Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–озвиток украњнськоњ культури




Ќа початку XX ст. актив≥зац≥€ революц≥йноњ д≥€льнос≠т≥ мас, зростанн€ њх нац≥ональноњ самосв≥домост≥ ≥стотно позначилис€ на розвитку украњнськоњ культури.

ќсв≥та. Ќаука. ѕ≥д тиском революц≥йних под≥й царизм змушений був скасувати укази 1863, 1876, 1881 pp. щодо ук≠рањнськоњ мови.  ≥льк≥сть початкових шк≥л в ”крањн≥ зросла з приблизно 17 тис. у 1897 р. до 18,7 тис. у 1911 p.; 1912 року було в≥дкрито багато вищих 4-р≥чних початкових училищ, але загалом р≥вень осв≥ти в ”крањн≥ залишавс€ незадов≥ль≠ним. ” 1914Ч1915 pp. д≥€ли 452 середн≥ школи (140 тис. уч≠н≥в) та 19 вищих навчальних заклад≥в (26,7 тис. студент≥в).

” «ах≥дн≥й ”крањн≥ осв≥т€нський р≥вень був ≥ще ниж≠чим, оск≥льки його гальмувала австро-угорська влада. ѕонад 980 галицьких с≥л (≥з 6240) взагал≥ не мали шк≥л. —ередн≥х шк≥л було 49, ≥ лише в чотирьох ≥з них навчанн€ велос€ украњнською мовою. Ќа Ѕуковин≥ д≥€ла лише одна украњнська г≥мназ≥€, в «акарпатт≥ нав≥ть у початкових школах навчанн€ велос€ угорською мовою.

Ќапередодн≥ революц≥њ 1917 р. становище осв≥ти дещо пол≥пшилас€. ”  иЇв≥, ’арков≥, ќдес≥ д≥€ли ¬ищ≥ ж≥ноч≥ курси. Ѕуло в≥дкрито ‘ребел≥вський ж≥ночий педагог≥ч≠ний ≥ комерц≥йний ≥нститути в  иЇв≥, технолог≥чний ≥ вете≠ринарний у ’арков≥, засновано  ињвську та ќдеську кон≠серватор≥њ. ” «ах≥дн≥й ”крањн≥ працювали Ћьв≥вський ≥ „ерн≥вецький ун≥верситети, а також пол≥техн≥чний ≥нсти≠тут ≥ јкадем≥€ ветеринарноњ медицини у Ћьвов≥. ¬ ”крањн≥ нал≥чувалос€ 27 вищих навчальних заклад≥в (35 тис. сту≠дент≥в). ѕроте не було жодного вищого навчального закла≠ду з украњнською мовою викладанн€, жодноњ украњнськоњ школи, що перебувала б на державному утриманн≥.

ќсв≥т€нську ≥ культурну д≥€льн≥сть продовжувало то≠вариство Ђѕросв≥таї, €ке до 1914 р. заснувало в √аличин≥ до 2880 читалень, 430 народних будинк≥в, школи, гуртки художньоњ самод≥€льност≥ тощо. ” 1913 р. в ”крањн≥ вихо≠дило лише 19 украњномовних пер≥одичних видань, тод≥ €к у √аличин≥ Ч 66. –ос≥йських газет ≥ журнал≥в видавалос€ 226. ѕозитивно впливали на культурно-просв≥тню роботу народн≥ будинки, заснован≥ земствами на њхн≥ кошти, при €ких д≥€ли р≥зн≥ гуртки та курси. ѕроте перед в≥йною було заборонено д≥€льн≥сть Ђѕросв≥тиї, виданн€ книг украњн≠ською мовою. ” 1913 р. з 5283 книг, опубл≥кованих в ”крањн≥, лише 176 видано украњнською мовою.

ѕочаток XX ст. був спри€тливим ≥ дл€ розвитку укра≠њнськоњ науки. Ѕ≥олог ƒ. «аболотний першим запропонував ефективн≥ способи боротьби з чумою.

