Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ака мил≥сть двор€н ≥ цар€




(”крањнськ≥ народн≥ думи та ≥сторичн≥ п≥сн≥. -  ., 1955. - —. 270) ¬ ≥нш≥й п≥сн≥ закликалос€ до боротьби:

ј ви, хлопц≥ люб≥-мил≥, ’апайте с€ до сокири, ќстр≥ть коси, остр≥ть вила -јж так пукне панська жила!21

’арактеризуючи опубл≥кован≥ на ”крањн≥ усн≥ твори, визначний рос≥йський л≥тературознавець, революц≥онер, демократ ћ.ќ.ƒобро≠любов писав, що в украњнськ≥й п≥сн≥ Двилилас€ вс€ минула дол€, весь справжн≥й характер ”крањни; п≥сн€ ≥ дума становить там народну св€≠тиню, краще добро украњнського житт€, в них горить любов до батьк≥≠вщини, виблискуЇ слово минулих подвиг≥в" 2.

ќтже, молода украњнська л≥тература зародилас€ ≥ розвинулас€ на основ≥ народноњ творчост≥, вв≥бравши в себе всю њњ тематичну па≠л≥тру. ѕров≥дне м≥сце у становленн≥ украњнськоњ л≥тератури у пер≠ш≥й половин≥ XIX ст. належало ≤.ѕ. отл€ревському, ѕ.ѕ.√улаку-јртемовському, √.‘. в≥тц≥-ќснов'€ненку, ™.ѕ.√реб≥нц≥, Ћ.≤.Ѕоровиковському, ј.Ћ.ћетлинському, “.√.Ўевченку.

ѕосут≥, з по€вою твор≥в ≤. ѕ.  отл€ревського ("≈нењда", "Ќаталка-ѕолтавка", "ћоскаль-„ар≥вник") украњнська мова стала л≥тератур≠ною. ѕов≥ст≥ √.‘. в≥тки-ќснов'€ненки ("ѕан ’ал€вський", "ћарус€", "—ердешна ќксана", "”крањнськ≥ дипломати"), п'Їси ("ƒвор€нськ≥ ви≠бори", "—ватанн€ на √ончар≥вц≥", "ўира любов") розпов≥дали про кр≥посницьку д≥йсн≥сть, мр≥њ простих людей про особисте щаст€.

ѕерша половина XIX ст. позначилась по€вою новоњ украњнсь≠коњ л≥тератури, €ка в≥дверто стала засуджувати феодально-кр≥посницьку систему, кликати народ до боротьби. ќсновополож≠ником цього напр€мку став поет, революц≥онер, демократ “.√.Ўев≠ченко (1814-1861).

…ого перу належать так≥ твори: поетична зб≥рка " обзар" (1840), поема "√айдамаки" (1841), гостросюжетн≥ поетичн≥ шедеври "—он", " авказ", "™ретик", "≤ мертвим, ≥ живим, ≥ ненародженим земл€кам моњм в ”крањн≥ ≥ не в ”крањн≥ моЇ дружнЇ послан≥Ї", "«а≠пов≥т", "я не нездужаю, н≥вроку" та ≥н.

¬ поемах, в≥ршах, прозових та драматичних творах Ўевченко пише про тогочасне село, в €кому „орн≥ше чорноњ земл≥ Ѕлукають люди; повсихали —ади зелен≥, погнили Ѕ≥леньк≥ хати, похилились, —тави бур'€ном поросли. —ело неначе погор≥ло, Ќеначе люди подур≥ли, Ќ≥м≥ на панщину ≥дуть ≤ д≥точок своњх ведуть 23.

ћалюючи картини убогост≥ та безнад≥йноњ експлуатац≥њ, “.√.Ўевченко вчив сел€н "хиренну волю", €ку приспав царизм, будити громадою шл€хом повстанн€ ќзнайомившись з творч≥стю “.√.Ўевченка, рос≥йський революц≥онер-демократ ћ.√.„ернишевський, даючи в≥дс≥ч тим велико≠державникам, €к≥ не визнавали украњнськоњ л≥тератури, писав: "ћа≠ючи тепер такого поета, €к Ўевченко, малорос≥йська л≥тература... не потребуЇ н≥чиЇњ ласки"25.

