Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕовстанн€ радикальноњ парт≥њ




¬ пору, коли народовецька парт≥€ вагалас€ на €ку ступити у в≥дношенню до скомпром≥тованого москвоф≥льства й усе скр≥плюваноњ польськоњ гегемон≥њ в √аличин≥, вплив ƒрагоманова викликав серед частини галицькоњ молод≥ фермент, що врешт≥ решт оформивс€ в створенн≥ п Ї р ш о њ п о л ≥ т и ч н о њ па р т ≥ њ в √ а л и ч и н ≥.

¬же перш≥ статт≥ ƒрагомаиова, вм≥шен≥ в москвоф≥льсько-рутенському орган≥ галицькоњ молод≥ Ђƒругї (1875) мали той усп≥х, що [≥д москвоф≥льства в б≥к св≥домого украњнства й щирого народолюбст≠ва перейшов ц≥лий гурт молод≥ з њ в а н о м ‘ р а и к о м та ћ и х а й-л о м II а в л и к о м у провод≥, “а вже в 1877 р. перевела австр≥йська пол≥ц≥€ низку трус≥в ≥ арешт≥в (понад 100 ос≥б) серед украњнськоњ молод≥, й закинувши њм приналежн≥сть до тайноњ с о ц ≥ € л ≥ с т и ч-н о њ орган≥зац≥њ, вимогла на суд≥ низку д≥ймаючих кар. ѕом≥ж арешто≠ваними й засудженими найшлис€ Ч ‘ранко, ѕавлик та ќстап “ерлецький, що вийшовши з тюрми були ще покаран≥ загальним бойко≠том галицького громад€нства. ¬оно, без р≥жниц≥ переконань, зл€ка≠лос€ натиску пол≥ц≥њ на поступову молодь, що по словам ‘ранка Ч опинилас€ в положенню бан≥т≥в, викинених ≥з сусп≥льностиї.

Ќе дивлючись на все те, ѕавлик ≥ ‘ранко, при моральн≥й ≥ матер≥€льн≥й допомоз≥ ƒрагоманова, починають у 1878 р. видавати пер≠ший украњнський, соц≥€л≥стичний часопис Ђ√ ромадськийƒру гї, а по його припиненню прокуратор≥Їњо зб≥рки Ђƒ з в ≥ н>> та Ђћ о л о тї. –азом з женевською Ђ√ р о м а д о юї ƒрагоманова, ц≥ публ≥кац≥њ роби ли своЇ. « початком ≤890 р. почав виходити, п≥д редакц≥Їю ‘ранка й ѕавлика, радикальний часопис ЂЌародї, а в осен≥ тогож року офор≠милас€ нарешт≥" ” к р а њ н с ь к а –адикал ь н а ѕарт≥€. ¬ дн€х 4......-5 жовтн€ 1890 р. в≥дбувс€ у Ћьвов≥ перший з'њзд галицьких Ђдрагоман≥вц≥вї, у €кому, кр≥м ‘ранка, ѕавлика, “ерлецького, ≈вгена Ћевицького й сеймового посла “еоф≥л€ ќкуневського, прин€ло участь б≥л€ 30 ос≥б.

Ќа з'њзд≥ усталено програму парт≥њ, що в своњй Ђмаксимальн≥йї ча≠стин≥ проголосила:

1. ¬ с у с п ≥ л ь н о-е коном≥ ч н и к справах змагаЇмо до пере≠м≥ни способу продукц≥њ зг≥дно з≥ здобутками наукового соц≥ал≥зму, то Ї, хочемо колективного устрою прац≥ й колективноњ власносте продукц≥йних засоб≥в, 2, ¬ п о л ≥ т и ч н и х змагаЇмо до повноњ вол≥ особи, слова, сходин ≥ товариств, друку й сов≥сти, забезпеченн€ кожн≥й одиниц≥, без р≥зниц≥ пола, €к найповн≥шого впливу на вир≥шуванн€ вс≥х питань пол≥тичного житт€; автоном≥њ громад, пов≥т≥в ≥ крањв у спра≠вах, що т≥льки. њх торкаютьс€, та уд≥ленн€ кожному народов≥ можности €к найповн≥шого культурного розвитку. «. ¬ культурних спра≠вах стоњмо на ірунт≥ позитивноњ науки, за рац≥онал≥змом у справах в≥≠ри ≤ реал≥змом у мистецтв≥, та домагаЇмос€, щоби вс≥ здобутки, культури й науки сталис€ власн≥стю всього народу.

