Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ирило-ћефод≥њвське товариство




” с≥чн≥ 1846 р. в  иЇв≥ чиновник канцел€р≥њ генерал-губерна≠тора ћикола √улак, ад'юнкт  ињвського ун≥верситету ћикола  остомаров ≥ студент того ж ун≥верситету, а згодом учитель ѕолтавського кадетського корпусу ¬асиль Ѕ≥лозерський ство≠рили  ирило-ћефод≥њвське товариство. ƒо товариства були при≠четн≥ також студенти √еорг≥й јндрузький, ќпанас ћаркович, ќлександр Ќавроцький, ≤ван ѕосада ≥ ќлександр “улуб, полтавсь≠кий пом≥щик ћикола —авич, учитель г≥мназ≥њ ѕантелеймон  ул≥ш, художник “арас Ўевченко та ≥нш≥.

њх погл€ди знайшли в≥дображенн€ у програмних документах -"—татут≥" ≥ " низ≥ бутт€ украњнського народу" ("«акон божий"). —оц≥альна програма кирило-мефод≥њвц≥в складалас€ з двох час≠тин: скасуванн€ кр≥пацтва та поширенн€ осв≥ти серед народу.

ќрган≥зац≥йна неоформлен≥сть, нечисленн≥сть  ирило-ћефод≥њвського братства не говор€ть про його малозначущ≥сть.

5. √ромад≥вський рух. ∆урнал "ќснова".

ќдним з визначних центр≥в св≥домого украњнства став ѕетербург. “ут мешкала чимала колон≥€ украњнц≥в - студент≥в, письменник≥в, художник≥в, журнал≥ст≥в.

«авд€ки матер≥альн≥й допомоз≥ пом≥щик≥в-меценат≥в батька й сина “арнавських ≥ √ригор≥€ √алагана була заснована друкарн€ дл€ виданн€ твор≥в украњнських л≥тератор≥в. « њњ ст≥н вийшли "«а≠писки о ёжной –уси", ≥сторичний роман "„орна рада" та ≥нш≥ прац≥ ѕантелеймона  ул≥ша, окрем≥ твори ≤вана  отл€ревського, “араса Ўевченка, ћарка ¬овчка тощо.

ѕом≥тно пожвавилос€ духовне житт€ украњнськоњ громади ѕетербурга п≥сл€ прињзду до нього колишн≥х член≥в  ирило-ћефод≥њвського товариства ¬асил€ Ѕ≥лозерського, “араса Ўевчен≠ка ≥ ћиколи  остомарова. «начним усп≥хом стало виданн€ гро≠мадсько-пол≥тичного ≥ л≥тературно-мистецького щом≥с€чного журналу "ќснова" (1861-1862). …ого видавц€ми були Ѕ≥лозерський (редактор),  ул≥ш ≥  остомаров. ¬ "ќснов≥" публ≥кувались художн≥ твори, прац≥ з ≥стор≥њ, етнограф≥њ, ≥сторичн≥ джерела. Ќа його стор≥нках вперше побачили св≥т багато твор≥в “араса Ўев≠ченка, ћарка ¬овчка, Ћеон≥да √л≥бова, —тепана –уданського та јнатол≥€ —видницького, науков≥ розв≥дки ћиколи  остомарова, ќлександра Ћазаревського, ћихайла ћаксимовича, “аде€ –ильського та ≥нших украњнських вчених. „ерез них читач≥ при≠лучались до украњнськоњ культури, краще розум≥ли минуле укра≠њнського народу та його тогочасн≥ запити.

∆урнал "ќснова" в≥дмовивс€ в≥д соц≥ально-пол≥тичного радикал≥зму, властивого окремим тогочасним виданн€м, ≥ зосе≠редив свою увагу на захист≥ украњнськоњ мови, л≥тератури, права народу на здобутт€ осв≥ти р≥дною мовою, виданн€ навчальноњ ≥ науково попул€рноњ л≥тератури дл€ простого люду. Ќав≥ть така суто культурницька спр€мован≥сть журналу не влаштовувала €к оф≥ц≥йн≥ кола, так ≥ багатьох шов≥н≥ст≥в з числа рос≥йськоњ та польськоњ ≥нтел≥генц≥њ. ¬они чинили журналу вс≥л€к≥ перешкоди, звинувачували в пропаганд≥ сепаратизму, скептично ≥ зверхньо ставилис€ до намагань редколег≥њ в≥дсто€ти украњнську мову. –оздратована критика на адресу "ќснови" виходила в≥д окремих рос≥йських революц≥йних демократ≥в за ло€льне ставленн€ редакц≥њ до д≥й ур€ду, сел€нськоњ реформи 1861 року ≥ уникненн€ пол≥тизац≥њ своЇњ д≥€льност≥. ѕ≥д впливом р≥зних звинувачень ≥ штучних перепон журнал "ќснова" мусив самол≥кв≥дуватис€. јле за час свого ≥снуванн€ в≥н встиг зробити видатний внесок у п≥днесенн€ нац≥ональноњ св≥домост≥ розкиданих по вс≥й ≥мпер≥њ украњнц≥в ≥ дав поштовх до розгортанн€ масового нац≥онального руху в ”крањн≥.

