Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”годова акц≥€ ё. Ћавр≥вського




Ќе могучи зговоритис€ з москвоф≥лами, легковажен≥ австр≥йським ур€дом, непевн≥ щодо витривалосте своњх скромних сил у боротьб≥ з €вною польською перевагою в краю, зважилис€ народовц≥ на крок, у €кому бачили Їдиний р€тунок дл€ украњнськоњ справи.

ёл≥€ и Ћавр≥вський, що його по смерти митрополита Ћитвиновича (1868) ≥меновано м≥стомаршалом галицького сойму, виступив на зас≥данню сойму дн€ 27 жовтн€ 1869 р. з внеском п≥дписаним «ќ украњнськими послами про наладнанн€ нац≥ональних взаЇмин у краю; цей внесок був у своњй основ≥ пропозиц≥Їю Ђугодиї з пол€ками.

¬ трет≥й точц≥ внеску говорилос€, що Ђгалицьк≥ русини признають конечн≥сть пр€мувати, на основ≥ ≥снуючих державно-правних в≥дно≠син, до забезпеченн€ свого нац≥онально-пол≥тичного житт€ ≥ наладнанн€ взаЇмин з пол€ками €к сп≥вгромад€нами краю, п≥д умовою повноњ автоном≥њ обох нац≥ональностей, €ку маЇ усталити закон, п≥д огл€дом нац≥ональним, пол≥тичним ≥ церковним, перш за все що до в≥дпов≥≠даючого основам справедливости ур≥вноправненн€ обох краЇвих мов у школ≥, суд≥ й ур€д≥ї...

¬ умотивуванн≥ свого внеску сказав Ћавр≥вський: Ђћаю нин≥ за€≠вити, що ми залишаЇмо давну пол≥тику й вступаЇмо на нову дорогу, не домагаЇмос€ под≥лу √аличини, але признаЇмо наш край за сп≥ль≠ний, а в ньому, на сп≥льн≥й п≥дстав≥ хочемо дал≥ працювати разомї.

ƒл€ запевненн€ усп≥ху свойому внесков≥, Ћавр≥вський п≥дкреслив, що в≥н виходить з основ першоњ польсько-украњнськоњ угоди, заключеноњ на —лов€нському «'њзд≥ в ѕраз≥ в 1848 р. але в багатьох точках в≥дступаЇ в≥д нењ в користь пол€к≥в. ¬≥н бажаЇ т≥льки двох речей; Ђќд≠ною Ї р≥вноправн≥сть, аби ви нас не польон≥зували, а другою, аби ви нас не деморал≥зували...ї

«а€ву Ћавр≥вського прин€ли пол€ки оплесками, а його внесок пе≠редали  раевому ¬ид≥лов≥ дл€ поставленн€ конкретних предложень; та на цьому й ск≥нчилос€.  раЇвий ¬ид≥л покористувавс€ формально≠ст€ми свого правильника й не поставивши сеймов≥ н≥€ких конкретних предложень, убив справу польсько-украњнськоњ угоди в зарод≥. –оз≠чарован≥ народовц≥ скинули в≥дпов≥дальн≥сть за невдачу на Ћавр≥всько≠го, але це ан≥ справи не направило ан≥ украњнц≥в не провчило. —користали з того т≥льки москвоф≥ли, €ких табор скр≥пивс€ новою филею Ђрозчарованихї...

—ам Ћавр≥вський не зражувавс€ невдачею, навпаки, в 1870 р. за≠снував, перший украњнський щоденник Ђќ снов уї, в €кого програму вставив Ч нац≥ональну самост≥йн≥сть украњнського народу, льо€ль€≥сть супроти јвстр≥њ та змаганн€ до злагоди з пол€ками. –едакто≠ром Ђќсновиї був “еодор Ћеонтович, а його сп≥вроб≥тниками  сенофонт  лимкович та ¬олодимир Ўашкевич. ѕринаг≥дно писали дл€ Ђќсновиї  ачала та ¬ахн€нин. ўоденник Ћавр≥вського не усто€вс€ под≥бно, €к ≥ його угодова акц≥€. ¬ 1870 р. вийшло його 27 чисел, в 1871 р. по€вилис€ дальш≥, до 112, а в≥дтак у листопад≥ два п≥вм≥с€чн≥ зошити, видан≥ самим  лимковичем. ” 1872 р. пробував  лимкович видавати Ђќсновуї дв≥ч≥ в тиждень, але дот€г т≥льки до 64 числа, на €кому, в серпн≥ 1872 р. Ђќсноваї припинилас€.

