Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–озвиток культурного житт€




”крањнська культура другоњ половини XIX ст. розвива≠лас€ в умовах буржуазних реформ, роз'Їднаност≥ украњн≠ських земель, завершенн€ формуванн€ украњнськоњ нац≥њ, пол≥тизац≥њ сусп≥льного житт€.

ќсв≥та. Ќаука. –озвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин пе≠редбачав реформу в галуз≥ осв≥ти, €ку й було зд≥йснено у 1864 р. ”с≥ типи початкових шк≥л д≥стали назву початко≠вих народних училищ. „имало народних шк≥л в≥дкрили земства. «емськ≥ шк≥льн≥ ком≥тети покривали 85 % шк≥льного бюджету, спри€ли спорудженню нових шк≥л, удосконаленню методики викладанн€: вивчалис€ не лише ≥стор≥€ православ'€, закон Ѕожий, а й ≥стор≥€, математи≠ка, географ≥€ та ≥нш≥ дисципл≥ни. ѕрогресивн≥ представ≠ники украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ орган≥зовували нед≥льн≥ школи дл€ сел€н, роб≥тник≥в. ” 1859Ч1862 pp. в ”крањ≠н≥ њх д≥€ло понад 110. “. Ўевченко написав дл€ школ€р≥в ЂЅукварь южнорусскийї. ¬икладали в цих школах гуман≥тарн≥ та природнич≥ дисципл≥ни. ѕроте за царським указом в≥д 10 червн€ 1862 року нед≥льн≥ школи було закрито.

ѕочатков≥ народн≥ училища працювали за Їдиним пла≠ном ≥ програмою. “ут вивчали закон Ѕожий, чотири д≥њ арифметики. ¬≥дкрилис€ двокласн≥ початков≥ училища, де викладали ≥стор≥ю, географ≥ю, малюванн€ тощо. ” 1872 р. б≥льш≥сть пов≥тових початкових училищ реорган≥≠зували в 6-р≥чн≥ м≥ськ≥ училища. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. к≥ль≠к≥сть початкових шк≥л в ”крањн≥ пор≥вн€но з 1856 р. зрос≠ла ≥ дос€гла майже 17 тис. ѕроте поза школою залишало≠с€ понад 70 % д≥тей. ƒо того ж украњнц≥ в початкових шко≠лах мали вдв≥ч≥ меншу к≥льк≥сть клас≥в, н≥ж пол€ки. ÷≥ диспропорц≥њ поглиблювалис€ в г≥мназ≥€х та ун≥версите≠тах, оск≥льки польський ур€д намагавс€ упов≥льнити зрос≠танн€ осв≥ченоњ украњнськоњ ел≥ти.

ќсновними середньоосв≥тн≥ми закладами були г≥мна≠з≥њ. «а статутом 1864 р. створювалис€ повн≥ (семикласн≥) та неповн≥ (чотирикласн≥) г≥мназ≥њ. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. в ”к≠рањн≥ було 129 г≥мназ≥й ≥ 19 реальних училищ.

«агалом р≥вень письменност≥ в ”крањн≥ був неоднако≠вим. якщо серед с≥льського населенн€ вм≥ли читати й пи≠сати до 20 %, то в м≥стах ц€ цифра с€гала 50 %, а серед ро≠б≥тник≥в  иЇва ≥ ’аркова Ч 60 %.

” 70Ч90-т≥ роки XIX ст. в≥дкрилис€ Ќоворос≥йський в ќдес≥ (1865) ≥ „ерн≥вецький (1875) ун≥верситети, ’арк≥в≠ський,  ињвський ≥ Ћьв≥вський пол≥техн≥чн≥ ≥нститути та ≥нш≥ вищ≥ навчальн≥ заклади. «'€вилос€ в ”крањн≥ чимало ≥ рем≥сничих, нижчих промислових, комерц≥йних, тех≠н≥чних, с≥льськогосподарських та ≥нших училищ, а також учительських сем≥нар≥й. ” 70Ч90-т≥ роки в≥дкривалис€ вищ≥ спец≥альн≥ навчальн≥ заклади: Ќ≥жинський ≥сторико-ф≥лолог≥чний ≥нститут, створений на баз≥ м≥сцевого л≥≠цею, ’арк≥вський ветеринарний ≥нститут, ѕ≥вденнорос≥й≠ський технолог≥чний ≥нститут у ’арков≥, ¬ище г≥рниче училище в  атеринослав≥,  ињвський пол≥техн≥чний ≥нс≠титут.

