Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–озкол у середовищ≥ украњноф≥л≥в




«агроза жорстокоњ розправи царату спро≠вокувала в середовищ≥ украњноф≥л≥в суперечки щодо ц≥лей, тактики и нав≥ть основних за≠сад, на €ких тримавс€ украњнський нац≥онально-визвольний рух. ¬≥дверто занепадницьк≥ думки з цього приводу висловлювали ѕ.  ул≥ш та ћ.  остомаров, €к≥ вважали, що в перспектив≥ треба обмежитис€ виключно культурницькою д≥€льн≥стю й слухн€но п≥дкоритис€ пол≥тиц≥ ро≠с≥йського царизму. “ак≥ пров≥дн≥ украњноф≥ли, €к ¬. јнтонович ≥ ѕ. ∆итецький, пропов≥дували ≥дею компром≥су ≥з самодержавством, уважаю≠чи, що розвиток культурноњ самобутност≥ укра≠њнц≥в можливий ≥ в умовах т≥сного контакту та впливу рос≥йськоњ культури. ¬они наголошува≠ли, що можна одночасно бути в≥дданим ≥ своњй, Ђвужч≥йї, украњнськ≥й батьк≥вщин≥, й Ђшироко≠муї всерос≥йському сусп≥льству.

Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх колишн≥х л≥дер≥в, так≥ молод≥ борц≥ за нац≥ональну ≥дею, €к Ѕ. √р≥нченко, ќ.  ониський та ћ. ƒрагоманов залишилис€ посл≥довними патр≥отами-украњнц€ми й ус≥ма засобами намагалис€ звести до м≥н≥муму рос≥й≠ський вплив на украњнських земл€х.

¬ умовах фактичного орган≥зац≥йного розколу Ђ—тароњ громадиї та ≥дейних хитань потр≥бн≥ були нов≥ передов≥ ≥дењ, нова тактика й стратег≥€ бо≠ротьби проти самодержавства, за нац≥ональне ви≠зволенн€ й самовизначенн€ украњнського народу.

ѕрактичне розв'€занн€ цих нев≥дкладних ≥ складних завдань уз€ла на себе нова генерац≥€ молодих патр≥отичних сил ”крањни, най€ск≠рав≥шим представником €коњ був ћихайло ƒрагоманов.

ћихайло ƒрагоманов

≤сторик за фахом, ћ. ƒрагоманов був талано≠витим публ≥цистом ≥ мав велику попул€рн≥сть €к в ”крањн≥, так ≥ в –ос≥њ.

Ѕорис √р≥нченко (псевдон≥ми ¬асиль „айченко, Ћ. яворенко, ѕ. ¬артовий, Ѕ. ¬≥льховий) (1863-1910)

¬идатний украњнський письменник, громадсько-пол≥тичний д≥€ч, учений-мовознавець ≥ педагог, народивс€ на хутор≥ ¬≥льховий яр на ’арк≥вщин≥. Ќавчавс€ в реальному училищ≥ в ’ар≠ков≥, з 1881 року вчителював на —ло≠божанщин≥ та  атеринославщин≥. ” 1891 роц≥ разом з ≤. Ћипою, ћ. ћ≥хновським, ё. ћ≥хновським, ¬. Ѕорови≠ком, ћ. ¬ороним та ќ. „ерн€х≥вським заснував Ѕратство тарас≥вц≥в. Ќа кош≠ти ≤. „ереватенка орган≥зував на п≥д≠рос≥йськ≥й ”крањн≥ видавництво попу≠л€рних книжок украњнською мовою. « 1902 року жив ≥ працював у  иЇв≥. «а дорученн€м кињвськоњ √ромади реда≠гував Ђ—ловарь украњнськоњ мовиї (1-4 томи, 1907-1909 pp.), з 1906 року був сп≥вроб≥тником газети Ђ√ромад≠ська думкаї та редактором журналу ЂЌова громадаї. ” 1906-1909 pp. очолював кињвську Ђѕросв≥туї. Ќале≠жав до гурту найвизначн≥ших пред≠ставник≥в украњнського народництва. ѕомер в ≤тал≥њ, похований у  иЇв≥. («а Ђƒов≥дником з ≥стор≥њ ”крањниї)

