ну ≥ варт≥сть давн≥м, стих≥йним дос≥ ≥ мало усв≥домленим пот€гам до свого р≥дного, своЇнародного.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 351 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќе будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаютс€ великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Ќикола “есла
==> читать все изречени€...

2351 - | 2083 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.