Освіта. Наука.
Незважаючи на реформу освіти 1864 р., яка розширила доступ до навчання нижчих верств, рівень освіти українців залишався невисоким. У 1897 р. на Лівобережжі діяло 17 тис. початкових шкіл, які охоплювали лише третину дітей. У середніх школах Правобережжя 80% складали поляки й менше 16% - українці. Поляки мали ЗО гімназій, українці - дві із 129, існуючих на Україні. Відкриваються Новоросійський в Одесі та Чернівецький університети, три політехнічні інститути та ін. вищі навчальні заклади. У 1917 р. їх було 27, але жодного - з українською мовою навчання. Видатний хірург Микола Пірогов та педагог Христя Алчевська відкривали народні недільні школи.
В університетах працювали видатні науковці: математики М.Ващенко-Захарченко, О.Ляпунов, хімік М.Бекетов, фізик М.Пильчиков, геологи К.Феофілактов, В.Тарасенко. Біологи Ілля Мечников, Михайло Гамалія заснували в Одесі першу бактеріологічну станцію, фізик Іван Пулюй відкрив рентгенівські промені, антрополог Федір Вовк довів автохтонність українського народу, археолог Вікентій Хвойка відкрив Трипільську культуру. Вийшли друком нові праці найбільшого українського історика Михайла Грушевського (1866-1934), першої жінки -доктора історії О.Єфіменко. М.Грушевський документально довів спадкоємність України від Русі. З'явилися дослідження філологів П.Житецького, О.Потебні, економістів М.Зібера, С.Подолинського, біологів Д.Заболотного, В.Липського.
Література.
Значних успіхів було досягнуто в літературі. Талановитим прозаїком, поетом (збірка «Зів'яле листя») і драматургом («Украдене щастя») проявив себе Іван Франко, прекрасні поезії і драми («Лісова пісня») вийшли з-під пера Лесі Українки. Перші психологічні романи написав Панас Мирний («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), сатиричні повісті — Іван Нечуй-Левицький («Кайдашева сім'я»).
На зламі століть заявили про себе в літературі майстер новели Василь Стефаник («Камінний хрест»), тонкий прозаїк Михайло Коцюбинський («Fata morgana»), колоритний прикарпатський оповідач Ю.Федькович, поети П.Грабовський, Л.Глібов, С.Руданський, та ін.. Багатогранними були таланти і драматургів М.Кропивницького («Доки сонце зійде, роса очі виїсть»), М.Старицького («За двома зайцями»), І.Карпенка-Карого («Мартин Боруля»).
Мистецтво.
Пересувні виставки пропагували досягнення живопису. У побутовому жанрі спеціалізувався Микола Пимоненко («Проводи рекрутів»). Микола Ге створив талановиті «Тайну вечерю» та ін. експресіоністичні картини на релігійні теми (Крип'якевич І. - с 548-550). Ілля Репін написав яскраві полотна на теми історії України, в тому числі «Запорожці, що пишуть листа турецькому султану». Здібними майстрами імпресіоністичного напряму виявили себе І.Труш, О. Мурашко. Одним з найкращих портретистів XIX ст. був Т.Шевченко («Автопортрет», 1858 p., 1860 p.). Уславилися пейзажисти П.Левченко, С.Васильківський («Степ на Україні»). Прекрасні скульптури створили М.Микешин — пам'ятник Б.Хмельницькому в Києві, Л.Позен - пам'ятник І.Котляревському в Полтаві.
Незважаючи не фактичну заборону, розвивався український театр. У 1864 р. у Львові виникла перша українська професійна трупа - «Руська бесіда» на чолі з Омеляном Бачинським. У 1882 р. Марко Кропивницький створив театр у Києві. У ньому засяяли театральні зірки: Марія Заньковецька, М.Садовський, І.Бурлака та ін. Утворені артистичні трупи корифеїв української сцени Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого, у 1907 р. - перший стаціонарний театр Миколи Садовського.
Піднесення музичної культури позначилося у створенні С.Гулаком-Артемовським першої української опери «Запорожець за Дунаєм», «Вечорниць», П.Ніщинського, пісенній творчості Миколи Леонтовича. М.Вербицький написав гімн України. Цілу епоху в музичному житті являла собою музика Миколи Лисенка, який написав опери «Тарас Бульба» та ін., обробив понад 600 народних пісень тощо. Співаками світового рівня стали Соломія Крушельницька, Модест Менцинський.
В архітектурі переважав еклектизм - суміш елементів різних стилів, а на поч. XX ст. — модерн. У Києві плідно працювали зодчі В.Городецький (будинок з химерами), О.Беретті (Володимирський собор), у Львові - Ю.Захаревич та І.Левинський (політехнічний інститут, готель «Жорж»), у Полтаві - Василь та Федір Кричевські (будинок земства), у Чернівцях - Й.Главк (резиденція митрополита).