Ќа зах≥дноукрањнських земл€х за реформою 1869 р. початков≥ школи було передано у в≥данн€ св≥тських орга≠н≥в, формально впроваджено обов'€зкове навчанн€ вс≥х д≥тей в≥ком в≥д 6 до 14 рок≥в. ќднак матер≥альн≥ нестатки не давали змоги в≥дв≥дувати школи багатьом ≥з них, не вистачало вчител≥в, прим≥щень ≥ т. д. јвстро-”горський ур€д зд≥йснював пол≥тику полон≥зац≥њ (—х≥дна √аличина), мад€ризац≥њ («акарпатт€), румун≥зац≥њ (ѕ≥вн≥чна Ѕукови≠на) системи осв≥ти.

” ’арк≥вському ун≥верситет≥ працювали в≥дом≥ вчен≥: математики ќ. Ћ€пунов, ¬. ≤мшенецький. 40 рок≥в читав р≥зн≥ курси математики в  ињвському ун≥верситет≥ ћ. ¬ащенко-«ахарченко. ћатематик ¬. ™рмаков одержав ц≥нн≥ результати з теор≥й р€д≥в ≥ диференц≥йних р≥вн€нь. ƒо ви≠датних учених належали ћ. ”мов Ч засновник школи те≠оретичноњ ф≥зики, €кий у Ќоворос≥йському ун≥верситет≥ пров≥в досл≥дженн€ хвильових процес≥в ≥ земного магне≠тизму, х≥м≥к ћ. Ѕекетов та математик ќ. Ћ€пунов ≥з ’ар≠кова, ембр≥олог ј.  овалевський, ≤. ћечников, що разом ≥з ћ. √амал≥Їю заснував 1886 р. в  иЇв≥ першу в ≥мпер≥њ ла≠боратор≥ю з м≥кроб≥олог≥њ. « 1865 по 1890 р≥к кафедру ф≥≠зики  ињвського ун≥верситету очолював ћ. јвенар≥ус Ч основоположник одн≥Їњ з перших у –ос≥њ та ”крањн≥ нау≠кових шк≥л ≥з молекул€рноњ ф≥зики; в галуз≥ термодина≠м≥ки прославивс€ своњми розробками ћ. Ўиллер, €кий очолював створену вперше в ”крањн≥ кафедру теоретичноњ ф≥зики. « 1880 по 1902 р≥к в ’арков≥ працював ћ. ѕильчиков Ч один ≥з засновник≥в рентгенограф≥њ та рентгено≠лог≥њ в –ос≥њ.

¬агомий внесок у науку зробили викладач≥  ињвського ун≥верситету ћ.  а€ндер, я. ћихайленко, ћ. Ѕунге та ≥н.

Ѕунге ћикола ’ристофорович (1823Ч1895) Ч еконо≠м≥ст, державний д≥€ч. Ќародивс€ у кињвськ≥й двор€нськ≥й родин≥. «ак≥нчив  ињвський ун≥верситет. ѕрот€гом 1861Ч1886 pp. Ч м≥н≥стр ф≥нанс≥в, 1887Ч1895 pp. Ч го≠лова каб≥нету м≥н≥стр≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ” 1850 р. почав читати лекц≥њ у  ињвському ун≥верситет≥ св. ¬олодимира, а з 1852 р. зав≥дував кафедрою пол≥тичноњ економ≥њ ≥ ста≠тистики. Ќеодноразово об≥ймав посаду ректора ун≥верси≠тету, керував  ињвським в≥дд≥ленн€м ƒержавного банку. Ќавчав старшого сина ќлександра II ф≥нансовоњ справи ≥ по≠л≥тичноњ економ≥њ, читав лекц≥њ ћикол≥ II, коли той був спадкоЇмцем престолу. Ѕув одним з орган≥затор≥в створен≠н€  ињвськоњ б≥рж≥. Ѕудучи м≥н≥стром ф≥нанс≥в, безпосеред≠ньо впливав на б≥ржов≥ справи. ѕри ньому були скасован≥ викупн≥ платеж≥ (на 12 млн. крб.), подушний податок, зм≥≠нено оброчний, що стимулювало товарне виробництво на сел≥. ≤н≥ц≥атор та орган≥затор заход≥в щодо впор€дкуванн€ грошового об≥гу та бюджету, введенн€ початк≥в роб≥тничо≠го законодавства, реорган≥зац≥њ системи зовн≥шньоњ торг≥в≠л≥. јвтор праць Ђ“еор≥€ кредитуї (1852), Ђќснови пол≥тич≠ноњ економ≥њї (1870), ЂЅанк≥вськ≥ закони та банк≥вська по≠л≥тикаї (1874) та ≥н.

«асновником першоњ науковоњ школи в галуз≥ орган≥ч≠ноњ х≥м≥њ був ѕ. јлексеев, €кий видав чимало праць, п≥д≠ручник≥в ≥ пос≥бник≥в.

