Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–озвиток культури ”крањни в 1900-1917 pp




 олон≥заторськ≥ монарх≥чн≥ режими –ос≥йськоњ та јвстро-”горськоњ ≥мпер≥й не були зац≥кавлен≥ в розвитку культури украњнського на≠роду, побоюючись пов'€заного з цим посиленн€ загальнопол≥тичноњ революц≥йноњ ≥ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ мас. „ерез це пол≥тикою правл€чих к≥л вс≥л€ко гальмувалос€ прагнен≠н€ мас до осв≥ти.

Ќапередодн≥ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни письменн≥сть на украњнських земл€х у склад≥ царськоњ –ос≥њ не дос€гла нав≥ть середнього по крањн≥ показника Ч 30 %. Ќа кожну тис€чу населенн€ тут навчалос€ т≥льки 67 д≥тей. “аким самим було становище народноњ осв≥ти на украњн≠ських земл€х, що входили до складу јвстро-”горщини. Ќа початку XX ст. у √аличин≥ ≥з 6240 с≥л 2214 не мали нормальних шк≥л, а в 981 њх не було взагал≥. Ќа територ≥њ ”крањни не було жодного вищого на≠вчального закладу з украњнською мовою викладанн€, а п≥д владою царськоњ –ос≥њ Ч жодноњ украњнськоњ школи на державному утри≠манн≥.

ѕ≥сл€ поразки революц≥њ 1905-1907 pp. самодержавство заборо≠нило "ѕросв≥ти", виданн€ л≥тератури та читанн€ публ≥чних лекц≥й украњнською мовою. « виданих у 1913 р. в ”крањн≥ 5283 книг лише 175 були написан≥ украњнською мовою. Ќа початку ѕершоњ св≥товоњ в≥й≠ни царизм заборонив будь-€к≥ пер≥одичн≥ виданн€ украњнською мо≠вою. “е саме сталос€ й у 1915 р. на територ≥њ √аличини, коли вона була зайн€та царськими в≥йськами.

Ќа зах≥дноукрањнських земл€х д≥€ли Ћьв≥вський та „ерн≥вецький ун≥верситети, пол≥техн≥чний ≥нститут ≥ академ≥€ ветеринарноњ меди≠цини у Ћьвов≥. ѕроте викладанн€ велос€ здеб≥льшого н≥мецькою й польською мовами. Ћише к≥лька украњнських кафедр було в≥дкрито в ун≥верситетах. “им часом у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ в 1911 р. студенти-украњнц≥ становили 21 %, у „ерн≥вецькому Ч 17,6 %, у Ћьв≥в≠ському пол≥техн≥чному ≥нститут≥ Ч лише 4,4 %.

 

ќсобливост≥ сусп≥льно-пол≥тичного житт€ в ”крањн≥ на початку XX ст. позначилис€ на њњ культурному прогрес≥, найпом≥тн≥ше Ч на, характер≥ украњнськоњ л≥тератури. ” цей пер≥од суперечност≥ м≥ж де≠мократичним ≥ л≥берально-буржуазним, реал≥стичним ≥ декадент≠ським художньо-естетичними напр€мками украњнськоњ культури ви€≠вились особливо €скраво. ѕредставниками революц≥йно-демокра≠тичного напр€мку були найвидатн≥ш≥ украњнськ≥ письменники Ч ≤. ‘ранко, ћ.  оцюбинський, Ћес€ ”крањнка, ѕ. √рабовський, ќ.  обил€нська, ¬. ¬инниченко, ќ. ћаковей, —. ¬асильченко, ј. “есленко, ћ. „еремшина, Ћ. ћартович. ƒо демократичного напр€м≠ку належали також роб≥тнич≥ поети “. –оманченко, ј. Ўабленко,

ќ. √мирьов та ј. Ѕобенко.