¬ Ђм≥н≥мальн≥йї частин≥ радикальноњ парт≥њ було сказано:

Ђ«важивши, що розв≥й народн≥х мас можливий т≥льки на нац≥о≠нальному грунт≥, украњнська радикальна парт≥€ змагатиме в нац≥ональ≠них справах до п≥днесенн€ почутт€ нац≥ональноњ самосв≥домосте й сол≥дарносте в масах усього украњнського народуї.

Ѕ своњй практичн≥й основ≥ сперлас€ програма украњнськоњ ради≠кальноњ парт≥њ на.грунт≥ т. зв. народницького соц≥€л≥зму, не прийма≠ючи всец≥ло науки творц€ соц≥€л≥зму ћаркса, що буй духовим батьком польськоњ та н≥мецькоњ соц≥€л-демократ≥њ. ќсоблив≥стю ради≠кальноњ програми був нац≥онал ь н и й дух, €ким вона була ов≥€на. що й дон≥в, на з'њзд≥ парт≥њ в ≥ 895 р. до проголошенн€ ≥дењ п о л ≥ т и ч-н о њ с а м о с т ≥ й н о с т и украњнського народу €к ≥деалу украњнських пол≥тичних змагань. ѕо Ђ—лов≥ ѕерестороги.ї о. ѕодолинського з 1848 р. була радикальна програма першою ≥ найб≥льш консеквентною п≥д тим огл€дом пом≥ж програмами вс≥х тогочасних украњнських угрупуваиь.

ЂЌова ераї

–озклад, що його поширило серед галицького громад€нства мо≠сквоф≥льство, €к теж загроза ново-закладеноњ радикальноњ парт≥; при безупинних п≥дшептах з боку, заставили народовецький табор п≥ти ще раз на нефортунну й непопул€рну в масах концепц≥ю фор≠мальноњ угоди з пол€ками.

—талос€ це на ос≥нн≥й сес≥њ галицького сойму 1890 р. ћаршал ≈встах≥й —ангушко, нащадок давно опол€ченого украњнського роду, отворив њњ промовою, в €к≥й за€вив м. ≥. одо в≥н не робить р≥зниц≥ ан≥ ѕом≥ж парт≥€ми ан≥ нац≥ональност€ми й додав по украњнськи: Ђне «абуду н≥коли, що моњ предки говорили по руськиї.

≈кзекутором Ђугодиї мав бути галицький нам≥сник, г р.   а з имирЅаден≥, з польського й ур€дового боку тод≥, €к з украњнського вз€в соб≥ њњ особливо до серц€ ќлександер Ѕарв≥нсь к и й. ¬≥н в≥д≥грав ролю посередника пом≥ж ур€дом ≥ народовц€ми, в≥н теж залишивс€ в≥рний Ђнов≥й ер≥ї й тод≥, коли вона провалилас€. ƒн€ 24 падолиста 1890 р. в≥дбулас€ вступна конференц≥€ нам≥сника Ѕаденьо-го з представниками народовецького пол≥тичного товариства ЂЌародн€ –адаї ќмел€ном ќгоновським, ќлександром Ѕарв≥нським,  остем Ћевицьким, сеймовими послами о.  ирилом ћандичевським ≥  онстан≠тином “ел≥шевським, та галицьким митрополитом —ильвестром —ембратовичем, Ќа другий день по конференц≥њ виступив у сойм≥ по≠сол “ел≥шевський 3 за€вою, що, оск≥льки пол€ки й австр≥йський ур€д п≥дуть назустр≥ч вимогам украњнського народу щодо р≥вноправносте на культурному пол≥, в≥н ручить, що украњнський народ под≥бно, €к ЂЇ льо€льний супроти династ≥њ й держави, буде також льо€льний супро≠ти польського народуї.