–озвиток геолог≥чноњ науки тих рок≥в пов'€заний з ≥ме≠нами  . ‘еоф≥лактова ≥ заснованоњ ним  ињвськоњ школи геолог≥в, до €коњ ув≥йшли ѕ. јрмашевський, ¬. “арасенко, ѕ. “утковський.

Ќа медичних факультетах ун≥верситет≥в ”крањни ус≠п≥шно працювали: ¬. —уббот≥н (експериментальна г≥г≥Їна), ё. Ўимановський (х≥рург≥€), ¬.  араваЇв, ќ. ≤ванов, ќ. ’од≥н (офтальмолог≥€), ¬. ѕ≥двисоцький (ф≥з≥олог≥€ та бакте≠р≥олог≥€).

Ќа зах≥дноукрањнських земл€х в царин≥ природничих наук в≥дзначилис€ математики ¬. Ћевицький, ћ. «арицький, х≥м≥ки Ѕ. –адз≥шевський, ≈. Ћ≥ннеман, геологи ‘. ÷≥ркель, ё. “окарський та ≥н.

–озвивались ≥ гуман≥тарн≥ науки. —еред ≥сторик≥в пл≥д≠но працювали ¬. јнтонович, ћ. √рушевський. ¬агомими були внески ћ.  остомарова (Ђ√етьманство ¬иговськогої, Ђ–уњнаї, Ђћазепаї та ≥н.), ќ. Ћазаревського (прац≥, присв€≠чен≥ ≥стор≥њ Ћ≥вобережноњ ”крањни XVIIЧXVIII ст.), ¬. ≤конникова (Ђќпыт русской историографииї), ќ. ™фименко (Ђ»стори€ украинского народаї, Ђ“урбаевска€ ка≠тастрофаї та ≥н.), ƒ. Ѕагал≥€ (Ђќпыт истории ’арьковско≠го университетаї та ≥н.), ќ. Ћевицького (Ђќчерки народной жизни в ћалороссии во второй половине XVII ст.ї).

ѕом≥тний сл≥д в економ≥чн≥й науц≥ залишили статис≠тичн≥ виданн€ земств ”крањни та всесв≥тньо в≥домий еко≠ном≥ст ћ. “уган-Ѕарановський.

Ќав≥ть за умов пересл≥дуванн€ украњнськоњ мови (¬а-луЇвський циркул€р 1863 р. ≥ ≈мський указ 1876 р.) укра≠њнське мовознавство дос€гло нових усп≥х≥в. —еред його досл≥дник≥в сл≥д назвати ѕ. ∆итецького, ќ. ѕотебню, ‘. ћ≥щенка, ћ. ѕетрова, ≤. ‘ранка, ѕ. „убинського, Ѕ. √р≥нченка та ≥н.

¬≥домими вченими-ф≥лологами були ћ. ƒашкевич (за≠х≥дноЇвропейська, рос≥йська та украњнська л≥тератури), ‘. ћ≥щенко (класична ф≥лолог≥€) та ≥н.

Ћ≥тература. ћистецтво. јрх≥тектура. Ќа розвиток л≥≠тератури цього пер≥оду найб≥льше вплинув великий ху≠дожник слова ≤. ‘ранко.

‘ранко ≤ван якович (1856Ч1916) Ч украњнський письменник, учений, громадський д≥€ч. Ќародивс€ в с ЌагуЇвичах на Ћьв≥вщин≥ в родин≥ сел€нина. ” 1875 р. за≠к≥нчив г≥мназ≥ю у м. ƒрогобич≥, навчавс€ у Ћьв≥вському, „ерн≥вецькому та ¬≥денському ун≥верситетах. « 1894 р. очолював ф≥лолог≥чну секц≥ю, з 1898 р. також етнограф≥ч≠ну ком≥с≥ю Ќаукового товариства ≥м. “. Ўевченка, редагу≠вав ЂЋ≥тературно-науковий в≥сникї. —то€в б≥л€ виток≥в ”к≠рањнськоњ радикальноњ парт≥њ. ѕоет-новатор ‘ранко почав друкуватис€ з середини 70-х рок≥в (зб≥рка Ђ« вершин ≥ ни≠зинї, Ђ«≥в'€ле лист€ї, поема Ђ≤ван ¬ишенськийї та ≥н.). ” його творчому доробку понад 100 твор≥в малоњ форми та по≠в≥стей ≥ роман≥в: ЂЅорислав см≥Їтьс€ї, Ђ«ахар Ѕеркутї, дра≠ми Ђ”чительї, Ђ”крадене щаст€ї та ≥н., серед численних наукових праць Ч 5-томне виданн€ Ђјпокриф≥в ≥ легенд з украњнських рукопис≥вї (1896Ч1910). ” бориславському цикл≥ (Ђ–≥пникї, ЂЌа робот≥ї, ЂЅорислав см≥Їтьс€ї та ≥н.) письменник в≥дтворив складну ≥ суперечливу д≥йсн≥сть.