«аболотний ƒанило  ирилович (1866Ч1929) Ч ви≠датний украњнський м≥кроб≥олог ≥ еп≥дем≥олог, академ≥к јЌ —–—– (з 1929), академ≥к јЌ ”–—– (з 1922; 1928Ч 1929 Ч њњ президент). Ќауков≥ прац≥ присв€тив вивченню чуми, холери, дифтер≥њ, тифу, дизентер≥њ тощо. «аболот≠ний керував численними протиеп≥дем≥чними експедиц≥€≠ми, вињздив дл€ вивченн€ чуми в ≤нд≥ю, јрав≥ю, боровс€ з еп≥дем≥Їю чуми в Ўотланд≥њ та ≥н. ќрган≥зував ≤нститут м≥кроб≥олог≥њ јЌ ”–—–.

¬чен≥-ботан≥ки —. Ќавашин ≥ ¬. Ћипський одними з перших дали науковий опис рослинного св≥ту ≤ндонез≥њ, “ун≥су, јлжиру. „имало в≥домих вчених через пол≥тичн≥ пересл≥дуванн€ змушен≥ були ем≥грувати. “ак, видатний б≥олог ≤. ћечников, €кий тривалий час працював в ќдесь≠кому ун≥верситет≥, перењхав до ѕарижа, де заснував лабо≠ратор≥ю та став лауреатом Ќобел≥вськоњ прем≥њ (1908) за до≠с€гненн€ в нов≥й галуз≥ б≥олог≥њ та медицини Ч ≥мунолог≥њ (лат. immunis Ч в≥льний, грец. logos Ч вченн€) Ч науки про захисн≥ властивост≥ орган≥зму.

–озвитков≥ в≥тчизн€ноњ ав≥ац≥њ спри€в перший аеро≠клуб, в≥дкритий в ќдес≥ у 1908 р. …ого вихованц≥ ћ. ™фимов ≥ —. ”точк≥н брали участь у в≥тчизн€них ≥ м≥жнародних ав≥ац≥йних змаганн€х, де встановлювали рекорди швид≠кост≥, висоти ≥ тривалост≥ польоту. ¬≥домими вченими тих час≥в у галуз≥ рад≥оф≥зики, геоф≥зики, рад≥отехн≥ки були ƒ. –ожанський, “.  равець, ћ. ѕильчиков.

≤сторичну науку ”крањни г≥дно представл€ли ќ. ™фименко, ¬. Ѕарв≥нський, ƒ. Ѕагал≥й, ≤. Ћучицький, ¬. ≤конников та ≥н. «авершений ќ. ™фименко наприк≥нц≥ 90-х рок≥в рукопис Ђ≤стор≥€ украњнського народуї було видано

рос≥йською мовою в ѕетербурз≥ п≥д час –еволюц≥њ 1905Ч 1907 pp. “ам же вийшов њњ двотомний зб≥рник праць Ђѕ≥в≠денна –усьї. ™фименко була першою в ≥мпер≥њ ж≥нкою, €ка 1910 р. отримала вчений ступ≥нь почесного доктора ≥сто≠ричних наук. ƒемократичний п≥дх≥д щодо висв≥тленн€ пи≠тань соц≥ально-економ≥чноњ ≥стор≥њ Ћ≥вобережноњ ”крањни XVIIЧXVIII ст. простежуЇтьс€ у прац€х ¬. Ѕарв≥нського (Ђ—ел€ни в Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ в XVIIЧXVIII ст.ї) та ≥н. —лоб≥дська ”крањна була в центр≥ досл≥джень в≥домого ≥с≠торика ƒ. Ѕагал≥€, автора фундаментальних праць з ≥стор≥њ ’аркова, украњнськоњ культури на —лобожанщин≥.

–озвитков≥ сусп≥льствознавчих наук спри€ли чотири≠томний словник Ђ—ловарь украњнськоњ мовиї, упор€дкова≠ний Ѕ. √р≥нченком, тритомна Ђ”крањнська граматикаї A.  римського, упор€дкован≥ й науково прокоментован≥ B. √натюком багатотомн≥ фольклористичн≥ та етнограф≥чн≥ досл≥дженн€ з житт€ украњнц≥в —х≥дноњ √аличини, ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини й «акарпатт€. ” 1908 р. в ѕетербурз≥ опубл≥кова≠но украњнською мовою Ђ≤стор≥ю ”крањни-–ус≥ї ћ. јркаса.

