Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ультурно-≥нтелектуальне в≥дродженн€ в ”крањн≥ XIX Ч початку XX стол≥тт€




–озвиток ≥ндустр≥њ, неминуче при цьому п≥двищенн€ р≥вн€ грамотност≥ й загальноњ культури викликали до житт€ пом≥тне нац≥онально-духовне п≥днесенн€. ќкремий соц≥альний статус отримала ≥нтел≥генц≥€ ”крањни, розширились джерела њњ формуванн€, виростав ≥нтелектуальний р≥вень. «г≥дно з по≠ложенн€м 1785 року ≥нтел≥генц≥€ зв≥льн€лась в≥д т≥лесних покарань, в третьому покол≥нн≥ могла одержа≠ти двор€нський титул, волод≥ти п≥дприЇмствами.

« точки зору професора ѕ. ћагоч≥, нац≥ональне в≥дродженн€ у слов'€нства пройшло три стад≥њ розвит≠ку, почавшись у XIX стол≥тт≥, п≥сл€ винаходу вченими (п≥д час ¬еликоњ французькоњ буржуазноњ революц≥њ) сучасного пон€тт€ нац≥њ. ƒл€ ”крањни воно розвивало≠с€ в неспри€тлив≥й атмосфер≥ вже тому, що 1804 року указом ќлександра ≤ навчанн€ в школах на Ђмало≠рос≥йському нар≥чч≥ї було заборонене.

 

ѕочаток украњнського ≥нтелектуального п≥днесенн€ пов'€заний з≥ —лобожанщиною, де п≥сл€ попередн≥х 11 спроб 17 с≥чн€ 1805 р. було оф≥ц≥йно в≥дкрито пер≠ший в п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ ун≥верситет. «авд€ки по≠жертвам двор€н, купц≥в, обивател≥в, в≥н почав свою роботу ран≥ше, н≥ж ун≥верситети в  иЇв≥, ¬аршав≥, ѕетербурз≥, Ѕерл≥н≥, Ћондон≥. ¬≥н надовго вз€в на себе м≥с≥ю пров≥дника високоњ культури, став науково-осв≥тн≥м центром ’арк≥вського навчального округу, куди входила тод≥ територ≥€ восьми губерн≥й, ƒонського й  убанського („орноморського) в≥йськ. ѕри ун≥верси≠тет≥ працювала друкарн€, €ка лише за перш≥ дес€ть рок≥в випустила 210 р≥зних видань, що складало поло≠вину вс≥х книг, опубл≥кованих за цей час в ≥мпер≥њ. ƒо 1812 року було приурочено вих≥д першого пер≥одичного виданн€ в п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ Ч Ђ’арьковского еже≠недельникаї Ч 12 номер≥в побачили св≥т (узагал≥ перша газета на теренах ”крањни вийшла 1749 року польською мовою Ч ЂKurjer Zwowskiї). ” ньому вм≥щувались матер≥али ≥сторичного, економ≥чного, етнограф≥чного характеру, бюлетен≥ метеоролог≥чних спостережень станц≥њ ¬.  араз≥на в сел≥  ручик.

« 1816 року в ун≥верситетськ≥й друкарн≥ письменник ¬. √. ћаслович видавав перший ≥ Їдиний тод≥ в ”крањн≥ журнал гумору й сатири Ђ’арьковский ƒемокритї. ”про≠довж 1816Ч1818 рок≥в ≥ 1820Ч1823 харк≥вський журнал≥ст, п≥зн≥ше професор-ф≥лолог ќ. ¬ербицький редагував Ђ’арьковские извести€ї. ¬ щом≥с€чнику Ђ”к≠раинский вестникї (1816Ч1819) уперше вм≥стив критичн≥ й л≥тературознавч≥ прац≥ украњнською мовою професор (пот≥м ректор) ’арк≥вського ≥мператорського ун≥верситету ѕ. √улак-јртемовський. ÷ей науковий, л≥тературний ≥ сусп≥льно-пол≥тичного напр€мку журнал обс€гом до 350 стор≥нок мав €скраво виражену украњнознавчу л≥н≥ю. √орд≥стю Ђ”краинского вестникаї стали чудов≥ подорожн≥ й етнограф≥чн≥ нариси та роздуми ≤. ¬еркета Ч швейцар≠ц€, закоханого в природу ”крањни та њњ народ.