« черги виступив голова украњнського сеймового клюбу ёл ≥ € н –о манчук з програмовою за€вою у €к≥й сказав м. ≥., що змаганн€м Ђрусин≥в-народовц≥ в Ї признаванн€ самост≥йносте своЇњ народ≠ности ≥ своЇњ мови, та особлива за них дбайлив≥сть; в≥рн≥сть дл€ ав≠стр≥йськоњ держави ≥ династ≥њ; в≥рн≥сть дл€ греко-католицькоњ церкви; пом≥ркований, л≥берал≥зм та журба про розвиток сел€нства та м≥щан≠стваї. ¬исловлюючи своЇ повне дов≥р€ до ур€ду, –оманчук в≥дкликав≠с€ до нього, щоби в≥н вгл€нув глибше в справи украњнського народу. ѕ≥д адресою пол€к≥в сказав –оманчук: Ђ’очете згоди, то ми до згоди все готов≥, коли хочете боротьби, ми п≥д≥ймемо боротьбу!ї

ѕосол о, —≥чикський говорив також.: ЂЌ≥чого б≥льше не бажаЇмо т≥льки своб≥дного розвитку малоруського елементу, щоби тут, в ав≠стр≥йськ≥й –уси утворивс€ центр, до котрого грав≥тувало би руське т≥ло ≥ руська душа, чи вона на Ѕуковин≥ чи ”горщин≥, чи в √аличин≥ чи закордономї...

ѕромовл€в теж ≥ нам≥сник Ѕаден≥, що п≥дкреслив вимогу п≥д адресою украњнц≥в, щоби.вони не т≥льки на словах, але й на д≥л≥ ви-€вили своЇ прив€заин€ до престолу й католицтва та змагати до зг≥дного сп≥вжитт€ з пол€ками.

ѕершим ≥ направду позитивним насл≥дком угодовецькоњ за€ви –оманчука ≥ "тов. у сойм≥ було те, що досьогочасна сп≥лка народов≠ц≥в з москвоф≥лами, розбилас€, а безупинне кривленн€ душею, €кого вона вимагала з обох стор≥н, оформилос€ в р≥шучу боротьбу. ƒл€ оздоровленн€ культурно-пол≥тичного житт€ й прочищенн€ атмосфери це було конечне. Ќе пошкодило.украњнськ≥й справ≥ й те, що в р≥шуч≥й опозиц≥њ до Ђновоњ ериї станули ради к а л и, €к≥ назвали –оманчу≠ка й товариш≥в Ђукрањнськими станьчикамиї, а њх. програму клЇрикально-серв≥л≥стичною. ќпозиц≥€ радикал≥в викликала фермент у краю, зац≥кавленн€ широких мас пол≥тичними справами, а без цього наш по≠л≥тичний рух був засуджений на засклеплений в гургковости й нара≠жений на постепенний заник,

. ƒн€ 9 грудн€ 1890 проголошено в≥дозву Ђƒо русин≥в √алицькоњ «емл≥ї, п≥дписану Їпископатом, народовецькими сеймовими посла≠ми та вид≥лом Ќародньоњ –ади, €кою скликано на день 26 грудн€ за≠гальний з'њзд –ади, «'њзд одобрив становище –оманчука й товариш≥в, а по краю завелис€ народн≥ в≥ча, що в б≥льшости теж похвалювали угодовецьку акц≥ю. “а вже найблизш≥ парл€ментарн≥ вибори, що в≥д≠булис€ в березн≥ 1891 р. п≥д знаком Ђновоњ ериї, отворили парл€мент т≥льки дл€ с≥мох представник≥в народовецького табору, в €ких про≠вод≥ найшлис€ –омаичук та ќлександер Ѕерл≥нський. ¬ пор≥вн€нн≥ з висл≥дом попередн≥х вибор≥в з 1873 р. ≥ з тим, що гарантувала укра≠њнц€м виборча ординац≥€, це було менче €к половина. ¬ колах, €к≥ спод≥валис€ в≥д Ђновоњ ериї вињмкових благодатей, прийшло до отверез≥нн€, нав≥ть розчаруванн€, €к усе при нагод≥ польсько-украњнських, угодовецьких експеримент≥в...