ЂЌагадую соб≥ Ч пише  ость Ћевицький у своњх споминах Ч €ке велике незадоволенн€ й недов≥р€ викликала була угодова акц≥€ Ћав≠р≥вського в краю. ”крањнц≥ осуджували Ћавр≥вського за те, ≥до в≥н здавс€ на ласку й неласку пол€к≥в ≥ в той спос≥б зрадив народню справу. ¬≥д тод≥ сталас€ угода Ћавр≥вського в≥дстрашаючим прикладом польсько-украњнського поЇднанн€. јле в д≥йсности, такий спос≥б поступованн€ повторювавс€ стереотипово в ус≥х угодових переговорах пол€к≥в з украњнц€ми: пол€ки дуже радо вт€гали украњн≠ц≥в в угодов≥ переговори, а пот≥м провол≥кали й на н≥що не годилис€ї.

Ќа думку њ. ‘ранка, в т≥й угод≥ Ђв останнЇ в≥дгукнувс€ старий, пансл€в≥стичний романтизм, мовл€в житт€ можна влаштувати по Ђустановити маючимс€ї законам, на п≥дстав≥ повноњ справедливостиї...

Ќародовецький рух 60Ч70-их pp. у √аличин≥, при вс≥й своњй в≥дзивчивости на л≥тературному й взагал≥ культурному пол≥, мав дуже довго свою слабу сторону в сусп≥льно-пол≥тичн≥й д≥л€нц≥. —п≥раючись зразу на горстку молод≥, а пот≥м на духовенство, ур€дництво й кон≠сервативне м≥щанство, галицьк≥ народовц≥ довго не зважувалис€ проломати традиц≥йного австро-льо€л≥зму з одного й сусп≥льного консер≠ватизму з другого боку. ѕ≥д тим огл€дом вони дуже довго мало чим р≥знилис€ в≥д своњх противник≥в москвоф≥л≥в, з €кими спорили за мо≠ву й правопис, але п≥д сусп≥льно-пол≥тичним огл€дом були з ними заод≠но, а зчасом почали засклеплюватис€ не т≥льки в свойому кл€совому в≥дчуженню в≥д сел€нських мас, але й у свому льокальному, специ≠ф≥чно-галицькому патр≥отизм≥, воскрешаючи з гробу типи старих га≠лицьких Ђрутенц≥вї. Ќе диво, що звТ€зки народовц≥в з зазбручанською ”крањною в 70-их pp. прислабли, а знев≥ра сел€нських мас до пол≥≠тичного житт€ ви€вила себе в цифр≥... двох посл≥в, €ких вони обрали до галицького сойму в 1879 р.

“а причин в≥дчуженн€ галицьких народовц≥в в≥д своњх надн≥пр€нських брат≥в не сл≥д шукати т≥льки в самих галичан ≥ њх псих≥ц≥. ¬они кор≥нилис€ далеко глибше, а в першу чергу в жахливих умовах, що в них опинилос€ в 70-их роках украњнське житт€ над ƒн≥пром. «акон з 1876 p., розв€занн€ п≥вденно-зах≥днього в≥дд≥лу √еограф≥чного “о≠вариства в  иЇв≥, пересл≥дуванн€ й репрес≥њ на украњнських д≥€ч≥в, це по словам ≤. ‘ранка Ђбула ще мала часть гор€ї.  уди г≥рше було те, що Ђв значн≥й части украњнського громад€нства запанував був настр≥й байдужний, а нав≥ть ворожий дл€ украњнськоњ национальности. ѕ≥д впливом непереварених соц≥€л≥стичних теор≥й, одна частина найгор€ч≥шоњ й найзд≥бн≥шоњ молод≥ доходила до повноњ негац≥њ вс€коњ на≠родности, до погл€ду, що в ≈л≥з≥юм≥ недалекого майбутнього соц≥€л≥стичного раю потонуть ус€к≥ нац≥ональн≥ партикул€ризми, та що розв€зка економ≥чних питань безм≥рно важн≥ша в≥д ус≥х ≥ншихї.

Ќа думку тоњ, запомороченоњ соц≥€л≥стичною пропагандою молод≥ Ђвсе, що треба було написати, написав уже ћаркс ≥ „ернишевський, а тепер треба т≥льки те виконатиї. ѕлеканн€ нац≥ональноњ окрем≥шности вважали ц≥ доктринери за назадництво й тому на заборону украњнського слова царським ур€дом дивилис€ €к на... прислугу дл€ ≥де≥ загальнорос≥йського поступу. ’арактеристичне, що проти цењ заборони запротестували зпом≥ж придн≥пр€нц≥в т≥льки ƒрагоман≥в у Ђƒруз≥ї та  ониський в Ђѕравд≥ї; вс€ решта Ђсв≥домого украњнстваї мовчала. ѕозатим ≥дењ, €кими була пройн€та придн≥пр€нська молодь Ђп≥д≥ймали благов≥рним народовц€м волосс€ на голов≥ї й вони посуну≠лис€ аж до того, що складали формальн≥ за€ви про те, що не хочуть мати з придн≥пр€нськими Ђн≥г≥л≥стамиї н≥чого сп≥льного. « такого стану вела проста дорога до остаточноњ катастрофи, перед €кою треба було р€туватис€ €кимсь справд≥ вињмково енерг≥йним зусилл€м. « маразму вир€тував тим разом народовецький рух ёл≥€н –оманч у к, тод≥ г≥мназ≥йний вчитель та автор к≥лькох шк≥льних читанок, що на прик≥нц≥ 1879 р. кинувс€ видавати пол≥тично-≥нформативний двотижневик, а в≥дтак тижневик Ч ЂЅатьк≥вщинаї. Ѕула це справд≥ нова й корисна по€ва на галицькому обр≥ю. ¬идавана дуже добре, вона робила величезне враж≥нн€ на сел€н, головно завд€ки: велик≥й мас≥ кореспонденц≥й, писаних переважно сел€нами.