 

¬ажливе м≥сце в культур≥ ”крањни пос≥да≠ли драматург≥€ й театр. ѕрофес≥йний театр передус≥м був представ≠лений д≥€льн≥стю корифењв украњнськоњ сцени ѕ. —аксаганського, ≤.  арпенка- арого, ћ. —адовського, ген≥альною украњнською акт≠рисою ћ. «аньковецькою. ¬идатними представниками музичноњ куль≠тури ”крањни були ћ. Ћисенко,  . —теценко, ћ. Ћеонтович, —. Ћюдкевич, —.  рушельницька.

 

–озвивалис€ в ”крањн≥ й ≥нш≥ галуз≥ культури. ¬идатними пред≠ставниками в галуз≥ живопису були ≤. “руш, ћ. ѕимоненко та —. ¬асильк≥вський, у галуз≥ арх≥тектури Ч ѕ. јльошин, ¬. ќсьмах, ќ. Ѕекетов, ‘. Ќестурх.

≤з розвитком мистецтва й л≥тератури була т≥сно пов'€зана ≥сто≠рична наука. ¬идатними представниками њњ були ћ. √рушевський, ќ. ™фименко, ƒ. Ѕагал≥й, ≤. Ћучицький, ћ. ƒовнар-«апольський, ћ. јркас. ¬агомий внесок у розвиток медичноњ науки зробили вчен≥ ƒ. «аболотний, ћ. √амал≥€, ¬. ¬искович, у розвиток пов≥троплаван≠н€ Ч ƒ. √ригорович та ≤. —≥корський.


Ѕойко-питанн€ ≥ в≥дпов≥д≥

„ому в≥домий ≥сторик ”крањни ќ.я.™ф≥менко назвала член≥в громадсько-культурного об'Їднанн€ Ђ–уська тр≥й≠ц€ї трьома ласт≥вками, Ђщо в≥дкрили весну в≥дродженн€ галицько-руськоњ народност≥ї?

Ђ–уська тр≥йц€ї визначила ≥ оприлюднила основне €дро ≥дей нац≥онального в≥дродженн€, своЇю р≥зно≠б≥чною д≥€льн≥стю зд≥йснила перех≥д в≥д фольклорно-етнограф≥чного етапу нац≥онального руху до культур≠ницького, робила перш≥ спроби спр€мувати вир≥шен≠н€ нац≥ональних проблем у пол≥тичну площину.

—учасн≥ ≥сторики вид≥л€ють у розвитку нац≥ональних рух≥в —х≥дноњ ™вропи три етапи, €к≥ умовно можна назвати фоль≠клорно-етнограф≥чним, культурницьким та пол≥тичним. Ќа фольклорно-етнограф≥чному етап≥ невелика група вчених з метою п≥дтвердженн€ самобутност≥ власного народу збираЇ та вивчаЇ ≥сторичн≥ документи, етнограф≥чн≥ експонати, фольклорн≥ пам'€т≠ки. «м≥стом культурницького етапу Ї в≥дродженн€ мови наро≠ду, боротьба за розширенн€ сфери њњ вжитку, особливо у л≥те≠ратур≥ та осв≥т≥. ѕол≥тичний етап характеризуЇтьс€ б≥льшим орган≥зац≥йним згуртуванн€м нац≥ональних сил, по€вою та зм≥ц≠ненн€м њх пол≥тичних орган≥зац≥й, усв≥домленн€м нац≥ональних ≥нтерес≥в, активною боротьбою за нац≥ональне визволенн€.

ќсоблив≥стю виникненн€ та д≥€льност≥ громадсько-культурного об'Їднанн€ Ђ–уська тр≥йц€ї Ї те, що воно, будучи €скра≠вим самобутн≥м представником культурницького етапу украњнського нац≥онального руху, одночасно збер≥гало певн≥ риси етапу фольклорно-етнограф≥чного ≥ робило перш≥ спроби про≠риву у пол≥тичний етап.