Ќа парламентарн≥й арен≥ зан€ли украњнськ≥ посли вижидаюче ста≠новище, так щодо центрального ур€ду €к ≥ пол€к≥в, бачучи, що мож≠лив≥сть €ких небудь здобутк≥в залежить в≥д реформи виборчоњ орди≠нац≥њ. ¬ краю почали вони орган≥зац≥йну роботу серед мас, м≥ж, ≥. п≥д кличем майбутньоњ реформи. ” вересн≥ 1891 р. в≥дбулос€ в —трию, п≥д проводом Ќ а т а л ≥ њ  обри н с ь к о ≥ перше в≥че украњнських ж≥≠нок, що видвигнуло гасло ж≥ночоњ емансипац≥њ, тамже почала ѕ≥д≠г≥рська –ада, п≥д проводом ƒ-р а ≈ в г Ї н а ќ л е с н и ц ь к о г о кам≠пан≥ю за виборчу реформу. ѕосли –оманчук та Ѕарв≥нський робили тимчасем заходи перед ур€дом, щоби розбудувати украњнське середнЇ шк≥льництво й утворити на льв≥вському ун≥верситет≥ низку украњнсь≠ких катедр. –≥вночасно переведено статутову реформу Ђѕросв≥тиї, €коњ агенди поширено з осв≥тн≥х на е к о н о м ≥ ч н ≥ справи. ƒл€ оборони греко-католицькоњ церкви й обр€ду перед небезпекою облатинщенн€ скликано до Ћьвова, на день 24 вересн€ 1891 р. Ђ–усько-католицький —инодї, в €кому прин€ло учать 140 св€щеник≥в та ун≥верситетський професор ≤ з и д о р Ўаране в и ч, €к представник льв≥вськоњ —тавроп≥њ. Ќаради —иноду були бурхлив≥. ѕроти Їпископату, що силував≠с€ внести в греко-католицький обр€д де€к≥ латинськ≥ ≥ новац≥њ, а м≥ж ними й цел≥бат, станули вс≥ представники духовенства краю. ƒо пер≠ших ос€гнень на економ≥чному пол≥ в тому активному 1891 р. нале≠жить оснуванн€ асекурац≥йного товариства Ђƒ н ≥ с т Ї рї, що в 1895 р. поширив своњ агенди в напр€м≥ взањмного кредиту. ѕроти нам≥ру за≠веденн€ по школах фонетичного правопису запротестували москво≠ф≥ли великим в≥чем, в≥дбутим в Ћьвов≥ дн€ 2 лютн€ 1892 р.

Ќа сеймовому зас≥данню з дн€ 19 березн€ 1892 р. ухвалено майже одноголосно резолюц≥ю про заложенн€ украњнськоњ г≥мназ≥њ в  оло≠мињ, а 25 травн€ тогож року спец≥€льна анкета шк≥льноњ ради р≥шила запровадити в шк≥льних п≥дручниках фонетичний правопис. √рупа св€щеник≥в зп≥д знаку Ђƒушпастир€ї п≥дн€ла думку заложенн€ ос≥б≠ноњ клерикальноњ парт≥њ, але вона нe найшла попул€рности у загалу духовенства. Ќа загальних зборах ЂЌародньоњ –адиї 27 грудн€ 1892 р. започатковано створенн€, пол≥тичноњ програми народовецькоњ парти, в €коњ основу, л€гло окресленн€ правно-державного становища укра≠њнц≥в п≥д јвстр≥Їю, €к Ђчастини народу русько-украњнського, що втра≠тивши державну самост≥йн≥сть, боровс€ в≥ками за своњ державно-пол≥тичм≥ права й н≥коли не зр≥кавс€ й не зр≥каЇтьс€ прав самост≥йного народу, без огл€ду на час ≥ форму зд≥йсненн€ своњх нац≥ональних ≥деал≥вї.

ѕ≥д Ї к о н о м ≥ ч н и м огл€дом станула ц€ програма на становищ≥ ≥ндив≥дуальноњ власност≥! й змагала Ђзм≥ною законодавства в напр€≠мах: р≥вном≥рного й справедливого розкладу податк≥в ≥ вс≥х публичних т€гар≥в, п≥днесенн€ хл≥боробства й промислу, з особливим узгл€дненн€м ≥нтерес≥в нашого сел€нства й м≥щанства, та взагал≥ роб≥т≠ничих верств народу, охорони визискуваних проти сильн≥ших, €к теж асоц≥ац≥Їю, спертою на самодопомоз≥, довести вс≥ верстви народу до добробутуї.