ѕор€д ≥з ‘ранком пл≥дно працювала ц≥ла група його однодумц≥в Ч ћ. ѕавлик, Ќ.  обринська, —.  овал≥в, “. Ѕордул€к, ™. ярошинська та ≥н.

¬идатними украњнськими письменниками були ¬. —тефаник та ќ.  обил€нська, €к≥ реал≥стично зображали на≠родне житт€. ƒемократичний напр€м в украњнськ≥й л≥те≠ратур≥ репрезентувала письменниц€ ћарко ¬овчок (ћ. ¬≥л≥нська), €ка в зб≥рц≥ ЂЌародн≥ опов≥данн€ї та ≥н≠ших засуджувала кр≥посницький лад. ’арактерним прик≠ладом в≥дходу в≥д ор≥Їнтованоњ на сел€нське житт€ твор≠чост≥ був доробок ¬. ¬инниченка. ” своњх ранн≥х творах (Ђ√олотаї, Ђ раса ≥ силаї) в≥н зобразив ус≥ кол≥з≥њ житт€ мешканц≥в пров≥нц≥йних м≥стечок, в≥дмиранн€ с≥льських звичањв ≥ занепад морал≥. ¬агомий внесок у розвиток укра≠њнськоњ л≥тератури т≥Їњ складноњ доби зробили письменни≠ки ≤. Ќечуй-Ћевицький, ѕ.  ул≥ш (Ђ„орна радаї), ћ.  о≠цюбинський, творч≥сть €кого розпочалас€ в 90-т≥ роки, у ранн≥х творах Ђƒл€ загального добраї, Ђƒорогою ц≥ноюї показав житт€ простих труд≥вник≥в, пробудженн€ в них почутт€ людськоњ г≥дност≥.

Ќечуй-Ћевицький ≤ван —еменович (спр. пр≥звище Ћевицький; 1838Ч1918) Ч письменник. Ќародивс€ в с≥м'њ св€щеника у м. —теблев≥ на „еркащин≥. ” 1865 р. зак≥н≠чив  ињвську духовну академ≥ю. « 1865 по 1885 р≥к викла≠дав у ѕолтавськ≥й духовн≥й сем≥нар≥њ та г≥мназ≥€х р≥зних м≥ст. Ўироко в≥дом≥ пов≥ст≥ Ќечу€-Ћевицького Ђћикола ƒжер€ї (1878), Ђ айдашева с≥м'€ї (1879) та ≥н. јвтор ≥с≠торичних твор≥в Ђ«апорожц≥ї (1873), Ђ√етьман ≤ван ¬иговськийї (1899) та ≥н., а також науково-попул€рних праць: Ђ”н≥€ ≥ ѕетро ћогила...ї (1875), Ђ”крањнський гетьман Ѕогдан ’мельницькийї (1878), Ђ≤стор≥€ –ус≥ї (1879). ≤сторичн≥й тем≥ присв€чена драма Ђћарус€ Ѕогуславкаї (1875). ¬се житт€ боровс€ за чистоту украњнськоњ мови. Ќа ц≥й основ≥ мав суперечки з ћ. √рушевським. ѕо≠мер в≥д дистроф≥њ.

ѕом≥тним €вищем у л≥тературному житт≥ тих рок≥в ста≠ла творч≥сть ќ.  ониського, ќ. ѕч≥лки, ƒ. ћордовц€, зах≥д≠ноукрањнських Ч ё. ‘едьковича, —. ¬оробкевича та ≥н.

«начним був творчий доробок драматург≥њ. “вори ћ. —тарицького (Ђ“арас Ѕульбаї, Ђ«а двома зайц€миї), ћ.  ропивницького (Ђƒоки сонце з≥йде, роса оч≥ вињстьї, Ђ√литай, або ж ѕавукї та ≥н. Ч усього 40 п'Їс), ≤.  арпенка- арого (“об≥левича) (ЂЅурлакаї, Ђ—то тис€чї, Ђ’аз€≠њнї, Ђћартин Ѕорул€ї) стали основою украњнського реал≥с≠тичного театру.