јркас ћикола ћиколайович (1853Ч1909) Ч ≥сторик, композитор, просв≥тн≥й д≥€ч. Ќародивс€ у м. ћиколаЇв≥ в родин≥ адм≥рала „орноморського флоту ћ. јркаса. ќсв≥ту здобув в ќдеськ≥й г≥мназ≥њ та у Ќоворос≥йському ун≥верси≠тет≥ в ќдес≥ (1875). ƒо 1898 р. служив у морському в≥домс≠тв≥, в губернському управл≥нн≥. ѕ≥сл€ виходу у в≥дставку мешкав у родовому маЇтку на ’ерсонщин≥. «робив дуже багато дл€ вивченн€ украњнськоњ ≥стор≥њ (головна прац€ Ч Ђ≤стор≥€ ”крањни-–ус≥ї, 1908), €ка спри€ла попул€риза≠ц≥њ ≥стор≥њ ”крањни серед широких верств сусп≥льства. Ѕрав активну участь у нац≥онально-культурному рус≥, був засновником товариства Ђѕросв≥таї у ћиколаЇв≥ (1907). јвтор опери Ђ атеринаї (1891), ≥сторичноњ поеми Ђ√еть≠ман ѕилип ќрликї (1907).

¬≥домий спец≥ал≥ст у галуз≥ ≥стор≥њ ≥сторичноњ науки в ”крањн≥ ¬. Ѕ≥днов наголошував: ЂЌ≥ одна украњнська книжка, кр≥м Ђ обзар€ї, не мала такого усп≥ху, €к цей труд ћ. јркасаї. ѕобачив св≥т ≥ ЂЌарис ≥стор≥њ украњнсько≠го народуї ћ. √рушевського, своЇр≥дний конспект його ба≠гатотомноњ Ђ≤стор≥њ ”крањни-–усиї, €кий вийшов 1904 р. в ѕетербурз≥ рос≥йською мовою.

≤. ‘ранко був автором ірунтовних монограф≥чних до≠сл≥джень з ≥стор≥њ ”крањни (переважно њњ зах≥дноукрањн≠ського рег≥ону). ¬≥н ц≥кавивс€ ≥стор≥Їю масових соц≥аль≠них ≥ нац≥ональних рух≥в, боротьби передовоњ громадськос≠т≥ населенн€ «ах≥дноњ ”крањни за збереженн€ ≥ розвиток своЇњ культури, мови, осв≥ти в умовах насильницького насаджуванн€ католицизму та ун≥атства, колон≥заторськоњ пол≥тики ѕольщ≥, а згодом Ч јвстр≥йськоњ монарх≥њ.

јрхеолог≥чну науку представл€в ¬. ’войка, €кий в≥д≠крив у ѕридн≥пров'њ перш≥ пам'€тки трип≥льськоњ культури.

’войко (’войка) ¬≥кент≥й ¬'€чеславович (1850Ч 1914) Ч украњнський археолог. „ех за походженн€м. ¬≥д≠крив перш≥ м≥сцезнаходженн€ трип≥льськоњ культури (1896), пам'€тки культури поховань зарубинецького ≥ черн€х≥вського тип≥в (1898Ч1901). ƒосл≥див пам'€тки палеол≥ту ( ирил≥вська сто€нка), ск≥фського часу (ѕас≠тирське городище, ћотронинське городище та ≥н.),  ињв≠ськоњ –ус≥. –озгл€дав слов'€н €к автохтонне (споконв≥чне) населенн€ —ереднього ѕодн≥пров'€.  онцепц≥ю про те, що трип≥льська культура представл€ла самобутнЇ населенн€ ”крањни, под≥л€ли англ≥йський археолог Ћ. ¬улл≥ (прац€ Ђѕочатки цив≥л≥зац≥њ людстваї) ≥ французький вчений ћ. Ѕуль.