¬ бажанню, Ђосв≥домлювати украњнський народ з ус≥ми дос€гнен≠н€ми здорового поступу й наукиї програма станула на поступев о-д Ї м о к р.а т и ч н ≥ й основ≥.

ќск≥льки народовецьк≥ д≥€ч≥, сп≥раючись ще €кийсь час на мораль≠них консеквенц≥€х польсько-украњнськоњ згоди, робили все можли≠ве, щоби скр≥пити становище й орган≥зац≥ю народовецьких сил у краю, то дуже скоро переконалис€, що Ђнова ераї поза к≥лькома практич≠ними здобутками, не може л€гти в основу дальшоњ украњнськоњ пол≥≠тики. «рештою допом≥г њм у тому галицький нам≥сник гр.  азимир Ѕ а д Ї н ≥, що бажаючи мати в≥льну руку, за€вив на зас≥данню галиць≠кого сойму дн€ 14 лютн€ 1894 р, таке:

Ђя н≥€коњ новоњ ери не ≥навгурував; н≥€коњ угоди з тими панами (украњнц€ми) не заключував, а зробив т≥льки те, що сказав њм при≠ватно ≥ повторив з цього м≥сц€ прилюдно: що с потр≥бне, щоби мо€ сов≥сть, €к ц≥сарського нам≥сника, найшла п≥дставу дл€ признанн€ оправданих., пом≥ркованих та актуальних домагань руського народу, в межах обов€зуючих закон≥в. ѕри цих засадах, з зал≥зною посл≥довн≥стю залишус€, або з заступниками руського народу, або без нихї.

«а€ва Ѕаденього була п о щ о ч и н о ю. дл€ тих ус≥х, що прив€зували до Ђновоњ ериї надто рожев≥ над≥њ й моральною сатисфакц≥Їю дл€ тих, що р€тунок дл€ украњнськоњ справи в √аличин≥ бачили т≥льки в по≠л≥тиц≥ в≥льноњ руки, ¬ тому теж напр€м≥ п≥шов дальший розвиток по≠д≥й. Ќа чергов≥й сес≥њ австр≥йського парламенту, в березн≥ 1894 р. прийшлос€ украњнським послам вит€гнути консЇквенц≥њ з.за€ви галиць≠кого нам≥сника, ќдноц≥лий до тепер Ђ–уський  любї роздвоњвс€.  о≠ли посол Ќ а т а л ь ¬ а х н € н и н в парламентарн≥й промов≥ прими≠ривс€ з становищем нам≥сника й прин€в його поличних, €к осторогу перед експанзивн≥стю народовецькоњ пол≥тики, тод≥ посол –оманч у к здезавував його з м≥сц€ й за€вив, що енунц≥€ц≥€ ¬ахи€нина не Ї ан≥ погл€дом ус≥х член≥в Ђ–уського  дюбуї ан≥ думкою украњнського загалу. ѕроти за€ви нам≥сника треба €к найр≥шуч≥ше застерегтис€ вс€кому, хто шануЇ волю народу й основи конституц≥йного устрою. √≥дна, хоч може дещо сп≥знена енунц≥€ц≥€ –оманчука зустр≥лас€ з признанн€м подавл€ючоњ б≥льшосте галицького громад€нства. ѕер≠шими погратулювали йому представники студентського товариства Ђ— ≥ чї у ¬≥дн≥, а Ќародн€ –ада, на своњх надзвичайних зборах в трав≠н≥ 1894 р, довела до остаточного про€сненн€ ситуац≥њ.

ƒаремне борикавс€ ¬ахн€нин за€вл€ючи Ч Ђухвалюйте опози≠ц≥ю, а € з обраноњ дороги не з≥йдуї, бо мовл€в, Ђу пол≥тиц≥ не можна бути нервовим, а треба виждатиї... ѕодавл€ючою б≥льш≥стю чоти≠рьох п€тих голос≥в, Ќародн€ –ада прин€ла внесок ≈вгена ќлесниць-кого, такого зм≥сту: 1. «бори за€вл€ютьс€ т≥льки за пол≥тикою обоснованою принц≥п≥€льно на боротьб≥ за конституц≥йн≥ свободи; 2. похва≠люють виступ п. –оманчука й –уського  любу в державн≥й рад≥; 3. висловлюють невдоволенн€ з поступованн€ тих посл≥в, що завели найнов≥ший пол≥тичний курс, та за€вл€ють, що т≥льки тих посл≥в сл≥д вважати репрезентантами украњнського переднього сторонництва, що п≥дуть дорогої, вказаною п. –оманчуком ≥ стануть на в≥дпов≥дному становищ≥ супроти ур€ду.