ћихайло ƒрагоманов (1841-1895)

¬≥домий украњнський громадсько-пол≥тичний д≥€ч, л≥тературознавець, ≥сторик, публ≥цист, фольклорист, еко≠ном≥ст, ф≥лософ. Ќародивс€ в родин≥ зб≥дн≥лого двор€нина козацького по≠ходженн€ в м. √ад€ч≥ на ѕолтавщин≥. –≥дний брат в≥домоњ письменниц≥ ќле≠ни ѕч≥лки (матер≥ Ћес≥ ”крањнки). ” 1849Ч1853 pp. навчавс€ в √ад€цькому пов≥товому училищ≥, ѕолтавськ≥й г≥м≠наз≥њ. «а незалежн≥ погл€ди був ви≠ключений з останнього класу г≥мназ≥њ без права вступу в будь-€кий ≥нший навчальний заклад (за спри€нн€ ћ. ѕи≠рогова отримав дозв≥л на складанн€ ≥спит≥в екстерном). 1859Ч1863 pp. на≠вчавс€ на ≥сторико-ф≥лолог≥чному факультет≥  ињвського ун≥верситету св. ¬о≠лодимира, де з 1864 року працював на кафедр≥ античноњ ≥стор≥њ. 1870 року отримав ступ≥нь маг≥стра загальноњ ≥стор≥њ. 1870Ч1873 pp. перебував у закордонному в≥др€дженн≥ в найб≥ль≠ших наукових центрах ™вропи (Ѕерл≥≠н≥, –им≥, √айдельберз≥, ÷юриху, ѕраз≥). Ѕув одним з найактивн≥ших д≥€ч≥в ѕ≥вденно-«ах≥дного в≥дд≥ленн€ –ос≥йського географ≥чного товариства, ки≠њвськоњ Ђ—тароњ громадиї. «в≥льнений ≥ ун≥верситету 1875 року за р≥шенн€м ќлександра II. ўоб уникнути арешту,

«а своњми пол≥тичними погл€дами в≥н був по≠сл≥довником кирило-мефод≥њвц≥в, пропов≥дував федерал≥зм, пов'€зуючи його з демократизмом зах≥дноЇвропейського типу. —аме ћ. ƒрагоманов €к один з пров≥дних ≥деолог≥в Ђ—тароњ громадиї визначив њњ основн≥ ц≥л≥; Ђв культур≥ Ч рац≥о≠нал≥зм, у пол≥тиц≥ Ч федерал≥зм, у соц≥альних питанн€х Ч демократизмї. Ќа його думку, украњнц≥ ≥деально в≥дпов≥дали пол≥тичним програ≠мам, що орган≥чно поЇднували нац≥ональн≥ та соц≥ально-економ≥чн≥ ≥нтереси. “ому, €к наголо≠шував ћ. ƒрагоманов, справжн≥й демократ маЇ бути патр≥отом ”крањни, а щирий украњнський патр≥от маЇ обов'€зково бути демократом.

” ц≥лому з повагою ставл€чись до марксизму, ћихайло ƒрагоманов не сприймав у ньому ≥дењ класовоњ боротьби, к≥нцевою метою €коњ прого≠лошувалас€ диктатура пролетар≥ату; в≥н ува≠жав будь-€кий централ≥зм непоЇднуваним з де≠мократизмом. ћ. ƒрагоманов критично ста≠вивс€ до польсько-шл€хетського шов≥н≥зму та нац≥онального егоњзму. ¬≥н першим в≥дкрито за≠судив тактику терору рос≥йських революц≥йних народник≥в.