”крањноф≥льство

« п≥дготовкою до скасуванн€ кр≥пацтва в ”крањн≥ наростала хвил€ нац≥о≠нального п≥днесенн€. ѕатр≥отично настроЇна ≥нтел≥генц≥€ першою виступила на захист нац≥ональноњ г≥дност≥ украњнського народу, його права на власну ≥стор≥ю, мову, культуру. њй довелос€ проти≠сто€ти €к оф≥ц≥йн≥й пол≥тиц≥ царизму, так ≥ позиц≥њ шов≥н≥стично настроЇноњ частини польськоњ та рос≥йськоњ громадськост≥, €ка не визнавала ≥снуванн€ окремоњ украњнськоњ нац≥њ, претендувала на етн≥чн≥ украњнськ≥ земл≥ й взагал≥ дозвол€ла соб≥ зневажливе став≠ленн€ до украњнц≥в. јктивн≥сть польськоњ ≥ рос≥йськоњ нац≥ональ≠ноњ громадськост≥ була п≥дбадьорюючим подразником дл€ укра≠њнськоњ ≥нтел≥генц≥њ.

Ќайб≥льшу активн≥сть у пробудженн≥ нац≥ональноњ самосв≥до≠мост≥ ви€вили студенти  ињвського ун≥верситету. ¬ його середовищ≥ у 1859 р. велис€ жвав≥ дискус≥њ про м≥сце украњнського наро≠ду серед слов'€нського св≥ту, ставленн€ до визвольного руху по≠л€к≥в (в ун≥верситет≥ вчилос€ чимало молод≥ з правобережноњ шл€хти), висувалис€ завданн€ практичноњ роботи серед народу. ¬ ход≥ дискус≥й до краю загострилис€ в≥дносини серед член≥в польськоњ студентськоњ корпорац≥њ "”крањнська гм≥на". „астина студент≥в-пол€к≥в ви€вл€ла невдоволенн€ "хлопоманством" та украњнським "сепаратизмом" член≥в гуртка, €к≥ були украњнськи≠ми патр≥отами. ќстанн≥х не влаштовували ≥мперськ≥ устремл≥н≠н€ польських студент≥в, в≥дмова ”крањн≥ в прав≥ на власну дер≠жаву, зневажливе ставленн€ до украњнськоњ культури. “ому з ≥н≥ц≥а≠тиви  ост€ ћихальчука навесн≥ 1860 р. до 15 ос≥б вийшли з гм≥ни й створили правобережну "”крањнську громаду", котра ставила за мету повн≥стю в≥ддатис€ справ≥ на благо р≥дного украњнського краю ≥ народу. ќчолив громад≥вц≥в ¬олодимир јнтонович, а од≠ним з найвпливов≥ших серед них став “адей –ильський.

—еред програмних положень громад≥вц≥в були так≥: малорусь≠кий (украњнський) народ Ї окремою нац≥Їю, кожен св≥домий ук≠рањнець маЇ в≥ддавати вс≥ своњ сили дл€ розвитку самосв≥домост≥ народу, до вс≥х брат≥в слов'€н украњнець повинен ставитись друж≠ньо ≥ допомагати њм у боротьб≥ з гнобител€ми. ѕроголошувала≠с€ сол≥дарн≥сть з пол≥тичними ≥ соц≥альними ≥деалами прогре≠сивноњ рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ.

ƒо "”крањнськоњ громади" почали приставати св≥дом≥ патр≥о≠тичн≥ елементи украњнства €к з ѕравобережж€, так ≥ Ћ≥вобереж≠ж€, де спочатку до њњ учасник≥в ставилис€ недов≥рливо й вважали "недол€шками". “ак, на рубеж≥ 50-60-х рок≥в почавс€ масовий громад≥вський рух, названий власт€ми "украњноф≥льством".