” друг≥й половин≥ XIX ст. украњнська л≥тература продовжувала розвиток реал≥стичноњ школи та революц≥йного демократизму, сп≥вставл€ючи свою тематику з рос≥йськими письменниками.

ƒемократичний напр€мок в цей час представл€ли ћарко ¬овчок (ћар≥€ ќлександр≥вна ¬≥л≥нська, 1833-1907), Ћ.≤.√л≥бов (1827-1893), ѕ.ќ. ул≥ш (1819-1897), ѕанас ћирний (ѕанас якович –удченко. 1849-1920), ≤.—.Ќечуй-Ћевицькип (1838-1918), ћ.ћ. оцюбинський (1864-1913), ѕ.Ћ.√рабовський (1864-1902), Ћес€ ”крањнка (Ћариса ѕетр≥вна  осач- в≥тка. 1871-1913), ё.ј.‘едькович (1834-1888), /. я. ‘ранко, ќ.ё. обил€нська (1863-1942) та ≥нш≥.

“ак, наприклад, творч≥сть ћарка ¬овчка ("≤нститутка", "ћа≠рус€") репрезентують реал≥стичн≥ образи кр≥пак≥в, €к≥ не мирилис€ з рабством й прагнули здобути волю; байки Ћ.√.√л≥бова ("¬овк та €г≠н€", "ўука", "’мара", "—олом'€ний д≥д") критикували хижацьку мораль пом≥щик≥в та кр≥посницький суд; сатиричн≥ поез≥њ —.¬.–уданського ("«ас≥дател≥", "ѕо чому дурн≥", "÷ар≥", "ѕан ≥ ≤ван в дороз≥") належать до кращих зразк≥в нац≥онального гумору. ј п≥сн€ "ѕов≥й, в≥тре, на ¬крањну" стала вз≥рцем п≥сенно-романсовоњ л≥рики; художн≥ пов≥ст≥ та романи ѕ.ќ. ул≥ша ("„орна рада", "ћи≠хайло „ернишенко") позначен≥ глибоким ≥сторизмом, боротьбою украњнського народу за нац≥ональне визволенн€.

ѕонад 50 роман≥в, пов≥стей та опов≥дань ≤.—.Ќечуй-Ћевицького ("ћикола ƒжер€", " айдашева с≥м'€", "Ѕурлачка") в≥дзначаютьс€ високою художньою майстерн≥стю та реал≥змом, сп≥в≠чутт€м до простоњ людини; романи ѕанаса ћирного ("’≥ба ревуть воли, €к €сла повн≥?", "ѕов≥€", "√олодна вол€") змальовують пореформене село, б≥дноту та безправ'€ сел€н.

ѕов≥ст≥ та опов≥данн€ ћ.ћ. оцюбинського "ѕ'€тизлотник", "ƒл€ загального добра", "ѕосол в≥д чорного цар€" критикують укра≠њнську л≥беральну ≥нтел≥генц≥ю, €ка не турбуЇтьс€ про св≥й народ, займаЇтьс€ лише марносл≥в'€м; поез≥€ Ћес≥ ”крањнки ("ƒосв≥тн≥ ог≠н≥", "—≥м струн", "—льози-перли") Ї могутн≥м закликом до боротьби, зверненн€м до пролетар≥ату виконувати свою революц≥йну м≥с≥ю.

Ћ≥тературна спадщина ≤.я.‘ранка становить близько 5 тис найр≥зноман≥тн≥ших друкованих праць. ” художн≥х творах ("« вершин ≥ низин", "«≥в'€ле лист€", "¬≥чний революц≥онер", " амен€р", "ѕанськ≥ жарти", "Ќаймит", "ћар≥йка", "Ѕорислав см≥Їтьс€") ≤. ‘ранко показав розум≥нн€ ≥нтернац≥ональноњ сут≥ роб≥тничого ру≠ху, схилив голову перед людьми, €к≥ присв€тили своЇ житт€ рево≠люц≥њ:

¬≥чний революц≥онер -ƒух, що т≥ло рве до бою, –ве за поступ, щаст€ й волю, ¬≥н живе, в≥н ще не вмер. (≤. ‘ранко. "√≥мн")

” творах талановитоњ письменниц≥ ќ.ё. обил€нськоњ ("Ћю≠дина", "÷ар≥вна", "ѕрирода", "«емл€") показан≥ люди - шукач≥ прав≠ди, протестанти проти насильства.

