Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬≥д Ђсв≥домого украњнстваї до самост≥йництва




« елемент≥в старого, апол≥тичного Ђукрањноф≥льстваї й де€коњ при≠м≥тки соц≥альних та нац≥ональних гасел ƒрагоманова, створивс€ на грунт≥ ѕридн≥пр≥в€ тип програми Ђсв≥домого украњнстваї, що його оста≠точно оформив письменник ≥ громадський д≥€ч Ѕорис √ р ≥ н ч Ї нк о. (1863Ч19]0). Ќалежав в≥н до того покрою украњнц≥в 80-их pp., що Ђсамотужки, ступ≥нь по ступ≥ню, йдуть по шл€ху украњнськоњ самосв≥домости, працюють серед найг≥рших, громадських, а часто й особи≠стих обставин, щоби к≥нець-к≥нц≥в згуртувати довкола себе пор≥знене громад€нство й рушити в дальшу путь, не одинцем, а т≥сно згуртованою, компактною масоюї. (—. ™фрем≥в). ¬ черновецьк≥й ЂЅуковин≥ї з 1894 p. накреслив в≥н пол≥тичну програму Ђсв≥домого украњнстваї. √о≠ловне його завданн€, це Ч змаганн€ здобути права дл€ украњнськоњ мо≠ви в церкв≥, школ≥, суд≥вництв≥ й щоденному обиход≥ ≥нтел≥гентськоњ вер≠х≥вки. ¬важаючи себе вповн≥ окрем≥шною нац≥ональн≥стю, Ђсв≥дом≥ украњнц≥ї зп≥д знаку √р≥нченка Ђна сьогодн€ї не думали про н≥€к≥ пл€ни пол≥тичного характеру. ¬они в≥рили, що Ђприйде колись час, що й –ос≥€ загварантуЇ нам так само наш≥ права, €к загварантувала њх јвстр≥€ галицьким ≥ буковинським украњнц€мї. “ому треба змагати до автоно≠м≥њ вс≥х народ≥в –ос≥њ на основ≥, централ≥зац≥њ €к найдр≥бн≥ших адм≥н≥страц≥йних одиниць Ч пов≥т≥в, волостей, громад ≥ т. д. ¬ брошур≥, ви≠дан≥й по рос≥йськи й по французьки, п. з. Ђѕоневолювана нац≥€ї, св≥≠дом≥ украњнц≥ не виход€ть поза ≥деал перем≥ненн€ –ос≥њ на конституц≥й≠ну, закон оправну державу, з запевненн€м культурно-територ≥€льноњ автоном≥њ дл€ ”крањни.

“а в м≥ру того, €к культурницька прац€ украњноф≥л≥в ≥ сусп≥льно-громадська та осв≥тн€ д≥€льн≥сть Ђсв≥домих украњнц≥вї, поширювалис€ на чимраз то ширш≥ кола придн≥пр€нського громад€нства, почала в ньо≠му нуртувати чимраз то виразн≥ша самост≥йницька ≥де€.

ЂЌаприк≥нц≥ XIX ст. виступаЇ на громадську арену нове покол≥нн€ украњнц≥в, вихованих у пон€тт€х безкомпром≥сового украњнського нац≥о≠нал≥зму на широк≥й Ївропейськ≥й основ≥, людей, що вже не задовольн€≠ютьс€ самою т≥льки культурницькою д≥€льн≥стю, а хот≥либ добути дл€ украњнського народу всю повноту нац≥ональних ≥ пол≥тичних прав, ≥дучи поруч ≥з всерос≥йським визвольним рухом, але своњм окремим шл€хом, у рамах власних орган≥зац≥йї. (ƒ. ƒорошенко).

¬ 1897 р. на всеукрањнському з'њзд≥ представник≥в √ромад у  иЇв≥, повстаЇ Ђ«агальноукрањнська, безпарт≥йна, демократична орган≥зац≥€ї. ¬она поширюЇ орган≥зац≥ю й поглиблюЇ працю Ђ√ромадї не т≥льки на ”крањн≥, але скр≥зь, де т≥льки найшлис€ украњнц≥ в б≥льших скупчен≠н€х, при чому така прим, петербурська громада переймаЇ на себе зв€зки украњнського руху з рос≥йськими революц≥йними орган≥зац≥€ми й угрупуванн€ми.