«годом ’арк≥в став м≥сцем виходу таких пер≥одич≠них видань, €к Ђ”краинский журналї (1823Ч1825), Ђ’арьковска€ ћузаї, Ђ”краинский музыкальный жур≠налї, Ђ”тренн€€ звездаї та ≥нш≥. 1834 року тут видано украњнською мовою Ђћалорос≥йськ≥ пов≥ст≥ї √.  в≥тки-ќснов'€ненка Ч батька украњнськоњ прози. як дирек≠тор ≥ режисер м≥сцевого профес≥йного театру, в≥н додав до його репертуару своњ невмирущ≥ твори: Ђ—ватанн€ на √ончар≥вц≥ї, ЂЎельменко Ч денщикї, ЂЎельменко Ч волосний писарї. ¬ивченню й попул€ризац≥њ украњнськоњ народно-п≥сенноњ творчост≥ присв€тили своњ прац≥ ћ,  о≠стомаров, ≤. —резнЇвський. “ри зб≥рники украњнських народних п≥сень видав перший ректор  ињвського ун≥верситету, в≥дкритого 1884 року, ћ. ћаксимович. ¬ 20Ч40-х роках ’≤’ в≥ку студенти ќ. ћетлинський, ѕ. Ѕоровиковський, ј.  орсун та ≥нш≥ створили гур≠ток Ђхарк≥вських романтик≥вї. ¬ своњх поез≥€х вони осп≥вували подвиги запорожц≥в, козацький сусп≥льний лад €к ≥деал соц≥альноњ справедливост≥.

 

¬ажливо зазначити, що в перш≥й чверт≥ XIX стол≥тт€ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ склалас€ пол≥тико-≥деолог≥чна тр≥й≠ц€ Ч Ђправослав'€, самодержавство, народн≥стьї. «усил≠л€ми м≥н≥стр≥в осв≥ти ќ. Ўишкова та —. ”варова ц€ тр≥ада вводилась €к ≥нструмент абсолютноњ монопол≥њ держави на все духовне житт€ окремого громад€нина й сусп≥льства в ц≥лому. ўе в настанов≥ ќ. — Ўишкова дл€ –ади ’арк≥в≠ського ун≥верситету 1825 року говорилос€, що народне вихованн€ в ≥мпер≥њ повинно бути, незважаючи на р≥зницю в≥рувань, лише рос≥йським, а вс≥ ≥нородц≥ зобовТ€зан≥ переважно вивчати ≥стор≥ю й закони саме –ос≥йськоњ дер≠жави. «акладена в цю триЇдину формулу мета: переки≠нути м≥сток через пр≥рву м≥ж осв≥ченими верствами сусп≥льства й безграмотним сел€нством, створити: пол≥тичну рос≥йську нац≥ю з етносу так ≥ не була реал≥зована через в≥дсутн≥сть справжнього стрижн€ Ђнародност≥ї.

 

ќдн≥Їю з особливостей розвитку культури XIX стол≥т≠т€ була перевага Ђантикварнихї досл≥джень украњнськоњ старовини, другою Ч сприйн€тт€ романтизму на украњнсь≠кому ірунт≥ в рос≥йськ≥й редакц≥њ. «в≥дси й по€ва низки ≥сторичних твор≥в великорос≥йською мовою на тему славет≠ного минулого ћалорос≥њ. 1817 року ‘. √л≥нка опубл≥кував роман Ђ«иновий Ѕогдан ’мельницкий, или ќсвобожден≠на€ ћалоросси€ї, в 1827Ч1833 pp. вийшли два романи ≤. √олоти. «алишилась в арх≥в≥ ≥сторична епопе€ ѕ. Ѕ≥лецького-Ќосенка Ђ«иновий Ѕогдан ’мельницкий. »сторичес≠ка€ картина событий, нравов и обычаев XVII века в ћа≠лороссииї. Ќос≥й пом≥рковано-монарх≥чних погл€д≥в ≥сторик ƒ. Ѕантиш- аменський у чотиритомн≥й прац≥ з ≥стор≥њ ”крањни захищав ≥дею автономного козацького -самоуправл≥нн€. Ѕ≥льш р≥шуче правом≥рн≥сть самост≥йного управл≥нн€ в ”крањн≥ в≥дстоював автор п'€титомника ћ. ћаркевич (його прац€ вийшла в 1842Ч1843 роках).

