Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–еволюц≥йн≥ под≥њ 1848Ч1849 pp. на зах≥дноукрањнських земл€х




Ќа початку 1848 року в низц≥ Ївропей≠ських крањн розпочалис€ буржуазно-демо≠кратичн≥ революц≥њ. њхньою нев≥д'Їмною складовою частиною стали визвольн≥ ру≠хи багатьох нац≥онально поневолених на≠род≥в —х≥дноњ та ÷ентральноњ ™вропи. „е≠рез цю нац≥онально-визвольну боротьбу

ѕерсонал≥њ

…осип Ћозинський (1807-1889)

”крањнський учений, етнограф, мовознавець, публ≥цист, д≥€ч украњнського нац≥онального в≥дродженн€, народивс€ в с. √урку (¬урку) б≥л€ ѕеремишл€ (тепер ѕольща). V 1830 роц≥ зак≥нчив богословський факультет Ћьв≥вського ун≥верситету, п≥сл€ чого був св€щеником у селах Ћ≥ски, –адохинц≥, ћедиц≥≥ та в яворов≥. ќдним з перших у √аличин≥ пору шив питанн€ про використанн€ народноњ мови в письменств≥, написав польською мовою Ђ√раматику руськоњ (малоруськоњ) мовиї (1845 р≥к) та рукописний ЂЅукварї (1838 р≥к). ѕропонував запровадити в украњнську писем ну практику латинський алфав≥т, ≥з ц≥Їю метою видав латинкою в 1835 роц≥ зб≥рку п≥сень та вес≥льних обр€д≥в Ђ–уське вес≥лл€ї. ќднак, зазнавши критики, перегл€нув свою позиц≥ю, в≥дмовивс€ в≥д помилкового погл€ду на перспективи розвитку украњнськоњ л≥тера тури в склад≥ польськоњ й визнав дл€ √аличини пров≥дну роль культури Ќаддн≥пр€нськоњ ”крањни. ” 1848 роц≥ був заступником голови ѕеремишльськоњ руськоњ ради, учасником ѕершого з'њзду украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ у Ћьвов≥. ” 1850-х pp. боронив народну мову й фонетичний правопис, але в 1860-х pp. перейшов н≥ москвоф≥льськ≥ позиц≥њ.

ѕавел-…озеф Ўафарик (1795-1861)

„еський ≥ словацький ф≥лолог, ≥сторик етнограф, видатний слав≥ст, д≥€ч чеського й словацького нац≥онального в≥дродженн€. ” 1819-1833 pp. працював учителем ≥ директором г≥мназ≥њ у м. Ќов≥ —ад. ” 1834Ч1835 pp. редагував журнал Ђ—вЇтозорї, а в 1838 1843 pp. Ч Ђ„асопис чеського музеюї.) 1841 року був хранителем, а з 1848 Ч директором б≥бл≥отеки ѕразького ун≥верситету. ” 1848 роц≥ виступив одним з орган≥затор≥в революц≥ю 1848 року називають Ђ¬есною народ≥вї.

Ќе оминули революц≥йн≥ под≥њ й јвстр≥й≠ську ≥мпер≥ю. ѕ≥д њхн≥м потужним впли≠вом тут в≥дбулис€ радикальн≥ зм≥ни в ус≥х сферах житт€. Ќал€каний революц≥Їю ≥м≠ператор ‘ердинанд був змушений прого≠лосити в јвстр≥њ конституц≥ю та демокра≠тичн≥ свободи.

÷≥ позитивн≥ зрушенн€ спри€ли актив≥≠зац≥њ нац≥онально-визвольного руху на за≠х≥дноукрањнських земл€х. ѕершими в≥дреагували на них л≥пше орган≥зован≥ пол€ки. ¬они в≥дразу над≥слали австр≥йському ≥м≠ператоров≥ петиц≥ю, закликаючи його до ще б≥льшоњ л≥берал≥зац≥њ та наданн€ поль≠ському населенню в √аличин≥ широких по≠л≥тичних прав. ѕри цьому пол€ки повн≥стю ≥гнорували на€вн≥сть у крањ украњнц≥в. 13 кв≥тн€ 1848 року кер≥вництво поль≠ського визвольного руху проголосило утво≠ренн€ у Ћьвов≥ ÷ентральноњ ради народовоњ. √оловна мета цього кер≥вного органу пол€гала у в≥дродженн≥ ѕольщ≥ в кордонах 1772 року та наданн€ њй статусу автоном≥њ в склад≥ јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ. “ак≥ плани, зрозум≥ло, позбавл€ли украњнц≥в ѕравобережж€ й «ах≥дноњ ”крањни права на в≥ль≠ний самост≥йний нац≥ональний розвиток.

ƒл€ консол≥дац≥њ украњнських патр≥отичних сил та орган≥зац≥њ боротьби за своњ права представники украњнських демократичних к≥л √аличини 2 травн€ 1848 року утворили у Ћьвов≥ √оловну руську раду, €ка стала першою украњнською пол≥тичною орган≥зац≥Їю. њњ головою обрано пере≠мишльського Їпископа √ригор≥€ якимовича. √оловна руська рада ви≠ступила з декларац≥Їю нац≥ональноњ Їдност≥ украњнського народу на вс≥х заселених украњнц€ми територ≥€х, €к в јвстро-”горщин≥, так ≥ в –ос≥њ.