¬ 1899 р. повстаЇ серед украњнськоњ ун≥верситетськоњ молод≥ в ’ар≠ков≥ Ђ–еволюц≥йна ”крањнська ѕарт≥€ї, що п≥д проводом ƒмитра јнто≠новича (сина ¬олодимира) вперше викидаЇ гасло самост≥й н о с т и ”крањни. ÷€ парт≥€, обЇднавши в соб≥ найактивн≥ший елемент украњн≠ськоњ молод≥, створюЇ бази революц≥йноњ л≥тератури й пропаганди у Ћьвов≥ та в „ерн≥вц€х, в≥дк≥л€ т. зв. Ђб≥булаї розпливаЇтьс€, широкою хвилею по вс≥й ”крањн≥. њњ то накладом по€вилас€ в „ерн≥вц€х 1900 р. й розорилас€ по ”крањн≥ многоважна брошура п. з. Ђ—амост≥йна ”крањнаї. «годом вид≥люЇтьс€ з –. ”. ѕ-у, що переформовуЇтьс€ в соц≥€л-демократичну парт≥ю њњ нац≥онал≥стична менш≥сть, що п≥д ф≥рмою Ќародньоњ ”крањнськоњ ѕарт≥њ приступаЇ до видаванн€ в „ерн≥вц€х журналу п. з. Ђ—амост≥йна ”крањнаї.

√асло украњнськоњ державноњ самост≥йност≥, оперте не так на нац≥о≠нально-≥сторичн≥й традиц≥њ €к на теоретичних м≥ркуванн€х соц≥€л≥стичноњ доктрини, здаЇтьс€ ще ширшому украњнському загалов≥ утоп≥Їю й мр≥Їю, найрадикальн≥ш≥ кола зазбручанського украњнства видвигають гасло автоном≥њ в межах –ос≥њ, але згодом ус≥м стаЇ €сно, що це не мета, а шл€х ≥ зас≥б до ц≥ли, до €коњ змагаЇ в≥дроджене украњнство.

” вступн≥й статт≥ 1. числа Ђ—амост≥йноњ ”крањниї, що по€вилос€ в вересн≥ 1905 р. читаЇмо м. ≥.: Ђ¬иступаючи в ≥нтересах широких укра≠њнських мас, дбаЇмо, щоби сам народ, власними силами виборов соб≥ самост≥йну ”крањну, бо знаЇмо, щст≥льки п≥д т≥Їю умовою н≥хто не змо≠же знову запанувати над ”крањною, знову видерти вс≥ земл≥, вс≥ добра з рук украњнського демосу. —амост≥йна ”крањна маЇ бути т≥Їю синтезою, тим великим, повним глибокого зм≥сту словом, у €кому зосеред€тьс€ вс≥ думки й бажанн€ раб≥в, зневажених, щоби стати г≥дними, вс≥х украњн≠ц≥в, щоби стати людьми-громад€нами всього св≥туї.

ѕрактично програма Ђ—амост≥йноњ ”крањниї з€совувалас€ в союз≥ украњнських в≥льних ≥ самоуправних земель, створених на основ≥ природн≥х питоменностей й окрем≥шностей, але заселених украњнським народом.  ожна земл€ мала творити союз в≥льних ≥ самоуправних гро≠мад. ”стр≥й того союзу украњнських земель мав би бути суто демокра≠тичний, м≥л≥ц≥€ зам≥сць пост≥йного в≥йська й т. д.

ѕрограма Ђ—амост≥йноњ ”крањниї, проголошена на самому передо≠дн≥ всерос≥йськоњ революц≥њ в 1905 р. не найшла соб≥ покищо належноњ п≥дтримки в колах тогочасних, практичних пол≥тик≥в. ¬они, захоплен≥ уступками рос≥йського ур€ду, що з пос≥ву нещасливоњ в≥йни з япон≥Їю пожав бурю революц≥њ й мус≥в проголосити конституц≥йний ман≥фест (30 жовтн€ 1905 р.) видвигнули, €к реальне домаганн€, гасло украњнсь≠коњ автоном≥њ.