ƒо середини XIX стол≥тт€ б≥льш≥сть л≥тератор≥в сприймала ≥стор≥ю украњнських земель, п≥сн≥ та думи украњнц≥в майже виключно €к рег≥ональну етнограф≥чну Ђекзотикуї. ѕерелом в цьому в≥дношенн≥ мав м≥сце з по≠чатком роботи в 1842 р, Ђ ом≥с≥њ по розбору давн≥х акт≥вї ≥ виходом в 1856Ч1857 роках Ђ«аписок о ёж≠ной –усиї ѕ.  ул≥ша, де переважав досл≥дницький ухил, зверталась увага на в≥рог≥дн≥сть ≥сторичних дже≠рел. ћайже документальне в≥дтворенн€ под≥й червн€ 1663 року даЇ його пов≥сть Ђ„орна радаї, що адекват≠но передавала колорит епохи ≥ в≥дзначалась психоло≠г≥чно в≥рними описами д≥ючих ос≥б. ” принцип≥ автори ≥сторичних твор≥в XIX в≥ку вс≥л€ко дистанц≥ювалис€ в≥д пол≥тики, але все р≥вно пол≥тичний чинник впливав на €к≥сть роботи, найчаст≥ше Ч негативно. ƒо того ж виз≠начальним стрижнем розвитку украњнськоњ ≥сторичноњ концепц≥њ став етико-рел≥г≥йний принцип.

Ќа «аход≥ увага до ”крањни на початку XIX стол≥т≠т€ виникла на баз≥ романтизац≥њ Ђкозацького народу Ч дикого й безпосередньогої. “акий п≥дх≥д в≥дчувавс€ у творах Ћеруа де ‘лажа,  . ћольњ-Ѕрюна, X. –ешберга, Ќ.-Ћ. ѕ≥ссо та ≥нших.. 1814 року вийшла Ђ≤стор≥€ козак≥вї √. Ћез≥ра, де переважало екзотико-захоплене милуванн€ ”крањною, а козацтво упод≥бнювалось тим козачим полкам рос≥йськоњ арм≥њ, що п≥сл€ в≥йни з Ќаполеоном стали пугалом ™вропи. 1819 року спер≠шу ƒ. Ѕайрон, пот≥м ¬. √юго опубл≥кували поеми про ≤. ћазепу, пронизан≥ духом козакоман≥њ й мазепоман≥њ, ≥ такий п≥дх≥д став загальноЇвропейською модою в л≥те≠ратур≥, живопису, музиц≥. ѕот≥м цю тему повторили украњнськ≥ романтики 30-х рок≥в, так що в. грудн≥ 1.880 року ≤. –озковшенко дотепно писав ≤. —резневському: ”крањна Ч джерело дл€ роман≥в у дус≥ ¬альте≠ра —котта.

 