як засв≥дчив подальший розвиток под≥й, прин≠ципова позиц≥€ ћ. ƒрагоманова щодо сусп≥льно-пол≥тичних проблем не знайшла розум≥нн€ й п≥д≠тримки серед д≥€ч≥в €к украњнського нац≥ональ≠ного, так ≥ загальнорос≥йського визвольного руху. ÷аризм ус≥л€ко цькував ≥ пересл≥дував ћ. ƒрагоманова, звинувачуючи його в Ђмалоро≠с≥йському сепаратизм≥ї й пропаганд≥ соц≥ал≥с≠тичних ≥дей.

«в≥льнений у 1875 роц≥ з  ињвського ун≥вер≠ситету, ћ. ƒрагоманов перењхав до Ўвейцар≥њ, де разом з —. ѕодолинським та ћ. ѕавликом кер≥вництво Ђ√ромадиї в≥др€дили ћ. ƒрагоманова за кордон дл€ орган≥зац≥њ виданн€ першого украњнського пол≥тичного журналу Ђ√ромадаї (јвстр≥€, Ўвейцар≥€), €кий нелегально переправл€вс€ в ”крањну. 1889 року при йн€в запрошенн€ —оф≥йського ун≥верситету в Ѕолгар≥њ ≥ став професором кафедри ≥стор≥њ. Ќе припин€в громадсько-пол≥тичноњ д≥€льност≥, тому царський ур€д вимагав видати ћ. ƒрагоманова –ос≥њ. ѕ≥д тиском передовоњ громадськост≥ Ѕолгар≥€ в≥дмовилас€ це зробити. ѕомер 1895 року, похований у —оф≥њ (Ѕолгар≥€). («а Ђƒов≥дником з ≥стор≥њ ”крањниї)

ѕерсонал≥њ

ћихайло ѕавлик (1853-1915)

√ромадсько-пол≥тичний д≥€ч, публ≥цист ≥ письменник, народивс€ в ћонастирську  оломийського округу. Ќавчавс€ в г≥мназ≥€х у  оломињ та Ћьвов≥. ” часи ранньоњ молодост≥ перебував п≥д впливом москвоф≥л≥в. ¬ступив 1874 року до Ћьв≥вського ун≥верситету. Ѕув дописувачем журналу Ђƒругї, де познайо≠мивс€ з ≤. ‘ранком. ѕ≥д впливом ћ. ƒрагоманова зм≥нив своњ погл€ди та перейшов на нац≥ональн≥ й соц≥ал≥стичн≥ позиц≥њ. ” 1878 роц≥ разом з ≤. ‘ранком видавав журнал Ђ√ромадський другї, пот≥м Ч альманахи Ђƒзв≥нї ≥ Ђћолотї. «а своњ пол≥тичн≥ погл€ди був ув'€знений п'€ть раз≥в, а прит€гавс€ до суду 30 раз≥в. –€туючись в≥д чергового ув'€зненн€, у 1879 роц≥ вињхав до ∆еневи, де разом з ћ. ƒрагомановим ≥ —. ѕодолинським до 1882 року видавав журнал Ђ√ромадаї. ” 1889 роц≥ був редактором народницькоњ газети ЂЅатьк≥вщинаї. –азом з ≤. ‘ранком став засновником ”крањнськоњ радикальноњ парт≥њ. ” 1914 роц≥ став заступником голови √оловноњ украњнськоњ ради. («а Ђƒов≥дником з ≥стор≥њ ”крањниї)