’лопомани

ќдну з теч≥й в ньому представл€ли так зван≥ хлопомани. ÷е були молод≥ люди польсько≠го й украњнського походженн€, безмежно в≥ддан≥ ≥дењ служ≥нн€ украњнському народов≥. ≤деологом ≥ натхненником хлопоман≥в став студент випускного курсу  ињвського ун≥верситету ¬оло≠димир јнтонович, €кий репрезентував ту частину полон≥зованоњ украњнськоњ шл€хти, що зберегла ≥сторичну пам'€ть про своЇ по≠ходженн€, славне минуле ”крањни ≥ в слушний час в≥дгукнулас€ на поклик нац≥онального ментал≥тету. ѕогл€ди јнтоновича под≥≠л€ли й активно п≥дтримували “адей –ильський, Ѕорис ѕознансь≠кий,  ость ћихальчук, ѕавло ∆итецький та ≥н. ўоб продемон≠струвати свою Їдн≥сть з народом, вони розмовл€ли виключно украњнською мовою, вбирались у нац≥ональний од€г, дотримува≠лис€ народних звичањв ≥ обр€д≥в. ѕ≥д час студентських кан≥кул вони мандрували селами, збирали народн≥ п≥сн≥, казки, присл≥в'€, звичањ та обр€ди. ¬одночас студенти розпов≥дали сел€нам про славне минуле ”крањни, њхнЇ злиденне становище та можливий вих≥д з нього. “ака д≥€льн≥сть тривала прот€гом усього 1860 року.

ѕо€ва на сел≥ сторонн≥х людей ≥ незвичн≥ розмови насторожу≠вали с≥льську владу. —≥льськ≥ старости затримували хлопоман≥в, передавали пол≥ц≥њ дл€ д≥знанн€. ѕ≥д таким адм≥н≥стративно-пол≥≠цейським тиском хлопомани мусили припинити своњ ход≥нн€ по селах ≥ приЇднатис€ до тих громад≥вц≥в, котр≥ д≥€ли у м≥стах.

«агалом д≥€льн≥сть громад≥вц≥в мала культурно-просв≥тниць≠кий характер. ¬они в≥дкривали нед≥льн≥ та щоденн≥ школи, працювали в них вчител€ми, виступали з лекц≥€ми, орган≥зовували публ≥чн≥ б≥бл≥отеки, виступали ≥н≥ц≥аторами створенн€ г≥мназ≥й, шк≥л дл€ п≥дготовки народних вчител≥в тощо. „лени громад по≠ширювали серед населенн€ твори “араса Ўевченка, ћарка ¬ов≠чка та ≥н., орган≥зовували складанн€ ≥ виданн€ попул€рних ≥ недо≠рогих книжечок.

ƒ≥€льн≥сть украњнських громад викликала серйозну тривогу серед м≥сцевих реакц≥онер≥в ≥ ур€дових к≥л. Ќа них поширювало≠с€ враженн€ в≥д д≥€льност≥ революц≥йних народницьких орган≥≠зац≥й. «апевненн€ громад≥вських л≥дер≥в у своЇму апол≥тизм≥ ≥ ло€льност≥ мало допомогли. ” 1862 р. були заарештован≥ й пока≠ран≥ активн≥ члени к≥лькох громад, закрит≥ нед≥льн≥ школи, припи≠нена д≥€льн≥сть "ќснови". Ќа громад≥вц≥в посипалис€ доноси п≥д час польського повстанн€ 1863 р. ¬они звинувачувалис€ у п≥дрив≥ основ ≥мпер≥њ, а њхн≥й рух тлумачивс€ €к "польська ≥нтрига", спр€≠мована на розвал "мат≥нки –ос≥њ".

¬алуЇвський циркул€р

—аме в цей час ставс€ сплеск великоро≠с≥йського шов≥н≥зму. ¬ липн≥ 1863 р. м≥н≥стр внутр≥шн≥х справ ѕетро ¬алуЇв оприлюд≠нив горезв≥сний циркул€р, €ким заборонив видавати украњнською мовою педагог≥чну, церковну, наукову л≥тературу та п≥дручники. ¬ ньому, зокрема, за€вл€лос€, що "н≥€коњ украњнськоњ мови не було, немаЇ ≥ не може бути", що, мовл€в, Ї т≥льки малорос≥йське "на≠р≥чч€" рос≥йськоњ. ƒозвол€лос€ писати "украњнським нар≥чч€м" т≥льки художн≥ твори.

–епрес≥њ посилилис€, прокотилас€ нова хвил€ арешт≥в ≥ висил≠ки громад≥вц≥в. √ромад≥вський рух у друг≥й половин≥ 60-х рок≥в призупинивс€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 565 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получитс€ - вы тоже правы. © √енри ‘орд
==> читать все изречени€...

2020 - | 1990 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.