“а ще на довго перед революц≥Їю й жовтневим ман≥фестом цар€ ћиколи ќстаннього, зазбручанське украњнство починаЇ переходити в сферу свого нового ренесансу. –озклад московського абсолютизму, викликаний внутр≥шньою гниллю й натиском революц≥йних зусиль все≠рос≥йськоњ консп≥рац≥њ, пом≥чуЇтьс€ в украњнськ≥м життю зростом актив≠ности, украњнське друковане слово, формально заборонене, починаЇ лунати чимраз гр≥мк≥ше. ”крањнська осв≥тна л≥тература починаЇ множи≠тис€, закладаютьс€ €вн≥ украњнськ≥ товариства з законсп≥рованими пол≥тичними завданн€ми, а прилюдн≥ украњнськ≥ ман≥фестац≥њ перестають бути р≥дк≥стю.

ќсобливе враж≥нн€ на своњх ≥ чужих викликала украњнська нац≥о≠нальна ман≥фестац≥€ в ѕолтав≥, п≥дчас в≥дслоненн€ пам€тника  отл€≠ревському, дн€ «ќ серпн€ 1903 р. “од≥ то з≥халис€ до ѕолтави тис€ч≥ представник≥в украњнського громад€нства, пом≥ж €кими найшлис€ де≠легати з √аличини та Ѕуковини.  олиж ур€д заборонив читати прив≥ти в украњнськ≥й мов≥, це викликало бурхливу ман≥фестац≥ю, що мус≥ла стросунути основами дотогочасного реж≥му рос≥йськоњ влади на ”крањ≠н≥. Ќеменче ≥мпозантними були юв≥лењ ≤вана Ќечу€ Ћевицького та ћ. Ћисенка. „имраз см≥лив≥ше домагаютьс€ украњнськ≥ земства та ради украњнських м≥ст заведенн€ украњнськоњ мови навчанн€ по школах. ќживленн€, рух, актив≥зац≥€ довго придушених сил, росте з дн€ на день, стих≥йно.

ћосковський ур€д починаЇ поступатис€. ѕетербурський —инод, що дотепер гнав украњнське слово з церкви й богослужебних книг, влас≠ним коштом видаЇ украњнський переклад Ївангел≥€. Ќа прик≥нц≥.1904 р. рада м≥н≥стр≥в починаЇ акц≥ю над облегчени€м цензурних заборон на украњнське друковане слово, при чому рос≥йська јкадем≥€ Ќаук видаЇ свою славну енунц≥€ц≥ю про самост≥йн≥сть украњнськоњ мови та њњ при≠датн≥сть дл€ ц≥лий науки й л≥тератури. ћожливо, що €кби не револю≠ц≥€, то украњнство булоб в≥дзискало своњ права пов≥льним еволюц≥йним шл€хом, алеж революц≥йний зрив ≥ конституц≥йний ман≥фест цар€ зро≠бив це одним очерком пера, на що требаб було ждати роки й дес€ти≠л≥тт€.

¬сл≥д за першою ласт≥вкою вол≥, що нею був часопис ЂX л ≥ б ор о бї, видаваний братами Ўеметами в Ћубн€х на ѕолтавщин≥, вс€ ”крањна покриваЇтьс€ б≥лим цв≥том украњнських газет та журнал≥в.  ињв, ѕолтава, ’арк≥в, ќдеса,  атеринослав, та центри ѕетербург ≥ ћо≠сква, що в них украњнськ≥ громади ви€вили найб≥льшу активн≥сть, стану≠ли тепер у провод≥ украњнського видавничого руху й пресовоњ кампан≥њ. ƒотепер законсп≥рован≥ украњнськ≥ парт≥њ Ч –адикально-ƒемократич≠на, —ел€нська —п≥лка та —оц≥€л-ƒемократична, стаютьс€ тепер легаль≠ними й провод€ть свою акц≥ю отверто. ÷≥ла ”крањна покриваЇтьс€ мережею Ђѕросв≥тї, а в ѕетербурз≥, €к на€вний знак перемоги, по€вл€Їть≠с€ повне, в≥льне в≥д цензорських шикан виданн€ Ўевченкового Ђ обза≠р€ї.