—тарицький ћихайло ѕетрович (1840Ч1904) Ч письменник, драматург, культурно-громадський ≥ театральний д≥€ч. Ќародивс€ в с.  л≥щинц€х на „еркащин≥ в пом≥щиць≠к≥й с≥м'њ. –ано осирот≥в ≥ виховувавс€ в с≥м'њ ¬. Ћисенка Ч батька славетного композитора. ¬чивс€ у ’арк≥вському та  ињвському ун≥верситетах (1858Ч1866). « 1867 р. в  иЇв≥ займавс€ л≥тературною, громадською, видавничою й теат≠ральною д≥€льн≥стю. јвтор п'Їс ЂЌе судилосьї (1881), Ђќй не ходи, √рицю, та й на вечорниц≥ї (1892), Ђƒол€ї (1893), Ђ«а двома зайц€миї, Ђћарус€ Ѕогуславкаї (1897), Ђќборо≠на Ѕуш≥ї (1899) та ≥н. « 1883 р. (разом з ћ.  ропивниць-ким) очолював першу украњнську профес≥йну трупу, у 1885Ч1891 pp. Ч театральне товариство, що виокремило≠с€ з ц≥Їњ трупи. ѕрот€гом 1892Ч1896 pp. очолюЇ дирекц≥ю трупи ћ. —адовського.

јвтор прозових твор≥в: пов≥стей, роману-хрон≥ки ЂЅогдан ’мельницькийї (1894Ч1897), Ђ–уњнаї. ѕ'Їса —тарицького Ђ«а двома зайц€миї за рад€нських час≥в з великими труднощами пробилас€ на екран.

ѕопри фактичну заборону, розвивавс€ украњнський те≠атр. ” 1864 р. у Ћьвов≥ почала д≥€льн≥сть перша в √аличи≠н≥ украњнська профес≥йна трупа Ч народний театр Ђ–уська бес≥даї на чол≥ з ќ. Ѕачинським. ” 1882 p. M.  ропивниць-кий створив у ™лисаветград≥ першу в Ћ≥вобережн≥й ”крањ≠н≥ украњнську профес≥йну трупу за участю ћ. «аньковецькоњ, ≤. Ѕурлаки, ћ. —адовського, Ќ. ∆арковоњ, ј. ћакси≠мовича та ≥н. ” 1883 р. њњ директором став ћ. —тарицький, аћ.  ропивницький залишивс€ режисером ≥ актором. “рупа поповнилас€ талановитими акторами (ћ. —адовська-Ѕар≥лотт≥, √. «атиркевич- арпинська, ѕ. —аксаганський, ≤.  арпенко- арий, ¬. √рицай, ё.  осиненко та ≥н.).

Ѕезпосередню п≥дготовку музичних ≥ вокальних сил зд≥й≠снював ћ. Ћисенко. ” 1885 р. трупа, €ка нал≥чувала май≠же 100 актор≥в, под≥лилас€ на дв≥ Ч п≥д кер≥вництвом ћ.  ропивницького ≥ п≥д кер≥вництвом ћ. —тарицького.

Ќаприк≥нц≥ XIX ст. виникли трупи ћ. —адовського, ѕ. —аксаганського та ≤.  арпенка- арого.

÷≥лою епохою в музичному житт≥ стала музика ћ. Ћи≠сенка, €кий обробив понад 600 зразк≥в украњнського му≠зичного фольклору. ¬≥н написав музику до п'Їси ≤.  отл€≠ревського ЂЌаталка ѕолтавкаї, Ї автором музичних на≠родних драм Ђ“арас Ѕульбаї, Ђ–≥здв€на н≥чї, Ђ”топленаї та ≥ншоњ класичноњ музики, великого циклу Ђћузика до  обзар€ї “. Ўевченка, €кий охоплюЇ майже 80 твор≥в. Ќа високий р≥вень п≥дн≥с Ћисенко й ≥нструментальну музику. ¬≥н Ї автором симфон≥чноњ фантаз≥њ Ђ озак-шумкаї, Ђ‘ан≠таз≥њї та Ђ≈лег≥йного каприч≥ої дл€ скрипки ≥ фортеп≥ано. “еоретичн≥ прац≥ Ћисенка заклали основи нац≥ональноњ музичноњ фольклористики.

Ќа зах≥дноукрањнських земл€х в≥домими д≥€чами в ца≠рин≥ музики були ћ. ¬ербицький, ≤. Ћавровський, ≤. ¬оробкевич.

¬ербицький ћихайло ћихайлович (1815Ч1870) Ч композитор, автор Ќац≥онального г≥мну Ђўе не вмерла ”к≠рањнаї (1863). Ќавчавс€ у ѕеремишльськ≥й г≥мназ≥њ, музич≠н≥й школ≥. ” 1833 р. вступив до Ћьв≥вськоњ духовноњ сем≥на≠р≥њ. …ого ЂЎкола гри на г≥тар≥ї стала першим пос≥бником з теор≥њ музики в √аличин≥. ” 1850 р. став св€щеником. ¬ер≠бицький Ч автор 12 оркестрових твор≥в ≥ рапсод≥й, —лужби Ѕожоњ, низки п≥сень на тексти ё. ‘едьковича. ќдним ≥з перших украњнських композитор≥в звернувс€ до творчост≥ “. Ўевченка, поклавши на музику його Ђ«апов≥тї.