“имчасом Ђновокурсникиї недали за виграну ≥ при допомоз≥ Ђза≠л≥зноњ рукиї Ѕаденього почали продовжувати пол≥тику Ђновоњ ериї. ѕоруч ¬ахн€нина. станув тепер ќлександер Ѕарв≥нськи й, що в≥йшов до парл€менту при доповн€ючих виборах з≥ «баражчини. Ќа сойм≥ промовл€в в≥н €к представник Ђтих русин≥в, що дорогою реальноњ прац≥ бажають д≥йти до кращоњ дол≥ народуї.

ќстаточно Ђнова ераї, позначившис€ в украњнському життю ут≠воренн€м коломийськоњ г≥мназ≥њ, введенн€м утракв≥зму до учительсь≠ких сем≥нар≥й, поширенн€м прав украњнськоњ мови в суд≥ й адм≥≠н≥страц≥њ, заведенн€м фонетики й нарешт≥ креуваин€м катедри украњнськоњ ≥стор≥њ (властиво —х≥дньоњ ≈вропи) на льв≥вському ун≥≠верситет≥, втратила рац≥ю ≥снуванн€ з хвилею, коли об≥ сторони пере≠коналис€, що найкращою пол≥тикою Ї пол≥тика в≥льноњ руки; щодо пол€к≥в, то њм за≥мпонувала не т≥льки в≥льна, але й Ђзал≥зна рукаї нам≥сника Ѕаденього. ѕроти нењ пробують народовц≥ сконсол≥дувати вс≥ сили, €к≥ в умовах того часу моглиб ув≥ходити в п≥драхунок. ¬ бе≠резн≥ 1894 р, скликали народовецьк≥ посли Ч –омаичук, “ел≥шевський, –ожанковський,  ороль ≥ ќкуневський, з'њзд муж≥в дов≥р€ до Ћьвова, щоби на ньому привести до консол≥дац≥њ парт≥й на основ≥ загальнонац≥ональноњ програми. “а спроба розбилас€ €краз на грунт≥ того, €к поодинок≥ учасники розум≥ли цю Ђнац≥ональну програмуї. –оманчук пропонував: Ђ—тоњмо на основ≥ нац≥ональноњ програми √о≠ловноњ –уськоњ –ади з 1848 р. ≥ хочемо, щоби наш народ розвивавс€ €к самост≥йний слов€нський нар≥д, залишаючись при в≥р≥ й обр€д≥ своњх батьк≥в, в≥рний австр≥йськ≥й держав≥ й ц≥сарев≥ї. «а те москво≠ф≥л  улачковський поставив ще менче зобов€зуючу, хоча на око ефектовн≥шу стил≥зац≥ю: Ђ—тоњмо на основ≥ нац≥ональн≥й ≥ хочемо на н≥й розвиватис€, €к пол≥тично самост≥йний народ в јвстр≥њї. «'њзд зак≥нчивс€ ухваленн€м недов≥р€ пол≥тикам зп≥д знаку Ђнового кур≠суї Ч Ѕарв≥нському й ¬ахн€иинов≥ й, без позитивних р≥шень, роз'њхалис€.

ѕри найблизших со.ймових виборах в 1895 р. повстало три ви≠борч≥ ком≥тети Ч угодовий з Ѕарв≥нським у провод≥, Ђнезависимийї

« ¬асилем Ќаг≥рним та окремий Ђрусск≥йї. јле нам≥сник гр.  азимир Ѕаден≥ подбав уже про те, щоби до сойму не вв≥йшов н≥один з Ђнезависимихї €к теж н≥один з москвоф≥л≥в. Ќасильством ≥ безцеремон≠ними зловживан€ми перев≥в в≥н до сойму 14 угодовц≥в, залишаючи без мандат≥в таких передовик≥в тогочасноњ народовецькоњ пол≥тики, €к –оманчук, ќлесницький, сел€нин √урик ≥ пом≥ркований Ђстарорусинї  ороль.