” перш≥й половин≥ XIX ст. центром нац≥онального руху в √аличин≥ стаЇ Ћьв≥в. —аме тут на початку 30-х рр. ≥ виникаЇ нап≥влегальне демократично-просв≥тницьке та л≥тературне угрупованн€ Ђ–уська тр≥йц€ї («асновники - ћ.Ўашкевич, ≤.¬агилевич та я.√оловацький), €ке виступило на захист украњнсь≠коњ мови (терм≥н Ђруськаї дл€ галичан означав украњнська)

ѕеребуваючи п≥д значним впливом ≥дейних в≥€нь романтиз≠му, нац≥онально-визвольних змагань пол€к≥в, твор≥в ≥сторик≥в (ƒ.Ѕантиш- аменського), етнограф≥в (ћ.ћаксимовича) та л≥≠тератор≥в (≤. отл€ревського) з Ќаддн≥пр€нськоњ ”крањни, чле≠ни Ђ–уськоњ тр≥йц≥ї своЇ головне завданн€ вбачали у п≥дне≠сенн≥ статусу та авторитету украњнськоњ мови, розширенн≥ сфе≠ри њњ вжитку ≥ впливу, прагненн≥ Ђп≥дн€ти дух народний, про≠св≥тити народї, максимально спри€ти пробудженню його нац≥ональноњ св≥домост≥.

—вою д≥€льн≥сть члени гуртка почали з вивченн€ житт€, традиц≥й та ≥стор≥њ власного народу. « записниками в руках я.√оловацький та ≤.¬агилевич побували у багатьох м≥стечках та селах √аличини, Ѕуковини та «акарпатт€. –езультатом цього своЇр≥дного Ђход≥нн€ в народї стали не т≥льки численн≥ доб≥р≠ки матер≥ал≥в з народознавства, фольклористики, ≥стор≥њ та мовознавства, а й знанн€ реального сучасного становища укра≠њнського народу п≥д ≥ноземним гн≥том. ѕ≥д час своњх етнограф≥чних подорожей вони контактували з польськими п≥дп≥льни≠ками, €к≥ готували антиур€довий виступ, але Ђ–уська тр≥йц€ї не п≥шла за революц≥йними змовниками, зосередивши зусилл€ на культурницько-просв≥тницьк≥й д≥€льност≥.

” першому рукописному зб≥рнику поез≥й та переклад≥в п≥д назвою Ђ—ин –ус≥ї (1833), вже досить ч≥тко пролунали закли≠ки до народного Їднанн€ та нац≥онального пробудженн€. Ќа≠ступним кроком Ђ–уськоњ тр≥йц≥ї став п≥дготовлений до друку зб≥рник Ђ«ор€ї (1834), €кий м≥стив народн≥ п≥сн≥, ориг≥нальн≥ твори гуртк≥вц≥в, ≥сторичн≥ та публ≥цистичн≥ матер≥али. Ћей≠тмотивом рукопису було засудженн€ ≥ноземного пануванн€, уславленн€ визвольноњ боротьби народу, осп≥вуванн€ козаць≠ких ватажк≥в Ч Ѕ.’мельницького та —.Ќаливайка. ѕрозвучав у зб≥рц≥ ≥ заклик до Їднанн€ украњнц≥в √аличини ≥ Ќаддн≥пр€н≠щини. ¬иданн€ ц≥Їњ книги було заборонене ≥ в≥денською, ≥ льв≥вською цензурою. ѕерша намагалась придушити про€ви украњнського руху в √аличин≥, побоюючись, що в≥н у перспек≠тив≥ може стати пророс≥йським. ƒруга, в≥дбиваючи ≥нтереси консервативних л≥дер≥в греко-католицькоњ церкви, виступала не ст≥льки проти зм≥сту, ск≥льки проти форми: по€ва книги украњнською мовою пос€гала на монопол≥ю та авторитет мови церковнослов'€нськоњ. ƒл€ молодих автор≥в забороненоњ Ђ«ор≥ї розпочавс€ пер≥од пересл≥дувань, обшук≥в, донос≥в, звинува≠чень у неблагонад≥йност≥. ѕринципове звинуваченн€ було сфор≠мульоване директором льв≥вськоњ пол≥ц≥њ: Ђ÷≥ безумц≥ хочуть воскресити... мертву русинську нац≥ональн≥стьї. ѕроте нав≥ть у цих неспри€тливих умовах члени Ђ–уськоњ тр≥йц≥ї не припи≠н€ли активноњ д≥€льност≥. ¬они, ламаючи консервативну тради≠ц≥ю, що передбачала виголошенн€ оф≥ц≥йних промов латинсь≠кою, польською чи н≥мецькою мовами, одночасно у трьох церк≠вах Ћьвова прочитали рел≥г≥йно-моральн≥ пропов≥д≥ украњнською мовою. Ђ“р≥йчаниї енерг≥йно виступали проти латин≥зац≥њ пись≠менства, вс≥л€ко п≥дтримували поверненн€ р≥дноњ мови у побут нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ. ” 1836 р. ћ.Ўашкевич п≥дготував п≥дручник дл€ молодших школ€р≥в Ч Ђ„итанкуї, написаний живою украњнською мовою.

