Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒругий етап громад≥вського руху




Ќаприк≥нц≥ 60-х рок≥в, користуючись послабленн€м адм≥н≥стративного тис≠ку, украњнська ≥нтел≥генц≥€ почала в≥дновлювати громади та њх д≥€ль≠н≥сть, зокрема в  иЇв≥, ѕолтав≥, „ерн≥гов≥ та де€ких ≥нших м≥стах.

¬ступ до громад не аф≥шувавс€, зас≥данн€ в≥дбувалис€ таЇмно, а д≥€льн≥сть мала нап≥влегальний характер.

Ќа початку 70-х рок≥в громад≥вц≥ працюють над п≥дготовкою ≥ виданн€м к≥лькох том≥в "Ќародных южнорусских сказок", з≥браних ≤ваном –удченком, байок Ћеон≥да √л≥бова, зб≥рок народних п≥сень з мелод≥€ми, опрацьованими ћиколою Ћисенком, ≥сторич≠них п≥сень ≥ дум. ѕавло ∆итецький велику увагу прид≥лив ви≠вченню правописноњ системи украњнськоњ мови, €ка пов'€зувала≠с€ з розвитком л≥тературноњ мови, а отже, ≥ з пол≥тикою. ” с≥чн≥ 1873 р. громад≥вц≥ заснували ≤сторичне товариство Ќестора-л≥тописц€. Ќаступного м≥с€ц€ почало працювати ѕ≥вденно-«ах≥дне в≥дд≥ленн€ –ос≥йського географ≥чного товариства, €ке ставило завданн€ всеб≥чного вивченн€ р≥дного краю, з≥брало ≥ видало р≥зно≠ман≥тний матер≥ал з ≥стор≥њ, географ≥њ, природознавства, статис≠тики й економ≥ки краю. ¬елас€ робота по п≥дготовц≥ ≥стор≥њ украњн≠ськоњ л≥тератури та украњнсько-рос≥йського словника. ќрган≥зо≠ваний ≥ проведений в≥дд≥лом √еограф≥чного товариства вл≥тку 1874 р. III јрхеолог≥чний з'њзд продемонстрував перед ученим св≥том високий науковий потенц≥ал украњнських вчених, б≥льш≥сть €ких входила до громад. ‘актично друкованим органом кињвсь≠коњ громади в 1874-1875 pp. стала газета " иевский телеграф".

≈мський указ

јктив≥зац≥€ громад викликала нову хвилю занепокоЇнн€ в великодержавницьких колах ≥ м≥сцевих ≥нсинуац≥њ реакц≥онер≥в. ƒл€ перев≥рки д≥€льност≥ громад була створена спец≥альна ком≥с≥€, результа≠том роботи €коњ стало виданн€ ≈мського указу 1876 р. Ќим за≠борон€лось украњнське слово, закривалос€ ѕ≥вденно-«ах≥дне в≥дд≥ленн€ –ос≥йського географ≥чного товариства. «аборон€лос€ писати, сп≥вати та грати на сцен≥ украњнською мовою, друкувати п≥дручники, перекладати на украњнську мову твори класик≥в ро≠с≥йськоњ та св≥товоњ л≥тератури. Ќе дозвол€лос€ нав≥ть друкува≠ти тексти до музичних твор≥в на "малоруському нар≥чч≥".

Ѕуло закрито газету " иевский телеграф".јктивн≥ д≥€ч≥ ук≠рањноф≥льського руху почали зазнавати пересл≥дувань. –€туючись в≥д них, ѕавло „убинський вињхав до ѕетербурга, ‘ед≥р ¬овк, —ерг≥й ѕодолинський ≥ ћихайло ƒрагоманов - за кордон.

« посиленн€м ур€дових репрес≥й п≥сл€ вбивства народниками ќлександра II громад≥вц≥ були змушен≥ уникати д≥й, €к≥ б дали п≥дставу звинувачувати њх в антиур€дових чи сепаратистських настро€х. ƒехто занепав духом, знев≥ривс€ в можливост≥ розв'€зати пол≥тичн≥ та нац≥онально-культурн≥ проблеми ”крањни ≥ в≥д≥йшов в≥д активноњ громадськоњ роботи. Ћ≥дери громад≥вц≥в зосередилис€ на л≥тературн≥й, художн≥й, науков≥й чи викладацьк≥й робот≥. ’оч ≥ поступово, ≥де€ "непол≥тичноњ культури" реал≥зува≠лась ≥ давала своњ результати. јктив≥зувались науков≥ досл≥дженн€, п≥двищувалас€ нац≥ональна самосв≥дом≥сть, украњнська культу≠ра завойовувала нов≥ позиц≥њ. ј сусп≥льно-пол≥тична думка, про≠пагована в галицьких виданн€х, в≥льних в≥д цензури рос≥йського ур€ду, привертала дедал≥ б≥льшу увагу €к прогресивноњ украњнсь≠коњ, так ≥ рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ.