√оловна руська рада:

Х очолила пол≥тичне кер≥вництво украњнським нац≥ональним рухом у √аличин≥;

—лов'€нського з'њзду в ѕраз≥, у €кому вз€ли участь представники украњнських орган≥зац≥й √аличини. Ѕув основоположником багатьох галузей слав≥стики. ќсновн≥ його науков≥ прац≥: Ђ≤стор≥€ слов'€нськоњ мови та л≥терату≠ри за вс≥ма нар≥чч€миї (1826 р≥к), Ђѕро по≠ходженн€ слов'€нї (1828 р≥к), Ђ—лов'€нськ≥ старожитност≥ї (томи 1Ч2, 1836Ч1837 pp.), Ђ—лов'€нська етнограф≥€ї (1842 р≥к). ” цих творах досл≥джував етногенез слов'€нських народ≥в, њхн≥ мови, фольклор та ≥стор≥ю. Ѕув одним з перших Ївропейських учених, €кий науково й об'Їктивно визначив територ≥ю та етн≥чн≥ меж≥ украњнського народу, обірунту≠вав самост≥йн≥сть украњнськоњ мови та зробив систематичний огл€д украњнськоњ л≥тератури, що в той час набувало значенн€ захисту на≠ц≥ональноњ ≥дентичност≥ украњнц≥в. ѕ≥дтриму≠вав широк≥ зв'€зки з ученими й д≥€чами куль≠тур слов'€нських та ≥нших крањн, зокрема з украњнц€ми …. Ѕод€нським, ≤. ¬агилевичем, я. √оловацьким, ћ. ћаксимовичем, ≤. —резневським. “. Ўевченко присв€тив йому свою поему Ђ™ретикї. ѕомер 1861 року ≥ похова≠ний у ѕраз≥. («а Ђƒов≥дником з ≥стор≥њ ”крањниї)

Х почала видавати св≥й друкований орган Ч газету Ђ«ор€ галицькаї;

Х звернулас€ до австр≥йського ур€ду з конкретними пол≥тичними й куль≠турними вимогами украњнського народу.

«а прикладом √оловноњ руськоњ ради в м≥стах ≥ селах краю виникло близько 50 м≥сцевих рад, до €ких ув≥йшли представники украњнських де≠мократичних верств. «авд€ки цьому революц≥йний рух поширивс€ ≥ на пров≥нц≥ю.

” жовтн≥ 1848 року у Ћьвов≥ з≥бравс€ —обор руських учених Ч перший з'њзд зах≥дноукрањнських д≥€ч≥в науки й культури. ” його ро≠бот≥ вз€ли участь 118 ос≥б. —еред першор€дних —обор руських учених розв'€зував питанн€ про можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть використанн€ на галицьких земл€х украњнськоњ мови. ” допо≠в≥д≥ якова √оловацького наголошувалос€, що украњнська мо≠ва Ї Їдиною ≥ сп≥льною мовою €к у «ах≥дн≥й, так ≥ в —х≥дн≥й ”крањн≥, вона Ї мовою одного народу, насильницьки розд≥≠леного державними кордонами двох ≥мпер≥й. “ому граматика украњнськоњ л≥тературноњ мови та њњ абетка мають бути сп≥ль≠ними на вс≥й територ≥њ ”крањни.

—обор схвалив Їдину граматику украњнськоњ мови, висунув вимогу впровадженн€ р≥дноњ мови в ус≥х школах. ” р≥шенн≥ також була п≥дтримана вимога под≥лу Ђ орол≥вства √аличини ≥ Ћодомер≥њї на два крањ: украњнський та польський.

јвстр≥йський ур€д, нал€каний революц≥йними под≥€ми, спочатку п≥шов назустр≥ч де€ким вимогам украњнц≥в. Ќаприк≥нц≥ 1848 року в≥дпов≥дно до ц≥сарського декрету у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ була в≥дкрита кафедра ук≠рањнськоњ мови й л≥тератури, професором €коњ призначено я. √оловацького.

” липн≥ 1848 року розпочав свою роботу перший австр≥йський парла≠мент. —еред 383 депутат≥в було 39 украњнц≥в, €к≥ в парламент≥ поставили вимоги про под≥л пров≥нц≥њ на дв≥ частини та безплатне скасуванн€ кр≥па≠цтва в крањ.

 оли революц≥€ поступово п≥шла на спад, розпочавс€ активний наступ реакц≥њ, унасл≥док €кого консервативн≥ сили ≥мпер≥њ швидко в≥дновили втрачен≥ ран≥ше позиц≥њ. ”же в березн≥ 1849 року був розпущений авст≠р≥йський парламент, невдовз≥ скасовано демократичну конституц≥ю, а зам≥сть нењ ‘ранц-…осиф ≤ подарував народов≥ нову Ч антидемократичну, €ка ≥стотно обмежувала права громад€н ≥ парламенту на користь влади.

” нових умовах, коли абсолютизм в≥дновив своњ права, у 1851 роц≥ √олов≠на руська рада була розпущена.

Ќезважаючи на поразку, революц≥€ 1848-1849 pp. мала важливе зна≠ченн€ дл€ населенн€ зах≥дноукрањнських земель. √оловним њњ здобутком, безумовно, стала актив≥зац≥€ нац≥онально-визвольноњ боротьби украњнц≥в, п≥двищенн€ р≥вн€ њхньоњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥, створенн€ першоњ власноњ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 568 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1972 - | 1941 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.