Ќа дос€гненн€х образотворчого мистецтва позначила≠с€ д≥€льн≥сть художник≥в-передвижник≥в, котр≥ дотриму≠валис€ принцип≥в реал≥зму й народност≥. —еред них були й украњнц≥, зокрема —. ¬асильк≥вський, автор картин Ђ—теп на ”крањн≥ї, Ђ озача левадаї, Ђ–анокї та ≥н. …ого спадщи≠на нал≥чуЇ 3,5 тис. полотен. ”твердженню њх творчих ≥дей спри€ло виникненн€ в 1870 р. у ѕетербурз≥ “овариства пе≠ресувних художн≥х виставок, до €кого, кр≥м видатних ху≠дожник≥в –ос≥њ (¬. ѕерова, ¬. ¬аснецова, ≤. Ўишк≥на та ≥н.), належали в≥дом≥ украњнськ≥ художники (ћ. ѕимоненко, ќ. ћурашко,  .  останд≥ та ≥н.).

ѕродовжували традиц≥њ “. Ўевченка, особливо в побу≠товому жанр≥, живописц≥ Ћ. ∆емчужников, ≤. —околов,

 . “рутовський, ћ.  узнецов,  .  останд≥ та ≥н., €к≥, кр≥м новоњ тематики, надали йому б≥льшого соц≥ального звучанн€.

Ќеповторн≥стю баченн€ природи в≥дзначалис€ картини ≤. ѕохитонова (Ђ«имов≥ сут≥нки на ”крањн≥ї, Ђ—≥ножатьї),  .  рижицького (Ђ’ут≥р на ”крањн≥ї, Ђѕеред грозоюї, Ђ∆ниваї), а також картини реал≥стичного пейзажу ѕ. Ћевченка та ћ. “каченка. ћайстром побутового жанру був ћ. ѕимоненко (Ђ—ватиї, Ђѕроводи рекрут≥вї та ≥н.)- ” дус≥ ≥дей передвижник≥в творив художник ≥ граф≥к ѕ. ћар-тинович (Ђ” канцел€р≥њ волосного писар€ї, Ђ¬нутр≥шн≥сть хати козака √рицька √ончара у ¬ерем≥њвц≥ї).

«ачинател€ми зах≥дноукрањнськоњ школи були  . ”сти€нович (ЂЎевченко на засланн≥ї, ЂЅойк≥вська параї), “.  опистинський (Ђ√уцул у Ћиповиц≥ї, Ђ¬ сел€нськ≥й ха≠т≥ї). Ќа Ѕуковин≥ працював ё. ѕ≥гул€к (Ђ√уцулиї, ЂЋю≠бов ≥ в≥рн≥стьї, портрети). Ќайвищ≥ здобутки в живопису на Ѕуковин≥ належать ћ. ≤васюков≥, картини €кого присв€≠чен≥ життю простих людей, ≥сторичн≥й тем≥ та ≥н. ” «акар≠патт≥ творив в≥домий живописець √. –оп≥кович, €кий зро≠бив багато розпис≥в у церквах.

” скульптурному мистецтв≥ вир≥зн€лис€ творч≥ дороб≠ки таких майстр≥в малих форм ≥ портрету, €к Ћ. ѕозен (Ђ обзарї, Ђѕереселенц≥ї, Ђ∆ебракї та ≥н.), ѕ. «аб≥ла (бюсти ћ. —алтикова-ўедр≥на, ћ. √огол€, мармуровий портрет “. Ўевченка), Ѕ. ≈дуардс (Ђ атеринаї, Ђ∆итт€ невеселеї) та ≥н. ” 1888 р. в  иЇв≥ було в≥дкрито пам'€тник Ѕ. ’мельницькому (скульптор ћ. ћ≥кешин). ќск≥льки з≥браних кошт≥в було недостатньо, ћ≥кешину довелось в≥дмовитис€ в≥д багатьох передбачених у його еск≥зному малюнку елемент≥в багатоф≥гурноњ композиц≥њ. ÷ар забо≠ронив коню ’мельницького Ђтоптать польськое знам€ї. ћорське в≥домство вид≥лило дл€ статуњ 1600 пуд≥в кора≠бельноњ м≥д≥. —кульптор ѕ. ¬ел≥онський в≥длив у ѕетер≠бурз≥ статую гетьмана, ј. ќбер створив ф≥гуру кон€. « гра≠н≥тних глиб, €ке м≥сто передало арх≥тектору ¬. Ќ≥колаЇву ≥ €к≥ залишилис€ в≥д опор Ћанцюгового моста, було спо≠руджено постамент, зроблено написи: Ђ¬олим под цар€ ¬осточногої й ЂЅогдану ’мельницкому Ч ≈дина€ Ќеде≠лима€ –осси€ї. ћ≥ська дума 16 липн€ 1881 року ухвали≠ла встановити пам'€тник на —оф≥йськ≥й площ≥. —кульптурну групу на проханн€ духовенства розвернули так, що гетьман став показувати булавою на ћоскву (зам≥сть ѕольщ≥).