орган≥зував виданн€ украњнського зб≥рника Ђ√ро≠мадаї, €кий нелегально переправл€вс€ в ”крањну. ” зб≥рнику Ђ√ромадаї пропагувалас€ ориг≥≠нальна концепц≥€ так званого громад≥вського соц≥ал≥зму, що базувалас€ на ≥де€х зах≥дноЇвро≠пейських соц≥ал≥стичних учень, народних тра≠диц≥€х сусп≥льного житт€ в ”крањн≥ та украњн≠ськ≥й сусп≥льно-пол≥тичн≥й думц≥. ¬идавц≥ зб≥р≠ника розгл€дали соц≥ал≥зм ≥ демократ≥ю €к взаЇмопов'€зан≥ пон€тт€ та €вища й були пере≠конан≥ в тому, що соц≥ал≥стична доктрина лише тод≥ буде корисною украњнському народов≥, коли зважатиме на його нац≥ональн≥ особливост≥ й прагненн€ до нац≥ональноњ незалежност≥ та соц≥ального визволенн€.

ќртодоксальний марксизм з його основ≠ним Ђдержавно-економ≥чним напр€момї, €кий фактично н≥велював ≥нтереси особи й нац≥њ, видавц≥ Ђ√ромадиї не сприймали.

ѕогл€ди ћ. ƒрагоманова на нац≥ональне питанн€ були досить неоднозначн≥. ¬они у своЇму розвитку зазнали певноњ еволюц≥њ. ” Ђстарогромад≥вськийї пер≥од в≥н дотри≠мувавс€ погл€д≥в, близьких до так званих украњнсько-загальнорос≥йських, сприймав украњнство €к рух виключно л≥тературно-культурний. ѕ≥сл€ ≈мського указу почала формуватис€ його нац≥онально-пол≥тична концепц≥€. ” прац€х Ђѕропащий часї, ЂѕереднЇ слово (до Ђ√ромадиї, 1878 р≥к)ї, ЂЎевченко, украњноф≥ли ≥ соц≥ал≥змї, Ђ≤сторична ѕольща ≥ великоруська демокра≠т≥€ї, Ђ„удацьк≥ думки про украњнську нац≥ональну справуї, ЂЋисти на Ќаддн≥пр€нську ”крањнуї в≥н висловлювавс€ за те, щоб перетворити украњнство на пол≥тичний рух, визнавав необх≥дн≥сть розгортанн€ пол≥тичноњ боротьби за нац≥о≠нальну незалежн≥сть ≥ соц≥альне визволенн€ украњнського народу.

ѕрикладом нового п≥дходу ћ. ƒрагоманова до нац≥онального питанн€ може слугувати довге замовчуванн€ статт≥ Ђѕропащий часї (1877 р≥к), у €к≥й в≥н закликаЇ перегл€нути ≥сторичний досв≥д украњнсько-рос≥йських взаЇмин за останн≥ 200 рок≥в, Ђщоб знати, через що тепер стало так г≥рко, щоб не помилитис€ знов, €к колись помил€лисьї. ¬≥н д≥йшов висновку, що Ђза т≥ часи, €к ”крањна пристала до ћосковського царства... царська свавол€ зањла вольност≥ украњнськ≥; московське бо€рство помогло зрости на ”крањн≥ зернам кр≥пацтваї, отже, Ђчерез це усе п≥сл€ ’мельницького до самих час≥в  атерини ми бачимо, €к зам≥сть того, щоб розростатись то≠му добру, що було в козацьких украњнських пор€дках, воно топчетьс€ ца≠р€ми або схне, Ч а зле поливаЇтьс€, розростаЇтьс€ї.

ѕ≥сл€ такоњ в≥дкритоњ, безкомпром≥сноњ критики антиукрањнськоњ вели≠кодержавноњ пол≥тики рос≥йського самодержавства поверненн€ ћ. ƒраго≠манова на батьк≥вщину стало неможливим. ” 1886 роц≥ через ≥дейн≥ роз≠ходженн€ з пом≥ркован≥шими громад≥вц€ми в≥н утратив њхню ф≥нансову п≥дтримку, тому змушений був перењхати до Ѕолгар≥њ, де прожив останн≥ роки свого житт€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 410 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2307 - | 2152 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.