–озвитков≥ науки в ”крањн≥ спри€ло Ќаукове товариство ≥м. “. Ўевченка. ƒо 1914 р. воно випустило до 400 том≥в до≠сл≥джень у вигл€д≥ Ђ«аписокї, переважну частину €ких ста≠новили прац≥ ћ. √рушевського, ≤.  рип'€кевича, ≤. ‘ранка та ≥н. ” 1907 р. було створено ”крањнське наукове товарис≠тво у  иЇв≥, головою €кого теж було обрано ћ. √рушевсько≠го. ÷≥ товариства координували науков≥ досл≥дженн€ в ”к≠рањн≥, виконуючи, власне, академ≥чн≥ функц≥њ.

Ћ≥тература. ћистецтво. јрх≥тектура. Ќових вершин дос€гла украњнська л≥тература, представлена ≤. ‘ранком, Ћесею ”крањнкою, ћ.  оцюбинським, ¬. ¬инниченком, ѕанасом ћирним, ≤. ЌечуЇм-Ћевицьким, ќ. ћаковеЇм, ќ.  обил€нською, ќ. ќлесем, ј. “есленком, ¬. —тефаником, ћ. „еремшиною, Ћ. ћартовичем та ≥н.

 оцюбинський ћихайло ћихайлович (1864Ч1913) Ч письменник, громадський д≥€ч. Ќародивс€ у м. ¬≥нниц≥ в с≥м'њ др≥бного чиновника. «ак≥нчив Ўаргородське духовне училище (1880). “ого ж року перењхав до  ам'€нц€-ѕод≥льського, т≥сно сп≥лкувавс€ з народовольц€ми. ” 1890 р. поњ≠хав до Ћьвова, познайомивс€ з ≤. ‘ранком. “ам же розпочав л≥тературну д≥€льн≥сть. ” 90-т≥ роки працював учителем, д≥≠ловодом, статистиком. ѕоступово зблизивс€ з л≥берально-народницькою ≥нтел≥генц≥Їю, утверджуючись на позиц≥€х революц≥йного демократизму. « 1898 р. мешкав у „ерн≥гов≥, де й помер. Ќайв≥дом≥ш≥ твори: Ђ’арит€ї (1891), Ђћалень≠кий гр≥шникї (1893), Ђƒорогою ц≥ноюї (1901), ЂЋ€лечкаї (1901), Ђ—онї (1911), Ђ’вала життю!ї (1913) та ≥н.

ћ.  оцюбинський закликав письменник≥в розробл€ти ф≥лософськ≥, соц≥альн≥, психолог≥чн≥, ≥сторичн≥ та ≥нш≥ те≠ми, не обмежуватис€ описом житт€ сел€нства, а й зверта≠ти увагу на р≥зн≥ верстви сусп≥льност≥, тобто ≥нтел≥генц≥ю, фабричних роб≥тник≥в, в≥йсько, св≥т артистичний та ≥н.

÷е побажанн€ значною м≥рою вт≥лив у своњй творчост≥ ¬. ¬инниченко. ” його численних опов≥данн€х ≥ пов≥ст€х (Ђ раса ≥ силаї, Ђ√олотаї, Ђ“ал≥сманї та ≥н.), написаних п≥д час –еволюц≥њ 1905Ч1907 pp., в≥дображено соц≥альн≥ процеси на сел≥. ѕ≥сл€ поразки революц≥њ у творах Ђ„ес≠н≥сть з собоюї, Ђ–≥вновагаї, Ђўабл≥ житт€ї, ЂЅрехн€ї, Ђ¬еликий молохї письменник показав суперечливий ≥ не≠однозначний св≥тогл€д ≥нтел≥генц≥њ, €ка часто знев≥р€Їть≠с€ у власних ≥деалах.

ѕафосом боротьби за волю пройн€та поез≥€ Ћес≥ ”кра≠њнки (Ђќс≥нн€ казкаї, Ђ¬ катакомбахї, Ђѕ≥сн≥ про волюї та ≥н.), де перед читачем оживають бурхлив≥ кол≥з≥њ житт€ украњнського народу, його переживанн€ ≥ прагненн€.

ј. “есленко змалював у своњх опов≥данн€х новий тип людини тод≥шнього села. ѕ≥днесенн€ визвольноњ боротьби проти гнобител≥в показав у творах Ђќс≥нн≥й еск≥зї, Ђ„ай≠каї, Ђћужицька арихметикаї —. ¬асильченко.