28 вересн€ 1853 року в  иЇв≥ було осв€чено пам'€тник св€тому р≥вноапостольному кн€зю ¬олодимиру ≥ Ћанцюговий м≥ст. ѕостамент було зроблено арх≥тектором  . “о≠на Ч автором проекту храму ’риста —пасител€ в ћоскв≥, ф≥гуру кн€з€ створив арх≥тектор ѕ.  лодт, а скульптор ¬. ƒемут-ћалиновський прикрасив п'Їдестал пам'€тни≠ка барельЇфом Ђ’рещенн€ ки€нї, орденом св. ¬олодими≠ра та ≥н.

ѕам'€тник був споруджений б≥л€ ’рещатицького дже≠рела, де Ђблаговерного великого кн€з€ ¬ладимира дети крещеныї, €к писалос€ в Ђ√еографическом описании  иЇ≠ваї, укладеному ще в 1786 р. «а де€кими ≥сторичними джерелами на цьому м≥сц≥ хрестилис€ 12 син≥в ¬олодими≠ра. ” 1802Ч1806 pp. за проектом арх≥тектора ј. ћеленського тут спорудили каплицю, €ку ув≥нчала в≥с≥мнадц€≠тиметрова колона ≥з встановленим на кап≥тел≥ хрестом на кул≥. ÷ю споруду зруйнувала рад€нська влада.

¬ арх≥тектур≥ дом≥нував еклектизм Ч поЇднанн€ еле≠мент≥в р≥зних стилей. ” друг≥й половин≥ XIX ст. в  иЇв≥ бу≠ло споруджено будинки ћ≥ськоњ думи (арх≥тектор ќ. Ўилле), будинок  упецького з≥бранн€ (нин≥ ф≥лармон≥€ Ч ар≠х≥тектор ¬. Ќ≥колаЇв), готелю Ђ онтинентальї, ѕол≥тех≠н≥чного ≥нституту, 1-њ г≥мназ≥њ (арх≥тектор ќ. Ѕеретт≥, син ¬. Ѕеретт≥), ¬олодимирського собору (арх≥тектори ≤. Ўтром, ѕ. —парро, ќ. Ѕеретт≥), ”крањнський нац≥ональний ака≠дем≥чний драматичний театр ≥мен≥ ≤. ‘ранка (арх≥текто≠ри √. Ўлейфер, ≈. Ѕратман), оперний театр (арх≥тектор √. Ўлейфер). ќ. Ѕеретт≥ жив у  иЇв≥ ймов≥рно п≥сл€ 1840 р. ¬икладав ≥стор≥ю арх≥тектури в  ињвському ун≥верситет≥. јвтор проекту будинку ѕершоњ кињвськоњ г≥мназ≥њ (1850; нин≥ тут гуман≥тарний корпус ун≥верситету), јнатом≥чно≠го театру та ≥н. ѕомер у  иЇв≥ ≥ похований на Ѕайковому кладовищ≥. ¬. Ќ≥колаЇв теж побудував чимало арх≥тектур≠них споруд, зокрема в  иЇв≥ збереглас€ чудова арх≥тектура “рапезноњ церкви  иЇво-ѕечерськоњ лаври, автором €коњ в≥н Ї (1893Ч1895). “рапезна ≥ церква були розписан≥ ху≠дожниками ≤. ѓжакевичем ≥ √. ѕоповим за проектом арх≥≠тектора ј. ўусЇва.

¬ ќдес≥ в ц≥ часи з'€вивс€ будинок оперного театру (ар≠х≥тектори ‘. ‘ельнер, √. √ельмар). Ќа зах≥дноукрањн≠ських земл€х ведучим арх≥тектурним стилем було Ђв≥ден≠ське барокої. ” цьому стил≥ споруджений будинок √алиць≠кого сейму (арх≥тектор ≤. √охбергер), ћузей етнограф≥њ та художн≥х промисл≥в (арх≥тектор ё. «ахаревич), будинок зал≥зничного вокзалу у Ћьвов≥ (арх≥тектор ¬. —адл≥вський). ” «акарпатт≥ вражаЇ своЇю арх≥тектурою мислив≠ський палац граф≥в Ўенборн≥в та ≥н.