¬есною 1906 р. з≥бралас€ в ѕетербурз≥ перша ƒержавна ƒума. « посл≥в украњнського походженн€ утворилас€ ”крањнська ѕарл€мен-тарна √ромада. ¬с≥х њњ член≥в було поверх сорок; були м≥ж ними видатн≥ громадськ≥ д≥€ч≥ з ≥нтел≥гент≥в, €к барон ‘. Ўтайнгель, ћикола Ѕ≥л€-ш≥вський, ќ. —вЇчин, ћаксим  овальський, јндр≥й ¬€злов, але були сел€не, що згодом сталис€ св≥точами украњнського громадського пол≥≠тичного руху («убченко, ќнацький, “арасенко. √рабовецький). ѕетербурська ”крањнська √ромада зразу перем≥нилас€ на своЇр≥дний пол≥тич≠ний центр ”крањни, що почав видавати репрезентативно-≥деольог≥чний журнал дл€ ≥нформац≥њ чужинц≥в (Ђ”крањнск≥й ¬Їстн≥кї), та працював з ус≥х сил над декл€рац≥Їю про украњнську автоном≥ю, що њњ мали склас≠ти в ƒум≥.

“а в≥к першоњ ƒуми протривав усього 72 дн≥. ”крањнськ≥ посли, ра≠зом з усею парл€ментарною опозиц≥Їю, прин€ли участь у протиур€до≠в≥й ман≥фестац≥њ, €кою був гр≥мкий протест-в≥дозва, п≥дписана у ¬ибурз≥ в ‘≥нл€нд≥њ.

¬ ход≥ судових репрес≥й вони втратили право вибору до черговоњ ƒуми, куди попали люде нов≥. … тим разом украњнська ѕарл€ментарна √ромада мала понад 40 член≥в, вона вз€лас€ за видаванн€ власного органу Ђ–≥дна —праваї та прац≥ над законопроектом про украњнську автоном≥ю, але по 103 дн€х нарад ≥ цю ƒуму роз≥гнали. ƒруга й трета ƒума, обрана вже п≥д натиском ур€ду й по т€жких репрес≥€х озлобле≠ноњ реакц≥њ, не мала вже в соб≥ ос≥бноњ украњнськоњ громади посл≥в, хоч тут ≥ там на посольських лавах попадали посли-украњнц≥.

“имчасом московський ур€д охолонувши з перел€ку, що його ви€≠вив у перших дн€х революц≥њ, приступив до л≥кв≥дац≥њ свого Ђл≥берал≥з≠муї. Ќа "перший огонь п≥шли здобутки, що њх у гар€чий час революц≥њ дос€гли украњнц≥. «акрито багато украњнських товариств ≥ видань, бага≠то д≥€ч≥в опинилос€ на —иб≥р≥, а багато вием≥грувало за кордон. Ўирока ем≥грац≥йна хвил€ вдарила тепер на √аличину. Ќа м≥сц≥ залишилис€ всетаки кадри новоњ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що працювали вже не т≥ль≠ки в культурно-осв≥тн≥х д≥л€нках (Ђѕросв≥таї та Ђ”крањнське Ќаукове “овариствої в  иЇв≥) але у сформованому в 1908 р. пол≥тичному Ђ“овариств≥ ”крањнських ѕоступовц≥вї. ¬ порузум≥нню з парт≥Їю Ђтрудови≠к≥вї та конституц≥йних демократ≥в (Ђкадет≥вї) вони раз ураз видвигали в прес≥ й на парл€ментарнш арен≥ чергов≥ украњнськ≥ домаганн€. ѕрики≠даючись щирими автоном≥стами, вони не тратили з ока остаточноњ ц≥-ли, €кою була раз уже кинута й поширена в масах ≥де€ Ч —амост≥йноњ ”крањни.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 381 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

2028 - | 1875 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.