Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ультурне житт€ ѕравобер≥жж€




ѕерех≥д  ињвщини, ѕод≥лл€ й ¬олин≥ з-п≥д польськоњ п≥д москов≠ську владу, мало що зм≥нив сусп≥льно-економ≥чне положенн€ тих земель. ѕанщину, що п≥д к≥нець XVIII ст. д≥йшла в ѕольщ≥ до вершка свого насиленн€, –ос≥€ ще б≥льше закр≥пила й зануздала в шори адм≥н≥стративно-бюрократичних припис≥в. ѕравда, з настанн€м мо≠сковськоњ влади припинилас€ тут наг≥нка на православну церкву, але њњ зам≥нила наг≥нка на ун≥ю, що подекуди всп≥ла вже оформити на зах≥дньо-европейський зразок культурне житт€ украњнського грома≠д€нства. ѕозатим –ос≥€ не бачила й не хот≥ла визнавати н≥€коњ куль≠турно-нац≥ональноњ окрем≥шности украњнського населенн€ земель, що так довго п≥дл€гали польськ≥й влад≥. “ому, приборкавши польську шл€хту в њњ пол≥тичних асп≥рац≥€х, –ос≥€ залишила њй в≥льну руку в економ≥чно-сусп≥льн≥й ≥ культурно-осв≥тн≥й д≥л€нц≥ житт€. ¬ико≠ристали це пол€ки й за ≥н≥ц≥€тивою куратора виленськоњ шк≥льноњ ок≠руги, кн€з€ јдама „арторийського, при усильн≥й прац≥ “аде€ „ацького, зорган≥зували на ѕравобережн≥й ”крањн≥ густу мережу середн≥х шк≥л з крем€нецьким л≥цеЇм, €к висшою школою, на чол≥. ѕрот€гом короткого часу в≥джила в тому шк≥льництв≥ польська державницька традиц≥€, що з культурно-осв≥тноњ прац≥ дуже скоро перем≥нис€ в суто-пол≥тичну консп≥рац≥ю.

¬исл≥дом тоњ, назверх культурно-осв≥тньоњ, а по правд≥ суто-пол≥≠тичноњ акц≥њ польськоњ й опол€ченоњ шл€хти на ѕравобер≥жжю, було збройне повстанн€ пол€к≥в проти –ос≥њ в 1831 р. ћережа повстанчих орган≥зац≥й обн€ла собою особливо ¬олинь. ѕовстанн€ здавлено, а ћосква посп≥шилас€ тепер Ђнаправитиї похибку, €ка виплила з визнан-н€ ц≥лого ѕравобер≥жж€ Ђпольськоюї землею. ќчевидно, украњнц≥в вона й тепер тут не найшла, та зате вс≥х православних ≥ ун≥€т≥в при≠знала кор≥нними москал€ми й по т≥й л≥н≥њ повела свою пол≥тику. «а≠кривши ун≥верситет у ¬ильн≥ та л≥цей у  рем€нц≥, московський ур€д заложив рос≥йський ун≥верситет у  иЇв≥ (1832), а майже все польське середнЇ шк≥льництво ѕравобер≥жж€ переформував у рос≥йськ≥ г≥мназ≥њ. Ѕагато латинських манастир≥в закрито й поконф≥сковано њхн≥ добра, вел≥д за чим зл≥кв≥довано й ун≥ю (1839). ƒл€ позисканн€ народн≥х мас ≥ в≥дчуженн€ њх в≥д пом≥щицькоњ верх≥вки, московський ур€д попробу≠вав перевести де€к≥ полегч≥ в панщизн€них повинност€х, але про осв≥ту й економ≥чне подвигненн€ сел€н не подбав. “имто й репрес≥њ супроти польськоњ шл€хти, духовенства й шк≥льництва не принесли москал€м спод≥ваних користей. Ўл€хотська верх≥вка ѕравобер≥жж€, под≥бно €к двор€нство √етьманщини й —лоб≥дщини, захоплена ≥де€ми л≥те≠ратурного романтизму, дуже скоро найшла соб≥ дорогу Ђв народї. ѕромостила њњ група польських письменник≥в, що €к уроженц≥ ѕраво≠бер≥жж€, мали в соб≥ чимало украњнськоњ крови, а з нею й м≥сцевого патр≥отизму. ѕоставивши перед собою ≥дею великоњ ѕольщ≥ Ђв≥д мор€ до мор€ї, вони пробували воскресити козацьк≥ традиц≥њ й взагал≥ минуле ”крањни, дл€ чого нав≥ть користувалис€ формами украњнськоњ, народньоњ поез≥њ. ¬ польськ≥й л≥тератур≥ повстала т. зв. Ђу к р а њ н-с ь к а школаї, що њњ кращ≥ представники, €к јнт≥н ћальчевськ≥, Ѕогдан «алЇск≥, —еверин √ощиньск≥, а подекуди й ёл≥юш —ловацк≥ та пов≥ст€р ћихайло „айковський, створили ц≥лу галЇр≥ю украњнських поетичних та ≥сторичних ≥ побутових картин. ¬они писали своњ твори Ђна украњнську нутуї, але польською мовою, та були м≥ж ними й так≥ (“имко ѕадура, јнт≥н Ўашкевич, —пиридон ќсташевський та ≥нш≥), що писали й украњнською мовою. ≤ одн≥ й друг≥, €к теж усильна повстанча пропаганда серед украњнських мас ѕравобер≥жж€, не зали≠шилас€ без впливу на украњнське громад€нство. ¬ першу чергу позна≠чивс€ цей вплив на молод≥ кињвського ун≥верситету. Ђ“ут, на перехрест≥ р≥зних культурних вплив≥в, на ірунт≥ так багатому украњнськими ≥сторичними споминами, прокидалас€ украњнська нац≥ональна думка й поширювалас€ до ≥дењ словенськоњ взањмности. ¬плив польськоњ революц≥йноњ ≥дењ надавав њй радикальний в≥дт≥нокї (ƒ. ƒорошенко). –≥вночасно з невдачею польського збройного повстанн€, стають перед польською й опол€ченою шл€хтою ѕравобер≥жж€ дв≥ дороги: або вернутис€ до украњнськоњ народности, з €коњ вона виросла й жила, та щиро й без польських державно-творчих застережень працювати дл€ культури й визволенн€ ”крањни, або визбутис€ свого романтичного Ђукрањноф≥льстваї й почати боротьбу з пробудженим украњнством. Ѕ≥льш≥сть вибрала другу дорогу, але найшлас€ нечисленна горстка, що п≥шла першою дорогою. њй то завд€чуЇ культурно-нац≥ональний рух ѕравобер≥жж€ в 50-60-х pp. своЇ угрунтуванн€ й оформленн€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 334 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬елико ли, мало ли дело, его надо делать. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2297 - | 1967 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.007 с.