—касуванн€ кр≥посного права та розвиток кап≥тал≥зму зм≥нили економ≥чну структуру ”крањни. ѕ≥сл€ завершен≠н€ промислового перевороту на початку 90-х рок≥в зроста≠ли м≥ста, велик≥ п≥дприЇмства, на основну вуг≥льно-мета≠лург≥йну базу вс≥Їњ –ос≥њ перетворивс€ ѕ≥вдень ”крањни. ѕравобережж€ стало важливим районом цукровар≥нн€. ‘ормувалис€ буржуаз≥€ ≥ пролетар≥ат, загострилас€ кла≠сова боротьба €к насл≥док т€жких умов житт€ труд€щих. —усп≥льно-пол≥тичний ≥ нац≥ональний рух в ”крањн≥ став важливим чинником прогресу украњнського сусп≥льства, вагомим стимулом зростанн€ пол≥тичноњ та нац≥ональноњ самосв≥домост≥ народу, виразником прагнень €кого була демократична ≥нтел≥генц≥€. ¬она спри€ла становленню й консол≥дац≥њ украњнськоњ нац≥њ, хоча масовою нац≥ональ≠ною самосв≥дом≥стю буржуаз≥€ ≥ пролетар≥ат ще не пройн€≠лис€. ќдн≥Їю з головних причин цього була ≥нтернац≥она≠л≥зац≥€ господарського житт€.

–озгортанн€ масового загальнодемократичного ви≠звольного руху в –ос≥йськ≥й та јвстро-”горськ≥й ≥мпер≥€х ≥стотно стимулювало масовий украњнський нац≥ональний рух. —аме тод≥ було закладено м≥цн≥ п≥двалини дл€ подаль≠шого розвитку украњнськоњ культури.

Ќайважлив≥ш≥ под≥њ

1853Ч1856 pp. Ч  римська в≥йна.

1861 р. Ч сел€нська реформа в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ.

1860-т≥ роки Ч утворенн€ украњнських Ђгромадї.

1860-т≥ роки Ч утворенн€ в «ах≥дн≥й ”крањн≥ двох ≥дейних теч≥й Ч Ђнародовц≥вї та Ђмосквоф≥л≥вї.

1861Ч1862 pp. Ч виданн€ украњнського часопису Ђќсноваї в ѕе≠тербурз≥.

1863 р. Ч ¬алуЇвський циркул€р.

1864 р. Ч земська, судова та осв≥тн€ реформи в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ.

1865 р. Ч прокладенн€ першоњ зал≥зниц≥ в ”крањн≥ в≥д Ѕалти до ќдеси.

1868 р. Ч заснуванн€ товариства Ђѕросв≥таї у Ћьвов≥.

1873 р. Ч заснуванн€ л≥тературного товариства ≥м. ≤ Ўевченка у Ћьвов≥.

1876 р. Ч ≈мський указ ќлександра II.

1885 р. Ч «аснуванн€ Ќародноњ –ади у Ћьвов≥.

1890 р. Ч утворенн€ ЂЅратства тарас≥вц≥вї.

1890 р. Ч створенн€ першоњ украњнськоњ пол≥тичноњ парт≥њ в √али≠чин≥ (–усько-украњнська радикальна парт≥€).

«апитанн€. «авданн€

1. «'€суйте значенн€ реформи 1861 р. дл€ пол≥тичного та еконо≠м≥чного розвитку ”крањни.

2. ¬изначте особливост≥ розвитку кап≥тал≥зму в ”крањн≥.

3. ќхарактеризуйте соц≥альне становище трудового народу ”кра≠њни внасл≥док реформ 60-х рок≥в XX ст.

4. „им було зумовлене перем≥щенн€ центру нац≥онально-виз≠вольного руху в 70Ч90-т≥ роки XIX ст. до «ах≥дноњ ”крањни?

5. ѕроанал≥зуйте основн≥ напр€ми боротьби патр≥отичних сил ”крањни проти соц≥ального та нац≥онального гн≥ту в друг≥й половин≥ XIX ст.

6. як≥ нов≥ товариства, групи та орган≥зац≥њ виникли в ”крањн≥ у пореформений час?

7. —клад≥ть стисл≥ автоб≥ограф≥чн≥ дов≥дки про найвидатн≥ших д≥€≠ч≥в украњнськоњ культури другоњ половини XIX ст.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 462 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаука Ч это организованные знани€, мудрость Ч это организованна€ жизнь. © »ммануил  ант
==> читать все изречени€...

2042 - | 1854 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.032 с.