Adieu meine Herrenї...

Ќа день 15 падолиста 1895 року скликано до Ћьвова велике, все≠народне в≥че, а коли його влада заборонила, уладжено дов≥рочну нара≠ду, що при участи 600 представник≥в краю, визнала вибори неважними й р≥шила, вислати масову депутац≥ю до... ц≥сар€.

ƒн€ ≤« грудн€ станула у ¬≥дн≥ велика украњнська депутац≥€, зло≠жена з 150 сел€н, 25 м≥щан, 24 св€щеник≥в та 22 представник≥в св≥т≠ськоњ ≥нтел≥генц≥њ. “ут застала вона свого Ђдоброто знайомогої б. на≠м≥сника гр. Ѕаден≥€ на становищ≥ прем≥Їра м≥н≥стр≥в. ¬≥н то постаравс€, щоби зам≥сць масовоњ депутац≥њ станула перед ц≥сарем т≥льки њњ деле≠гац≥€, зложена, з к≥лькох ос≥б. ѕров≥д делегац≥њ обн€в о. ≤ван ќзаркевич, що предложив ц≥сарев≥ пропам€тне письмо про виборч≥ зловжи≠ванн€ й безправства галицькоњ адм≥н≥страц≥њ. ” в≥дпов≥д≥ на промову пров≥дника. делегац≥њ ц≥сар, мов грамофон, виголосив уложену йому Ѕаден≥м в≥дпов≥дь: ц≥сар т≥шитьс€ за€вою в≥рности украњнц≥в, украњнсь≠кий народ, под≥бно €к ≥нш≥ народи монарх≥њ Ї близький ц≥сарському серцю, в≥н бажаЇ йому розвою, але завважуЇ, що ст≥льки св€щени≠к≥в вињхало з≥ Ћьвова €краз у момент, коли там в≥дбуваЇтьс€ в'њзд новойменованого кардинала —ембратовича, та що масов≥сть депутац≥њ це коштовна й зайва демонстрац≥€, €ка не доведе до ц≥ли, а позатим... Ђadieu meine Herren!ї Ч прощавайте моњ панове...

ћасова депутац≥€ галицьких украњнц≥в вернула до краю обурена й розчарована, але т≥льки радикальна парт≥€ зважилас€ вит€гти консеквенц≥њ з ц≥сарськоњ безцеремонности. Ќа своњх чергових зборах, скликаних до Ћьвова на день 29 грудн€, вона доповнила свою про≠граму уступом про те, що Ђзд≥йсненн€ њњ соц≥€л≥стичних ≥деал≥в можливе т≥льки при п о в н ≥ й пол≥ т и ч н ≥ й самост≥йности украњнського народуї та видвигнула погребану в≥д час≥в угодовоњ ак≠ц≥њ ё. Ћавр≥вського концепц≥ю Ђстворенн€ окремоњ украњнськоњ, пол≥≠тичноњ територ≥њ з украњнських частин √аличини й Ѕуковиниї.

¬ 1896 р. повстало в √аличин≥ дв≥ нов≥ парт≥њ: Ђ  атолицький р у с ь к о-н а р о д н ≥ й сою зї ќлександра Ѕарв≥нського з Ђ–усланомї, €к своњм пресовим органом, та – у с ь к о-у к р а њ н с ь к а, соц≥€ л-д емократич н а парт≥ €ї, що њњ основником був ћи≠кола √анкевич. ћитрополит —ильвестер —ембратович заходивс€ над утворанн€м ще одноњ, к л Ї р и к а л ь н о ≥ парт≥њ, але скликан≥ на 10 грудн€ до Ћьвова в≥дпоручники деканат≥в, що осуджували серв≥л≥стичну пол≥тику митрополита, р≥шили одноголосно, ≥до такоњ парт≥њ н≥ко≠му не треба. Ќародовецьке духовенство змагало радше до консол≥да≠ц≥њ сил, ан≥ж до парт≥йного розпорошенн€ й тому тогож таки дн€, разом з представниками св≥тського громад€нства, заснувало Ђ раЇвий руський виборчий ком≥тетї; його головою став о. ≤ван ќзаркевич, а заступниками –омаичук ≥. Ѕогдан ƒ≥дицький, €к в≥дпоручних москво≠ф≥л≥в.