Ќаприк≥нц≥ 1836 р. (на книз≥ зазначено 1837) у Ѕудапешт≥ побачила св≥т Ђ–усалка ƒн≥строва€ї. ≤ хоча ≥дењ визволенн€ прозвучали в н≥й ≥з значно меншою силою, н≥ж у Ђ«ор≥ї, лише 200 прим≥рник≥в ц≥Їњ зб≥рки потрапили до рук читач≥в, решта була конф≥скована. ўо ж зл€кало оф≥ц≥йну владу на цей раз? ÷е був новаторський тв≥р ≥ за формою, ≥ за зм≥стом. ¬≥н напи≠саний живою народною мовою, фонетичним правописом, Ђграж≠данськимї шрифтом. ¬се це вид≥л€ло зб≥рку з тогочасного л≥тературного потоку, робило њњ близькою ≥ зрозум≥лою широ≠ким масам. “ри ≥дењ пронизують зм≥ст Ђ–усалки ƒн≥стровоњї визнанн€ Їдност≥ украњнського народу, розд≥леного кордонами р≥зних держав, та заклик до њњ поновленн€; позитивне ставлен≠н€ до сусп≥льних рух≥в та уславленн€ народних ватажк≥в борц≥в за соц≥альне та нац≥ональне визволенн€; пропаганда ≥дей власноњ державност≥ та пол≥тичноњ незалежност≥. ÷≥лком оче≠видно, що автори зб≥рки певною м≥рою вийшли за рамки куль≠турницько-просв≥т€нськоњ д≥€льност≥ - у пол≥тичну сферу

јнал≥зуючи причини заборони твору Ђ–уськоњ тр≥йц≥ї, ≤.‘ранко зазначав: Ђ–усалка ƒн≥строва€ї, хоч ≥ €кий незначний њњ зм≥ст, €к≥ не€сн≥ думки в н≥й висказан≥ - була свого часу €вищем наскр≥зь революц≥йнимї ÷е був р≥шучий виступ проти традиц≥йних пол≥тичних ≥ соц≥альних авторитет≥в.

Ќезабаром це об'Їднанн€ розпадаЇтьс€. ѕересл≥дуваний св≥тською ≥ церковною владою на 32-му роц≥ житт€ помираЇ ћ.Ўашкевич. ” 1848 р перейшов на пропольськ≥ позиц≥њ ≤. ¬аг≥левич, €кий починаЇ пропов≥дувати ≥дею польсько-украњнського союзу п≥д зверхн≥стю ѕольщ≥, довше обстоював ≥дењ Ђ–усь≠коњ тр≥йц≥ї я.√оловацький. јле й в≥н п≥д впливом ћ.ѕогод≥на приЇднуЇтьс€ до москвоф≥л≥в ≥ у 1867 р ем≥груЇ до –ос≥њ.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 613 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2263 - | 2066 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.