ћайстром короткоњ психолог≥чноњ новели був ¬. —тефаник. « 1899 по 1905 р≥к в≥н видав чотири зб≥рки своњх тво≠р≥в (Ђ—ин€ книжечкаї, Ђ ам≥нний хрестї, Ђƒорогаї, ЂћоЇ слової). Ѕлизькими до творчост≥ —тефаника були опов≥дан≠н€ ћ. „еремшини, Ћ. ћартовича, €к≥ розкривали процеси соц≥ального розшаруванн€ на сел≥. ƒо кращих твор≥в св≥то≠воњ л≥тератури належить пов≥сть ќ.  обил€нськоњ Ђ«емл€ї.

” 1907 p. M. —адовський заснував у  иЇв≥ перший в ”к≠рањн≥ стац≥онарний украњнський театр, де наступного року було в≥дзначено 25-р≥чч€ сцен≥чноњ д≥€льност≥ ћ. «аньковецькоњ.  атеринославський аматор Ч к≥нооператор ƒ. —ахненко екран≥зував вистави цього театру ЂЌаталка ѕолтавкаї ≥ ЂЌаймичкаї, започаткувавши тим ≥стор≥ю ук≠рањнського художнього к≥нематографу. Ќа сцен≥ театру —адовського, пор€д з уже в≥домими операми Ђ«апорожець за ƒунаЇмї —. √улака-јртемовського ≥ ЂЌаталка ѕолтавкаї ћ. Ћисенка, ставили Ђ„орноморц≥вї, Ђ”топленицюї, Ђ–≥здв€ну н≥чї, Ђ≈нењдуї ћ. Ћисенка, Ђ атеринуї ћ. јркаса (його перша й останн€ опера, п≥сл€ написанн€ €коњ в≥н осл≥п), Ђ–оксолануї —очинського, Ђѕродану нареченуї Ѕ. —метани. ѕод≥бн≥ постановки, давали змогу колективу орган≥чно поЇднувати драматичне ≥ музично-вокальне мистецтво.  омпозитор ћ. Ћеонтович створив низку ком≠позиц≥й на основ≥ украњнських народних п≥сень. «ах≥дноукрањнський композитор —. Ћюдкевич написав кантату Ђ авказї на слова “. Ўевченка. –азом ≥з художником ≤. “рушем композитор орган≥зував виданн€ Ђјртистичного в≥сникаї Ч першого в ”крањн≥ украњномовного фахо≠вого мистецтвознавчого журналу.

¬ипускниц€ Ћьв≥вськоњ консерватор≥њ —.  рушельницька своњм голосом п≥дкорила слухач≥в багатьох крањн св≥ту.

 рушельницька —олом≥€ јмврос≥њвна (1872Ч1952) Ч сп≥вачка, педагог. ѕоходила ≥з старовинного украњнського роду. ” 1893 р. зак≥нчила Ћьв≥вську консерватор≥ю, дебю≠тувала у Ћьв≥вськ≥й опер≥. ¬окальну майстерн≥сть удоско≠налювала в ћ≥лан≥ та ¬≥дн≥. ” 1923 р. в апогењ слави зали≠шила оперну сцену ≥ присв€тила себе концертн≥й д≥€льнос≠т≥. «д≥йснила турне по ”крањн≥, ™вроп≥, јмериц≥. ” 1894Ч 1923 pp. майже щороку виступала з концертами у Ћьвов≥, “ернопол≥, —трињ, „ерн≥вц€х та ≥нших м≥стах √аличини. ѕ≥дтримувала дружн≥ стосунки з ≤. ‘ранком, ћ. ѕавли≠ком, ќ.  обил€нською, ћ. Ћисенком, ƒ. —≥чинським та багатьма ≥ншими д≥€чами √аличини ≥ Ќаддн≥пр€нщини. ” 1939 р. повернулас€ назавжди до Ћьвова, де до к≥нц€ своњх дн≥в вела клас сольного сп≥ву в консерватор≥њ.

