Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


√аличина Ч украњнським ѕ≥Їмонтом




ƒн€ 20 жовтн€ i860 р. проголошено в јвстр≥њ нову конститу-ц ≥ ю, €ку 26 лютн€ 1861 р, Ђпоправленої в довол≥ л≥беральному дус≥. √аличина, разом з ≥ншими коронними кра€ми д≥стала автоном≥ю з власним соймом ≥ власним краЇвим ур€дом (вид≥лом). “а в основу €к ≥ загальноњ австр≥йськоњ конституц≥њ, так ≥ краЇвих автоном≥й л€гла не нац≥ональна, а станова система. Ќе диво, що √аличина, створена з комплексу украњнських ≥ польських земель, при значн≥й переваз≥ пос≥даючих ≥ упривилейованих, здеб≥льша неукрањнських кл€с, була штучним новотвором, у €кого представництв≥ найшлос€ неуприв≥ле-йоване населенн€ в меншосте.

ѕри перших сеймових виборах вибрали галицьк≥ украњнц≥ 49 своњх посл≥в Ч 46 з вибору й 3 в≥рил≥ст≥в.  раЇвим маршалом за≥менував центральний ур€д кн. Ћьва —ап≥гу, його заступником Їп. —п≥р≥д≥она Ћитвиновича. ѕерш≥ вибори й перш≥ зас≥данн€ галицького сейму про≠ходили в розм≥рно примирн≥й атмосфер≥, але де дал≥ польсько-ук≠рањнська боротьба наб≥раЇ гостроти й безогл€дности. ¬ промовах шафували польськ≥ представники прекрасними словами про Ђр≥вн≥сть, згоду й братерствої, але робили своЇ, а на т≥й протир≥чности пола≠палис€ украњнц≥ не зразу.

ƒо де€коњ кооперац≥њ приходило пом≥ж пол€ками ≥ украњнц€ми здеб≥льша на пол≥ сп≥льного њм протимосковського наставлени€. Ђћо≠сквоф≥льство вважалос€ сп≥льним ворогом й було поборюване з≥ стано≠вища польськоњ державноњ рац≥њ, тод≥ €к народовецький напр€мок, €к протирос≥йський вважавс€ чинником, з €ким скорше чи п≥зн≥ше можна булоб договоритис€, €краз на точц≥ антагон≥зму проти –ос≥њї (Ћ. ¬ас≥лЇвск≥).

“а польськ≥ симпат≥њ дл€ народовецького руху в √аличин≥, не вийшли йому на добре. ¬они компром≥тували украњнство в очах москво≠ф≥л≥в €к Ђпольську ≥нтригуї, а коли нарешт≥ воно њх перемогло, то по≠л€ки поквапилис€ використати €краз москвоф≥льських запроданц≥в, щоби ними розбивати украњнське культурно-пол≥тичне обЇднанн€. ¬орожа тактика переконала нарешт≥ украњнц≥в, що в пол≥тиц≥ немаЇ неможливостей а в першу чергу, що в н≥й Ђне обов€зуЇї н≥€ка етика й посл≥довн≥сть.

Ђјзбучна в≥йнаї

Ќевм≥стний, з огл€ду на свою надто прозору тенденц≥ю; проект гал. нам≥сника √олуховского пристосувати латинку до украњнськоњ л≥те≠ратури (1359 р.) дав прив≥д дот. зв. Ђазбучноњ в≥йниї, що хоч ≥ ведена на дуже вузькому культурному в≥дтинку, всеж таки внесла велике оживленн€ в сонне житт€ √аличини 50-их рок≥в. «а дес€ть л≥т без-конституц≥йного реж≥му, польськ≥ революц≥онери й сепаратисти зперед 1848 року, зум≥ли опанувати не т≥льки власн≥ нерви, але й п≥дзорлив≥сть австр≥йського ур€ду. ¬они витиснули украњнц≥в не т≥льки в≥д вплив≥в на центральний ур€д, але звели њх становище в краю до р≥вн€ ледви толЇрованоњ етнограф≥чно-в≥ро≥спов≥дноњ маси. ѕроект латин≠ки, а краще кажучи польськоњ азбуки дл€ украњнц≥в мав бути останн≥м цв€хом забитим у домовину не т≥льки украњнськоњ преси й л≥тера≠тури, але й украњнського культурно-нац≥онального житт€ взагал≥, Ћедви не в останн≥й хвилин≥ Ђперед дванац€тоюї зрозум≥ли загрозли-в≥сть положенн€ вс≥ й однодушним протестом не допустили забити того цв€ха в домовину. ѕравда, р≥зн≥ люде р≥зно реагували на захо≠ди й гегемон≥ю пол€к≥в. “≥, що дос≥ над≥€лис€ на Ђсправедлив≥сть на≠шого най€сн≥шого монархаї, побачивши, €к той монарх пактуЇ з учо≠рашн≥ми Ђбунт≥вникамиї, а цураЇтьс€ своњх Ђт≥рольц≥в —ходуї, не зна-ходючи опори в самих соб≥, заризикували ставку на Ђодноплем≥нну –ос≥юї. ѕ≥шло це тим гладше, що де€к≥ москвоф≥льськ≥ традиц≥њ вже ≥снували. «нев≥рен≥ Ђрутенц≥ї пригадували соб≥ заступництво –ос≥њ за православними ще в стар≥й ѕольщ≥, вони не забували й враж≥нн€, €ке зробили на них рос≥йськ≥ в≥йська, коли в 1848 р. ≥шли втихомирювати збунтованих мад€р≥в. ∆ив же у Ћьвов≥ такий москвоф≥л з уродженн€, €к ƒенис «убрицький, що в своњх ≥сторичних прац€х все й при кожд≥й нагод≥ старавс€ впоњти в своњх земл€к≥в переконанн€ про високу куль≠турн≥сть, м≥л≥тарну непереможн≥сть та ≥деальний уклад сусп≥льно-гро≠мадських в≥дносин царськоњ –ос≥њ час≥в ћиколи ≤. ƒо тогож јвстр≥€, що в 50-их' pp. переносила на грунт≥ ≤тал≥њ одну поразку за другою, а в 60-их pp. була формально розгромлена ѕрус≥Їю й тому мус≥ла йти п≥д лад польськ≥й шл€хт≥ в √аличин≥, взагал≥ перестала нашим Ђру-тенц€мї ≥мпонувати, Ќе маючи дов≥р€ у власн≥ сили, знев≥рившис€ в јвстр≥ю, вони хопилис€, €к тонучий бритви, за думку, що скорше чи п≥зн≥ше Ђвсесильнаї ћосква в≥дбере јвстр≥њ √аличину й тому краще п≥≠ти московському царев≥ назустр≥ч перед тим, заки московськ≥ в≥йська вмашерують в брами галицькоњ столиц≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 378 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаглость Ц это ругатьс€ с преподавателем по поводу четверки, хот€ перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2435 - | 2016 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.