Ќа початку XIX стол≥тт€ з'€вилис€ науков≥ досл≥дженн€ украњнськоњ мови, мовознавч≥ пос≥бники, першим з €ких стала Ђ√рамматика малороссийского наречи€...ї ќ. ѕавловського, що вийшла в —анкт-ѕетербурз≥. 1818 року. ѕ≥зн≥ше спробу довести само≠бутн≥сть украњнськоњ, мови зробили ≤. ¬ойцехович, ≤. —резневський,. а в≥домий байкар Ћ. √л≥бов орган≥зував Ђ“овариство кохаючих р≥дну мовуї, куди ув≥йшли ќ. ћаркович, ќ. Ћазаревський, ћ. ¬ербицький та ≥нш≥ ентуз≥асти. ќднак серед б≥льшост≥ вчених все же переважала думка про неприйн€тн≥сть украњнськоњ мови дл€ використанн€ в техн≥чн≥й, медичн≥й, ≥нш≥й спец≥альн≥й л≥тератур≥, науц≥ взагал≥ через в≥дсутн≥сть терм≥но≠лог≥чноњ лексики. ћ. ≤.  остомаров, наприклад; за€в≠л€в: ЂЌаша малорусска€ литература есть исключитель≠но мужицка€ї, тому начебто украњнською мовою неможлив≥ переклади н≥ ¬. Ўексп≥ра, н≥ ƒ. Ѕайрона. ћ. ƒрагоманов назвав рос≥йську мову Ђр≥дною й при≠родноюї дл€ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ та украњноф≥л≥в-романтик≥в. ѕод≥бн≥ висновки мали м≥сце п≥сл€ реал≥за≠ц≥њ заход≥в царизму, розрахованих на звуженн€ сфери користуванн€ украњнською мовою. «г≥дно з правилами 1870 року Ђѕро засоби до осв≥ти ≥нородц≥в, що насел€≠ють –ос≥юї вс≥ етноси в ≥мпер≥њ под≥л€лись на так≥ категор≥њ: народи, вельми мало обрус≥л≥; народи, €к≥ про≠живають у районах, населених рос≥€нами; народи, €к≥ достатньо обрус≥ли, тому њх навчати необх≥дно лише рос≥йською мовою. Ђ“имчасов≥ правила про ст€гненн€ в п≥вденно-зах≥дних губерн≥€хї 1892 року розрахован≥ саме на ”крањну, що вважалас€ достатньо русиф≥кова≠ною, передбачали категоричну заборону викладанн€ ук≠рањнською мовою п≥д страхом покаранн€ грошовим штрафом або ув'€зненн€м. јле ж в середин≥ XIX сто≠л≥тт€ 98 в≥дсотк≥в д≥тей у п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ взагал≥ не в≥дв≥дували школу.

 

якщо до 1850 року  ињв залишавс€ типово пров≥нц≥альним м≥стом, то з другоњ половини стол≥тт€ становище в≥дчутно зм≥нилос€. ≤де€ побудови сучасно≠го  иЇва вт≥лювалась у чотирьох планах, розроблених починаючи з 1837 року. ¬≥дбулос€ злитт€ ¬ерхнього м≥ста з ѕечерськом, з'€вилис€ величн≥ адм≥н≥стративн≥ споруди, хоча дом≥нантами залишалис€ собори, дзв≥ниц≥ Ч твор≥нн€ зодчих XVIII в≥ку: …. Ўедел€, —  овн≥ра, ј.  васова, ≤. √ригоровича-Ѕарського та ≥нших. јле було втрачено стиль украњнського бароко, що здобув гармон≥ю в розташуванн≥ будинк≥в у мальов≠ничих ландшафтах, в Їднанн≥ силует≥в храм≥в з плас≠тичними обрисами пагорб≥в та звивистими л≥н≥€ми струмк≥в ≥ р≥чок. ”же в XX стол≥тт≥ мала м≥сце певна деестетизац≥€ образу  иЇва, бо водонап≥рн≥ веж≥, за≠водськ≥ димар≥, елеватори псували гармон≥ю м≥ського ландшафту й природи.

 ≥нець XIX в≥ку характерний також в≥дкритт€м краЇзнавчих, етнограф≥чних, церковних, церковно-археолог≥чних музењв, експонати €ких спри€ли не лише русиф≥кац≥њ, але й посиленню тенденц≥њ до меншовар≠тост≥ украњнц≥в, створенню образу нац≥њ танцююче-сп≥ваючоњ та безтурботноњ.

1888 року, п≥сл€ довгого перебуванн€ б≥л€ дверей пол≥цейського околотку (скульптор ќ. ћ≥кешин вкрав м≥дь, що призначалас€ дл€ оздобленн€ пам'€тника) вста≠новлено пам'€тник Ѕ, ’мельницькому перед храмом —в€тоњ —оф≥њ.


 ормич, Ѕагацький

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 493 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

2273 - | 2086 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.