ћихайло ƒрагоманов

«а дорученн€м ≥ на кошти громад≥вц≥в ƒрагоманов орган≥зував виданн€ украњнською мовою пропагандистськоњ ≥ науково-попул€рноњ л≥тератури, призначеноњ дл€ ”крањни. —пец≥альн≥ агенти переправл€ли њњ через австр≥йсько-рос≥йський кордон дл€ неле≠гального поширенн€.

« 1878 р. ƒрагоманов орган≥зував у ∆енев≥ виданн€ спочатку безцензурного зб≥рника, а пот≥м - журналу п≥д назвою "√рома≠да" (1878-1879, 1880, 1882). “ут друкувалис€ матер≥али про гно≠бительську суть царизму, т€жке становище сел€нства, сел€нськ≥ ≥ роб≥тнич≥ виступи, народницький рух. ¬ажлива увага прид≥л€≠лас€ культурно-осв≥тн≥й д≥€льност≥ та нац≥ональному рухов≥ в ”крањн≥.

” журнал≥ "√ромада" ƒрагоманов остаточно сформулював ≥дею федерал≥зму €к справедливого сусп≥льного устрою украњн≠ського народу. ¬≥н не закликав до негайного розриву зв'€зк≥в м≥ж народами –ос≥њ, але вважав можливим њх дальший розвиток лише на засадах федерал≥зму. ѕол≥тичн≥ свободи громад€н ≥ народ≥в мали гарантувати пол≥тично в≥льн≥ й самост≥йн≥ у вир≥шенн≥ м≥сцевих справ громади в≥льних людей, об'Їднаних дл€ сп≥льноњ прац≥ на сп≥льн≥й земл≥ або фабриц≥ чи завод≥. ƒрагоманов не виступав за створенн€ незалежноњ ”крањни, а лише за њњ пол≥тичну автоном≥ю, в €к≥й мала вт≥литись ≥ автоном≥€ нац≥ональна. ¬≥н був по≠борником дружби ≥ р≥вност≥ вс≥х народ≥в. ¬≥н под≥л€в погл€ди ќуена, —ен-—≥мона, ‘ур'Ї ≥ ѕрудона про соц≥ал≥зм ≥ одночасно в≥дкидав вченн€ ћаркса про науковий соц≥ал≥зм ≥ класову боротьбу.

√остре незадоволенн€ народник≥в викликала критика ƒраго≠манова њх централ≥зму, њхньоњ терористичноњ тактики. Ќе сприймаючи крайнощ≥в народовольського руху, ƒрагоманов водно≠час виступив на захист народник≥в п≥д час розгорнутого на них ур€дом гон≥нн€. ¬≥н закликав ур€ди заруб≥жних крањн не видава≠ти революц≥онер≥в, виступав проти цькуванн€ њх у рос≥йськ≥й прес≥ й випаду јнтоновича, €кий назвав народник≥в "держимордами п≥д червоними знаменами ≥ столоначальниками в≥д революц≥њ"".

ќдночасно ƒрагоманов критикував ≥ громад≥вц≥в, закликав њх перейти в≥д просв≥тництва ≥ етнограф≥зму до пол≥тичноњ бороть≠би за автоном≥ю ”крањни в рамках федеративноњ –ос≥йськоњ дер≠жави. —тар≥ громад≥вц≥ не погодились ≥з закликами ƒрагоманова ≥ припинили асигнуванн€ "√ромади", внасл≥док чого та переста≠ла виходити. јле ƒрагоманов на цьому не зупинивс€ ≥ перен≥с акцент своЇњ д≥€льност≥ на зах≥дноукрањнський нац≥онально-ви≠звольний рух, через нього впливаючи на настроњ ≥нтел≥генц≥њ вс≥Їњ ”крањни.

ћолод≥ громади

√ромад≥вц≥ й народники ставили перед собою р≥зн≥ стратег≥чн≥ завданн€. јле в практичн≥й д≥€льност≥ вони часто сп≥лкувалис€, а то й сп≥впрацювали. ќсобливо зм≥цн≥ли њхн≥ зв'€зки в перш≥й половин≥ 70-х рок≥в, коли в громад≥вський рух включилась маса патр≥о≠тичноњ молод≥. ћолодогромад≥вськ≥ гуртки з'€вилис€ в ’арков≥, „ерн≥гов≥, ѕолтав≥,  иЇв≥, ™лисаветград≥, ќдес≥. ƒо њхнього скла≠ду входили переважно студенти, вчител≥ г≥мназ≥й ≥ народних шк≥л, г≥мназисти, сем≥наристи тощо. «авд€ки в≥ковим особливост€м ≥ посиленому почуттю патр≥отизму молодогромад≥вц≥ прагнули €к≠найшвидшого розв'€занн€ пекучих пол≥тичних проблем ≥ тому не хот≥ли обмежуватис€ культурно-осв≥тньою д≥€льн≥стю. ѕо≠ступово багато хто з них переходив на позиц≥њ народник≥в, в≥ддаючи св≥й молодий запал, сили й нав≥ть житт€ справ≥ поваленн€ са≠модержавства, л≥кв≥дац≥њ залишк≥в кр≥посництва й завоюванн€ пол≥тичних свобод.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1668 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © јристотель
==> читать все изречени€...

2007 - | 1976 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.