“алановитий живописець ≤. “руш написав портрети ≤. ‘ранка, Ћес≥ ”крањнки, ћ. Ћисенка. —аме в≥н орган≥зу≠вав у 1905 р. у Ћьвов≥ першу всеукрањнську художню вистав≠ку. ќсобливий усп≥х на н≥й мало полотно Ђ√≥сть ≥з «апор≥ж≠ж€ї, автором €кого був внучатий плем≥нник “. Ўевченка та учень ≤. –Їп≥на ‘.  расицький. ѕрославивс€ учень ≥ друг ≤. –Їп≥на, передвижник ћ. ѕимоненко. ќсобливою правдив≥стю вражали його картини Ђ∆ертва фанатизмуї, Ђ онокрадї, Ђѕроводи рекрут≥вї, ЂЌа ƒалекий —х≥дї. ¬и≠сок≥ мистецьк≥ принципи утверджували й ≥нш≥ передвиж≠ники: ќ. Ћевченко (пейзаж≥ спустошених украњнських с≥л), —. —вЇтославський (житт€ народ≥в —ередньоњ јз≥њ), ћ. —амокиш ≥ ћ. яровий (революц≥йн≥ под≥њ 1905Ч1907 pp.). ” 1900 р. ¬асильк≥вський ≥ —амокиш видали Ђјльбом ук≠рањнськоњ старовиниї, де були портрети Ѕ. ’мельницько≠го, ѕ. ћогили, ≤. √ддти, √. —ковороди.

ћонументальн≥ полотна створив ќ. ћурашко (Ђѕохо≠рон кошовогої), — ¬асильк≥вський (Ђ озаки в степуї, Ђ озачий таб≥рї, Ђ озачий п≥кетї).

ћурашко ќлександр ќлександрович (1875Ч1919) Ч живописець ≥ педагог. Ќародивс€ в м.  иЇв≥. Ќавчавс€ в ≥ко≠нописн≥й майстерн≥ свого батька ќ. ћурашка. ƒе€кий час в≥дв≥дував малювальну школу ћ. ћурашка. ѕрот€гом 1894Ч1901 pp. удосконалював майстерн≥сть в јкадем≥њ мистецтв у ѕетербурз≥, в ћюнхен≥, ѕариж≥. ѕрацював у га≠луз≥ портретного й жанрового живопису. Ѕрав участь в орга≠н≥зац≥њ ЂЌового товариства художник≥вї (1904Ч1907), з 1911 р. експонувавс€ на виставках Ђ—п≥лки рос≥йських ху≠дожник≥вї. « 1915 р. став експонентом, аз 1916 р. Ччленом “овариства передвижник≥в. ¬икладав у  ињвському худож≠ньому училищ≥ (1907Ч1912), аз 1913р. Ч у власн≥й студ≥њ. « 1917 р. Ч професор ”крањнськоњ јкадем≥њ мистецтв.

¬ арх≥тектур≥ початку XX ст. в ”крањн≥ поширивс€ за≠гальноЇвропейський стиль модерн ≥з характерними при≠родними декоративними формами, синтезом мистецтв. ”  иЇв≥ в цьому стил≥ зведено будинок ≥з химерами арх≥тек≠тора ¬. √ородецького, ƒержавний банк (арх≥тектори ќ. ¬ербицький, ќ.  обелЇв), перший в ”крањн≥ критий ри≠нок на Ѕессарабському майдан≥ торговою площею 2896 м2 (арх≥тектор √. √ай, скульптурне оздобленн€ “. –уденка та ќ. “еремц€); у ’арков≥ Ч художн€ школа (арх≥тектор  . ∆уков); у ѕолтав≥ Ч школа ≤.  отл€ревського (арх≥тек≠тор ¬.  ричевський та ≥н.).

–еволюц≥йне п≥днесенн€ мас, зростанн€ њхньоњ самосв≥≠домост≥ на початку XX ст. спри€ли розвитков≥ культури. —аме тод≥ розгорнулас€ творч≥сть багатьох митц≥в ≥ вче≠них, €к≥ зробили вагомий внесок в ≥стор≥ю ”крањни, в бо≠ротьбу народу за демократизац≥ю, за в≥льне житт€.


Ѕойко

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 397 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент всегда отча€нный романтик! ’оть может сдать на двойку романтизм. © Ёдуард ј. јсадов
==> читать все изречени€...

2245 - | 1999 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.