ѕарл€ментарн≥ вибори в 1897 р. записалис€ на стор≥нках ≥стор≥њ нашого краю €к Ђб а д Ї н ≥ в с ь к ≥ї. ѕроводжен≥ при активн≥й сп≥в≠участ≥ жандамер≥њ й масових арештах, зак≥нчилис€ смертю 8, й пора≠ненн€м 29 сел€н, м. ≥. ѕетра — т а с ю к а з „ерн≥Їва в —танислав≥вщин≥. ƒо парл€менту в≥йшло тод≥ з √аличини Ч 63 пол€к≥в, б жид≥в ≥ 9 украњнц≥в, у тому 6 Ђкамеральнихї, тобто нам≥сницьких ставлени≠к≥в, а т≥льки трьох незалежних (ќкуневський, “ан€чкевич, яросевич) Ђ«ал≥зна рукаї екзекутора Ђновоњ ериї гр.  азимира Ѕаденього не зжахнулас€ перед кровопроливом ≥ виконала погрозу, що њњ кинув Ѕаден≥ у сойм≥ з нам≥сницького фотелю.

јлеж кров —тасюка ≥ товариш≥в не полилас€ даремне. ѕравда, трьох незалежних украњнських посл≥в не могло в парламент≥ нав≥ть перевести р≥шенн€ про утворенн€ сл≥дчоњ ком≥с≥њ дл€ баден≥вських зловживань, а Ѕарв≥нський з рештою Ђкамеральник≥вї п≥дтримував ур€д Ѕаденього, але народн≥ маси в краю надхнула смерть —тасюка до новоњ пол≥тично-громадськоњ активности. Ќа всенародньому в≥чу, скликаному до Ћьвова на день 4 листопада 1897 р. м≥г ≈вген ќлесницький з повним правом сказати, що Ђнаш народ дав доказ своЇњ зр≥лости жертвами кровиї.

–≤  ё¬»Ћ™ѓ¬.

1898 р≥к був роком 100-л≥тт€ в≥дродженоњ л≥тератури, започатко≠ваноњ Ђ≈ и Ї њ д о юї  отл€ревського й 50-л≥тт€м скасуванн€ п а н щ ин и в √аличин≥. ѕерший ювилей позначило Ќаукове “овариство њм, Ўевченка закладанн€м ЂЋ≥тератури о-Ќаукового ¬≥стни к аї, дл€ €кого створено ос≥бну Ђ”крањнсько-руську видавничу сп≥лкуї; кр≥м Ђ¬≥сткикаї почала вона видавати белетристичну й попу≠л€рно-наукову б≥бл≥отеку, €ка до св≥товоњ в≥йни була найповажн≥шою й найпродуктивн≥шою видавничою установою √аличини, «аснований тод≥ж допомоговий фонд дл€ украњнських письменник≥в њм. ≤.  от≠л€ревського, не розвинув особливоњ активности. «ате з юв≥леЇм Ђ≈нењдиї сл≥д зв€зати прин€тт€ й чимраз посл≥довн≥ше поширюванн€ терм≥ну Ђ”крањнаї й Ђукрањнськийї, зам≥сць дотепер≥шнього Ђ–усьї ≥ Ђруськийї, що його залишено москал€м ≥ москвоф≥лам. ƒругий ювилей в≥дсв€тковано ц≥лою низкою народн≥х в≥ч, зпом≥ж €ких на перше м≥сце вибилос€ всенародне в≥че, влаштоване 19 травн€ в столиц≥ краю. Ќа ньому в≥дновлено пол≥тичну програму √оловноњ –уськоњ –ади з 1848 р. та в ≥мени вс≥х парт≥й заман≥фестовано самост≥йн≥сть украњнського на≠роду. як тривала пам€тка ювилею залишилас€ заснована тод≥ж. Ђ–уська рем≥сничо-промислова бурсаї у Ћьвов≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 410 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

2002 - | 1969 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.017 с.