ќтже, нав≥ть цей короткий перел≥к л≥тературних праць св≥д≠чить, що украњнська л≥тература у XIX ст. вийшла на широку дорогу свого саморозвитку й пос≥ла почесне м≥сце у св≥товому культурно≠му процес≥.

” XIX ст. в≥дбувс€ певний розвиток украњнського сцен≥чного мистецтва. ”крањнська драматург≥€ була нерозривно зв'€зана з роз≠витком нац≥онального театру й опановувала у своњх творах метод критичного реал≥зму.

” перш≥й половин≥ XIX ст. театр починав св≥й розвиток з≥ створених пом≥щиками кр≥посницьких театральних труп, оркестр≥в, хор≥в, капел та ≥н. творчих груп. «окрема, в сел≥  ачан≥вка на „ерн≥≠г≥вщин≥ музикант≥в-кр≥пак≥в навчав видатний рос≥йський компози≠тор ћ.≤.√л≥нка.

” пом≥щицьких театрах поруч з п'Їсами рос≥йських та Ївропей≠ських драматург≥в, ставилис€ п'Їси ≤.ѕ.  отл€ревського "Ќаталка-ѕолтавка", "ћоскаль-„ар≥вник", √.‘. в≥тки-ќснов'€ненка "—ватан≠н€ на √ончар≥вц≥" та ≥н.

« часом стали виникати аматорськ≥ театри, €к≥ стали предте≠чею виникненн€ театральних профес≥йних колектив≥в. “ак, наприклад, на початку XIX ст. аматорський театр створив ≤.я. отл€ревський, вельможа  атерини II ƒ.ѕ.“рощинський, Ќ≥≠жинську г≥мназ≥€ вищих наук. ÷ентрами профес≥йних театр≥в стали ’арк≥в та ѕолтава. ” ’арков≥ у ц≥й справ≥ важливу роль в≥д≥грав √.‘. в≥тка-ќснов'€ненко, €кий залучив до д≥€льност≥ театру ћ.—.ўепк≥на (1788-1863).

ѕост≥йно ставилис€ ћ. ¬. √огол€ "–ев≥зор", ≤.ѕ. отл€ревського "Ќаталка-ѕолтавка", "ћоскаль-„ар≥вник"; √.‘. в≥тки-ќснов'€ненка "—ватанн€ на √ончар≥вц≥", "Ўельменко-деншик". ѕолтавчани викупили ћ.—.ўепк≥на з невол≥.

¬ друг≥й половин≥ XIX ст. украњнська драматург≥€ була збага≠чена творами ћ.ѕ.—тарицького, ћ.Ћ. ропивницького, ≤. . арпенка- арого, “.√.Ўевченка, ≤.—.Ќечуй-Ћевицького, ѕанаса ћир≠ного, ё.‘едьковича, ≤.я.‘ранка та багатьох ≥нших автор≥в.

«окрема, 25 п'Їс створив ћ.ѕ.—тарицький "ќй, не ходи √ри≠цю, та й на вечорниц≥", "Ќе судилос€", "” темр€в≥") розпов≥дають про побут сел€н, про њх боротьбу з куркул€ми; у п'Їсах "Ѕогдан ’мельницький", "ћарус€ Ѕогуславка", "ќборона Ѕуш≥" показана народна боротьба проти нац≥онального гн≥ту: драми ћ.Ћ. ропив≠ницького ("ƒай серцю волю, заведе в неволю", "ƒоки сонце з≥йде, роса оч≥ вињсть", "√литай, або ж ѕавук") в≥дзначалис€ високою сце≠н≥чн≥стю й майстерн≥стю. ќсь що про них писав ≤. я. ‘ранко: "“акоњ чистоњ, блискучоњ вс≥ма блисками поез≥њ, гумору народного, мови нам не у многих наших писателей лучитьс€ подибати. ѕ≥сн≥, жарти, приказки ≥ вигадки, мов перли-самоцв≥ти сиплютьс€ безк≥нечною многотою"26.