¬сл≥д за ЂЅатьк≥вщиноюї, призначеною головно дл€ сел€н, спро≠моглис€ народовц≥ на пол≥тичний часопис дл€ ≥нтел≥генц≥њ, що п≥д назвою Ђƒ ≥ л ої почав виходити в 1880 р. «разу виходило Ђƒ≥лої дв≥≠ч≥, в≥дтак трич≥ в тиждень, поки не стало одиноким щоденником по цей б≥к «бруча. ќрган≥затором ≥ першим редактором Ђƒ≥лаї ставс€ ¬оло≠димир Ѕарв≥нський, що з трьох брат≥в Ѕарв≥нських (кр≥м нього ќсипа й ќлександра) був, по словам ≤. ‘ранка Ђмайменший ростом ≥ до того горбатий, але найталановит≥ший, головно €к публ≥≠цист. « фаху правник, в≥н не визначивс€ н≥€кою фаховою працею, присв€тивши найб≥льшу часть свойого короткого житт€ (1860Ч1883) редагуванню Ђѕравдиї а пот≥м Ђƒ≥лаї. як публ≥цист в≥н усе таки не перен≥с свого хиткого й несм≥ливого окружени€, що наприм≥р воюючи з москвоф≥льством, не мало см≥ливости вит€гти найдал≥ йдучих консеквенц≥й й розгромити кацапську гниль, що саме тод≥ скомпром≥тувала себе в процес≥ ќльги √рабар. ¬ статт≥ Ђѕо процес≥ о головну зра≠дуї Ѕарв≥нський, €к каже ≤. ‘ранко не ви€вив Ђцив≥льноњ в≥дваги ви≠користати проти галицького москвоф≥льства всього того оружж€, що його дав процес. Ќе розгромив москвоф≥льства, розкриваючи його моральну гниль, але сам перший прост€г йому руку до згоди при скли≠канню першого всенароднього в≥чаї. Ѕарв≥нський, €к ≥ решта несм≥ли≠вих народовц≥в, тущував ус≥ кацапськ≥ свинства й дов≥в остаточно до того, що на першому всенародньому в≥чу у Ћьвов≥ в 1880 р. героЇм дн€, Ђмученикомї за €кусь Ђстароруськуї справу став о. ≤ван Ќаумович, €кого добре по≥нформована публика повинна була не освистати а оплювати. Ѕарв≥нський ≥ його однодумц≥ провинилис€ тим, що загал був непо≥нформований, а всл≥д за тим були можлив≥ масов≥ овац≥њ дл€ платних царських агент≥в.

ѕоза Ѕарв≥нським, що писав у Ђƒ≥л≥ї найважн≥ш≥ вступн≥ статт≥, в першому його р≥чнику найшлис€ дв≥ програмов≥ статт≥ чоловика то≠гочасного народовецтва о, —тепана  ачали: Ђѕравно-пол≥тичне становище русин≥вї та Ђјвстр≥€, Ќ≥меччина й –ос≥€, погл€д на по≠л≥тичне положенн€ї. ¬ томуж р≥чнику по€вилас€, симптоматична дл€ тогочасних польсько-украњнських взаЇмин, статт€ ¬оло д и м и р а Ќавроцького (псевд. ќнисим) п. з. ЂZa wolnosc nasza ≥ waszaї, ¬ черговому р≥чнику, пом≥ж статт€ми  ачали звернула особливу ува≠гу статт€ Ђќ що, ходить Ч чи о скр≥пленн€ ун≥њ, чи о знищенн€ –у≠сиї Ч звернена проти Ђбратерськогої експер≥менту пол€к≥в з ≥нтерна≠том Ђзмартвихвстанц≥вї. Ќазагал Ђƒ≥лої вже в перших роках свого ≥снуванн€ здобуло соб≥ повагу пол≥тичного оф≥ц≥озу народовецького руху, з €ким разом проходило вс≥ сумн≥ви й хитанн€, поки не стало органом €сно оформленоњ нац≥онал-демократичноњ програми.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 350 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

2024 - | 1985 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.