ƒраматург≥чн≥ прац≥ ≤. . арпенка- арого гостро соц≥альн≥ ≥ комед≥йн≥. «окрема, так≥ його п'Їси, €к "Ѕезталанна", "Ќаймичка" прос€кнут≥ турботою про знедолених людей, а "ћартин Ѕорул€", "—то тис€ч", "’аз€њн" Ч викритт€м кап≥тал≥зму в с≥льському госпо≠дарств≥, висм≥юванн€м новоспечених глитањв - куркул≥в.

ƒрами ≤.—.Ќечу€-Ћевицького ("ћарус€ Ѕогуславка"), ѕанаса ћи≠рного ("Ћимер≥вна"), Ѕ.ƒ.√р≥нченка ("—теповий г≥сть"), ≤.я.‘ранка ("”крадене щаст€") та ≥нш≥ стверджували реал≥зм ≥ народн≥сть.

≤нтерес до театру широких народних мас був в основ≥ перерос≠танн€ багатьох аматорських театр≥в в профес≥йн≥. “ак, наприклад, в ™лисаветград≥ вперше випробували своњ акторськ≥ сили ћ.Ћ. ропивницький, брати “об≥левич≥ - ≤. . арпенко- арий, ћ. .—адовський, ѕ. .—аксаганський, €к≥ згодом стали фундаторами украњнського профес≥онального театру. —аме тут вперше на ”крањн≥ поставлено п'Їсу “.√.Ўевченка "Ќазар —тодол€", оперу —.—.√улака-јртемовського "«апорожець за ƒунаЇм".

Ѕезхмарному формуванню украњнського театру завдав удару ≈мський указ в≥д 18 травн€ 1876 p., €кий заборон€в "сцен≥чн≥ вистави на малоруському нар≥чч≥"27.

ѕереборюючи оп≥р, крок за кроком набирав авторитету театр ћ.Ћ. ропивницького (™лисаветград) - актори: ћ.—адовський, ћ.«аньковецька, ќ.ћарков, ≤.Ѕурлака, ћ.—адовська-Ѕар≥лотт≥, ѕ.—аксаганський, √.«атиркевич- арпинський, ‘.Ћевицький, Ћ.Ћ≥ницька та ≥н.; трупи ћ.ѕ.—тарицького, ћ. .—адовського, ѕ. .—акса ганського, €к≥ виступали з постановками в ѕетербурз≥, ћоскв≥,  азан≥, Ѕ≥лорус≥њ, √руз≥њ, ѕольщ≥.

¬ ”крањн≥ формувалис€ також ≥ рос≥йськ≥ театри. «окрема, у 1891 р. у  иЇв≥ був заснований театр ћ.ћ.—оловцова. ” —х≥дн≥й √а≠личин≥ у 1864 р. розпочав своњ вистави театр "–уська бес≥да", у 1875 р. до Ћьв≥вського театру був запрошений режисером ћ.Ћ. ропивницький. ¬ театрах ставилис€ пТЇси "–ев≥зор" ћ.¬.√огол€, "¬ес≥лл€  речинського" ќ.Ѕ.—ухова- обил≥на, "√роза" ќ.ћ.ќстровського, "Ѕезталанна", "ћартин Ѕорул€" ≤. . арпенка- арого, "Ћимер≥вна" ѕанаса ћирного, "”крадене щаст€" ≤.я.‘ранка, "Ќазар —тодол€" “.√.Ўевченка та багато ≥нших. ” своњх критичних статт€х ≤.я.‘ранко докладав багато зусиль дл€ п≥днесенн€ театральноњ культури. ’арактеризуючи вистави, ≤.я.‘ранко критикував "недотепн≥ комед≥њ ≥ псевдо≥сторичн≥ драми, €к≥ засм≥чували реперту≠ар, закликав ставити п'Їси з народного житт€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 359 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © јристотель
==> читать все изречени€...

2018 - | 1998 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.